Рішення

від 18.12.2024 по справі 501/71/24

ОВІДІОПОЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 501/71/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2024 року смт Овідіополь

Овідіопольський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Бочарова А.І.

при секретарі Сірман Г.В.,

за участю: позивача ОСОБА_1 ,

особи, стосовно якої вирішується питання ОСОБА_2 ,

представника відповідача, адвоката Талєрова М.М.,

відповідача ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Овідіополь цивільну справу за позовом

ОСОБА_1

до

ОСОБА_3 ,

третя особа: Служба у справах дітей Чорноморської міської ради Одеської області,

про

визначення місця проживання дитини,-

ВСТАНОВИВ:

11 січня 2024 року позивач звернувся до Іллічівського міського суду Одеської області із зазначеною вище позовною заявою, в якій просив суд визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із батьком - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та призупинити виконання рішення по виконавчому провадженню за виконавчим листом № 501/1338/17 виданий 11.12.2017 року виданий Іллічівським міським судом Одеської області про стягнення аліментів.

Ухвалою Іллічівського міського суду Одеської області від 30 січня 2024 року цивільну справу №501/71/24 передано до Овідіопольського районного суду Одеської області за підсудністю.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.02.2024 року, в моє провадження надійшла зазначена вище цивільна справа.

Ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 27 лютого 2024 року провадження у справі відкрито.

В обґрунтування позивних вимог позивач зазначає, що між ним, ОСОБА_1 , та відповідачкою, ОСОБА_3 , були цивільні відносини. ІНФОРМАЦІЯ_3 у сторін народилася донька ОСОБА_4 , про що виконкомом Доброолександрівської сільської ради Овідіопольського району Одеської області, в книзі реєстрації народжень, 03 травня 2012 року, зроблено відповідний актовий запис за № 11 та видано свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 .

Так як між сторонами не склалося спільне життя, дитина деякий час проживала з мамою - ОСОБА_3 , однак, вже тривалий час донька проживає разом з позивачем та його сім`єю.

Факт проживання разом із батьком та його сім`єю, підтверджується характеристикою, наданою Чорноморським ліцеєм № 6 Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області згідно якої, ОСОБА_4 , навчається в ліцеї з першого класу. Проживає разом з батьком, ОСОБА_1 по АДРЕСА_1 . Тато приділяє належну увагу навчанню та вихованню дитини, бере участь у шкільному та особистому житті дитини, спілкується з вчителями, класним керівником. Хвилюється за її навчання та виховання.

Мати, ОСОБА_3 , проживає окремо. За весь час навчання дитини в 5 класі, вона зателефонувала класному керівнику один раз в серпні місяці. Навчанням дитині не цікавиться, участі в навчально-виховному процесі не приймає.

Тобто позивач, як батько, турбується про дитину, в повній мірі слідкує за фізичним, психологічним розвитком дитини, забезпечую належні умови існування дитини та її розвитку.

Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року введено воєнний стан в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Указом Президента України «Про продовження дії воєнного стану в Україні» від 01 травня 2023 року продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 20 травня 2023 року строком на 90 діб. Станом на теперішній час все ще діє воєнний стан.

Постійні обстріли негативно впливають на психіку дитини, і лише з меток належного розвитку дитини, уникнення можливих майбутніх проблем у доньки, піклуючись про її психологічний стан, позивач намагається заспокоїти дитину, та створити їй умови для безпечного подальшого життя хвилюючись за її життя та здоров`я. Як вже було вказано, та це відображене у характеристиці з місця навчання дитинні дитина проживає разом з батьком в АДРЕСА_1 . У вказаному житлі створені належні умови для проживання дитини. Донька має власний простір, ліжечко, іграшки, одяг, шафу, комп`ютер.

До теперішнього часу позивач та відповідачка не дійшли згоди щодо місця проживання сина, у зв`язку з чим позивач вимушений був звернутися до суду.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив суд їх задовольнити.

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в судовому засіданні за участю її батьків пояснила, що в березні 2022 року вона була вимушена піти від мати проживати до батька, у зв`язку з постійними сварками та відношенням матері до речей, які їй передавав батько, а саме, вона ними мила підлоги. Більш того, неодноразово вона була змушена їсти корм для тварин. Вона категорично проти проживання з мамою та дуже просить суд визначити її місце проживання разом з батьком, який у повній мірі її забезпечує усім необхідним та піклується про неї.

Відповідачка та її представник в судовому засіданні заперечували щодо задоволення позову, просили суд відмовити в задоволенні позовних вимог посилаючись на відзив, який був поданий 07.11.2024 року.

Представник заінтересованої особи Служби у справах дітей Чорноморської міської ради Одеської області, в судове засідання не з`явився, проте надав суду висновок про визначення місця проживання малолітньої дитини від 27.08.2024 року, згідно з яким виконавчий комітет Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області як орган опіки та піклування вважає недоцільним визначення місце проживання малолітньої ОСОБА_2 , з батьком ОСОБА_1 .

Заслухавши учасників процесу, дослідивши письмові докази по справі, суд дійшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України - кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У відповідності до ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Згідно ст. 10-13 ЦПК України - суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Суд застосовує норми права інших держав у разі, коли це передбачено законом України чи міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах - не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Статтею 18 ЦПК України встановлено - судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом. Обов`язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси.

У відповідності до ст.ст. 76-83 ЦПК України - доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами : 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. У разі посилання учасника справи на не вчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину не вчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд - не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників. Відмова від визнання обставин приймається судом, якщо сторона, яка відмовляється, доведе, що вона визнала ці обставини внаслідок помилки, що має істотне значення, обману, насильства, погрози чи тяжкої обставини, або що обставини визнано у результаті зловмисної домовленості її представника з другою стороною. Про прийняття відмови сторони від визнання обставин суд постановляє ухвалу. У разі прийняття судом відмови сторони від визнання обставин вони доводяться в загальному порядку.

Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили - не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили - не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду.

Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Стаття 89 ЦПК України встановлює, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Стаття 95 ЦПК України передбачає, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у шлюбі не перебували, від стосунків мають малолітню доньку ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Також судом встановлено, що між сторонами не склалося спільне життя, дитина деякий час проживала з мамою - ОСОБА_3 , однак, вже тривалий час донька проживає разом з позивачем та його сім`єю.

Факт проживання разом із батьком та його сім`єю, підтверджується характеристикою, наданою Чорноморським ліцеєм № 6 Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області згідно якої, ОСОБА_4 навчається в ліцеї з першого класу. Проживає разом з батьком, ОСОБА_1 по АДРЕСА_1 . Тато приділяє належну увагу навчанню та вихованню дитини, бере участь у шкільному та особистому житті дитини, спілкується з вчителями, класним керівником. Хвилюється за її навчання та виховання. Тобто позивач, як батько, турбується про дитину, в повній мірі слідкує за фізичним, психологічним розвитком дитини, забезпечую належні умови існування дитини та її розвитку.

Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Міжнародні та національні норми не містять положень, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.

Нормами статті 19 СК України встановлено, що при розгляді спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, визначення місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе, не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних в результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Згідно висновку виконавчого комітету Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області вважає недоцільним визначення місце проживання малолітньої ОСОБА_2 , з батьком ОСОБА_1 .

Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Згідно з поясненнями ОСОБА_2 , в березні 2022 року вона була вимушена піти від мати проживати до батька, у зв`язку з постійними сварками та відношенням матері до речей, які їй передавав батько, а саме, вона ними мила підлоги. Більш того, неодноразово вона була змушена їсти корм для тварин. Вона категорично проти проживання з мамою та дуже просить суд визначити її місце проживання разом з батьком, який у повній мірі її забезпечує усім необхідним та піклується про неї.

Крім того, письмовими доказами та поясненнями підтверджується недбале відношення матері до забезпечення та виховання доньки.

Таким чином, з урахуванням викладеного, а також враховуючи тривалість проживання дитини з батьком (більше двох років), категоричну позицію дитини щодо небажання проживати з матір`ю, суд вважає за необхідне відійти від висновку виконавчого комітету Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області №312 від 27.08.2024 року, та визначити місце проживання дитини з батьком, так як це повністю відповідає інтересам дитини.

Що стосується вимоги про призупинення виконання рішення про стягнення аліментів, вона задоволенню не підлягає, оскільки позивачем обрано не вірний спосіб захисту, так як після набрання цим рішенням законної сили, він має право на звернення до суду з позовом про звільнення від сплати аліментів за час проживання доньки з ним, а також має право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів.

Керуючись ст.ст. 19,161 СК України, ст.ст. 4,5,27,43,46,47,49,76,174,175,177,188,258,263,265,273 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: Служба у справах дітей Чорноморської міської ради Одеської області, про визначення місця проживання дитини - задовольнити частково.

Визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із батьком - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В задоволенні решти вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в Одеський апеляційний суд протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги через Овідіопольський районний суд Одеської області.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду повністю або частково.

Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або після розгляду справи апеляційним судом і прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Повний текст рішення складений 20.12.2024 року.

Суддя А.І.Бочаров