Рішення

від 05.12.2024 по справі 505/1696/24

КОТОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 505/1696/24

Провадження № 2/505/1764/2024

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05.12.2024 Котовський міськрайонний суд Одеської області в складі:

головуючого судді - Івінського О.О.

секретаря судового засідання - Мароли К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду в м. Подільську Одеської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Подільської міської ради Подільського району Одеської області про визнання права власності за набувальною давністю,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 29 квітня 2024 року звернулась до суду із позовом до Подільської міської ради Подільського району Одеської області, та просить визнати за нею в порядку набувальної давності право власності на житловий будинок по АДРЕСА_1 загальною площею 47,9 кв.м., житловою площею 30,4 кв.м., позначений на плані літ. «А», з господарськими спорудами та будівлями замощенням І, огорожею 1-3, в м. Подільську, Одеської області.

Свою вимогу мотивувала тим, що починаючи з грудня 2004 року володіє та користується житловим будинком за адресою: АДРЕСА_1 . Вказаний житловий будинок позивачу заповідала ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . ОСОБА_2 , в свою ж чергу, володіла вказаним будинком, оскільки вона прийняла спадщину після смерті своєї матері ОСОБА_3 відповідно до ст. 549 ЦК Української РСР шляхом вступу в управління або володіння спадковим майном, при цьому факт володіння ОСОБА_4 житловим будинком за адресою: АДРЕСА_1 , підтверджується Договором про надання в безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку на праві приватної власності від 08.08.1960. Однак, зареєструвати своє право власності на нерухоме майно позивач не має можливості, оскільки я не прийняла спадщину в установленому законом порядку, в силу своєї юридичної необізнаності позивач думала, що прийняла спадщину шляхом вступу в управління або володіння спадковим майном, як всі тоді так робили, та не знала, що такий спосіб прийняття спадщини припинив своє існування з 01 січня 2004 року. Зазначає, що у неї наявні підстави для визнання права власності на вищезазначений житловий будинок за набувальною давністю, оскільки нею дотримано всі умови, які містяться в ч. 1 ст. 344 ЦК України. Так, як ОСОБА_1 володіє вищевказаним житловим будинком на законних підставах з 2004 року, заволоділа ним добросовісно і продовжує відкрито та безперервно володіти вищевказаним нерухомим майном більше 10 років, проте зареєструвати право власності на вказаний житловий будинок вона не має можливості, тому і вимушена звернутися до суду з вказаною позовною заявою.

Позивач в судове засідання не з`явилася та надала заяву в якій просить розгляд справи проводити без її участі, на заявлених позовних вимогах наполягала.

Представник Подільської міської ради Одеської області у судове засідання не з`явився, надав клопотання про розгляд справи за відсутності представника.

Дослідивши письмові докази у справі, суд приходить до висновку про задоволення в позовних вимогах.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_1 проживає в житловому будинку АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою Голови квартального комітету м. Подільська за № 3 від 17 січня 2024 року, що підтверджено показами свідків ОСОБА_5 , ОСОБА_6 .

Даним житловим будинком з господарськими будівлями та спорудами, розташованим за адресою: АДРЕСА_1 володіла ОСОБА_2 , оскільки вона прийняла спадщину після смерті своєї матері ОСОБА_3 відповідно до ст. 549 ЦК Української РСР шляхом вступу в управління або володіння спадковим майном, при цьому факт володіння ОСОБА_4 житловим будинком за адресою: АДРЕСА_1 підтверджується Договором про надання в безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку на праві приватної власності від 08.08.1960.

Відповідно до заповіту посвідченого приватним нотаріусом Сівун Ф.Й. 13 вересня 2004 року, ОСОБА_2 все своє майно заповіла ОСОБА_1 .

ОСОБА_2 у віці 37 років ІНФОРМАЦІЯ_1 померла в м. Котовську Одеської області, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 10.12.2004, актовий запис № 69.

Згідно технічного паспорту на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, за адресою: АДРЕСА_1 , який виготовлено станом на 09.11.2023 ФОП «Консул», де замовником вказано ОСОБА_1 , за позивачем значиться житловий загальною площею 47,9 кв.м., житловою площею 30,4 кв.м., позначений на плані літ. «А», з господарськими спорудами та будівлями замощенням І, огорожею 1-3, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно висновку оцінювача СПД ОСОБА_7 від 13.12.2023, вартість житлового будинку загальною площею 47,9 кв.м., житловою площею 30,4 кв.м. з господарськими будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , станом на 13.12.2023 становить 110 300,00 грн.

Відтак, позивач підтвердила той факт, що вона добросовісно і відкрито користується нерухомим майном з грудня 2004 року, так як слідкує за житловим будинком, проводе ремонтні роботи.

Висновки суду підтверджуються матеріалами справи.

В силу вимог ст.13ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно з вимогами ст. ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст.41Конституції України та п. 2 ч. 1 ст. 3, ст. 321ЦК України ніхто не може бути позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, встановлених Конституцією та законом.

Можливість пред`явлення до суду позову про визнання права власності за набувальною давністю випливає з положень ст.ст. 15, 16 ЦК, а також частини четвертої статті 344 ЦК, згідно з якими захист цивільних прав здійснюється судом шляхом визнання права. У зв`язку з цим особа, яка заявляє про давність володіння і вважає, що у неї є всі законні підстави бути визнаною власником майна за набувальною давністю, має право звернутися до суду з позовом про визнання за нею права власності.

Статтею 328ЦК України визначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ч. 1, ч. 4 ст.344ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 року №5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» відповідно до частини першої статті 344ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено ЦК.

При вирішенні спорів, пов`язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке:

- володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності;

- володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна;

- володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності. У разі втрати не із своєї волі майна його давнісним володільцем та повернення цього майна протягом одного року або пред`явлення протягом цього строку позову про його витребування набувальна давність не переривається (частина третя статті 344 ЦК). Не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є сингулярним чи універсальним правонаступником, оскільки в цьому разі вона може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (частина друга статті 344 ЦК).

Враховуючи положення статей 335 і 344 ЦК України, право власності за набувальною давністю може бути набуто на майно, яке належить на праві власності іншій особі (а не особі, яка заявляє про давність володіння), а також на безхазяйну річ. Отже, встановлення власника майна або безхазяйності речі є однією з обставин, що має юридичне значення, і підлягає доведенню під час ухвалення рішення суду.

Враховуючи положення пункту 8 Прикінцевих таперехідних положеньЦК України про те, що правила статті 344ЦК України про набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом, та беручи до уваги, що ЦК України набрав чинності з 1 січня 2004 року, положення статті 344ЦК України поширюються на правовідносини, що виникли з 2003 року.

При цьому суди мають виходити з того, що коли строк володіння почався раніше 2003 року, то до строку, який дає право на набуття права власності за набувальною давністю, зараховується лише строк з 2003 року. Разом із тим, якщо перебіг строку володіння за давністю почався після цієї дати, то до строку набувальної давності цей період зараховується повністю. (п. 11 Постанови).

Відповідно до роз`яснень викладених у п. 13 Постанови, можливість пред`явлення до суду позову про визнання права власності за набувальною давністю випливає з положень статей 15, 16 ЦК України, а також ч. 4 ст. 344 ЦК України, згідно з якими захист цивільних прав здійснюється судом шляхом визнання права. У зв`язку з цим особа, яка заявляє про давність володіння і вважає, що у неї є всі законні підстави бути визнаною власником майна за набувальною давністю, має право звернутися до суду з позовом про визнання за нею права власності.

Як передбачено пунктом 14 Постанови, виходячи зі змісту частини першої статті 344 ЦК України, відсутність державної реєстрації права власності на нерухоме майно не є перешкодою для визнання права власності на це майно у зв`язку зі спливом строку набувальної давності, оскільки така державна реєстрація може бути здійснена після визнання права власності за набувальною давністю.

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном (ст. 391 ЦК України).

Суд, розглянувши справу, дослідивши та оцінивши в сукупності зібрані по справі докази, вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення, виходячи із наступного.

Положення щодо набувальної давності закріплені у ЦК України, зокрема, як первісний спосіб набуття права власності, оскільки права набувача залежать не від волевиявлення попереднього власника, а від сукупності обставин, зазначених у ч. 1 ст.344ЦК України - добросовісності заволодіння, відкритості та безперервності подальшого володіння річчю протягом певного строку.

Позивач достовірно довела факт набуття нею права власності за набувальною давністю, оскільки вона добросовісно і відкрито користується нерухомим майном з 2004 року, інших осіб, які б заявляли вимоги щодо повернення вказаного нерухомого майна, не має, а отже визнання права власності не суперечить закону і не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

Керуючись, ст. ст. 3, 4, 12, 81, 259, 263, 265, 268, 354, 355 ЦПК України, ст.ст. 15, 16, 321, 328, 344 ЦК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , право власності за набувальною давністю на житловий будинок загальною площею 47,9 кв.м., житловою площею 30,4 кв.м., позначений на плані літ. «А», з господарськими спорудами та будівлями замощенням І, огорожею 1-3, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 273 ЦПК України.

Рішення суду може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Одеського апеляційного суду.

Суддя О.О. Івінський

Повне судове рішення складено 05 грудня 2024 року.