Постанова

від 19.12.2024 по справі 922/2581/24

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2024 року м. Харків Справа № 922/2581/24

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Пуль О.А., суддя Білоусова Я.О. , суддя Лакіза В.В.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами у порядку письмового провадження апеляційну скаргу (вх.№2351Х/2) Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Наш дім-2011 на рішення Господарського суду Харківської області від 27.09.2024 у справі №922/2581/24 (повний текст рішення складено та підписано 27.09.2024 суддею Усатою В.В. у приміщенні Господарського суду Харківської області)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз України, м. Київ,

до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Наш дім-2011, м.Харків,

про стягнення коштів,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз України звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Наш дім-2011 про стягнення основного боргу у сумі 102 446,23 грн з оплати вартості поставленого у період з 10.12.2021 по 15.12.2021 природного газу за Типовим договором постачання природного газу постачальником «останньої надії», затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2501, та нарахованих на цей борг 15 128,36 грн пені за період прострочення з 01.02.2022 по 31.07.2022, а також 6 649,89 грн 3% річних та 33 719,51 грн інфляційних втрат за період прострочення з 01.02.2022 по 31.03.2024.

Позов обґрунтовано,зокрема, тим, що:

- у відповідності до вимог постанови Кабінету Міністрів України Постанова Кабінету Міністрів України від 25.10.2021 № 1102 Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2015 р. № 809 і від 9 грудня 2020 р. № 1236 у зв`язку з відсутністю постачання природного газу іншим постачальником оператором газотранспортної системи за участю операторів газорозподільних систем об`єми природного газу, спожитого відповідачем з грудня 2021, автоматично включено до портфеля постачальника останньої надії - Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз України, і, відповідно, спожитий природний газ віднесено до об`ємів, поставлених позивачем;

- відповідно до положень пункту 1 розділу VI Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) № 2496 від 30.09.2015, Типовий договір постачання природного газу постачальником «останньої надії», затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2501 укладено відповідачем як споживачем із позивачем як постачальником останньої надії з урахуванням вимог статей 205, 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом публічної оферти постачальника останньої надії та її акцептування споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника, з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника останньої надії відповідно до Кодексу газотранспортної системи, і не потребує двостороннього підписання;

- з 10.12.2021 по 15.12.2021 на підставі Договору позивач поставив відповідачу природний газ в об`ємі 1946,37 куб.м. на суму 102 446,23 грн та провів у відповідності до пункту 2 глави 7 розділу XIІ Кодексу газотранспортної системи підпункту 4.2. Типового договору нарахування вартості спожитого Споживачем природного газу виключно на підставі даних Оператора ГРМ про об`єм (обсяг) розподіленого/ спожитого Споживачем природного газу, які отримує в процесі доступу до інформаційної платформи оператора ГТС, визначивши її розмір шляхом множення об`ємів природного газу, на ціну природного газу, визначену відповідно до встановленого тарифу та на виконання підпункту 4.3. Договору направив на адресу відповідача відповідні рахунки на оплату поставленого природного газу, в той час як оплату за отриманий природний газ відповідач не здійснив, у зв`язку з чим у нього наявна основна заборгованість з оплати вартості поставленого природного газу на суму 102 446,23 грн., на яку у відповідності до ч. 2 статті 625 Цивільного кодексу України підлягають нарахуванню інфляційні втрати в сумі 33 719,51 грн та 3% річних у сумі 6 649,89 грн в сумі за період прострочення з 01.02.2022 по 31.03.2024, а також пеня на підставі пункту 4.5. Договору в сумі 15 128,36 грн.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 27.09.2024 у справі №922/2581/24 позов задоволено повністю. Стягнуто з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Наш дім-2011 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз України борг у загальній сумі 157943,99 грн, у тому числі: основний борг у сумі 102446,23 грн, пеня у сумі 15128,36 грн, три проценти річних у сумі 6649,89 грн, інфляційні втрати у сумі 33719,51 грн; витрати зі сплати судового збору у розмірі 2422,40 грн.

В обґрунтування рішення суд послався на доведеність наявними у матеріалах справи належними та допустимими доказами спірної суми заборгованості, на яку у відповідності до п. 4.5. Договору правомірно нараховано спірну суму пені та на підставі ч. 2 статті 625 Цивільного кодексу України спірні суми 3% річних та інфляційних втрат.

Зокрема, суд зазначив, що факт включення відповідача до Реєстру споживачів постачальника останньої надії, споживання у спірному періоді 1946,37 тис.куб.м вартістю 102446,23 грн, віднесення відповідних обсягів спожитого відповідачем природного газу до портфеля постачальника останньої надії, укладення між сторонами типового договору постачання природного газу постачальником "останньої надії", затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2501 шляхом відповідного споживання відповідачем природного газу за відсутності іншого постачальника, з наведених у позовній заяві належних правових підстав підтверджується інформацією щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника останньої надії з ЕІС-кодом 56XQ00010RD7B007 (форма № 10) від оператора ГРМ, листом оператора ГТС №ТОВВИХ-24-3558 від 07.03.2024 та інформацією щодо остаточної алокації відборів споживача з ЕІС-кодом 56XQ00010RD7B007, у зв`язку з чим правовідносини сторін щодо поставки зазначених об`ємів газу виникли на підставі зазначеного Типового договору, в порушення умов якого відповідач не здійснив оплату вартості поставленого газу,внаслідок чого у нього наявна основна заборгованість перед позивачем на відповідну у суму, на яку позивачем у відповідності до положень ч. 2 статті 625 Цивільного кодексу України нараховано заявлені до стягнення суми інфляційних та 3% річних, а також на підставі п. 4.5. Типового договору сума пені.

При цьому суд зазначив, що нарахування вартості спожитого Споживачем природного газу у відповідності до пункту 2 глави 7 розділу XIІ Кодексу газотранспортної системи та п. 4.2. Типового договору здійснено позивачем виключно на підставі даних Оператора ГРМ про об`єм (обсяг) розподіленого/ спожитого Споживачем природного газу, які отримує в процесі доступу до інформаційної платформи оператора шляхом множення об`ємів природного газу, на ціну природного газу, визначену відповідно до встановленого тарифу та на виконання підпункту 4.3. Договору позивач направив на адресу відповідача відповідні рахунки на оплату поставленого природного газу.

Відповідач подав на зазначене рішення до Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на нез`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить це рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким в позові відмовити.

В обгрунтування апеляційної скарги відповідач посилається,зокрема, на те, що господарський суд першої інстанції, не дослідивши обставини існування договору постачання природного газу від 10.12.2021 № 7367-НГТ-32, укладеного відповідачем на поставку у спірний період газу з іншим ніж позивач постачальником-ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг», допустив неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права та дійшов неправильних висновків щодо наявності спірної заборгованості у відповідача перед позивачем за Типовим договором постачання природного газу постачальником «останньої надії» затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2501.

Також відповідач посилається на те, що при ухваленні оскаржуваного рішення господарський суд першої інстанції не застосував норми, які визначають статус та права об`єднання співвласників багатоквартирного будинку у договірних правовідносинах з виконавцями , які надають житлово-комунальні послуги.

Зокрема, відповідач стверджує, що позивачем всупереч вимог абзацу 10 статті 22 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, яким встановлено, що об`єднання оплачує природний газ за цінами (тарифами), встановленими для населення, крім частини таких послуг, що оплачуються власниками нежитлових приміщень», при обчисленні суми заборгованості застосовано тарифи для непобутових споживачів.

При цьому скаржник зазначив, що в порушення встановленої положеннями статей 106 та 113 Конституції України ієрархії правових норм,відповідно до якої вища юридична сила закону полягає у тому, що всі підзаконні нормативно-правові акти приймаються на основі законів та за своїм змістом не повинні суперечити їм, господарський суд першої інстанції застосував до спірних правовідносин порядок формування цін на постачання природного газу постачальником «останньої надії» для ОСББ, встановлений Порядком проведення конкурсу з визначення постачальника останньої надії, затвердженого постановою КМ України №809 від 30 вересня 2015 в редакції Постанови КМ України №1102,незважаючи на те, що цей Порядок саме у відносинах з ОСББ суперечить нормам Закону України «Про житлово-комунальні послуги» і Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку.

Разом з цим, скаржник зазначає, що з урахуванням ч. 6 статті 633 Цивільного кодексу України, якою встановлено нікчемність умов публічного договору, які суперечать правилам, обов`язковим для сторін при укладенні і виконанні публічного договору, є нікчемними, Типовий договором постачання природного газу постачальником «останньої надії», затверджений постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2501, на який позивач посилається як на підставу виникнення заборгованості, є нікчемним, оскільки його істотні умови щодо ціни договору, що визначена на рівні тарифів для непобутових споживачів суперечать нормам Закону України «Про житлово-комунальні послуги» і Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, які встановлюють ціну для комунальної послуги з постачання природного газу ОСББ на рівні тарифів для населення.

Крім цього, відповідач посилається на неврахування судом першої інстанції того, що нарахування відповідачу до стягнення пені, 3% річних та інфляційних за період дії карантину та воєнного стану не узгоджується з положеннями пп.4 п.3 розділу ІІ Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 17.03.2020 №530-ІХ та постанови Кабінету Міністрів України "Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану" від 05.03.2022 №206.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.10.2024 для розгляду справи сформовано склад суду: головуючий суддя-доповідач Пуль О.А., суддя Білоусова Я.О., суддя Лакіза В.В.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 25.10.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Наш дім-2011 на рішення Господарського суду Харківської області від 27.09.2024 у справі №922/2581/24 у порядку письмового провадження, про що повідомлено учасників справи шляхом надсилання копії цієї ухвали.

30.10.2024 від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу( вх. № 13865) в якому він просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду виходить з такого.

ТОВ Газопостачальна компанія Нафтогаз України (далі Позивач, Постачальник, Постачальник останньої надії) відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі НКРЕКП) від 04.07.2017 № 880, здійснює ліцензійне постачання природного газу на території України.

За результатами державного конкурсу та відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 № 917-р Товариство з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз України визначено постачальником останньої надії на ринку природного газу.

Відповідно до пункту 26 частини 1 статті 1 Закону України Про ринок природного газу постачальник останньої надії визначений Кабінетом Міністрів України постачальник, який не має права відмовити в укладенні договору постачання природного газу на обмежений період часу.

26.10.2021 року набула чинності постанова Кабінету Міністрів України від 25.10.2021 № 1102 Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2015 р. № 809 і від 9 грудня 2020 р. № 1236 (далі Постанова КМУ № 1102).

Пунктом 2 Постанови КМУ № 1102 визначено зобов`язання акціонерного товариства Магістральні газопроводи України, товариства з обмеженою відповідальністю Оператор газотранспортної системи України, операторів газорозподільних систем забезпечити автоматичне включення оператором газотранспортної системи за участю операторів газорозподільних систем до портфеля постачальника останньої надії обсягів природного газу, спожитих з 1 жовтня 2021 р. бюджетними установами (в значенні Бюджетного кодексу України), закладами охорони здоров`я державної власності (казенні підприємства та/або державні установи тощо) та закладами охорони здоров`я комунальної власності (комунальні некомерційні підприємства та/ або комунальні установи, та/або спільні комунальні підприємства тощо), постачання природного газу яким не здійснювалося жодним постачальником.

У відповідності до положень пункту 2 глави 5 розділу IV Кодексу ГТС оператори газорозподільних систем, оператор газотранспортної системи (щодо прямих споживачів) протягом трьох діб зобов`язані надати постачальнику останньої надії через інформаційну платформу інформацію щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника останньої надії, за формою оператора газотранспортної системи, погодженою Регулятором. Інформація скріплюється електронним підписом уповноваженої особи оператора газорозподільної системи/ оператора газотранспортної системи (щодо прямих споживачів) та повинна містити: ЕІС-код споживача або ЕІС-код точки комерційного обліку споживача; назву та ЄДРПОУ (для споживачів, що не є побутовими); поштову адресу об`єкта споживача. Зазначена інформація надається через інформаційну платформу, за допомогою відправки повідомлення на поштову скриньку постачальника останньої надії в інформаційній платформі дані скриньки G_MAIL_PLR.

У зв`язку з відсутністю постачання природного газу іншим постачальником оператором газотранспортної системи (далі Оператор ГТС) за участю операторів газорозподільних систем (далі оператори ГРМ) об`єми природного газу, спожитого відповідачем з грудня 2021, автоматично включено до портфеля постачальника останньої надії - Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз України, і, відповідно, спожитий природний газ віднесено до об`ємів, поставлених позивачем.

Відповідно до підпункту 19 пункту 1 статті 1 Закону України Про ринок природного газу оператор газотранспортної системи - суб`єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із транспортування природного газу газотранспортною системою на користь третіх осіб (замовників).

24.12.2019 Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, прийнято постанову № 3011 Про видачу ліцензії з транспортування природного газу ТОВ ОПЕРАТОР ГТС УКРАЇНИ, на право провадження господарської діяльності з транспортування природного газу ТОВАРИСТВУ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ ОПЕРАТОР ГАЗОТРАНСПОРТНОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ (03065, м. Київ, проспект Гузара Любомира, 44; код ЄДРПОУ 42795490).

Правове регулювання технічних, організаційних, економічних та правових засад функціонування газотранспортної системи України здійснюється Кодексом Газотранспортної системи, затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 за № 1378/27823 (далі Кодекс ГТС).

Відповідно до положень пункту 5 глави 1 розділу І Кодексу ГТС:

- інформаційна платформа - електронна платформа у вигляді веб-додатка в мережі Інтернет, функціонування та керування якою забезпечується оператором газотранспортної системи, яка використовується для забезпечення надання послуг транспортування природного газу відповідно до вимог цього Кодексу.

Оператор газотранспортної системи виконує функції адміністратора інформаційної платформи (пункт 5 глави 3 розділу IV Кодексу ГТС).

Отже, суб`єкти ринку природного газу (в даному випадку позивач та відповідач як продавець та покупець природного газу відповідно), користуються ресурсами інформаційної платформи, адміністратором якої є Оператор ГТС.

Інформаційна платформа має бути доступною всім суб`єктам ринку природного газу та операторам торгових платформ у межах їх прав, визначених цим Кодексом, для забезпечення ними дій, пов`язаних із укладанням угод за короткостроковими стандартизованими продуктами, замовленням, наданням та супроводженням послуг транспортування природного газу, у тому числі для подання номінацій/реномінацій, перевірки величин грошових внесків (фінансової гарантії), а також інших дій, передбачених цим Кодексом.

Для вчинення вищезазначених дій веб-додаток інформаційної платформи має бути доступним у мережі Інтернет цілодобово, сім днів на тиждень. (пункт 2 глави 3 розділу IV Кодексу ГТС).

Таким чином позивач, як суб`єкт ринку природного газу має право доступа до Інформаційної платформи у межах прав на перегляд відображених відомостей.

Факт включення відповідача до Реєстру споживачів постачальника останньої надії та віднесення газу, спожитого відповідачем, до портфеля постачальника останньої надії з наведених вище підстав підтверджується:

- інформацією щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника останньої надії з ЕІС-кодом 56XQ00010RD7B007 (форма № 10) від оператора ГРМ;

- листом оператора ГТС №ТОВВИХ-24-3558 від 07.03.2024 та інформацією щодо остаточної алокації відборів споживача з ЕІС-кодом 56XQ00010RD7B007.

Відповідно до пункту 1 розділу VI Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) № 2496 від 30.09.2015р. (далі - Правила), договір постачання природного газу постачальником останньої надії укладається у випадках, передбачених пунктом 3 розділу VI, з урахуванням вимог статей 205, 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом публічної оферти постачальника останньої надії та її акцептування споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника.

Договір постачання природного газу постачальником останньої надії не потребує двостороннього підписання.

Договір постачання між постачальником останньої надії і споживачем вважається укладеним з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника останньої надії відповідно до Кодексу газотранспортної системи.

Типовий договір постачання природного газу постачальником останньої надії (далі Договір) затверджений постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2501.

Так, відповідно до підпункту 4.2. розділу IV Договору, об`єм (обсяг) постачання та споживання природного газу Споживачем за розрахунковий період визначається за даними оператора ГРМ за підсумками розрахункового періоду, що містяться в базі даних Оператора ГТС та доведені Споживачу Оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу.

Відповідно до пункту 2 глави 7 розділу XIІ Кодексу газотранспортної системи, затвердженого постановою НКРЕКП №2493 від 30.09.2015 (далі Кодекс ГТС), у точках виходу до газорозподільної системи з метою проведення остаточної алокації щодобових відборів/споживання, що не вимірюються щодобово, оператор газорозподільної системи до 08 числа газового місяця (М+1) надає оператору газотранспортної системи інформацію про фактичний місячний відбір/споживання природного газу окремо по кожному споживачу, відбір/споживання якого не вимірюється щодобово. У випадку якщо комерційний вузол обліку обладнаний обчислювачем (коректором) з можливістю встановити за результатами місяця фактичне щодобове споживання природного газу, така інформація додатково надається в розрізі газових днів газового місяця (М).

Таким чином, об`єм (обсяг) спожитого Споживачем природного газу передається Оператором ГРМ в інформаційну платформу Оператора ГТС та використовується Постачальником для розрахунку вартості спожитого природного газу.

Отже, позивач проводить нарахування вартості спожитого Споживачем природного газу виключно на підставі даних Оператора ГРМ про об`єм (обсяг) розподіленого/ спожитого Споживачем природного газу, які отримує в процесі доступу до інформаційної платформи оператора ГТС.

Вартість природного газу визначається шляхом множення об`ємів природного газу, на ціну природного газу, визначену відповідно до встановленого тарифу.

З 1 жовтня 2021 ціна природного газу, що постачається постачальником останньої надії щоденно розраховується за формулою, наведеною в пункті 24 Порядку проведення конкурсу з визначення постачальника останньої надії, затвердженого постановою КМ України №809 від 30 вересня 2015 у редакції Постанови КМ України №1102.

Цією ж Постановою КМ України №1102 на період постачання з 1 жовтня по 30 листопада 2021 встановлено граничний розмір ціни природного газу для Бюджетних організацій, яка не може перевищувати 16,8 гривні за 1 куб. метр з урахуванням податку на додану вартість.

Протягом жовтня-листопада 2021 розрахована за формулою ціна природного газу перевищувала 16,8 грн за 1 куб.метр, отже у цей період застосовується гранична ціна в 16,8 грн за 1 куб.метр.

З 1 грудня 2021 ціна природного газу (з урахуванням ПДВ) відповідно до умов Договору опублікована/оприлюднена на сайті Позивача за посиланням https://gas.ua/uk/business/news/pon-archive-price, відповідна роздруківка додається. Ціна природного газу також підтверджується довідкою позивача.

Відповідно до пункту 4.3. Договору Постачальник зобов`язаний надати Споживачу рахунок на оплату природного газу за цим Договором не пізніше 10 числа календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, в обумовлений між Постачальником і Споживачем спосіб (поштою за замовчуванням, через електронний кабінет споживача тощо - якщо Сторонами це окремо обумовлено).

На виконання вказаного пункту позивачем направлявся на адресу відповідача відповідні рахунки на оплату поставленого природного газу. Однак оплату за отриманий природний газ відповідач не здійснив.

Крім цього, порядок здійснення оплати визначений пунктом 4.4. Договору, яким передбачено, що Споживач зобов`язаний оплатити вартість спожитого ним природного газу до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу.

Позивач з 10.12.2021 по 15.12.2021 поставив відповідачу природний газ в об`ємі 1,94637 тис.куб.м.

Вартість поставленого природного газу позивач визначив на суму 102 446,23 грн. ,виходячи з тарифів для не побутових споживачів, які діяли у період поставки.

Позивач звертався до відповідача з вимогою №119/4.1.2-38940-2023 від 28.09.2023 про сплату вказаної вартості поставленного природного газу, однак вказана сума заборгованість погашена відповідачем не була, у зв`язку з чим позивач стверджує, що у відповідача перед позивачем сформувалась заборгованість за спожитий природній газ на загальну суму 102 446,23 грн.

Пунктом 4.5 Договору передбачено, що у разі порушення Споживачем, що не є побутовим строків оплати за цим Договором він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Позивач вказує, що з урахуванням суми та строку прострочення сплати основного боргу відповідача перед позивачем за Договором, розмір нарахованої позивачем за період прострочення з 01.02.2022 по 31.07.2022 пені згідно з п. Договору 4.5 складає 15 128,36 грн.

Крім того, позивачем на заявлену до стягнення суму основного боргу на підставі ч. 2 статті 625 Цивільного кодексу України за період прострочення з 01.02.2022 по 31.03.2024 нараховано відповідачу 3% річних у розмірі 6 649,89 грн та інфляційні втрати у розмірі 33 719,51 грн.

Обставини щодо стягнення суми боргу та вказаних нарахувань в примусовому порядку стали підставою для звернення позивача до суду із відповідним позовом.

Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову , з огляду на наступні мотиви.

Приписами ст. 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За змістом ст. 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав і обов`язків (зобов`язань) є, зокрема, договір.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ч. 1 ст. 638 ЦК України).

За умовами ст. 627 ЦК України відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За своєю правовою природою договір, який укладено сторонами, є договором постачання природного газу постачальником останньої надії.

Відповідно до ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (ч. 1 ст. 634 ЦК України).

Відповідно до ч. 1, 2, 3, 5 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається (ст. 525 ЦК України).

У відповідності до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Положеннями ч. 1 ст. 193 ГК України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 7 ст. 193 ГК України унормовано, що не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

З вищенаведених обставин справи вбачається, що у відповідності до вимог постанови Кабінету Міністрів України Постанова Кабінету Міністрів України від 25.10.2021 № 1102 Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2015 р. № 809 і від 9 грудня 2020 р. № 1236 у зв`язку з відсутністю постачання природного газу іншим постачальником оператором газотранспортної системи за участю операторів газорозподільних систем об`єми природного газу, спожитого відповідачем з грудня 2021 автоматично включено до портфеля постачальника останньої надії - Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз України, і, відповідно, спожитий природний газ віднесено до об`ємів, поставлених позивачем.

Відповідно до положень пункту 1 розділу VI Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) № 2496 від 30.09.2015, Типовий договір постачання природного газу постачальником «останньої надії», затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2501 укладено відповідачем як споживачем із позивачем як постачальником останньої надії з урахуванням вимог статей 205, 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом публічної оферти постачальника останньої надії та її акцептування споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника, з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника останньої надії відповідно до Кодексу газотранспортної системи, і не потребує двостороннього підписання.

При цьому факт включення відповідача до реєстру споживачів постачальника останньої надії, споживання у спірному періоді 1,94637 тис.куб.м. вартістю 102446,23 грн, віднесення відповідних обсягів спожитого відповідачем природного газу до портфеля постачальника останньої надії, укладення між сторонами типового договору постачання природного газу постачальником "останньої надії", затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2501, шляхом відповідного споживання відповідачем природного газу за відсутності іншого постачальника підтверджується інформацією щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника останньої надії з ЕІС-кодом 56XQ00010RD7B007 (форма № 10) від оператора ГРМ, листом оператора ГТС №ТОВВИХ-24-3558 від 07.03.2024 та інформацією щодо остаточної алокації відборів споживача з ЕІС-кодом 56XQ00010RD7B007, у зв`язку з чим правовідносини сторін щодо поставки зазначених об`ємів газу виникли на підставі зазначеного Типового договору.

Як зазначено вище, у відповідності до пункту 2 глави 7 розділу XIІ Кодексу газотранспортної системи та п. 4.2. Типового договору обсяг поставленого позивачем відповідачу природного газу позивачем як постачальником останньої надії» визначено виключно на підставі даних Оператора ГРМ про об`єм (обсяг) розподіленого/ спожитого Споживачем природного газу, які отримує в процесі доступу до інформаційної платформи оператора.

Також позивач правомірно визначив вартість поставленого відповідачу природного газу шляхом множення об`ємів природного газу, на ціну природного газу, визначену відповідно до встановленого тарифу та на виконання підпункту 4.3. Договору направив на адресу відповідача відповідні рахунки на оплату поставленого природного газу, оплата якого відповідно до пункту 4.4. Договору мала бути здійснена до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу.

Проте оплату за отриманий від позивача у спірний період природний газ відповідач не здійснив, у зв`язку з чим у нього наявна основна заборгованість з оплати вартості поставленого природного газу на суму 102 446,23 грн.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За частиною першою статті 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (частини перша та друга статті 217 ГК України).

За частиною першою статті 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими Господарським кодексом України та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов`язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення ЦК (частина перша статті 199 Господарського кодексу України ).

Згідно з частиною 2 статті 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконане.

Відповідно до статей 1, 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню, в розмірі, що встановлюється за згодою сторін та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 4.5 Договору передбачено, що у разі порушення Споживачем, що не є побутовим строків оплати за цим Договором, він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

На підставі зазначеного пункту Договору позивачем правомірно на суму основного боргу нараховано пеню в сумі 15 128,36 грн за період прострочення з 01.02.2022 по 31.07.2022 з урахуванням наведених законодавчих обмежень щодо періоду та розміру нарахування штрафних санкцій за прострочення грошових зобов`язань.

Відповідно до ч. 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі наведеної норми позивачем правомірно нараховано на суму основного боргу інфляційні втрати в сумі 33 719,51 грн та 3% річних в сумі 6 649,89 грн за період прострочення з 01.02.2022 по 31.03.2024.

Як зазначено вище, в обгрунтування апеляційної скарги відповідач посилається, зокрема, на те, що, господарський суд першої інстанції, не дослідивши обставини існування договору постачання природного газу від 10.12.2021 № 7367-НГТ-32, укладеного відповідачем на поставку у спірний період газу з іншим ніж позивач постачальником-ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг», допустив неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права та дійшов неправильних висновків щодо наявності спірної заборгованості у відповідача перед позивачем за Типовим договором постачання природного газу постачальником «останньої надії» затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2501.

До апеляційної скарги додано копію договору постачання природного газу від 10.12.2021 № 7367-НГТ-32.

Колегія суддів відхиляє зазначені доводи з огляду на те, що відповідач, представник якого ознайомився з матеріалами даної справи в електронному вигляді 27.08.2024, не надав відзив на позовну заяву, в якому відповідно до положень статті 165 ГПК України мали бути викладені заперечення проти позову із посиланням на відповідні докази, які мали бути додані до нього, а тому не скористався своїм правом на висловлення у встановленому порядку своїх заперечень із наданням доказів на їх підтвердження та в порушення вимог статті 269 ГПК України в апеляційній скарзі не обґрунтував неможливість подання вказаного договору як нового доказу суду першої інстанції з причин, що об`єктивно від нього не залежали.

До того ж, наявність договору з іншим постачальником, з урахуванням вищенаведених вимог чинного законодавства не може спростовувати вищенаведені обставини, які підтверджені даними Оператора ГРМ про об`єм (обсяг) розподіленого/ спожитого Споживачем природного газу, які отримує в процесі доступу до інформаційної платформи оператора щодо обсягів поставленого позивачем як постачальником «останньої надії» відповідачу природного газу.

У матеріалах справи відсутні докази того, що у спірний вказаний період відповідач був включений до Реєстру споживачів іншого, ніж позивач, постачальника природного газу, а тому, як зазначено вище, у відповідності до вищенаведених норм чинного законодавства відбулось автоматичне включення оператором ГТС до портфеля позивача як постачальника "останньої надії" обсягів природного газу, спожитих відповідачем, й відповідно, спожитий природний газ у цей період віднесено до об`ємів, поставлених позивачем, у зв`язку з чим наявність у вказаному періоді договірних відносин з іншим постачальником не може спростовувати наявність обов`язку выдповыдача з оплати поставленного позивачем выдповыдних обсягыв природного газу.

Аналогічна правова позиція є усталеною у практиці Верховного Суду та викладена, зокрема, в постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 14.06.23 у справі № 904/2867/22, від 26.07.23 у справі № 913/242/22, від 05.09.23 у справі № 907/583/22.

Щодо посилання відповідача на те, що при ухваленні оскаржуваного рішення господарський суд першої інстанції не застосував норми, які визначають статус та права об`єднання співвласників багатоквартирного будинку у договірних правовідносинах з виконавцями , які надають житлово-комунальні послуги та передбачають застосування до відповідних послуг з постачання природного газу таким об`єднанням тарифів для населення, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 року № 917-р позивача визначено постачальником "останньої надії" на ринку природного газу строком на три роки як переможця конкурсу.

Порядок проведення конкурсу з визначення постачальника "останньої надії" затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30.09.2015 року №809 (далі - Порядок).

Відповідно до п. 24 Порядку Переможець конкурсу погоджується, що він як постачальник останньої надії буде здійснювати постачання природного газу за ціною, що з 1 жовтня 2021 року визначається за такою формулою:

Ціна ПОН = [(SK VTP + SK Exit fee) ? X-RateEUR ? 10,6 + UA Entry fee ?

Daily booking coefficient ? X-RateUSD + націнка] +

податок на додану вартість

де ЦінаПОН - ціна постачальника останньої надії у розрахунковому місяці, гривень за 1 тис. куб. метрів;

SK VTP - середньоарифметичне значення між та для котирування Day- ahead згідно з даними, опублікованими у джерелі котирувань ICIS European Spot Gas Markets під заголовком Slovakia Price Assessment на дату, що передує дню визначення ціни ПОН у євро/МВт-г;

SK Exit fee - плата за вихід із газотранспортної системи Словаччини, розрахована за допомогою тарифного калькулятора, що розміщений за посиланням https://tis.eustream.sk/TisWeb/#/?nav=oa.calwlng=ENpcrw=true, з розрахунку на 10000 МВт-г денної потужності при бронюванні потужності на одну добу для кожного розрахункового місяця в точці, євро/МВт-г;

UA Entry fee - тариф на послуги транспортування природного газу для входу в газотранспортну систему України на міждержавному з`єднанні для точки входу Budmce на рівні 4,45 долара США за 1000 куб. метрів на добу без урахування податку на додану вартість;

Daily booking coefficient - коефіцієнт, який застосовується до тарифів на послуги транспортування природного газу для точок входу в газотранспортну систему на міждержавних з`єднаннях на регуляторний період 2020-2024 років у разі замовлення потужності на добу наперед на рівні 1,45;

X-RateEUR - офіційний курс гривні до євро, актуальний на дату розрахунку ціни ПОН, опублікований на офіційному сайті Національного банку, гривень за 1 євро;

X-RateUSD - офіційний курс гривні до долара США, актуальний на дату розрахунку ціни ПОН, опублікований на офіційному сайті Національного банку, гривень за 1 долар США;

націнка - 20 відсотків ? [(SK VTP + SK Exit fee) ? X-RateEUR ? 10,6 + UA Entry fee ? Daily booking coefficient ? X-RateUSD];

податок на додану вартість - 20 відсотків ? [(SK VTP + SK Exit fee) ? X-RateEUR ? 10,6 + UA Entry fee ? Daily booking coefficient ? X-RateUSD + націнка].

Як слідує з формули формування ціни, вказаної в п. 24 Порядку, показники "SK VTP", "SK Exit fee", "UA Entry fee", "Daily booking coefficient", "X-RateEUR", "X- RateUSD" не залежать від волі постачальника "останньої надії" та встановлюються відповідними органами, підприємствами та установами України та світу.

При цьому Типовим договором не передбачено зазначення у ньому розрахунку ціни ПОН, а передбачена лише публікація на веб-сайті позивача ціни ПОН, розрахованої у відповідності до п. 24 Порядку.

Так, відповідно до п. 8 Розділу VI Правил постачання природного газу, постачальник "останньої надії" зобов`язаний постачати природний газ споживачам за ціною, за якою він зобов`язався постачати природний газ споживачам відповідно до умов конкурсу на обрання постачальника "останньої надії". Ціна на природний газ публікується на веб-сайті постачальника "останньої надії" .

Відповідно до п. 4.1 Типового договору постачання природного газу постачальником "останньої надії", постачання природного газу здійснюється за ціною, оприлюдненою Постачальником на своєму сайті. Така ціна визначається Постачальником відповідно до Розділу VI Правил. Нова ціна є обов`язковою для сторін з дня, наступного за днем її оприлюднення Постачальником на власному сайті.

Ціна природного газу (з урахуванням ПДВ) відповідно до умов Договору опублікована/оприлюднена на сайті позивача за посиланням https://gas.ua/uk/business/news/pon-archive-price. На підтвердження вказаного позивачем додано до позовної заяви відповідну роздруківку з сайту позивача.

Таким чином, господарський суд першої інстанції обґрунтовано вказав, що постачання природного газу позивачем відбувалось за ціною, оприлюдненою на веб-сайті позивача https://gas.ua/uk/business/news/pon- archive-price, що відповідає умовам п. 4.1 Типового договору.

Так, позивач є постачальником "останньої надії", діяльність якого чітко регулюється нормативними актами. Позивач не відноситься до категорії постачальників із спеціальними обов`язками, які мають право постачати газ по пільговим цінам та в подальшому отримують право на компенсацію економічно обґрунтованих витрат згідно ст.11 Закону України "Про ринок природного газу".

Типовий договір розроблено та затверджено регулятором, а ціна на природний газ від постачальника "останньої надії" визначається у відповідності до Закону України "Про ринок природного газу", є однаковою для всіх споживачів та постійно публікується на сайті позивача. Споживання газу із ресурсу постачальника "останньої надії" залежить виключно від волі споживача.

Нарахування позивачем вартості спожитого природного газу здійснювалося щодобово за формулою визначеною Порядком проведення конкурсу з визначення постачальника "останньої надії" , затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2015 року № 809 в редакції постанови Кабінету Міністрів України № 1102 і при цьому Оператором ГРМ відповідача віднесено до категорії ТКЕ (виробник теплової енергії) і ціна природного газу, що постачається постачальником "останньої надії" для цієї категорії щоденно розраховується за формулою, наведеною в пункті 24 Порядку проведення конкурсу з визначення постачальника "останньої надії", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2015 року № 809 в редакції постанови Кабінету Міністрів України № 1102 незалежно від організаційно-правової форми юридичної особи.

Відповідач є суб`єктом ринку природного газу та відноситься до категорії ТКЕ (виробник теплової енергії) згідно даних інформаційної платформи, йому присвоєно індивідуальний ЕІС код:56XQ00010RD7B007.

Відповідно до ч. 1 та п. 17 ч. 3 ст. 4 Закону Державне регулювання ринку природного газу здійснює Регулятор у межах повноважень, визначених цим Законом та іншими актами законодавства. До компетенції Регулятора на ринку природного газу належить, зокрема, затвердження правил постачання природного газу.

На виконання вказаної норми Закону, постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - Регулятор) від 30.09.2015 року № 2496, затверджено Правила постачання природного газу (далі - Правила), які регулюють відносини, які виникають між постачальниками та споживачами природного газу, з урахуванням їх взаємовідносин з операторами газорозподільної системи/газотранспортної системи (п. 1 Розділу І Правил).

Дія Правил поширюється на постачальників, споживачів природного газу - фізичних осіб (побутових споживачів), фізичних осіб - підприємців, юридичних осіб та Операторів ГРМ/ГТС (п. 2 Розділу І Правил); Кодекс газотранспортної системи, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2493 (далі - Кодекс ГТС); Кодекс газорозподільних систем України, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2493 (далі - Кодекс ГРМ) та інших нормативно-правових актів, які регулюють діяльність на ринку природного газу.

Відповідно до частини1 статті 11 Закону України "Про ринок природного газу", з метою забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу на суб`єктів ринку природного газу у виключних випадках та на визначений строк можуть покладатися спеціальні обов`язки в обсязі та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України після консультацій із Секретаріатом Енергетичного Співтовариства.

Ціна природного газу, що постачається постачальником "останньої надії," щоденно розраховується за формулою, наведеною в пункті 24 Порядку проведення конкурсу з визначення постачальника "останньої надії", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2015 р. № 809 в редакції постанови Кабінету Міністрів України № 1102.

Ціна природного газу (з урахуванням ПДВ) відповідно до умов публічного (укладеного) Типового Договору опублікована/оприлюднена на сайті позивача за посиланням https://gas.ua/uk/business/news/pon-archive-price, відповідна роздруківка є у матеріалах справи.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Акцептувавши договір постачання постачальником "останньої надії" через факт споживання природного газу, умови цього договору для відповідача є обов`язковими для виконання.

Пунктом 4.1 Типового договору встановлено, що постачання природного газу здійснюється за ціною, оприлюдненою Постачальником на своєму сайті. Така ціна визначається постачальником відповідно до розділу VI Правил постачання. Нова ціна є обов`язковою для Сторін з дня, наступного за днем її оприлюднення Постачальником на власному сайті.

Відповідно до статті 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається. Якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

Таким чином, стаття 632 ЦК України містить важливе застереження: зміна ціни в договорі після його виконання не допускається. Це означає, що сторони можуть домовитися про зміну ціни лише на ті товари або послуги, постачання яких ще не відбулося.

Згідно частини 2 ст.12 Закону України "Про ринок природного газу" постачання природного газу здійснюється за цінами, що вільно встановлюються між постачальником та споживачем, крім випадків, передбачених цим Законом. Так ч. 4 ст. 15 зазначеного закону визначено, що ціна природного газу, що постачається постачальником "останньої надії", не повинна обмежувати конкуренцію на ринку природного газу і встановлюється на підставі правил для визначення ціни природного газу, що постачається постачальником "останньої надії", що затверджуються Регулятором.

Отже, для категорії споживачів, які закуповують природний газ для виробництва теплової енергії визначається ціна природного газу, що розміщена на офіційному сайті постачальника "останньої надії" та яка визначається у відповідності до п. 24 Порядку проведення конкурсу з визначення постачальника "останньої надії", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.09.2015 року №809 (в редакції п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25.10.2021 року за №1102).

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 23.01.2019 року у справі № 355/385/17 (провадження № 61-30435сво18) міститься правовий висновок про те, що у статті 629 ЦК України закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто, з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).

Відповідно до ч. 2 ст. 632 ЦК України зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Тлумачення ч. 2 ст. 632 ЦК України свідчить, що в цій нормі закріплено принцип стабільності (або відносної неможливості зміни) встановленої сторонами ціни, що є проявом обов`язковості виконання умов договору (стаття 629 ЦК України). У частині другій статті 632 ЦК України допускається наявність винятків, які можуть бути встановлені договором або законом. При цьому в законі або ж договорі обов`язково мають бути визначені як випадки зміни ціни, так і умови такої зміни..

Разом із цим, у період з 01.10.2021 ціна природного газу, що постачається постачальником "останньої надії", щоденно розраховується за формулою, наведеною в пункті 24 Порядку проведення конкурсу з визначення постачальника "останньої надії", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2015 року № 809 в редакції постанови Кабінету Міністрів України № 1102.

Цією ж постановою Кабінету Міністрів України № 1102 на період постачання з 01 жовтня по 30 листопада 2021 року встановлено граничний розмір ціни природного газу, що здійснюється постачальником останньої надії для бюджетних організацій, яка не може перевищувати 16,8 гривні за 1 куб. метр з урахуванням податку на додану вартість та для побутових споживачів, яка не може перевищувати 7,96 гривні за 1 куб. метр з урахуванням податку на додану вартість.

Тобто, навіть для бюджетних установ була визначена ціна на рівні 16,8 грн, а не 7,95689 грн, і така ціна діяла лише до кінця листопада 2021 року.

З 01.12.2021 року ціна природного газу (з урахуванням ПДВ) стала однаковою для всіх споживачів ПОН та, відповідно до умов договору опублікована/оприлюднена на веб-сайті Позивача за посиланням https://gas.ua/uk/business/news/pon-archive-price, відповідна роздруківка наявна в матеріалах справи.

У зв`язку з відсутністю постачання природного газу іншим постачальником оператором газотранспортної системи (далі - Оператор ГТС) за участю операторів газорозподільних систем (далі - оператори ГРМ) об`єми природного газу, спожитого відповідачем у спірному періоді автоматично включено до портфеля постачальника "останньої надії" - Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України", і, відповідно, спожитий природний газ віднесено до об`ємів, поставлених позивачем.

Отже, укладений між сторонами публічний типовий договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майнове-господарських зобов`язань згідно статей 173, 174, 175 ГК України, статей 11, 202, 509 ЦК України, і згідно статті 629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами.

Таким чином, відповідачем не надано належних та допустимих доказів, який би поставив під сумнів ціну (вартість природного газу), що зазначена в розрахунку позивача, а тому скаржника щодо безпідставного нарахування позивачем як постачальником "останньої надії" природного газу за цінами, які встановлені для непобутових споживачів відхиляються як необгрунтовані.

Також колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги щодо неврахування судом першої інстанції того, що нарахування відповідачу до стягнення пені, 3% річних та інфляційних за період дії карантину та воєнного стану не узгоджується з положеннями пп.4 п.3 розділу ІІ Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 17.03.2020 №530-ІХ та Постанови Кабінету Міністрів України "Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану" від 05.03.2022 №206.

Підпунктом пп.4 п.3 розділу ІІ Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 17.03.2020 №530-ІХ передбачено, що на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), та протягом 30 днів з дня його відміни забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" №211 карантин на всій території України тривав з 12.03.2020 до 30.06.2023.

Відповідно до п. 1 постанови Кабінету Міністрів України №206 від 05.03.2022 припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги.

З наведеного слідує, що пунктом 1 цієї постанови регламентовано заборону нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань та 3% річних за несвоєчасне та/або неповне внесення плати за житлово-комунальні послуги; саме населенням, а не юридичними особами.

Відповідач є юридичною особою відповідно до даних ЄДРПОУ та у відповідності до статті 1 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку", тобто є самостійним суб`єктом господарювання, який не належить до категорії населення в розумінні Закону України "Про житлово-комунальні послуги".

У даному випадку правовідносини, які існують між позивачем та відповідачем в межах договору не належать до житлово-комунальних послуг.

Відповідно до ч. 1 статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», у цьому Закону наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:

- виконавець комунальної послуги - суб`єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору;

- житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг;

- індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги;

- колективний договір про надання комунальних послуг (далі - колективний договір) - договір про надання комунальних послуг, який укладається з виконавцем комунальних послуг за рішенням співвласників (на умовах, визначених у рішенні співвласників (об`єднання співвласників багатоквартирного будинку) та є обов`язковим для виконання всіма співвласниками.

Разом з цим, відповідно до ч. 2 статті 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» комунальні послуги з постачання та розподілу природного газу надаються виключно на підставі індивідуальних договорів.

Позивач не надавав, а відповідач не отримував житлово-комунальні послуги, в розумінні Закону України "Про житлово-комунальні послуги", за спірним Типовим договором постачання природного газу постачальником "останньої надії" .

Цей договір регулює правовідносини між сторонами, в результаті яких позивач як постачальник "останньої надії" поставляє непобутовому споживачеві природний газ.

З наведенного вбачається відсутність підстав для застосування до спірних правовідносин пп.4 п.3 розділу ІІ Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 17.03.2020 №530-ІХ та Постанови Кабінету Міністрів України "Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану" від 05.03.2022 №206.

Ураховуючи викладене, доводи апеляційної скарги не знайшли підтвердження, а оскаржуване рішення ухвалене при дотриманні норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

З огляду на залишення апеляційної скарги без задоволення, витрати скаржника зі сплати судового збору за її подання відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України залишаються за останнім.

Керуючись ст.129, 256, 269, 270, 273, п.1 ч.1 ст.275, ст. 276, ст.282-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд; -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Наш дім-2011 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 27.09.2024 у справі №922/2581/24 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження до Верховного Суду передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя О.А. Пуль

Суддя Я.О. Білоусова

Суддя В.В. Лакіза