Рішення

від 11.12.2024 по справі 904/2498/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.12.2024м. ДніпроСправа № 904/2498/24

За позовом Заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Личківської сільської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Пшеничний горизонт"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні на стороні позивача - Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області.

про скасування державної реєстрації права оренди та повернення земельної ділянки

Суддя Юзіков С.Г.

При секретарі судових засідань Морозі А.О.

Представники:

Прокуратури - Тавлеєв О.О

Позивача - не прибув

Відповідача - не прибув

Від третьої особи - не прибув

СУТЬ СПОРУ:

Прокурор просить: скасувати державну реєстрацію права оренди земельної ділянки, площею 107,834 га, кадастровий номер 1222384000:01:002:1006, розташованої на території Личківської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, проведену за Товариством з обмеженою відповідальністю "Пшеничний горизонт", на підставі рішення державного реєстратора виконавчого комітету Межиріцької сільської ради Павлоградського району Зайцева А.В. №62022815 від 03.12.2021 (номер запису про право 45427662); та зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Пшеничний горизонт" повернути Личківській сільській раді земельну ділянку, площею 107,834 га, кадастровий номер 1222384000:01:002:1006, розташовану на території Личківської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області.

14.06.2024 суд (суддя Бондарєв Е.М.) прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі, призначив підготовче засідання на 08.07.2024, залучив до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області.

17.09.2024 керівником апарату Господарського суду Дніпропетровської області прийнято розпорядження №448 "Щодо призначення повторного автоматичного розподілу справи" суддю Бондарєва Е.М. тимчасово відсторонено від здійснення правосуддя.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу №904/2498/24 передано на розгляд судді Юзікову С.Г.

Ухвалою суду від 23.09.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, призначено підготовче засідання на 15:30 год. 15.10.2024.

Представники Позивача, Відповідача та Третьої особи у судове засідання не прибули, причину неявки суду не повідомили про час, дату та місце розгляду справи повідомлені належно.

У судовому засіданні 15.10.2024 Прокурор передав придатну для читання копію листа (відповіді на запит Дніпропетровської обласної прокуратури від 22.03.2024) Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 15.04.2024 вих. № 0-4-0.332-2236/2-24, що відображено в протоколі судового засідання.

Відповідач про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належно на адресу вказану в позові та ЄДР, хоча на адресу суду повернулися поштові відправлення №0600272537132, № 0600276824527, № 0600289913413, № 0600290936044 з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою".

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.

Пунктом 5 ч.6 ст. 242 ГПК України визначено, що днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Судовими рішеннями є: 1) ухвали; 2) рішення; 3) постанови; 4) судові накази (ч.1 ст. 232 ГПК України).

Крім того, частиною 6 ст. 6 ГПК України передбачено, що адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.

В ході розгляду даної справи Господарським судом Дніпропетровської області, відповідно до п. 4 ч. 5 ст.13 ГПК України, створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Стаття 43 ГПК України зобов`язує учасників судового процесу та їх представників добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Частиною 1 ст. 202 ГПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до ч. 2 ст. 202 ГПК України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Справа, згідно зі ст. 165 ГПК України, розглядається за наявними у ній матеріалами.

У судовому засіданні досліджено надані Прокурором докази.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши Прокурора господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з викладених у позові обставин, Заступником керівника Дніпропетровської обласної прокуратури під час опрацювання відомостей, отриманих з метою встановлення наявності підстав для вжиття заходів представницького характеру в інтересах держави в суді, виявлено факт порушення вимог земельного законодавства на території Личківської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області.

Встановлено, що державним реєстратором виконавчого комітету Межиріцької сільської ради Павлоградського району Зайцевим А.В 01.12.2021 внесено відомості про реєстрацію права власності за Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області на земельну ділянку площею 107,834 га, кадастровий номер 1222384000:01:002:1006, розташованої на території Личківської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області.

В подальшому, 01.12.2021 державним реєстратором виконавчого комітету Межиріцької сільської ради Павлоградського району Зайцевим А.В. до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено відомості про надання ТОВ "Пшеничний горизонт" (ЄДРПОУ 43060670) в оренду вказаної земельної ділянки площею 107,834 га, кадастровий номер 1222384000:01:002:1006.

Державну реєстрацію права оренди проведено на підставі наказу ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області № 4-2810/15-20-СГ від 24.12.2020 та договору оренди земельної ділянки № 13/11-01/21ДО від 11.01.2021, укладеного Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області з ТОВ "Пшеничний горизонт".

Окрім того, в договорі оренди зазначено, що його від імені Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області підписано заступником начальника відділу у Магдалинівському районі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області Момотюком П.Л., який діяв на підставі довіреності № 13-1-0.25-007/11-19 від 25.02.2019.

Однак, згідно з листом Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 15.04.2024 № 10-4-0.332-2236/2-24 системою електронного документообігу не зареєстровані звернення ТОВ "Пшеничний горизонт" до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області щодо відведення в оренду земельної ділянки з кадастровим номером 1222384000:05:002:1006 площею 107,834 га.

Крім того, Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області наказ № 4-2810/15-20-СГ зареєстровано іншою датою та він не має відношення до ТОВ "Пшеничний горизонт". Наказів про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки з кадастровим номером 1222384000:01:002:1006 в оренду ТОВ "Пшеничний горизонт" Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області не приймалося, договори оренди не укладалися.

При цьому, відповідно до вищевказаного листа, земельна ділянка з кадастровим номером 1222384000:01:002:1006 площею 107,834 га, передано у комунальну власність Личківської об`єднаної територіальної громади Новомосковського району Дніпропетровської області наказом Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області №4-3522/15-19-СГ від 08.11.2019 "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність".

За даними Національної кадастрової системи встановлено, що вказана земельна ділянка розташована в межах ландшафтного заказника загальнодержавного значення "Приорільський", який оголошено Указом Президента України від 09 грудня 1998 року №1341/98 "Про території та об`єкти природно-заповідного фонду загальнодержавного значення" з метою збереження та відтворення цінних природних комплексів, генофонду рослинного і тваринного світу оголошено заказниками і пам`ятками природи загальнодержавного значення території та об`єкти, що мають особливу природоохоронну, наукову, естетичну та пізнавальну цінність, тобто є земельною ділянкою, що відноситься до земель природно-заповідного фонду, на яку поширюється особливий режим територій та об`єктів природно-заповідного фонду, що унеможливлює використання земельної ділянки як землі сільськогосподарського призначення.

Отже, згідно з інформацією Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області №0-4-0.332-2236/2-24 від 15.04.2024 жодних дозвільних документів на користь ТОВ "Пшеничний горизонт", у тому числі наказ про затвердження проекту землеустрою та передачу земельної ділянки сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 1222384000:01:002:1006 площею 107,834 га, яка розташована на території Личківської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області в оренду не видавався, акт приймання - передачі земельної ділянки не підписувався, договір оренди земельної ділянки не укладався та довіреність на його укладення не видавалась.

Вказане стало причиною звернення Дніпропетровською обласною прокуратурою до суду.

Предметом доказування у справі є факт порушення інтересів держави, у вигляді самовільного зайняття земельної ділянки комунальної власності та створення перешкод законному власнику територіальній громаді Личківської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області в користуванні, володінні та розпорядженні земельною ділянкою та безпідставній державній реєстрації речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до ч. 3,5 ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (крім прокурора), особа, в чиїх інтересах подано позов, набуває статусу позивача. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу (ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру").

Право подання позовної заяви (заяви, подання) в порядку цивільного, адміністративного, господарського судочинства надається Генеральному прокурору, його першому заступнику та заступникам, керівникам регіональних та місцевих прокуратур, їх першим заступникам та заступникам (ч.1 ст. 24 Закону України "Про прокуратуру").

Європейський суд з прав людини неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді і зазначив, що існує категорія справ, де підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Так, у справі "Менчинська проти Російської Федерації" (рішення від 15.01.2009, заява № 42454/02, пункт 35) ЄСПЛ висловив таку позицію: "Сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави".

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Водночас ЄСПЛ уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у судовому провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо, суд вирішує наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін.

Представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянин й або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

"Нездійснення захисту" має прояв в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається (аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 22.10.2019 № 926/979/19).

Прокурор не зобов`язаний встановлювати причини, за яких позивач не здійснює захист відповідних прав та інтересів (аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 16.04.2019 у справі № 910/3486/18).

З огляду на вищевикладене, за наявності беззаперечних порушень інтересів держави та невжиття органом державної влади, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження, належних та ефективних заходів щодо їх захисту та поновлення, прокуратурою обґрунтовано встановлена наявність передбачених ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" підстав для представництва інтересів держави у спірних правовідносинах.

Даний позов стосується питання права, яке має фундаментальне значення в умовах земельної реформи, а дана справа становить значний суспільний інтерес, оскільки незаконна реєстрація права оренди позбавляє Український народ (ст. 13 Конституції України) та територіальну громаду правомочностей власника землі із розпорядження землями.

Суспільний інтерес звернення прокурора до суду з даним позовом полягає у тому, що порушення встановленого законодавством порядку набуття прав на землю завдають значної шкоди інтересам держави та територіальної громади.

Наведене вище свідчить про невжиття Позивачем заходів для усунення порушень законодавства та інтересів держави, зокрема останній не звертався до суду з відповідним позовом, що призводить до порушення інтересів держави та територіальної громади щодо розпорядження землею.

Прокурор довів до відома Позивача про намір звернення до Господарського суду Дніпропетровської області з даним позовом, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Кожний громадянин має право користуватися природними об`єктами права власності народу відповідно до закону.

Згідно зі ст. 2 Закону України "Про охорону земель" землі в межах території України є об`єктом особливої охорони держави.

Статтею 80 ЗК України визначено, що суб`єктами права власності на землю є: а) громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності; б) територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності; в) держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.

До повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, розпорядження землями територіальних громад (п. а ч. 1 ст. 12 ЗК України).

Відповідно до ч.1, 2 ст. 83 ЗК України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають: а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування.

Згідно зі ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Відповідно до ст. 79 ЗК України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами. Право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий (ґрунтовий) шар, а також на водні об`єкти, ліси і багаторічні насадження, які на ній знаходяться, якщо інше не встановлено законом та не порушує прав інших осіб. Право власності на земельну ділянку розповсюджується на простір, що знаходиться над та під поверхнею ділянки на висоту і на глибину, необхідні для зведення житлових, виробничих та інших будівель і споруд.

Порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування визначено у ст. 123 ЗК України. Зокрема ч. 1 ст. 123 ЗК України передбачено, що надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Статтею 125 ЗК України передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до ст. 126 ЗК України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Документи, що подаються для державної реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, встановленим цим Законом та іншими нормативно - правовими актами (ст. 22 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").

Відповідно до п. 1 ст. 1 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, розміщене на території України, та обтяжень таких прав.

Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").

У Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення (ч. 1 ст. 5 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").

Державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав (ч. 1 ст. 11 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").

Перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень (ч. 2 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").

За результатом розгляду документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор на підставі прийнятого ним рішення про державну реєстрацію прав вносить відомості про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру прав (ч. 1 ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").

Відповідно до ч. 3 ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню, крім випадків, передбачених п. 1 ч. 7 ст. 37 цього Закону. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються.

Зміст цієї правової норми вказує на те, що допускаються такі способи судового захисту порушених прав та інтересів особи:

1) судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав;

2) судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав;

3) судове рішення про скасування державної реєстрації прав.

Відповідно до ст. 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Згідно з ч. 2, 4 ст. 4 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" в чинній редакції регіональні ландшафтні парки, зони - буфері антропогенних ландшафтів, регульованого заповідного режиму біосфери заповідників, землі та інші природні ресурси, включені до складу, але не наді національним природним паркам, заказники, пам`ятки природи, заповідні урочища, ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки та парки-пам`ятки садово-паркового мистецтва можуть перебувати як у власності Українського народу, так і в інших формах власності, передбачені законодавством України. У разі зміни форм власності на землю, на якій знаходяться заказники, пам`ятки природи, заповідні урочища, парки-пам`ятки садово-паркового мистецтва, землевласники зобов`язані забезпечувати режим охорони і збереження з відповідною перереєстрацією охоронного зобов`язань

Одночасно, відповідно до ч. 4 ст. 122 ЗК України, центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті власність або у користування для всіх потреб.

Статтею 19 ЗК України визначено, що землі України за основним цільовим призначенням поділяються, серед іншого, на категорії: землі сільськогосподарського призначення; землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення. Земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі.

Віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення. Зміна цільового призначення земельних ділянок державної та комунальної власності, віднесених до категорій земель житлової та громадської забудови, земель промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення, а також земельних ділянок (крім земельних ділянок, розташованих на територіях, об`єктах природно-заповідного фонду, та земельних ділянок лісогосподарського призначення), на яких розташовані будівлі, споруди, що є у приватній власності землекористувача, який використовує земельні ділянки на правах постійного користування, оренди, емфітевзису, суперфіцію, може здійснюватися землекористувачем. У такому разі зміна цільового призначення земельної ділянки не потребує прийняття рішень Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органу виконавчої влади та органу місцевого самоврядування, який здійснює розпорядження відповідною земельною ділянкою (ч. 1, 2 ст. 20 ЗК України).

Верховним Судом у постановах від 13.08.2019 у справі № 910/11164/16, від 22.06.2022 у справі № 752/3093/19, від 06.07.2022 у справі № 575/462/21 неодноразово висловлювались правові позиції про виключність статусу об`єктів та територій природно-заповідного фонду та незаконність зміни цільового їх призначення органами державної влади та місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У ст. 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 78, 79 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно зі ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідач не надав суду відзив на позов, доводи і докази Прокурора не заперечував і не спростував.

Прокурор у судовому засіданні підтримав позовні вимоги.

Перевіривши надані докази, суд частково погоджується з Прокурором.

Згідно з даними Національної кадастрової системи (Державного земельного кадастру) та публічної кадастрової карти, земельна ділянка площею 107,834 га (кадастровий номер 1222384000:01:002:1006) знаходиться в межах ландшафтного заказника загальнодержавного значення "Приорільський".

Зазначена інформація також підтверджується листом Головного управління Держгеокадастру Дніпропетровської області від 09.02.2024 №10-4-00.332-931/2-24.

Указом Президента України від 09 грудня 1998 року № 1341/98 "Про території та об`єкти природно-заповідного фонду загальнодержавного значення" з метою збереження та відтворення цінних природних комплексів, генофонду рослинного і тваринного світу оголошено заказниками і пам`ятками природи загальнодержавного значення території та об`єкти, що мають особливу природоохоронну, наукову, естетичну та пізнавальну цінність.

Наведений заказник створено на землях сільськогосподарського призначення.

Відповідно до ч. 2 ст. 25 Закону України "Про природно-заповідний фонд" ландшафтний заказник загальнодержавного значення "Приорільський" створено без вилучення земельних ділянок, водних та інших природних об`єктів у його користувачів колективних сільськогосподарських підприємств Новомосковського (КСП "Приорілля" - 709 га, КСП "Дружба" - 618 га, КСП "Зоря" - 435 га, АКП "Мир" - 467 га) та Магдалинівського (КСП "Суворова" - 2028 га, КСП "Росія" - 679 га, КСП "Вікторія" - 456 га, КСП "Котівка" -172 га, КСП "Оріль" 744 га, КСП "Промінь" - 954 га, КСП "Ілліча" - 790 га) районів, а також Новомосковського держлісгоспу Держкомлісгоспу України 325га.

Згідно з інформацією Національної кадастрової системи земельна ділянка із кадастровим номером 1222384000:01:002:1006, площею 107,834 га відноситься до категорії земель "Землі сільськогосподарського призначення".

Однак, до матеріалів справи не надано доказів того, що в передбаченому законодавством порядку приймалися рішення про зміну цільового призначення частини земель природно-заповідного фонду ландшафтного заказника "Приорільський" на землі сільськогосподарського призначення.

Як вбачається з відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна за Відповідачем за реєстровим № 2523196812223 зареєстровано право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 1222384000:01:002:1006, документи, подані для державної реєстрації: Договір оренди земельної ділянки, серія та номер: 13/11-01/21ДО, виданий 11.01.2021, видавник: Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області Товариство з обмеженою відповідальністю "Пшеничний Горизонт", зміст, характеристика іншого речового права: Дата укладання договору (після 2013р.)/ Дата державної реєстрації (до 2013 р.): 11.01.2021. Строк: 35р., Дата закінчення 11.01.2056, з правом пророгації, з правом передачі в піднайм (суборенду).

Однак, за інформацією Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області викладеною у листі №0-4-0.332-2236/2-24 від 15.04.2024, звернення ТОВ "Пшеничний горизонт" щодо відведення в оренду земельної ділянки площею 107,8340 га з кадастровим номером 1222384000:01:002:1006 у Головному управлінні не реєструвалися; запитуваний наказ Головного управління № 4-2810/15-20-СГ зареєстрований іншою датою ніж зазначено у Вашому листі і він не стосується ТОВ "Пшеничний горизонт", накази про затвердження документації із землеустрою та надання земельних ділянок в оренду ТОВ "Пшеничний горизонт" Головним управлінням не видавалися; договори оренди земельних ділянок (в тому числі договір оренди від 11.01.21 ДО № 13/11-01/21ДО) з ТОВ "Пшеничний горизонт" Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області не укладались; довіреність на укладання договорів оренди земельних ділянок № 13-1-0.25-007/11-19 від 25.02.2019 заступнику начальника відділу у Магдалинівському районі Головного управління Момотюка П.Л. не реєструвалась; акти приймання-передачі з ТОВ "Пшеничний горизонт" стосовно земельної ділянки з кадастровим номером 1222384000:01:002:1006 Головним управлінням не підписувались.

Виконавчий комітет Личківської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області у листі № 660 від 08.05.2024 повідомив:

- земельна ділянка площею 107,834 га кадастровий номер 1222384000:01:002:1006 дійсно розташована на території Личківської сільської ради, Новомосковського району, Дніпропетровської області;

- по даній земельній ділянці рішень сесії, погоджень Личківською сільською радою не приймалося;

- відсутня інформація стосовно реєстрації договору оренди на земельну ділянку кадастровий номер 1222384000:01:002:1006 за ТОВ "Пшеничний горизонт";

- ТОВ "Пшеничний горизонт" орендної плати до бюджету сільської ради не сплачує, ніяких договірних відносин з даним товариством не мають.

Зазначені обставини свідчать про фактичну відсутність документів, достатніх для проведення державної реєстрації права оренди земельної ділянки площею 107,834 га, кадастровий номер 1222384000:01:002:1006 за ТОВ "Пшеничний горизонт".

Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки сформульовані в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18, від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19, від 16.02.2021 у справі №910/2861/18.

Викладені у позовній заяві факти та обставини свідчать про порушення земельного законодавства, шляхом безпідставної реєстрації права на спірну земельну ділянку, чим створено перешкоди власникові в раціональному та ефективному використанні земельної ділянки відповідно до її призначення та відповідно до встановленої законом мети, нівелює можливість подальшого використання цих земель з метою задоволення потреб та інтересів територіальної громади.

Надані до справи докази, свідчать, що спірна земельна ділянка з кадастровим номером 1222384000:01:002:1006 перебуває в адміністративних межах Личківської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, вищезазначена земельна ділянка в оренду не передана, договорів оренди стосовно неї не укладено, однак право оренди на дану земельна ділянка зареєстровано за Відповідачем.

За таких обставин, спірна земельна ділянка, що належить сільській громаді зареєстрована за Відповідачем без установлених законом підстав, що підтверджується листами Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 15.04.2024 та Виконавчого комітету Личківської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області від 08.05.2024.

Прокурором заявлені позовні вимоги про скасування державної реєстрації права оренди Відповідача на спірну земельну ділянку з наведених вище підстав.

Відповідно до ч. 1ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Стаття 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (далі-Закону) передбачає, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру.

Відповідно до ч. 1,4 ст. 5 Закону у Державному реєстрі реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення, меліоративні мережі, складові частини меліоративної мережі. Не підлягають державній реєстрації речові права та їх обтяження на корисні копалини, рослини, а також на малі архітектурні форми, тимчасові, некапітальні споруди, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких можливе без їх знецінення та зміни призначення, а також окремо на споруди, що є приналежністю головної речі, або складовою частиною речі, зокрема на магістральні та промислові трубопроводи (у тому числі газорозподільні мережі), автомобільні дороги, електричні мережі, магістральні теплові мережі, мережі зв`язку, залізничні колії, крім меліоративних мереж, складових частин меліоративної мережі.

З матеріалів справи вбачається, що Личківська сільська рада Магдалинівського району Дніпропетровської області не надавала в оренду ТОВ "Пшеничний горизонт" земельну ділянку.

Відповідні записи в Державному реєстр про оренду ТОВ "Пшеничний горизонт" спірної земельної ділянки створюють для Позивача перешкоди у реалізації ним прав власника спірних земельних ділянок, зокрема користування чи розпорядження.

Процедура внесення державним реєстратором відомостей до Державного реєстру регламентована Законом. За загальним правилом, у разі скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав чи їх обтяжень, державний реєстратор повинен керуватися нормами Закону, чинними на момент вчинення ним дій на підставі такого судового рішення (висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в п. 127 постанови від 21 грудня 2022 року у справі № 914/2350/18 (914/608/20).

Абзацами 2 ,4 ч. 3 ст. 26 Закону у чинній редакції передбачено, зокрема, що у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому, дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними. Державна реєстрація прав у випадках, передбачених цією частиною, проводиться у порядку, визначеному цим Законом, крім випадку визнання її вчиненою з порушенням цього Закону та анулювання рішення державного реєстратора про державну реєстрацію на підставі рішення Міністерства юстиції України, що виконується посадовою особою Міністерства юстиції України відповідно до статті 37 цього Закону.

Згідно з п. 9 ч. 1 ст. 27 Закону у чинній редакції державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Отже, якщо суд дійшов висновку, що право власності Позивача на земельну ділянку було порушено незаконною реєстрацією права власності на нерухоме майно за Відповідачем, з якими Позивач не перебував у зобов`язальних відносинах, державний реєстратор на підставі судового рішення про скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно, яке набрало законної сили, проводить державну реєстрацію припинення права власності відповідачів, що усуває для позивача перешкоди у здійсненні ним правомочності розпоряджатись своїми земельними ділянками (схожі висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2024 року у справі № 496/1059/18).

Відповідно до абз.1 ч. 3 ст. 26 Закону в чинній редакції, відомості про право власності відповідачів не підлягають скасуванню та/або вилученню, крім випадків, передбачених пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону. Натомість державний реєстратор вчиняє нову реєстраційну дію - внесення до Державного реєстру відомостей про припинення права власності відповідачів на нерухоме майно на підставі судового рішення (висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в пунктах 132, 133 постанови від 21 грудня 2022 року у справі № 914/2350/18 (914/608/20).

У ч. 1 ст. 14 Закону зазначено, що розділ Державного реєстру та реєстраційна справа закриваються в разі: 1) знищення об`єкта нерухомого майна, об`єкта незавершеного будівництва, майбутнього об`єкта нерухомості; 2) поділу, об`єднання об`єктів нерухомого майна або виділу частки з об`єкта нерухомого майна; 3) виключення об`єкта незавершеного будівництва, майбутнього об`єкта нерухомості з проектної документації на будівництво у зв`язку із змінами проектної документації на будівництво; 4) скасування державної реєстрації земельної ділянки; 5) набрання законної сили судовим рішенням, яким скасовується рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, на підставі якого відкрито відповідний розділ; 6) визнання прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання Міністерством юстиції України рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, на підставі якого відкрито відповідний розділ, - у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону. Закритий розділ Державного реєстру та реєстраційна справа не підлягають поновленню.

Відповідно до ч. 7 ст. 14 Закону у разі ухвалення судом рішення про закриття розділу Державного реєстру у випадках, передбачених цією статтею, закриття відповідного розділу допускається виключно у разі, якщо таким судовим рішенням вирішується питання щодо набуття та/або припинення речових прав, обтяжень речових прав на об`єкт нерухомого майна, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості, щодо якого закривається розділ у Державному реєстрі.

Враховуючи, що державна реєстрація права оренди за ТОВ "Пшеничний горизонт" була проведена без достатньої правової підстави, така державна реєстрація підлягає скасуванню із закриттям відповідного розділу Державного реєстру.

Згідно з ч. 3 ст. 26 Закону у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, відповідні права припиняються.

При цьому, суд не вбачає підстав для задоволення позову Прокурора в частині зобов`язання Відповідача повернути спірну земельну ділянку Позивачеві.

У зв`язку з тим, що суд, у межах цієї справи, визнав за необхідне скасування державної реєстрації речових прав ТОВ "Пшеничний горизонт" на спірну земельну ділянку, що має наслідком припинення відповідних речових прав на цю земельну ділянку, одночасне скасування і державної реєстрації спірної земельної ділянки поновить права законного розпорядника спірної землі. Подібний за змістом висновок наведений у постанові Верховного Суду від 20.12.2023 у справі № 916/1517/22.

Враховуючи, що спірна земельна ділянка не передавалась Відповідачеві (суду не надано відповідний акт приймання-передачі), не перебуває у фактичному володінні Відповідача, і Відповідач не чинить перешкод Позивачеві (власникові) в її користуванні (доказів не надано), а права останнього порушені виключно фактом проведення державної реєстрації права оренди земельної ділянки за відсутності підстав для такої реєстрації, порушене право Позивача підлягає відновленню шляхом скасування державної реєстрації права оренди, без зобов`язання Відповідача повертати земельну ділянку.

З урахуванням викладеного, суд вбачає підстави для задоволення вимог Прокурора в частині скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки площею 107,834 га, кадастровий номер 1222384000:01:002:1006 проведеної за Відповідачем. Решта позовних вимог задоволенню не підлягають.

Згідно зі ст. 129 ГПК України судовий збір у справі слід покласти на сторін пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст. 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241, 247 Господарського

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Скасувати державну реєстрацію права оренди земельної ділянки, площею 107,834 га, кадастровий номер 1222384000:01:002:1006, розташованої на території Личківської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області (51140, Дніпропетровська область, Новомосковський район, с. Личкове, вул. Центральна, 103, код 04340112), проведену за Товариством з обмеженою відповідальністю "Пшеничний горизонт" (49010, м. Дніпро, вул. Ботанічна, 7, код 43060670), на підставі рішення державного реєстратора виконавчого комітету Межиріцької сільської ради Павлоградського району Зайцева А.В. №62022815 від 03.12.2021 (номер запису про право 45427662).

Стягнути з Товариством з обмеженою відповідальністю "Пшеничний горизонт" (49010, м. Дніпро, вул. Ботанічна, 7, код 43060670) на користь Дніпропетровської обласної прокуратури (49044, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 38, код 02909938) 2 422,40 грн. судового збору.

У решті позову відмовити.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду в строк, передбачений ст.256 ГПК України.

Повне рішення складено 19.12.2024.

Суддя С.Г. Юзіков