Рішення

від 20.12.2024 по справі 289/2038/24

ЛЮБАШІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 289/2038/24

Провадження № 2/507/599/2024

Номер рядка звіту 71

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" грудня 2024 р. смт. Любашівка

Любашівський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді - Вужиловського О.В.,

при секретарі судового засідання - Войковській І.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Любашівка Одеської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третьої особи: виконавчого комітету Переяславської міської ради як органу опіки та піклування про позбавлення батьківських прав,

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

Позивач вказує, що вона проживала разом із відповідачем однією сім`єю без реєстрації шлюбу в період з 2014 року по 2017 рік. За час спільного проживання в них народилися син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . З початку 2017 року вони спільно не проживають, відповідач переїхав проживати в іншу місцевість, а вона з дитиною залишилась проживати сама. З січня 2017 року відповідач взагалі перестав приїжджати до дитини, надавати матеріальну допомогу та займатись її вихованням. Дитина знаходиться на її утриманні. Вихованням дитини вона займається особисто. Відповідач самоусунулася від виховання та догляду за дитиною, не займається її вихованням, не спілкується з дитиною, не надає матеріальної допомоги. Тому, просила суд позбавити відповідача ОСОБА_2 батьківських прав відносно дитини: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Позивач свої вимоги підтримала в повному обсязі, а також надала заяву про розгляд справи за її відсутності.

Відповідач - ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, заперечень не надав, хоча був належним чином повідомлений про день, час та місце слухання справи відповідно до ст. 128-130 ЦПК України щляхзом розміщення оголошення про дату, час та місце слухання справи (а.с. ).

Представник третьої особи - виконавчого комітету Переяславської міської ради як органу опіки та піклування в судове засідання не з`явився, заперечень не надав, надав суду заяву про розгляд справи за відсутності представника.

Процесуальні дії у справі.

07 листопада 2024 року ухвалою судді провадження у справі було відкрито.

13 грудня 2024 року підготовче судове засідання по даній справі було закрито та призначено справу до розгляду в судовому засіданні.

Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин

Із свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 видно, що ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , його батьками є: ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (а.с. 7).

Згідно рішення Радомишльського районного суду Житомирської області 05 жовтня 2018 року видно, що із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто аліменти на утримання ОСОБА_3 (а.с. 8).

Із розрахунку по сплаті аліментів, видно, що ОСОБА_2 має заборгованість по сплаті аліментів в сумі 32005 гривень 00 коп. (а.с. 9)

З довідок та характеристик відділу освіти Переяславський ліцей імені Володимира Мономаха № 165 від 02.04.2024 року видно, що ОСОБА_3 відвідував дошкільний навчальний заклад «Ювілейний» 14 гарнізонного будинку офіцерів, а на даний час навчається в 2 класі Переяславського ліцею імені Володимира Мономаха. Характеризується позитивно. Його вихованням та утримання займається мати ОСОБА_1 батько дитини - ОСОБА_2 дитину не відвідує і не цікавиться його розвитком (а.с. 13-17).

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).

Частиною сьомою статті 7 Сімейного кодексу України (далі - СК України) передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з частинами першою-четвертою статті 150 СК України, батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.

Відповідно до частини першої статті 155 СК України, здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.

Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Суду як джерело права.

Згідно з частиною першою статті 18, частиною першою статті 27 Конвенції про права дитини, держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

За змістом положень Конвенції ООН «Про права дитини», ч.2 ст.11, ст.14 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Діти та батьки не повинні розлучатися всупереч їх волі, за винятком випадків, коли таке розлучення необхідне в інтересах дитини і цього вимагає рішення суду, що набрало законної сили . Під час вчинення дій, пов`язаних з розлученням дитини з одним або обома батьками, а також інших дій, що стосуються дитини, в порядку, встановленому законом, судом заслуховується думка та побажання дитини.

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України. Зокрема, пунктом 2 частини першої статті 164 СК України визначено, що мати, батько, можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені умови, як кожну окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, тобто свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Цей захід впливу є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України), тому він підлягає застосуванню лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.

У справі «Мамчур проти України» (заява № 10383/09) від 16 липня 2015 року Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (§ 100).

В п.п. 47, 49 рішення Європейського Суду з прав людини в справі «Савіни проти України» від 18.12.2008р. зазначено, що право батьків і дітей бути поряд один з одним становить основоположну складову сімейного життя, і що заходи національних органів, спрямовані перешкодити цьому, є втручанням у права, гарантовані ст.8 Конвенції. Таке втручання є порушенням зазначеного положення, якщо воно здійснюється не «згідно із законом», не відповідає законним цілям, переліченим у п.2 ст.8 Конвенції, і не може вважатися «необхідним у демократичному суспільстві». Суд також повторює, що, хоча національним органам надається певна свобода розсуду у вирішенні питань щодо встановлення державної опіки над дитиною, вони повинні враховувати, що розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин; отже, відповідне рішення має підкріплюватися достатньо переконливими і зваженими аргументами на захист інтересів дитини.

Європейський суд з прав людини у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до дитини (§ 57, § 58).

Відповідно до п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 20 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» (далі - Постанова), позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно висновку виконавчого комітету Переяславської міської ради Бориспільського району Київської області № 336-13 від 20 серпня 2024 року, що визнано доцільним ОСОБА_2 позбавити батьківських прав відносно ОСОБА_3 (а.с. 18-20).

Суд вважає, що в судовому засіданні доведено факт ухилення відповідачем від виконання своїх батьківських обов`язків стосовно дитини ОСОБА_3 , що підтверджується вищезазначеними доказами. Крім того, суд приймає до уваги той факт, що відповідач, будучи належним чином повідомленою про день, час та місце слухання справи, жодного разу не з`явився, на надав будь-якого відзиву, на засідання комісії у справах дітей не з`явився, будь-яких пояснень не надав, що позбавляє суд можливості встановити його відношення до дитини, наявність заборгованості по сплаті аліментів, тому суд вважає, що вимоги позивача про позбавлення батьківських прав відповідача підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат між сторонами.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду з позовом позивач сплатила судовий збір в сумі 1211 грн. 20 коп.

Вказана вимога судом була задоволена, а тому необхідно стягнути з відповідача судовий збір в розмірі 1211 грн. 20 коп., на користь позивача.

Позивач заяв про розподіл судових витрат до суду не надавав.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 81, 263-268, 430 ЦПК України, ст. 164 СК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третьої особи: виконавчого комітету Переяславської міської ради як органу опіки та піклування про позбавлення батьківських прав - задовольнити повністю.

ОСОБА_2 позбавити батьківських прав відносно дитини: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Стягнути із ОСОБА_2 судові витрат на користь ОСОБА_1 в сумі 1211 грн. 20 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Суддя: Вужиловський О.В.