Рішення

від 04.12.2024 по справі 908/2353/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 19/157/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.12.2024 Справа № 908/2353/24

м.Запоріжжя Запорізької області

Суддя Господарського суду Запорізької області Давиденко І.В., при секретарі судового засідання Лисенко К.Д., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Оптімусагро Трейд (49033, м. Дніпро, пр. Богдана Хмельницького, буд. 122, корпус Е-5, кімн. 11, ідентифікаційний код 41161689)

до відповідача: Розівської дослідної станції Державної установи інституту зернових культур Національної академії аграрних наук України (70300, Запорізька обл., Розівський район, смт Розівка, вул. Академічна, буд. 5, ідентифікаційний код 00496722)

про розірвання Договорів та стягнення

представники сторін

від позивача: Комарницька А.С., довіреність від 16.05.2024 (в режимі відеоконференції);

від відповідача: не з`явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

03.09.2024 до Господарського суду Запорізької області через підсистему Електронний суд надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Оптімусагро Трейд до Розівської дослідної станції Державної установи інституту зернових культур Національної академії аграрних наук України про:

- розірвання Договору поставки № 60585 від 27.01.2022, укладеного Товариством з обмеженою відповідальністю Оптімусагро Трейд та Розівською дослідною станцією Державної установи інституту зернових культур Національної академії аграрних наук України;

- розірвання Договору поставки № 61428 від 18.02.2022, укладеного Товариством з обмеженою відповідальністю Оптімусагро Трейд та Розівською дослідною станцією Державної установи інституту зернових культур Національної академії аграрних наук України;

- стягнення з Розівської дослідної станції Державної установи інституту зернових культур Національної академії аграрних наук України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Оптімусагро Трейд 12 420 003,60 грн.

Позов обґрунтовано невиконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за Договорами поставки та неповерненням попередньої оплати.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 03.09.2024, здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/2353/24 та визначено до розгляду судді Давиденко І.В.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 09.09.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/2353/24 в порядку загального позовного провадження, присвоєно справі номер провадження 19/157/24. Ухвалою суду позивача зобов`язано надати суду докази надсилання відповідачу копії позовної заяви з додатками на відому адресу електронної пошти. Підготовче судове засідання призначено на 03.10.2024.

16.09.2024 від представника позивача через підсистему "Електронний суд" надійшла заява про виконання ухвали суду від 09.09.2024.

Ухвалою Господарського суду від 03.10.2024 підготовче засідання відкладено, судове засідання призначено на 07.11.2024.

07.11.2024 підготовче провадження закрито, розгляд справи по суті призначено на 04.12.2024.

Відповідно до ст. 222 Господарського процесуального кодексу України, здійснювалося повне фіксування судового засідання з допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Судове засідання здійснювалось в режимі відеоконференції.

В судовому засіданні 04.12.2024 було заслухано вступне слово представника позивача.

В засіданні суду 04.12.2024 здійснено безпосереднє дослідження доказів.

У судовому засіданні 04.12.2024, на підставі ст. 217 ГПК України, суд закінчив з`ясування обставин та перевірки їх доказами і перейшов до судових дебатів.

Представник позивача в судовому засіданні 04.12.2024 підтримав позовні вимоги, з підстав викладених у позовній заяві, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача в жодне в судове засідання не з`явився, про час та місце проведення судових засідань був повідомлений судом всіма можливими заходами.

Розівська дослідна станція Державної установи інституту зернових культур Національної академії аграрних наук України має місце реєстрації на території, яка відноситься до тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України: 70300, Запорізька обл., Розівський район, смт Розівка, вул. Академічна, буд. 5. Укрпошта на вказаний індекс пошту не відправляє.

Ухвалою суду від 09.09.2024 відповідачу встановлено строк не пізніше п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження/п`ятнадцяти днів з дня опублікування тексту даної ухвали на офіційному веб-сайті судової влади України у справі надати відзив на позов із урахуванням вимог ст. 165 ГПК України та заперечень із урахуванням вимог ст. 167 ГПК України.

Згідно ч. 1 ст. 12-1 Закону України Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території, якщо остання відома адреса місця проживання (перебування), місцезнаходження чи місця роботи учасників справи знаходиться на тимчасово окупованій території, суд викликає або повідомляє учасників справи, які не мають офіційної електронної адреси, про дату, час і місце першого судового засідання у справі через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за двадцять днів до дати відповідного судового засідання. Суд викликає або повідомляє таких учасників справи про дату, час і місце інших судових засідань чи про вчинення відповідної процесуальної дії через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання або вчинення відповідної процесуальної дії. З опублікуванням такого оголошення відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.

Відповідач про відкриття провадження у даній справі, закриття підготовчого засідання та призначення розгляду справи по суті був повідомлений належним чином, у відповідності до статті 12-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», а саме: через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, шляхом розміщення текстів відповідних ухвал на вказаному сайті та надсиланням на відому адресу електронної пошти.

Отже, судом вжито всі можливі заходи для повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі № 908/2353/24 та хід судового розгляду даної справи.

Судом також враховано, що не лише на суд покладається обов`язок належного повідомлення сторін про час та місце судового засідання, але й сторони повинні вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Про хід розгляду справи відповідач міг дізнатись з офіційного веб-порталу Судової влади України «»://reyestr.court.gov.ua/. Названий веб-портал згідно з Законом України «Про доступ до судових рішень» № 3262-IV від 22.12.2005 є відкритим для безоплатного цілодобового користування.

Відзив на адресу суду від відповідача у встановлений процесуальний строк для подачі відзиву не надходило, як і будь-яких клопотань чи заяв.

Згідно зі ст. 165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У відповідності до ст. 42 ГПК України, учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Згідно ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

За таких обставин, суд вважає, що ним було вжито достатньо заходів для повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи № 908/2353/24, а його неявка не перешкоджала розгляду справи по суті.

Заслухавши представника позивача, дослідивши докази, суд вийшов з нарадчої кімнати та згідно ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, оголосив вступну та резолютивну частини рішення, повідомив строк виготовлення повного тексту рішення та роз`яснив порядок і строк його оскарження.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

З огляду на статтю 509 Цивільного кодексу України вбачається, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.

27.01.2022 Товариством з обмеженою відповідальністю Оптімусагро Трейд (Покупець) та Розівською дослідною станцією Державної установи інституту зернових культур Національної академії аграрних наук України (Постачальник) укладено Договір поставки № 60585 (Договір 1).

18.02.2022 Товариством з обмеженою відповідальністю Оптімусагро Трейд (Покупець) та Розівською дослідною станцією Державної установи інституту зернових культур Національної академії аграрних наук України (Постачальник) укладено Договір поставки № 61428 (Договір 2).

Вказані вище Договори поставки 1, 2 мають аналогічні умови.

Відповідно до умов яких Постачальник зобов`язався поставити у власність Покупця соняшник (товар), а Покупець зобов`язався прийняти та оплатити товар на умовах, передбачених Договором. (п. 1.1 Договорів 1, 2).

Постачальник гарантує, що товар за цим Договором належить йому на праві власності, не перебуває під арештом, у заставі та треті особи не мають прав на нього (п. 1.2 Договорів 1, 2).

Відповідно до п.п. 3.1-3.2 Договорів 1, 2, загальна кількість товару складає 350,00 тон +/- 5%. Ціна товару складає 18 157,90 грн. з ПДВ за одну метричну тону товару за умови відповідності якісним показникам, зазначеним в п. 2.1 Договору.

Постачальник зобов`язаний забезпечити навантаження товару в надані Покупцем транспортні засоби на умовах FCA франко-перевізник: склад Постачальника, що розташований за адресою: смт Розівка, Розівський р-н, Запорізька обл., згідно правил Інкотермс в редакції 2020 року (ICC Publication: 723UK) з урахуванням особливостей передбачених в цьому Договорі (п. 4.1 Договорів 1, 2).

Згідно з п. 4.2 Договорів 1, 2, Постачальник зобов`язаний письмово повідомити Покупця про готовність товару до навантаження та при навантаженні товару забезпечити норму навантаження товару в 100 тонн на добу (за винятком дня неділі та державних свят).

Пунктом 4.3 Договорів 1, 2 встановлено, що Покупець зобов`язаний надати транспортні засоби під навантаження товару, а Постачальник зобов`язаний забезпечити навантаження товару.

Відповідно до п. 4.4 Договору 1 в редакції Додаткової угоди від 17.02.2022 сторонами узгоджено, що строк поставки загальної кількості товару, вказаного в пункті 3.1 Договору до 31.03.2022 включно. Поставка товару проводиться частинами (партіями), термін передачі та обсяг яких, Сторони погоджують у ході виконання Договору. Партією товару вважається кількість товару навантажена Постачальником протягом однієї доби.

Відповідно до п. 4.4 Договору 2 сторонами узгоджено, що строк поставки загальної кількості товару, вказаного в пункті 3.1 Договору до 17.03.2022 включно. Поставка товару проводиться частинами (партіями), термін передачі та обсяг яких, Сторони погоджують у ході виконання Договору. Партією товару вважається кількість товару навантажена Постачальником протягом однієї доби.

Право власності на товар та всі ризики, пов`язані з цим, переходять від однієї сторони до іншої з моменту навантаження товару в транспортні засоби на складі Постачальника, на виконання чого сторони укладають акт прийому-передачі, в яком зазначається номер транспортного засобу, в який навантажено товар, та номер товарно-транспортної накладної, за якою навантажено товар (п. 4.6 Договорів 1, 2).

Датою поставки товару вважається дата навантаження товару в транспортні засоби, яка повинна відповідати даті, вказаній в видаткових накладних на товар (п. 4.7 Договорів 1, 2).

Пунктом 4.8 Договорів 1, 2 передбачено, що протягом 2-х календарних днів з дати поставки товару Постачальник зобов`язаний надати Покупцю підписані оригінали наступних документів: видаткову накладну; акт прийому-передач товару; рахунок на оплату.

Згідно з п. 5.2 Договору 1 встановлено, що оплата товару за цим Договором проводиться в наступному порядку: попередня оплата 100 % загальної вартості Товару в розмірі 7 245 002,10 грн протягом трьох банківських днів з дати отримання оригіналу цього Договору, рахунку на оплату та сканкопій документів, вказаних в пункті 6.2. Договору; остаточна оплата загальної вартості товару протягом трьох банківських днів з дати поставки загальної кількості товару, але в будь-якому разі не раніше отримання документів вказаних в пункті 4.8. Договору.

Згідно з п. 5.2 Договору 2 встановлено, що оплата товару за цим Договором проводиться в наступному порядку: попередня оплата 100 % загальної вартості Товару в розмірі 7 245 002,10 грн протягом трьох банківських днів з дати отримання оригіналу цього Договору, рахунку на оплату та сканкопій документів, вказаних в пункті 6.2. Договору; остаточна оплата загальної вартості товару протягом трьох банківських днів з дати поставки загальної кількості товару, але в будь-якому разі не раніше отримання документів вказаних в пункті 4.8. Договору.

Відповідно до п. 5.3 Договорів 1, 2 визначено, що Покупець має право здійснити часткову попередню оплату товару на власний розсуд. В цьому випадку Постачальник зобов`язаний постави Покупцю товар на суму фактично отриманої попередньої оплати та не може відмовитися від поставки товару, посилаючись на невиконання зустрічного зобов`язання.

Датою оплати товару вважається дата списання грошових коштів з поточного рахунку Покупця. (п. 5.4 Договорів 1, 2).

За умовами п. 10.1 Договору 1 в редакції Додаткової угоди від 17.02.2022, цей Договір набуває чинності з моменту його підписання та скріплення печатками сторін і діє до 31.03.2022.

За умовами п. 10.1 Договору 2, цей Договір набуває чинності з моменту його підписання та скріплення печатками сторін або із застосування електронного підпису відповідно до законодавства у сферах електронних довірчих послуг і діє 1 (один) календарний рік з дати набрання ним чинності.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договорів 1, 2, позивачем здійснено відповідачу оплату в розмірі 12 420 003,60 грн, а саме:

- 4 140 001,20 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №012011 від 28.01.2022, з призначенням платежу: За соняшник згідно договору № 60585 від 27.01.2022;

- 3 105 000,90 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №012089 від 31.01.2022, з призначенням платежу: За соняшник згідно договору № 60585 від 27.01.2022;

- 3 105 000,90 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №021919 від 18.02.2022, з призначенням платежу: За соняшник згідно договору № 61428 від 18.02.2022;

- 2 070 000,60 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №022329 від 23.02.2022, з призначенням платежу: За соняшник згідно договору № 61428 від 18.02.2022

Матеріали справи свідчать, що у передбачений Договором строк товар, що є предметом Договору поставки, відповідачем поставлений не був.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «ОПТІМУСАГРО ТРЕЙД», шляхом надсилання відповідних листів на електронну адресу відповідача, неодноразово зверталося до відповідача з вимогою про повернення грошових коштів у зв`язку з втратою інтересу до виконання Договору поставки №60585 та Договору поставки №61428 у зв`язку з закінченням строку дії Договорів поставки (лист вих. 642 від 30.09.2022, лист вих. 643 від 30.09.2022, лист вих. 98 від 19.02.2023, лист вих. 606 від 15.11.2023).

17.07.2024 позивач направив відповідачу через електронну пошту супровідним листом за вих.324 Угоду про розірвання Договору поставки №60585 та Угоду про розірвання Договору поставки №61428 через істотну зміну обставин з запропонованими строками повернення грошових коштів попередньої оплати, на яку не був поставлений товар.

Матеріали справи не містять відповіді відповідача на вказані вище листи позивача.

Позивач посилався на те, що відповідачем товар, що є предметом Договорів поставки 1, 2, поставлений не був, так само і сума попередньої оплати за непоставлений товар в розмірі 12 420 003,60 грн повернута не була.

Невиконання відповідачем умов Договорів 1, 2 стало підставою для звернення позивача до суду з позовом у даній справі про розірвання Договорів поставки 1, 2 та стягнення з відповідача попередньої оплати за непоставлений товар.

Проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Підстави виникнення господарських зобов`язань визначені в ст. 174 ГК України. Зокрема, господарські зобов`язання можуть виникати: з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; внаслідок заподіяння шкоди суб`єкту або суб`єктом господарювання, придбання або збереження майна суб`єкта або суб`єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав; внаслідок подій, з якими закон пов`язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, що визначено ч. 2 ст. 175 ГК України.

Згідно з приписами ст.ст. 11, 509 ЦК України, підставами виникнення зобов`язання правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку, зокрема, є договори та інші правочини.

За приписами статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч.1 ст.626 ЦК України).

Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 662 України, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Судом встановлено вище та матеріалами справи доведено, що по Договорам поставки 1, 2 позивачем перераховано відповідачу 12 420 003,30 грн грошові кошти, як попередня оплата за товар.

Відповідачем свої зобов`язання з поставки товару не виконані, товар на суму поставлений не був.

За приписами ч. 1 ст. 662 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до статті 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частиною 1 ст. 664 ЦК України унормовано, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

Відповідач належних і допустимих доказів, в розумінні ст.ст. 76, 77 ГПК України, передання позивачу товару, що є предметом Договору поставки, суду не надав.

Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання щодо передання товару покупцю. У разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.

При цьому, можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного із варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

Оскільки законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі формі позову.

Позивач реалізував своє право, у порядку встановленому ч. 2 ст. 693 ЦК України, шляхом пред`явлення відповідачу вимоги щодо повернення суми попередньої оплати, сплаченої за товар, який поставлений не був.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України є частиною національного законодавства України.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, у справах Пайн Велі Девелопмент ЛТД та інші проти Ірландії від 23.10.1991, Федоренко проти України від 01.06.2006 зазначив, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути існуючим майном або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності.

У межах вироблених Європейським судом з прав людини підходів до тлумачення поняття майно, а саме в контексті ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як наявне майно, так і активи, включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування щодо ефективного здійснення свого "права власності".

Статтю 1 Першого протоколу Конвенції можна застосовувати для захисту правомірних (законних) очікувань щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності.

Отже, за висновками суду, відсутність дій відповідача щодо поставки товару, надає позивачу право на законне очікування, що йому будуть повернуті кошти попередньої оплати. Не повернення відповідачем цих коштів прирівнюється до порушення права на мирне володіння майном (рішення Європейського суду з прав людини у справах Брумареску проти Румунії, Пономарьов проти України, Агрокомплекс проти України).

Отже, відповідне право передбачає собою відмову від договору поставки та припинення зобов`язань сторін за договором, в тому числі припинення обов`язку продавця поставити погоджений товар (в межах зобов`язання, яке виникло з конкретної погодженої поставки).

Доказів повернення позивачу грошових коштів у сумі 12 420 003,60 грн відповідачем суду не надано.

Відповідно до статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з положеннями статей 525, 526 ЦК України.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За таких обставин, судом встановлено, що обов`язок Розівської дослідної станції Державної установи інституту зернових культур Національної академії аграрних наук України з повернення суми попередньої оплати у розмірі 12 420 003,60 грн підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення суми попередньої оплати в розмірі 12 420 003,60 грн є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Щодо вимоги позивача про розірвання Договору поставки № 0585 від 27.01.2022 та Договору поставки № 61428 від 18.02.2022, суд встановив наступне.

В обґрунтування позовних вимог в цій частині позивач посилається на те, що поставка товару не була (не є) можлива через істотну зміну обставин після укладення Договорів поставки 1, 2, а саме через військову агресію Російської Федерації проти України та окупацію частини території України, зокрема тієї, на якій розташоване місце поставки товару, визначене в Договорах 1, 2. Оскільки між сторонами не була досягнута згода на розірвання Договорів поставки 1, 2, спірний Договори підлягають розірванню в судовому подяк на підставі ст. 652 ЦК України.

За приписами ст. 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Частиною 1 статті 626 ЦК України, визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частинами 1, 2 ст. 651 ЦК України унормовано, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється всього того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Тобто, з наведеного вбачається, що за загальним правилом розірвання правочину пов`язано з волевиявленням обох його сторін, а не одноособовими діями одного з контрагентів, якщо інше не встановлено домовленістю сторін або іншим законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 652 ЦК України, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона (ч. 2 ст. 652 ЦК України).

Частиною 4 ст. 652 ЦК України визначено, що зміна договору у зв`язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.

Отже, вказані положення передбачають, що:

- по-перше, якщо інше не встановлено договором, договір у зв`язку з вищевказаними обставинами, може бути розірваний або за угодою сторін, або за рішенням суду, проте вказана норма не наділяє жодну зі сторін договору правом на його одностороннє розірвання:

- по-друге, сторона - ініціатор розірвання договору, зобов`язана довести наявність одночасно 4-х вищевказаних умов.

Положеннями статті 188 ГК України визначено, що сторона договору, яка вважає за необхідне, зокрема, розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо розірвання договору заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Відповідно до правової позиції Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеної в постанові від 07.08.2018 у справі № 910/7981/17, розірвано може бути лише чинний (такий, що діє на час звернення до суду з позовом та прийняття відповідного судового рішення) договір.

Вказаної позиції притримується Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду і в постановах від 18.11.2019 у справі № 910/16750/18, від 14.07.2021 у справі № 911/1442/19, від 21.06.2022 у справі № 911/3276/20, від 05.07.2022 у справі № 922/2469/21.

Статтею 631 ЦК України та частиною 7 статті 180 ГК України передбачено, що строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

Отже, закінчення строку дії договору не є підставою для припинення визначених ним зобов`язань, оскільки, згідно з ст. 599 ЦК України, ч. 1 ст. 202 ГК України такою підставою є виконання, проведене належним чином.

За умовами п. 10.1 Договору 1 в редакції Додаткової угоди від 17.02.2022, цей Договір набуває чинності з моменту його підписання та скріплення печатками сторін і діє до 31.03.2022.

За умовами п. 10.1 Договору 2, цей Договір набуває чинності з моменту його підписання та скріплення печатками сторін або із застосування електронного підпису відповідно до законодавства у сферах електронних довірчих послуг і діє 1 (один) календарний рік з дати набрання ним чинності. Дата підписання даного договору 18.02.2022.

Таким чином, судом встановлено, що Договір 1 припинив свою дію, в зв`язку з закінченням строку його укладення - 31.03.2022, а Договір 2 припинив свою дію, в зв`язку з закінченням строку його укладення - 18.02.2023.

Доказів пролонгації Договорів поставки 1, 2 після 31.03.22 та 18.02.2023 матеріали справи не містять.

Суд зветає увагу, що приписи статті 652 ЦК України та статті 188 ГК України регламентують саме дострокове розірвання договору, у зв`язку із істотною зміною його умов під час його дії, саме щодо діючого договору хоча б на момент подачі позову.

Таким чином, обов`язковою умовою для розірвання Договору, в порядку статті 652 ЦК України, а саме у зв`язку зі зміною істотних умов договору, є його чинність на момент звернення до суду з позовом та початку розгляду справи судом.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що судом встановлено факт припинення дії Договорів поставки 1, 2, у зв`язку із закінченням строку, на який їх було укладено, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про розірвання Договору поставки № 60585 від 27.01.2022 та Договору поставки № 61428 від 18.02.2022 є такими, що не підлягають задоволенню судом.

За змістом ст. 13 ГПК України, встановлений такий принцип господарського судочинства як змагальність сторін, згідно з яким судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі статтею 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до частини першої статті 74 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

При цьому, одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності.

Названий принцип полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 20.08.2020 у справі № 914/1680/18).

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Вимоги, як і заперечення на них, за загальним правилом обґрунтовуються певними обставинами та відповідними доказами, які підлягають дослідженню, зокрема, перевірці та аналізу. Все це має бути проаналізовано судом як у сукупності (в цілому), так і кожен доказ окремо, та відображено у судовому рішенні.

Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.

Відповідач належних доказів на спростування заявлених позивачем вимог суду не надав, доказів повернення грошових коштів матеріали справи не містять.

За таких обставин, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Оптімусагро Трейд підлягають частковому задоволенню.

В порядку ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на обидві сторони, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 42, 123, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Розівської дослідної станції Державної установи інституту зернових культур Національної академії аграрних наук України (70300, Запорізька обл., Розівський район, смт Розівка, вул. Академічна, буд. 5, ідентифікаційний код 00496722) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Оптімусагро Трейд (49033, м. Дніпро, пр. Богдана Хмельницького, буд. 122, корпус Е-5, кімн. 11, ідентифікаційний код 41161689) 12 420 003 (дванадцять мільйонів чотириста двадцять тисяч три) грн 60 коп. попередньої оплати.

3. Стягнути з Розівської дослідної станції Державної установи інституту зернових культур Національної академії аграрних наук України (70300, Запорізька обл., Розівський район, смт Розівка, вул. Академічна, буд. 5, ідентифікаційний код 00496722) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Оптімусагро Трейд (49033, м. Дніпро, пр. Богдана Хмельницького, буд. 122, корпус Е-5, кімн. 11, ідентифікаційний код 41161689) 149 040 (сто сорок дев`ять тисяч сорок) грн 04 коп. витрат зі сплати судового збору.

4. В іншій частині позову відмовити.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

У зв`язку з постійними повітряними тривогами через загрозу ракетних обстрілів обласного центру та відключенням електроенергії, рішення складено та підписано 18.12.2024.

Суддя І.В. Давиденко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.