Постанова

від 16.12.2024 по справі 914/1980/24

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" грудня 2024 р. Справа №914/1980/24

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючої суддіОрищин Г.В.

суддівГалушко Н.А.

Желіка М.Б.

секретар судового засідання Хом`як Х.А.

розглянув апеляційну скаргу Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону

на ухвалу Господарського суду Львівської області від 14.10.2024 (суддя Кітаєва С.Б.) про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову

у справі № 914/1980/24

за позовом Керівника Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони в інтересах держави в особі Львівської обласної державної адміністрації, м. Львів

до відповідача Львівської міської ради, м. Львів

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача Адміністрація Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України

третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача Концерн радіомовлення радіозв`язку та телебачення

третя особа-3, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Курія Львівської Архиєпархії Української греко-католицької церкви

про витребування на користь держави в особі Львівської обласної державної адміністрації з комунальної власності Львівської міської ради земельної ділянки площею 2,1382 га (кадастровий номер 4610136600:04:005:0016), розташованої за адресою: м. Львів, площа Св. Юра, 5

за участю представників:

прокурор Желізняк З.Р.

від позивача Бобер А.М.

від відповідача 1 Коржевич У.Ф., Зубач Л.Л.

від третьої особи 1 Огнівенко П.П.

від третьої особи 2 Фединець В.М.

В провадженні Господарського суду Львівської області перебуває справа №914/1980/24 за позовом Керівника Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони (далі прокурор) в інтересах держави в особі Львівської обласної державної адміністрації, до відповідача, Львівської міської ради, за участю третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача Адміністрації Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, за участю третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача Концерну радіомовлення радіозв`язку та телебачення, за участю третьої особи-3, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Курії Львівської Архиєпархії Української греко-католицької церкви про витребування на користь держави в особі Львівської обласної державної адміністрації з комунальної власності Львівської міської ради земельної ділянки площею 2,1382 га (кадастровий номер 4610136600:04:005:0016), розташованої за адресою: м. Львів, площа Св. Юра, 5.

10.10.2024 Керівник Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони звернувся до місцевого господарського суду із заявою про забезпечення позову, у якій просив заборонити Львівській міській раді, органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, державним реєстраторам органів місцевого самоврядування, у тому числі особам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно вчиняти будь-які реєстраційні дії (реєстрацію прав власності, скасування реєстрації права власності та інших речових прав, у тому числі реєстрацію правочинів щодо відчуження, передачі у володіння та користування третім особам, внесення до статутних капіталів юридичних осіб, передачі в іпотеку, будь-якого іншого обтяження та інше) щодо земельної ділянки кадастровий номер 4610136600:04:005:0016 площею 2,1382 га, яка знаходиться за адресою: м. Львів, пл. Св. Юра, 5.

Розглянувши заяву прокурора, Господарський суд Львівської області в ухвалі від 14.10.2024 відмовив у задоволенні такої. Відмовляючи в задоволенні вказаної заяви прокурора суд встановив, що підставою для звернення прокурора до суду з відповідною заявою є інформація з мережі інтернет про те, що певні особи мають намір забудувати спірну земельну ділянку, а тому існує загроза вибуття такої земельної ділянки на користь третіх осіб та зміни її цільового призначення. Водночас, дослідивши долучені прокурором публікації з офіційного сайту Львівської міської ради та із сайту новин «Суспільне Львів», суд встановив, що такі публікації були зроблені задовго до подання цього позову (листопад, грудень 2023 року), відтак не розцінюються судом як належні, допустимі та вірогідні, в розумінні ст. 73-79 ГПК України, докази на підтвердження наявності фактичних обставин, які свідчать про необхідність вжиття заходів забезпечення позову.

Прокурор не погодився з постановленою ухвалою, оскаржив її в апеляційному порядку, оскільки вважає, що суд не навів жодних обґрунтувань про формування поданих прокурором доказів під якимось неправомірним впливом чи при хибному уявленні про обставини справи, а тому підстав вважати ці докази недостовірними немає. Як на підставу для скасування оскаржуваної ухвали місцевого господарського суду прокурор покликається, зокрема, на те, що дата розміщення повідомлення в пресі жодним чином не зменшує ризики, які існують щодо можливого вчинення дій з метою ухилення від цивільно-правової відповідальності у разі задоволення позову. Також зазначає, що судові процеси навколо спірної земельної ділянки тривають вже кілька років, а отже і докази щодо незаконних дій слід було оцінювати в комплексі розвитку відносин між сторонами, пов`язаних із незаконним вилученням спірної земельної ділянки Львівською міською радою. За таких обставин, прокурор вважає, що оскаржувану ухвалу слід скасувати, а його заяву про забезпечення позову у цій справі задоволити.

Відповідач, скориставшись своїм правом, наданим ст. 263 ГПК України, подав відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечив доводи прокурора та зазначив, що заява, так і апеляційна скарга мотивовані лише тим, що в мережі інтернет є інформація про те, що певні особи мають намір забудувати спірну земельну ділянку, а тому існує загроза забудови або вибуття (реалізації) спірної земельної ділянки на користь третіх осіб, у тому числі зміни цільового призначення вказаної ділянки. Єдиними доказами на підтвердження такої заяви та потреби вжиття заходів забезпечення позову є публікація з офіційного сайту Львівської міської ради та сайту новин «Суспільне». Інформація з обидох джерел датована 2023 роком. Більше того, публікація з офіційного сайту Львівської міської ради вказує на беззаперечну позицію як органу місцевого самоврядування так і міського голови щодо необхідності передачі цієї земельної ділянки у користування Курії Львівської архиєпархії УГКЦ. Орган місцевого самоврядування міг за останні 30 років розпорядитись цією земельною ділянкою, однак, окрім наміру передачі та фактична передача цієї земельної ділянки у користування Курії Львівської архиєпархії УГКЦ ніколи не розглядалась Львівською міською радою, натомість збереження території Митрополичих садів становило пріоритет та конкретний намір органу місцевого самоврядування. Більше того заявником не обґрунтовано вимог щодо забезпечення позову; не обґрунтовано наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги. Все, що зазначено у заяві про забезпечення позову це ймовірні припущення без жодного обґрунтування. За таких обставин, відповідач не вбачає підстав для скасування оскаржуваної ухвали місцевого господарського суду.

Процесуальний хід розгляду апеляційної скарги відображений у відповідних ухвалах Західного апеляційного господарського суду.

В дане судове засідання прибули прокурор та представники усіх учасників судового процесу. Прокурор висловив своє обґрунтування доводів апеляційної скарги, а представники позивача та третіх осіб підтримали доводи прокурора; відповідач заперечив проти задоволення вимог апеляційної скарги, з підстав, наведених у відзиві на апеляційну скаргу.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, оцінивши подані сторонами докази на відповідність їх фактичним обставинам і матеріалам справи, судова колегія вважає зазначити наступне:

Відповідно до ст. 136 ГПК України господарський суд, за заявою учасника справи, має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову, зокрема заборонити відповідачу та іншим особами вчиняти певні дії щодо предмету спору.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до п.п. 2, 4 ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Воно полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Заходи щодо забезпечення позову обов`язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв`язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.

За змістом ст. 136 ГПК України у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між певним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову чи забезпечити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду, імовірності ускладнення чи непоновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання про накладення арешту, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову, що відповідає правовому висновку Великої Палати Верховного Суду, наведеному у постанові від 12.02.2020р. у справі №381/4019/18.

Водночас, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.09.2020 у справі №753/22860/17 зробила висновок про те, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання такого. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання.

Звертаючись до суду з даною заявою прокурор просив суд заборонити Львівській міській раді (код ЄДРПОУ 04055896), органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, державним реєстраторам органів місцевого самоврядування, у тому числі особам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно вчиняти будь-які реєстраційні дії (реєстрацію прав власності, скасування реєстрації права власності та інших речових прав, у тому числі реєстрацію правочинів щодо відчуження, передачі у володіння та користування третім особам, внесення до статутних капіталів юридичних осіб, передачі в іпотеку, будь-якого іншого обтяження та інше) щодо земельної ділянки кадастровий номер 4610136600:04:005:0016 площею 2,1382 га, яка знаходиться за адресою: м. Львів, пл. Св. Юра, 5.

В обґрунтування підстав звернення до суду із заявою про вжиття заходів забезпечення позову, прокурор покликається на інформацію з мережі Інтернет, з якої слідує, що певні особи мають намір забудувати спірну земельну ділянку, а тому існує загроза забудови або вибуття (реалізації) спірної земельної ділянки на користь третіх осіб, у тому числі зміни цільового призначення вказаної ділянки, на підтвердження чого до заяви долучив публікації з офіційного сайту Львівської міської ради (листопад 2023) та із сайту новин «Суспільне Львів» (грудень 2023). Вказані обставини є основним арґументом також і апеляційної скарги прокурора.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. Обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 74 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду у випадку задоволення позову.

Суд наголошує, що не існує універсального алгоритму застосування заходів забезпечення позову, оскільки їх вжиття (або відмова у такому) знаходиться у прямій залежності від фактичних обставин кожного конкретного господарського спору.

Розглянувши доводи прокурора та докази на які він покликається, як на підставу для вжиття заходів забезпечення позову, а саме публікації в мережі Інтернет, судова колегія не вважає, що такі є належними, допустимими та вірогідними доказами, в розумінні ст. ст. 73 - 79 ГПК України, на підтвердження наявності фактичних обставин, які свідчать про необхідність вжиття заходів до забезпечення позову, оскільки такі публікації були оприлюднені задовго до звернення прокурора до суду з даним позовом.

Будь-яких інших належних, допустимих та вірогідних доказів на підтвердження своїх доводів прокурор не надав ні суду першої, ані суду апеляційної інстанцій, які б з достовірністю підтверджували, що станом на момент звернення із заявою про забезпечення позову вчиняються будь-які дії спрямовані на зміну власника, поділ, об`єднання чи відчуження, внесення до статутних капіталів юридичних осіб, передачу в іпотеку чи будь-якого іншого обтяження земельної ділянки, яка є предметом даного спору, що, як наслідок, може спричинити (у випадку невжиття заходів забезпечення позову) до істотного ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду (у випадку задоволення позову).

Обов`язок довести обґрунтованість заяви про забезпечення позову покладається на заявника, тоді як тягар доказування не перекладається на боржника та інших осіб, що відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, наведеній у постанові від 18.05.2021 №914/1570/20, та Верховного Суду в постановах від 05.04.2023 № 915/577/22, від 13.02.2023 №922/1737/22.

Отже, доводи прокурора судова колегія розцінює як припущення останнього щодо можливого утруднення виконання майбутнього рішення суду, його оціночне судження, побоювання, що не підтверджене належними засобами доказування, відтак, такі не можуть слугувати доказом, що свідчить про реальну загрозу ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду (у випадку задоволення позову) та не є достатньою підставою для вжиття відповідних заходів. З огляду на вказане, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про відсутність підстав для забезпечення позову та задоволення поданої прокурором заяви.

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту статті 77 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно статті 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З врахуванням викладеного вище в сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржувана ухвала постановлена відповідно до норм чинного законодавства, наведених правових позицій Верховного Суду та встановлених обставин справи.

Арґументи, наведені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції, не доводять порушення або неправильного застосування судом під час розгляду справи норм процесуального права, а тому не можуть бути підставою для зміни чи скасування постановленої ухвали.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги, у відповідності до ст. 129 ГПК України, покладаються на скаржника.

Керуючись ст. 129, 269, 271, 275, 276, 282, 284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В :

В задоволенні вимог Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону відмовити.

Ухвалу Господарського суду Львівської області від 14.10.2024 про відмову в забезпеченні позову у справі № 914/1980/24 залишити без змін.

Судові витрати за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і не підлягає оскарженню.

Справу повернути в Господарський суд Львівської області.

Повний текст постанови складено 18.12.2024

Головуюча суддяГ.В. Орищин

суддяН.А. Галушко

суддяМ.Б. Желік