Рішення

від 14.11.2024 по справі 910/6064/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

14.11.2024Справа № 910/6064/24Господарський суд міста Києва у складі судді Васильченко Т.В., за участю секретаря судового засідання Демидової А.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження матеріали справи №910/6064/24

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОНК-Енерджи»

до Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго»

про стягнення 3948113,94 грн

Представники учасників справи:

від позивача: Носенко І.П.;

від відповідача: Бондаренко О.О.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ОНК-Енерджи» (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовними вимогами до Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» (далі - відповідач) про стягнення 3948113,94 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення взятих на себе зобов`язань за договором про врегулювання небалансів електричної енергії №1566-01024 від 13.04.2020 року не здійснив оплату залишків вартості небалансів електричної енергії, у зв`язку з чим позивачем заявлено до стягнення основний борг у розмірі 3719512,57 грн, 3% річних у розмірі 114902,74 грн та інфляційні втрати у розмірі 113698,63 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.06.2024 відкрито провадження у справі №910/6064/24 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 09.07.2024.

20.06.2024 року до відділу діловодства суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» від Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив проти задоволення позову та вказав, що у зв`язку з систематичним порушенням ряду учасників ринку - сторонами, відповідальними за небаланс, своїх фінансових зобов`язань перед ОСП, поточний рахунок відповідача із спеціальним режимом використання не накопичує у достатній мірі коштів для належного проведення ОСП розрахунків на балансуючому ринку, в тому числі, із позивачем. Крім того, відповідач зауважив, що він сплачує рахунки, які оформлені належним чином та ним отримані у встановленому порядку, тоді як станом на 17.06.2024 рахунки згідно з договором про врегулювання небалансів електричної енергії №1566-01024 від 13.04.2020, окрім рахунку за врегулювання квітня 2023, не надходили, про що повідомлено листом від 13.05.2024 №01/28692 ТОВ «ОНК-Енерджи». При цьому, позивач не надає доказів направлення рахунків відповідачу і їх отримання, у зв`язку з чим зобов`язання по оплаті для відповідача не настали, а вимога про сплату 3 % річних та інфляційних втрат з посиланням на строки виставлення рахунків НЕК «Укренерго», є безпідставною та необґрунтованою.

25.06.2024 року до відділу діловодства суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю «ОНК-Енерджи» надійшла відповідь на відзив, у якій позивач зауважив, що положення спірного договору не містять будь-яких застережень щодо використання відповідачем під час розрахунків з позивачем спеціального рахунку, а тому яким чином та з якого рахунку буде здійснена сплата відповідачем заборгованості по договору не має значення. Також позивач наголосив, що з сукупного аналізу умов договору та Правил ринку слідує, що обов`язком щодо формування, надсилання платіжних документів та здійснення розрахунків між учасниками ринку в Системі наділений саме адміністратор розрахунків (АР), відтак строк для розрахунків обчислюється з дня розміщення (формування) рахунку відповідачем (АР) у системі управління ринком.

У судовому засіданні 09.07.2024 суд, у відповідності до частини 4, 5 статті 233 Господарського процесуального кодексу України, постановив ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів, встановлення сторонам строку на подачу заяв по суті спору та відкладення підготовчого засідання у справі на 30.07.2024.

17.07.2024 року до відділу діловодства суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю «ОНК-Енерджи» надійшли додаткові пояснення, в яких позивач зазначив, що долучені до позову акти купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів, були підписані сторонами у порядку передбаченому договором та Правилами ринку, а саме за допомогою електронного підпису в системі електронного документообігу у мережі інтернет за посиланням https://online.ua.energy/.

30.07.2024 року Приватним акціонерним товариством «Національна енергетична компанія «Укренерго» було подано клопотання про долучення доказів.

У судовому засіданні 30.07.2024, виходячи з того, що судом здійснено усі необхідні та достатні дії для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті, суд, у відповідності до частини 4, 5 статті 233 Господарського процесуального кодексу України, постановив ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про закриття підготовчого провадження у справі та призначення справи для розгляду по суті.

Під час розгляду справи по суті, у відповідності до приписів статті 216 Господарського процесуального кодексу України, оголошувались перерви, зокрема, до 14.11.2024.

У судовому засіданні 14.11.2024 представник позивача позовні вимоги підтримав, просив задовольнити, у свою чергу відповідач заперечив проти задоволення позову.

На виконання вимог ст. 223 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 219 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 14.11.2024 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, відносини, пов`язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище врегульовані Законом України «Про ринок електричної енергії» (надалі в редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пункту 55 частини 1 статті 1 Закону України «Про ринок електричної енергії» оператор системи передачі (надалі - ОСП) - юридична особа, відповідальна за експлуатацію, диспетчеризацію, забезпечення технічного обслуговування, розвиток системи передачі та міждержавних ліній електропередачі, а також за забезпечення довгострокової спроможності системи передачі щодо задоволення обґрунтованого попиту на передачу електричної енергії.

Частиною 2 статті 52 Закону України «Про ринок електричної енергії» передбачено, що на ОСП покладено функції адміністратора розрахунків (надалі - АР).

Відповідно до частини 1 статті 52 Закону України «Про ринок електричної енергії» АР забезпечує організацію роботи ринку електричної енергії відповідно до цього Закону, правил ринку та кодексу комерційного обліку.

Згідно частини 1 статті 68 Закону України «Про ринок електричної енергії» в Україні функціонує єдиний балансуючий ринок.

За положеннями пункту 46 частини 1 статті 1 Закону України «Про ринок електричної енергії» небаланс електричної енергії - розрахована відповідно до правил ринку для кожного розрахункового періоду різниця між фактичними обсягами відпуску або споживання, імпорту, експорту електричної енергії сторони, відповідальної за баланс, та обсягами купленої і проданої електричної енергії, зареєстрованими відповідно до правил ринку.

Відповідно до ч. 3 ст. 3, п. 6 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про ринок електричної енергії» обов`язковою умовою участі на ринку електричної енергії (крім споживачів, які купують електроенергію за договором постачання електричної енергії споживачу) є укладення договору про врегулювання небалансів з ОСП, яким є ПАТ «НЕК «Укренерго».

Учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльністю на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються, зокрема, договори про врегулювання небалансів.

Частиною 2 статті 68 Закону України «Про ринок електричної енергії» передбачено, що виробники зобов`язані надавати послуги з балансування в обсягах та випадках, визначених цим Законом та правилами ринку. Надавати послуги з балансування мають право також споживачі у порядку, визначеному правилами ринку.

Відповідно до частини 5 статті 70 Закону України «Про ринок електричної енергії» оператор системи передачі врегульовує небаланси електричної енергії із сторонами, відповідальними за баланс, у порядку, визначеному цим Законом та правилами ринку. Врегулюванням небалансів електричної енергії є вчинення стороною, відповідальною за баланс, правочинів щодо купівлі-продажу електричної енергії з оператором системи передачі в обсягах небалансів електричної енергії за цінами небалансів, визначеними відповідно до правил ринку. Типовий договір про врегулювання небалансів електричної енергії затверджується Регулятором, яким згідно з п. 72 ч. 1 ст. 1 вказаного Закону є Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Сторони, відповідальні за баланс, зобов`язані надавати гарантії виконання фінансових зобов`язань за договорами про врегулювання небалансів відповідно до правил ринку.

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018р. № 307 затверджені Правила ринку, якими визначено порядок реєстрації учасників ринку, порядок та вимоги до забезпечення виконання зобов`язань за договорами про врегулювання небалансів електричної енергії, правила балансування, правила функціонування ринку допоміжних послуг, порядок проведення розрахунків на балансуючому ринку та ринку допоміжних послуг, порядок виставлення рахунків, порядок внесення змін до цих Правил, положення щодо функціонування ринку при виникненні надзвичайної ситуації в об`єднаній енергетичній системі України.

Наказом від 03.04.2019р. № 204 затверджено умови договору про врегулювання небалансів електричної енергії, із подальшими змінами в редакції наказів НЕК «Укренерго» від 08.07.2019р. №366, від 07.08.2019р. №423, від 16.08.2019р. №441, від №85, від 26.11.2020р. №634, від 21.12.2020р. №709, від 05.01.2021р. №6, від №111, від 16.03.2021 №141, від 01.06.2021р. №303, від 31.01.2022р. №58, від №161, від 16.05.2022р. №176, від 09.06.2022р. №236, від 27.01.2023р. №58, від 01.03.2024р. №117 та від 24.06.2024р. №360.

Відповідно до пунктів 1.1, 1.2 договору про врегулювання небалансів електричної енергії, цей договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови врегулювання небалансів електричної енергії СВБ, у тому числі її балансуючої групи. Цей договір є договором приєднання в розумінні статті 634 Цивільного кодексу України, умови якого мають бути прийняті іншою стороною не інакше, як шляхом приєднання до запропонованого договору в цілому. На підставі цього договору сторона, що приєднується, набуває статусу учасника ринку та здійснює свою діяльність у якості СВБ.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, Товариство з обмеженою відповідальністю «ОНК-Енерджи» приєдналося до умов договору про врегулювання небалансів електричної енергії.

У свою чергу, ПАТ «НЕК «Укренерго» повідомленням за вих. № 01/13477 від 13.04.2020 про укладення договору про врегулювання небалансів електричної енергії проінформувало позивача про приєднання до умов такого договору та долучення до реєстру учасників ринку (ідентифікатор договору №1566-01024, дата акцептування - 13.04.2020р.).

Таким чином, між сторонами укладено договір про врегулювання небалансів електричної енергії від 13.04.2020р. № 1566-01024 (надалі - договір).

Оскільки спірні правовідносини виникли у період з березня по травень 2023 року, то до них застосовується договір в редакції наказу НЕК «Укренерго» від 27.01.2023 №58.

Умовами пункту 1.3 договору встановлено, що СВБ врегульовує небаланси електричної енергії, що склалися в результаті діяльності її балансуючої групи на ринку електричної енергії, або передає свою відповідальність за небаланси електричної енергії іншій СВБ шляхом входження до її балансуючої групи.

Відповідно до пункту 1.4 договору ОСП врегульовує небаланси електричної енергії з СВБ у порядку, визначеному Законом України «Про ринок електричної енергії» (далі - Закон) та Правилами ринку, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14 березня 2018 року № 307 (далі - Правила ринку).

Врегулюванням небалансів електричної енергії є вчинення СВБ правочинів щодо купівлі-продажу електричної енергії та оплати платежів відповідно до Правил ринку (пункт 1.5 договору).

Пунктом 2.1 та 2.2 договору встановлено, що вартість небалансів електричної енергії та суми платежів, що передбачені до сплати зі сторони СВБ та ОСП, розраховуються АР для кожного розрахункового періоду доби відповідно до Правил ринку. Оплата платежів відповідно до цього договору здійснюється з урахуванням податків та зборів, передбачених діючим законодавством. За підсумками місяця визначається індикативна величина - середньозважена ціна небалансів електричної енергії за розрахунковий місяць, що розраховується шляхом ділення загальної вартості небалансів електричної енергії на загальний обсяг небалансів електричної енергії. Порядок розрахунку обсягів, ціни та вартості небалансів електричної енергії визначається Правилами ринку.

Згідно пункту 5.1 договору виставлення рахунків та здійснення платежів щодо оплати вартості небалансів, відбувається відповідно до процедур та графіків, передбачених Правилами ринку, та згідно з умовами цього договору.

Подання платіжних документів здійснюється сторонами відповідно до Правил ринку (пункт 5.6 договору).

Відповідно до пункту 5.9 договору ОСП формує та направляє акт купівлі-продажу (далі - акт) до СВБ не пізніше 13 календарного дня місяця, наступного за розрахунковим. Підписання акта відбувається в електронній формі (за допомогою системи, яка забезпечує функціонування електронного документообігу з накладанням КЕП (за винятком випадків, коли використання електронного підпису прямо заборонено Законом)), що забезпечує юридично значимий електронний документообіг між Сторонами та розміщений у мережі Інтернет за посиланням: https://online.ua.energy/, або у паперовій формі шляхом підписання уповноваженою особою акта (у разі неможливості підпису в електронній формі). Сторонами має бути забезпечена можливість здійснення електронного документообігу шляхом реєстрації у системі, яка забезпечує функціонування електронного документообігу. Протягом двох робочих днів з дня направлення ОСП до СВБ акта СВБ розглядає та повертає ОСП один примірник акта, підписаного зі своєї сторони. Акт повинен бути підписаний сторонами в один і той самий спосіб. У разі незгоди із розрахунками ОСП відповідно до акта СВБ протягом двох робочих днів надсилає ОСП обґрунтовані зауваження щодо цього акта та ініціює спір відповідно до норм чинного законодавства. До здійснення коригування обсяг та вартість електричної енергії визначається за даними, зазначеними в акті. Якщо СВБ протягом двох робочих днів з дня направлення ОСП до СВБ акта не ініціював спір та не направив до ОСП підписаний зі сторони СВБ примірник акта, то такий акт вважається підписаним СВБ.

СВБ протягом двох робочих днів повертає ОСП один примірник підписаного зі своєї сторони Акта купівлі-продажу у паперовому та/або електронному вигляді (засобами електронного документообігу з накладанням КЕП) (пункт 5.10 договору).

Пунктом 9.1 та 9.2 договору встановлено, що він набирає чинності з дати реєстрації ОСП СВБ відповідно до її заяви-приєднання до цього договору і є чинним до 31 грудня включно року, у якому була надана заява-приєднання. Після реєстрації учасника ринку ОСП зобов`язаний надати такій СВБ витяг з відповідного реєстру. Якщо жодна зі сторін не звернулася до іншої сторони у строк не менше ніж за 1 місяць до закінчення терміну дії цього договору з ініціативою щодо його розірвання, то цей договір вважається продовженим на наступний календарний рік на тих же умовах.

Згідно пункту 10.1 договору, договір може бути змінений ОСП в односторонньому порядку у разі внесення регулятором змін до типового договору про врегулювання небалансів електричної енергії, який є додатком 1 до Правил ринку.

У такому випадку зміни до цього договору вносяться ОСП протягом 10 днів з дня набрання ними чинності. Договір зі змінами оприлюднюється на вебсайті ОСП. Якщо учасник ринку не ініціював розірвання цього договору протягом одного місяця з дати набрання чинності змінами, вважається, що він погодився зі зміненим договором (пункт 10.2 та 10.3 договору).

Як вбачається з матеріалів справи, ПАТ «НЕК «Укренерго» як АР сформував у Системі управління ринком рахунки за небаланси електричної енергії за договором за ІІІ декаду березня 2023 року, І декаду квітня 2023 року, за ІІ декаду квітня 2023 року, за ІІІ декаду квітня 2023 року, за І декаду травня 2023, за ІІ декаду травня 2023 року та за ІІІ декаду травня 2023 року: за період 21.03.2023-31.03.2023 року - 0,01 грн - відповідно до рахунку-фактури 0604202300141 від 06.04.2023; за період 01.04.2023-10.04.2023 року - 1488531,91 грн - відповідно до рахунку-фактури 1404202300145 від 14.04.2023; за період 11.04.2023-20.04.2023 року - 584424,20 грн - відповідно до рахунку-фактури 2604202300542 від 26.04.2023; за період 21.04.2023-30.04.2023 року - 436091,34 грн - відповідно до рахунку-фактури 0405202300135 від 04.05.2023; за період 01.05.2023-10.05.2023 року - 438711,40 грн - відповідно до рахунку-фактури 1605202300332 від 16.05.2023; за період 11.05.2023-20.05.2023 року - 380390,35 грн - відповідно до рахунку-фактури 2505202300139 від 25.05.2023; за період 21.05.2023-31.05.2023 року - 391363,36 грн - відповідно до рахунку-фактури 0606202300682 від 06.06.2023.

Крім того, обсяги та вартість електричної енергії для врегулювання небалансів підтверджується актом купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів та сплати інших платежів №ВН/23/03-1566 від 31.03.2023, актом купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів та сплати інших платежів №ВН/23/04-1566 від 30.04.2023 та актом купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів та сплати інших платежів №ВН/23/05-1566 від 31.05.2023, які підписані сторонами за допомогою електронного підпису, без будь-яких зауважень та заперечень.

Отже, ТОВ «ОНК-Енерджи» надав ПАТ «НЕК «Укренерго» обумовлені договором №1566-01024 від 13.04.2020 послуги по врегулюванню небалансів електричної енергії, у зв`язку з чим у відповідача виник обов`язок по сплаті вартості небалансів електричної енергії за вищезазначені розрахункові періоди на загальну суму 3719512,57 грн.

Про належне виконання позивачем своїх зобов`язань за договором свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення позивачем умов договору.

Позаяк, відповідач свого обов`язку з оплати наданих послуг належним чином не виконав, у зв`язку з чим виник борг в сумі 3719512,57 грн.

19.12.2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ОНК-Енерджи» звернулося до Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» з вимогою №1912-1/23-н, у якій вимагало від відповідача сплатити наявну заборгованість по договору №1566-01024 від 13.04.2020 у розмірі 3719512,57 грн.

У відповідь на вищезазначену вимогу, ПАТ «НЕК «Укренерго» надіслало лист за вих. № 01/72267 від 28.12.2023, відповідно до якого відповідачем було підтвержено, що станом на 25.12.2023 заборгованість НЕК «Укренерго» перед ТОВ «ОНК-Енерджи» за несплаченими рахунками, відповідно до договору становить 3719512,57 грн. в т.ч. ПДВ (за періоди квітень 2023 року та травень 2023 року) та зазначив про відсутність достатньої суми коштів на поточному рахунку зі спеціальним режимом використання для проведення розрахунків в повному обсязі, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статей 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов`язковим для виконання сторонами.

При цьому, зобов`язання в силу вимог статті 525 та частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у частині 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором надання послуг, а відповідно до частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з частиною 1 статті 902 Цивільного кодексу України, виконавець повинен надати послугу особисто, а замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч.1 ст. 903 Цивільного кодексу України).

Положенням ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до пп. 7.7.4. Правил ринку оплата платіжного документа з банківського рахунку АР на банківський рахунок учасника ринку здійснюється протягом чотирьох робочих днів з дати направлення рахунка.

Зі змісту відзиву на позовну заяву вбачається, що відповідач заперечив проти задоволення позову, в тому числі, з підстав відсутності у нього обов`язку по сплаті вартості отриманих від позивач послуг, оскільки жодних рахунків-фактури він не отримував.

Згідно пункту 5.1 договору виставлення рахунків та здійснення платежів щодо оплати вартості небалансів, відбувається відповідно до процедур та графіків, передбачених Правилами ринку, та згідно з умовами цього договору.

Подання платіжних документів здійснюється сторонами відповідно до Правил ринку (пункт 5.6 договору).

Розділом VII Правил ринку врегульовано питання щодо виставлення рахунків та платежів, у тому числі виставлення рахунків за небаланси електричної енергії.

За умовами п. 1.11.1. Правил ринку за допомогою системи управління ринком здійснюється управління всіма процесами, зокрема, проведенням необхідних розрахунків, реєстрацією ринкових даних і результатів діяльності на ринку електричної енергії згідно з цими Правилами.

Згідно пункту 7.3.1. Правил ринку АР на щодекадній основі надсилає платіжний документ кожній СВБ із зазначенням суми, що СВБ зобов`язана сплатити АР, або суми, що АР зобов`язаний сплатити СВБ через її небаланси електричної енергії протягом відповідного періоду.

Так, за приписами пп. 7.3.1. Правил ринку, АР на щоденній основі надсилає платіжний документ кожній СВБ із зазначенням суми, що СВБ зобов`язана сплатити АР, або суми, що АР зобов`язаний сплатити СВБ через її небаланси електричної енергії протягом відповідного періоду.

Відповідно до пп. 7.7.4. Правил ринку оплата платіжного документа з банківського рахунку АР на банківський рахунок учасника ринку здійснюється протягом чотирьох робочих днів з дати направлення рахунка.

З умов договору та Правил ринку слідує, що обов`язком щодо формування, надсилання платіжних документів та здійснення розрахунків між учасниками ринку в Системі наділений саме адміністратор розрахунків.

Відтак, строк для розрахунків обчислюється з дня розміщення (формування) рахунку відповідачем (АР) у системі управління ринком.

Таким чином, ПАТ «НЕК «Укренерго», будучи одночасно АР та ОСП, перебуває одночасно в цілком різних самостійних статусах учасника ринку електричної енергії, має можливість не тільки отримувати рахунки та ознайомлюватись з їх змістом у момент виставлення таких рахунків у Системі, а й проводити розрахунки за ними.

Отже, посилання відповідача на те, що позивач не надав підтверджень отримання відповідачем рахунків-фактури за спірний період, судом відхиляються так як ані Правилами ринку, ані умовами договору не передбачено направлення рахунків у інший спосіб, а тому належним є їх направлення (формування) адміністратором розрахунків у системі розрахунків за небаланси електричної енергії.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 19.01.2023 у справі №910/15364/20, від 01.06.2022 у справі №910/11109/21, від 13.09.2022 у справі №910/8901/20, від 18.10.2020 у справі №910/6578/21, від 08.11.2022 у справі № 910/21124/20.

Відтак, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та змісту пунктів 5.1, 5.6 договору та пункту 7.7.4. Правил ринку строк виконання відповідачем грошового зобов`язання з оплати наданих робіт (послуг) за договором на момент розгляду справи настав.

Втім, відповідач у встановлені договором строки оплати за надані послуги не здійснив.

Тоді як, ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Порушенням зобов`язання, у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Враховуючи, що факт надання позивачем узгоджених послуг відповідачу та факт порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань в частині оплати наданих послуг за договором підтверджений матеріалами справи і не спростований відповідачем, суд вважає обґрунтованими позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в розмірі 3719512,57 грн.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду №910/12604/18 від 01.10.2019).

Враховуючи, що відповідач допустив прострочення розрахунків з позивачем за отриманні послуги, на підставі частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, позивачем нараховано та заявлено до стягнення 3% річних у розмірі 114902,74 грн та інфляційні втрати в сумі 113698,63 грн.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку 3% річних, судом встановлено, що їх розмір є меншим ніж заявлено позивачем, оскільки останнім невірно визначено початок періоду прострочення (замість обрахування початку періоду в робочих днях без урахування вихідних, обраховано початок періоду в календарних днях з урахуванням вихідних), у зв`язку з чим, за розрахунком суду, належною сумою до стягнення 3% річних є 113986,47 грн, в іншій частині цих позовних вимог належить відмовити.

У той же час, це не вплинуло на розрахунок інфляційних втрат, оскільки з урахуванням методики їх розрахунку, розрахунок індексу інфляції здійснюється не за окремі інтервали часу, а в цілому за весь період прострочення, у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у заявленому позивачем розмірі.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов`язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість.

Твердження ж відповідача, що прострочення виникло не з його вини, оскільки він міг сплачувати вартість балансуючої електричної енергії виключно з поточного рахунка із спеціальним режимом використання відповідно до Правил ринку та за наявності коштів, що надійшли від інших учасників, судом відхиляються з огляду на те, що наявність рахунку із спеціальним режимом використання не відкладає та не відміняє обов`язку відповідача належним чином виконувати зобов`язання за договором про врегулювання небалансів електричної енергії №1566-01024 від 13.04.2020.

При цьому, положення спірного договору не містять будь-яких застережень щодо використання відповідачем поточного рахунку зі спеціальним режимом використання, та, відповідно, умови про розрахунок за продану електричну енергію лише з такого рахунку та/або за умови наявності коштів на такому рахунку.

Водночас, аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.

Суд також зважає, що як неодноразово вказував ЄСПЛ, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони. Лише той факт, що суд окремо та детально не відповів на кожний аргумент, представлений сторонами, не є свідченням несправедливості процесу (рішення ЄСПЛ у справі «Шевельов проти України»).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.05.2023 у справі №924/1351/20(924/214/22).

З огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд дає вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах. При цьому суд наголошує, що усі інші доводи та міркування сторін, окрім зазначених у мотивувальній частині рішення, взяті судом до уваги, однак не спростовують висновків суду та не суперечать дійсним обставинам справи і положенням чинного законодавства.

Приймаючи до уваги вищевикладене в сукупності, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Крім того, позивач просить суд покласти на відповідача витрати на правничу допомогу в розмірі 50000,00 грн.

Частиною 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження понесених витрат на правову допомогу позивачем надано копію договору про надання професійної правничої допомоги №06/24-юр від 10.05.2024 (надалі - договір про надання правничої допомоги), укладеного між Адвокатським об`єднанням «Овіс Лігал» (далі - адвокатське об`єднання) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ОНК-Енерджи» (далі - клієнт), рахунок №09/24 від 14.05.2024, ордер на надання правничої (правової) допомоги серії ВН №1363956 від 10.05.2024, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ОД №003230 від 21.03.2018, платіжну інструкцію №1057 від 15.05.2024.

Відповідно до пункту 1.1 договору про надання правничої допомоги клієнт доручає, а адвокатське об`єднання приймає на себе зобов`язання надати професійну правничу допомогу, визначену п. 1.2 договору, а клієнт зобов`язується її прийняти та оплатити у повному обсязі.

Пунктом 1.2 договору про надання правничої допомоги встановлено, що під професійною правничою допомогою (далі - послуги) сторонами розуміються будь-які юридично значимі дії, вчинені старшими партнерами, партнерами, адвокатами та помічниками адвокатів адвокатського об`єднання в інтересах клієнта в господарському суді м. Києва в рамках провадження у справі щодо стягнення з ПАТ «НЕК «Укренерго» заборгованості по договору про врегулювання небалансів електричної енергії від 13.04.2020р. № 1566-01024.

Згідно пункту 1.3 договору про надання правничої допомоги послуги, визначені п. 1.2 даного договору, передбачають: проведення правової експертизи наданих клієнтом для вивчення документів та складання по них правових висновків; надання правової консультації клієнту, погодження із клієнтом правової позиції у спірних правовідносинах з ПАТ «НЕК «Укренерго» щодо стягнення заборгованості по договору про врегулювання небалансів електричної енергії від 13.04.2020р. № 1566-01024; складання проекту позову ТОВ «ОНК- Енерджи» до ПАТ «НЕК «Укренерго» щодо стягнення заборгованості по договору про врегулювання небалансів електричної енергії від 13.04.2020р. № 1566-01024; формування пакету документів (копіювання документів, складання опису вкладення у конверт) з метою поштового відправлення на адресу ПрАТ «НЕК «Укренерго» та господарського суду м. Києва екземпляру позовної заяви (із додатками); подання позовної заяви ТОВ «ОНК-Енерджт» до ПАТ «НЕК «Укренерго» щодо стягнення заборгованості по договору про врегулювання небалансів електричної енергії від 13.04.2020р. № 1566-01024 до Господарського суду міста Києва; участь у судових засіданнях Господарського суду м. Києва в інтересах клієнта у справі щодо стягнення з ПАТ «НЕК «Укренерго» заборгованості по договору про врегулювання небалансів електричної енергії від 13.04.2020р. №1566-01024; підготовка та подання інших необхідних процесуальних заяв та клопотань в ході розгляду справи.

За послуги (професійну правничу допомогу), надані клієнту в межах даного договору, останній сплачує адвокатському об`єднанню фіксований гонорар (пункт 2.1 договору про надання правничої допомоги).

Умовами пункту 2.2 договору про надання правничої допомоги сторони погодили, що розмір гонорару за надані клієнту в межах даного договору послуги (професійну правничу допомогу) складає 50000 грн. (п`ятдесят тисяч грн 00 коп.) та не залежить від фактичного обсягу наданих послуг (професійної правничої допомоги).

Відповідно до пункту 2.3 договору про надання правничої допомоги гонорар, передбачений п.п. 2.1, 2.2 даного договору, сплачується клієнтом на користь адвокатського об`єднання наступним чином: 20000 грн (двадцять тисяч грн. 00 коп.) сплачується клієнтом на користь адвокатського об`єднання протягом 3-х банківських днів з дня виставлення рахунку на оплату послуг (професійної правничої допомоги) після підписання даного договору; 30000 грн (тридцять тисяч грн 00 коп) сплачується клієнтом на користь адвокатського об`єднання протягом 5-х банківських днів з дня складення повного тексту рішення Господарського суду міста Києва у справі за позовом ТОВ «ОНК-Енерджи» до ПАТ «НЕК «Укренерго» про стягнення заборгованості по договору про врегулювання небалансів електричної енергії від 13.04.2020р. №1566-01024.

Згідно пункту 2.4 договору про надання правничої допомоги оплата передбачених п.п. 2.2 2.3 даного договору грошових коштів здійснюються клієнтом в національній валюті у безготівковій формі шляхом їх перерахування на розрахунковий рахунок адвокатського об`єднання в установі банку за реквізитами, зазначеними по тексту даного договору.

Даний договір набирає чинності з дня його підписання та діє до « 31» грудня 2024 року (пункт 9.1 договору).

Як вбачається з матеріалів справи, адвокатським об`єднанням було виставлено позивачу, як клієнту рахунок №09/24 від 14.05.2024 на суму 20000,00 грн, за професійну правничу допомогу (послуги) за договором про надання професійної правничої допомоги №06/24-юр від 10.05.2024.

У свою чергу, ТОВ «ОНК-Енерджи» було сплачено на користь Адвокатського об`єднанням «Овіс Лігал» грошові кошти у розмірі 20000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №1057 від 15.05.2024, з призначенням платежу: «Сплат згідно рах. №09/24 від 14.05.2024 р за професійну правничу допомогу (послуги), без ПДВ.».

Судом встановлено, що Носенко Ігор Петрович є адвокатом в розумінні Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», що підтверджується інформацією, розміщеною на офіційному веб-сайті Національної асоціації адвокатів України.

За змістом статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі: - фіксованого розміру; - погодинної оплати.

Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» як «форма винагороди адвоката», але в розумінні Цивільного кодексу України становить ціну такого договору.

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 та постанові Верховного Суду від 30.01.2024 року у справі №904/9441/21 наголошено на тому, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Разом із тим згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Водночас за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 5 та 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

В той же час, Об`єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду у постанові №922/445/19 від 03.10.2019 зазначила, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Тобто, «суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони» та «суд має право зменшити суму судових витрат, встановивши їх неспіврозмірність, незалежно від того, чи подавалося відповідачем відповідне клопотання» не є тотожними за своєю суттю, що фактично відповідає висновку викладеному у вищевказаній постанові.

При цьому, у постанові від 05.10.2021 у справі №907/746/17 колегія суддів Верховного Суду акцентувала увагу на тому, що висновки судів про часткову відмову стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката з підстав не пов`язаності, необґрунтованості та непропорційності до предмета спору не свідчить про порушення норм процесуального законодавства, навіть, якщо відсутнє клопотання учасника справи про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. У такому разі, суди мають таке право відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України та висновків об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду про те, як саме повинна застосовуватися відповідна норма права.

Аналогічна правова позиція, викладена в постанові Верховного Суду від 13.12.2022 у справі №910/429/21 та від 11.11.2022 у справі №909/50/22.

Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу. Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Окрім того, при визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України").

Отже, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача відповідно до положень статей 126, 129 Господарського процесуального кодексу України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи та витрачений адвокатом час.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Аналогічна правова позиція щодо застосування норми права викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21, від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 та у постанові Верховного Суду від 22.12.2022 у справі №922/2666/21.

При цьому, судом враховано, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання боржника утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів учасника справи (подібний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 24.01.2022 у справі №911/2737/17 та від 21.10.2021 у справі №420/4820/19).

В той же час, як зазначила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21, у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

Приймаючи до уваги наведене вище в сукупності та з огляду на спірні правовідносини, беручи до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених і поданих до суду позивачем документів, їх значення для вирішення спору, з урахуванням критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) і розумності їхнього розміру, суд прийшов до висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката не є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору та складності даної справи, з урахуванням обсягу наданих послуг (п. 2 ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат через призму приписів частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, суд враховує, що включення таких послуг як «надання правової консультації, погодження правової позиції», «складання проекту позову», «формування пакету документів» не можуть бути виділені в окремий вид послуг, позаяк є обов`язковою передумовою здійснення представництва та захисту інтересів клієнта у справі, а відтак поглинаються послугами «подання позовної заяви до Господарського суду міста Києва» у даній справі.

За таких обставин, приймаючи до уваги незначну складність справи, обсяг матеріалів, кількості підготовлених документів, користуючись певною можливістю розсуду при розподілі витрат на правничу допомогу та з урахуванням часткового задоволення позовних вимог, суд прийшов до висновку про наявність правових підстав для зменшення такого розміру з огляду на розумну необхідність судових витрат в даній справі та необхідність покладення на відповідача витрат позивача на правову допомогу у загальному розмірі 40000,00 грн.

Керуючись статтями 13, 73, 74, 76-80, 123, 126, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ОНК-Енерджи» до Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 25; ідентифікаційний код 00100227) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОНК-Енерджи» (65026, Одеська обл., м. Одеса, вул. Рішельєвська, буд. 11, корпус А; ідентифікаційний код 42783553) основний борг у розмірі 3719512 (три мільйона сімсот дев`ятнадцять тисяч п`ятсот дванадцять) грн 57 коп., 3% річних у розмірі 113986 (сто тринадцять тисяч дев`ятсот вісімдесят шість) грн 47 коп., інфляційні втрати у розмірі 113698 (сто тринадцять тисяч шістсот дев`яносто вісім) грн 63 коп., судовий збір у розмірі 47366 (сорок сім тисяч триста шістдесят шість) грн 77 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 40000 (сорок тисяч) грн 00 коп.

3. Видати наказ позивачу після набрання рішенням суду законної сили.

4. В решті позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України може бути оскаржено до апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 19.12.2024.

СуддяТ.В. Васильченко