Постанова

від 02.12.2024 по справі 910/10370/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" грудня 2024 р. Справа№ 910/10370/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пономаренка Є.Ю.

суддів: Руденко М.А.

Барсук М.А.

при секретарі судового засідання Рижій А.В.,

за участю представників:

від позивача - представник не прибув,

від відповідача - представник не прибув,

розглянувши матеріали апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "Південбудтранс" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.09.2024 про повернення позовної заяви у справі №910/10370/24 (суддя Мандриченко О.В.) за позовом Приватного акціонерного товариства "Південбудтранс" до держави Україна в особі Міністерства юстиції України про визнання протиправною бездіяльності та стягнення 3 348 306,97 грн.

ВСТАНОВИВ наступне.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.09.2024 у справі №910/10370/24 позовну заяву Приватного акціонерного товариства "Південбудтранс" та додані до неї матеріали повернуто без розгляду.

Так, суд дійшов висновку, що позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом в ухвалі суду від 30.08.2024.

Крім того, суд першої інстанції також вказав про те, що згідно поданих документів позивачем не було усунено недоліки позовної заяви, встановлені в ухвалі суду від 30.08.2024, а саме не надано належним чином засвідчених у встановленому порядку копій документів, доданих до позовної заяви (постанови Одеського апеляційного господарського суду від 24.07.2002 у справі № 7/71, ухвали Господарського суду Миколаївської області від 24.01.2003 у справі № 5/19, ухвали Господарського суду Миколаївської області від 11.02.2003 у справі № 5/19, ухвали Господарського суду Миколаївської області від 01.04.2003 у справі № 5/19, ухвали Господарського суду Миколаївської області від 30.05.2003 у справі № 5/19, ухвали Господарського суду Миколаївської області від 09.03.2004 у справі № 5/19, ухвали Господарського суду Миколаївської області від 25.04.2005 у справі № 5/19, ухвали Господарського суду Миколаївської області від 09.03.2004 у справі № 5/19, ухвали Господарського суду Миколаївської області від 10.05.2005 у справі № 5/19 та ухвали Господарського суду Миколаївської області від 24.05.2005 у справі №5/19).

Не погодившись з прийнятою ухвалою, позивач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказану ухвалу суду та направити справу для розгляду до Господарського суду міста Києва.

Апелянт вказує на те, що строк на усунення недоліків ним пропущено не було, а також зазначає про надання до позовної заяви належним чином завірених копій документів.

Сторони не скористалися правом на участь своїх представників в судовому засіданні, хоча про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином, про що свідчать довідки про доставку електронного документу (ухвали суду від 04.11.2024 про відкриття апеляційного провадження та призначення справи до розгляду на 02.12.2024 ) до електронних кабінетів позивача та відповідача.

Будь - яких заяв, клопотань щодо неможливості бути присутніми у даному судовому засіданні від сторін до суду не надійшло.

Слід також зазначити, що явка представників сторін не визнавалася обов`язковою, певних пояснень суд не витребував.

Враховуючи належне повідомлення сторін, а також з урахуванням того, що неявка їх представників в судове засідання не перешкоджає розгляду апеляційної скарги, вона розглянута судом у даному судовому засіданні по суті з винесенням постанови.

Згідно з ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у Главі 1 Розділу ІV.

Відповідно до ч. 1 ст. 271 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Частинами 1 та 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваної ухвали, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала місцевого господарського суду - скасуванню, з наступних підстав.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.08.2024 про залишення позовної заяви Приватного акціонерного товариства "Південбудтранс" без руху, судом вказано позивачу усунути недоліки протягом п`яти днів з дня вручення зазначеної ухвали шляхом надання до суду:

інформації, передбаченої пунктом 2 частини третьої статті 162 Господарського процесуального кодексу України, із врахуванням висновків суду, наведених у даній ухвалі (щодо зазначення: повного найменування відповідача у даній справі, у відповідності до відомостей, що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань; ідентифікаційного коду відповідача в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України; відомих номерів засобів зв`язку та адреси електронної пошти відповідача; відомостей про наявність або відсутність у сторін електронного кабінету у підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи);

інформації, передбаченої пунктом 3 частини третьої статті 162 Господарського процесуального кодексу України, із врахуванням висновків суду, наведених у даній ухвалі (щодо зазначення ціни позову, а також надання до суду детального та обґрунтованого розрахунку суми завданої відповідачем моральної шкоди, яку позивач просить суд стягнути, та відповідних доказів в обґрунтування такого розрахунку);

всіх наявних у позивача доказів на підтвердження заявлених позовних вимог, із врахуванням висновків суду, наведених у даній ухвалі (у тому числі щодо надання до суду належним чином засвідчених у встановленому порядку копій документів, доданих до позовної заяви).

Так, в ухвалі про залишення без руху суд вказав, що подана до суду позовна заява не містить зазначення: повного найменування відповідача у даній справі, у відповідності до відомостей, що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань; ідентифікаційного коду відповідача в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України; відомих номерів засобів зв`язку та адреси електронної пошти відповідача; відомостей про наявність або відсутність у сторін електронного кабінету у підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи.

Також, за висновком суду першої інстанції в порушення пункту 3 частини третьої статті 162 Господарського процесуального кодексу України у позовній заяві та в доданих до неї документах не надано обґрунтованого розрахунку суми завданої позивачу моральної шкоди та відповідних доказів в обґрунтування такого розрахунку.

Крім цього, як вказав Суд, в порушення пункту 3 частини третьої статті 162 Господарського процесуального кодексу України подана позовна заява не містить зазначення ціни даного позову.

Також, місцевий господарський суд зазначив, що до позовної заяви позивачем не було додано жодного доказу, який би підтверджував наведені в позові обставини та звернув увагу позивача, що копії доданих до позову судових рішень взагалі жодним чином не засвідчені.

На виконання вимог вказаної ухвали суду позивачем були надані відповідні письмові пояснення та додано до них документи.

Місцевий господарський суд в ухвалі про повернення позовної заяви вказав, що позивачем не було усунено недоліки позовної заяви, встановлені в ухвалі суду від 30.08.2024, а саме не надано належним чином засвідчених у встановленому порядку копій постанови Одеського апеляційного господарського суду від 24.07.2002 у справі № 7/71, ухвали Господарського суду Миколаївської області від 24.01.2003 у справі №5/19, ухвали Господарського суду Миколаївської області від 11.02.2003 у справі №5/19, ухвали Господарського суду Миколаївської області від 01.04.2003 у справі №5/19, ухвали Господарського суду Миколаївської області від 30.05.2003 у справі №5/19, ухвали Господарського суду Миколаївської області від 09.03.2004 у справі №5/19, ухвали Господарського суду Миколаївської області від 25.04.2005 у справі №5/19, ухвали Господарського суду Миколаївської області від 09.03.2004 у справі №5/19, ухвали Господарського суду Миколаївської області від 10.05.2005 у справі №5/19 та ухвали Господарського суду Миколаївської області від 24.05.2005 у справі №5/19.

Колегія суддів вважає, що наведені обставини не можуть бути підставами залишення позову без руху та повернення його позивачу, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Частиною 1 статті 8 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.

Суд створює такі умови, за яких кожному учаснику судового процесу гарантується рівність у реалізації наданих процесуальних прав та у виконанні процесуальних обов`язків, визначених процесуальним законом (частина 2 статті 9 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Згідно з частинами 1, 3, 4 статті 174 Господарського процесуального кодексу України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. Якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до господарського суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статтею 176 цього Кодексу. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.

Відповідно до пункту 5 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України одним із принципів господарського судочинства є диспозитивність, суть якого визначена у статті 14 цього Кодексу та полягає в тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Із позовної заяви вбачається, що вона містила найменування відповідача, достатнє для його ідентифікації, ціну позову, розрахунок суми, що заявлена до стягнення.

Крім того, позивач додав до заяви докази, які він вважав за необхідне надати суду, якщо ж вони при розгляді справи не підтвердять позовні вимоги, то це є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Згідно з ч. 1 ст. 177 Господарського процесуального кодексу України завданнями підготовчого провадження є:

1) остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу;

2) з`ясування заперечень проти позовних вимог;

3) визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів;

4) вирішення відводів;

5) визначення порядку розгляду справи;

6) вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.

Підготовче провадження починається відкриттям провадження у справі і закінчується закриттям підготовчого засідання (ч. 2 вказаної статті).

Згідно ч. 1 ст. 181 Господарського процесуального кодексу України для виконання завдання підготовчого провадження в кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться підготовче засідання.

У підготовчому засіданні суд, зокрема, у разі необхідності заслуховує уточнення позовних вимог та заперечень проти них та розглядає відповідні заяви; може роз`яснювати учасникам справи, які обставини входять до предмета доказування, які докази мають бути подані тим чи іншим учасником справи; з`ясовує, чи повідомили сторони про всі обставини справи, які їм відомі; з`ясовує, чи надали сторони докази, на які вони посилаються у позові і відзиві, а також докази, витребувані судом чи причини їх неподання; вирішує питання про проведення огляду письмових, речових і електронних доказів у місці їх знаходження; вирішує питання про витребування додаткових доказів та визначає строки їх подання, вирішує питання про забезпечення доказів, якщо ці питання не були вирішені раніше; вирішує заяви та клопотання учасників справи; встановлює порядок з`ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, та порядок дослідження доказів, якими вони обґрунтовуються під час розгляду справи по суті, про що зазначається в протоколі судового засідання (ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України).

Отже, суд першої інстанції при вирішенні питання про відкриття провадження у справі не може надати оцінку достатності або недостатності всіх обставин, наявності або відсутності доказів. Ці всі питання можуть вирішуватись на інших стадіях господарського процесу. Такі обставини не можуть виступати підставою для залишення позовної заяви без руху та підставами повернення позовної заяви позивачу.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції не був позбавлений можливості вирішити питання щодо відкриття провадження в справі на підставі наданих позивачем доказів.

Питання про те, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення та якими доказами вони підтверджуються, відповідно до пункту 1 частин першої статті 237 ГПК України вирішується судом при ухваленні рішення по суті справи, а оцінка наданих стороною позивача обґрунтувань та доказів на предмет їх достатності на стадії відкриття провадження у справі законом не передбачена.

Крім того, при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції.

ЄСПЛ вказав, що внутрішньодержавним судам при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом (Shishkov., № 26746/05, § 110, ЄСПЛ, від 20 лютого 2014 року).

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що у суду першої інстанції були відсутні підстави як для залишення позовної заяви без руху, так відповідно і для її повернення позивачу.

Таким чином, враховуючи викладене, колегією суддів не вирішується питання щодо дотримання позивачем строку на усунення недоліків позовної заяви, оскільки, як встановлено вище, підстави для залишення її без руху були відсутні.

Відповідно до п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції", кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Європейський суд з прав людини, розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить вказану статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, наданих сторонам у справах, а й захищає у першу чергу те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, - доступ до суду.

Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене в пункті 1 статті 6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя.

Тобто Україна, як учасниця Конвенції повинна створювати умови щодо забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.

За наведених обставин, колегія суддів вважає наявними підстави для скасування оскаржуваної ухвали, оскільки застосування у даному випадку положень частини 4 статті 174 Господарського процесуального кодексу України є неправомірним.

Згідно ч. 3 ст. 271 Господарського процесуального кодексу України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі або заяви про відкриття справи про банкрутство, про повернення позовної заяви або заяви про відкриття справи про банкрутство, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду або залишення заяви у провадженні справи про банкрутство без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.

Отже, справа підлягає передачі на розгляд до суду першої інстанції.

Підпунктом в) п. 4 ч.1 ст. 282 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що постанова суду апеляційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Відповідно до п. 4.8 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" якщо судом апеляційної інстанції скасовано ухвалу місцевого господарського суду, зокрема, про повернення позовної заяви з передачею справи на розгляд суду першої інстанції, то розподіл сум судового збору, пов`язаного з розглядом відповідної апеляційної скарги, здійснюється судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи, згідно із загальними правилами Господарського процесуального кодексу України.

Отже, під час розподілу судових витрат після розгляду даної справи по суті суд першої інстанції повинен вирішити питання щодо розподілу судового збору, сплаченого скаржником за подання апеляційної скарги, з урахуванням вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 240, 269, 275, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Південбудтранс" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.09.2024 про повернення позовної заяви у справі №910/10370/24 задовольнити.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 20.09.2024 про повернення позовної заяви у справі №910/10370/24 скасувати.

3. Справу №910/10370/24 передати на розгляд до Господарського суду міста Києва.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст постанови складено: 18.12.2024 року.

Головуючий суддя Є.Ю. Пономаренко

Судді М.А. Руденко

М.А. Барсук