Рішення

від 26.11.2024 по справі 910/4555/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

26.11.2024Справа № 910/4555/24

За позовом ОСОБА_1 ;

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "КУБ"</a>;

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача

Приватне акціонерне товариство "Вишнівський ливарно-ковальський завод" (третя особа 1);

Публічне акціонерне товариство "Національний депозитарій України" (третя особа 2);

про визнання права власності.

Суддя Мандриченко О. В.

Секретар судового засідання Рябий І. П.

Представники:

Від позивача: Лутченко І. М., адвокат, довіреність № 922 від 22.05.2024;

Від відповідача: не з`явилися;

Від третьої особи 1: не з`явилися;

Від третьої особи 2: не з`явилися.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 звернулась до Господарського суду міста Києва із позовом, в якому просить визнати за ОСОБА_1 право власності на 150808 штук простих іменних акцій (загальна номінальна вартість 37 702,00 грн, реєстраційний номер випуску - 624/10/1/2001, міжнародний ідентифікаційний номер цінних паперів (код ISIN) - UA4000133151), що становить 10,521556 відсотка статутного капіталу емітента - Приватного акціонерного товариства "Вишнівський ливарно-ковальський завод", права на які та права за якими обліковувались на рахунку у цінних паперах з депозитарним кодом рахунку № НОМЕР_1 , відкритому у Товаристві з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "КУБ"</a>.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.04.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/4555/24, постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження, а підготовче засідання призначити на 28.05.2024. Залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Приватне акціонерне товариство "Вишнівський ливарно-ковальський завод" (третя особа 1) та Публічне акціонерне товариство "Національний депозитарій України" (третя особа 2).

03.05.2024 Приватне акціонерне товариство "Вишнівський ливарно-ковальський завод" подало до господарського суду письмові пояснення щодо позову.

Публічне акціонерне товариство "Національний депозитарій України" подало 08.05.2024 до господарського суду пояснення щодо поданої ОСОБА_1 позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.09.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу № 910/4555/24 до судового розгляду по суті.

Під час розгляду спору по суті у судовому засіданні 26.11.2024 представник позивача позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити.

У судове засідання 26.11.2024 представники відповідача та третіх осіб не з`явилися, про дату, час та місце слухання справи були повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили. Будь яких клопотань про відкладення розгляду справи до суду від учасників справи не надходило.

Згідно з частинами 1, 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Судом, враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25 січня 2006 року, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений ухвалою суду від 22.04.2024, не подав до суду відзив на позов, а відтак, не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

З огляду на наведене та з урахуванням того, що неявка представників відповідача та третіх осіб не перешкоджає всебічному, повному та об`єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

26.11.2024 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається зі Свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 05.10.2018 Вишневою міською державною нотаріальною конторою, номер в реєстрі 2-1011, ОСОБА_1 (далі також - позивач), успадковані цінні папери, а саме прості іменні акції в кількості 150 808 шт., номінальною вартістю 0,25 грн, загальною номінальною вартістю 37 702, 00 грн, емітентом яких є Приватне акціонерне товариство "Вишнівський ливарно-ковальський завод" (далі також - третя особа 1), депозитарна установа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "КУБ"</a> (далі також - відповідач).

Позивач вказує, що постановою Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку №294-ДП-ДУ-Т від 26.08.2021 застосовано по відношенню до відповідача санкцію у вигляді анулювання ліцензії на провадження професійної діяльності на ринках капіталу - депозитарної діяльності, однак, Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "КУБ"</a> не здійснило дій, передбачених Порядком зупинення дії та анулювання ліцензії на окремі види професійної діяльності на фондовому ринку (ринку цінних паперів), затвердженого рішенням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку № 816 від 14.05.2013 (далі - Порядок № 816), у зв`язку з чим в реєстрі (переліку) акціонерів Приватного акціонерного товариства "Вишнівський ливарно-ковальський завод" відсутня інформація про позивача (акціонера цього товариства), облік прав власності на акції якого здійснював відповідач.

Також позивач вказує, що відповідно до переліку акціонерів, яким надсилається письмове повідомлення про проведення загальних зборів акціонерного товариства станом на 07.11.2022 вих. № 74331 від 14.11.2022 та Переліку акціонерів, які мають право на участь у загальних зборах акціонерного товариства станом на 09.12.2022 вих. №77473 від 12.12.2022, наданих Публічним акціонерним товариством "Національний депозитарій України" (далі також - третя особа 2), відсутня інформація про акціонера ОСОБА_1 .

Приватне акціонерне товариство "Вишнівський ливарно-ковальський завод" вказує, що ОСОБА_1 є акціонером третьої особи 1, а згідно інформаційної довідки третьої особи 2, відповідно до даних реєстру власників іменних цінних паперів Приватного акціонерного товариства "Вишнівський ливарно-ковальський завод", сформованого станом на 31.12.2020, ОСОБА_1 є власником цінних паперів (код ISIN UA4000133151), загальною кількістю 150808 шт., відсоток у статутному капіталі 10,521556 %.

Однак, за твердженнями третьої особи 1, в подальшому, в переліках акціонерів, які отримувалися Приватним акціонерним товариством "Вишнівський ливарно-ковальський завод" протягом 2023 - 2024 років а саме: Переліку акціонерів, яким надсилається письмове повідомлення про проведення загальних зборів акціонерного товариства, Переліку акціонерів, які мають право на участь у загальних зборах акціонерного товариства, Переліку акціонерів, які мають право на отримання дивідендів, також відсутня інформація про акціонера ОСОБА_1 .

Також Приватне акціонерне товариство "Вишнівський ливарно-ковальський завод" зазначає, що в зв`язку з порушенням вимог законодавства щодо припинення провадження професійної діяльності на фондовому ринку - депозитарної діяльності Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "КУБ", обмеженими в своїх правах опинилися 24,62% власників акцій третьої особи 1, серед них зокрема і позивач.

Публічне акціонерне товариство "Національний депозитарій України" вказує, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "КУБ"</a>, після анулювання дії ліцензії на провадження депозитарної діяльності депозитарної установи, не здійснило передачу третій особі 2 документів, баз даних, архівів баз даних, інших документів, а отже третя особа 2 не набула статусу уповноваженого на зберігання документів баз даних, архівів баз даних, інших документів Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "КУБ"</a>.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. ст. 15, 16 Цивільного кодексу України (далі також - ЦК України), кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною 2 ст. 20 Господарського кодексу України (далі також - ГК України), кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

З аналізу ст. ст. 15, 16 ЦК України, ст. 20 ГК України вбачається, що застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного суб`єктивного права (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством). Відсутність (недоведеність) будь-якої із зазначених умов унеможливлює задоволення позову.

Підставою для звернення до суду є наявність порушеного права, а таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які підтверджували б наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

За положеннями ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Згідно зі ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Статтею 1 Протоколу № 11 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до статті 41 Конституції України, ніхто не може бути позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, встановлених Конституцією та законом.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд (стаття 319 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 ст. 194 Цивільного кодексу України визначено, що цінним папером є документ установленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчує грошове або інше майнове право, визначає взаємовідносини емітента цінного папера (особи, яка видала цінний папір) і особи, яка має права на цінний папір, та передбачає виконання зобов`язань за таким цінним папером, а також можливість передачі прав на цінний папір та прав за цінним папером іншим особам.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок", акція - це іменний цінний папір, що посвідчує майнові права його власника (акціонера), що стосуються акціонерного товариства, включаючи право на отримання частини прибутку акціонерного товариства у вигляді дивідендів та право на отримання частини майна акціонерного товариства у разі його ліквідації, право на управління акціонерним товариством, а також немайнові права, передбачені Цивільним кодексом України, цим Законом та законом, що регулює питання створення, діяльності та припинення акціонерних товариств. Акція є неподільною. Порядок реалізації прав співвласників акції (акцій) визначається Цивільним кодексом України та законом, що регулює питання створення, діяльності та припинення акціонерних товариств.

Частиною 1 ст. 8 Закону України "Про депозитарну систему України" визначено, що підтвердженням прав на цінні папери та прав за цінними паперами, що існують в електронній формі, а також обмежень прав на цінні папери у певний момент часу є обліковий запис на рахунку в цінних паперах, що відкривається депозитарною установою, а якщо права на відповідні цінні папери обліковуються на рахунку в цінних паперах номінального утримувача - обліковий запис на рахунку в цінних паперах власника цінних паперів в обліковій системі номінального утримувача, клієнта номінального утримувача. Документальним підтвердженням наявності на певний момент часу прав на цінні папери та прав за цінними паперами депонента (у разі зарахування цінних паперів на депозит нотаріуса - відповідного кредитора) є виписка з рахунка в цінних паперах депонента, яка видається депозитарною установою на вимогу депонента або в інших випадках, установлених законодавством та договором про обслуговування рахунка в цінних паперах. Документальним підтвердженням наявності на певний момент часу прав на цінні папери та прав за цінними паперами власника цінних паперів, які обліковуються на рахунку номінального утримувача, є документ, який згідно із законодавством держави реєстрації номінального утримувача або клієнта номінального утримувача підтверджує право власності на цінні папери та видається номінальним утримувачем або клієнтом номінального утримувача (залежно від місця обліку прав на цінні папери) на вимогу власника цінних паперів на підставі відповідного договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України "Про депозитарну систему України", виписка з рахунка в цінних паперах номінального утримувача є документальним підтвердженням наявності на певний момент часу прав на цінні папери на рахунку номінального утримувача, що належать клієнтам номінального утримувача або клієнтам клієнта номінального утримувача, та не є підтвердженням права власності на цінні папери.

Отже, реалізація права власності на набуті цінні папери можлива після належного їх оформлення - видачі особі сертифіката (при документарній формі випуску) або зарахування цінних паперів на рахунок особи та отримання нею виписки з рахунку у цінних паперах (при бездокументарній формі випуску).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, постановою Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку №294-ДП-ДУ-Т від 26.08.2021 застосовано по відношенню до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "КУБ"</a> санкцію у вигляді анулювання ліцензії на провадження професійної діяльності на ринках капіталу - депозитарної діяльності, однак, відповідач не здійснив дій, передбачених Порядком зупинення дії та анулювання ліцензії на окремі види професійної діяльності на фондовому ринку (ринку цінних паперів), затвердженого рішенням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку № 816 від 14.05.2013 (далі - Порядок № 816), у зв`язку з чим в реєстрі (переліку) акціонерів Приватного акціонерного товариства "Вишнівський ливарно-ковальський завод" відсутня інформація про позивача (акціонера цього товариства), облік прав власності на акції якого здійснював відповідач.

Згідно з п. 12 ст. 1 Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності" (тут і далі в редакції, чинній станом на час прийняття рішення про анулювання ліцензії та набрання ним чинності), анулювання ліцензії повністю або частково - позбавлення суб`єкта господарювання права на провадження виду господарської діяльності або частини виду господарської діяльності, на який йому видано ліцензію, шляхом прийняття органом ліцензування рішення про анулювання ліцензії повністю або частково, про що робиться запис у ліцензійному реєстрі.

Відповідно до положень ч. 18 ст. 16 Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності", орган ліцензування вносить інформацію щодо рішення про анулювання ліцензії до ліцензійного реєстру, а також оприлюднює його на офіційному веб-сайті наступного робочого дня після його прийняття; інформує ліцензіата щодо рішення про анулювання ліцензії повністю або частково протягом п`яти календарних днів шляхом направлення йому рекомендованого листа.

Отже, рішення про анулювання ліцензії відповідача набуло чинності 26.09.2021.

Розділом V Порядку № 816 (тут і далі в редакції, чинній станом на час прийняття рішення про анулювання ліцензії та набрання ним чинності) визначені дії професійного учасника у випадку анулювання ліцензії на певні види професійної діяльності на фондовому ринку.

Пунктом 2 розділу V Порядку № 816 визначено дії депозитарної установи у випадку анулювання ліцензії за певним видом депозитарної діяльності:

1) депозитарна установа зобов`язана припинити провадження професійної діяльності на фондовому ринку - депозитарної діяльності за певним видом з дати набрання чинності рішенням про анулювання ліцензії за цим видом депозитарної діяльності;

2) депозитарна установа зобов`язана надати оригінал ліцензії (дублікат) (у разі наявності) до Комісії протягом 15 робочих днів з дати набрання чинності відповідним рішенням (на бланку проставляється штамп щодо його анулювання, і він повертається юридичній особі);

3) депозитарна установа зобов`язана здійснити дії, передбачені нормативно-правовим актом Комісії, що регулює питання припинення провадження професійної діяльності на фондовому ринку (ринку цінних паперів) - депозитарної діяльності.

Порядок дій депозитарних установ, а також дій юридичних осіб, яким було анульовано ліцензії на провадження депозитарної діяльності на фондовому ринку, що припиняють провадження ними професійної діяльності на фондовому ринку - депозитарної діяльності, визначені Положенням про припинення депозитарною установою провадження професійної діяльності на фондовому ринку - депозитарної діяльності, затвердженим рішенням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 08.04.2014 № 431 (далі за текстом - Положення № 431).

Відповідно до пункту 3 розділу III Положення № 431, у разі відкриття ліквідаційної процедури або прийняття органом ліцензування рішення про анулювання Ліцензії, крім випадку анулювання Ліцензії за відповідною заявою ліцензіата, уповноважений орган Депозитарної установи після отримання відповідного рішення може обрати юридичну особу, яка має відповідну Ліцензію (у тому числі ліцензію на провадження професійної діяльності на фондовому ринку - діяльності із зберігання активів ІСІ та/або діяльності із зберігання активів ПФ - за потреби) та відповідає вимогам, визначеним абзацами четвертим-дев`ятим пункту 5 розділу VI цього Положення, і яка надалі забезпечить облік та обслуговування прав на цінні папери депонентів, номінальних утримувачів, що в установленому порядку не закрили своїх рахунків у цінних паперах у Депозитарній установі / власників цінних паперів, рахунки яких обслуговуються Депозитарною установою на підставі договору з емітентом про відкриття / обслуговування рахунків у цінних паперах власників, та виплату невиплачених Депозитарною установою коштів за цінними паперами особам, що мають право на їх отримання, в установленому законодавством порядку (депозитарну установу - правонаступника), або всі документи, інформація щодо її депонентів, власників, що не мають статусу депонентів, номінальних утримувачів, що в установленому порядку не закрили своїх рахунків у цінних паперах у Депозитарній установі, та прав на цінні папери, які обліковувалися на рахунках цих депонентів, власників, номінальних утримувачів, станом на кінець операційного дня, що передує даті припинення діяльності, та невиплачені Депозитарною установою кошти за цінними паперами особам, що мають право на їх отримання, передаються до уповноваженого на зберігання. Депозитарна установа у разі прийняття рішення про обрання депозитарної установи - правонаступника не пізніше 15 календарних днів з дати початку припинення діяльності має звернутися до Центрального депозитарію цінних паперів щодо узгодження кандидатури депозитарної установи - правонаступника. Центральний депозитарій цінних паперів у порядку, встановленому його внутрішніми документами, протягом 10 робочих днів розглядає звернення Депозитарної установи та перевіряє відповідність кандидатури депозитарної установи-правонаступника вимогам, визначеним абзацами четвертим-дев`ятим пункту 5 розділу VI цього Положення. Центральний депозитарій цінних паперів може надіслати до органу ліцензування запит на отримання інформації, передбаченої цим Положенням, щодо кандидатури депозитарної установи - правонаступника, якщо необхідні відомості не внесені до відповідних інформаційних баз в достатньому обсязі та не перебувають у вільному доступі. Орган ліцензування надає Центральному депозитарію цінних паперів необхідну інформацію не пізніше 5 робочих днів після отримання запиту відповідно до порядку обміну електронними документами, встановленого органом ліцензування. У разі відповідності депозитарної установи - правонаступника встановленим вимогам Центральний депозитарій цінних паперів надає Депозитарній установі та органу ліцензування довідку про погодження кандидатури депозитарної установи-правонаступника. Депозитарна установа не пізніше наступного робочого дня після підписання з депозитарною установою - правонаступником Договору повинна доповнити розміщене на офіційному сайті Депозитарної установи повідомлення про початок процедури припинення провадження Діяльності депозитарної установи інформацією про укладення Договору з депозитарною установою - правонаступником та подати таку інформацію до Центрального депозитарію цінних паперів. Центральний депозитарій цінних паперів наступного робочого дня після отримання від Депозитарної установи зазначеної інформації розміщує на власному сайті інформацію про укладення Депозитарною установою Договору з депозитарною установою - правонаступником. У разі непогодження Центральним депозитарієм цінних паперів кандидатури депозитарної установи - правонаступника або невикористання права щодо прийняття рішення про обрання депозитарної установи - правонаступника Депозитарна установа не пізніше 30 календарних днів з дати початку припинення діяльності повинна доповнити розміщене на офіційному сайті Депозитарної установи повідомлення про початок процедури припинення провадження Діяльності депозитарної установи інформацією про передання до уповноваженого на зберігання всіх документів, інформації щодо депонентів, власників, що не мають статусу депонентів, номінальних утримувачів, що в установленому порядку не закрили своїх рахунків у цінних паперах у Депозитарній установі, та цінних паперів / прав на цінні папери, які обліковувалися на їх рахунках станом на кінець операційного дня, що передує даті припинення діяльності, та невиплачених Депозитарною установою коштів за цінними паперами особам, що мають право на їх отримання. У разі невідповідності обраної депозитарної установи-правонаступника встановленим вимогам Депозитарна установа не пізніше 30 календарних днів з дати початку припинення діяльності може обрати і погодити з Центральним депозитарієм цінних паперів іншу депозитарну установу - правонаступника.

Послідовність дій депозитарної установи, діяльність якої припиняється, у разі передання баз даних, архівів баз даних та документів уповноваженому на зберігання, визначена Розділом V Положення № 431.

За змістом пункту 1 Розділу V Положення № 431, депозитарна установа (ліквідатор - у разі відкриття ліквідаційної процедури) протягом 20 робочих днів, починаючи з першого робочого дня, наступного за датою припинення діяльності, повинна звернутись до уповноваженого на зберігання та:

1) у разі обліку станом на дату припинення діяльності цінних паперів, що належать депонентам, клієнтам номінального утримувача (клієнтам клієнта номінального утримувача), власникам цінних паперів, що не мають статусу депонента, на агрегованому рахунку (агрегованих рахунках) Депозитарної установи в Центральному депозитарії цінних паперів відкрити в Центральному депозитарії цінних паперів сегрегований рахунок (сегреговані рахунки) для здійснення відокремленого обліку цінних паперів, прав на цінні папери зазначених осіб та перевести облік таких цінних паперів, прав на цінні папери з агрегованого рахунку (агрегованих рахунків) у цінних паперах на сегрегований рахунок (сегреговані рахунки) в порядку, встановленому внутрішніми документами Центрального депозитарію цінних паперів;

2) підготувати для передання та передати уповноваженому на зберігання:

за рахунками у цінних паперах депонентів, власників, що не мають статусу депонентів, номінальних утримувачів:

виписки про стан рахунків у цінних паперах таких депонентів, власників, номінальних утримувачів, складені у формі електронного документа за рахунками таких депонентів, власників, номінальних утримувачів, станом на кінець операційного дня, що передує даті припинення діяльності, окремо за усіма цінними паперами, що обліковуються на рахунках у цінних паперах Депозитарної установи у Центральному депозитарії цінних паперів або у Національному банку України відповідно до компетенції щодо обліку цінних паперів, визначеної Законом України «Про депозитарну систему України»;

виписки про операції з цінними паперами таких депонентів, власників, номінальних утримувачів за останні 5 років до дати припинення діяльності, складені у формі електронного документа;

Переліки осіб, які мають право на отримання коштів, складені у формі електронного документа у форматі, узгодженому з уповноваженим на зберігання.

Виписки про стан рахунку в цінних паперах, виписки про операції та Переліки осіб, які мають право на отримання коштів, складені у формі електронних документів, передаються на машинному носії (магнітному, оптичному чи електронному) або з використанням засобів захищеного обміну даними відповідно до внутрішніх документів уповноваженого на зберігання;

договори про відкриття/обслуговування рахунку в цінних паперах / договори про відкриття/ обслуговування рахунків у цінних паперах власників, договори про надання послуг з обслуговування рахунку в цінних паперах номінального утримувача та документи, на підставі яких було відкрито такі рахунки в цінних паперах у Депозитарній установі, документи, на підставі яких виконувались депозитарні операції на цих рахунках, документи, що були підставою для обтяження іменних цінних паперів зобов`язаннями, які при переведенні випуску іменних цінних паперів у бездокументарну форму було передано Депозитарній установі (зберігачу цінних паперів) та зберігалися в ній (нього) (за наявності);

у разі припинення діяльності із зберігання активів ІСІ - договори про обслуговування зберігачем активів ІСІ депонентів, які не закрили рахунків, та документи, на підставі яких таким суб`єктам було відкрито рахунки в цінних паперах у Депозитарній установі та на підставі яких виконувались депозитарні операції на таких рахунках, обслуговувались операції з активами ІСІ;

у разі припинення діяльності із зберігання активів ПФ - договори про обслуговування ПФ зберігачем депонентів, які не закрили рахунків, документи, на підставі яких таким суб`єктам було відкрито рахунки в цінних паперах у Депозитарній установі та на підставі яких виконувались депозитарні операції на таких рахунках, обслуговувались операції з активами ПФ;

консолідований баланс (консолідовані баланси) (баланс (баланси)) за всіма цінними паперами, що обліковуються у Депозитарній установі на рахунках у цінних паперах депонентів, власників, номінальних утримувачів і на рахунку (рахунках) в цінних паперах Депозитарної установи в Центральному депозитарії цінних паперів та/або в Національному банку України відповідно до компетенції щодо обліку цінних паперів, визначеної Законом України «Про депозитарну систему України»), складений (складені) станом на кінець операційного дня, що передує даті припинення діяльності, у формі та форматі відповідно до внутрішніх документів уповноваженого на зберігання згідно з вимогами законодавства. У разі складання консолідованого балансу за цінними паперами, облік яких відповідно до Закону України «Про депозитарну систему України» здійснюється Національним банком України, такий баланс має бути засвідчений Національним банком України. Уповноважений на зберігання має право звернутися до Національного банку України з проханням надати консолідований баланс, складений Депозитарною установою, іншу інформацію, необхідну йому для виконання функцій уповноваженого на зберігання;

усі облікові регістри оперативного обліку, визначені внутрішніми документами Депозитарної установи під час здійснення Діяльності депозитарної установи відповідно до вимог Положення про депозитарну діяльність, у електронній формі відповідно до внутрішніх документів уповноваженого на зберігання згідно з вимогами законодавства;

3) перерахувати кошти, що призначені для виплати за цінними паперами, права на які обліковувались у Депозитарній установі, та не були нею виплачені особам, які мають право на їх отримання, у встановленому законодавством порядку, на грошовий рахунок Центрального депозитарію цінних паперів у Розрахунковому центрі не пізніше кінця робочого дня, що передує визначеній уповноваженим на зберігання даті початку передавання/отримання документів та баз даних, визначених цим Положенням, з одночасним поданням Центральному депозитарію цінних паперів відповідного повідомлення щодо загальної суми коштів окремо за кожним випуском цінних паперів відповідно до порядку, визначеного внутрішніми документами Центрального депозитарію цінних паперів.

Відповідно до п. 2 Розділу V Положення № 431, передавання документів, зазначених у пункті 1 цього розділу, від Депозитарної установи до уповноваженого на зберігання повинно бути виконано Депозитарною установою (ліквідатором - у разі відкриття ліквідаційної процедури) не пізніше 30 календарних днів, починаючи з першого робочого дня, наступного за датою припинення діяльності, та оформлено актом приймання-передавання, який підписують уповноважені особи Депозитарної установи (або ліквідатор - у разі відкриття ліквідаційної процедури) та уповноваженого на зберігання, складеним не менше ніж у двох примірниках. Строк передавання документів, зазначених у пункті 1 цього розділу, від Депозитарної установи до уповноваженого на зберігання може бути продовжено:

у разі прийняття уповноваженим органом Депозитарної установи рішення про припинення як юридичної особи внаслідок приєднання її до іншої юридичної особи, яка має Ліцензію, за рішенням уповноваженого органу Депозитарної установи. Депозитарна установа протягом 3 робочих днів з дати прийняття такого рішення надсилає відповідне повідомлення органу ліцензування, Центральному депозитарію цінних паперів та Національному банку України;

у разі відкриття ліквідаційної процедури або прийняття органом ліцензування рішення про анулювання Ліцензії, крім випадку анулювання Ліцензії за відповідною заявою ліцензіата, органом ліцензування за його окремим рішенням у разі звернення Депозитарної установи та подання документів, що обґрунтовують таке продовження. Орган ліцензування протягом 3 робочих днів з дати прийняття такого рішення надсилає відповідне повідомлення Центральному депозитарію цінних паперів та Національному банку України.

Приймання уповноваженим на зберігання документів здійснюється на підставі заяви Депозитарної установи та одночасного подання відповідних документів, що є однією з підстав для їх приймання уповноваженим на зберігання, а саме:

рішення уповноваженого органу Депозитарної установи про припинення нею провадження Діяльності депозитарної установи або припинення Депозитарної установи як юридичної особи;

постанови господарського суду про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури;

рішення органу ліцензування про анулювання Ліцензії, крім випадку анулювання Ліцензії за відповідною заявою ліцензіата.

Заява та копії зазначених документів подаються до уповноваженого на зберігання у форматі та спосіб, визначені внутрішніми документами Центрального депозитарію цінних паперів.

У разі відповідності поданих документів, зазначених у пункті 1 цього розділу, відбувається їх передання уповноваженому на зберігання, що оформлюється актом приймання-передавання, який складається у трьох примірниках, підписується уповноваженими представниками Депозитарної установи та уповноваженого на зберігання, засвідчується печатками Депозитарної установи та уповноваженого на зберігання. Один примірник цього акта залишається в уповноваженого на зберігання, інші два примірники надаються Депозитарній установі.

Не пізніше наступного робочого дня після дня підписання уповноваженим на зберігання акта приймання-передавання від Депозитарної установи документів, визначених цим Положенням, уповноважений на зберігання повідомляє про підписання зазначеного акта Національний банк України та розміщує на власному сайті інформацію про підписання уповноваженим на зберігання акта приймання-передавання від Депозитарної установи документів, визначених цим Положенням.

Після підписання акта приймання-передавання Депозитарна установа вважається такою, що припинила свою Діяльність депозитарної установи. У разі припинення Депозитарною установою Діяльності відповідно до рішення її уповноваженого органу Депозитарна установа не пізніше 5 робочих днів після підписання зазначеного акта приймання-передавання має подати до органу ліцензування заяву на анулювання Ліцензії та/або ліцензії на провадження діяльності із зберігання активів ІСІ та/або діяльності із зберігання активів ПФ та документи, визначені нормативно-правовим актом щодо зупинення дії та анулювання ліцензії на окремі види професійної діяльності на фондовому ринку (ринку цінних паперів). Уповноважений на зберігання після підписання акта приймання-передавання здійснює управління Рахунком (Рахунками) відповідно до цього Положення.

Як передбачено п. 3. Розділу V Положення № 431, протягом 5 робочих днів з дати підписання акта приймання-передавання уповноважений на зберігання повідомляє емітентів про наявність (за наявності) незакритих рахунків у цінних паперах власників, які обслуговувались Депозитарною установою на підставі договору про відкриття/обслуговування рахунків у цінних паперах власників з емітентом, та про необхідність укладення емітентом договору з новою депозитарною установою із зазначенням попередження, що у разі неукладення договору про обслуговування рахунків у цінних паперах власників з новою депозитарною установою та неподання Центральному депозитарію цінних паперів протягом 30 днів з дати відправлення ним зазначеного повідомлення копії рішення уповноваженого органу емітента про обрання нової депозитарної установи для укладання договору про обслуговування рахунків у цінних паперах власників, копії такого договору та розпорядження про переказ цінних паперів на рахунок обраної емітентом депозитарної установи, цінні папери таких власників відповідно до внутрішніх документів Центрального депозитарію цінних паперів буде переказано на рахунок у цінних паперах емітента в Центральному депозитарії цінних паперів.

Однак, суд констатує, що у матеріалах даної справи відсутні докази передання Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "КУБ" документів та баз даних, визначених Положенням № 431 до уповноваженого на зберігання - центральному депозитарію - Публічному акціонерному товариству "Національний депозитарій України".

Враховуючи, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "КУБ"</a> з моменту припинення ліцензії втратило статус депозитарної установи, і при цьому не здійснило дій, передбачених чинним законодавством, для передачі наявних у нього, як у депозитарної установи, документів, баз даних, архівів баз даних, інформації щодо його депонентів, які не закрили рахунки в цінних паперах, та прав на цінні папери, які обліковувалися на рахунках таких депонентів, уповноваженому на зберігання - Публічному акціонерному товариству "Національний депозитарій України", суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 позбавлена об`єктивної можливості підтвердити своє право власності на прості іменні акції в кількості 150 808 шт., номінальною вартістю 0,25 грн, загальною номінальною вартістю 37 702, 00 грн, емітентом яких є Приватне акціонерне товариство "Вишнівський ливарно-ковальський завод" перед іншими особами, в тому числі перед Приватним акціонерним товариством "Вишнівський ливарно-ковальський завод" та Публічним акціонерним товариством "Національний депозитарій України".

Відповідно до статті 392 Цивільного кодексу України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Вказана стаття знаходиться в розділі 29 Цивільного кодексу України "Захист права власності", тобто стосується випадків, коли існуюче, належно набуте від попереднього власника та належне певній особі право не визнається, оспорюється іншою особою, або у разі відсутності в особи документів, що засвідчують належність їй такого права, у зв`язку з їх втратою.

Отже, відповідний позов пред`являється на захист існуючого, наявного права, що виникло у позивача за передбачених законодавством підстав та підтверджується належними та допустимими доказами.

Позов про визнання права власності є речово-правовим, вимоги якого звернені до суду, що повинен підтвердити наявність у позивача права власності на спірне майно. Об`єктом цього позову є усунення невизначеності відносин права власності позивача щодо індивідуально визначеного майна. Підставою ж позову є обставини, що підтверджують наявність у позивача права власності чи іншого речового права на майно.

Умовами задоволення позову про визнання права власності на майно є наявність у позивача доказів на підтвердження у судовому порядку факту приналежності йому спірного майна на праві власності. Такими доказами можуть бути правовстановлюючі документи, а також будь-які інші докази, що підтверджують приналежність позивачу спірного майна. Відтак, до предмету доказування за позовом про визнання права власності входить встановлення цивільно-правових підстав набуття позивачем права власності на спірне майно.

Таким чином, судом встановлено, що у матеріалах справи наявні належні та достатні докази в розумінні статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України та статті 8 Закону України "Про депозитарну систему України" того, що позивач є власником простих іменних акцій в кількості 150 808 шт., номінальною вартістю 0,25 грн, загальною номінальною вартістю 37 702, 00 грн, емітентом яких є Приватне акціонерне товариство "Вишнівський ливарно-ковальський завод".

При цьому, реалізація позивачем права власності на цінні папери можлива після їх належного оформлення - зарахування цінних паперів на його рахунок та отримання виписки з рахунку у цінних паперах, що унеможливлюється не переданням Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "КУБ" документів та баз даних, визначених Положенням № 431 до уповноваженого на зберігання - центральному депозитарію - Публічному акціонерному товариству "Національний депозитарій України", з подальшим перерахуванням їх на рахунок позивача.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що неможливість зарахування з наведених вище підстав цінних паперів на рахунок позивача та відповідно отримання ним виписки з рахунку у цінних паперах є фактично втратою позивачем документів, що засвідчують належність йому права власності на вказані цінні папери, а тому згідно приписів статті 392 Цивільного кодексу України може бути підставою для визнання за ним такого права.

Однак, в свою чергу, суд вказує також наступне.

За змістом статей 15 і 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі його порушення, невизнання або оспорювання, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на тому, що, як правило, суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (зокрема, постанови: від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18, від 22.06.2021 у справі № 334/3161/17).

У певних випадках спосіб захисту імперативно "прив`язаний" до певного складу правопорушення. У таких випадках можна стверджувати, що спосіб захисту визначений законом (встановлений законом), тобто термін "встановлений законом" означає не просто те, що він названий у законі (наприклад, є в переліку статті 16 Цивільного кодексу України, статті 20 Господарського кодексу України), а те, що спосіб захисту за його змістом кореспондує конкретному правопорушенню. У цих випадках положення частини першої статті 5 Господарського процесуального кодексу України вимагає, щоб суд застосував саме такий спосіб захисту (вказане узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.11.2023 у справі № 916/1174/22).

Застосування будь-якого способу захисту цивільного права та інтересу має бути об`єктивно виправданим та обґрунтованим. Це означає, що застосування судом способу захисту, обраного позивачем, повинно реально відновлювати його наявне суб`єктивне право, яке порушене, оспорюється або не визнається; обраний спосіб захисту повинен відповідати характеру правопорушення; застосування обраного способу захисту має відповідати цілям судочинства; застосування обраного способу захисту не повинно суперечити принципам верховенства права та процесуальної економії, зокрема не повинно спонукати позивача знову звертатися за захистом до суду (постанови Великої Палати Верховного Суду: від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19, від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц, від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20). Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечує поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантує особі можливість отримання нею відповідного відшкодування, тобто такий захист повинен бути повним та забезпечувати таким чином мету здійснення правосуддя та принцип процесуальної економії (забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18).

Суд вказує, що позовна вимога про визнання права власності є належним способом захисту, який передбачено законом.

Порядок провадження депозитарної діяльності центральним депозитарієм цінних паперів (далі - центральний депозитарій) та депозитарними установами з надання послуг із зберігання та обліку цінних паперів, обліку і обслуговування набуття, припинення та переходу прав на цінні папери і прав за цінними паперами та обмежень прав на цінні папери на рахунках у цінних паперах визначається Положенням про провадження депозитарної діяльності, затвердженим рішенням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку № 735 від 23.04.2013 (далі - Положення № 735).

Відповідно до пп. 14 п. 1 Глави 2 Розділу V Положення № 735, у разі якщо депозитарна установа (зберігач цінних паперів), якій (якому) анульовано ліцензію на провадження професійної діяльності на ринках капіталу (фондовому ринку) - депозитарної діяльності депозитарної установи (зберігача цінних паперів), не виконала (не виконав) вимоги нормативно-правового акта щодо припинення провадження професійної діяльності на ринках капіталу (фондовому ринку) - депозитарної діяльності депозитарної установи (зберігача цінних паперів):

якщо цінні папери власника обліковуються на сегрегованому рахунку депозитарної установи в Центральному депозитарії і Центральний депозитарій має можливість встановити особу цього власника на підставі даних, що містяться в системі депозитарного обліку:

Центральним депозитарієм - на підставі звернення обраної власником депозитарної установи та подання йому документів, передбачених внутрішніми документами Центрального депозитарію;

депозитарною установою - за розпорядженням депонента чи керуючого його рахунком, на рахунок якого зараховуються цінні папери;

у всіх інших випадках:

Центральним депозитарієм - на підставі судового рішення, яке набрало законної сили та яким визнано право власності особи (осіб) на цінні папери, права на які обліковувались на її рахунку, відкритому депозитарною установою (зберігачем цінних паперів), та розпорядження депозитарної установи, на рахунок якої переказуються цінні папери. Центральний депозитарій здійснює операцію переказу лише за умови, якщо загальна кількість визначених у судовому рішенні цінних паперів окремого випуску не перевищує кількості цінних паперів цього випуску на рахунку депозитарної установи (зберігача цінних паперів), яка не передала у встановлені законодавством строки документи, бази даних, копії баз даних, архіви баз даних;

депозитарною установою - за розпорядженням депонента чи керуючого його рахунком, на рахунок якого зараховуються визначені у судовому рішенні цінні папери.

Внесення змін до системи депозитарного обліку cтосовно цінних паперів конкретного власника (крім встановлених цим Положенням випадків стосовно цінних паперів, які та права на які обліковуються на рахунку номінального утримувача) здійснюється виключно депозитарними установами.

Як вбачається з позовної заяви, позивачем заявлено лише позовну вимогу до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "КУБ"</a> про визнання права власності, позовної вимоги про зобов`язання Публічного акціонерного товариства "Національний депозитарій України" внести зміни до системи депозитарного обліку стосовно цінних паперів без розпорядження Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "КУБ"</a> шляхом здійснення безумовної депозитарної операції не було заявлено.

При цьому суд вказує, що Публічне акціонерне товариство "Національний депозитарій України" у даній справі є третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача.

Однак, в свою чергу, за змістом ч. 1 ст. 48 Господарського процесуального кодексу України, суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, залучити до участі у ній співвідповідача.

З наведеного вбачається, що суд має право залучити до участі у справі співвідповідача лише за клопотанням позивача.

Окрім того, згідно з ч. 1 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України, у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

Такими чином, позовна вимога про визнання права власності цінні папери, а саме прості іменні акції в кількості 150 808 шт., номінальною вартістю 0,25 грн, загальною номінальною вартістю 37 702, 00 грн, емітентом яких є Приватне акціонерне товариство "Вишнівський ливарно-ковальський завод" може бути ефективним способом захисту цивільних прав лише в разі, якщо вона поєднується з позовною вимогою про зобов`язання Публічного акціонерного товариства "Національний депозитарій України" внести зміни до системи депозитарного обліку стосовно цінних паперів без розпорядження Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "КУБ"</a> шляхом здійснення безумовної депозитарної операції: переказу прості іменні акції в кількості 150 808 шт., номінальною вартістю 0,25 грн, загальною номінальною вартістю 37 702, 00 грн, емітентом яких є Приватне акціонерне товариство "Вишнівський ливарно-ковальський завод" з рахунку в цінних паперах депозитарної установи - Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "КУБ"</a> на рахунок в цінних паперах іншої депозитарної установи.

З наведеного вбачається, що ОСОБА_1 обрано неефективний спосіб захисту своїх прав, оскільки задоволення позовної вимоги про визнання права власності не призведе до поновлення її прав.

Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19).

А відтак, суд оцінюючи належність та ефективність позовних вимог про визнання права власності, приходить до висновку, що за обставин не заявлення до суду позивачем у цій справі вимоги про зобов`язання Публічного акціонерного товариства "Національний депозитарій України" внести зміни до системи депозитарного обліку стосовно цінних паперів без розпорядження Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "КУБ"</a> шляхом здійснення безумовної депозитарної операції, обраним ним спосіб захисту є неефективним, що є самостійною підставою для відмови у позові, у зв`язку з чим суд відмовляє ОСОБА_1 у задоволенні позову повністю.

Згідно з частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частинами 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Як вказано в статті 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України встановлено що, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

В статті 79 Господарського процесуального кодексу України вказано, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у вигляді сплаченого судового збору підлягають покладенню на позивача.

Керуючись ст. 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду відповідно до положень Господарського процесуального кодексу України подається до Північного апеляційного господарського суду протягом 20 (двадцяти) днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 19.12.2024.

Суддя О.В. Мандриченко