Ухвала

від 19.12.2024 по справі 906/1301/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

УХВАЛА

"19" грудня 2024 р. м. Житомир Справа № 906/1301/24

Господарський суд Житомирської області у складі судді Машевської О.П.,

розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «МАРШАЛЛ ТАБАКО» від 18.12.2024 ( вх. № г/с 01-44/3528/24) про забезпечення позову у справі

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «МАРШАЛЛ ТАБАКО»

до Фізичної особи-підприємця Денисенка Григорія Григоровича

про стягнення 105621,97 грн,

ВСТАНОВИВ:

18 грудня 2024 через підсистему "Електронний суд" надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «МАРШАЛЛ ТАБАКО» до Фізичної особи-підприємця Денисенка Григорія Григоровича про стягнення 105 621, 97 грн.

Правові підстави позову: ст.ст. 526, 610, 629, ч. 2 ст. 625 ЦК України. Фактичні підстави: Договір поставки №11/01/01-ДКМТ від 01.11.2024.

Господарський суд Житомирської області ухвалою від 19.12.2024 відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Одночасно із позовною заявою Товариство з обмеженою відповідальністю «МАРШАЛЛ ТАБАКО» подало заяву від 18.12.2024 (вх. № г/с 01-44/3528/24) про забезпечення позову (далі у тексті - Заява про забезпечення позову).

Заява про забезпечення позову мотивована тим, що предметом позову є стягнення заборгованості за договором поставки у сумі 105621,97грн. Відповідач борг не погашає, на контакт з позивачем не виходить, пропозицій щодо погашення боргу останньому не подає , наміру виконати зобов`язання не висловлює. Окрім того, на сайті Судової влади міститься інформація про відкриття наказного провадження у справі № 906/1271/24 щодо стягнення з Відповідача коштів в сумі 210584,58 грн. З огляду на те, що Відповідач ухиляється від виконання фінансових зобов`язань , накладення арешту на нерухоме майно Відповідача має спонукати до виконання своїх зобов`язань та забезпечить виконання можливого рішення суду.

Позивач доводить, що згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно , Відповідач має у власності наступні об`єкти:

- квартира, загальною площею 93,0 кв.м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ( реєстраційний номер майна 773230). Форма власності: приватна спільна часткова, частка власності:1/2;

- будинок житловий з господарськими будівлями і спорудами, площею 45,6 кв.м., який знаходиться за адресою: Київська область, Баришівський район, с. Семанівка, вулиця Шевченка, будинок 46 (реєстраційний номер майна 27100527). Форма власності: приватна, частка власності:1/1.

На підставі викладених доводів, Позивач просить забезпечити позов шляхом накладення арешту на об`єкти нерухомості, які на праві власності належать Відповідачу.

Заява про забезпечення позову задоволенню не підлягає. Мотиви суду.

Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.

Забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Близькі за змістом висновки щодо застосування статей 136, 137 ГПК України викладені у постановах Верховного Суду від 14.01.2019 у справі № 909/526/18, від 21.01.2019 у справі № 916/1278/18, від 25.01.2019 у справі № 925/288/17, від 26.09.2019 у справі № 904/1417/19.

Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає стаття 136 ГПК України, згідно з приписами якої господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Відповідно до статті 137 ГПК України позов забезпечується, серед іншого, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Арешт майна - це накладення заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження до визначення подальшої долі цього майна. Заборона на відчуження об`єкта нерухомого майна - це перешкода у вільному розпорядженні майном (постанова Верховного Суду від 19.02.2021 у справі № 643/12369/19).

Як зазначив Верховний Суд, арешт майна за своєю суттю є тимчасовим заходом, який має наслідком накладання заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження. При вжитті такого заходу власник майна не обмежується у правах володіння та користування своїм майном, та не позбавляється їх. Накладення арешту на майно не завдає шкоди та збитків відповідачу, не позбавляє його конституційних прав на володіння та користування вказаним нерухомим майном, здійснення господарської діяльності, отримання доходів, сплату податків тощо, а лише тимчасово обмежить право відповідача реалізувати вказане майно третім особам. Подібний правовий висновок викладено упостановах Верховного Суду від 03.12.2021 у справі №910/4777/21, від 11.12.2023 у справі №922/3528/23, від 17.06.2022 у справі №908/2382/21.

Висновки про те, що у справах, де предметом спору є стягнення грошових коштів, накладення арешту на нерухоме майно є належним видом забезпечення позову, викладені упостанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18 та постанові від 03.03.2023 у справі №905/448/22 об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

Однак при вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд здійснює оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів і досліджує подані в обґрунтування заяви докази та встановлює наявність зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги. Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.07.2021 у справі № 914/2072/20.

Законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення з заявою про забезпечення позову, а тому суд у кожному конкретному випадку оцінює їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.05.2021 у справі №914/1570/20 зазначала про те, що під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. Важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення.

Суд звертається до правової позиції, яка викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 24.04.2024 у справі № 754/5683/22, у пунктах 46-48 якої зазначено, що як характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову. Ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред`явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами. Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії.

У постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.03.2023 у справі № 905/448/22 викладено, зокрема, таке:

« 16. Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. При цьому сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою.

17. Метою вжиття заходів забезпечення позову є уникнення можливого порушення у майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

18. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 753/22860/17).

19. Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

21. Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення».

Тобто наведений у постанові підхід передбачає необхідність доказування наявності обґрунтованої необхідності у застосуванні заходів забезпечення позову шляхом подання доказів до суду щодо наявності фактичних обставин, з якими закон пов`язує застосування такого заходу забезпечення позову, обґрунтування заявником відомих йому обставин або тих обставин, про які він об`єктивно може дізнатися, які б свідчили про утруднення чи унеможливлення виконання судового рішення у разі задоволення позову.

З урахуванням вимог, передбачених статтями 73, 74, 76 ГПК України, достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Згідно з усталеною практикою Верховного Суду і чинними нормами ГПК України, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд перевіряє , а заявник відповідно повинен навести суду достатні підстави для застосування того чи іншого виду забезпечення позову, надати відповідні докази на їх підтвердження та відповідність основним критеріям.

Отже, необхідною умовою вжиття заходів для забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду. Безпосередньою метою вжиття заходів є саме забезпечення виконання рішення суду. Інститут забезпечення позову в господарському процесі існує виключно з метою забезпечення гарантії виконання майбутнього судового рішення (такий правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 15.09.2023 у справі № 910/6804/23, від 18.10.2023 у справі № 922/1864/23).

Таким чином, у кожному конкретному випадку розглядаючи заяву про забезпечення позову суд встановлює наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів наявні підстави вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Обґрунтовуючи необхідність забезпечення позову, Позивач посилається на наявну у Відповідача заборгованість за цим позовом у сумі 105 621, 97грн та наявність наказного провадження у справі № 906/1271/27 про стягнення з Відповідача боргу в сумі 210584,58грн.

Однак враховуючи сталу та актуальну практику Верховного Суду, відповідно до якої законодавством на заявника покладено обов`язок обґрунтування підстав, які можуть утруднити чи унеможливити виконання судового рішення у разі задоволення позову ( постанови Верховного Суду від 08.07.2024 у справі № 916/143/24, від 04.10.2024 у справі № 913/289/24) та на підставі положень статей 76-79 ГПК України, суд не встановив наявність доказів, на підтвердження реальних, існуючих обставин, які вказують на ймовірну складність або неможливість виконання рішення суду з боку Відповідача у разі задоволення позовних вимог, ухилення Відповідача від виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог, а доводи Позивача зводяться виключно до припущень про таку можливість.

Окрім того, 19 грудня 2024 набув сили новий закон №4094-IX щодо удосконалення положень про судовий контроль за виконанням судових рішень. Даним законом внесені зміни до статті 135 Господарського процесуального кодексу, згідно з якими під час здійснення судового контролю за виконанням судового рішення суд може стягнути в дохід державного бюджету з відповідача, боржника чи їх керівників (якщо відповідачем, боржником є юридична особа) штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Керуючись ч.6 ст. 140, ст.ст. 234-235 ГПК України, господарський суд

УХВАЛИВ:

Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «МАРШАЛЛ ТАБАКО» у задоволенні заяви від 18.12.2024 (вх. № г/с 01-44/3528/24) про забезпечення позову.

Ухвала складена та підписана 19.12.2024, набрала законної сили та підлягає апеляційному оскарженню окремо від рішення суду.

Суддя Машевська О.П.

Друк: 1 - у справу, 2 - позивачу через електронний кабінет