Рішення

від 03.12.2024 по справі 905/733/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

03.12.2024 Справа № 905/733/24

Суддя - Говорун О.В.

Секретар судового засідання Руденко Е.В.

Позивач Маріупольська міська рада Донецької області.

Відповідач Російська Федерація в особі Міністерства юстиції Російської Федерації.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Комунальне некомерційне підприємство Маріупольської міської ради "Центр первинної медико-санітарної допомоги №5 м.Маріуполя".

Про стягнення збитків у розмірі 89138,50 доларів США.

Представники учасників справи:

від позивача не з`явився;

від відповідача не з`явився.

від третьої особи не з`явився.

Маріупольська міська рада Донецької області (далі - позивач) звернулась до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації (далі відповідач) про стягнення збитків у розмірі 89138,50 доларів США.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що внаслідок масованого ракетного обстрілу російськими військами було пошкоджено нежитлове приміщення №79 за адресою: вул. Київська, 73, м. Маріуполь, Донецька область, яке є власністю територіальної громади м.Маріуполь, у зв`язку з чим позивачу було завдано майнової шкоди.

Відповідно до ухвали суду від 12.06.2024, залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Комунальне некомерційне підприємство Маріупольської міської ради "Центр первинної медико-санітарної допомоги №5 м.Маріуполя".

Від третьої особи надійшли письмові пояснення в яких просить задовольнити позовні вимоги.

Представник позивача просив розглядати справу без його участі.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Відповідач відзив на позов не надав.

Відповідно до статті 366 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), підсудність справ за участю іноземних осіб визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Згідно з ч.1 ст.79 Закону України "Про міжнародне приватне право", пред`явлення позову до іноземної держави, залучення іноземної держави до участі у справі як відповідача або третьої особи, накладення арешту на майно, яке належить іноземній державі та знаходиться на території України, застосування щодо такого майна інших засобів забезпечення позову і звернення стягнення на таке майно можуть бути допущені лише за згодою компетентних органів відповідної держави, якщо інше не передбачено міжнародним договором України або законом України.

Статтею 5 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про юрисдикційні імунітети держав та їх власності від 02.12.2004 визначено, що держава користується імунітетом, щодо себе та своєї власності, від юрисдикції судів іншої держави з урахуванням положень цієї Конвенції.

Згідно з ч.1 ст.7 зазначеної Конвенції держава не може посилатися на імунітет від юрисдикції при розгляді у суді іншої держави по відношенню до будь-якого питання або справи, якщо вона явно висловила згоду на здійснення цим судом юрисдикції щодо такого питання або справи у силу: a) міжнародної угоди; b) письмового договору; або c) заяви у суді або письмового повідомлення у рамках конкретного розгляду.

У правовому висновку викладеному у постанові Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 14.04.2022 у справі №308/9708/19 щодо судового імунітету Російської Федерації у справах про відшкодування шкоди, завданої державою-агресором Верховний Суд дійшов висновку, що Російська Федерація, вчинивши неспровокований та повномасштабний акт збройної агресії проти української держави, численні акти геноциду українського народу, не вправі надалі посилатися на свій судовий імунітет, заперечуючи тим самим юрисдикцію судів України на розгляд та вирішення справ про відшкодування шкоди, завданої такими актами агресії фізичній особі громадянину України. Верховний Суд виходив із того, що названа країна-агресор діяла не у межах свого суверенного права на самооборону, навпаки віроломно порушила усі суверенні права України, діючи на її території, а тому безумовно надалі не користується у такій категорії справ своїм судовим імунітетом. Таким чином, починаючи з 2014 року, немає необхідності в направленні до посольства Російської Федерації в Україні запитів щодо згоди Російської Федерації бути відповідачем у справах про відшкодування шкоди у зв`язку з вчиненням Російською Федерацією збройної агресії проти України й ігноруванням нею суверенітету та територіальної цілісності Української держави. А з 24 лютого 2022 року таке надсилання неможливе ще й з огляду на розірвання дипломатичних відносин України з Російською Федерацією.

У постановах від 18.05.2022 у справах № 428/11673/19 та № 760/17232/20 Верховний Суд у складі Касаційного цивільного суду розширив правові висновки, згідно яких підтримання юрисдикційного імунітету Російської Федерації позбавить позивача ефективного доступу до суду для захисту своїх прав, що є несумісним з положеннями пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Судовий імунітет Російської Федерації не застосовується з огляду на звичаєве міжнародне право, кодифіковане в Конвенції ООН про юрисдикційні імунітети держав та їх власності (2004). Підтримання імунітету Російської Федерації є несумісним із міжнародно-правовими зобов`язаннями України в сфері боротьби з тероризмом.

Судовий імунітет Російської Федерації не підлягає застосуванню з огляду на порушення Російською Федерацією державного суверенітету України, а отже, не є здійсненням Російською Федерацією своїх суверенних прав, що охороняються судовим імунітетом.

Звертаючись з позовом до Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації для правильного вирішення спору позивач не потребує згоди компетентних органів держави Російської Федерації на розгляд справи у судах України або наявності міжнародної угоди між Україною та Російською Федерацією з цього питання.

При цьому, згідно з правовою позицією, яка викладена у постанові Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 14.04.2022 у справі №308/9708/19, національне законодавство України виходить з того, що за загальним правилом шкода, завдана в Україні фізичній особі в результаті протиправних дій будь-якої іншої особи (суб`єкта), може бути відшкодована за рішенням суду України (за принципом «генерального делікту»).

Отже, застосування у даній справі "деліктного винятку", відповідно до якого будь-який спір, що виник на її території у громадянина України, навіть з іноземною країною, зокрема й Російською Федерацією, може бути розглянутий та вирішений судом України як належним та повноважним судом.

Згідно з листом Міністерства юстиції України "Щодо забезпечення виконання міжнародних договорів України у період воєнного стану" № 25814/12.1.1/32-22 від 21.03.2022, з урахуванням норм звичаєвого права щодо припинення застосування міжнародних договорів державами у період військового конфлікту між ними, рекомендується не здійснювати будь-яке листування.

Крім того, у зв`язку з агресією з боку Російської Федерації та введенням воєнного стану, АТ "Укрпошта" з 24.02.2022 припинила обмін міжнародними поштовими відправленнями та поштовими переказами з російською федерацією.

Міністерство юстиції України листом № 91935/114287-22-22/12.1.1 від 06.10.2022 щодо вручення судових документів резидентам Російської Федерації в порядку ст. 8 Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах 1965 року повідомило, що за інформацією МЗС України (лист № 71/14-500-77469 від 03.10.2022) з 24.02.2022 розірвано дипломатичні відносини між Україною та російською федерацією у зв`язку з широкомасштабною збройною агресією останньої проти України. Функціонування закордонних дипломатичних установ України на території рф та діяльність її дипломатичних установ на території України зупинено. Комунікація МЗС з органами влади рф за посередництва третіх держав також не здійснюється.

За наведених обставин, у позивача відсутні можливості для направлення копії позовної заяви разом із додатками ані безпосередньо на адресу відповідача, ані іншими дипломатичними каналами.

Відповідно до ухвали суду від 12.06.2024, зобов`язано позивача здійснити переклад цієї ухвали на російську мову та направити такий переклад до будь-якого посольства Російської Федерації.

На виконання вимог ухвал суду, позивачем надано докази направлення засобами поштового зв`язку перекладу позовної заяви разом з додатками, а також процесуальних документів (ухвал суду) на російську мову, з нотаріальним засвідченням їх вірності до відповідача через його представницький орган - Посольство Російської Федерації в Республіці Чехія.

Відповідно до ч.1 ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень", кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Всі процесуальні документи по справі були оприлюднені в Єдиному державному реєстрі судових рішень, який є відкритим для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Крім того, про розгляд справи відповідача було повідомлено шляхом розміщень оголошень на офіційному веб - сайті Господарського суду Донецької області (https://dn.arbitr.gov.ua/sud5006/).

Відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч.4 ст.13 ГПК України).

Суд, дослідивши письмові докази у судовому засіданні, встановив наступні факти та відповідні ним правовідносини.

Відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України введено в Україні воєнний стан, який є продовженим до теперішнього часу.

Згідно з відомостями, які містяться в інформаційній довідці №340771443 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, нежитлове приміщення, загальною площею 310,5 кв. м., яке розташоване за адресою: м. Маріуполь, вул. Київська, 73, прим. 79 є власністю територіальної громади в особі Маріупольської міської ради (а.с.14).

Відповідно до вимог Наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 №309 "Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією", м.Маріуполь, Маріупольського району з 24.02.2022 по 04.03.2022 входило до переліку територій активних бойових дій (UA14140000000070889). Відповідно до розділу 2 вказаного вище Переліку територій з 05.03.2022 м.Маріуполь, Маріупольського району відноситься до тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України (UA14140000000070889).

Внаслідок військової агресії Російської Федерації, зруйновано нежитлове приміщення №79, площею 310,5 кв.м. (амбулаторія загальної практики сімейної медицини №2), яка була розташована за адресою: вул. Київська, 73, м. Маріуполь, Донецька область, власником якого є позивач.

Нежитлове приміщення №79 (амбулаторія загальної практики сімейної медицини №2), яке знаходилось за адресою вул. Київська, 73, м. Маріуполь, Донецька область включено до Державного реєстру майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених військовою агресією Російської Федерації (а.с.44).

Вказані обставини стали підставою для реєстрації провадження в Єдиному реєстрі досудових розслідувань, кримінальне провадження №12022071030001113 (а.с.29).

Позивач зазначає, що наразі нежитлове приміщення демонтовано окупаційною владою, що підтверджується супутниковим знімком (а.с.42).

Суб`єктом оціночної діяльності Барановим В.В., на підставі договору №10/8-1 від 10.08.2023, складений звіт про оцінку реальних збитків, завданих майну - нежитловому приміщенню за адресою: Донецька область, м. Маріуполь, вул. Київська, 73, внаслідок збройної агресії Російської Федерації, згідно з яким вартість реальних збитків завданих позивачу внаслідок знищення нежитлового приміщення становить 88947 доларів США (а.с.21-32).

14.08.2023 Суб`єктом оціночної діяльності Фізичною особою-підприємцем Дзюбан А.В. проведена рецензія за звіт про оцінку реальних збитків, завданих майну - нежитловому приміщенню за адресою: Донецька область, м. Маріуполь, вул. Київська, 73, внаслідок збройної агресії Російської Федерації, згідно з висновком якого, обраний вид вартої ринкова, обґрунтований і відповідає меті оцінки та нормативним актам. Методичні підходи та оціночні процедури, застосовані в звіті, відповідають базі оцінки. Зроблені припущення і розрахунки обґрунтовані (а.с.33-34).

За змістом ч.4 ст. 41 Конституції України, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Згідно з ч.1 ст.317 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), власникові належить право володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (ч.1 ст. 321 Цивільного кодексу України).

Частиною 3 ст. 386 ЦК України передбачено, що власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

На підставі наведених положень чинного законодавства, знищення належного позивачу на праві власності майна порушує відповідне право власності позивача, внаслідок чого останній набуває право на відшкодування заподіяної йому шкоди.

Згідно з частинами 1-3 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Отже, загальною підставою деліктної відповідальності є протиправне, шкідливе, винне діяння завдавача шкоди (цивільне правопорушення).

Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

За змістом ч.ч.1-3 ст.22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

До складу збитків включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом (ст. 225 Господарського кодексу України).

Для застосування такого заходу відповідальності, як стягнення збитків потрібна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: порушення зобов`язання; збитки; причинний зв`язок між порушенням зобов`язання та збитками; вина.

Отже, при поданні позову про відшкодування заподіяної майнової шкоди, на позивача покладається обов`язок довести належними, допустимими та достовірними доказами неправомірність поведінки заподіювача шкоди, наявність шкоди та її розмір, а також, причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою.

Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

Під шкодою (збитками) розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров`я тощо).

Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою - є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.

При цьому саме на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. У свою чергу відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

Відповідно до Резолюції Генеральної Асамблеї ООН ES-11/1 від 02 березня 2022 року, Генеральна Асамблея висловлює глибокий жаль щодо агресії Російської Федерації проти України в порушення п.4 ст. 2 Статуту. Також ГА ООН вимагає від Російської Федерації негайно припинити застосування сили проти України та вивести всі свої збройні сили з території України в її міжнародно визнаних кордонах.

Також Генеральна Асамблея ООН прийняла Резолюцію ES-12/1 від 24 березня 2022 року, якою додатково засуджує військову агресію Росії проти України, вимагає від Російської Федерації припинення військових дій, в тому числі проти атак проти цивільних осіб та цивільних об`єктів, а також засуджує всі порушення міжнародного гуманітарного права та порушення прав людини та вимагає безумовного дотримання міжнародного гуманітарного права, включно із Женевськими Конвенціями 1949 року та Додаткового протоколу І 1977 року до них.

Відповідно до Постанови Верховної Ради України від 14.04.2022 про заяву Верховної Ради України "Про вчинення Російською Федерацією геноциду в Україні" визнано геноцидом Українського народу дії Збройних сил, політичного і військового керівництва Росії під час збройної агресії проти України, яка розпочалася 24 лютого 2022 року, а також доручено Голові Верховної Ради України спрямувати цю заяву до Організації Об`єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, Парламентської Асамблеї НАТО, урядів та парламентів іноземних держав. Голові Верховної Ради України надано повноваження звернутися до Генеральної прокуратури, Міністерства закордонних справ України та Міністерства юстиції України щодо невідкладного вжиття заходів для належного документування фактів вчинення Збройними силами Російської Федерації та її політичним і військовим керівництвом геноциду Українського народу, злочинів проти людяності, воєнних злочинів, інших тяжких злочинів на території України та ініціювання притягнення до відповідальності всіх винних осіб.

Суд визнає військову збройну агресії Російської Федерації проти України загальновідомою обставиною та такою, що не підлягає доказуванню.

Дії Російської Федерації за своєю суттю є актом збройної агресії по відношенню до України. Відтак, будь-які дії відповідача з метою реалізації такої агресії є протиправними.

Частиною 3 статті 75 ГПК України передбачено, що обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Отже, протиправність діяння відповідача, як складового елементу факту збройної агресії Росії проти України в розумінні частини третьої статті 75 ГПК України є загальновідомим фактом, який закріплено Україною на законодавчому рівні.

Щодо вини, як складового елемента цивільного правопорушення, законодавством України не покладається на позивача обов`язок доказування вини відповідача у заподіянні шкоди; діє презумпція вини, тобто відсутність вини у завданні шкоди повинен доводити сам завдавач шкоди. Якщо під час розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

В контексті зазначеного, саме відповідач повинен доводити відсутність своєї вини у спірних правовідносинах. Вказане підтверджується Верховним Судом, зокрема, у постанові від 21.04.2021 у справі №648/2035/17, постанові від 14.02.2018 у справі № 686/10520/15-ц.

Процедура визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії Російської Федерації (далі - шкода та збитки), починаючи з 19 лютого 2014 року встановлена Порядком визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії Російської Федерації затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2022 р. № 326 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 22 липня 2022 р. № 951) (далі Порядок).

Відповідно до пп.7 п. 2 Порядку, визначення шкоди та збитків здійснюється окремо за такими напрямами - втрати об`єктів громадських будівель - напрям, що включає втрати громадських будівель (об`єктів освіти, спорту, соціального захисту, охорони здоров`я, культури, адміністративних будівель тощо), фактичні витрати, здійснені для їх відновлення.

Основні показники, які оцінюються: вартість зруйнованих та пошкоджених громадських будівель; фактичні витрати, здійснені для відновлення пошкоджених громадських будівель; витрати на демонтаж зруйнованих об`єктів громадських будівель; інші показники та параметри, якими визначається розмір шкоди та збитків внаслідок втрати об`єктів громадських будівель, спричинених збройною агресією Російської Федерації.

Відповідно до п.2 загальних засад оцінки збитків, завданих майну та майновим правам внаслідок збройної агресії Російської Федерації (додаток до Порядку, далі Загальні засади), звіт про оцінку збитків - документ, в якому викладаються результати незалежної оцінки збитків, проведеної суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання (оцінювачем) відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".

Згідно з п.5 Загальних засад, оцінка збитків, завданих постраждалим, здійснюється шляхом проведення аналітичної оцінки збитків, стандартизованої, незалежної оцінки збитків або є результатом проведення судової експертизи.

Незалежна оцінка збитків проводиться суб`єктами оціночної діяльності - суб`єктами господарювання, визнаними таким Законом України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" (далі - суб`єкти оціночної діяльності), із дотриманням національних стандартів оцінки майна та Міжнародних стандартів оцінки майна з урахуванням особливостей, що визначені цими Загальними засадами та методиками оцінки шкоди та збитків, передбаченими пунктом 5 Порядку.

Процедури оцінки реальних збитків, упущеної вигоди і потреб у відновленні пошкодженого та (або) знищеного майна здійснюється в умовних одиницях (функціональна валюта) - доларах США. Отриманий результат оцінки підлягає конвертації в національну валюту за поточним курсом Національного банку на дату оцінки (п.29 Загальних засад).

Позивачем, на підтвердження розміру збитків, понесених у зв`язку з протиправними діями відповідача, наданий звіт про оцінку реальних збитків, завданих нежитловому приміщенню №79 за адресою: Донецька область, м. Маріуполь, вул. Київська, 73.

Виходячи з викладено вище, суд дійшов висновку, що позивачем доведено протиправність дій відповідача, наявність шкоди завданої позивачу, а також, причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою, а отже вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Позивач у своїй позовні заяві просив сягнути збитки у розмірі 89138,50 доларів США за курсом НБУ на дату ухвалення рішення.

Враховуючи, що офіційний курс гривні до долара США, згідно з даними Національного банку України станом на 03.12.2024, складає 41,6461 грн, суд задовольняє позовні вимоги у розмірі 3712270, 88 грн (89138,50*41,6461).

Згідно з ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 236-238 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації (вул. Житня, б. 14, б. 1, м. Москва, 119991) на користь Маріупольської міської ради Донецької області (проспект Мира, б. 70, м. Маріуполь, Донецька область, 87500, ідентифікаційний код юридичної особи - 33852448) 3712270 (три мільйони сімсот дванадцять тисяч двісті сімдесят) грн 88 коп.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня проголошення рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 13.12.2024.

Суддя О.В. Говорун