Вирок

від 20.12.2024 по справі 337/2094/23

ХОРТИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЗАПОРІЖЖЯ

20.12.2024

ЄУН 337/2094/23

Провадження №1-кп/337/62/2024

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2024 року Колегія суддів Хортицького районного суду міста Запоріжжя в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю секретаря ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5

захисника адвоката ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжі кримінальне провадження, внесене до ЄРДР 07.02.2023 за №62023080020000049, за обвинуваченням

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Балки Василівського району Запорізької області, громадянина України, перебував на посаді начальника сектору реагування патрульної поліції відділення поліції №3 Василівського районного управління ГУНП в Запорізькій області, раніше не судимого, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.111 КК України,

ВСТАНОВИЛА:

Згідно з наказом начальника ГУНП в Запорізькій області № 78 о/с від 05.02.2021 майора поліції ОСОБА_7 призначено на посаду начальника сектору реагування патрульної поліції відділення поліції № 3 Василівського районного управління ГУНП в Запорізької області. Наказом № 758 о/с від 23.05.2022 на підставі п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» ОСОБА_7 звільнено зі служби в поліції.

Таким чином, ОСОБА_7 до 23.05.2022 являвся службовою особою - працівником правоохоронного органу та відповідно до ст. 63 Закону України «Про Національну поліцію» ОСОБА_7 присягав на вірність Українському народові та зобов`язався, усвідомлюючи свою високу відповідальність, вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю обов`язки. нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов`язки.

Водночас, ОСОБА_7 складеної ним присяги не дотримався та в умовах, коли Український народ героїчно протистоїть російському агресору, у порушення вимог статей 1, 2, 17 Конституції України, статей 2, 63 Закону України «Про Національну поліцію», зрадив Українській державі України та всьому Українському народові, вчинивши злочин проти основ національної безпеки за наступних обставин.

Так, 24.08.1991 Верховною Радою Української Радянської Соціалістичної Республіки схвалено «Акт проголошення незалежності України», яким урочисто проголошено незалежність України та створення самостійної української держави - України. У преамбулі Декларації про державний суверенітет України від 16.07.1990 вказано, що Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки проголошує державний суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах. Відповідно до розділу V Декларації, територія України в існуючих кордонах є недоторканною і не може бути змінена та використана без її згоди.

Положеннями статей 1 та 2 Конституції України визначено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою, унітарною державою, суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.

Відповідно до ч. 1 ст. 17, ч. 1 ст. 65 Конституції України захист незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України є справою всього Українського народу та обов`язком громадян України, а на території України забороняється створення і функціонування будь-яких збройних формувань, не передбачених законом.

Статтями 132, 133 Конституції України визначено, що територіальний устрій України ґрунтується на засадах єдності та цілісності державної території, поєднання централізації і децентралізації у здійсненні державної влади, збалансованості і соціально-економічного розвитку регіонів, з урахуванням їх історичних, економічних, екологічних, географічних і демографічних особливостей, етнічних і культурних традицій. До системи адміністративно-територіального устрою України входить АР Крим, області, зокрема, Запорізька область, а також райони, міста, райони у містах, селища і села.

Згідно з вимогами статей 72, 73 Конституції України питання про зміну території України вирішуються виключно всеукраїнським референдумом, який призначається Верховною Радою України або Президентом України відповідно до їхніх повноважень, встановлених Конституцією, та проголошується за народною ініціативою на вимогу не менш як трьох мільйонів громадян України, які мають право голосу, за умови, що підписи щодо призначення референдуму зібрано не менш як у двох третинах областей і не менш як по сто тисяч підписів у кожній області.

Всупереч нормам міжнародного гуманітарного права президент Російської Федерації (далі - РФ) ОСОБА_8 , а також інші невстановлені представники влади РФ, діючи всупереч вимогам п.п. 1, 2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 05.12.1994, принципам Заключного акту Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 01.08.1975 та вимогам ч. 4 ст. 2 Статуту ООН і Декларацій Генеральної Асамблеї Організації Об`єднаних Націй від 09.12.1981 № 36/103, від 16.12.1970 № 2734 (XXV), від 21.12.1965 № 2131 (XX), від 14.12.1974 № 3314 (XXIX), спланували, підготували і розв`язали агресивну війну та воєнний конфлікт проти України, а саме віддали наказ на вторгнення підрозділів збройних сил РФ на територію України.

Так, 24.02.2022 на виконання вищевказаного наказу, військовослужбовці збройних сил РФ, шляхом збройної агресії, з погрозою застосування зброї та її фактичним застосуванням, незаконно вторглись на територію Україну через державні кордони України в Автономній республіці Крим, Донецькій, Луганській, Харківській, Херсонській, Миколаївській, Сумській, Чернігівській, Запорізькій та інших областях та здійснили збройний напад на державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, військові частини, інші об`єкти, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення, та здійснили часткову окупацію території України, чим вчинили дії з метою зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, що продовжується по теперішній час та призводить до загибелі значної кількості людей та інших тяжких наслідків.

Згідно з Указом Президента України ОСОБА_9 № 64/2022 від 24.02.2022, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п.20 ч.1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено воєнний стан на всій території України, який в подальшому неодноразово продовжено.

Після початку агресивної війни проти України з використанням підпорядкованих підрозділів і військовослужбовців збройних сил РФ було тимчасово окуповано частину Василівського району Запорізької області та його територіальних громад, а також частину інших населених пунктів на території Запорізької області з державними органами, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями, іншими об`єктами, які на даний час контролюються та утримуються російськими військами.

З метою встановлення і зміцнення окупаційної влади та недопущення контролю Української влади на територіях населених пунктів Запорізької області, які нa даний час контролюються та утримуються російськими військами, представниками РФ з числа своїх громадян та місцевого населення Запорізької області були сформовані підрозділи силового блоку, які вчиняють діяння на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України.

У свою чергу, ОСОБА_10 , будучи громадянином України, перебуваючи на посаді начальника сектору реагування патрульної поліції відділення поліції № 3 Василівського районного управління ГУНІ в Запорізької області, маючи достатній рівень освіти, спеціальних знань і життєвого досвіду для розуміння факту захоплення та подальшої окупації РФ частини території Василівського району та його територіальних громад, а також частини інших населених пунктів на території Запорізької області, усвідомлення проведення активної підривної діяльності проти України представниками спецслужб, правоохоронних та інших органів державної влади РФ, бажаючи допомогти окупаційній адміністрації РФ та зробити свій особистий внесок для утворення та функціонування на території Запорізької області та, зокрема, на території м. Дніпрорудне Василівського району Запорізької області системи органів державної влади РФ, у тому числі правоохоронної, з метою становлення і зміцнення окупаційної влади та недопущення контролю Української влади, в порушення вимог ст. 65 Конституції України, якою передбачено обов`язок громадян України щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, приблизно у першій половині квітня 2022 року, але не пізніше 23 травня 2022 року (більш точного часу встановити не виявилось за можливе), в період проведення військових дій на території Запорізької області, використовуючи теоретичні знання і практичні навики, отримані в Україні, перейшов на бік ворога, надавши добровільну згоду на співпрацю з окупаційною владою РФ, після чого виконував вказівки і розпорядження керівників окупаційної адміністрації РФ, здійснював патрулювання на території м. Дніпрорудне Василівського району Запорізької області, а також здійснював схиляння до державної зради співробітників поліції ГУНП в Запорізькій області - їх агітацію щодо співпраці з окупаційною адміністрацією РФ, усвідомлюючи, що в період збройного конфлікту, в умовах воєнного стану, вказане шкодить суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України.

Так, ОСОБА_7 з власної ініціативи добровільно розпочав «службу» в підпорядкуванні окупаційної адміністрації РФ, а саме у незаконному правоохоронному органі, створеному на тимчасово окупованій території м. Дніпрорудне Василівського району Запорізької області, завдаючи шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України.

Таким чином, ОСОБА_7 вчинив перехід на бік ворога в період збройного конфлікту, в умовах воєнного стану, тобто державну зраду та почав проходити служу у незаконному правоохоронному органі, створеному на тимчасово окупованій території м. Дніпрорудне Василівського району Запорізької області.

Судовий розгляд у межах даного кримінального провадження здійснювався за відсутності обвинуваченого ОСОБА_7 (in absentia), який показань суду не давав та будь-яких клопотань від останнього на адресу суду не надходило.

При цьому суд враховує, що на підставі ухвали слідчого судді Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 21.03.2023 у межах даного провадження проводилось спеціальне досудове розслідування.

Під час досудового розслідування повістки про виклик ОСОБА_7 та повідомлення про підозру публікувалися в засобах масової інформації газеті «Урядовий кур`єр», на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора, копії процесуальних документів, що підлягали врученню ОСОБА_7 , на виконання вимог ч.2 ст.297-5 КПК України, направлялись та вручались захиснику адвокату ОСОБА_6 , що був забезпечений державою з Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Донецькій та Запорізькій областях.

З огляду на зазначене, орган досудового розслідування вживав всіх можливих передбачених КПК України заходів для виклику та розшуку ОСОБА_7 , щоб забезпечити останньому можливість безпосередньо та через захисника реалізовувати усі права підозрюваного на стадії досудового розслідування.

На підставі ухвали Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 21.08.2023 відносно ОСОБА_7 здійснювалось спеціальне судове провадження.

Судом вживалися заходи про виклик обвинуваченого для забезпечення права на захист та доступ до правосуддя, у зв`язку із чим в судові засідання останній викликався у порядку ст. 323 КПК України. Повістки про його виклик були опубліковані у засобахмасової інформаціїзагальнодержавної сферирозповсюдження -у газеті«Урядовий кур`єр» та шляхом здійснення публікації про виклик на офіційному веб-сайті суду.

Суд вважає, що наявні у справі чисельні документи свідчать про відмову ОСОБА_7 , належним чином повідомленого про проведення відносно нього досудового розслідування та здійснення судового розгляду, від реалізації права предстати перед судом та захищати себе безпосередньо в такому суді, а так само свідчать про його намір ухилитися від кримінальної відповідальності.

В той же час, ухилення обвинуваченого ОСОБА_7 від правосуддя, суд розцінює як реалізацію останнім невід`ємного права на свободу від самозвинувачення чи самовикриття (п/п.«g» п.3 ст.14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, ст.63 Конституції України), як одну з ключових гарантій презумпції невинуватості.

Водночас дане кримінальне провадження здійснювалось за обов`язковою участю захисника, що був забезпечений державою.

Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_6 у судовому засіданні, реалізуючи право обвинуваченого на захист, висловила свою позицію з приводу пред`явленого обвинувачення. На думку захисника обвинуваченого, його винуватість у вчиненні поставленого йому у провину кримінального правопорушення не доведена. Передусім зазначила, що стороною обвинувачення не надано переконливих доказів добровільності зайняття ОСОБА_7 відповідної посади у незаконному правоохоронному органі, створеному на тимчасово окупованій території. Отже, її підзахисний підлягає виправданню.

Зважаючи на специфіку спеціального судового провадження (ч.3 ст.323 КПК України) суд, зберігаючи неупередженість та безсторонність, надає особливого значення охороні прав та законних інтересів обвинуваченого як учасника кримінального провадження, яке відбувається за його відсутності, сприяє забезпеченню повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб до обвинуваченого була застосована належна правова процедура в контексті приписів ст.2 КПК України з дотриманням всіх загальних засад кримінального провадження з урахуванням особливостей, встановлених виключно законом. Ці особливості вимагають від суду прискіпливої оцінки кожного поданого доказу обвинувачення, відтак поріг вимогливості до доказування у даному випадку має бути підвищений.

Разом з тим, суд враховує, що тимчасова окупація з боку РФ частини території України, яка розпочалася із збройного конфлікту, викликаного РФ агресією, починаючи з 20 лютого 2014 року та повномасштабного вторгнення РФ на територію України 24 лютого 2022 року, а також анексія з боку РФ частини території України є загальновідомими фактами, які за хронологією подій: а) констатовані нормативними, хоча і засудженими з точки зору міжнародного права, актами РФ, а також «нормативними актами» самопроголошених суб`єктів на території України, законність яких не визнається державою Україна, проте прийнятих судом у даному випадку до уваги, оскільки вирішується питання про відповідальність за вчинення кримінального правопорушення, внаслідок якого були прийняті такі акти; б) встановлені національними нормативно-правовими актами, які є обов`язковими для застосування на території України; в) засуджені міжнародними актами колективного реагування, у зв`язку з чим ці факти не потребують окремого доказування в межах даного кримінального провадження.

За відповідним наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України «Про затвердження Переліку територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні)» Дніпрорудненська міськатериторіальна громада Василівського району Запорізької області є тимчасово окупованою територією України з 13.03.2022.

Також загальновідомим є факт створення на окупованих територіях України окупаційних адміністрацій, правоохоронних та інших владних органів.

В ході судового розгляду дослідженні письмові докази, які були зібрані в ході досудового розслідування.

Так, відповідно до наказу т.в.о. начальника Головного управління Національної поліції в Запорізькій області генерала поліції третього рангу ОСОБА_11 №3 о/с від 07.11.2015, майора міліції ОСОБА_7 було призначено посаду старшого оперуповноваженого Василівського відділу поліції (КР) ГУНП в Запорізькій області з присвоєнням спеціального звання майор поліції, як такого, що прибув з Міністерства внутрішній справ.

Згідно з текстом присяги від 07.11.2015, ОСОБА_7 урочисто присягнув на вірність Українському народові, а саме вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов`язки.

Відповідно до наказу начальника ГУНП в Запорізькій області генерала поліції третього рангу Миколи Лушпієнка №486 о/с від 05.12.2019, майора поліції ОСОБА_7 призначено на посаду начальника сектору реагування патрульної поліції №2 Михайлівського відділення поліції Василівського відділу поліції ГУНП в Запорізькій області.

Відповідно до наказу начальника ГУНП в Запорізькій області генерала поліції третього рангу Миколи Лушпієнка №78 о/с від 05.02.2021, майора поліції ОСОБА_7 призначено на посаду начальника сектору реагування патрульної поліції відділення поліції №3 Василівського районного управління поліції ГУНП в Запорізькій області.

За змістом наказу начальника ВДЗ ГУНП в Запорізькій області підполковника поліції ОСОБА_12 № 252 від 10.03.2022, поліцейським, державним службовцям, цивільному персоналу районних управлінь, відділів, відділень поліції, інших підпорядкованих підрозділів ГУНП в Запорізькій області, за наявності безпечного шляху пересування, наказано прибути до найближчих населених пунктів, територія яких підконтрольна Україні для переходу в підпорядкування керівника відповідного управління, відділу та відділення поліції ГУНП в Запорізькій області, що дислокується та обслуговує зазначену територію.

Наказом начальника ГУНП в Запорізькій області генерала поліції третього рангу ОСОБА_13 № 282 від 04.04.2022, у зв`язку із захопленнями окупаційними військами Російської Федерації деяких населених пунктів Запорізької області, визначено тимчасовим місцем розташування (дислокації) відділення поліції №3 Василівського районного відділу поліції (смт.Михайлівка) та інших територіальних підрозділів, підпорядкованих (окремих) підрозділів ГУНП в Запорізькій області м. Запоріжжя; поліцейським, державним службовцям і працівникам (цивільному персоналу) структурних підрозділів апарату ГУНП, визначеним у наказі, зокрема, ВП №3 Василівського РУП (смт.Михайлівка), наказано прибути безпечним шляхом (у тому числі використовуючи гуманітарні конвої) до м. Запоріжжя до 15.04.2022 (включно); під час здійснення виходу з територій, захоплених окупаційними військами РФ використовувати алгоритм дій, визначений службовою телеграмою ГУНП в Запорізькій області від 26.03.2022 № 102/01/13-2022 «Про порядок прибуття поліцейських, державних службовців та цивільного персоналу, а також членів їх сімей до ГУНП в Запорізькій області»; з моменту прибуття протягом доби стати на облік у ГУНП в Запорізькій області; начальникам структурних підрозділів апарату ГУНП, територіальних підрозділів (відділів, відділень), підпорядкованих (окремих) підрозділів ГУНП довести цей наказ до відома поліцейських, державних службовців і працівників (цивільного персоналу) у будь-який доступний спосіб та 16.04.2022 підготувати рапорти із переліком працівників, які не прибули до м. Запоріжжя на виконання цього наказу.

Відповідно до наказу начальника ГУНП в Запорізькій області генерала поліції третього рангу ОСОБА_13 №408 від 18.05.2022, за скоєння дисциплінарного проступку, порушення вимог ч.1 ст.18 Закону України «Про Національну поліцію», Присяги працівника поліції, передбаченої ст.64 Закону України «Про Національну поліцію», пунктів 1, 4 ч.3 ст.1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 №2337-VІІІ, пунктів 3, 5 наказу ГУНП в Запорізькій області від 04.04.2022 №282 «Про тимчасове визначення місця розташування (дислокації) територіальних підрозділів (відділів, відділень), підпорядкованих (окремих) підрозділів ГУНП в Запорізькій області та необхідності прибуття поліцейських, державних службовців і працівників (цивільного персоналу) територіальних підрозділів (відділів, відділень), підпорядкованих (окремих) підрозділів ГУНП в Запорізькій області, територія обслуговування (дислокація) яких захоплена окупаційними військами Росіської Фнедерації, до м.Запоріжжя», що виразилось у неприбутті безпечним шляхом (в тому числі використовуючи гуманітарні конвої) до м.Запоріжжя, яке з 04.04.2022 наказом ГУНП в Запорізькій області від 04.04.2022 №282 визначено місцем служби (роботи), та не постановці на облік у ГУНП в Запорізькій області протягом доби з моменту прибуття, до начальника сектору реагування патрульної поліції відділення поліції №3 Василівського районного управління поліції ГУНП в Запорізькій області майора поліції ОСОБА_7 застосовано дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції.

Відповідно до наказу начальника ГУНП в Запорізькій області генерала поліції третього рангу Миколи Лушпієнка №758 о/с від 23.05.2022 на підставі п. 6 ч. 1ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію»(у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України) ОСОБА_7 , начальника сектору реагування патрульної поліції відділення поліції №3 Василівського районного управління поліції ГУНП в Запорізькій області, звільнено зі служби в поліції з 23.05.2022.

Зі списків, складених т.в.о. начальника СКЗ Василівського РУП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_14 , з переліком працівників ВП №3 Василівського РУП ГУНП в Запорізькій області, які виїхали з тимчасово окупованих території станом на 18.07.2022 та які не виїхали з окупованої території та звільненні зі служби, вбачається, що ОСОБА_7 , начальник СРПП, з окупованої території не виїхав, звільнений на підставі наказу ГУНП від 23.05.2022 №758 о/с.

Зі змісту протоколу огляду від 17.08.2022 вбачається, що було проведено огляд Телеграм каналу «Зрадники півдня України» у месенджеру «Телеграм» за посиланням https://t.me/zradapivden1, в ході якого встановлено, що 13.08.2022 було опубліковано світлини проекту наказу «МВД РОССИИ», зокрема, о 23.01 опубліковано дві світлини із фотознімком та текстом « ОСОБА_7 на должность заместителя начальника отдела полиции №4 Управления внутренних дел по г.Васильевка и Васильевского району Главного управления МВД по Запорожской области по контракту, с 01 июня 2022 года, вновь принятого по заявлению, установив должностной оклад по 26-му тарифному разряду в размере 20856 рублей. Основание: заявление ОСОБА_7 ».

Згідно з даними особової карти ОСОБА_7 з Державної міграційної служби України, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , документований паспортом громадянина України НОМЕР_2 , виданий 27.02.1997 Дніпрорудненським МВМ Василівського РВУМВС України в Запорізькій області та паспортом громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_3 , виданий 25.05.2015 Василівським відділом Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області.

Свідок ОСОБА_15 в судовому засіданні пояснив, що він є працівником поліції, знає ОСОБА_7 , оскільки раніше мешкав в м. Дніпрорудне та працював з ним в одному підрозділі. У грудні 2019 року ОСОБА_7 з м. Дніпрорудне, де він займав посаду у відділені поліції, перейшов працювати до Михайлівського відділення поліції Василівського ВП ГУНП в Запорізькій області. Після цього вони зустрічались випадково. Після повномасштабного вторгнення військ РФ на територію України, він дізнався, що ОСОБА_7 добровільно, один з перших, на початку квітня 2022 вступив до лав так званої «народної міліції» у м. Дніпрорудне Василівського району Запорізької області, та почав співпрацювати з окупаційною владою, виїжджати з окупованої території не збирався. Про це він знає він мешканців м. Дніпрорудне. Сам він виїхав до міста Запоріжжя 07.04.2022, де продовжив нести службу. Після цього, 24.05.2022 йому зателефонувала його співмешканка ОСОБА_16 , яка на той час перебувала на окупованій території у м.Дніпрорудне, та повідомила, що до неї прийшли працівники поліції окупаційної влади, провели обшук, шукали зброю, оскільки знали, що він є працівником поліції, вилучили мисливську рушницю, його посвідчення водія. Серед них був і ОСОБА_7 , якого вона теж знає. У подальшому, влітку 2022 року від мешканців м. Дніпрорудне, які теж виїхали з окупованої території, він дізнався, що ОСОБА_7 з СТО, яке було розташоване на вул. Степовій у м. Дніпрорудне, забрав службовий автомобіль ВП №2 Василівського РУП і використовував його під час праці в поліції в м.Дніпрорудне.

Свідок ОСОБА_17 суду пояснив, що він разом з ОСОБА_7 працював у поліції. 26.02.2022 смт. Михайлівка була окупована військами РФ. На початку квітня 2022 року до усіх працівників поліції, які перебували на окупованій території, був доведений наказ начальника ГУНП в Запорізькій області про необхідність виїзду до м. Запоріжжя. Він прибув до м. Запоріжжя 13.04.2022. З розмов зі своїми колегами знає, що ОСОБА_7 одних з перших пішов працювати до так званої «народної поліції» у м. Дніпрорудне, яку посаду зайняв не знає.

Свідок ОСОБА_18 в судовому засіданні пояснив, що він є працівником поліції. ОСОБА_7 знає давно, оскільки вони мешкали у м. Дніпрорудне, разом працювали в одному відділенні поліції, в подальшому ОСОБА_7 став працювати начальником СРПП в смт. Михайлівка. Після окупації смт Михайлівка військами РФ, ОСОБА_7 продовжив нести службу в м. Дніпрорудне, яке на той час ще не було окуповано, та став працювати разом з ним. В подальшому, 15.03.2022 м. Дніпрорудне теж було окуповано, після чого вони перестали нести службу та виконувати свої обов`язки, а 22.03.2022 він переїхав у сусіднє село Скельне, звідки ОСОБА_7 за його проханням вивіз його до смт Михайлівка, щоб потім він міг виїхати до м. Запоріжжя з цивільними особами, яким він міг довіритись. На той час ОСОБА_7 нічого про свої плани йому не казав. ОСОБА_7 в той час також міг виїхати разом з ним з окупованої території, але не захотів. Про те, що ОСОБА_7 став працювати у поліції окупаційної влади, а саме зайняв посаду начальника кримінальної поліції у відділі поліції в м. Дніпрорудне, дізнався з Телеграм-каналів та від мешканців м. Дніпрорудне, які виїжджали з окупованої території. Вважає, що ОСОБА_7 пішов працювати в поліцію окупаційної влади добровільно та свідомо. Про факти примусу до співпраці з окупаційною владою не знає.

Свідок ОСОБА_19 суду пояснив, що він є працівником поліції, знає ОСОБА_7 , оскільки останній був його начальником під час роботи у Дніпрорудненському відділені поліції, потім ОСОБА_7 перевели до відділення поліції у смт Михайлівка, але він залишився проживати у м. Дніпрорудне. Після вторгнення російських військ в Україну та окупації смт. Михайлівка, ОСОБА_7 продовжив нести службу у відділені поліції в м. Дніпрорудне. Після окупації м. Дніпрорудне, коли вони випадково зустрічались та спілкувались, ОСОБА_7 повідомляв, що виїжджати в м. Запоріжжя з окупованої території не буде. Сам він виїхав до м. Запоріжжя 08.04.2022. Перед цим, він зняв номерні знаки зі службового автомобілю ВАЗ 2107, який був у його користуванні під час несення служби, та поставив у свій гараж, який закрив. Через деякий час йому зателефонував охоронець гаражного кооперативу, в якому знаходиться гараж, та повідомив, що приходив ОСОБА_20 , ОСОБА_7 з військовими РФ та цікавилися списком власників гаражів, переглянули книгу з прізвищами власників. Ще через деякий час, він зателефонував своєму знайомому, який залишилися у м. Дніпрорудне та теж мав гараж у цьому ж гаражному кооперативі, та попросив його сходити та подивитись на замки на його гаражі. Він сходив та прислав йому фотографію, з яких він зрозумів, що замки на гаражі поміняні. В подальшому його знайома, яка теж залишилась у м. Дніпрорудне, зателефонувала та повідомила, що ОСОБА_7 вже їздить на службовому автомобілі, який він до від`їзду сховав в своєму гаражі. Крім того, приблизно у квітні-травні 2022 року в мережі Інтернет він побачив відеоролик, що ОСОБА_21 зайняв посаду начальника відділу поліції у м. Дніпрорудне, а потім у одному з телеграм-каналів побачив відео, як ОСОБА_7 у кабінеті начальника слідчого відділення ВП №2 у м. Дніпрорудне проводить допит двох осіб за фактом крадіжки, яких затримали військові РФ. Потім йому зателефонували його знайомі, які на той час були в м. Дніпрорудне, та повідомили, що їм спалили автомобіль, у зв`язку з чим вони ходили до відділу поліції у м. Дніпрорудне, де їх заяву прийняв ОСОБА_7 . Вважає, що ОСОБА_7 міг виїхати з окупованої території, але залишився та свідомо і добровільно став співпрацювати з окупаційною владою. Про факти примушування співпрацювати з окупаційною владою не знає.

Свідок ОСОБА_22 в судовому засіданні пояснив, що станом на 15.03.2022, коли було окуповано м.Дніпрорудне військами РФ, він працював у ВП №2 Василівського РУП. ОСОБА_7 знає, він деякий час працював начальником СКП Дніпрорудненського відділення поліції, а потім був переведений на посаду начальника СРПП Михайлівського відділення поліції Василівського ВП. На початок окупації м. Дніпрорудне, ОСОБА_7 був у місті, при зустрічі з ним останній повідомив, що виїжджати з окупованої території не збирається. У подальшому він дізнався, що ОСОБА_7 пішов на співпрацю з окупаційною владою, які створили свій відділ поліції. Сам він виїхав з окупованої території 03.04.2022. Після цього, у травні 2022 року від свого знайомого, який ще на той час залишався на окупованій території, він дізнався, що ОСОБА_20 та ОСОБА_7 забрали з СТО службовий автомобіль відділення поліції. В подальшому, у мережі Інтернет у одному з телеграм-каналів він побачив, як ОСОБА_7 проводить допит осіб. Також від своїх знайомих він дізнався, що ОСОБА_7 зайняв посаду у відділі поліції в м. Дніпрорудне, яке було створено окупаційною владою. Вважає, що ОСОБА_7 добровільно пішов на співпрацю з окупаційною владою.

Свідок ОСОБА_23 суду пояснив, що станом на 24.02.2022 він займав посаду інспектора сектору кадрового забезпечення Василівського РУП ГУНП в Запорізькій області, наразі є начальником вказаного СКЗ. Знає ОСОБА_7 давно, відносини службові, останній на час повномасштабного вторгнення військ РФ на територію України займав посаду начальника СРПП ВП №3 Василівського РУП ГУНП в Запорізькій області у смт. Михайлівка, до зайняття цієї посади працював у ВП №2 Василівського РУП ГУНП в Запорізькій області у м. Дніпрорудне. Після окупації смт Михайлівка, ОСОБА_7 разом з іншими співробітниками ВП №3 Василівського РУП продовжив нести службу у м. Дніпрорудне Запорізької області, яке на той час ще не було окуповано. В подальшому, керівництвом ГУНП в Запорізькій області до усіх співробітників поліції, які займали посади у відділеннях поліції, які опинились на окупованій території Запорізької області, було доведено наказ про необхідність прибуття до м. Запоріжжя для продовження несення служби. Він, як кадровик, усіма можливими способами також повідомив співробітників, у т.ч. особисто ОСОБА_7 , про необхідність виконання цього наказу. ОСОБА_7 , достовірно знаючи про такий наказ та маючи можливість виїхати до м. Запоріжжя, цього не зробив. Останній повідомив, що виїжджати не буде. В подальшому відбувалась окупація м. Дніпрорудне. Сам він виїхав до м. Запоріжжя приблизно 28.03.2022. В подальшому, у період часу з 04.04.2022 по 10.04.2022, він в телефонному режимі спілкувався з ОСОБА_7 , останній повідомив, що має намір звільнитись зі служби в поліції за власним бажанням, проте особисто до м. Запоріжжя так і не прибув. У зв`язку з цим він був звільнений 23.05.2022 у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби. Також йому зі слів мешканців, які залишись на тимчасово окупованій території Запорізької області, відомо, що ОСОБА_7 один з перших пішов на співпрацю з окупаційною владою та став працювати у незаконно створеному правоохоронному органі у м. Дніпрорудне, який був сформований майже відразу після окупації міста. Вважає, що ОСОБА_7 свідомо та добровільно зайняв посаду у незаконному правоохоронному органі, оскільки не мав ні намірів, ні бажання покидати окуповану територію.

Свідок ОСОБА_24 суду пояснив, що на час повномасштабного вторгнення військ РФ на територію України та на даний час він займає посаду заступника начальника відділення поліції начальника СВ ВП №2 Василівського РУП ГУНП в Запорізькій області, певний час працював разом з ОСОБА_7 , який потім був переведений до ВП №3 Василівського РУП. Впевнений, що ОСОБА_7 умисно вчинив державну зраду, оскільки розумів що саме відбувається з 24.02.2022, сам раніше був учасником бойових дій, йому відомо як нікому іншому, що таке війна. При цьому під час приватних розмов ОСОБА_7 неодноразово висловлював жаль щодо розпаду СРСР, повідомляв, що хтось з його батьків мешкає у РФ. У березні 2022 року керівництво ГУНП в Запорізькій області повідомило усіх співробітників відділів поліції, які опинились на окупованій території, про необхідність прибуття до м. Запоріжжя для продовження несення служби. ОСОБА_7 знав про такий наказ, проте виїжджати з окупованої території не збирався, хоча мав таку можливість. Сам він виїхав 26-27.03.2022. Пізніше, приблизно на початку квітня 2022 року, він зателефонував ОСОБА_7 з м. Запоріжжя та спілкувався з ним, останній повідомив, що залишається у м. Дніпрорудне та вирішив працювати на окупаційну владу, оскільки начальником поліції у м. Дніпрорудне призначили його знайомого ОСОБА_20 , тому він теж вирішив там працювати. Про те, що ОСОБА_7 пішов працювати у незаконний правоохоронний орган, вчиняє активні дії проти громадян України, він також знає від мешканців м. Дніпрпорудне. Також йому відомо про те, що ОСОБА_7 разом з ОСОБА_20 забрали мисливську зброю, які він разом із ОСОБА_7 та ще одним зі співробітників поліції сховали на початку війни.

Інших доказівв ходісудового розглядусторонами,які буливільними увикористанні своїхправ умежах тау спосіб,визначених КПКУкраїни,надано небуло.При цьому,суд,зберігаючи об`єктивністьта неупередженістьу ходірозгляду даногокримінального провадженнястворив їмнеобхідні умовидля реалізаціїними їхніхпроцесуальних правта виконанняпроцесуальних обов`язків.

Дослідивши всебічно, повно, об`єктивно та неупереджено всі обставини кримінального провадження, оцінивши кожний із зазначених доказів з точки зору їх належності, допустимості, достовірності та сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд прийшов до висновку, що вина ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 111 КК України, знайшла своє повне підтвердження в ході судового провадження.

При цьому, суд вважає, що досудове розслідування по даному кримінальному провадженні було проведено уповноваженими посадовими особами з дотриманням встановлених кримінально-процесуальним кодексом правил. У суду немає сумнівів в його об`єктивності та достовірності, а добуті в його ході докази є належними та допустимими, повністю узгоджуються між собою, і в достатній мірі підтверджують вину обвинуваченого ОСОБА_7 в скоєнні інкримінованого кримінального правопорушення, у зв`язку з чим суд бере їх за основу при ухваленні цього вироку.

Судом не встановлено таких доказів, на яких ґрунтується доказування вини обвинуваченогоОСОБА_7 , які були б отримані внаслідок істотного порушення прав і свобод людини.

Так, вина обвинуваченого ОСОБА_7 повністю підтверджується показами свідків ОСОБА_15 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_22 , ОСОБА_24 , ОСОБА_23 .

Зокрема, усі свідки в судовому засіданні прямо вказали на те, що ОСОБА_7 , якого вони добре знають, після повномасштабного вторгнення РФ в Україну та окупації м. Дніпрорудне, будучі працівником НПУ, відмовився покидати окуповану російськими військами територію та добровільно став співпрацювати з окупаційною владою, зайняв посаду у незаконному правоохоронному органі у м. Дніпрорудне, який був створений окупаційною владою.

При цьому свідок ОСОБА_15 пояснив, що ОСОБА_7 особисто приймав участь під час проведення обшуку у його співмешканки, знаючи, що свідок є поліцейським та шукав зброю.

Інші свідки ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 ОСОБА_22 , ОСОБА_24 , ОСОБА_23 також вказали на те, що ОСОБА_7 , який є колишнім їх колегою, став співпрацювати з окупаційною владою добровільно та за власним бажанням зайняв посаду в незаконно створеному окупаційною владою правоохоронному органі і виконував покладені на цей орган завдання.

При цьому свідок ОСОБА_24 пояснив, що ОСОБА_7 особисто йому в телефонній розмові на початку квітня 2022 року повідомив про те, що залишається на окупованій території та вирішив працювати у незаконно створеному там правоохоронному органі.

Не довіряти показам вказаних свідків у суду немає підстав, оскільки обставин, що вони оговорюють обвинуваченого, судом не встановлено. Свідки були попереджені про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві пояснення та надали суду покази під присягою. Їх пояснення є логічними, послідовними, повними, конкретними та такими, що узгоджуються між собою та з іншими дослідженими судом доказами.

Так, покази зазначених свідків узгоджуються з безпосередньо дослідженими судом письмовими доказами, зокрема, з інформацією, наданою ГУНП в Запорізькій області щодо проходження ОСОБА_7 служби в органах внутрішніх справ з 2000 року, у Національній поліції з 07.11.2015 по 23.05.2022; відомостями, які містяться у протоколі огляду від 17.08.2022.

Оцінивши вказані докази, суд вважає їх належними, допустимими та достовірними, зазначені в них відомості узгоджуються між собою та в сукупності доводять обставини вчинення ОСОБА_7 інкримінованого кримінального правопорушення.

При цьому, суд не покладає в обґрунтування даного вироку в якості доказів вини ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.111 КК України, наступні матеріали та процесуальні документи, що надані стороною обвинувачення: витяги з ЄРДР, постанову про виділення матеріалів досудового розслідування, повідомлення про підозру та виклик до слідчого ОСОБА_7 , постанову про оголошення його у розшук, постанову про доручення призначити захисника для здійснення безоплатної правової допомоги у кримінальному провадженні, оскільки за своїм змістом вказані документи не містять ознак доказів, що мають значення для вирішення кримінального провадження, а лише засвідчують відповідність окремих проведених слідчих та процесуальних дій вимогам закону та належними особами.

Отже, суд вважає, що сукупність безпосередньо досліджених в судовому засіданні доказів переконливо, поза розумним сумнівом, доводить те, що обвинувачений ОСОБА_7 , будучи громадянином України, перебуваючи на посаді начальника СРПП ВП №3 Василівського РУП ГУНП в Запорізькій області, після повномасштабного вторгнення РФ в Україну та окупації смт. Михайлівка та м. Дніпрорудне Василівського району Запорізької області, у першій половині 2022 року, в умовах збройного конфлікту та воєнного стану, не дотримався присяги на вірність Українському народові, не виконав вимоги наказів керівництва ГУНП в Запорізькій області, які є обов`язковими до виконання, проігнорував їх та залишився на окупованій території, де умисно та з власної ініціативи добровільно перейшов на біг ворога, а саме розпочав «службу» у незаконно створеному окупаційною владою на тимчасово окупованій території м. Дніпрорудне Василівського району Запорізькій області правоохоронному органі, завдаючи шкоду суверенітетові, територіальній цінності та недоторканості, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України.

Доводи сторонизахисту щодо відсутності доказів добровільної згоди на зайняття ОСОБА_7 посади у незаконному органі окупаційної влади спростовується сукупністю досліджених судом вищевказаних доказів, у т.ч. показами свідків та іншими дослідженими судом письмовими доказами.

В матеріалах провадження відсутні будь-які об`єктивні дані, які б давали обґрунтовані підстави вважати, що ОСОБА_7 вчиняв вказані дії недобровільно, перебуваючи під безпосереднім психічним впливом або фізичним примусом, що такі дії були необхідними для усунення небезпеки, що безпосередньо загрожувала йому чи його рідним, або суспільним інтересам чи інтересам держави тощо.

При цьому, на свідомий і добровільний характер дій обвинуваченого із зайняття посади у зазначеному незаконному правоохоронному органі та реалізації його функцій вказує сам характер таких дій, їх послідовність, тривалість у часі та динаміка розвитку.

Суд вважає, що обвинувачений безумовно усвідомлював факт окупації та агресії з боку РФ та створення окупаційною владою незаконних органів, яким притаманні функції правоохоронних, зайняття посади у такому незаконному органі, створеному на тимчасово окупованій території в умовах збройного конфлікту та введеного воєнного стану здійснював свідомо, умисно, добровільно, за власним волевиявленням.

Також суд враховує і те, що обвинувачений ОСОБА_7 , маючи достатній життєвий досвід, рівень знань та досвід роботи в органах МВС та Національної поліції, не міг не розуміти незаконності вчинених ним дій та можливості завдання своїми умисними діями шкоди державі Україна, між тим, заходів, спрямованих на виїзд з тимчасово окупованої території України, обвинувачений не вживав.

Доводи захисника щодо недоведеності винуватості ОСОБА_7 в інкримінованому злочині не є слушними та є нічим іншим як спробою звільнити її підзахисного від відповідальності за скоєний злочин, оскільки факт того, що ОСОБА_7 здійснив перехід на бік ворога, не будучи звільненим з посади НПУ, підтверджений дослідженими у судовому засіданні доказами, про які суд зазначав вище.

Таким чином, суд вважає встановленим та доведеним, що своїми умисними діями ОСОБА_7 скоївкримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.111 КК України, а саме, державну зраду, тобто діяння, умисне вчинене громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній, економічні та інформаційній безпеці України шляхом переходу на бік ворога, вчинене в період збройного конфлікту та в умовах воєнного стану,та визнає його винуватим у цьому кримінальному правопорушенні.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_7 суд, у відповідності до ст.65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке належить до категорії особливо тяжких злочинів проти основ національної безпеки України. Такий злочин характеризується найбільшою суспільною небезпечністю, оскільки об`єктом посягання є суспільні відносини, що забезпечують саме існування України як суверенної, незалежної, демократичної, соціальної і правової держави.

Також суд враховує особу обвинуваченого ОСОБА_7 , який раніше не судимий,під наглядом лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, відомості про наявність у нього утриманців, законних джерел доходів в справі відсутні.

За змістом службової характеристики, ОСОБА_7 проходив службу в органах внутрішніх справ з жовтня 2000 року, у Національній поліції проходив службу з 07.11.2015 по 23.05.2022; за час служби в органах внутрішніх справ та поліції характеризується посередньо; накази та нормативні акти, які регламентували його роботу, функціональні обов`язки в обсязі займаної посади засвоїв недостатньо, ініціативи в роботі не проявляв; на критику в свою адресу реагував без належних висновків. Мав середній професійний потенціал, задовільну теоретичну підготовку.

Обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання обвинуваченого, суд не встановив.

З урахуванням вищевикладеного, дотримуючись принципу співмірності та індивідуалізації покарання, враховуючи ступінь тяжкості та суспільну небезпеку скоєного кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, відсутність пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обставини, суд вважає необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження скоєння ним нових кримінальних правопорушень призначити покарання у вигляді позбавлення волі, яке слід обрати в межах строку, визначеного санкцією ч.2 ст.111 КК України, з конфіскацією усього його майна.

При цьому, з огляду на вчинення ОСОБА_7 суспільно-небезпечного кримінального правопорушення у сфері злочинів проти основ національної безпеки України, а також відсутність обставин, передбачених ст. 66 КК України, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, підстав для застосування положень ст. 69 КК України, суд в даному випадку не знаходить.

Вказане покаранняобвинувачений ОСОБА_7 повиненвідбувати реально.Таке покарання на переконання суду, є необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого і попередження вчинення ним та іншими особами кримінальних правопорушень, а також буде відповідати загальним засадам кримінального провадження, тяжкості скоєного, обставинам кримінальних правопорушень, особі обвинуваченої, а також не тільки меті покарання, а й меті правосуддя, невід`ємною частиною якого є справедливість та верховенство права.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_7 у вигляді позбавлення волі слід обраховувати з моменту звернення вироку до виконання, тобто із дня фактичного її затримання.

Враховуючи перебування на даний час ОСОБА_7 у розшуку, відсутність з боку сторони обвинувачення відповідного обґрунтованого клопотання про застосування запобіжного заходу, суд вважає, що підстави для обрання йому запобіжного заходу до набрання цим вироком законної сили відсутні.

Цивільний позов не заявлявся. Речові докази і процесуальні витрати по справі відсутні.

Арешт на майно обвинуваченого ОСОБА_7 , накладений ухвалою слідчого судді Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 24.03.2023, а саме на земельну ділянку, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2431749923209, кадастровий номер: 2320981100:03:064:0055, площею 2 га, з огляду на призначення йому додаткового покарання у вигляді конфіскації майна, не скасовується.

Керуючись ст. 368, 370, 374 КПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

ОСОБА_7 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.111 КК України, та призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі строком15 (п`ятнадцять) років з конфіскацією всього належного йому майна.

Строк відбуття покарання рахувати з моменту фактичного затримання ОСОБА_7 в порядку виконання цього вироку.

Вирок суду може бути оскаржений до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, якщо вирок не було скасовано, він набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити учасникам провадження.

Головуючий суддя ОСОБА_1

Судді ОСОБА_2

ОСОБА_3