Рішення

від 05.12.2024 по справі 906/506/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" грудня 2024 р. м. Житомир Справа № 906/506/24

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Кудряшової Ю.В.

секретар судового засідання: Сенькіна Л.А.

за участю представників сторін:

від позивача: Яковлева М.С. (приймає участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів);

від відповідача: Гарбовська І.О. - провідний юрисконсульт, діє на підставі довіреності № 06 від 26.04.2024.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Продмаркетпром"

до Приватного акціонерного товариства "Коростенський завод залізобетонних шпал"

про стягнення 117 860,42 грн.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 96 030,00 грн. основного боргу, 2 452,25 грн. 3% річних, 1 624,68 грн. інфляційних, 17 573,49 грн. пені.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач не виконав зобов`язань за договором поставки № 11-054-23 від 09.06.2023 в частині повної та своєчасної оплати поставленого товару.

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 22.05.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання.

06.06.2024 через систему "Електронний суд" від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого останній просив відмовити в задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені, 3% річних та інфляційних.

Також відповідач звертав увагу суду на те, що позивачем не здійснено своєчасно реєстрації податкової накладної, тому відповідач на підставі умов договору мав підстави для відшкодування збитків у розмірі не отриманого ним податкового кредиту з ПДВ. Відшкодовано ПДВ було вже після закінчення терміну дії договору, а саме після 01.02.2024.

Крім наведеного, відповідач відзначав що відповідач повністю залежний у розрахунках від АТ "Укрзалізниця" і всі надходження йшли на сплату першочергових платежів, а саме податків і заробітної плати та платежів по яким є прострочена заборгованість, тому оплата за видатковими накладними відбувалася в останню чергу. Також ПрАТ "Коростенський завод ЗБШ" у зв`язку з відсутністю керівника в періоді майже два місяці (лютий, березень) та у зв`язку з відсутністю замовлень знаходився у вимушеному простої тривалий час, що вплинуло на випуск продукції Товариством та надходження обігових коштів.

Водночас відповідач не погодився з нарахуванням пені, 3% річних та інфляційних, оскільки граничний термін виконання зобов`язання є незрозумілим з огляду на відсутність реєстрації податкової накладної. Також позивачем не доведено понесення будь-яких збитків.

02.07.2024 через систему "Електронний суд" від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій довів до відома суду, що прострочення терміну реєстрації податкової накладної зумовлено включення позивача до переліку платників податку, які відповідають критеріям ризиковості платника податку, що автоматично блокує реєстрацію податкових накладних.

Також позивач відзначав, що скрутне матеріальне становище відповідача не звільняє його від обов`язку виконувати зобов`язання. А нарахування пені, 3% річних та інфляційних не потребує доведення понесених збитків.

04.09.2024 через систему "Електронний суд" від відповідача надійшла заява з проханням закрити провадження у справі в частині стягнення 96 030,00 грн. основного боргу, в іншій частині позовних вимог відмовити.

Ухвалою суду від 05.09.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

05.12.2024 через систему "Електронний суд" від відповідача надійшли додаткові пояснення, відповідно до яких просив зменшити розмір штрафів на 99%, якщо суд знайде підстави для їх застосування.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в частині стягнення пені, 3% річних та інфляційних, відзначила, що 16.06.2023 є граничним терміном оплати поставленого товару.

Представник відповідача в судовому засіданні просила закрити провадження в частині стягнення основного боргу, вважала, що граничний строк оплати поставленого товару настав після 11.01.2024, тобто після реєстрації податкової накладної.

Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 09.06.2023 між Товариства з обмеженою відповідальністю "Продмаркетпром" (постачальник/позивач) та Приватним акціонерним товариством "Коростенський завод залізобетонних шпал" укладено договір № 11-054-23 від 09.06.2023, відповідно до якого постачальник зобов`язується передати у власність покупцю продукцію, далі товар, відповідно до специфікації № 1, а покупець зобов`язується прийняти і оплатити цей товар на умовах даного договору (п.п. 1.1. договору).

Найменування товару: дріт сталевий діаметром 6,0 мм (в термічно обробленому (відпаленому) стані, круглого перерізу), або еквівалент (п.п. 1.2. договору).

Згідно з п.п. 3.1. договору кількість товару визначається у специфікації № 1, яка є невід`ємно. частиною договору.

Пунктом 5.1. договору поставка товару проводиться партіями протягом дії договору, тільки після (заявки) покупця, яка вважається дозволом на поставку та є підтвердженням готовності покупцю до прийому товару.

Поставка товару здійснюється протягом 5 (п`яти) календарних днів, з моменту надання заявки покупцю (п.п. 5.2. договору).

Відповідно до п.п. 5.4. договору представник покупця при прийнятті товару зобов`язаний звірити його відповідність, вказану в видатковій накладній і/або документах на транспортування (товарно-транспортна накладна), рахунку-фактурі, розписатися за отриманий товар та, при потребі, видати представнику постачальника довіреність.

Приписами п.п. 6.1. договору, загальна вартість товару за даним договором складає: 640200,00 грн., в тому числі ПДВ-20% 106 700, грн.

Відповідно до п.п. 7.1., 7.2. договору розрахунки з постачальним здійснюють у безготівковій формі. Оплата за товар здійснюється покупцем у розмірі 100% попередньої оплати, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника протягом 5 (п`яти) робочих днів з моменту виставлення рахунку.

Згідно п. 8.5. договору дата поставки товару визначається відповідно до умов поставки, за якими така поставка здійснюється відповідно до "Інкотермс-2000". Право власності на товар, а також усі пов`язані з нею ризики переходять від постачальника до покупця відповідно до обумовлених умов поставки, згідно правил, визначених "Інкотермс-2000".

Пунктами 11.1. та 11.2. договору визначено, що за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань за даним договором винна сторона несе відповідальність згідно з чинним законодавством України і цим договором. У разі порушення строків оплати покупець сплачує продавцю пеню в розмірі 0,1% від суми заборгованості з моменту її виникнення і до моменту її сплати за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період за який сплачується пеня.

Згідно до п.п. 17.2. договору останній діє з моменту його підписання до 31.12.2023 включно, а в частині розрахунків до повного виконання сторонами своїх зобов`язань по даному договору. Якщо жодна із сторін письмово не повідомить іншу сторону про намір його розірвати, то цей договір автоматично пролонгується на кожен наступний календарний рік.

В послідуючому сторонами договору підписано специфікацію № 1, якою погоджено найменування, кількість та ціну товару (а.с. 8).

15.06.2024 позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 576 180,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № 1664 від 15.06.2023 та товарно-транспортною накладною (а.с. 9-11).

Проте відповідачем лише частково сплачено вартість отриманого товару, що підтверджується платіжним дорученням № 1466 від 26.06.2023 на суму 480 150,00 грн. та не заперечується сторонами.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем на день подачі позову становила 96 030,00 грн.

В ході розгляду справи відповідачем сплачено наявну заборгованість в частині основного боргу в сумі 96 030,00 грн.

Крім основної суми боргу, позивач просить стягнути з відповідача 2 452,25 грн. 3% річних, 1 624,68 грн. інфляційних, 17 573,49 грн. пені.

Оцінивши в сукупності матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, врахувавши пояснення учасників процесу, господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, враховуючи наступне.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, в тому числі є договори та інші правочини.

Правовідносини між сторонами у справі виникли на підставі договору поставки № 11-054-23 від 09.06.2023.

Частиною 1 статті 193 ГК України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Такі ж положення містить ст. 526 ЦК України.

Згідно з ч.2 ст.193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання.

Як визначено ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частинами 1, 2 статті 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Враховуючи, що поставка товару здійснювалася без попередньої оплати, то у покупця, відповідно до ст. 692 ЦК України, виник обов`язок повністю оплатити продукцію після її прийняття та прийняття товаророзпорядчих документів на неї.

Проте, як зазначалося раніше, вартість товару в повному обсязі відповідачем сплачено було лише після звернення позивача до суду з даним позовом - 31.07.2024, що підтверджується платіжною інструкцією № 1092 (а.с. 87).

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно приписів ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Зазначені норми Цивільного кодексу України кореспондуються із приписами, встановленими Господарським кодексом України.

За змістом ч. 1 ст. 230 ГК України штраф та пеня є одними з видів штрафних санкцій, які визнаються як господарські санкції у вигляді грошової суми, котру учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Перевіривши розрахунки пені, суд відзначає, що пеня, нарахована за період з 17.06.2023 по 16.12.203 (період, визначений позивачем) на суму боргу 96 030,00 грн. становить 19690,10 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

У відповідності до ч. 2 вказаної статті боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши нарахування 3% річних та інфляційних, суд відзначає, що вірним є нарахування 3% річних та інфляційних за період з 17.06.2024 до 22.04.2024 (період, визначений позивачем) на суму боргу 96 030,00 грн. в сумі 2454,68 грн. та 1 819,99 грн. відповідно.

Проаналізувавши наведене вище, суд відзначає наступне.

Позивачем при зверненні до суду просив стягнути з відповідача 2 452,25 грн. 3% річних, 1 624,68 грн. інфляційних, 17 573,49 грн. пені.

Проте, перевіривши розрахунки позивача, судом встановлено, що пені, 3% річних та інфляційні за період, визначений позивачем становлять 19690,10 грн. (пеня), 2454,68 грн. (3% річні) та 1 819,99 грн. (інфляційні).

Відповідно до ст. 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. 2 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.

Тому з урахуванням наведеного, суд вважає вимогу щодо стягнення 17 573,49 грн. пені, 2 452,25 грн. 3% річних, 1 624,68 грн. інфляційних обґрунтованою в заявлених межах та такою, що підлягає задоволенню.

Щодо заяви відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій на 99% суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Суд звертає увагу на те, що наявність у постачальника можливості стягувати із покупця надмірні грошові суми у вигляді штрафу та пені змінює їхнє дійсне правове призначення. Штраф та пеня мають на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не можуть становити непомірний тягар для покупця і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для постачальника, а для боржника - фактором втрати чи поглиблення його економічної (фінансової) неспроможності.

Таку правову позицію викладено і в Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 по справі №7-рп/2013.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду. Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Закон не містить вичерпного переліку обставин, які можуть бути враховані судом при зменшенні розміру неустойки, тому боржник і кредитор мають право посилатися й на інші обставини, які мають довести, а суд оцінити при ухваленні рішення.

Суд не зобов`язаний встановлювати всі можливі обставини, які можуть вплинути на зменшення пені; це не входить в предмет доказування у справах про стягнення пені. Відповідно до принципу змагальності суд оцінює лише надані сторонами докази і наведені ними аргументи. Суд повинен належним чином мотивувати своє рішення про зменшення пені, із зазначенням того, які обставини ним враховані, якими доказами вони підтверджені, які аргументи сторін враховано, а які відхилено.

Закон не визначає ані максимального розміру, на який суди можуть зменшити нараховані відповідно до договору штрафні санкції, ані будь-який алгоритм такого зменшення.

Чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно ст. 86 ГПК, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Разом з тим, безпідставне зменшення пені нівелюватиме саме значення пені як відповідальності за порушення грошового зобов`язання, що має на меті захист прав та інтересів кредитора, у зв`язку з порушенням його права на своєчасне виконання зобов`язань (відповідно до строків, передбачених договором).

Нарахована позивачем пеня в розмірі 17 573,49 грн. базується на умовах договору № 11-054-23 від 09.06.2023, які є обов`язковими для виконання, у тому числі для відповідача. Укладаючи вказаний договір, відповідач усвідомлював всі ризики та свідомо, з доброї волі, погодився на його умови, в тому числі й щодо нарахування пені. Здійснюючи господарську діяльність, відповідач повинен самостійно нести всі ризики: як щодо дотримання норм чинного законодавства України, так і щодо належного виконання добровільно взятих на себе договірних зобов`язань, а також самостійно нести юридичну відповідальність за допущені у своїй діяльності правопорушення.

Загальними засадами цивільного законодавства згідно зі ст. 3 ЦК України є не тільки судовий захист цивільного права та інтересу; свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом, а й справедливість, добросовісність та розумність.

При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтями 551 ЦК України та 233 ГК України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обставин справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.

Визначення конкретного розміру зменшення штрафних санкцій належить до дискреційних повноважень суду. При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені статтями 551 ЦК України та 233 ГК України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил статті 86 ГПК України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов`язання, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обставин справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав (відповідний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 08.10.2020 у справі №904/5645/19; від 14.04.2021 у справі №922/1716/20).

Дослідивши наведені відповідачем обставини, суд вважає, що відповідачем в обґрунтування клопотання не подані докази не свідчать про винятковість обставин. Крім того, розмір неустойки, що підлягає стягненню з відповідача, суд вважає співмірним з порушенням.

За наведених обставин, суд не вбачає обґрунтованих та підтверджених доказами підстав для зменшення суми пені, а тому в задоволенні клопотання про зменшення пені слід відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідач не подав до суду достатніх доказів на спростування позовних вимог.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 17 573,49 грн. пені, 2 452,25 грн. 3% річних, 1 624,68 грн. інфляційних обґрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи, та підлягають задоволенню. В частині стягнення 96 030,00 грн. основного боргу суд закриває провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст.231 ГПК України за відсутністю предмету спору, оскільки даний борг був сплачений відповідачем після звернення позивача до суду.

Судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно сумі задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Коростенський завод залізобетонних шпал" (11500, Житомирська область, м. Коростень, вул. Маяковського, 78, код ЄДРПОУ 00282406)

- на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Продмаркетпром" (10001, м. Житомир, вул. Сергія Параджанова, 90, код ЄДРПОУ 36863714) 17 573,49 грн. пені, 2 452,25 грн. 3% річних, 1 624,68 грн. інфляційних, а також 556,23 грн. витрат по сплаті судового збору.

3. Закрити провадження у справі № 906/506/24 в частині стягнення 96 030,00 грн. основного боргу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 17.12.24

Суддя Кудряшова Ю.В.

Список розсилки:

1, 2 - сторонам в Електронний кабінет