Постанова

від 17.12.2024 по справі 640/9082/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/9082/21 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Перепелиця А.М.,

Суддя-доповідач Кобаль М.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2024 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Кобаля М.І.,

суддів Бужак Н.П., Епель О.В.,

при секретарі Литвин С.В.

за участю:

представника позивача: Виговської Л.В.

представника відповідача: Фесюк О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на рішення Київського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2024 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів про визнання протиправними та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів (далі по тексту - відповідач) в якому просив (з урахуванням зміни предмету позову від 11.05.2021):

- визнати протиправним і скасувати наказ Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів «Про звільнення ОСОБА_1 » від 28.04.2021 №241-к;

- поновити ОСОБА_1 на посаді директора Департаменту фітосанітарної безпеки, контролю в сфері насінництва, розсадництва та якості зерна Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, з 30.04.2021;

- стягнути з Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 30.04.2021 по день поновлення на роботі.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2024 року зазначений позов задоволено.

Визнано протиправним і скасовано наказ Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів «Про звільнення ОСОБА_1 » від 28.04.2021 №241-к.

Поновлено ОСОБА_1 на посаді директора Департаменту фітосанітарної безпеки, контролю в сфері насінництва, розсадництва та якості зерна Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, з 03.05.2021.

Стягнуто з Державної служби України з питань харчових продуктів та захисту споживачів на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу починаючи з 03.05.2021 по 23.04.2024 у розмірі 1 145 829,20 грн. (сума вказана без утримання податку та інших обов`язкових платежів).

Допущено до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді директора Департаменту фітосанітарної безпеки, контролю в сфері насінництва, розсадництва та якості зерна Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів та в частині стягнення з Державної служби України з питань харчових продуктів та захисту споживачів на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць в розмірі 31 661,07 грн.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, які з`явилися у призначене судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а оскаржуване рішення - змінити, виходячи з наступного.

Згідно із п.4 ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Частиною 1 ст. 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, наказом Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів від 10.05.2017 №207-к ОСОБА_1 , починаючи з 10.05.2017, призначено на посаду директора Департаменту фітосанітарної безпеки, контролю в сфері насінництва та розсадництва.

Наказом Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів від 21.06.2017 №365-к внесено зміни до пункту 1 наказу Держпрождспоживслужби від 10.05.2017 №207-к «Про призначення ОСОБА_1 », а саме: cлова - «директор Департаменту фітосанітарної безпеки, контролю в сфері насінництва та розсадництва» замінено словами - «директор Департаменту фітосанітарної безпеки, контролю в сфері насінництва та розсадництва Головного державного фітосанітарного інспектора України».

Наказом Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів від 23.12.2020 №822 введено в дію, з 23.12.2020 року, нову структуру та штатний розпис апарату Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів.

Наказом Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів від 25.03.2021 №204 оголошено конкурс на зайняття посади державної служби категорії «Б» в апараті Держпрожспоживслужби, в т.ч. посади директора Департаменту фітосанітарної безпеки, контролю в сфері насінництва, розсадництва та якості зерна.

26.03.2021 ОСОБА_1 отримав попередження про наступне звільнення від 09.03.2021 за підписом в.о. голови Держпродспоживслужби В.Седика, у зв`язку із скороченням посади директора Департаменту фітосанітарної безпеки, контролю в сфері насінництва та розсадництва внаслідок зміни структури та штатного розпису апарату Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів.

У попередженні позивачу запропоновано переведення на вакантну посаду завідувача Сектору по взаємодії з асоціаціями Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів. У разі відмови від переведення трудовий договір буде припинено, на підставі п.1 ч.1 ст.87 Закону України «Про державну службу».

Позивачем на адресу відповідача направлено письмові заперечення від 02.04.2021 вх.№Ч-1781, в яких ОСОБА_1 просив призначити його на вакантну рівнозначну займаній посаді - посаду директора Департаменту фітосанітарної безпеки, контролю в сфері насінництва, розсадництва та якості зерна, без проведення конкурсу, у відповідності до частини 1 статті 41 Закону України «Про державну службу» та відмінити проведення конкурсу.

Листом від 15.04.2021 №В-1785/Ч-1781 відповідач повідомив позивача про відсутність підстав для відміни проведення вказаного конкурсу.

Разом з тим, позивач звертався до відповідача із заявами від 19.04.2021 №Ч-2175 - №Ч-2179 про переведення його на рівнозначну посаду - «директор Департаменту фітосанітарної безпеки, контролю в сфері насінництва, розсадництва та якості зерна», про надання переліку вакантних посад Держпродспоживслужби, про утворення комісії для перевірки фактів порушення прав позивача.

Листом від 30.04.2021 №В-2171/Ч-2177 Державна служба України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів за результатами розгляду вказаних звернень позивача надала відповідь з переліком усіх вакантних посад Держпродспоживслужби та копіями нової структури та штатного розпису апарату Держпродспоживслужби.

На підставі наказу Держпродспоживслужби від 23.12.2020 №822 «Про введення в дію структури та штатного розпису Держпродспоживслужби», попередження про наступне звільнення від 09.03.2021, погодження Міністра розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України Петрашка І.Р. від 28.04.2021 №2202-14/25437-03, прийнято наказ «Про звільнення ОСОБА_1 » від 28.04.2021 №241-к, яким з 30.04.2021 ОСОБА_1 звільнено з посади директора Департаменту фітосанітарної безпеки, контролю в сфері насінництва та розсадництва, у зв`язку із скороченням посади державної служби внаслідок зміни структури та штатного розпису апарату Держпродспоживслужби, відповідно до пункту 1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу», з виплатою вихідної допомоги у розмірі двох середньомісячних заробітних плат (далі по тексту - оскаржуваний наказ).

Вважаючи оскаржуваний наказ протиправним, а своє звільнення незаконним, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом за захистом своїх прав та законних інтересів.

Приймаючи рішення про задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуваний наказ є протиправним, оскільки запровадження організаційно-штатних змін згідно з наказом відповідача від 23.12.2020 №822 «Про введення в дію структури та штатного розпису Держпродспоживслужби» не призвело ні до зміни завдань, функцій та повноважень Департаменту фітосанітарної безпеки, контролю в сфері насінництва та розсадництва, в якому проходив державну службу позивач, ні до зміни повноважень та відповідних їм посадових обов`язків за посадою позивача.

Також, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач одночасно з попередженням про звільнення не виконав свій обов`язок та не запропонував позивачу наявні вакантні посади, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації.

Колегія суддів апеляційної інстанції частково погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи, проте вважає за необхідне змінити оскаржуване рішення суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними.

Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.

Статтею 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Згідно статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Відповідно до частини 1 статті 3 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Статтею 5-1 КЗпП України встановлено гарантії забезпечення права громадян на працю, зокрема, правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Відповідно до частин 2-3 статті 5 Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII (далі - Закон №889-VIІI, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин 06.03.2021), відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом. Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.

Статтею 87 Закону №889-VIII визначені підстави припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення, зокрема, відповідно до пункту 1 частини першої цієї вказаної Закону передбачено, що підставами для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є: скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу.

Правовими положеннями ч.3 ст. 87 Закону №889-VIII регламентовано, що суб`єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів.

Одночасно з попередженням про звільнення на підставі пункту 1 частини першої цієї статті суб`єкт призначення або керівник державної служби пропонує державному службовцю іншу рівнозначну посаду державної служби або, як виняток, нижчу посаду державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей. При цьому враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством про працю.

Державний службовець звільняється на підставі пункту 1 частини першої цієї статті у разі, коли відсутня можливість запропонувати відповідні посади, а також у разі його відмови від переведення на запропоновану посаду.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до попередження про наступне звільнення від 09.03.2021 ОСОБА_1 було запропоновано для переведення вакантну посаду завідувача Сектору по взаємодії із асоціаціями Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів.

При цьому, відповідно до наказу Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів від 28.04.2021 №241-к, позивача звільнено з посади директора Департаменту фітосанітарної безпеки, контролю в сфері насінництва та розсадництва, у зв`язку із скороченням посади державної служби внаслідок зміни структури та штатного розпису апарату Держпродспоживслужби, відповідно до пункту 1 частини 1 статті 87 Закону України «Про державну службу».

Перевіряючи наявність підстав для звільнення, суд має надати оцінку змісту організаційно-штатних змін на предмет того, чи мали вони наслідком скорочення штату або чисельності працюючих.

Суд не оцінює процедуру вивільнення, якщо буде встановлено, що фактично організаційно-штатних змін, які б потягнули скорочення штату чи чисельності працюючих, не відбулося.

Аналогічних правових висновків дійшов Верховний Суд в постановах від 15 листопада 2022 року у справі №347/525/20 та від 27 березня 2023 року у справі №200/11213/19.

Згідно з частиною першою статті 1 та пунктом 4 частини 1 статті 2 Закону №889-VIII державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави, а посада державної служби - визначена структурою і штатним розписом первинна структурна одиниця державного органу з установленими відповідно до законодавства посадовими обов`язками у межах повноважень, визначених частиною першою статті 1 цього Закону.

Таким чином, обов`язковою ознакою скорочення посади державної служби є наявність перерозподілу повноважень та відповідних їм посадових обов`язків за посадою державної служби між іншими посадами державної служби або встановлення державним органом відсутності подальшої необхідності здійснення відповідних повноважень.

Як вище зазначено судом, ОСОБА_1 звільнено з посади директора Департаменту фітосанітарної безпеки, контролю в сфері насінництва та розсадництва.

Так, відповідно до штатного розпису на 2020 рік Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, затвердженого 15.09.2020, визначено посаду - директор Департаменту фітосанітарної безпеки, контролю в сфері насінництва та розсадництва.

Разом з тим, відповідно до пункту 5 Положення про Департамент фітосанітарної безпеки, контролю в сфері насінництва та розсадництва, затвердженого наказом Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів від 15.10.2020 №689 (далі - Положення №689), Департамент очолює директор, який за посадою є Головним державним фітосанітарним інспектором України. Посада належить до категорії «Б» посад державної служби.

Підпунктом 5.4 Положення №689 визначено, що директор Департаменту:

- організовує планування роботи Департаменту та забезпечує виконання покладених на нього завдань і функцій;

- визначає розподіл обов?язків між працівниками Департаменту, координує та контролює їх діяльність;

- вносить Першому заступнику Голови Держпродспоживслужби пропозиції щодо штатної чисельності, структури та штатного розпису Департаменту, призначення, звільнення з посади, заохочення та притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників Департаменту;

- забезпечує планування та навчання персоналу Департаменту;

- організовує та проводить наради, семінари, конференції, робочі групи та інші заходи з питань, що належать до компетенції Департаменту;

- визначає завдання і ключові показники для своїх підлеглих у грудні поточного року, що передує звітному, або протягом десяти робочих днів після призначення (переведення) на посаду;

- проводить моніторинг виконання завдань і ключових показників своїх підлеглих;

- надає Висновки за результатами оцінювання державних службовців Департаменту до Управління кадрового забезпечення;

- організовує роботу, дотримання правил внутрішнього службового розпорядку і забезпечує виконавську дисципліну працівників Департаменту;

- визначає пріоритети роботи Департаменту та шляхи виконання покладених на нього завдань;

- розподіляє обов?язки між своїми заступниками;

- забезпечує у межах повноважень, передбачених законом, реалізацію державної політики стосовно державної таємниці, контролю за її збереженням в Департаменті;

- забезпечує дотримання працівниками Департаменту законодавства України з питань державної служби та боротьби з корупцією;

- за дорученням керівництва Держпродспоживслужби представляє інтереси Держпродспоживслужби та Департаменту з питань, що належать до його повноважень, у судах, органах державної влади та місцевого самоврядування, підприємствах, установах та організаціях, в тому числі і міжнародних;

- за дорученням Голови Держпродспоживслужби представляє Україну у відповідних міжнародних організаціях та їх спеціалізованих органах з метою захисту інтересів України з питань, які відносяться до компетенції Департаменту;

- вносить подання до Кабінету Міністрів України щодо запровадження карантинного режиму у разі виявлення карантинних організмів у межах декількох областей на території України або щодо його скасування;

- вносить подання до Кабінету Міністрів України про запровадження особливого режиму захисту рослин або його скасування згідно з чинним законодавством;

- надає повідомлення зацікавленим партнерам про фітосанітарні заборони чи обмеження;

- інформує іноземні країни про порушення фітосанітарних вимог України при ввезенні імпортних об?єктів регулювання та веде листування з компетентними органами інших країн світу з питань, які відносяться до компетенції Департаменту;

- підписує посвідчення про реєстрацію особи, яка здійснює господарську діяльність з виробництва та маркування дерев?яного пакувального матеріалу;

- погоджує навчально-тематичні програми для підвищення кваліфікації керівників і спеціалістів управлінь фітосанітарної безпеки головних управлінь Держпродспоживслужби в областях України та бюджетних установ;

- затверджує програми стажувань спеціалістів бюджетних установ та плани навчань спеціалістів управлінь фітосанітарної безпеки головних управлінь Держпродспоживслужби в областях України;

- погоджує плани роботи управлінь фітосанітарної безпеки головних управлінь Держпродспоживслужби в областях та бюджетних установ, що входять до сфери управління Держпродспоживслужби, з питань, що належать до компетенції Департаменту;

- бере участь у розробці нормативно-правових актів та міжнародних договорів України в сферах, які відносяться до компетенції Департаменту, узагальнює практику застосування законодавства, готує пропозиції щодо його вдосконалення;

- здійснює інші функції за дорученням керівництва Держпродспоживслужби відповідно до чинного законодавства.

У подальшому, відповідачем було введено новий штатний розпис, згідно наказу Держпродспоживслужби від 23.12.2020 №822, відповідно до структури якого, серед іншого, було запроваджено Департамент фітосанітарної безпеки, контролю в сфері насінництва, розсадництва та якості зерна та визначено посаду директора Департаменту фітосанітарної безпеки, контролю в сфері насінництва, розсадництва та якості зерна.

При цьому, відповідно до пункту 5 Положення про Департамент фітосанітарної безпеки, контролю в сфері насінництва, розсадництва та якості зерна, затвердженого наказом Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів від 26.04.2021 №265 (далі - Положення №265), визначено обсяг обов`язків директора Департаменту, які повністю є ідентичними та співпадають з обов`язкам, що були встановлені для директора Департамент фітосанітарної безпеки, контролю в сфері насінництва та розсадництва, згідно Положення №689.

Таким чином, проаналізувавши вказані Положення, колегія суддів апеляційної інстанції доходить висновку, що запровадження організаційно-штатних змін, згідно з наказом Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів від 23.12.2020 №822 «Про введення в дію структури та штатного розпису Держпродспоживслужби» не призвело ані до зміни завдань, функцій та повноважень Департаменту фітосанітарної безпеки, контролю в сфері насінництва та розсадництва, в якому проходив державну службу позивач, ані до зміни повноважень та відповідних їм посадових обов`язків за посадою позивача.

Фактично суттєвих змін в структурі Департаменту, в якому позивач обіймав посаду директора не відбулось, а мало місце лише формальне перейменування посади з «Директора Департаменту фітосанітарної безпеки, контролю в сфері насінництва та розсадництва» на «Директора Департаменту фітосанітарної безпеки, контролю в сфері насінництва, розсадництва та якості зерна».

Натомість, згідно з попередженням про наступне звільнення від 09.03.2021, ОСОБА_1 попереджено про звільнення, у зв`язку із скороченням посади директора Департаменту фітосанітарної безпеки, контролю в сфері насінництва та розсадництва та запропоновано для переведення лише одну вакантну посаду - завідувача Сектору по взаємодії з асоціаціями Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів.

Позивач, звертаючись до відповідача із заявою від 02.04.2021 вх.№Ч-1781, просив призначити його на вакантну рівнозначну займаній ним посаді - посаду директора Департаменту фітосанітарної безпеки, контролю в сфері насінництва, розсадництва та якості зерна без проведення конкурсу, у відповідності до частини першої статті 41 Закону України «Про державну службу».

Однак, листом від 15.04.2021 №В-1785/Ч-1781 відповідач відмовив у задоволенні його заяви.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, посада, яка вводилась відповідачем (директор Департаменту фітосанітарної безпеки, контролю в сфері насінництв, розсадництва та якості зерна) була рівнозначна тій посаді, що скорочувалась та з якої позивача було звільнено.

Відповідно до статті 49-2 Кодексу законів про працю України при вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Однак, всупереч вищенаведеній правовій нормі, Державною службою України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів не було запропоновано ОСОБА_1 посаду директора Департаменту фітосанітарної безпеки, контролю в сфері насінництв, розсадництва та якості зерна, а запропоновано прийняти участь у конкурсі на нововведену посаду.

Як стверджує апелянт, з метою добору осіб, здатних професійно виконувати посадові обов`язки, було прийнято рішення про оголошення конкурсів на зайняття вакантних посад державної служби, зокрема, і на посаду директора Департаменту фітосанітарної безпеки, контролю в сфері насінництва, розсадництва та якості зерна.

У свою чергу, відповідно до статті 41 Закону №889-VIII, державний службовець з урахуванням його професійної підготовки та професійних компетентностей може бути переведений без обов`язкового проведення конкурсу, зокрема:

- на іншу рівнозначну або нижчу вакантну посаду в тому самому державному органі, у тому числі в іншій місцевості (в іншому населеному пункті), - за рішенням керівника державної служби або суб`єкта призначення;

- на рівнозначну або нижчу вакантну посаду в іншому державному органі, у тому числі в іншій місцевості (в іншому населеному пункті), - за рішенням суб`єкта призначення або керівника державної служби в державному органі, з якого переводиться державний службовець, та суб`єкта призначення або керівника державної служби в державному органі, до якого переводиться державний службовець.

З огляду на те, що судом встановлено, що запровадження організаційно-штатних змін, згідно з наказом відповідача від 23.12.2020 №822 «Про введення в дію структури та штатного розпису Держпродспоживслужби» не призвело ані до зміни завдань, функцій та повноважень Департаменту фітосанітарної безпеки, контролю в сфері насінництва та розсадництва, в якому проходив державну службу позивач, ані до зміни повноважень та відповідних їм посадових обов`язків за посадою позивача, законних підстав для проведення конкурсу на заміщення ОСОБА_1 посади директора Департаменту фітосанітарної безпеки, контролю в сфері насінництв, розсадництва та якості зерна у відповідача не було.

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що проведення конкурсу на рівнозначні або нижчі посади, у зв`язку із скороченням штату або проведенням організаційно-штатних заходів чинними нормами законодавства не визначено, вимога щодо проведення конкурсу міститься лише при призначенні на вищу посаду.

Крім того, відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не було надано доказів розгляду питання щодо наявності у позивача переважного права на залишення на роботі, відповідно до ст. 42 КЗпП України, яка визначає переважне право на залишення на роботі при вивільненні працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці.

Також, в матеріалах справи відсутні будь-які належні докази, що відповідачем досліджувалось питання про те, що позивач має обставини, які згідно з пунктом 2 частини 2 статті 42 КЗпП України, надають перевагу в залишенні на роботі, а також відсутні докази щодо розгляду питання продуктивності праці позивача шляхом порівняння показників його роботи.

Проте, доказів, що ОСОБА_1 в силу своєї кваліфікації не міг зайняти посаду директора Департаменту фітосанітарної безпеки, контролю в сфері насінництва, розсадництва та якості зерна, станом на дату попередження про наступне вивільнення (09.03.2021), відповідачем не надано, ані під час розгляду справи в суді першої інстанції, ані під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції.

Отже, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідач одночасно з попередженням про звільнення не виконав свій обов`язок та не запропонував позивачу наявні вакантні посади, які він може обіймати, відповідно до своєї кваліфікації, та взагалі не надано переліку вакантних посад та роз`яснень щодо невідповідності кваліфікації, яка перешкоджає продовженню його роботи саме на посаді директора Департаменту фітосанітарної безпеки, контролю в сфері насінництва, розсадництва та якості зерна, чим порушено переважне право ОСОБА_1 на залишення на роботі.

Верховний Суд у своїй постановах від 19.07.2018 у справі №822/2595/16, від 11.10.2018 у справі №826/22101/15 та від 07.02.2018 у справі №813/8766/13-а висловлював позицію щодо необхідності пропозиції саме усіх вакантних посад, наявних в державному органі чи органі місцевого самоврядування.

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що скорочення штату, зміна організаційно-штатної структури, істотна зміна посадових обов`язків позивача та інших працівників в межах спірних правовідносин не відбувалась, що повністю унеможливлює звільнення позивача із займаної посади, в порядку статті 87 Закону України «Про державну службу».

Окрім того, в даному випадку, займана ОСОБА_1 посада не скорочувалась, фактично змінилась тільки її назва, що обумовлено зміною назви самого Департаменту, очолюваного позивачем, тобто відбулось перетворення одного Департаменту в інший, що не може бути підставою для звільнення позивача.

Згідно із ст. 38 Конституції України громадяни користуються рівним правом доступу до державної служби, а також до служби в органах місцевого самоврядування.

У даній справі, відносини публічної служби в основі своєї правової природи є наслідком реалізації не тільки права на участь в управлінні державними справами, через забезпечення доступу до державної служби, визначеного ст. 38 Конституції України, але і права на працю, оскільки перебування особи на державній службі є однією із форм реалізації права на працю, закріпленого у ст. 43 Конституції України, а тому недотримання відповідачами гарантій, передбачених Законом №889-VIII, призвело до порушення гарантованого Конституцією України права позивача на працю.

Конституційний Суд України вказував, що мета встановлення певних відмінностей (вимог) у правовому статусі працівників повинна бути істотною, а самі відмінності (вимоги), що переслідують таку мету, мають відповідати конституційним положенням, бути об`єктивно виправданими, обґрунтованими та справедливими (абз. 7 п. п. 4.1 п. 4 мотивувальної частини Рішення від 07.07.2004 №14-рп/2004).

З огляду на це Конституційний Суд України зазначив, що не може бути дискримінації у реалізації працівниками трудових прав. Порушення їх рівності у трудових правах та гарантіях є недопустимим, а будь-яке обмеження повинне мати об`єктивне та розумне обґрунтування і здійснюватися з урахуванням та дотриманням приписів Конституції України та міжнародних правових актів.

Крім того, одним із критеріїв правомірності рішення, у відповідності до п. 3 ч. 2 ст. 2 КАС України, є його обґрунтованість.

Реалізація згаданого конституційного принципу відповідальності суб`єктів владних повноважень, як органів, що здійснюють функції держави, знайшли своє відображення у вимогах до прийнятих ними рішень частиною другою статті 2 КАС України.

Оскільки на момент попередження про звільнення, так і на момент звільнення позивача, відповідач мав реальну можливість запропонувати та перевести позивача на рівнозначну посаду з огляду на те, що такі вакантні посади були, відсутні підстави вважати, що при прийнятті оскаржуваного наказу про звільнення позивача, відповідачем було дотримано критерій обґрунтованості.

Вказані обставини свідчать, що надані відповідачем докази у їх сукупності не доводять скорочення штату стосовно посади позивача, водночас свідчать про те, що відбулась лише зміна назви такої посади.

Отже, з урахуванням викладеного, оскільки звільнення ОСОБА_1 відбулось з порушенням приписів статті 87 Закону №889-VIII, та без дотримання гарантій забезпечення права позивача на працю, зокрема, права на сприяння у збереженні роботи, наслідком якого є спірний наказ про звільнення, суд апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції про визнання протиправним і скасування наказу Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів «Про звільнення ОСОБА_1 » від 28.04.2021 №241-к.

Відповідно до частини першої статті 235 Кодексу законів про працю України вказано, що у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Звільнення працівника з підстав, не передбачених законом, або з порушенням установленого законом порядку свідчить про незаконність такого звільнення та тягне за собою поновлення порушених прав працівника.

Враховуючи протиправність звільнення позивача, колегія суддів апеляційної інстанції доходить висновку, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про необхідність поновлення ОСОБА_1 , проте помилково поновив позивача на посаді директора Департаменту фітосанітарної безпеки, контролю в сфері насінництва, розсадництва та якості зерна Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, а тому рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає зміні, а позивач поновленню на попередній посаді, яку обіймав до звільнення, - директора Департаменту фітосанітарної безпеки, контролю в сфері насінництва та розсадництва Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів.

Крім того, суд першої інстанції помилково поновив позивача на посаді, починаючи з 03.05.2021 (перший робочий день після звільнення), оскільки наказ, яким працівника незаконно звільнено з роботи є незаконним з дати його винесення.

Відповідно до п. 2.10 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 р. № 58, у розділі «Відомості про роботу», «Відомості про нагородження», «Відомості про заохочення» трудової книжки (вкладиша) закреслення раніше внесених неточних або неправильних записів не допускається. Тобто, після видання наказу про поновлення на роботі вносяться зміни до трудової книжки працівника, зокрема визнається недійсним запис про звільнення і робиться запис про поновлення на попередній робот.

Отже, колегія суддів апеляційної інстанції наголошує, що поновлення на попередній роботі відбувається саме з дати звільнення працівника, яка, відповідно до цього рішення, визнається недійсною.

Як неодноразово зазначав Верховний Суд у своїх постановах, спосіб захисту порушеного права безпосередньо повинен бути пов`язаний з подальшою можливістю виконати судове рішення і є ефективним тоді, коли може забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Незаконне звільнення ОСОБА_1 порушило не тільки трудові права останнього, а і права соціальні, зокрема право на обчислення пенсії, зокрема щодо врахування заробітної плати за 60 календарних місяців страхового стажу підряд (ст. 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»).

Отже, визначальною умовою для ефективного поновлення порушених прав ОСОБА_1 , в даному випадку, є безперервність його роботи на посаді, а тому поновлення позивача на посаді має бути здійснено саме датою незаконного звільнення, тобто 30 квітня 2021 року.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу, починаючи з 30.04.2021 року по 23.04.2024 включно, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.

Так, ч.1 статті 235 Кодексу законів про працю України встановлено, що у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Частиною другою цієї ж передбачено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Верховний Суд України у постанові від 14.01.2014 у справі № 21-395а13 зазначив, що суд, ухвалюючи рішення про поновлення на роботі, має вирішити питання про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, визначивши при цьому розмір такого заробітку за правилами, закріпленими у Порядку №100.

Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати.

Відповідно до пункту 2 вказаного Порядку середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Згідно з пунктом 5 Порядку обчислення середньої заробітної плати затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є розрахована згідно з абзацом першим пункту 8 цього Порядку середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника.

Пунктом 8 вказаного Порядку встановлено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. При обчисленні середньої заробітної плати за два місяці, виходячи з посадового окладу чи мінімальної заробітної плати, середньоденна заробітна плата визначається шляхом ділення суми, розрахованої відповідно до абзацу п`ятого пункту 4 цього Порядку, на число робочих днів за останні два календарні місяці, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата, згідно з графіком підприємства, установи, організації.

Під час розгляду справи, судом першої інстанції помилково взято до уваги довідку Державної служби України з питань харчових продуктів та захисту споживачів №21.3/22 від 18.04.2023 року, оскільки з вказаної довідки вбачається, що позивачем не відпрацьовано 2 повних місяці перед звільненням, і в примітці зазначено про перебування позивача з 09.03.2021 року по 25.03.2021 року на лікарняному (Т.3 а.с.37).

З огляду на вказані обставини, ухвалою суду апеляційної інстанції зобов`язано Державну службу України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів надати Шостому апеляційному адміністративному суду додаткові докази по справі, а саме:

- довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 за січень-лютий 2021 року, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України, від 08.02.1995 року № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати».

На виконання вимог вищезазначеної ухвали суду апеляційної інстанції, 25.10.2024 року (вх.41868) Державною службою України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів надано довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 за січень-лютий 2021 року, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України, від 08.02.1995 року № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати».

З вказаної довідки вбачається, що середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 складає 1568,12 грн., і позивачем повністю відпрацьовано фактичну кількість робочих днів у січні-лютому 2021 році.

Отже, загальна сума середнього заробітку ОСОБА_1 за час вимушеного прогулу, за період з 30.04.2021 року по 23.04.2024, складає 1 204 316,16 грн., (1568,12 грн. середньоденна заробітна плата *768 днів вимушеного прогулу, з урахуванням відсутності святкових днів, які припадають на робочі дні, під час введення в Україні воєнного стану, після 24.02.2022 року).

Відповідно до вимог пунктів 2 та 3 частини першої статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України рішення підлягає негайному виконанню в частині присудження виплати заробітної плати у межах суми стягнення за один місяць та в частині поновлення на посаді.

Отже, рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині розміру середнього заробітку ОСОБА_1 за час вимушеного прогулу, за період з 30.04.2021 року по 23.04.2024, з урахуванням вищевикладених висновків суду апеляційної інстанції.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів апеляційної інстанції доходить висновку, що порушені права позивача підлягають захисту шляхом:

- визнання протиправним та скасування оскаржуваного наказу Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів «Про звільнення ОСОБА_1 » від 28.04.2021 №241-к;

- поновлення ОСОБА_1 на попередній посаді директора Департаменту фітосанітарної безпеки, контролю в сфері насінництва, розсадництва Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, з 30.04.2021;

- стягнути з Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу, з 30.04.2021 по 23.04.2024, в розмірі 1 204 316,16 грн.

Суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ч. 1 ст. 6 КАС України).

Верховенство права є найважливішим принципом правової держави. Змістом цього принципу є пріоритет (тобто верховенство) людини, її прав та свобод, які визнаються найвищою соціальною цінністю в Україні. Цей принцип закріплено у ст. 3 Конституції України.

Окрім того, права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Як зазначено в п. 4.1 Рішення Конституційного суду України від 02.11.2004 р. N 15-рп/2004 суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях визначив окремі ознаки принципу верховенства права у розбудові національних систем правосуддя та здійсненні судочинства, яких мають дотримуватись держави - члени Ради Європи, що підписали Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги правову позицію Європейського суду з прав людини, яка викладена в справі «Пономарьов проти України» (пункт 40 мотивувальної частини рішення від 3 квітня 2008 року), в якому Суд наголосив, що «право на справедливий судовий розгляд», яке гарантовано п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду.

У справі «Сокуренко і Стригун проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що «стаття 6 Конвенції не зобов`язує держав - учасників Конвенції створювати апеляційні чи касаційні суди. Однак там, де такі суди існують, необхідно дотримуватись гарантій, визначених у статті 6» (пункт 22 мотивувальної частини рішення від 20 липня 2006 року).

Відповідно до ч. 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що інші доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються.

Аналіз наведених положень дає підстави колегії суддів апеляційної інстанції дійти висновку, що даний адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що судом першої інстанції рішення прийнято з порушення норм матеріального та процесуального права.

У зв`язку з вказаними правовими нормами, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, а рішення суду першої інстанції - змінити у мотивувальній частині та у резолютивній частині, з урахуванням вищезазначених висновків суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст.ст. 242, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, Шостий апеляційний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів - задовольнити частково.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2024 року змінити виклавши абзаци 3-4 у наступній редакції:

«Поновити ОСОБА_1 на посаді директора Департаменту фітосанітарної безпеки, контролю в сфері насінництва, розсадництва Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, починаючи з 30 квітня 2021.

Стягнути з Державної служби України з питань харчових продуктів та захисту споживачів (ЄДРПОУ 39924774) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 30.04.2021 по 23.04.2024, у розмірі 1 204 316,16 грн. (один мільйон двісті чотири тисячі триста шістнадцять гривень 16 копійок)».

В іншій частині рішення Київського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Головуючий суддя: М.І. Кобаль

Судді: Н.П. Бужак

О.В. Епель

Повний текст виготовлено 19.12.2024 року