Рішення

від 19.12.2024 по справі 485/1166/24

СНІГУРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 485/1166/24

Провадження №2/485/330/24

Рішення

іменем України

19 грудня 2024 року м.Снігурівка

Снігурівський районний суд Миколаївської області в складі:

головуючого - судді Соловйова О.В.,

секретар судового засідання Гусарова І.М.,

за участю представника позивача - адвоката Григорян В.С.,

відповідача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду м.Снігурівка в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: Служба у справах дітей Снігурівської міської ради, Орган опіки та піклування Снігурівської міської ради, Орган опіки та піклування Коблівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області, про позбавлення батьківських прав,

встановив:

У травні 2024 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що він перебував у зареєстрованому шлюбі з відповідачкою, який розірвано рішенням Снігурівського районного суду Миколаївської області від 24 жовтня 2016 року. Від шлюбу мають двох дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Відповідачка проживає окремо, повністю ухиляється від виконання батьківських обов"язків, не запрошує дітей до себе, не навідує, не піклується про їх фізичний та духовний розвиток, не цікавиться їх життям, не створює належних умов для розвитку дітей, природних здібностей. Діти знаходяться на повному його утриманні. Відповідно до наказу начальника Служби у справах дітей Снігурівської міької ради № 17 від 11 березня 2021 року, відповідачка перебуває на обліку в службі з 11 березня 2021 року в зв"язку із ухилянням від виконання батьківських обов"язків, зловживання спиртних напоїв. До цього відповідачка перебувала на обліку в службі відповідно до наказу від 21 липня 2017 року № 31. Розпорядженням Снігурівської РДА Миколаївської області від 16 жовтня 2019 року № 270-р місце проживання дітей визначено з батьком. У зв"язку із агресією РФ проти України та перебування міста Снігурівки під окупацією з березня 2022 року, він разом з дітьми переселився до с. Коблеве Миколаївського району Миколаївської області, відповідно до чого взяті на облік внутрішньо переміщеної особи. Діти продовжують навчання (дистанційно) у Баштанському ліцеї № 1 Баштанської міської ради Миколаївської області, за місцем проживання характеризуються позитивно.

Посилаючись на вказані обставини, позивач просить позбавити відповідачку ОСОБА_3 батьківських прав відносно малолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та стягнути з відповідачки сплачений судовий збір у розмірі 1211,20 грн.

У відзиві на позовну заяву, відповідачка позов не визнала, просила суд у задоволенні позову відмовити посилаючись на те, що позивач намагається позбавити її батьківських прав з надуманих підстав. Вважає, що мета позивача при позбавленні її батьківських прав - це підстави уникнути мобілізації під час військового стану в Україні, оскільки інших наслідків або користі, визначених ст. 166 СК України, для позивача не має, в своєму позові позивач не ставить питання щодо стягнення з неї аліментів на його користь на утримання дітей. Натомість, відповідно до виконавчого листа виданого 25 серпня 2016 року позивач являється платником аліментів на її користь на утримання дітей. Зазначила, позивач вказує своє місце проживання разом з дітьми в с. Коблеве Миколаївського району Миколаївської області, але фатично діти проживають не з ним, а з його батьками в м. Баштанка Миколаївської області, що підтверджується їх навчанням у Баштанському ліцеї № 1. Позивач виїхав у м.Баштанку після окупації м. Снігурівка в 2022 році, діти для безпеки життя були переміщені з ним. В подальшому, у 2023 році позивач переїхав в с.Коблеве і покинув дітей з його матір"ю. В лютому 2024 року вона намагалась зустрітись з дітьми в м. Баштанка, де вони фактично знаходяться. та позивач будучи в стані алкогольного сп"яніння не пустив її до дітей. Також позивач і його сім"я не спілкуються з нею по телефону, не надають можливості спілкуватись з дітьми, налаштовують дітей проти неї. Також позивач має дуже сварливий характер, може вчиняти насильство в сім"ї, застосовувати фізичну силу до своїх близьких, про що був притягнутий Снігурівським районним судом до кримінальної відповідальності та до адміністративної відповідальності в 2017 році. В даний час визначене місце проживання дітей з їх батьком. Вона не має можливості забрати дітей до себе в м. Снігурівка, так як місце її проживання наближене до зони бойових дій, по місту здійснюють обстріл ракетами та безпілотними апаратами державою агресора, що може ставити небезпеку малолітнім дітям.

У відповіді на відзив, представник позивача зазначила, що доводи відповідачки про позбавлення її батьківських прав з підстав ухилення від мобілізації не відповідають дійсності та цивільному процесуальному законодавству. Виконавче провадження про стягнення з позивача аліментів на користь відповідачки на утримання дітей згідно даних автоматизованої системи виконавчих проваджень закрито. Вказує, що діти продовжують навчання дистанційно у Баштанському ліцеї № 1 Баштанської міської ради Миколаївської області через відсутність можливості Коблівського ліцею Коблівської сільської ради Миколаївської області проводити стаціонарні навчання. Що стосується фактичного місця проживання матері позивача, то вона проживає та працює з листопада 2022 року в с. Коблеве Миколаївського району Миколаївської області у КНП "Центр надання соціальних послуг" Коблівської сільської ради на посаді перукаря. Позивач не оспорює факт притягнення його до кримінальної та адміністративної відповідальності. Однак, в 2017 році кримінальне провадження судом закрито у зв"язку з відмовою потерпілої від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення за ч. 2 ст. 125 КК України. Зазначає, вчинення даного кримінального правопорушення було спровоковано самою потерпілою ОСОБА_3 , її ставленням до сім"ї, зокрема до спільних дітей, та веденням аморального способу життя. Те ж саме стосується і адміністративного провадження відкритого за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП. Вказані обставини були враховані службою у справах дітей Снігурівської РДА Миколаївської області при ухваленні розпорядження від 16 жовтня 2019 року № 270-р, за яким місце проживання дітей визначено разом з позивачем. Заявляючи у відзиві, що відповідачка не має можливості забирати дітей до себе у м. Снігурівка, остання не надала підтвердження того, що вона намагалася самостійно за підтримки служби у справах дітей відвідати дітей на території більш безпечній, також від відповідачки не надходило на розгляд служби у справах дітей заяв про можливість встановлення порядку побачення з дітьми. Характеризуючи відповідачку, звертає увагу на те, що згідно даних Єдиного державного реєстру судових рішень ОСОБА_1 неодноразово притягувалася до адміністративної відповідальності за ухилення від виконання батьківських обов"язків та керування трансппортним засобом у стані сп"яніння.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просили позов задоволити.

Відповідачка у судовому засіданні позовні вимоги не визнала, просила суд у задоволенні позову відмовити. Суду пояснила, що після розірвання шлюбу з позивачем вона деякий час зловживала спиртними напоями, в зв"язку з чим діти почали проживати з батьком. На теперішній час спитриними напоясми не зловживає, бажає приймати участь у вихованні та утриманні дітей, однак позивач перешкоджає в цьому. На телефонні дзвінки не відповідає, прохання надати нромер банківської карти для перерахування коштів на утримання дітей проігнорував.

Представник органу опіки та піклування Снігурівської міської ради покладалася на розсуд суду.

Представник органу опікита піклування Коблівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області згідно письмової заяви просив про розгляд справи за їх відсутності, проти задоволення позову заперечень не мають.

Представник Служби у справах дітей Снігурівської міської ради надав заяву про розгляд справи за його відсутності.

Дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наявних у ній доказів, суд встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини.

Позов про позбавлення батьківських прав позивачем обґрунтовується на підставі п.2 ч.1 ст.164 Сімейного кодексу України.

Відповідно до вказаної норми права мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляється від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Судом встановлено, що з 25 вересня 2013 року позивач та відповідач перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Снігурівського районного суду Миколаївської області від 24 жовтня 2016 року (а.с. 18).

Від шлюбу сторони мають двох малолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується наданими свідоцтвами про нїх народження ( а.с. 12-13).

На підтвердження зміни відповідачкою прізвища з " ОСОБА_6 " на " ОСОБА_7 ", останньою надано свідоцтво про укладення шлюбу з чоловіком ОСОБА_8 (а с. 43).

Рішенням Снігурівського районного суду Миколаївської області від 25 серпня 2016 року ухвалено про стягнення з позивача на користь відповідачки аліментів на утримання дітей в розмірі 1/3 частки усіх видів заробітку (доходу), але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця, починаючи з 17 серпня 2016 року і до повноліття дітей (а.с. 42).

Розпорядженням Снігурівської районної державної адміністрації Миколаївської області від 16 жовтня 2019 року № 270-р "Про визначення місця проживання малолітніх ОСОБА_4 та ОСОБА_4 ", визначено їх місце проживання з батьком ОСОБА_2 (а.с. 17).

Позивач значиться зареєстрованим за адресою: АДРЕСА_1 , однак разом з дітьми фактично проживає за адресою по АДРЕСА_2 , про що свідчать довідки від 20 липня 2022 року про взяття на облік внутрішньо-переміщеної особи (а.с. 9-11).

З 26 квітня 2022 року малолітні діти зараховані до Баштанського ліцею №1 Баштанської міської ради Миколаївської області. Відповідно до характеристик директора навчального закладу та класовода вбачається, що діти доглянуті, мають охайний зовнішній вигляд, шкільне приладдя в належному порядку. Дітьми опікуються батько та бабуся. Мати у вихованні дітей участі не бере, тому що з сім"єю не проживає (а.с. 15-16).

Відповідачка значиться зареєстрованою за адресою: АДРЕСА_3 , що підтверджується інформацією Центру надання адміністративних послуг Снігурівської міської ради (а.с. 28).

Згідно повідомлення начальника служби у справах дітей Снігурівської міської ради Наріжньої І. від 02 квітня 2024 року, відповідно до наказу начальника Служби у справах дітей Снігурівської міської ради від 11 березня 2021 року № 17 відповідачка перебуває на обліку в Службі у справах дітей Снігурівської міської ради з 11 березня 2021 року в зв"язку з ухилянням від виконання батьківських обов"язків, зловживанням спиртних напоїв. До цього перебувала на обліку в Службі у справах дітей Снігурівської райдерадміністрації, відповідно до наказу начальника служби у справах дітей райдержадміністрації від 21 липня 2017 року № 31 (а.с. 14-зворот).

У висновку органу опіки та піклування Коблівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області від 26 червня 2024 року визнано за доцільне позбавлення відповідачки батьківських прав відносно дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.72-73).

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Забезпечення найкращих інтересів дитини - дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров`я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити (абзац четвертий частини першої статті 1 Закону України «Про охорону дитинства», далі - Закон).

Згідно з частиною першою статті 8 Закону кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону).

Відповідно до частини сьомої статті 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з частиною першою статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України, пунктом 2 якої визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.

Тлумачення змісту пункту 2 частини першої статті 164 СК України дає підстави для висновку, що ухилення від виконання обов`язків з виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Наслідком позбавлення батьківських прав, як виняткового заходу, є істотні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків.

Згідно з частиною першою статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Згідно з частиною першою статті 9 Конвенції про права дитини держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і потрібно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

У рішенні від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України» (заява № 10383/09) ЄСПЛ зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.

Оцінюючи процес вирішення питання про встановлення опіки, який завершився рішенням про роз`єднання сім`ї, суд повинен, зокрема, переконатися, чи ґрунтуються висновки національних органів на достатній доказовій базі (яка, за потреби, може включати показання свідків, висновки компетентних органів, психологічні та інші експертні висновки та медичні довідки) (рішення ЄСПЛ від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України», заява № 39948/06).

Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду від 06 травня 2020 року у справі №753/2025/19 (провадження № 61-1344св20) зазначено, що «ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав. Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків».

Тлумачення частини шостої статі 19 СК України дає підстави для висновку, що суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування (про доцільність чи недоцільність позбавлення батьківських прав), якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини. Висновок виконавчого комітету має рекомендаційний характер.

Судам необхідно враховувати, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом вирішення сімейних питань, застосовується лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку.

Самі по собі встановлені судами факти, що батьки не у достатній мірі спілкуються з дитиною, забезпечують її матеріально, беруть участь у вихованні, не може бути підставою для позбавлення батьківських прав.

Інтереси дитини полягають в тому, щоб забезпечити її право на потребу у любові, піклуванні та матеріальній забезпеченості. Дитина має право на особливе піклування та повинна мати свободу вибору щодо своїх батьків тощо. Аналізуючи встановлені факти у контексті позбавлення батьківських прав, суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину та усвідомлення цього самою дитиною вже несе в собі негативний вплив на її свідомість, і застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини.

Правовий висновок про те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який необхідно розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків викладено, зокрема, в постановах Верховного Суду від 29 липня 2021 року у справі № 686/16892/20, від 07 грудня 2022 року у справі № 562/2695/20, від 03 серпня 2022 року у справі № 306/7/20, від 11 січня 2023 року у справі № 461/7447/17. Судова практика щодо застосування положень статті 164 СК України є усталеною.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Докази, які були надані позивачем, на думку суду, не доводять винної поведінки матері та свідомого нехтування нею своїми обов`язками.

Судомне встановлено,а позивачемне доведенообставин,які бсвідчили проте,що відповідачкане бажаєспілкуватися здітьми табрати участьу їхвихованні,остаточно ісвідомо самоусунуласявід виконаннясвоїх обов`язківз вихованнядітей,а такождоказів тогощо поведінкачи діївідповідачки можутьсвідчити пронегативний впливна дітей. Матеріальне забезпечення та виховання дітей батьком, не може свідчити повною мірою про ухилення матері від виконання батьківських обов`язків. Зокрема, суд бере до уваги, що розпорядженням Снігурівської РДА з урахуванням інтересів дітей визначено їх місце проживання з батьком.

Відповідачка позовні вимоги не визнала та вказала про бажання приймати участь у вихованні дітей.

Також, у матеріалах справи відсутні докази того, що відповідачка притягувалася до кримінальної чи адміністративної відповідальності, у зв`язку із неналежним поводженням щодо дітей, вчиняла будь-яке насильство стосовно них. Крім того, матеріали справи не містять даних про те, що за весь час окремого проживання дітей від матері, в тому числі з березня 2021 року постановки на облік в службі у справах дітей, до останньої застосовувались заходи впливу та попередження про необхідність змінити ставлення до виховання дітей.

Відповідно до акту обстеження матеріально-побутових умов від 06 серпня 2024 року, комісією у складі провідного спеціаліста - бухгалтера служби у справах дітей Снігурівської міської ради та завідувача відділення соціальної роботи центру надання соціальних послуг Снігурівської міської ради встановлено, що умови проживання за місцем проживання відповідачки за адресою АДРЕСА_4 відповідають санітарно-гігєнічним нормам, кімнати просторі, чисті, наявна необхідна електротехніка, меблі, одяг, продукти харчування наявні в повному обсязі. Зазначено, що останнім часом скарг щодо відповідачки до служби у справах дітей не надходило (а.с.101).

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_9 показала, що близько п"яти років тому працюючи в магазині продавчинею виявила дітей які ходили містом без нагляду. Свідок ОСОБА_10 пояснила, що близько п"яти-шести років тому вона разом зі своєю сестрою, яка є бабусею дітей, ходила містом шукала дітей оскільки вони залишилися без догляду. Свідок ОСОБА_11 пояснила, що позивач та відповідач часто залишали дітей у матері позивача, яка і займалась їх вихованням. При цьому свідки ОСОБА_10 та ОСОБА_11 пояснили, що на момент описаних ними подій позивач та відповідач проживали разом.

Свідок ОСОБА_12 в судовому засіданні пояснила, що в 2023 році в м.Баштанка вона разом з відповідачкою ходила до позивача провідати дітей, однак позивач не надав такої можливості. Наспутного дня вони побачили дітей на дитячому майданчику та відповідачка поспілкувалася з дітьми.

Висновок органу опіки та піклування Коблівської сільської ради про доцільність позбавлення відповідачки батьківських прав, який носить рекомендаційний характер, не містить обставин, які б вказували на наявність підстав для застосування щодо відповідачки такого крайнього заходу, як позбавлення батьківських прав, а тому відповідно до частини шостої статті 19 СК України, суд не погоджується з цим висновком.

Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Як зазначив ЄСПЛ у рішенні від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України» (пункт 49), розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин.

Таких обставин судом в ході розгляду справи не встановлено.

На думку суду, з метою захисту якнайкращих інтересів дітей доцільним буде збереження їх зв`язків із матір`ю. Позбавлення батьківських прав, тобто природніх прав, наданих батькам щодо дитини на її виховання, захист її інтересів та інших прав, які виникають із факту кровної спорідненості з дитиною, є крайнім заходом впливу, необхідність застосування якого за обставин цієї справи позивачем не доведено, а тому розрив з матір`ю сімейних відносин не буде відповідати інтересам дітей.

Щодо пояснень свідків про залишення дітей без нагляду, суд звертає увагу на те, що відповідачка вказаних фактів не спростовує та підтверджує, що на той час вона зловживала спиртними напоями. Матеріали справи не містять доказів неналежної поведінки відповідачки на теперішній час та її небажання приймати участі у виховіанні дітей. Таким чином, незважаючи на неналежну поведінку відповідачки в минулому, на теперішній час її поведінка змінилась в кращу сторону.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що позбавлення батьківських прав відповідачки у даному випадку є не доцільним та таким, що не буде ґрунтуватися на суттєвих і достатніх причинах у контексті прецедентної практики ЄСПЛ, оскільки позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, який за обставин, що склались, не буде забезпечувати належний захист прав та інтересів дітей, а тому вважає за необхідне у позові відмовити повністю.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд залишає судові витрати за позивачем.

Керуючись ст. 4, 13, 81, 141, 263-265, 268 ЦПК України, суд

ухвалив:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: Служба у справах дітей Снігурівської міської ради, Орган опіки та піклування Снігурівської міської ради, Орган опіки та піклування Коблівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області, про позбавлення батьківських прав - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Дата складення повного рішення - 20 грудня 2024 року.

Суддя О. В. Соловйов