Рішення

від 20.12.2024 по справі 947/34875/24

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ОДЕСИ

Провадження № 2-о/947/661/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.12.2024 року

Київський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді - Куриленко О.М.,

за участю секретаря судового засідання - Сопової А.Є.,

представника заявника - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_2 , заінтересовані особи - Волочиський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Хмельницькому районі Хмельницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) та ОСОБА_3 про встановлення факту, що має юридичне значення,

ВСТАНОВИВ :

30 жовтня 2024 року через систему «Електронний суд» до суду надійшла заява, подана представником ОСОБА_2 - ОСОБА_1 , в якій він просить встановити факт того, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є однією і тією самою особою; встановити факт того, що місцем народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є м. Волочиськ, Хмельницької області, Української РСР.

Ухвалою судді від 31.10.2024 року заяву ОСОБА_2 залишено без руху.

01.11.2024 року через систему «Електронний суд» від представника заявника ОСОБА_2 - ОСОБА_1 надійшла заява про усунення недоліків разом з квитанцією про оплату судового збору та уточненою заявою.

Ухвалою судді від 04.11.2024 року відкрито окреме провадження по цивільній справі за заявою ОСОБА_2 та призначено судове засідання на 09.12.2024 року о 11 год. 15 хв.

27.11.2024 року засобами поштового зв`язку від представника заінтересованої особи Волочиського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Хмельницькому районі Хмельницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) - Лілії Каштан надійшли письмові пояснення по справі, також просила провести судове засідання без їх участі.

У зв`язку з неявкою сторін у судове засідання, призначене на 09.12.2024 року, розгляд справи було відкладено на 20.12.2024 року на 10.30 год.

Особи, що беруть участь у справі, про час і місце судового розгляду сповіщені належним чином у порядку ст.ст. 128-130 ЦПК України.

У судовому засіданні, призначеному на 20.12.2024 року, представник заявника ОСОБА_2 - ОСОБА_1 заяву підтримав та просив її задовольнити.

Заінтересовані особи - Волочиський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Хмельницькому районі Хмельницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) та ОСОБА_3 у судове засідання не з`явилися, повідомлялися належним чином. Від представника Волочиського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Хмельницькому районі Хмельницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) надійшла заява про розгляд справи без їх участі. ОСОБА_3 причини неявки у судове засідання не повідомив.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що заява підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

В судовому засіданні встановлено, що заявник - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження Серії НОМЕР_1 від 29.05.1978 року народження.

25.12.2023 року заявник звернувся до Державної міграційної служби з заявою щодо оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням відповідно до ч. 9 ст. 8 Закону України «Про громадянство України» своїм дітям - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , оскільки обидві доньки були народжені в Україні та бажають набути Українське громадянство та отримати Українські паспорти у зв`язку із досягненням віку для отримання паспорту громадянина України.

Однак, Державною міграційною службою було зупинено розгляд зазначеної заяви у зв`язку з тим, що при вивченні матеріалів справи, підтвердити законність надання дозволу на імміграцію в Україну та документування посвідкою на постійне проживання не вбачається можливим, у зв`язку з тим, що у свідоцтві про народження батька заявника, ОСОБА_3 , серії НОМЕР_2 від 08.04.1948 року, що слугувало підставою для надання заявнику дозволу на імміграцію в Україну, вказано прізвище, ім`я та по батькові « ОСОБА_3 », а у Державному реєстрі актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження зазначено « ОСОБА_7 », а також відсутнє його місце народження.

Згідно свідоцтва про укладання шлюбу серії НОМЕР_3 від 17.06.2006 року ОСОБА_2 та ОСОБА_8 17.06.2006 року зареєстрували шлюб, актовий запис №706.

Згідно повторного свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , її батьками записані - ОСОБА_2 та ОСОБА_8 .

Згідно повторного свідоцтва про народження серії НОМЕР_5 ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , її батьками записані - ОСОБА_2 та ОСОБА_8 .

Заявник повідомив, що у свідоцтві про народження його батька при його видачі зазначалось « ОСОБА_4 », втім, у зв`язку з його етнічним походженням (поляк) та місцем проживання, його батьками, з метою уникнення небезпеки та можливих переслідувань у свідоцтві про народження серії НОМЕР_2 від 08.04.1948 р. було виправлено ім`я з « ОСОБА_10 » на « ОСОБА_11 ». Також просив взяти до уваги, що батьків позивача неодноразово відправляли у заслання. Всі подальші документи, в тому числі паспорт, водійське посвідчення, посвідчення ветерана праці, свідоцтво про шлюб, свідоцтво про народження сина були видані батькові заявника на ім`я « ОСОБА_3 ».

У зв`язку із наявністю зазначених розбіжностей, батьком позивача було подано до Волочиського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Хмельницькому районі Хмельницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) заяву про внесення змін до актового запису про народження Серія НОМЕР_2 , виданого 08.04.1948 року Волочиським Райбюро ЗАГС виправлення помилки, а саме замість зазначеного в свідоцтві про народження імені « ОСОБА_10 » вказати правильне « ОСОБА_11 ».

Втім, станом на день подання заяви до суду відповідь від Волочиського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Хмельницькому районі Хмельницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) не отримана.

Згідно свідоцтва про народження НОМЕР_2 від 08.04.1948 року ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , його батьками записані ОСОБА_12 та ОСОБА_13 . Місце народження зазначено м. Волочиськ.

Згідно актового запису про народження ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зазначено, що народилася одна дитина. Батьками записані ОСОБА_12 та ОСОБА_13 . Адреса постійного мешкання батьків: м. Волочиськ, Волочиського району.

Згідно копії паспорта ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місцем народження зазначено м. Волочиськ, Волочиського району, Хмельницької області.

Згідно копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_6 від 01.08.1970 року, ОСОБА_3 , 1948 року народження, уклав шлюб з ОСОБА_15 , 1950 року народження. Місцем народження ОСОБА_3 вказано: м. Волочиськ, Волочиського району, Кам`янець-Подільської області.

Згідно з ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною 1 статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч.1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі.

Однією із закріплених у наведеній нормі гарантій справедливого судочинства є доступ до суду, що передбачає можливість безперешкодного звернення до суду за захистом своїх прав. Забезпечення такого права в національному законодавстві випливає із положень Конституції України.

Згідно з ч.1 ст. 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до п.5 ч.2 ст. 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Частиною 1 ст. 315 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

Згідно з ч. 2 ст. 315 ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Відповідно до роз`яснень Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» від 31 березня 1995 року, викладених у п. 1 постанови №5, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Відповідно до ст.13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини від 20 березня 1952 року кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має і на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Роз`яснення цієї норми містяться в рішеннях Європейського суду з прав людини. Так, в рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Рисовський проти України» (CASE OF RYSOVSKYY v. UKRAINE) зазначено, що ризик будь - якої помилки державного органу, повинен покладатись на саму державу та її органи.

Розглядаючи цю справу, Європейський суд зазначив, що принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість.

Конституційне право на судовий захист передбачає як невід`ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена в належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному об`ємі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини і с основоположних свобод.

Статтею 89 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

При викладених обставинах, оцінивши та проаналізувавши надані докази, з огляду на наведене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення заяви ОСОБА_2 в повному обсязі.

Судом приймається, що розбіжність зазначення імені батька заявника у документах, породжує для заявника юридичні наслідки, і заявник у зв`язку з цим не має іншої можливості виправити допущені помилки.

Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Факт, що підлягає встановленню, має юридичне значення, тому як від встановлення цього факту залежить виникнення права у заявника на оформлення документів.

Встановлення даного факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документи, які посвідчують факт, що має юридичне значення. Чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.

Отже, суд вважає заяву ОСОБА_2 про встановлення факту, що має юридичне значення слід задовольнити.

Керуючись ст.ст. 1-18, 76-89, 293, 294, 315, 319, 352, 354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ :

Заяву ОСОБА_2 , заінтересовані особи - Волочиський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Хмельницькому районі Хмельницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) та ОСОБА_3 про встановлення факту, що має юридичне значення, - задовольнити.

Встановити факт того, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є однією і тією самою особою.

Встановити факт того, що місцем народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є м. Волочиськ, Хмельницької області, Української РСР.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя О. М. Куриленко