Постанова

від 05.12.2024 по справі 465/3325/24

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 465/3325/24 Головуючий у 1 інстанції: Кузь В.Я.

Провадження № 22-ц/811/3123/24 Доповідач в 2-й інстанції: Приколота Т. І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2024 року м.Львів

Справа № 465/3325/24

Провадження № 22-ц/811/3123/24

Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Приколоти Т.І.,

суддів : Мікуш Ю.Р., Савуляка Р.В.,

секретар Іванова О.О.

з участю: ОСОБА_1 , ОСОБА_2

розглянув апеляційну скаргу ОСОБА_3 , яка підписана представником ОСОБА_1 , на рішення Франківського районного суду м. Львова, ухвалене у м.Львові 11вересня 2024року,у складісудді Кузя В.Я. у справі за заявою Органу опіки та піклування Франківської районної адміністрації Львівської міської ради, який діє в інтересах ОСОБА_4 , з участю заінтересованої особи: ОСОБА_5 , про призначення опікуном недієздатної особи,-

встановив:

30 квітня 2024 року Франківська районна адміністрація Львівської міської ради як орган опіки та піклування звернулася до суду із заявою про призначення опікуна ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . В обґрунтування заяви посилається на те, що до органу опіки та піклування звернувся ОСОБА_6 із заявою щодо звернення з поданням про можливість призначення його опікуном недієздатної ОСОБА_4 . Зазначає, що рішенням Франківського районного суду м. Львова від 15 липня 2016 року у судовій справі № 465/5376/15-ц ОСОБА_4 визнано недієздатною. За результатами засідання опікунської ради 26 березня 2024 року визначено доцільним призначення його (Прокоф?єва О.В.) опікуном ОСОБА_4 . Просив заяву задовольнити.

Рішенням Франківського районного суду міста Львова від 11 вересня 2024 року відмовлено у задоволенні заяви Органу опіки та піклування Франківської районної адміністрації Львівської міської ради про призначення ОСОБА_5 опікуном недієздатної ОСОБА_4 .

Рішення суду через свого представника ОСОБА_1 оскаржив ОСОБА_6 . Вважає рішення суду незаконним, необґрунтованим, прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права. Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення заяви. Вказує, що в оскаржуваному рішенні суд першої інстанції посилається на те, що строк дії рішення Франківського районного суду м. Львова від 15 липня 2016 року у судовій справі №465/5376/15-ц про визнання ОСОБА_4 недієздатною закінчився, зважаючи на ч. 6 ст. 300 ЦПК України в редакції від 15 грудня 2017 року. Відтак, дане положення регламентує, що строк дії рішення про визнання фізичної особи недієздатною визначається судом, але не може перевищувати двох років. Перебіг строку визнання фізичної особи недієздатною закінчується наступного дня після закінчення визначеного у судовому рішенні строку визнання такої особи недієздатною. Правовстановлюючим документом в такому випадку є рішення суду. Тому суд вважає, що застосуванню щодо визначення строку дії рішення про визнання особи недієздатною підлягає ч.6 ст. 300 ЦПК України в редакції від 15 грудня 2017 року. ОСОБА_4 страждає стійким хронічним психічним захворюванням у вигляді параноїдної шизофренії, безперервний тип перебігу з вираженим емоційно-вольовим дефектом і за своїм психічним станом не може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. Тому ОСОБА_4 потребує опіки, є особою з інвалідністю ІІ групи, внаслідок цього вона позбавлена можливості самостійно обслуговувати себе у повсякденних справах, об?єктивно потребує сторонньої допомоги, контролю та цілодобової підтримки. Вона не може повною мірою висловлювати свої думки, не може самостійно одягатись, готувати їжу, не розуміє обставин та подій матеріального світу, які щоденно відбуваються навколо неї, не може дати оцінку своїм діям чи діям оточуючих, самостійно вийти з дому тощо. Наведені обставини підтверджуються актом амбулаторної судово-психіатричної експертизи Комунального закладу Львівська обласна клінічна психіатрична лікарня № 91 від 17 лютого 2016 року. Зазначає, що ОСОБА_4 , яка була визнана недієздатною, протягом усього часу зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Разом з нею у цій квартирі проживають та зареєстровані її сестра - ОСОБА_7 (мати заявника), яка є особою пенсійного віку та потребує сторонньої допомоги, а також заявник ( ОСОБА_6 ). Усі вказані особи пов?язані спільним побутом, а також мають спільні права та обов?язки. Майнове забезпечення сім?ї повністю здійснюється ОСОБА_8 . Орган опіки та піклування Франківської районної адміністрації Львівської міської ради звернувся із поданням від 26 березня 2024 року №35.вих-40694, у якому визнав доцільним призначення ОСОБА_5 опікуном тітки ОСОБА_4 . Однак, суд першої інстанції вирішив не враховувати інтереси недієздатної особи ОСОБА_4 та не врахував подання органу опіки та піклування при винесені рішення, пояснюючи це тим, що в поданні відсутня аргументована оцінка доцільності призначення опікуном ОСОБА_5 . Суд також не взяв до уваги усні пояснення представника Франківської районної адміністрації Львівської міської ради про доцільність такого призначення. Сестра ОСОБА_4 - ОСОБА_4 проти призначення свого сина опікуном не заперечує.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить задовольнити частково.

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

На підставі ст.ст. 76-81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; а також питання щодо розподілу судових витрат, допуску рішення до негайного виконання, скасування заходів забезпечення позову.

Встановлено, що рішенням Франківського районного суду м. Львова від 15 липня 2016 року у справі №465/5376/15-ц ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано недієздатною. У рішенні зазначено, що ОСОБА_4 страждає стійким хронічним психічним захворюванням у виді параноїдної шизофренії, безперервний тип перебігу з вираженим емоційно-вольовим дефектом і за своїм психічним станом не може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, а тому потребує опіки. Дані обставини стверджуються актом амбулаторної судово - психіатричної експертизи від 17 лютого 2016 року та матеріалами справи. Зазначене рішення суду набрало законної сили. Цим рішення суду не вирішено питання щодо призначення недієздатній особі ОСОБА_4 опікуна.

26 березня 2024 року органом опіки та піклування Франківської районної адміністрації Львівської міської ради внесено подання №35-вих-40694 про доцільність призначення ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , опікуном своєї тітки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої за цією ж адресою.

Оскаржуване рішення суду мотивовано наступним.

Відповідно до ч. 1 ст. 40 ЦК України фізична особа визнається недієздатною з моменту набрання законної сили рішенням суду про це.

Згідно із ч.1 ст. 60 цього Кодексу суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування.

Глава 2 «Розгляд судом справ про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності» Розділу IV ЦПК України в редакції від 18 березня 2004 року, що діяла на час ухвалення судового рішення про визнання ОСОБА_4 недієздатною, не містила вказівки про обмеження строку дії рішення про визнання фізичної особи недієздатною.

Відповідно до ч.6 ст.300 ЦПК України в редакції від 15 грудня 2017 року, яка є чинною на даний час, визначено, що строк дії рішення про визнання фізичної особи недієздатною визначається судом, але не може перевищувати двох років.

Перебіг строку визнання фізичної особи недієздатною закінчується наступного дня після закінчення, визначеного у судовому рішенні, строку визнання такої особи недієздатною. Правовстановлюючим документом в такому випадку є рішення суду.

Відповідно до ст. 58 Конституції України Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Згідно із ст. 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом?якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов?язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Недієздатні особи є особливою категорією людей, які внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу тимчасово або постійно не можуть самостійно на власний розсуд реалізовувати майнові та особисті немайнові права, виконувати обов?язки й нести юридичну відповідальність за свої діяння. Недієздатним особам мають надаватися правові можливості для задоволення індивідуальних потреб, реалізації та захисту їх прав і свобод. Хоча за станом здоров?я вони не спроможні особисто реалізовувати окремі конституційні права і свободи, вони не можуть бути повністю позбавлені цих прав і свобод, тому держава зобов?язана створити ефективні законодавчі механізми та гарантії для їх максимальної реалізації. Важливим елементом держави є захист особистих немайнових та майнових прав осіб, які за станом здоров?я не можуть самостійно здійснювати свої права та виконувати обов?язки. Законом закріплена особлива форма державної турботи про нужденних осіб, які потребують сторонньої допомоги.

У своєму рішенні суд першої інстанції посилається на те, що ч.6 ст.300 ЦПК України в чинній редакції є більш сприятливими для ОСОБА_4 , ніж положення ст. 241 цього Кодексу (в редакції, що діяла на час ухвалення рішення про визнання особи недієздатною).

Суд першої інстанції прийшов до висновку, що відповідно до ч.6 ст. 300 ЦПК України в редакції від 15.12.2017 року строк дії рішення Франківського районного суду м.Львова від 15 липня 2016 року у справі про визнання ОСОБА_4 недієздатною закінчився. З клопотанням про продовження строку дії рішення від 15 липня 2016 року у справі № 465/5376/15-ц про визнання фізичної особи недієздатною в порядку ч.7 ст.300 ЦПК України ніхто не звертався та відповідне рішення судом не приймалося.

З урахуванням зазначеного, суд першої інстанції прийшов до висновку про відсутність можливості призначення опікуна особі, щодо якої закінчився строк дії рішення про визнання її недієздатною.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 7 квітня 2022 року у справі № 712/10043/20 призначення опікуна недієздатної особи здійснюється за поданням органу опіки та піклування, яке повинне відповідати вимогам закону щодо його обґрунтованості та змісту, має бути подано в належній процесуальній формі згідно вимог ЦПК України. При внесенні подання орган опіки та піклування має якнайкраще врахувати інтереси особи, над якою встановлюється опіка.

Аналогічні положення зазначені у Правилах опіки та піклування, затверджених наказом Державного комітету України у справах сім`ї та молоді Міністерства освіти України, Міністерства охорони здоров`я України, Міністерства праці та соціальної політики України 26 травня 1999 року № 34/166/131/88.

Відповідно до пунктів 1.1, 1.2 Правил опіка (піклування) є особливою формою державної турботи, зокрема, про повнолітніх осіб, які потребують допомоги щодо забезпечення їх прав та інтересів.

Подання органу опіки та піклування Франківської районної адміністрації Львівської міської ради про доцільність призначення ОСОБА_9 опікуном ОСОБА_4 не містить належної мотивації, а також належних обґрунтувань чи мотивів з посиланням на наявні докази щодо можливості заявника бути опікуном та визначення конкретних обставин, які зумовлюють необхідність такого призначення, відсутність або наявність інших осіб, придатних або не придатних виконувати такий обов`язок, а містить лише посилання на можливість ОСОБА_9 бути опікуном.

З урахуванням встановленого, суд першої інстанції прийшов до висновку про відмову у задоволенні заяви Органу опіки та піклування Франківської районної адміністрації Львівської міської ради. Учасникам справи роз`яснено право подати клопотання про продовження строку дії рішення про визнання фізичної особи недієздатною в порядку ч.7 ст.300 ЦПК України.

Колегія суддів не може в повній мірі погодитися із висновками суду першої інстанції щодо мотивів відмови у призначенні ОСОБА_9 опікуном недієздатної ОСОБА_4 .

Колегія суддів виходить із наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 39 ЦК України фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

Відповідно до ст. 55 ЦК України опіка та піклування встановлюється з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров`я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов`язки.

Згідно із ч. 1 ст. 60 цього Кодексу суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування.

Відповідно до ст. 63 ЦК України опікуном або піклувальником може бути лише фізична особа з повною цивільною дієздатністю; фізична особа може бути призначена опікуном або піклувальником лише за її письмовою заявою; опікун або піклувальник призначаються переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов`язки опікуна чи піклувальника.

Відповідно до ч. 1 ст. 67 цього Кодексу опікун зобов`язаний дбати про підопічного, про створення йому необхідних побутових умов, забезпечення його доглядом та лікуванням.

Згідно із Правилами опіки та піклування, затверджених наказом Державного комітету України у справах сім`ї та молоді Міністерства освіти України, Міністерства охорони здоров`я України, Міністерства праці та соціальної політики України № 34/166/131/88 від 26 травня 1999 року при призначенні опікуна важливі і обов`язково повинні враховуватися особисті приязні взаємини між опікуном і підопічним, що забезпечить нормальне життєзабезпечення підопічного. Можливість особи здійснювати повноваження опікуна перевіряється органом опіки та піклування, який висловлює пропозиції про доцільність призначення опікуна.

Рішенням Франківського районного суду м. Львова від 15 липня 2016 року у справі №465/5376/15-ц ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано недієздатною. До 2024 року їй опікун не призначався.

Предметом порушеного заявником питання є призначення опікуна недієздатній особі.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

У ч. 1 ст. 58 Конституції України закріплений один із найважливіших загальновизнаних принципів сучасного права - закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Частиною 4 ст. 3 ЦПК України встановлено, що закон, який встановлює нові обов`язки, скасовує чи звужує права, належні учасникам судового процесу, чи обмежує їх використання, не має зворотної дії в часі.

Питання про визнання особи недієздатною станом на 15 липня 2016 року (дату ухвалення рішення суду про визнання ОСОБА_4 недієздатною) вирішувалося на підставі норм Глави 2 Розділу ІV ЦПК України. Відповідно до ст.241 цього Кодексу у зазначеній редакції особа могла бути визнана недієздатною на підставі рішення суду безстроково.

Провадження у цивільній справі про визнання ОСОБА_4 недієздатною вирішено відповідно до закону, чинного на час розгляду і вирішення справи.

Однією з підстав відмови у призначенні ОСОБА_9 опікуном недієздатної ОСОБА_4 суд першої інстанції помилково зазначив положення ч.6 ст.300 ЦПК України у чинній з 15 грудня 2017 року редакції, зазначивши, що строк дії рішення про визнання фізичної особи недієздатною визначається судом, але не може перевищувати двох років. Суд першої інстанції посилався на те, що строк дії рішення про визнання ОСОБА_4 недієздатною закінчився і не продовжений.

З описаних вище підстав колегія суддів не погоджується з мотивами оскаржуваного рішення у цій частині, оскільки на порушення положень ст. 58 Конституції України та ст.3 ЦПК України у суду не було підстав застосовувати ретроспективну (зворотну) дію закону.

Колегія суддів погоджується з висновками суду в частині, що подання органу опіки та піклування Франківської районної адміністрації Львівської міської ради про доцільність призначення ОСОБА_9 опікуном ОСОБА_4 не містить належної мотивації, а також належних обґрунтувань чи мотивів з посиланням на наявні докази щодо можливості заявника бути опікуном та визначення конкретних обставин, які зумовлюють необхідність такого призначення, відсутність або наявність інших осіб, придатних або не придатних виконувати такий обов`язок, а містить лише посилання на можливість ОСОБА_9 бути опікуном.

ОСОБА_9 не підтвердив належними доказами хто крім нього, його матері та недієздатної ОСОБА_4 проживає в квартирі АДРЕСА_2 , а також не надано відомостей про наявність інших родичів або інших осіб, які можуть бути призначені опікуном (опікунами) недієздатної ОСОБА_4 . Відсутні відомості про те, що сестра недієздатної (мати ОСОБА_9 ), яка проживає разом із ОСОБА_4 , є рідною сестрою недієздатної, особою приблизно однакового віку та однієї статі, не може бути опікуном. З матеріалів справи вбачається, що з 20 листопада 1976 року до 26 червня 2018 року ОСОБА_4 , яка визнана недієздатною в липні 2016 року, була зареєстрована в квартирі АДРЕСА_3 . Не з`ясовано статус цього житла та осіб, які там проживають або є його власниками. У квартирі, де проживає ОСОБА_10 , недієздатна ОСОБА_4 зареєстрована 27 липня 2018 року.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів прийшла до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги та вважає, що рішення суду першої інстанції необхідно змінити, виклавши мотивувальну частину рішення в редакції цієї постанови.

Керуючись: ст. 367, п.2 ч.1 ст.374, ст.ст. 376, 381-384, 388-391 ЦПК України, суд,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_9 ,яка підписанапредставником ОСОБА_1 ,задовольнити частково.

Рішення Франківського районного суду м. Львова від 11 вересня 2024 року змінити та викласти його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту.

Повний текст постанови складено 10 грудня 2024 року.

Головуючий -

---

Т.І.Приколота

Судді:

---

Ю.Р. Мікуш

---

Р.В. Савуляк