Постанова

від 10.12.2024 по справі 910/3224/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" грудня 2024 р. Справа № 910/3224/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Демидової А.М.

суддів: Владимиренко С.В.

Ходаківської І.П.

за участю секретаря судового засідання: Котенка О.О.

за участю представників учасників справи:

від прокуратури: Константинова І.В.

від позивача: не з`явився

від відповідача: Пшевлоцький Ю.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Київстар"

на рішення Господарського суду міста Києва від 06.09.2024 (повний текст рішення складено та підписано 06.09.2024) (суддя Літвінова М.Є.)

у справі № 910/3224/24 Господарського суду міста Києва

за позовом заступника Печерської окружної прокуратури міста Києва в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву

до Приватного акціонерного товариства "Київстар"

про стягнення 555 089,34 грн

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст і підстави позовних вимог

Заступник керівника Печерської окружної прокуратури міста Києва (Прокурор) в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву (далі - РВ ФДМ України по місту Києву, позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Київстар" (далі - ПрАТ "Київстар", відповідач) та, у рахуванням заяви про збільшення позовних вимог, прийнятої судом, просив суд стягнути з відповідача на користь Державного бюджету України неустойку в сумі 589 820,25 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач протягом тривалого часу (два з половиною роки) після припинення договору оренди продовжував неправомірно використовувати орендований об`єкт, чим порушив права держави як власника цього нерухомого майна, а відтак наявні підстави для стягнення з останнього неустойки за час неправомірного користування державним майном у сумі 589 820,25 грн.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.09.2024 у справі № 910/3224/24 позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з ПрАТ "Київстар" на користь Державного бюджету України (одержувач: ГУК у Шевченківському районі м. Києва, код 37993783, банк одержувача - Казначейство України (ЕАП), р/р: UA778999980313020094000026011, КЕКД: 22080300, призначення платежу - надходження від орендної плати за користування іншим державним майном) неустойку у сумі 589 820,25 грн. Стягнуто з ПрАТ "Київстар" на користь Київської міської прокуратури витрати по сплаті судового збору у сумі 8 847,30 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що укладений між сторонами договір оренди № 6312 від 30.11.2012 припинив свою дію 30.08.2021. Отже, відповідач у силу приписів ч. 1 ст. 25 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та положень п. 5.10, 10.9, 10.10 зазначеного договору повинен був протягом трьох робочих днів повернути орендоване державне нерухоме майно.

Разом із тим, як встановлено місцевим господарським судом, вказаний обов`язок був виконаний відповідачем лише 08.02.2024, тобто з простроченням. Доказів вжиття заходів щодо своєчасного повернення об`єкта оренди після припинення договору чи вчинення орендодавцем перешкод у його поверненні орендарем (зволікання із прийняттям майна з оренди) відповідачем суду не надано.

Отже, за висновками суду першої інстанції, несвоєчасне повернення об`єкта оренди після припинення договору мало місце виключно з вини самого орендаря (відповідача), а тому існують усі правові підстави для застосування до нього відповідно до ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та п. 5.9, 10.9, 10.11 зазначеного договору неустойки, розрахованої за період з 31.08.2021 по 08.02.2024.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись із рішенням Господарського суду міста Києва від 06.09.2024 у справі № 910/3224/24, ПрАТ "Київстар" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане рішення і постановити нове рішення, яким у позові відмовити повністю.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, скаржник вказує, що:

- суд не зважив належним чином на некоректність застосування індексу інфляції до розрахунку неустойки (яка є законною неустойкою/санкцією та не базується на умовах договору, який у силу припинення вже не може породжувати таких наслідків як обчислення плати за найм, у тому числі з урахуванням індексів інфляції);

- суд не оцінив належним чином об`єктивний факт відсутності вини ПрАТ "Київстар" у неповерненні майна з оренди в період після повномасштабного вторгнення (тобто після 24.02.2022), коли держава (від якої діє й позивач) поставила вимогу гарантувати сталість мережі зв`язку;

- суд не зважив на об`єктивні обставини, які свідчать про наявність підстав для зменшення неустойки (недобросовісна поведінка позивача, сумлінна поведінка відповідача, воєнний стан).

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.11.2024 (колегія суддів у складі: Демидової А.М. - головуючого, Ходаківської І.П., Євсікова О.О.) задоволено клопотання ПрАТ "Київстар" про поновлення строку для подачі апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 06.09.2024 у справі № 910/3224/24 та поновлено ПрАТ "Київстар" зазначений строк; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПрАТ "Київстар" на рішення Господарського суду міста Києва від 06.09.2024 у справі № 910/3224/24; зупинено дію рішення Господарського суду міста Києва від 06.09.2024 у справі № 910/3224/24 до закінчення його перегляду в апеляційному порядку; призначено розгляд апеляційної скарги на 26.11.2024 об 11:20.

У зв`язку з перебуванням судді Євсікова О.О., який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відпустці розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 25.11.2024 № 09.1-08/4528/24 призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/3224/24.

Згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.11.2024 для розгляду справи № 910/3224/24 визначено колегію суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: Демидової А.М. - головуючого судді, Владимиренко С.В., Ходаківської І.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.11.2024 апеляційну скаргу ПрАТ "Київстар" на рішення Господарського суду міста Києва від 06.09.2024 у справі № 910/3224/24 прийнято до провадження у визначеному складі колегії суддів: Демидова А.М. - головуючий суддя, судді - Владимиренко С.В., Ходаківська І.П.; розгляд апеляційної скарги постановлено здійснювати за раніше визначеними датою та часом - 26.11.2024 об 11:20.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.11.2024 відкладено розгляд апеляційної скарги на 03.12.2024 о 09:45.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.12.2024 у судовому засіданні оголошено перерву до 10.12.2024 о 09:55.

Позиції учасників справи

Прокурор у відзиві на апеляційну скаргу проти апеляційної скарги заперечує і просить суд залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін.

Прокурор, позивач та відповідач подали до Північного апеляційного господарського суду письмові пояснення (додаткові пояснення) у даній справі.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

30.11.2012 між РВ ФДМ України по місту Києву (орендодавець) та ПрАТ "Київстар" (орендар) було укладено договір оренди № 6312 нерухомого майна, що належить до державної власності (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно (далі - майно) загальною площею 10,00 кв.м (частина приміщення на технічному поверсі будівлі - 7,00 кв.м та частина даху - 3,00 кв.м) (реєстровий номер 22926100.2.ТХГЧЛУ021), розміщене за адресою: вул. Інститутська, 4, що перебуває на балансі Державного підприємства "Готель "Україна", ідентифікаційний код ЄДРПОУ 22926100 (далі - балансоутримувач), вартість якого визначена згідно зі звітом про незалежну оцінку станом на "31" травня 2012 р. і становить 310 352,00 грн без ПДВ.

Майно передається в оренду з метою розміщення оператора телекомунікацій, який надає послуги з рухомого (мобільного) зв`язку (п. 1.2 Договору).

У п. 3.1 Договору сторони погодили, що орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786 (зі змінами) (далі - Методика розрахунку) і становить без ПДВ за базовий місяць оренди - жовтень 2012 р., 10 272,79 грн. Орендна плата за перший місяць оренди - листопад 2012 року встановлюється шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за листопад 2012 року.

Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному законодавством (п. 3.2 Договору).

Згідно з п. 3.3 Договору орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Пунктом 3.6 Договору визначено, що орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 70 % до 30 % щомісяця не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітнім, з урахуванням щомісячного індексу інфляції відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.

Пунктом 5.10 Договору передбачено обов`язок орендаря у разі припинення або розірвання Договору повернути орендодавцеві/балансоутримувачу орендоване майно в належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу.

Відповідно до п. 10.1 Договору він укладений строком на 2 роки 11 місяців, що діє з 30.11.2012 до 30.10.2015 включно.

У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього Договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, Договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим Договором з урахуванням змін у законодавстві на дату продовження цього Договору (п. 10.4 Договору).

Згідно з підп. 10.6.1 п. 10.6 Договору чинність цього Договору припиняється внаслідок закінчення строку, на який його було укладено.

Відповідно до п. 10.9 Договору у разі припинення або розірвання цього Договору майно протягом трьох робочих днів повертається орендарем орендодавцю/балансоутримувачу. У разі, якщо орендар затримав повернення майна, він несе ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження.

Майно вважається поверненим орендодавцю/балансоутримувачу з моменту підписання сторонами акта приймання-передавання. Обов`язок щодо складання акта приймання-передавання про повернення майна покладається на орендаря (п. 10.10 Договору).

За відмову орендаря на вимогу орендодавця повернути орендоване майно, у разі припинення/розірвання за рішенням суду Договору, орендар відшкодовує орендодавцю неустойку в розмірі подвійної щомісячної плати за весь час, що відраховується від дати припинення або розірвання Договору до підписання акта приймання-передачі (повернення), який підтверджує фактичне повернення орендованого майна (п. 10.11 Договору).

На виконання умов Договору РВ ФДМ України по місту Києву було передано, а ПрАТ "Київстар" прийнято у строкове платне користування державне нерухоме майно загальною площею 10,00 кв.м (частина приміщення) на технічному поверсі будівлі - 7,00 кв.м та частина даху - 3,00 кв.м) (реєстровий номер 22926100.2.ТХГЧЛУ021), розміщене за адресою: м. Київ, вул. Інститутська, 4, що перебуває на балансі Державного підприємства "Готель "Україна", ідентифікаційний код ЄДРПОУ 22926100, що підтверджується відповідним актом приймання-передавання орендованого майна від 30.11.2012.

У подальшому 26.01.2016, 16.03.2017 та 27.11.2018 між сторонами укладалися договори № 6312/01, № 6312/02 та № 6312/03 про внесення змін до Договору, зокрема, щодо вартості майна, переданого в оренду, розміру орендної плати за базовий місяць оренди, а також продовження дії Договору до 30.08.2021 включно.

Як слідує зі змісту позовної заяви, 07.06.2021 до поштової скриньки, розташованої за місцезнаходженням РВ ФДМ України по місту Києву, надійшов лист ПрАТ "Київстар" за вих. № 12142/05 від 12.05.2021 (вх. № 5258 від 07.06.2021) щодо продовження Договору.

Між тим, як слушно зауважив суд першої інстанції, 01.02.2020 було введено в дію Закон України "Про оренду державного та комунального майна" № 157-ІХ, прийнятий 03.10.2019, а також 17.06.2020 набрав чинності Порядок передачі в оренду державного та комунального майна, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 № 483, якими передбачено відмінний порядок продовження договорів оренди державного майна.

Так, відповідно до вимог абз. 3 п. 2 Прикінцевих та перехідних положень названого Закону до договорів оренди державного та комунального майна, строк дії яких закінчився після 01.07.2020, має застосовуватися порядок продовження, визначений вказаним Законом.

Подібного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 09.11.2021 у справі № 908/2637/20 та від 19.07.2022 у справі № 924/852/21.

Згідно із ч. 3 ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" договори оренди можуть бути продовжені на той самий строку, на який вони були укладені, на підставі заяви орендаря про продовження договору, поданої орендодавцю не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії договору оренди.

Аналогічний припис містяться і в п. 135 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, згідно з яким орендар, що має право продовжити договір оренди без проведення аукціону, звертається до орендодавця із заявою про продовження договору оренди не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії договору оренди.

У зв`язку із тим, що із заявою про продовження Договору ПрАТ "Київстар" звернулося до орендодавця вже після спливу встановленого чинним законодавством на те строку, РВ ФДМ Укоаїни по місту Києву листом від 30.08.2021 № 30-06/6861 було відмовлено відповідачеві у продовженні дії Договору та повідомлено про необхідність звільнення орендованого приміщення за актом приймання-передачі (повернення).

Отже, як обґрунтовано зазначив суд першої інстанції, Договір припинив свою дію 30.08.2021.

Однак, орендоване відповідачем державне нерухоме майно - частина приміщення на технічному поверсі будівлі, площею 7,00 кв.м, та частина даху будівлі, площею 3,00 кв.м, розташовані за адресою: 01001, м. Київ, Алея Героїв Небесної Сотні (вул. Інститутська, 4), згідно з наявним у матеріалах справи актом повернення з оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, було повернуте з оренди лише 08.02.2024.

ПрАТ "Київстар", заперечуючи проти позову, зазначило про помилковість доданого до матеріалів позовної заяви розрахунку неустойки, оскільки він виконаний без урахування усіх тих оплат, котрі продовжував вносити відповідач на користь позивача як орендодавця в якості орендної плати (70 %) за Договором уже після дати припинення останнього. Посилаючись на правову позицію Верховного Суду, викладену в постановах від 19.04.2021 у справі № 910/11131/19, від 13.12.2019 у справі № 910/20370/17, від 13.02.2018 у справі № 910/12949/16, від 14.11.2018 у справі № 924/195/16, від 11.05.2018 у справі № 926/2119/17, відповідач акцентував увагу на відсутності підстав для одночасної сплати ним як орендарем орендної плати та неустойки, передбаченої ст. 785 ЦК України, у зв`язку із чим наполягав, що оплати, проведені ПрАТ "Київстар" на користь позивача після 30.08.2021 з посиланням на Договір у загальному розмірі 584 611,44 грн, слід зарахувати у суму неустойки, яка наразі заявлена до стягнення з відповідача. До того ж, згідно з платіжним дорученням від 27.12.2012 № 73331 ПрАТ "Київстар" було внесено забезпечувальний платіж за Договором у сумі 7 190,96 грн, на яку також слід зменшити заявлену до стягнення неустойку.

Крім цього, ПрАТ "Київстар" послалося на розпочату російською федерацією 24.02.2022 повномасштабну збройну агресію та введення у зв`язку із цим на всій території України правового режиму воєнного стану, в умовах якого відповідач із незалежних від нього причин був позбавлений можливості повернути орендоване майно. Так, будучи зобов`язаним забезпечувати сталість та безперебійність мережі зв`язку, ПрАТ "Київстар" об`єктивно не могло здійснити демонтаж розміщеного в орендованому майні об`єкта електронної комунікаційної мережі (базової станції).

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Щодо звернення прокурора з позовом

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 1311 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави в разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Згідно із ч. 4 ст. 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу (ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру").

Системне тлумачення положень ст. 53 ГПК України та ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво законних інтересів держави в суді у разі порушення або загрози порушення останніх у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (постанови Верховного Суду від 31.10.2019 у справі № 923/35/19, від 23.07.2020 у справі № 925/383/18 та від 30.07.2020 у справі № 904/5598/18).

Отже, ключовим для застосування наведених норм є поняття "інтерес держави".

З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Таким чином, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (постанова Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17).

Так, у справі, що розглядається, Прокурор цілком правомірно зазначив, що своєчасне неповернення орендарем після припинення договору оренди майна державної власності порушує економічні інтереси держави, адже укладення договору оренди та передання у строкове користування юридичній особі державного майна має на меті отримання від останньої, як орендаря, релевантної плати за користування цим майном, а не забезпечення їй можливості безстрокового та/або безоплатного користування державним майном для проведення власної господарської діяльності.

Підставою для представництва прокурор визначив бездіяльність компетентного органу - РВ ФДМ України по місту Києву.

Так, п. 1 ч. 1 ст. 287 Господарського кодексу України (далі - ГК України) унормовано, що Фонд державного майна України, його регіональні відділення є орендодавцями щодо єдиних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, яке є державною власністю, а також іншого майна у випадках, передбачених законом.

Аналогічні положення містяться в Законі України "Про оренду державного та комунального майна".

Згідно з п. 1, 5.3 Положення про Регіональне відділення Фонду державного майна України, затвердженого наказом ФДМ України від 15.05.2012 № 678, Регіональне відділення Фонду державного майна України (далі - регіональне відділення) утворюється в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі і є територіальним органом Фонду державного майна України (далі - Фонд), що реалізує державну політику у сфері приватизації, оренди, оцінки, використання та відчуження державного майна, управління об`єктами державної власності, у тому числі корпоративними правами держави щодо об`єктів державної власності, що належать до сфери його управління. Регіональне відділення відповідно до покладених на нього завдань та в межах повноважень, делегованих Фондом, у сфері оренди державного майна здійснює контроль за надходженням до Державного бюджету України плати за оренду державного майна по договорах оренди, укладених регіональним відділенням, та договорах оренди, укладених підприємствами, організаціями, установами, розмір орендної плати по яких погоджений регіональним відділенням.

Таким чином, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку, що органом, уповноваженим здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, є РВ ФДМ України по місту Києву, яке саме і є стороною укладеного з відповідачем договору оренди.

Як слушно звернув увагу суд першої інстанції, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

У постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 Великою Палатою Верховного Суду зауважено, що бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтування підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Як підтверджується наявним у матеріалах справи листуванням, РВ ФДМ України по місту Києву було обізнане про факт використання ПрАТ "Київстар" державного майна після припинення Договору.

Також, із листів РВ ФДМ України по місту Києву до Київської міської прокуратури та Печерської окружної прокуратури міста Києва від 22.06.2023, 15.12.2023, 18.01.2024, 06.02.2024 вбачається, що позивач знав і про існування підстав для звернення до суду з позовом про стягнення з відповідача неустойки у порядку ст. 785 ЦК України, однак, протягом тривалого часу відповідних дій із метою захисту інтересів держави не вчиняв.

Слід зазначити, що в листі від 22.06.2023, адресованому Київській міській прокуратурі, РВ ФДМ України по місту Києву просило прокуратуру вжити цивільно-правові заходи шляхом пред`явлення позову до суду про стягнення неустойки до державного бюджету за Договором за період серпень 2021 року - березень 2023 року.

Печерською окружною прокуратурою міста Києва листами від 12.07.2023 та від 21.11.2023 детально інформувалося РВ ФДМ України по місту Києву про порушення інтересів держави та необхідність їх захисту у судовому порядку.

Натомість, листом від 15.12.2023 РВ ФДМУ по місту Києву лише повідомило Печерську окружну прокуратуру міста Києва, що до суду не зверталось у зв`язку з відсутністю коштів на сплату судового збору і звертатися не планує.

За наведеного вище, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з місцевим господарським судом про те, що твердження Прокурора про бездіяльність РВ ФДМ України по місту Києву є цілком обґрунтованим, адже останнє, будучи протягом тривалого строку обізнаним про існуюче порушення інтересів держави та маючи повноваження для їх захисту, до суду з відповідним позовом не зверталося.

З огляду на те, що РВ ФДМ України по місту Києву і в подальшому не було вчинено належних дій щодо захисту порушених інтересів держави, Прокурор у порядку ст. 23 Закону "Про прокуратуру" листом від 21.02.2024 повідомив РВ ФДМ України по місту Києву про ініціювання прокуратурою в інтересах держави в особі РВ ФДМ України по місту Києву судового розгляду справи щодо стягнення спірної неустойки.

За встановленого, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, що Прокурор підтвердив підстави для здійснення представництва інтересів держави в суді в особі РВ ФДМ України по місту Києву.

Щодо заявлених позовних вимог

Згідно зі ст. 173 ГК України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Статтею 626 ЦК України унормовано, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно із ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Укладений між сторонами у справі договір є договором оренди державного майна, а тому підпадає під правове регулювання параграфа 5 глави 30 ГК України, параграфа 1 глави 58 ЦК України та Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Відповідно до ст. 283 ГК України в редакції, чинній на момент укладення Договору, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ). Об`єктом оренди можуть бути: державні та комунальні підприємства або їх структурні підрозділи як цілісні майнові комплекси, тобто господарські об`єкти із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), відокремленою земельною ділянкою, на якій розміщений об`єкт, та автономними інженерними комунікаціями і системою енергопостачання; нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення); інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб`єктам господарювання.

Згідно із ч. 1 ст. 759 ЦК України в редакції, чинній на момент укладення Договору, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч. 1, 5 ст. 762 ЦК України в редакції, чинній на момент укладення Договору, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

У ст. 286 ГК України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

У силу ч. 2 ст. 291 ГК України договір оренди припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено; викупу (приватизації) об`єкта оренди; ліквідації суб`єкта господарювання-орендаря; загибелі (знищення) об`єкта оренди.

Частиною першою статті 785 ЦК України передбачено, що у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

У разі припинення договору оренди орендар зобов`язаний протягом трьох робочих днів з дати припинення договору повернути орендоване майно в порядку, визначеному договором оренди (ч. 1 ст. 25 Закону України "Про оренду державного та комунального майна").

Якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення (ч. 2 ст. 785 ЦК України).

Таким чином, після спливу строку дії договору найму (оренди) невиконання чи неналежне виконання обов`язку з негайного повернення речі свідчить про неправомірне користування майном, яке було передане в найм (оренду). Тому права та обов`язки наймодавця і наймача, що перебували у сфері регулятивних правовідносин, переходять у сферу охоронних правовідносин та охоплюються правовим регулюванням за ч. 2 ст. 785 ЦК України, яка регламентує наслідки невиконання майнового обов`язку щодо негайного повернення речі наймодавцеві.

Неустойка, стягнення якої передбачено ч. 2 ст. 785 ЦК України, є самостійною формою майнової відповідальності у сфері орендних правовідносин, яка застосовується у разі (після) припинення договору, якщо наймач не виконує обов`язку щодо негайного повернення речі, і є належним способом захисту прав та інтересів орендодавця після припинення договору, коли користування майном стає неправомірним.

Подібні висновки викладені в постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.04.2021 у справі № 910/11131/19.

Судом встановлено та сторонами не оспорюється, що укладений між ними Договір припинив свою дію 30.08.2021.

Отже, як правильно виснував суд першої інстанції, відповідач у силу приписів вищенаведених норм та положень п. 5.10, 10.9, 10.10 Договору повинен був протягом трьох робочих днів повернути орендоване державне нерухоме майно.

Разом із тим, наявний у матеріалах справи акт повернення з оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 08.02.2024 свідчить, що вказаний обов`язок із повернення частини приміщення на технічному поверсі будівлі - 7,00 кв.м та частини даху - 3,00 кв.м, розташованих за адресою: м. Київ, вул. Інститутська, 4, був виконаний відповідачем лише 08.02.2024, тобто із простроченням.

Як встановлено місцевим господарським судом і свідчать матеріали справи, доказів вжиття заходів щодо своєчасного повернення об`єкта оренди після припинення Договору чи вчинення орендодавцем перешкод у його поверненні орендарем (зволікання із прийняттям майна з оренди) відповідачем суду не надано.

З урахуванням викладеного, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованих висновків про те, що несвоєчасне повернення об`єкта оренди після припинення Договору мало місце виключно з вини самого орендаря (відповідача), а тому існують усі правові підстави для застосування до нього відповідно до ч. 2 ст. 785 ЦК України та п. 5.9, 10.9, 10.11 Договору неустойки, розрахованої за період із 31.08.2021 по 08.02.2024.

При цьому посилання ПрАТ "Київстар" на розпочату російською федерацією повномасштабну збройну агресію та введення у зв`язку із цим на території України правового режиму воєнного стану як на обставини, у силу котрих відповідач був зобов`язаний забезпечувати стабільність та безперебійність мережі зв`язку та об`єктивно не міг здійснити демонтаж базової станції і, відповідно, повернути державне орендоване майно, судом першої інстанції обґрунтовано відхилені, позаяк обов`язок із повернення останнього виник у ПрАТ "Київстар" та мав бути виконаний ним ще задовго до 24.02.2022, тобто до початку повномасштабного вторгнення відповідач неправомірно не здійснював повернення орендованого майна з оренди майже протягом шести місяців.

Перевіривши наданий Прокурором до матеріалів справи розрахунок заявленої до стягнення суми неустойки, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що останній виконаний із зарахуванням усіх тих оплат, котрі перелічені відповідачем у відзиві на позовну заяву та здійснювалися ним на користь позивача як орендодавця в якості орендної плати (70 %) за Договором уже після дати припинення останнього, а також із зарахуванням внесеного ПрАТ "Київстар" забезпечувального платежу за Договором у сумі 7 190,96 грн.

З огляду на викладене, судом першої інстанції обґрунтовано відхилено як безпідставні доводи відповідача стосовно одночасної сплати ним і орендної плати, і неустойки, передбаченої ст. 785 ЦК України, тобто фактично потрійної орендної плати за спірний період.

Також, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про відхилення наведеного відповідачем аргументу щодо необґрунтованості індексації Прокурором орендної плати, закладеної в основу виконаного розрахунку, як бази для нарахування неустойки, зважаючи на припинення Договору, з огляду на положення п. 10.11 Договору, яким саме сторони і погодили нарахування спірної неустойки, виходячи з розміру подвійної місячної плати у періоді від дати припинення Договору до дати підписання акта приймання-передачі (повернення) орендованого майна, тоді як у силу п. 3.3 Договору така місячна плата не є сталою, а передбачає це інфляційне коригування.

Посилання відповідача на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 09.07.2024 у справі № 904/4484/23 судом першої інстанції також обґрунтовано відхилені, оскільки вона є правозастосовним актом органу судової влади, спрямованим на регулювання індивідуальних правовідносин, тобто тих, що виникли саме між сторонами розглядуваного у названій справі спору. Тому викладена в ній правова позиція не може бути універсальною чи визначальною для вирішення судом даного спору.

У свою чергу, суд апеляційної інстанції, відхиляючи посилання скаржника у письмових поясненнях на постанову Верховного Суду від 25.09.2024 у справі № 904/4605/23, зазначає, що наведена справа, яка розглядалась Верховним Судом, не є релевантною до спірних правовідносин у даній справі № 910/3224/24, оскільки у справі № 904/4605/23 Верховний Суд виходив із того, що орендодавець на виконання вимог Закону України "Про оренду державного та комунального майна" у визначений строк не прийняв жодне із передбачених ч. 9 ст. 18 цього Закону рішень, тоді як у справі № 910/3224/24, яка розглядається, РВ ФДМ України по місту Києву листом від 30.08.2021 № 30-06/6861 було відмовлено відповідачеві у продовженні дії Договору та повідомлено про необхідність звільнення орендованого приміщення за актом приймання-передачі (повернення). Отже, обставини у справі № 904/4605/23 та у даній справі № 910/3224/24 не є подібними.

За таких обставин, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позовної вимоги про стягнення з ПрАТ "Київстар" неустойки в розмірі 589 820,25 грн.

У рішенні у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновки ЄСПЛ у справі "Проніна проти України" (рішення від 18.07.2006), де зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У справі "Трофимчук проти України" ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

У даній справі скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин згідно з нормами матеріального та процесуального права.

Доводи скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування чи зміни ухваленого у справі рішення.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до положень ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно зі ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладені обставини, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду міста Києва від 06.09.2024 у справі № 910/3224/24 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, і підстав для його скасування або зміни не вбачається.

За таких обставин, підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Судові витрати

У зв`язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги судові витрати за її розгляд відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на скаржника.

Керуючись ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Київстар" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 06.09.2024 у справі № 910/3224/24 залишити без змін.

3. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.

4. Поновити дію рішення Господарського суду міста Києва від 06.09.2024 у справі № 910/3224/24.

5. Матеріали даної справи повернути до місцевого господарського суду.

6. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення її повного тексту.

У зв`язку з тривалими повітряними тривогами по місту Києву, повний текст постанови складено та підписано - 17.12.2024.

Головуючий суддя А.М. Демидова

Судді С.В. Владимиренко

І.П. Ходаківська