Рішення

від 17.12.2024 по справі 906/963/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" грудня 2024 р. м. Житомир Справа № 906/963/24

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Соловей Л.А.

за участю секретаря судового засідання: Валильєвої Т.О.,

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився;

розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НБ ПІВДЕНЬ" (м.Дніпро)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЦЕНТР-АМСТОР" (м.Житомир)

про стягнення 1 637 756,04грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "НБ ПІВДЕНЬ" звернулося до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЦЕНТР-АМСТОР" 1637756,04грн, з яких: 1 508 000,00грн основного боргу, 85 702,66грн пені, 10877,38грн 3% річних та 33 176,00грн інфляційних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору поставки нафтопродуктів №У06/24-52 від 05.06.2024 в частині проведення розрахунків за передане у власність покупцю дизельне пальне.

Ухвалою суду від 18.09.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 15.10.2024.

Ухвалою суду від 15.10.2024 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, по 17.12.2024 (включно), та відкладено підготовче засідання на 19.11.2024.

Ухвалою суду від 19.11.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу №906/963/24 до судового розгляду по суті на 17.12.2024.

Представник позивача в судове засідання не з`явився. В адресованому суду клопотанні від 17.12.2024 просив розглядати справу без участі представника позивача, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк без поважних причин не надав, уповноваженого представника в судові засідання не направив, будь-яких заяв із зазначенням причин неявки останнього, клопотань про відкладення розгляду справи чи розгляд справи за його відсутності на адресу суду не надсилав.

Ухвали Господарського суду Житомирської області від 15.10.2024 та від 19.11.2024, які направлялись на юридичну адресу відповідача, повернуті органом поштового зв`язку з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою".

Відповідно до частин 3, 7 статті 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.

Отже, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії (Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного суду від 28.01.2019 у справі №915/1015/16).

Згідно із ч.1 ст.202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цієї статтею.

Судом також враховується, що відповідно до ч.2 ст.2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Судові рішення, внесені до реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, суд зазначає, що відповідач мав доступ до судових актів та мав можливість ознайомитись з ухвалою суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч.9 ст.165 ГПК України).

Враховуючи викладене і те, що явка учасників справи в судове засідання обов`язковою не визнавалась, а неявка представника відповідача та неподання ним відзиву на позовну заяву не перешкоджають розгляду справи, підстави для відкладення судового засідання чи оголошення в ньому перерви відсутні, в матеріалах справи достатньо документів, необхідних для об`єктивного вирішення спору та прийняття обґрунтованого рішення, суд визнав за можливе здійснювати розгляд справи за відсутності представника відповідача за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

05.06.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю "УНІО" (назву якого змінено на ТОВ "НБ ПІВДЕНЬ") (постачальник/позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЦЕНТР-АМСТОР" (покупець/відповідач) укладено договір №У06/24-52 поставки нафтопродуктів (а.с.12-21), відповідно до якого постачальник зобов`язується поставити, а покупець прийняти та оплатити поставлені нафтопродукти (п.1.1. договору).

Найменування, асортимент, кількість та ціна товару, що поставляється згідно з цим договором, визначаються у заявці покупця на відвантаження нафтопродуктів та/або рахунку постачальника (п.1.3. договору).

Згідно з п.4.1.-4.2. договору ціна товару, що поставляється обумовлюється для кожної партії товару окремо та відображається в рахунках постачальника. Ціна цього договору складається із загальної вартості товару, що поставляється за цим договором протягом терміну його дії.

Пунктом 7.1. договору сторони погодили, що розрахунки між сторонами здійснюються в українській національній валюті - гривнях. Вид розрахунків - безготівковий. Форма розрахунків - платіжним дорученням.

Розрахунки за товар здійснюються протягом 10 календарних днів від виставлення рахунку постачальником. Постачальник має право здійснити поставку товару без здійснення покупцем передплати, як зазначено в п.7.2. договору, при цьому покупець зобов`язується оплатити вартість товару протягом 1 календарного дня з дня поставки товару (п.7.2; 7.3. договору).

На виконання умов договору відповідачу поставлено товар на загальну суму 2760000,00грн, що підтверджується видатковими накладними №275 від 05.06.2024, №277 від 07.06.2024 та товарно-транспортними накладними на відпуск нафтопродуктів "УН00-000275/1 від 05.06.2024 та №УН00-000277/1 від 07.06.2024 (а.с.22-25).

Відповідач отриманий на підставі договору №У06/24-52 від 05.06.2024 товар оплатив частково на суму 1 252 000,00грн, що підтверджується платіжними інструкціями кредитового переказу коштів від 06.06.2024, від 10.06.2024, від 13.06.2024, від 18.06.2024, від 20.06.2024, від 26.06.2024, від 01.07.2024, від 04.07.2024 (а.с.28-35).

23.07.2024 позивач скерував відповідачу претензію з вимогою сплатити заборгованість у розмірі 1 508 000,00грн у семиденний строк від дати пред`явлення вимоги (а.с.37-41).

Відповідач залишив вказану претензію без належного реагування.

За вказаних обставин, позивач звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості, яка виникла на підставі договору поставки нафтопродуктів №У06/24-52 від 05.06.2024, з яких: 1 508 000,00грн основного боргу, 85 702,66грн пені, 10877,38грн 3% річних та 33 176,00грн інфляційних.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ст.509 ЦК України).

Господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку (ст. 173 ГК України).

Відповідно до ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст.712 ЦК України).

Так, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст.655 ЦК України).

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч.1 ст.692 ЦК України).

Разом з тим, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст.530 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частина 1 ст.612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що відповідач не здійснив відповідних розрахунків за отриманий товар на підставі договору поставки нафтопродуктів №У06/24-52 від 05.06.2024 в обумовлені сторонами строки.

Матеріалами справи підтверджено, що у відповідача станом на день розгляду справи існує прострочення в оплаті отриманого від позивача товару на підставі договору від 05.06.2024 у розмірі 1 508 000,00грн.

Відповідач не надав суду доказів сплати вказаної заборгованості, доводів позивача не спростував.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд приходить до висновку, що товар позивачем в повному обсязі в строки, визначені договором, не оплачений, тому вимоги в частині стягнення 1 508 000,00грн основного боргу підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача на підставі п.8.2. договору пеню у розмірі 85 702,66грн, яка розрахована за період з 16.06.2024 по 03.09.2024 (а.с.4).

Пунктом 8.2. договору сторони погодили, що у разі порушення покупцем строків здійснення взаєморозрахунків, передбачених договором, покупець зобов`язаний сплатити пеню в розмірі 0,2%, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період дії прострочення, за кожен день прострочення оплати, до моменту погашення такої заборгованості.

Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно приписів ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 ЦК України).

Зазначені норми Цивільного кодексу України кореспондуються із приписами, встановленими Господарським кодексом України.

Здійснивши за допомогою калькулятора сертифікованої комп`ютерної програми інформаційно-правового забезпечення "ЛІГА:ЗАКОН" перерахунок пені, судом встановлено, що обґрунтовано заявленим до стягнення з відповідача на користь позивача за порушення строків виконання зобов`язання є 85 700,55грн пені. В задоволенні пені розміром 2,11грн слід відмовити.

Також позивач просить стягнути з відповідача за порушення виконання грошового зобов`язання відповідно до ст.625 ГПК України 33 176,00грн інфляційних та 10 877,38грн 3% річних.

Відповідно до ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

У відповідності до ч.2 вказаної статті боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунки 3% річних та інфляційних, суд вважає останні вірними, а вимоги в цій частині такими, що підлягають задоволенню.

Судом враховано, що згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п.63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Руїс-Матеос проти Іспанії" від 23 червня 1993р.).

Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.

Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов`язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.

До того ж, суд зазначає, що однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до ст.2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні "справедливого балансу" між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п. 33 Рішення віл 27.10.93 р. Європейського суду з прав людини у справі "Домбо Бегеер Б.В. проти Нідерландів").

У п.26 рішення від 15.05.2008 р. Європейського суду з прав людини у справі "Надточій проти України" суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з частинами першою, третьою статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок з доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (відповідні висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі N910/18036/17, від 23.10.2019 у справі N917/1307/18, від 18.11.2019 у справі N902/761/18, від 04.12.2019 у справі N917/2101/17).

Однак, відповідачем не надано належних та допустимих, у розумінні статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, доказів які б свідчити про належне виконання ним зобов`язання щодо оплати поставленого товару у визначений договором строк.

За таких обставин, з огляду на неспростування відповідачем жодних обставин, які повідомлено позивачем, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог на суму 1 637 753,93грн, з яких: 1 508 000,00грн основного боргу, 85 700,55грн пені, 10 877,38грн 3% річних та 33 176,00грн інфляційних. Суд відмовляє в позові в частині стягнення 2,11грн пені.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до п.2 ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями123, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЦЕНТР-АМСТОР" (вул.Перемоги, 99, м.Житомир, 10003, код ЄДРПОУ 44378548) на користьТовариства з обмеженою відповідальністю "НБ ПІВДЕНЬ" (вул.Ольги Княгині, буд.22, прим.242, м.Дніпро, 49038, код ЄДРПОУ 44231911)

-1 508 000,00грн основного боргу;

- 85 700,55грн пені;

-10877,38грн 3% річних;

- 33 176,00грн інфляційних;

- 24 566,31грн судового збору.

3. В позові відмовити в частині стягнення 2,11грн пені.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Соловей Л.А.

Віддрукувати: 1 - у справу;2-3 сторонам через "Електронний суд";