Рішення

від 19.12.2024 по справі 907/893/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88000, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2024 р. м. УжгородСправа № 907/893/23

Суддя Господарського суду Закарпатської області Андрейчук Л.В., розглянувши матеріали справи

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Транзит-Інвест», м. Київ

до відповідача акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Закарпатгаз», м. Ужгород

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Акціонерного товариства «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз», м. Київ

про визнання недійсними рішень загальних зборів,

Секретар судового засідання Райніш М.І.

За участю представників сторін:

від позивача-

від відповідача-

від третьої особи - Онищенко Т.О., адвокат

СУДОВІ ПРОЦЕДУРИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Транзит-Інвест» заявило позов до акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Закарпатгаз», яким просить:

1) визнати недійсними рішення, оформлені протоколом позачергових дистанційних загальних зборів акціонерів Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Закарпатгаз» від 08.06.2023, стосовно припинення повноважень Голови та членів Наглядової ради Товариства з дати прийняття цього рішення; обрання членів Наглядової ради Товариства; затвердження умов цивільно-правових договорів з членами Наглядової ради Товариства, встановлення розміру їх винагороди, обрання особи, яка уповноважується на підписання договорів з членами Наглядової ради Товариства;

2) визнати недійсним рішення, оформлене протоколом про підсумки голосування №1 на позачергових дистанційних загальних зборів акціонерів Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Закарпатгаз» від 08.06.2023, щодо припинення повноважень Голови та членів Наглядової ради Товариства з дати прийняття цього рішення;

3) визнати недійсним рішення, оформлене протоколом про підсумки голосування №2 на позачергових дистанційних загальних зборів акціонерів Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Закарпатгаз» від 08.06.2023, щодо обрання членів Наглядової ради Товариства;

4) визнати недійсним рішення, оформлене протоколом про підсумки голосування №3 на позачергових дистанційних загальних зборів акціонерів Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Закарпатгаз» від 08.06.2023, щодо затвердження умов цивільно-правових договорів з членами Наглядової ради Товариства, встановлення розміру їх винагороди, обрання особи, яка уповноважується на підписання договорів з членами Наглядової ради Товариства.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ Господарського суду Закарпатської області, до розгляду справи № 907/893/23 визначено суддю Ремецькі О.Ф.

Ухвалою від 26.09.2023 задоволено самовідвід судді Господарського суду Закарпатської області Ремецькі О.Ф. у розгляді справи №907/893/23.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу справ Господарського суду Закарпатської області, до розгляду справи № 907/893/23 визначено суддю Андрейчука Л.В.

Ухвалою суду від 27.09.2023 позовну заяву залишено без руху та встановлено строк для усунення виявлених у ній недоліків.

На адресу Господарського суду Закарпатської області 03.10.2023 надійшла заява вх. №02.3.1-02/6879/23, за наслідками розгляду якої суд дійшов висновку, що позивач усунув виявленні у позовній заяві недоліки.

Ухвалою суду від 04.10.2023 судом відкрито провадження у справі, постановлено розглянути спір за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 31 жовтня 2023 р. на 15:00 год. Залучено до участі у справі № 907/893/23 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Акціонерне товариство «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» (код ЄДРПОУ: 00153117, 01054, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 26, офіс 505).

17.10.2023 на адресу суду надійшла заява від відповідача про визнання позовних вимог.

30.10.2023 на адресу суду надійшли пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

29.11.2023 на адресу суду надійшло заперечення третьої особи на заява відповідача про визнання позовних вимог.

04.12.2023 на адресу суду надійшли додаткові пояснення від позивача.

18.01.2024 на адресу суду надійшли додаткові пояснення третьої особи на додаткові пояснення позивача.

27.02.2024 на адресу суду надійшли додаткові пояснення від позивача.

19.04.2024 на адресу суду надійшли додаткові пояснення від позивача.

22.04.2024 на адресу суду надійшли заперечення третьої особи.

30.04.2024 на адресу суду надійшли додаткові пояснення від позивача.

31.05.2024 на адресу суду надійшли додаткові пояснення від позивача.

03.06.2024 на адресу суду надійшли додаткові пояснення третьої особи.

05.08.2024 на адресу суду надійшли додаткові пояснення від позивача.

08.08.2024 на адресу суду надійшли додаткові пояснення третьої особи.

Ухвалою суду від 01.10.2024 закрито підготовче провадження, призначено судовий розгляд справи по суті.

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами дослідження та оцінки доказів, поданих сторонами у спорі.

АРГУМЕНТИ СТОРІН.

Правова позиція позивача.

Позивач просить суд задоволити позов в повному обсязі, обґрунтовуючи позовні вимоги доданими до матеріалів справи документальними доказами, зокрема стверджує, що 05.06.2023 Акціонерним товариством «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» (далі АТ «ДАТ «Чорноморнафтогаз», Управитель, Третьою особою було проведено дистанційно позачергові загальні збори акціонерів АТ « 3акарпатгаз» на підставі рішення Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 06.03.2023 №236 (далі Рішення №236).

За результатами проведення цих зборів було складено протокол від 08.06.2023 згідно якого прийнято рішення з наступних питань порядку денного:

1. Припинення повноважень Голови та членів Наглядової ради Товариства.

2. Обрання членів Наглядової ради Товариства.

3. Затвердження умов цивільно-правових договорів з членами Наглядової ради Товариства, встановлення розміру їх винагороди, обрання особи, яка уповноважується на підписання договорів з членами Наглядової ради Товариства.

Позивач категорично не погоджується із рішеннями, оформленими протоколом позачергових дистанційних загальних зборів акціонерів АТ «Закарпатгаз» від 08.06.2023 та протоколами про підсумки голосування №1, №2 та №3 від 08.06.2023, та вважає їх незаконними з таких підстав:

- АТ «ДАТ «Чорноморнафтогаз» не є акціонером (власником акцій) АТ «Закарпатгаз», а є управителем відповідно до Розпорядження КМУ від 28.05.2022 №429-р та Договору управління активами (майном) від 05.07.2022 №11/2022;

- скликання та проведення АТ «ДАТ «Чорноморнафтогаз» позачергових дистанційних загальних зборів акціонерів АТ «Закарпатгаз» є протиправним та таким, що здійснено всупереч вимогам статей 41, 42, 43 Закону України «Про акціонерні товариства» та Статуту АТ «Закарпатгаз»;

- вчинення незаконних дій АТ «ДАТ «Чорноморнафтогаз» призвело до порушення конституційних прав ТОВ «ТРАНЗИТ-ІНВЕСТ», визначених статтею 41 Конституції України, в частині права на володіння, користування та розпорядження своєю власністю, а також порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно права на мирне володіння майном.

Наголошує, що в даному випадку право власності ТОВ «ТРАНЗИТ-ІНВЕСТ» на корпоративні права обмежено на підставі ухвали Печерського районного суду в м. Києві від 17.05.2022 у справі №757/11188/22-к, якою було накладено арешт на корпоративні права Позивача та заборонено здійснювати облікові операції щодо внесення змін до системи депозитарного обліку стосовно акцій, що належать Позивачу, та розпоряджатися ними.

Обмеження, накладені ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 17 травня 2022 року, стосуються виключно реалізації окремих корпоративних прав акціонера (не всіх), а саме:

1. здійснення облікових операцій щодо внесення змін до системи депозитарного обліку щодо цих акцій;

2. розпорядження акціями.

Зазначає, що позивач, як акціонер, на право користування голосуючими акціями якого не накладено жодних арештів та заборон, вправі самостійно приймати рішення щодо проведення чергових, позачергових загальних зборів акціонерів, та наділений всіма правами передбаченими чинним законодавством України та Статутом, в тому числі щодо участі в управлінні товариством.

Отже, враховуючи той факт, що суд арештував лише право ТОВ "ТРАНЗИТ-ІНВЕСТ" на акцію в частині правомочності права розпорядження, однак не арештовував права, що виникають за цінним папером (користуватися акцією), та той факт, що Позивач не надавав згоди на передачу в управління Третій особі своїх прав за цінним папером, то вважаємо, що відсутність таких прав у АТ «ДАТ «Чорноморнафтогаз» не наділяє його компетенцією в частині прийняття рішення про скликання та проведення позачергових загальних зборів акціонерів АТ «Закарпатгаз», а відповідно прийняті рішення, оформлені протоколом позачергових дистанційних загальних зборів акціонерів АТ «Закарпатгаз» від 08.06.2023, є незаконними та такими, що не створюють юридично-правових наслідків.

ТОВ «ТРАНЗИТ-ІНВЕСТ» не надавав пропозицій щодо кандидатів для обрання в члени Наглядової ради Товариства, не видавав довіреності цим особам на право участі та голосування на загальних зборах від імені акціонера ТОВ «ТРАНЗИТ-ІНВЕСТ», та, взагалі, позивач не приймав участі в проведених 05.06.2023 незаконних позачергових дистанційних загальних зборах акціонерів.

Звертає увагу на той факт, що в Управителя відсутня ліцензія на професійну діяльність на ринках капіталу з торгівлі фінансовими інструментами, що передбачає діяльність з управління портфелем фінансових інструментів (до 01 липня 2021 року така ліцензія називалася - на професійну діяльність на ринку цінних паперів - діяльність з управління цінними паперами). Ця обставина є важлива в контексті права АТ «ДАТ «Чорноморнафтогаз» щодо правомочності прийняття Активів Товариства та подальшої реалізації прав за цінними паперами.

Враховуючи вищевикладені обставини, позивач стверджує, що АТ «ДАТ «Чорноморнафтогаз», яке є Управителем відповідно до Розпорядження КМУ від 28.05.2022 №429-р та Договору управління активами (майном) від 05.07.2022 №11/2022, керуючись рішеннями Комісії від 06.03.2023 № 236 та від 26.04.2023 №466, дія яких була зупинена на дату проведення позачергових дистанційних загальних зборів - 05.06.2023, без законних на то підстав та не маючи повноважень представників акціонерів ПрАт «ГАЗТЕК», ТОВ «ОМЕГА-КАПІТАЛ» та ТОВ «ТРАНЗИТ-ІНВЕСТ», з грубим порушенням чинного законодавства провело незаконні позачергові дистанційні загальні збори акціонерів без участі будь-якого акціонера АТ «Закарпатгаз».

У поданих до суду додаткових поясненнях відповідач вказує, що договір управління активами (майном) від 05.07.2022 №11/2022 укладений між АРМА та АТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз" є нікчемним та не потребує визнання його недійсним у судовому порядку з огляду на те, що останній вчинено без участі (посередництва) інвестиційної фірми.

Правова позиція відповідача.

Відповідач згідно з поданою до суду заявою про визнання позовних вимог, вказує на те, що вважає за можливе визнати позовні вимоги ТОВ «ТРАНЗИТ-ІНВЕСТ» з огляду на їх обґрунтованість.

Вказує на перевищення АТ «ДАТ «Чорноморнафтогаз» своїх повноважень, відсутність надання згоди та дозволу на вчинення відповідних дій та наявність в позивача права користування цінними паперами, що не обмежене судом.

Відповідно, вважає, що ТОВ «ТРАНЗИТ-ІНВЕСТ», як акціонер на право користування голосуючими акціями якого не накладено жодних арештів та заборон, вправі самостійно приймати рішення щодо проведення чергових, позачергових загальних зборів акціонерів, та наділений усіма правами передбаченими чинним законодавством України та Статутом, в тому числі щодо участі в управлінні товариством.

Таким чином, рішення, прийняті від імені, та в супереч волі акціонера на Загальних зборах акціонерів АТ «Закарпатгаз» вважає незаконними та такими, що підлягають скасуванню.

Правова позиція третьої особи.

АТ «ДАТ «Чорноморнафтогаз» позовні вимоги заперечує, посилаючись на положення ЗУ Про акціонерні товариства про систему управління акціонерним товариством, вважає, що реалізація прав на участь в управлінні акціонерним товариством може здійснюватися у формі участі у загальних зборах та інших органах управління товариства.

Наголошує, що застосування державою спеціальних обмежувальних заходів шляхом арешту активів у випадку цінних паперів не обмежується лише речовими правами на таке майно, оскільки права за цінними паперами (права з акції) не можуть існувати окремо від речового права (права на акцію)

Таким чином, вважає, що АРМА на підставі ухвали слідчого судді набула права на цінні папери та права за цінними паперами.

Вказує, що засновником АТ «Чорноморнафтогаз» є акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» код за ЄДРПОУ 20077720. Розмір внеску до статутного фонду (грн.): 376 515 500 (100 %).

Також власником 100 % пакету акцій АТ «Чорноморнафтогаз» у кількості 376 515 штук є акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України».

В свою чергу, 100 % акцій Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» належать Державі Україна в особі Кабінету Міністрів України.

Звертає увагу Суду, що договір №11/2022 від 05.07.2022 управління активами (майном) є чинним і ніким не оспорюваним, а тому є обов`язковим до виконання його сторонами.

Отже, зазначає, що АТ «Чорноморнафтогаз» отримало від АРМА права на цінні папери так і права за цінними паперами, а тому АТ «Чорноморнафтогаз» має право, зокрема, голосувати на загальних зборах акціонерів, право на отримання дивідендів, право визначати кандидатури для обрання до складу наглядової ради, скликання позачергових Загальних зборів акціонерів тощо.

Крім того, зазначає, що згідно з умовами Договору АТ «Чорноморнафтогаз» є управителем пакету голосуючих акцій емітента у розмірі більше 50 відсотків.

Вважає, що АТ «Чорноморнафтогаз» було дотримано вимоги чинного законодавства та правомірно прийнято рішення про скликання та проведення позачергових зборів акціонерів АТ «Закарпатгаз».

Стверджує, що думка Позивача, про обмеженість дій Третьої особи щодо управління активами, відповідно до Ухвали Печерського районного суду міста Києва від 17.05.2022р. у справі № 757/11188/22-к, не відповідає дійсності, оскільки ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 24.05.2022 у справі №757/11783/22-к арештоване майно передано АРМА саме в управління, тобто у володіння та користування, яке в подальшому було передано Третій особі на підставі відповідного договору.

Наголошує, що АТ «Чорноморнафтогаз» не здійснює діяльність з управління портфелем фінансових інструментів, а здійснює діяльність управління активами. Діяльність з управління портфелем фінансових інструментів та діяльність управління активами по своїй суті не є тотожними видами діяльності, а тому доводи Позивача є безпідставними. З аналогічних підстав твердження позивача про нікчемність вказаного договору не заслуговують на увагу.

Вважає, що позивачем обрано неналежний спосіб захиcту, оскільки позовна вимога про визнання протиправним (незаконним) дій відповідача фактично вимогою про встановлення факту, що має юридичне значення, що не відповідає способу захисту прав, встановлених законом, разом з тим, чинне законодавство України, не передбачає такий спосіб захисту цивільних прав та інтересів як визнання незаконними дій суб`єкта цивільних правовідносин, адже задоволення цієї вимоги не призводить до захисту прав, а лише може бути використано для захисту інших прав або інтересів.

Відзначає, що законодавством встановлена чітка процедура, щодо контролю діяльності визначеного Управителя під час реалізації ним укладеного з АРМА договору про управління активами. Таким чином, власник арештованого майна (в нашому випадку Позивач), у випадку незгоди із діями Управителя (в нашому випадку Третьої особи) та/або за наявності припущень недотримання Управителем вимог законодавства, не позбавлений права звернення до АРМА щодо проведення відповідної перевірки - що і буде належним та ефективним способом захисту його прав. Натомість матеріали справи не містять жодного доказу такого звернення.

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ.

17.05.2022 ухвалою Печерського районного суду м. Києва у справі № 757/1118/22 задоволено клопотання прокурора про арешт майна у кримінальному провадженні 62021000000000160 від 22.02.2021 та накладено арешт на корпоративні права, заборонивши здійснювати облікові операції щодо внесення змін до системи депозитарного обліку щодо цих акцій та розпоряджатись ними, що належать на праві власності Компаніям.

24.05.2022 ухвалою Печерського районного суду м. Києва у справі №757/11783/22 задоволено клопотання слідчого ДБР про передачу речових доказів у кримінальному провадженні №62021000000000160 від 22.02.2021 та передано в управління АРМА корпоративні права, що належать на праві власності Компаніям.

28.05.2022 відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України (далі КМУ) №429-р «Деякі питання управління активами, на які накладено арешт в кримінальному провадженні, у виняткових випадках» забезпечено передачу активів, а АТ «Чорноморнафтогаз», Міністерству енергетики та Національній копії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, вжити відповідно до законодавства всіх дієвих заходів, спрямованих на запобігання ризику збою та/або переривання функціонування активів, що може призвести до виникнення надзвичайних ситуацій.

01.07.2022 розпорядженням № 552-р «Деякі питання діяльності акціонерного товариства «Національна компанія «Нафтогаз України» КМУ попередньо погодив рішення правління НАК «Нафтогаз України» щодо надання згоди на вчинення АТ «Чорноморнафтогаз» укладення договору управління активами.

05.07.2022 між АРМА та АТ «Чорноморнафтогаз» було укладено Договір № 11/2022 про управління активами.

27.04.2023 на адресу АТ «Закарпатгаз» Третьою особою було направлено повідомлення про прийняття рішення про скликання та проведення загальних зборів акціонерів АТ «Закарпатгаз».

В подальшому на сайті АТ «Чорноморнафтогаз» було опубліковано повідомлення про проведення позачергових загальних зборів акціонерів АТ «Закарпатгаз», згідно якого дата проведення загальних зборів - 05.06.2023.

За результатами проведених загальних зборів акціонерів було складено протокол від 08.06.2023р., згідно якого були прийняті рішення щодо (згідно порядку денного):

1.???Припинення повноважень Голови та членів Наглядової ради Відповідача

2.Обрання членів Наглядової ради Відповідача

3.Затвердження умов цивільно-правових угод з членами Наглядової ради Відповідача, встановлення розміру їх винагороди, обрання особи, яка уповноважується на підписання договорів з членами Наглядової ради Відповідача.

Позивач категорично не погоджується із рішеннями, оформленими протоколом позачергових дистанційних загальних зборів акціонерів АТ «Закарпатгаз» від 08.06.2023 та протоколами про підсумки голосування №1, №2 та №3 від 08.06.2023, та вважає їх незаконними, просить суд:

1) визнати недійсними рішення, оформлені протоколом позачергових дистанційних загальних зборів акціонерів Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Закарпатгаз» від 08.06.2023, стосовно припинення повноважень Голови та членів Наглядової ради Товариства з дати прийняття цього рішення; обрання членів Наглядової ради Товариства; затвердження умов цивільно-правових договорів з членами Наглядової ради Товариства, встановлення розміру їх винагороди, обрання особи, яка уповноважується на підписання договорів з членами Наглядової ради Товариства;

2) визнати недійсним рішення, оформлене протоколом про підсумки голосування №1 на позачергових дистанційних загальних зборів акціонерів Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Закарпатгаз» від 08.06.2023, щодо припинення повноважень Голови та членів Наглядової ради Товариства з дати прийняття цього рішення;

3) визнати недійсним рішення, оформлене протоколом про підсумки голосування №2 на позачергових дистанційних загальних зборів акціонерів Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Закарпатгаз» від 08.06.2023, щодо обрання членів Наглядової ради Товариства;

4) визнати недійсним рішення, оформлене протоколом про підсумки голосування №3 на позачергових дистанційних загальних зборів акціонерів Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Закарпатгаз» від 08.06.2023, щодо затвердження умов цивільно-правових договорів з членами Наглядової ради Товариства, встановлення розміру їх винагороди, обрання особи, яка уповноважується на підписання договорів з членами Наглядової ради Товариства.

ПРАВОВЕ ОБГРУНТУВАННЯ І ОЦІНКА СУДУ.

За приписами ст. ст. 15, 16 ЦК України кожному гарантується його право на судовий захист цивільних прав у разі їх порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства, способами, визначеними ч. 2 ст. 16 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 2 ГПК України передбачено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

У частині 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України визначено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Наведені вище норми визначають об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлене у заявлений спосіб.

З огляду на викладене, підставою для звернення до суду є наявність порушеного права, таке звернення здійснюється особою, якій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які підтверджували би наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.

У корпоративних відносинах об`єктом захисту виступають корпоративні права учасника товариства.

Відповідно до ч. 6 ст. 96-1 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) корпоративними відносинами є відносини між учасниками (засновниками, акціонерами, пайовиками) юридичних осіб, у тому числі які виникають між ними до державної реєстрації юридичної особи, а також відносини між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, пайовиками) щодо виникнення, здійснення, зміни і припинення корпоративних прав.

Відповідно до ст. 36 Закону України "Про акціонерні товариства" загальні збори акціонерів є вищим органом акціонерного товариства. Загальні збори акціонерів можуть бути річними або позачерговими. Усі загальні збори, крім річних, вважаються позачерговими.

Згідно з частиною першою статті 98 Цивільного кодексу України загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що передані загальними зборами до компетенції виконавчого органу.

Також статутом відповідача визначено, що Загальні збори є вищим органом товариства; до виключної компетенції Загальних зборів належить: обрання членів Наглядової ради, затвердження умов цивільно-правових договорів, трудових договорів (контрактів), що укладатимуться з ними, встановлення розміру їх винагороди, обрання особи, яка уповноважується на підписання договорів (контрактів) з членами Наглядової ради; прийняття рішення про припинення (в т.ч. дострокове) повноважень членів (в т.ч. Голови) Наглядової ради, за винятком випадків, встановлених законом.

Верховний Суд у постанові від 01.09.2023 у справі №909/1154/21 зазначив про те, що рішення загальних зборів учасників господарського товариства є актами ненормативного характеру (індивідуальними актами), тобто офіційними письмовими документами, що породжують певні правові наслідки, які спрямовані на регулювання господарських відносин і мають обов`язковий характер для суб`єктів цих відносин.

Згідно з частиною п`ятою статті 98 Цивільного кодексу України рішення загальних зборів може бути оскаржене учасником товариства до суду.

Частиною 1 ст. 61 Закону України "Про акціонерні товариства" передбачено, що у разі якщо рішення загальних зборів або порядок прийняття такого рішення порушують вимоги цього Закону, інших актів законодавства, статуту акціонерного товариства чи положення про загальні збори, акціонер, який вважає, що його права та охоронювані законом інтереси порушені таким рішенням, може оскаржити його до суду протягом шести місяців з дня прийняття рішення.

Відповідно до усталеної практики Верховного Суду підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів акціонерів (учасників) господарського товариства можуть бути: порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів товариства; позбавлення акціонера (учасника) товариства можливості взяти участь у загальних зборах; порушення прав чи законних інтересів акціонера (учасника) товариства рішенням загальних зборів.

Однак не всі порушення законодавства, допущені при скликанні та проведенні загальних зборів товариства, можуть бути підставами для визнання недійсними прийнятих ними рішень.

Для визнання недійсними рішень загальних зборів учасників (акціонерів) товариства необхідно встановити факт порушення цим рішенням прав та законних інтересів учасника (акціонера) товариства.

Права учасника (акціонера, члена) юридичної особи можуть бути визнані порушеними внаслідок недотримання вимог закону про скликання і проведення загальних зборів, якщо він не зміг взяти участь у загальних зборах, належним чином підготуватися до розгляду питань порядку денного, зареєструватися для участі у загальних зборах тощо (позиція, викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2020 у справі №915/540/16, постанові Верховного Суду від 17.11.2022 у справі №917/1523/21).

Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28.01.2020 у справі №924/641/17 та від 04.02.2020 у справі №915/540/16 вказує, що рішення загальних зборів юридичної особи можуть бути визнані недійсними в судовому порядку в разі недотримання процедури їх скликання та проведення, але зауважує та конкретизує, що права учасника (акціонера) товариства можуть бути визнані порушеними внаслідок недотримання вимог закону про скликання і проведення загальних зборів, якщо він не зміг взяти участь у загальних зборах, належним чином підготуватися до розгляду питань порядку денного, зареєструватися для участі у загальних зборах, тобто не зміг належним чином реалізувати своє право на участь в управлінні.

У постанові Верховного Суду від 27.01.2020 у справі №761/26815/17 міститься висновок про те, що недійсність правочину, договору, акта органу юридичної особи чи документу, як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність правочину, договору, акта органу юридичної особи чи документу не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим.

З огляду на викладене для визнання недійсним рішення загальних зборів господарського товариства, що оскаржується з підстав порушення порядку скликання зборів, позивач має довести, а суд встановити наявність порушених прав та / або інтересів позивача як учасника господарського товариства оспорюваним рішенням загальних зборів. Тобто при вирішенні корпоративного спору про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників господарського товариства суд повинен встановити наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов, а також з`ясувати питання про наявність чи відсутність факту їх порушення або оспорювання, з`ясувати, які саме права та / або інтереси позивача порушені кожним окремим оспорюваним рішенням загальних зборів. Наведене узгоджується з положеннями статей 15, 16 Цивільного кодексу України та частиною другою статті 4 Господарського процесуального кодексу України, які визначають об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес, а також відповідає зазначеним висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.10.2019 у справі №923/876/16, про необхідність встановлення судом факту порушення прав та законних інтересів учасника товариства спірним рішенням загальних зборів.

Суд враховує, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Установивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.

Зокрема, в обгрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що АТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз", яке не є акціонером (власником акцій) позивача, а є управителем відповідно до договору управління активами (майном), не уповноважене діяти від імені та за рахунок власників акцій, переданих в управління, оскільки накладений судом арешт на корпоративні права позивача, які у подальшому були передані в управління АТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз", не стосується прав за цінними паперами, у тому числі права на участь в управлінні товариством.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів" Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (далі - Національне агентство, АРМА), є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері виявлення та розшуку активів, на які може бути накладено арешт у кримінальному провадженні чи у справі про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави, та/або з управління активами, на які накладено арешт у кримінальному провадженні чи у справі про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави або які конфісковано у кримінальному провадженні чи стягнено за рішенням суду в дохід держави внаслідок визнання їх необґрунтованими.

Національне агентство у межах, визначених цим та іншими законами, є підзвітним Верховній Раді України, підконтрольним та відповідальним перед Кабінетом Міністрів України.

Статтею 19 Закону України "Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів" передбачено, що Національне агентство здійснює управління активами, на які накладено арешт у кримінальному провадженні, у тому числі як захід забезпечення позову - лише щодо позову, пред`явленого в інтересах держави, із встановленням заборони розпоряджатися та/або користуватися такими активами, а також у позовному провадженні у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави із встановленням заборони користуватися такими активами, сума або вартість яких перевищує 200 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня відповідного року.

Відповідно до п. п. 10, 11, абз. 11 п. 12 глави 1 Розділу 5 Положення про проведення депозитарної діяльності, затвердженого рішенням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку №735 від 23.04.2013, у разі передачі цінних паперів депонента, на які накладено арешт у кримінальному провадженні, АРМА на підставі відповідної ухвали слідчого судді, суду або згоди власника цінних паперів на їх передачу в управління АРМА статусу керуючого рахунком щодо рахунку в цінних паперах такого депонента в депозитарній установі набуває АРМА або юридична/фізична особа - підприємець, якій АРМА за результатами конкурсу в порядку, встановленому законом, такі цінні папери передані в управління (далі - Управитель).

У разі передачі цінних паперів в управління АРМА реалізація прав на такі цінні папери та прав за ними здійснюється АРМА.

У разі передачі цінних паперів АРМА в управління Управителю Управитель здійснює повноваження власника таких цінних паперів на підставі договору про управління між АРМА та Управителем з урахуванням вимог та обмежень, встановлених законодавством.

Набуття Фондом, АРМА/Управителем статусу керуючого рахунком у цінних паперах не потребує відповідного розпорядження депонента та обов`язкового переоформлення анкети рахунку в цінних паперах депонента.

АРМА набуває повноваження щодо управління такими цінними паперами з дня прийняття їх в управління на підставі ухвали слідчого судді, суду чи згоди власника цінних паперів, копії яких надійшли до АРМА з відповідним зверненням прокурора.

Згідно зі ст. 21 Закону України "Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів" управління рухомим та нерухомим майном, цінними паперами, майновими та іншими правами здійснюється Національним агентством шляхом реалізації відповідних активів або передачі їх в управління (ч. 1).

Управління активами здійснюється на підставі договору, укладеного відповідно до глави 70 Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом (ч. 2).

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 10 Закону України "Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів" Національне агентство, зокрема укладає цивільно-правові угоди з юридичними та фізичними особами з питань, пов`язаних з проведенням оцінки та управлінням активами.

За приписами ч. 7 ст. 21 Закону України "Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів" у разі здійснення управління активами у вигляді частки у статутному (складеному) капіталі чи акцій, паїв управитель під час здійснення повноважень власника таких активів у вищих органах управління відповідної юридичної особи зобов`язаний погоджувати свої дії з власником таких активів. Дія цієї частини не поширюється на управління активами у виняткових випадках з особливостями, передбаченими цим Законом.

Особливості управління активами у виняткових випадках встановлені у ст. 21-1 Закону України "Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів".

Частиною 1 ст. 21-1 цього Закону передбачено, що у виняткових випадках управління активами, зазначеними в частині першій статті 21 цього Закону, на які накладено арешт у кримінальному провадженні, може здійснюватися шляхом їх передачі в управління підприємству, установі, організації, що належить до сфери управління міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади, або господарському товариству, 50 і більше відсотків акцій (часток) якого знаходиться у статутних капіталах господарських товариств, частка держави в яких становить 100 відсотків, на підставі рішення Кабінету Міністрів України без дотримання вимог, передбачених частиною другою статті 21 цього Закону.

Винятковими вважаються випадки передачі в управління активів, визначених абзацом першим частини першої цієї статті, за наявності хоча б однієї з таких обставин: 1) існує ризик збою та/або переривання функціонування таких активів, що може призвести до виникнення надзвичайних ситуацій або збоїв у тепло-, енерго-, електро-, водопостачанні або водовідведенні або постачанні природного газу; 2) існує ризик переривання функціонування підприємств, установ та організацій оборонно-промислового комплексу та/або авіабудівельної галузі, у власності яких перебувають такі активи.

Після усунення обставин, визначених пунктами 1 або 2 цієї частини (далі - обставини негативного характеру), відповідні активи підлягають передачі в управління у порядку, встановленому частиною другою статті 21 цього Закону, з обов`язковим забезпеченням безперервності управління активами.

Відповідно до ч. 2 ст. 21-1 Закону України "Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів" Національне агентство повідомляє Кабінет Міністрів України про необхідність застосування передбачених цією статтею особливостей передачі в управління активів у визначені в цій частині строки.

Кабінет Міністрів України не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання від Національного агентства інформації, визначеної частиною другою цієї статті, доручає міністерству, іншому центральному органу виконавчої влади, до повноважень якого належить формування та/або реалізація державної політики у сфері, в якій існує ризик виникнення обставин негативного характеру та/або до якої належать відповідні активи, провести консультації щодо визначення управителем таких активів підприємства, визначеного абзацом першим частини першої цієї статті (ч. 3 ст. 21-1 вказаного Закону).

За результатами консультацій, передбачених частиною третьою цієї статті, відповідне міністерство, інший центральний орган виконавчої влади за погодженням з Національним агентством вносить на розгляд Кабінету Міністрів України проект рішення про передачу в управління активів у зв`язку з винятковим випадком. Рішення Кабінету Міністрів України про передачу в управління активів у зв`язку з винятковим випадком має містити обґрунтування необхідності застосування передбачених цією статтею особливостей передачі в управління активів, назву підприємства, що визначається управителем таких активів, строк здійснення такого управління, перелік активів, що передаються в управління, а також (за необхідності) доручення іншим органам виконавчої влади, підприємствам, установам та організаціям щодо вжиття заходів, спрямованих на запобігання виникнення обставин негативного характеру та забезпечення управління відповідними активами (ч. ч. 4, 5 ст. 21-1 Закону України "Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів").

Частиною 6 ст. 21-1 зазначеного Закону передбачено, що у разі надходження рішення прокурора або судового рішення, що набрало законної сили, яким скасовано арешт прийнятих в управління активів, управління такими активами припиняється, а активи підлягають поверненню законному власнику у встановленому Законом порядку.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України №429-р від 28.05.2022 "Деякі питання управління активами, на які накладено арешт у кримінальному провадженні, у виняткових випадках" з метою запобігання ризику виникнення надзвичайної ситуації в енергетичній сфері, відповідно до статті 21-1 Закону України "Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів" погоджено пропозицію Національного агентства з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, і Міністерства енергетики щодо передачі в управління акціонерному товариству "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" активів, на які накладено арешт у кримінальному провадженні, згідно з переліком, що додається до оригіналу.

Таким чином розпорядженням Кабінету Міністрів України №429-р від 28.05.2022 підтверджується існування та винятковість випадків для застосування процедури передання в управління активів позивача саме за ст. 21-1 Закону України "Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів", що, зокрема відповідно до ч. 7 ст. 21 цього Закону позбавляє управителя обов`язку погоджувати свої дії з власником активів у разі здійснення управління активами під час здійснення повноважень власника таких активів у вищих органах управління відповідної юридичної особи

Зазначене розпорядження Кабінету Міністрів України №429-р від 28.05.2022 чинне, у встановленому законом порядку не скасоване.

При цьому судом враховано, що у постанові від 31.01.2024 у справі №925/1355/22 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Міжрегіональна торгівельна компанія" до акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Черкасигаз", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - акціонерне товариство "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" про визнання недійсним рішення наглядової ради, Верховний Суд, проаналізувавши положення Закону України "Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів", розпорядження Кабінету Міністрів України №429-р від 28.05.2022 "Про деякі питання управління активами, на які накладено арешт у кримінальному провадженні, у виняткових випадках", підтримав висновки судів попередніх інстанцій про те, що активи позивача у зв`язку з винятковим випадком були передані в управління ДАТ "Чорноморнафтогаз" саме у порядку, встановленому статтею 21-1 Закону про АРМА, а не у порядку, встановленому частиною другою статті 21 цього закону. Питання існування та оцінки випадку як виняткового для застосування статті 21-1 Закону про АРМА остаточно вирішував виключно Кабінет Міністрів України у розпорядженні №429-р від 28.05.2022 за поданням АРМА, яке є чинним.

Згідно з ч. 1 ст. 1029 ЦК України за договором управління майном одна сторона (установник управління) передає другій стороні (управителеві) на певний строк майно в управління, а друга сторона зобов`язується за плату здійснювати від свого імені управління цим майном в інтересах установника управління або вказаної ним особи (вигодонабувача).

Предметом договору управління майном можуть бути підприємство як єдиний майновий комплекс, нерухома річ, цінні папери, майнові права, крім майнових прав інтелектуальної власності, та інше майно (ч. 1 ст. 1030 ЦК України).

Відповідно до ч. 6 ст. 1032 ЦК України у випадках, встановлених законом, установником управління може бути Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.

Особливості управління цінними паперами встановлюються законом (ст. 1045 ЦК України).

Як убачається з матеріалів справи, на підставі ст. 21-1, а також ст. ст. 1, 9, 10, 19, 22, 24 Закону України "Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів", ст. 100 Кримінального процесуального кодексу України, ст. 6 Глави 1 та Глави 70 Цивільного кодексу України, у порядку виконання ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва, розпорядження №429-р КМУ, між Національним агентством України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів як Установником управління та АТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз" як Управителем укладено договір управління активами (майном).

Відповідно до пункту 1.1 цього договору Установник Управління передає Управителю на строк, визначений у п. 1.2 розділу 1 Договору майно (далі - Активи) в управління, а Управитель приймає Активи та зобов`язується за плату здійснювати від свого імені управління такими активами.

Пунктом 1.3 договору закріплено, що Управитель набуває повноваження щодо реалізації прав на цінні папери та прав за цінними паперами з дати укладення цього договору.

У п. 4.3 договору зазначено, що Управитель має право, зокрема: самостійно визначати зміст та спрямування заходів з управління Активами щодо володіння, користування цими Активами та всіма правами, які з ними пов`язані та з них випливають; здійснювати повноваження та мати всі права власника Активів та акціонера юридичних осіб, корпоративні права яких передаються в управління, реалізовувати права акціонера, визначені ст. 25 Закону України "Про акціонерні товариства", з урахуванням вимог та обмежень, встановлених законом та цим договором; інші права акціонера з урахуванням обмежень, встановлених законом та статутами юридичних осіб, корпоративні права яких передаються в управління.

Згідно з п. 8.1 договору здійснення управління Активами Управителем передбачає, крім іншого, здійснення управління Активами шляхом їх збереження, а також здійснення управління юридичними особами, визначеними в пп. 1.1. п. 1.1 розділу 1 цього договору, відповідно до вимог та з урахуванням обмежень, визначних законодавством; участь та голосування з усіх питань порядку денного на загальних зборах акціонерів, які є вищим органом юридичних осіб, корпоративні права яких передаються в управління, відповідно до статті 32, 33 Закону України "Про акціонерні товариства".

Частиною 1 ст. 1037 ЦК України визначено, що управитель управляє майном відповідно до умов договору.

Згідно з ч. ч. 1, 5 ст. 35 Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки" до особи, яка набула право на цінний папір, одночасно переходять у сукупності всі права, які ним посвідчуються (права за цінним папером), крім випадків, встановлених законом або правочином. Обмеження прав на цінні папери або прав за цінними паперами може бути встановлено виключно у випадках та порядку, передбачених законом. Особливості переходу прав на цінні папери та прав за цінними паперами встановлюються Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку та/або правочином щодо таких цінних паперів.

Абзацами 12 та 13 п. 12 глави 1 розділу 5 Положення про провадження депозитарної діяльності, затвердженого рішенням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку №735 від 23.04.2013, визначено, що депозитарна установа припиняє виконання розпоряджень депонента та/або керуючого рахунком депонента щодо належних такому депоненту цінних паперів, переданих в управління АРМА, з моменту отримання від АРМА повідомлення про прийняття АРМА в управління цінних паперів. Управитель набуває повноваження щодо реалізації прав на цінні папери та прав за цінними паперами з дати, визначеної договором про управління між АРМА та Управителем.

З сукупного аналізу вищенаведених положень законодавства та умов договору слідує, що управитель набув повноважень щодо реалізації прав на цінні папери та прав за цінними паперами з дати, визначеної договором.

За приписами ч. 1 ст. 9 Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки" акція - це іменний цінний папір, що посвідчує майнові права його власника (акціонера), що стосуються акціонерного товариства, включаючи право на отримання частини прибутку акціонерного товариства у вигляді дивідендів та право на отримання частини майна акціонерного товариства у разі його ліквідації, право на управління акціонерним товариством, а також немайнові права, передбачені Цивільним кодексом України, цим Законом та законом, що регулює питання створення, діяльності та припинення акціонерних товариств.

Згідно з ч. ч. 3 - 5 ст. 96-1 ЦК України учасники (засновники, акціонери, пайовики) юридичної особи мають право у порядку, встановленому установчим документом та законом: 1) брати участь в управлінні юридичною особою у порядку, визначеному установчим документом, крім випадків, встановлених законом; 2) брати участь у розподілі прибутку юридичної особи і одержувати його частину (дивіденди), якщо така юридична особа має на меті одержання прибутку; 3) у випадках, передбачених законом та установчим документом, вийти з юридичної особи; 4) здійснити відчуження часток у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, паїв та інших об`єктів цивільних прав, що засвідчують участь у юридичній особі, у порядку, встановленому законом; 5) одержувати інформацію про діяльність юридичної особи у порядку, встановленому установчим документом; 6) одержати частину майна юридичної особи у разі її ліквідації в порядку та у випадках, передбачених законом, установчим документом (право на ліквідаційну квоту). Учасники юридичних осіб можуть також мати інші права, встановлені статутом та законом. Законом можуть бути встановлені для певних осіб обмеження щодо володіння корпоративними правами. Законом можуть бути встановлені умови та/або обмеження щодо реалізації окремих корпоративних прав певними особами.

Також зі змісту ст. 27 Закону України "Про акціонерні товариства" слідує, що кожною простою акцією акціонерного товариства її власнику - акціонеру надається однакова сукупність прав, включаючи права на: 1) участь в управлінні акціонерним товариством; 2) отримання дивідендів; 3) отримання у разі ліквідації товариства частини його майна або вартості частини майна товариства; 4) отримання інформації про господарську діяльність акціонерного товариства.

Відповідні положення знайшли своє відображення й у п. 4.1.1 статуту відповідача.

У п. п. 13, 14 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про депозитарну систему України" законодавець виділяє права на цінні папери (речові права на цінні папери (право власності, інші визначені законом речові права)) та права за цінними паперами (права, що виникають із зобов`язання емітента за розміщеними ним цінними паперами (право на участь у загальних зборах акціонерів, право на отримання доходу, інші права, визначені законом та/або рішенням емітента)).

Верховний Суд у постанові від 15.07.2021 у справі №640/6888/19 зробив висновок, що застосування державою спеціальних обмежувальних заходів шляхом блокування активів у випадку цінних паперів не обмежується лише речовими правами на таке майно, оскільки права за цінними паперами (права з акції) не можуть існувати окремо від речового права (права на акцію).

Таким чином, беручи до уваги вищенаведене, АТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз" отримало в управління належні позивачу цінні папери (акції), емітовані відповідачем, та повноваження щодо реалізації як прав на цінні папери, так і прав за цінними паперами, серед яких право на участь в управлінні акціонерним товариством, у тому числі на скликання та проведення загальних зборів акціонерів товариства.

Доказів визнання недійсним договору № 11/2022 від 05.07.2022 в судовому порядку станом на час розгляду справи суду не надано.

Отже, вищенаведеним у сукупності спростовуються доводи позивача щодо відсутності в АТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз" за договором управління активами (майном) від 05.07.2022 №11/2022 повноважень на скликання та проведення загальних зборів акціонерів АТ «Закарпатгаз», у тому числі з підстав арешту та передачі в управління АРМА виключно корпоративних прав на цінні папери, а не за цінними паперами.

Також у позовній заяві позивач, стверджує про нікчемність договору управління активами (майном, оскільки його вчинено без участі (посередництва) інвестиційної фірми.

Разом з тим, наведені аргументи позивача суд оцінює критично, оскільки Закон України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки", як убачається з положень ст. 1 цього Закону, регулює відносини, що виникають під час емісії, обігу, викупу цінних паперів та виконання зобов`язань за ними, укладання і виконання деривативних контрактів, заміни сторони деривативних контрактів та вчинення правочинів щодо фінансових інструментів на ринках капіталу, а також відносини, що виникають під час провадження професійної діяльності на ринках капіталу та організованих товарних ринках.

Статтями 4 та 5 зазначеного Закону визначено поняття ринків капіталу та товарних ринків, з аналізу яких слідує, що укладення договору управління активами (майном) від 05.07.2022 №11/2022 не є вчиненням правочину щодо фінансових інструментів на вказаних ринках.

Крім того, у п. 9 ч. 12 ст. 36 Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки" передбачено, що правочини щодо фінансових інструментів повинні вчинятися за участю або посередництвом інвестиційної фірми, крім випадків вчинення правочинів, пов`язаних з виконанням судових рішень.

Суд звертає увагу на те, що укладення договору відбулось на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України №429-р від 28.05.2022 "Деякі питання управління активами, на які накладено арешт у кримінальному провадженні, у виняткових випадках", у порядку виконання ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва та відповідно до статті 21-1 Закону України "Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів".

Зокрема, як зазначалося вище, відповідно до статті 21-1 Закону України "Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів" у виняткових випадках управління активами, зазначеними в частині першій статті 21 цього Закону, на які накладено арешт у кримінальному провадженні, може здійснюватися шляхом їх передачі в управління підприємству, установі, організації, що належить до сфери управління міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади, або господарському товариству, 50 і більше відсотків акцій (часток) якого знаходиться у статутних капіталах господарських товариств, частка держави в яких становить 100 відсотків (далі - підприємство), на підставі рішення Кабінету Міністрів України без дотримання вимог, передбачених частиною другою статті 21 цього Закону.

З відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань слідує, що АТ "ДАК "Чорноморнафтогаз" відповідає вищенаведеним законодавчим вимогам. Так, його засновником є акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", засновником якого, у свою чергу, є Кабінет Міністрів України.

Додаткових вимог до передання активів в управління в порядку статті 21-1 Закону "Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів", у тому числі вимог вчинення правочину за участю (посередництвом) інвестиційної фірми, Закон України "Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів", який є спеціальним в даному випадку по відношенню до Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки", не містить.

Отже, з огляду на наведене, положення ч. 13 ст. 36 Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки" не підлягають застосуванню до правовідносин, що склалися, а тому доводи позивача щодо нікчемності договору не знайшли свого підтвердження.

Виходячи з вищенаведених підстав, безпідставними є й доводи позивача про те, що у АТ "ДАК "Чорноморнафтогаз" відсутня ліцензія на професійну діяльність на ринках капіталу з торгівлі фінансовими інструментами, тому він не є особою, яка могла бути обраною АРМА в якості управителя.

Зокрема, Законом України "Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів" не визначено, що АРМА може обрати управителем арештованих акцій лише юридичну особу у формі акціонерного товариства, товариства з обмеженою відповідальністю або товариства з додатковою відповідальністю, для яких операції з фінансовими інструментами є виключним видом діяльності та котрі отримали ліцензію на право проведення професійної діяльності на ринках капіталу з торгівлі фінансовими інструментами, що передбачає діяльність з управління портфелем фінансових інструментів.

Наведені позивачем критерії стосуються інвестиційних фірм, які провадять діяльність з торгівлі фінансовими інструментами, зокрема, діяльність з управління портфелем фінансових інструментів.

Відповідно до ч. 1 ст. 44 Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки" діяльність з торгівлі фінансовими інструментами провадиться інвестиційними фірмами, які створюються у формі акціонерного товариства, товариства з обмеженою відповідальністю або товариства з додатковою відповідальністю, для яких операції з фінансовими інструментами є виключним видом діяльності, крім випадків, передбачених цим Законом.

Діяльність з торгівлі фінансовими інструментами, включає, зокрема діяльність з управління портфелем фінансових інструментів. Так, відповідно до ч. 9 ст. 44 Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки" діяльність з управління портфелем фінансових інструментів - це діяльність інвестиційної фірми з управління портфелями фінансових інструментів, які складаються з одного або більше фінансових інструментів, в інтересах клієнтів.

Натомість АТ "ДАК "Чорноморнафтогаз" не здійснює діяльність з управління портфелем фінансових інструментів, а здійснює діяльність управління активами на підставі ст. 21-1 Закону України "Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів". Діяльність з управління портфелем фінансових інструментів та діяльність управління активами не є тотожними видами діяльності.

Отже, твердження позивача про те, що АРМА може обрати управителем арештованих акцій лише юридичну особу у формі акціонерного товариства, товариства з обмеженою відповідальністю або товариства з додатковою відповідальністю, для яких операції з фінансовими інструментами є виключним видом діяльності та котрі отримали ліцензію на право проведення професійної діяльності на ринках капіталу з торгівлі фінансовими інструментами, що передбачає діяльність з управління портфелем фінансових інструментів, є необґрунтованим, оскільки відповідні критерії щодо підприємств, установ та організацій, яких АРМА може обрати управителем арештованих акцій, законодавством не встановлені. Наведені ж позивачем критерії стосуються інвестиційних фірм, які провадять діяльність з торгівлі фінансовими інструментами, зокрема, діяльність з управління портфелем фінансових інструментів, та до спірних правовідносин не застосовуються.

Крім того, позивач в обгрунтування позовних вимог про визнання недійсними рішень позачергових дистанційних загальних зборів зазначає, що для здійснення якої необхідний попередній дозвіл АМК України.

Оцінюючи вказані доводи позивача, суд виходить з того, що відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 22 Закону України "Про захист економічної конкуренції" концентрацією визнається безпосереднього або опосередкованого придбання, набуття у власність в інший спосіб, одержання в управління, оренду, лізинг, концесію чи набуття в інший спосіб права користування активами у вигляді єдиного майнового комплексу або структурного підрозділу суб`єкта господарювання, у тому числі придбання активів суб`єкта господарювання, що ліквідується.

Згідно з ч. ч. 1, 5 ст. 24 вказаного Закону концентрація може бути здійснена лише за умови попереднього одержання дозволу Антимонопольного комітету України чи адміністративної колегії Антимонопольного комітету України у випадках, передбачених частиною другою статті 22 цього Закону та іншими нормативно-правовими актами, якщо сукупна вартість активів або сукупний обсяг реалізації товарів учасників концентрації перевищує визначені в цій нормі суми. Концентрація, яка потребує дозволу відповідно до частини першої цієї статті, забороняється до надання дозволу на її здійснення. До надання такого дозволу учасники концентрації зобов`язані утримуватися від дій, які можуть призвести до обмеження конкуренції та неможливості відновлення початкового стану.

Пунктом 12 ч. 1 ст. 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" концентрація без отримання відповідного дозволу органів Антимонопольного комітету України, у разі якщо наявність такого дозволу необхідна, віднесена до порушень законодавства про захист економічної конкуренції.

Порушення законодавства про захист економічної конкуренції тягне за собою відповідальність, встановлену законом (ст. 51 Закону України "Про захист економічної конкуренції").

При цьому за приписами ч. 1 ст. 35 Закону України "Про захист економічної конкуренції" розгляд справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції починається з прийняття розпорядження про початок розгляду справи та закінчується прийняттям рішення у справі.

За результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про: визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції; припинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції; зобов`язання органу влади, органу місцевого самоврядування, органу адміністративно-господарського управління та контролю скасувати або змінити прийняте ним рішення чи розірвати угоди, визнані антиконкурентними діями органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю; визнання суб`єкта господарювання таким, що займає монопольне (домінуюче) становище на ринку; примусовий поділ суб`єкта господарювання, що займає монопольне (домінуюче) становище на ринку; накладення штрафу; блокування цінних паперів; усунення наслідків порушень законодавства про захист економічної конкуренції, зокрема усунення чи пом`якшення негативного впливу узгоджених дій, концентрації суб`єктів господарювання на конкуренцію; скасування дозволу на узгоджені дії у разі вчинення дій, заборонених згідно із статтею 19 цього Закону; закриття провадження у справі. (ст. 48 Закону України "Про захист економічної конкуренції").

Таким чином, недотримання вимог Закону України "Про захист економічної конкуренції" є підставою для застосування відповідальності, встановленої законом, у порядку, передбаченому зазначеним Законом.

З огляду, зокрема на чинність договору, посилання позивача на неотримання АТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз" дозволу на концентрацію у контексті заявлених позовних вимог про визнання недійсними рішень позачергових дистанційних загальних зборів є безпідставними.

Крім того, станом на час розгляду справи, суду не подано доказів прийняття Антимонопольним комітетом України рішення у справі за ознаками вчинення АТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз" порушення, передбаченого п. 12 ч. 1 ст. 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції".

Таким чином, з урахуванням вищенаведених обставин та висновків, оскільки АТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз" під час скликання та проведення дистанційних загальних зборів акціонерів АТ «Закарпатгаз» як управитель акцій позивача представляло інтереси останнього як акціонера, власника акцій, суд зазначає про недоведення позивачем порушення його корпоративних прав щодо управління товариством, у тому числі на участь у таких зборах, на голосування з питань порядку денного зборів, обрання членів органу управління товариства тощо.

Відповідно, оскільки позивачем за вищенаведених обставин не доведено порушення його корпоративних прав оспореними рішеннями, посилання позивача на недотримання вимог закону, статуту про скликання і проведення загальних зборів не є достатньою і самостійною підставою для визнання таких рішень недійсними.

Крім того, в обгрунтування позовних вимог позивач зазначив, що дії АТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз" призвели до порушення конституційних прав позивача, визначених ст. 41 Конституції України, в частині володіння, користування та розпорядження своєю власністю, а також порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно права на мирне володіння майном.

Відповідно до принципу рівності перед законом та судом, передбаченого статтею 7 ГПК України, і принципу диспозитивності господарського судочинства, передбаченого статтею 14 ГПК України, саме позивач при зверненні до суду самостійно визначає обсяг порушення свого права та спосіб його захисту, а суд лише встановлює наявність підстав для захисту (наявність порушеного права) та оцінює відповідність і ефективність обраного позивачем способу захисту.

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, необхідно виходити із його ефективності, а це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечувати поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Подібний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 11.02.2020 у справі №923/364/19 та від 16.06.2020 у справі №904/1221/19.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала про те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17, від 11.09.2018 у справі №905/1926/16, від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц, від 16.06.2020 у справі №145/2047/16-ц, від 15.09.2020 у справі №469/1044/17).

Щодо незгоди позивача з обмеженнями його правомочностей власника активів суд зауважує, що відповідно до наявних матеріалів справи та проаналізованих законодавчих положень активи позивача арештовані ухвалою Печерського районного суду міста Києва в межах кримінального провадження. Також у межах кримінального провадження арештовані активи позивача передані в управління АРМА, яке, у свою чергу, будучи підконтрольним Кабінету Міністрів України, на підставі розпорядження останнього уклало договір з управління активами (майном).

Наведене свідчить, що саме ухвала про арешт активів є тим самим рішенням органу судової влади, яке тимчасово обмежує власника у здійсненні ним своїх прав щодо арештованих активів.

Тобто акції позивача, на які накладено арешт у кримінальному провадженні, не можуть перебувати у прямому управлінні позивача, а в силу приписів законодавства щодо передання арештованих активів у кримінальному провадженні в управління Національному агентству, продовжуватимуть на підставі чинного договору перебувати в управлінні АТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз", яке наділено правомочностями на управління активами, що включають як права на цінні папери, так і права за цінними паперами.

Повернення активів власнику, відповідно, можливість власника безпосередньо реалізовувати свої корпоративні права, можливе виключно на підставі винесеного у межах наданих законом повноважень рішення прокурора, а також судового рішення, що набрало законної сили, яким буде скасовано арешт прийнятих Національним агентством в управління активів (ч. 6 ст. 21-1 Закону України "Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів"). Вирішення таких питань не відноситься до компетенції господарського суду.

Таким чином, беручи до уваги чинність арешту активів позивача, накладеного ухвалою Печерського районного суду м. Києва в межах кримінального провадження; ухвали Печерського районного суду міста Києва про передачу корпоративних прав позивача у кримінальному провадженні Національному агентству; розпорядження Кабінету Міністрів України №429-р від 28.05.2022 "Деякі питання управління активами, на які накладено арешт у кримінальному провадженні, у виняткових випадках"; договору управління активами умовами якого передбачені відповідні права АТ "ДАТ "Чорноморнафтогаз" як управителя, а також положення законодавства, якими визначені повноваження управителя, суд доходить висновку про недоведеність порушення прав позивача на користування акціями.

Оцінивши належність та ефективність обраного позивачем способу захисту своїх прав власника на майно з урахуванням наведеного, суд доходить висновку про те, що задоволення позовних вимог про визнання недійсними оспорених рішень не призведе до відновлення прав позивача на володіння, користування та розпорядження своєю власністю, про порушення яких він зазначає.

Приписами ст. 55 КУ гарантовано право кожного на захист прав і свобод в судовому порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України.

У вказаній нормі матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду.

Позивач звертаючись до суду з позовом самостійно визначає у позовній заяві, яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.

Оцінка предмету заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права позивача, про яке ним зазначається в позовній заяві, здійснюється судом на розгляд якого передано спір крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги (аналогічний правовий висновок викладено у постанові КГС ВС від 19 вересня 2019 року у справі №924/831/17).

Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі «Роуз Торія проти Іспанії», параграфи 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною (рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії», параграф 32).

Зазначені тези знаходять своє підтвердження і у Постанові Верховного суду від 28 березня 2017 року по справі №800/527/16.

У пункті 41 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету міністрів ради Європи щодо якості судових рішень зазначено, що обов`язок судів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна із сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматись принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Суд вважає обсяг вмотивування судового рішення є достатнім для його прийняття.

Судові рішення мають ґрунтуватися на Конституції України, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй.

Суд безпосередньо застосовує Конституцію України, якщо зі змісту норм Конституції не випливає необхідності додаткової регламентації її положень законом або якщо закон, який був чинним до введення в дію Конституції чи прийнятий після цього, суперечить їй.

Якщо зі змісту конституційної норми випливає необхідність додаткової регламентації її положень законом, суд при розгляді справи повинен застосувати тільки той закон, який ґрунтується на Конституції і не суперечить їй.

Зокрема, у пункті 26 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Надточій проти України» та пункті 23 рішення ЄСПЛ «Гурепка проти України № 2» наголошено, що принцип рівності сторін - один зі складників ширшої концепції справедливого судового розгляду, за змістом якого кожна сторона повинна мати розумну можливість обстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її у суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.

На єдність права і справедливості неодноразово вказував і Конституційний Суд України. Зокрема, у рішенні від 22 вересня 2005 року №5-рп/2005 зазначено: «із конституційних принципів рівності і справедливості випливає вимога визначеності, ясності і недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці і неминуче призводить до сваволі». «Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права» (Рішення КСУ від 2 листопада 2004 року №15-рп/2004).

Окрім того, принцип справедливості поглинається напевно найбільшим за своєю «питомою вагою» принципом верховенства права, який також чітко зафіксований у новітніх кодексах. Лише додержання вимог справедливості під час здійснення судочинства дозволяє характеризувати його як правосуддя. Цю думку можна, зокрема, простежити і в рішенні Конституційного Суду України від 30 січня 2003 р. № 3-рп/2003: «правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах».

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту статті 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Салов проти України» від 06.09.2005р.).

Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, ст. 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання, в першу чергу, національного законодавства та оцінки національними судами (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Трофимчук проти України», № 4241/03 від 28.10.2010 року).

Питання справедливості розгляду не обов`язково постає у разі відсутності будь-яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується (рішення Європейського суду з прав людини у справі Яременко проти України, № 32092/02 від 12.06.2008 року).

Відповідно до ч. 1 ст. 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Таким чином, розглянувши спір на підставі поданих суду доказів, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Розподіл судових витрат.

Судові витрати по сплаті судового збору на підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються судом на позивача у справі.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 2, 13, 42, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 80, 129, 221, 236, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1.В задоволенні позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене в Західному апеляційному господарському суді в порядку, визначеному розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Вебадреса сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається http://court.gov.ua/fair/sud5008/ або http://www.reyestr.court.gov.ua.

Повний текст судового рішення складено 19.12.2024

Суддя Андрейчук Л. В.