Постанова

від 18.12.2024 по справі 927/777/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" грудня 2024 р. Справа№ 927/777/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мальченко А.О.

суддів: Козир Т.П.

Скрипки І.М.

при секретарі судового засідання Линник А.М.

за участю представників сторін відповідно до протоколу судового засідання від 18.12.2024.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Приватного підприємства "Будмірантарінвест"

на ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 20.09.2024

у справі № 927/777/24 (суддя Фесюра М.В.)

за позовом Керівника Чернігівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі

позивача-1: Державної екологічної інспекції у Чернігівській області,

позивача-2: Чернігівської міської ради

до Приватного підприємства "Будмірантарінвест"

про розірвання договору оренди, повернення земельної ділянки та приведення її у попередній стан, -

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Чернігівської області надійшла позовна заява керівника Чернігівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Чернігівській області та Чернігівської міської ради до Приватного підприємства «Будмірантарінвест» про розірвання договору оренди, повернення земельної ділянки та приведення її у попередній стан, у якій прокурор просить:

- припинити договір оренди землі від 14.03.2024, укладений між Чернігівською міською радою та Приватним підприємством «Будмірантарінвест» (код ЄДРПОУ 34654311, вул. Київська, 74, м. Чернігів, 14000) щодо земельної ділянки з кадастровим номером 7410100000:01:039:0024, площею 1,1500 га, розташованої на перехресті Київського шосе та вул. Лісковицької у місті Чернігові, шляхом його розірвання;

- зобов`язати Приватне підприємство «Будмірантарінвест» (код ЄДРПОУ 34654311, вул. Київська, 74, м. Чернігів, 14000) повернути земельну ділянку з кадастровим номером 7410100000:01:039:0024, площею 1,1500 га, розташовану на перехресті Київського шосе та вул. Лісковицької у місті Чернігові територіальній громаді міста Чернігова в стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду;

- зобов`язати Приватне підприємство «Будмірантарінвест» (код ЄДРПОУ 34654311, вул. Київська, 74, м. Чернігів, 14000) вчинити дії по усуненню порушень вимог природоохоронного законодавства та приведення у попередній стан частини земельної ділянки з кадастровим номером 7410100000:01:039:0024, розташованої на перехресті Київського шосе та вул. Лісковицької у місті Чернігові, шляхом прибирання будівельних відходів від руйнувань пошкодженого (зруйнованого) об`єкту нерухомості (бетон, цегла, плитка, кераміка) на площі 800 кв.м.

В обґрунтування заявлених позовних вимог прокурор зазначає, що наявні підстави для припинення договору оренди землі від 14.03.2024 шляхом його розірвання, оскільки відповідач - Приватне підприємство «Будмірантарінвест», допустило засмічення орендованої земельної ділянки з кадастровим номером 7410100000:01:039:0024, розташованої на перехресті Київського шосе та вул. Лісковицької у місті Чернігові, будівельними відходами, чим порушило вимоги законодавства, що регулює договірні зобов`язання, зокрема Цивільного та Господарського кодексів України, Законів України »Про управління відходами» та »Про оренду землі».

У подальшому, від Чернігівської окружної прокуратури надійшла заява про забезпечення позову, у якій прокурор у порядку забезпечення просить суд вжити заходи забезпечення позову, а саме: заборонити Приватному підприємству «Будмірантарінвест» (код ЄДРПОУ 34654311, вул. Київська, 74, м. Чернігів, 14000) та будь-яким іншим особам, у тому числі суб`єктам державної реєстрації прав (державним реєстраторам, приватним та державним нотаріусам) вчиняти будь-які реєстраційні дії, передбачені Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» щодо нерухомого майна на земельній ділянці з кадастровим номером 7410100000:01:039:0024, площею 1,1500 га, розташованої на перехресті Київського шосе та вул. Лісковицької у м. Чернігові.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 20.09.2024 заяву Чернігівської окружної прокуратури про забезпечення позову у справі №927/777/24 від 19.09.2024 задоволено повністю.

Вжито заходи забезпечення позову, а саме: заборонено Приватному підприємству «Будмірантарінвест» та будь-яким іншим особам, у тому числі суб`єктам державної реєстрації прав (державним реєстраторам, приватним та державним нотаріусам) вчиняти будь-які реєстраційні дії, передбачені Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» щодо нерухомого майна на земельній ділянці з кадастровим номером 7410100000:01:039:0024, площею 1,1500 га, розташованої на перехресті Київського шосе та вул. Лісковицької у м. Чернігові.

Суд першої інстанції при прийнятті вказаної ухвали виходив з того, що заявлені прокурором заходи забезпечення позову у даному випадку є належними, співмірними та адекватними, а також доведені заявником.

Не погоджуючись із прийнятою ухвалою, Приватне підприємство «Будмірантарінвест» 30.09.2024 звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 20.09.2024 у справі № 927/777/24 скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заяви Керівника Чернігівської окружної прокуратури про забезпечення позову відмовити повністю.

Скаржник вважає оскаржувану ухвалу суду такою, що винесена з порушенням норм процесуального права, посилаючись на наступне:

- у заяві прокурора не обґрунтовано, яким чином проведення реєстраційних дій щодо нерухомого майна на земельній ділянці з кадастровим номером 7410100000:01:039:0024, площею 1,1500 га, розташованої на перехресті Київського шосе та вул. Лісковицької у м. Чернігові, може ускладнити чи взагалі унеможливити виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог в частині повернення зазначеної земельної ділянки;

- прокурором не надано доказів того, що який - небудь об`єкт нерухомого майна на вказаній вище земельній ділянці є таким, що завершений будівництвом і відносно нього існує можливість вчиняти які-небудь реєстраційні дії та/або хто-небудь намагається такі дії вчинити.

Відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.09.2024 справу № 927/777/24 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючого судді Кравчука Г.А., суддів Тарасенко К.В., Коробенка Г.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.10.2024 витребувано у Господарського суду Чернігівської області матеріали справи № 927/777/24. Відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги Приватного підприємства «Будмірантарінвест» на ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 20.09.2024 у справі № 927/777/24 до надходження матеріалів справи з Господарського суду Чернігівської області.

17.10.2024 матеріали справи № 927/777/24 надійшли до Північного апеляційного господарського суду та були передані головуючому судді.

На підставі розпорядження Північного апеляційного господарського суду № 09.1-07/809/24 від 19.11.2024 у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю головуючого судді (судді-доповідача) Кравчука Г.А., призначено повторний автоматизований розподіл справи №927/777/24.

Відповідно до Витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.11.2024 апеляційну скаргу у справі № 927/777/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Мальченко А.О., суддів Козир Т.П., Скрипки І.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.11.2024 апеляційну скаргу Приватного підприємства «Будмірантарінвест» на ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 20.09.2024 у справі № 927/777/24 прийнято до провадження колегією суддів у визначеному складі, відкрито апеляційне провадження у справі № 927/777/24 за вказаною апеляційною скаргою, розгляд якої призначено на 18.12.2024.

17.12.2024 через систему «Електронний суд» від Державної екологічної інспекції у Чернігівській області надійшла заява про проведення засідання за її відсутності.

Учасники справи не скористалися правом, наданим статтею 263 ГПК України, на подання відзиву на апеляційну скаргу.

Разом із цим, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції (частина 3 статті 263 ГПК України).

У судове засідання 18.12.2024 прокурор та позивачі явку своїх уповноважених представників не забезпечили, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги були повідомлені належним чином.

Водночас, судом враховано, що позивач-1 просив суд розглядати апеляційну скаргу за його відсутності.

За приписами частини 1, пункту 2 частини 2 статті 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку у разі першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.

Згідно з частинами 11-13 статті 270 ГПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Якщо суд апеляційної інстанції визнав обов`язковою участь у судовому засіданні учасників справи, а вони не прибули, суд апеляційної інстанції може відкласти апеляційний розгляд справи.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Також колегія суддів зазначає, що учасники справи не були позбавлені права та можливості знайомитись з відповідними ухвалами у Єдиному державному реєстрі судових рішень (https://reyestr.court.gov.ua) з огляду на приписи частини 1 статті 9 ГПК України, частини 2 статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень», відповідно до яких доступ до судових рішень є відкритим, а повний текст судових рішень підлягає оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення та підписання.

У даному контексті слід враховувати також правову позицію Європейського суду з прав людини у справі «Пономарьов проти України», згідно з якою сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції зазначає, що вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі.

Обговоривши питання щодо можливості розгляду апеляційної скарги за відсутності прокурора та представників позивачів, належним чином повідомлених про розгляд справи і явка яких у судове засідання обов`язковою не визнавалась, з метою забезпечення принципу розумності строків розгляду апеляційної скарги визначених ч. 2 ст. 273 ГПК України, колегія суддів, зважаючи на те, що наявні в матеріалах справи докази є достатніми для перевірки законності ухвали без заслуховування додаткових пояснень учасників справи, порадившись на місці, ухвалила здійснити розгляд справи за наявними матеріалами та без участі вказаних осіб.

У судовому засіданні 18.12.2024 представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги та просив задовольнити її, а оскаржувану ухвалу скасувати, відмовивши у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Відповідно до частини 1 статті 271 ГПК України, апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Разом із цим, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частини 4 статті 269 ГПК України).

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали оскарження, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскаржуваної ухвали норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи із нижчезазначеного.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 136 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом (ч. 2 ст. 136 ГПК України).

Пунктом 2 частини 1 статті 138 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що заява про забезпечення позову подається одночасно з пред`явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.

Отже, у відповідності до господарського процесуального законодавства таку процесуальну дію, як забезпечення позову, може бути вчинено на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Положеннями частини 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України визначено, що позов забезпечується, зокрема: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання.

Звернувшись із заявою про забезпечення позову, прокурор просив суд вжити заходи забезпечення позову, а саме - заборонити Приватному підприємству «Будмірантарінвест» та будь-яким іншим особам, у тому числі суб`єктам державної реєстрації прав (державним реєстраторам, приватним та державним нотаріусам) вчиняти будь-які реєстраційні дії, передбачені Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» щодо нерухомого майна на земельній ділянці з кадастровим номером 7410100000:01:039:0024, площею 1,1500 га, розташованої на перехресті Київського шосе та вул. Лісковицької у м. Чернігові.

В обґрунтування заяви прокурор зазначає, що предметом позову у справі № 927/777/24 є вимога про припинення договору оренди землі від 14.03.2024, укладеного між Чернігівською міською радою та ПП «Будмірантарінвест» щодо земельної ділянки з кадастровим номером 7410100000:01:039:0024, площею 1,1500 га, розташованої на перехресті Київського шосе та вул. Лісковицької у м. Чернігові, шляхом його розірвання. Похідними вимогами до відповідача є зобов`язання ПП «Будмірантарінвест» повернути земельну ділянку територіальній громаді м. Чернігова в стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду та вчинити дії по усуненню порушень вимог природоохоронного законодавства та привести у попередній стан частину земельної ділянки, шляхом прибирання будівельних відходів від руйнувань пошкодженого (зруйнованого) об`єкту нерухомості (бетон, цегла, плитка, кераміка) на площі 800 кв.м.

Наводячи підстави для припинення договору оренди з Відповідачем шляхом його розірвання, прокурор вказав на допущене Відповідачем засмічення орендованої земельної ділянки будівельними відходами, що призвело до погіршення її стану з посиланням на ст. 152 Земельного Кодексу та ст. 35 ЗУ «Про охорону землі».

Підставою для подання позовної заяви прокурор визначив порушення ПП «Будмірантарінвест» вимог законодавства, які регулюють договірні зобов`язання, зокрема Цивільного та Господарського кодексів України, Законів України «Про управління відходами» та «Про оренду землі», яке полягає у засмічення орендованої земельної ділянки будівельними відходами.

Державною екологічною інспекцією у Чернігівській області проведено перевірку фактів засмічення ПП «Будмірантарінвест» земельної ділянки біля озера «Земснаряд» будівельними відходами, в ході якої встановлено дві локації звалищ будівельних відходів невідомого складу та походження в межах вказаної земельної ділянки площею засмічення 800 кв.м (розрахунковий обсяг відходів 279 куб.м) та одну локацію звалища відходів в межах земельної ділянки з кадастровим номером 7410100000:01:043:0707 площею засмічення 226 кв.м (розрахунковий обсяг відходів 130 куб.м). Під час перевірки Державною екологічною інспекцією у Чернігівській області відібрано проби ґрунтів, за результатами лабораторних досліджень яких, встановлено перевищення гранично допустимої концентрації сульфатів.

Поряд з цим, 16.09.2024 у ході досудового розслідування у кримінальному провадженні №42024272020000089 від 11.04.2024 проведено огляд місця події, а саме земельної ділянки із кадастровим номером 7410100000:01:039:0024.

У ході огляду встановлено, що зазначена земельна ділянка огороджена парканом та на ній знаходиться (побудована) одноповерхова будівля. Відповідно до вивіски «Паспорт об`єкта» замовником об`єкта будівництва зазначено ПП «Будмірантарінвест».

Також ПП «Будмірантарінвест» подало до Управління Державного архітектурно- будівельного контролю Чернігівської міської ради повідомлення про початок виконання вищевказаних будівельних робіт, що підтверджується витягом із Реєстру будівельної діяльності Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, зареєстрованим Управлінням Державного архітектурно-будівельного контролю Чернігівської міської ради 25.06.2024.

Як зазначає прокурор, ПП «Будмірантарінвест» після отримання позовної заяви і відкриття провадження у зазначеній справі здійснює будівництво об`єкту нерухомого майна, а саме будівлі охорони, на земельній ділянці з кадастровим номером 7410100000:01:039:0024, площею 1,1500 га, розташованій на перехресті Київського шосе та вул. Лісковицької ум. Чернігові, що підтверджується і самим відповідачем у відзиві на позовну заяву від 04.09.2024.

Згідно договору оренди земельної ділянки №3749 від 14.03.2024, Орендодавець надає, а Орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку з кадастровим номером 7410100000:01:039:0024 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд будівельних організацій та підприємств, а тому, на переконання прокурора, ПП «Будмірантарінвест» може здійснювати будівництво будь-яких інших об`єктів нерухомого майна до вирішення справи по суті.

На підтвердження факту здійснення будівництва на спірній земельній ділянці прокурором надано наступні докази:

- наказ Управлінням архітектури та містобудування Чернігівської міської ради від 07.06.2024 №33-М «Про надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки» ПП «Будмірантарінвест»;

- містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва, реєстраційний номер в Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва МU01:810-4620-5484-3581, реєстраційний номер 02-01/33 від 06.06.2024;

- робочий проект «Нове будівництво будівлі охорони на земельній ділянці розташованій на перехресті Київського шосе та вул. Лісковицької в м. Чернігові» (замовлення № 08.01/24-01);

- протокол огляду місця події з фототаблицею від 16.09.2024.

Наведені вище обставини, на думку заявника вказують на те, що ПП «Будмірантарінвест» здійснюються будівельні роботи на спірній земельній ділянці комунальної форми власності, що може ускладнити чи взагалі унеможливити виконання рішення суду, у разі задоволення позовних вимог, в частині повернення зазначеної земельної ділянки у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому відповідач одержав її в оренду, та з метою попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Суд першої інстанції, розглянувши заяву про вжиття заходів забезпечення позову, дійшов висновку про її обґрунтованість, з чим погоджується колегія суддів, виходячи з наступного.

Частиною першою статті 2 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно з частиною першою статті 11 статті 2 Господарського процесуального кодексу України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.

Забезпечення позову за своєю правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Забезпечення позову - це, по суті, обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову. Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 26.10.2020 по справі №907/477/20.

Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає стаття 136 Господарського процесуального кодексу України, згідно з положеннями якої господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

За змістом цієї норми обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача. Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, наявне у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитися за якістю на момент виконання рішення.

У рішенні Конституційного Суду України від 16.06.2011 N 5-рп/2011 у справі N 1-6/2011 зазначено, що судочинство охоплює, зокрема, інститут забезпечення позову, який сприяє виконанню рішень суду і гарантує можливість реалізації кожним конституційного права на судовий захист, встановленого статтею 55 Конституції України.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Заява про забезпечення позову, є обґрунтованою із зазначенням адекватного засобу забезпечення позову, необхідного для забезпечення ефективного захисту.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

При цьому, обов`язок доказування покладається на особу, яка подала заяву про забезпечення позову. Доказування повинно здійснюватися за загальними правилами відповідно до ст.ст. 73, 74, 76-79 ГПК України, яка передбачає обов`язковість подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник з обраними заявником заходами забезпечення позову.

Суд враховує, що Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував на тому, що пункт 1 статті 6 Конвенції забезпечує всім «право на суд», яке охоплює право на виконання остаточного рішення, ухваленого будь-яким судом. ЄСПЛ в контексті права на виконання остаточного рішення зауважує, що метою заходу забезпечення є підтримання status quo, поки суд не визначиться щодо виправданості цього заходу. Крім того, тимчасовий захід спрямований на те, щоб протягом судового розгляду щодо суті спору суд залишався в змозі розглянути позов заявника за звичайною процедурою. ЄСПЛ також звернув увагу на те, що тимчасові забезпечувальні заходи мають на меті забезпечити протягом розгляду продовження існування стану, який є предметом спору (§§ 60, 61 рішення від 13.01.2011 у справі «Кюблер проти Німеччини», заява № 32715/06). Отже, заходи забезпечення позову, без застосування яких існує ризик такої зміни обставин, внаслідок якої подальше ухвалення остаточного рішення суду на користь позивача вже не призведе до захисту прав або інтересів позивача, по який він звертався до суду, слід розглядати як такі, що охоплені «правом на суд».

При цьому, під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, яка звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Умовою для забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення щодо ймовірності вчинення відповідних дій.

Водночас, якщо позивач звертається до суду з немайновою позовною вимогою, судове рішення у разі задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, то в даному випадку не має взагалі застосуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

В таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду (аналогічну правову позицію викладено у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18).

Надавши оцінку обґрунтованості доводів заявника, врахувавши наведені вище обставини, а також предмет позову та докази, надані в обґрунтування заяви про вжиття заходів забезпечення позову, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про наявність достатніх підстав для вжиття заходів забезпечення позову у даній справі, з огляду на наступне.

Як правильно зазначив суд першої інстанції, подані прокурором до заяви про забезпечення позову від 19.09.2024 докази, підтверджують як факт початку будівельних робіт на спірній земельній ділянці, так і свідчать про наявність станом на день розгляду справи об`єктів нерухомого майна на спірній земельній ділянці, щодо яких можуть бути вчинені реєстраційні дії.

Дослідивши заяву прокурора про забезпечення позову, судова колегія вважає, що обраний спосіб забезпечення позову є розумним, обґрунтованим та адекватним, має логічний зв`язок з предметом позову та має наслідком лише збереження існуючого становища до набрання рішенням законної сили та протягом дев`яносто днів після цього (частина 7 статті 145 ГПК України).

Колегія суддів дійшла висновку про існування реальної загрози ефективному захисту та поновлення порушених чи оспорюваних прав чи інтересів заявника у разі задоволення позову без вжиття заходів забезпечення позову, а невжиття заходів забезпечення позову й подальші ймовірні дії відповідача щодо здійснення будівельних робіт на спірній земельній ділянці комунальної форми власності можуть унеможливити ефективний захист порушеного права позивача без нових звернень до суду.

При цьому, вказаний захід забезпечення позову, за висновком апеляційного суду, є співмірним із предметом позовних вимог. Запропонований прокурором вид забезпечення позову є тимчасовим заходом, спрямованим на підтримання status quo, поки суд не визначиться щодо виправданості цього заходу.

Вжиття заходу забезпечення позову у даному випадку спрямоване на те, щоб протягом судового розгляду спору по суті суд залишався в змозі розглянути позов заявника за звичайною процедурою та забезпечив протягом розгляду справи продовження існування стану, який є предметом спору. На переконання суду, запропоновані заходи не призведуть до порушення майнових прав відповідача.

За викладених обставин, враховуючи предмет та підстави позову, зміст позовних вимог, а також мету забезпечення позову, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони Приватному підприємству «Будмірантарінвест» та будь-яким іншим особам, у тому числі суб`єктам державної реєстрації прав (державним реєстраторам, приватним та державним нотаріусам) вчиняти будь-які реєстраційні дії, передбачені Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» щодо нерухомого майна на земельній ділянці з кадастровим номером 7410100000:01:039:0024, площею 1,1500 га, розташованої на перехресті Київського шосе та вул. Лісковицької у м. Чернігові.

Водночас, вказаний захід забезпечення позову є належним, співмірним та адекватним у даному випадку, а також таким, що має наслідком лише збереження існуючого становища до розгляду справи по суті та ніяким чином не зумовлює фактичного вирішення спору по суті.

Апеляційний господарський суд, перевіривши матеріали справи та дослідивши доводи учасників справи, дійшов висновку, що скаржником в апеляційній скарзі вищенаведені висновки суду першої інстанції не спростовано.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1-3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі статтею 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

З огляду на встановлені обставини справи та наявні в матеріалах оскарження докази, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову.

Колегія суддів наголошує, що відповідач у поданій апеляційній скарзі не зазначає обґрунтованих підстав для скасування рішення суду першої інстанції в розумінні статті 277 Господарського процесуального кодексу України, при цьому наведені апелянтом доводи, зокрема щодо порушення норм процесуального права, не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції, а наявні в матеріалах справи докази свідчать про обґрунтованість викладених в оскаржуваній ухвалі висновків суду.

При цьому, колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 04.11.1950) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» у рішенні від 18.07.2006 та у справі «Трофимчук проти України» у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених судом апеляційної інстанції, інші доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, не беруться до уваги, оскільки не впливають на вирішення спору в даній справі.

Згідно зі статтею 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вищезазначене, апеляційний господарський суд вважає, що ухвала Господарського суду Чернігівської області від 20.09.2024 у справі № 927/777/24 прийнята відповідно до вимог чинного законодавства, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги законних та обґрунтованих висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для її скасування не вбачається, відповідно, апеляційна скарга Приватного підприємства «Будмірантарінвест» має бути залишена без задоволення.

Розподіл сум судового збору здійснюється судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи, згідно із загальними правилами ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 129, 253-255, 269, 270, 271, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Будмірантарінвест" на ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 20.09.2024 у справі № 927/777/24 - залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 20.09.2024 у справі № 927/777/24 - залишити без змін.

3. Матеріали оскарження № 927/777/24 повернути до Господарського суду Чернігівської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та в строк, передбачені ст.ст. 287 - 289 ГПК України.

Повний текст постанови складено та підписано 19.12.2024.

Головуючий суддя А.О. Мальченко

Судді Т.П. Козир

І.М. Скрипка