Рішення

від 19.12.2024 по справі 910/12833/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

19.12.2024Справа № 910/12833/24

Господарський суд міста Києва у складі судді Капцової Т.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова Пошта» (Столичне шосе, буд.103, корп.1, пов.9, м.Київ, 03026; ідентифікаційний код 31316718)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Техніка Промислового Альпінізму» (вул.Феодори Пушиної, буд.13, м.Київ, 03115; ідентифікаційний код 30722026)

про стягнення 23 222,84 грн

без виклику представників сторін,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Нова Пошта» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Техніка Промислового Альпінізму» про стягнення 23 222,84 грн, з яких 19 449,84 грн заборгованості, 1 561,30 грн пені, 1 801,50 грн 30% річних та 410,20 грн інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань з оплати наданих послуг за договором № 147316 про надання послуг з організації перевезення відправлень від 27.10.2017.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.10.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу визнано судом малозначною, постановлено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) та, серед іншого, встановлено сторонам строки для подання ними відповідних заяв по суті справи.

06.11.2024 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог, з підстав того, що він не замовляв і не отримував від позивача послуги, стягнення вартості яких є предметом позову.

Так, відповідач зазначив, що через корпоративний конфлікт, що мав місце у 2018 році, господарська діяльність Товариства з обмеженою відповідальністю «Техніка Промислового Альпінізму» була зупинена, тому замовлення нових товарів на адресу, до якої відповідач не мав доступу, на його думку є нелогічним, тому він припускає, що вантажі адресувались не відповідачу, а іншим особам, що розташовані за тією ж адресою. Також відповідач вказує на ненадання позивачем експрес-накладних, що унеможливлює встановлення факту замовлення у нього послуг, факту отримання вантажу та учасників цих господарських операцій. Крім того відповідач відзначає суперечливу поведінку позивача, який не направляв акти наданих послуг щомісяця, як передбачено договором, а також не припинив надання послуг у зв`язку із першим простроченням оплати та продовжував приймати на умовах відстрочення оплати відправлення, які начебто адресувались відповідачу, про що він не знав і не міг знати в силу вищенаведених обставин. Разом з відзивом відповідач подав заяву про встановлення додаткового строку для подання доказів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.11.2024 встановлено відповідачу додатковий строк для подання доказів - до початку розгляду справи № 910/12833/24 по суті, до 21.11.2024 включно.

18.11.2024 від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій він зазначив, що відповідно до наявної у нього інформації, відповідач мав контакту особу - представника Максименка С.А., який мав картку ідентифікації бізнес-клієнта та діяв в інтересах відповідача при відправленні та отриманні відправлень. На підтвердження інформації, що зазначена у доданих до позовної заяви актах надання послуг та специфікаціях, відповідач додатково надав роздруківки експрес-накладних, відповідно до яких всі відправлення були отримані відповідачем в особі представника.

21.11.2024 від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, у яких він вказує на пропуск позивачем строку для подання відповіді на відзив, а також на порушення встановленого процесуальним законом порядку подання доказів. По суті доводів позивача, відповідач зазначив, що надані позивачем експрес-накладні, акти надання послуг, специфікації не відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», оскільки не підписані сторонами, а відтак не мають статусу первинних документів бухгалтерського обліку та не підтверджують здійснення господарських операцій за участю відповідача. Крім того, як зазначає відповідач, він отримав відповіді на адвокатські запити від ТОВ «Трєлє», ТОВ «Міктофільтр», які були у числі відправників за спірними відправленнями, зі змісту яких вбачається, що вони не мали господарських відносин з відповідачем.

22.11.2024 від позивача надійшла заява про поновлення процесуального строку, відповідно до якої позивач просить суд поновити строк на подання відповіді на відзив, пропущений внаслідок систематичних відключень електроенергії внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України.

27.11.2024 від відповідача надійшли заперечення на заяву про поновлення процесуального строку.

Розглянувши заяву позивача про поновлення строку на подання відповіді на відзив, суд зазначає таке.

Частинами 1, 4 статті 166 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що у відповіді на відзив позивач викладає свої пояснення, міркування та аргументи щодо наведених відповідачем у відзиві заперечень та мотиви їх визнання або відхилення. Відповідь на відзив подається в строк, встановлений судом. Суд має встановити такий строк подання відповіді на відзив, який дозволить позивачу підготувати свої міркування, аргументи та відповідні докази, іншим учасникам справи - отримати відповідь на відзив завчасно до початку розгляду справи по суті, а відповідачу - надати учасникам справи заперечення завчасно до початку розгляду справи по суті.

В ухвалі Господарського суду міста Києва від 22.10.2024 було встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив протягом п`яти днів з дня отримання відзиву.

Відповідно до квитанції № 2005670 про доставку документів до зареєстрованого електронного кабінету користувача ЄСІТС, відзив було доставлено до електронного кабінету позивача 05.11.2024.

Згідно з частинами 1, 4 статті 116 ГПК України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.

З огляду на вищенаведене, останнім днем встановленого судом строку для подання відповіді на відзив було 11.11.2024, тоді як відповідь на відзив відповідачем направлено до суду 18.11.2024, тобто з порушенням встановленого судом строку.

Відповідно до частини 1 статті 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Оскільки строк для подання відповіді на відзив встановлює суд, такий строк не може бути поновлений.

Водночас згідно з частиною 2 статті 119 ГПК України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Суд відзначає, що одним з ключових елементів процесуальної справедливості, який передбачений статтею 129 Конституції України і статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, є право бути почутим. Учасник справи повинен мати можливість захистити свою позицію в суді. Така можливість сприяє дотриманню принципу змагальності через право особи бути почутою та прийняттю обґрунтованого і справедливого рішення.

Відтак, з огляду на право сторін «бути почутими» в аспекті забезпечення реалізації права особи на доступ до правосуддя, засади господарського судочинства, зокрема змагальність, пропорційність, враховуючи важливість наданих суду доказів для правильного вирішення справи, а також значення справи для сторін, беручи до уваги завдання господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі, з огляду на надання відповідачем заперечень на відповідь на відзив по суті, суд вважає за необхідне продовжити позивачу пропущений процесуальний строк для подачі відповіді на відзив і прийняти її до розгляду разом з доданими до неї доказами, подання яких зумовлено змістом заперечень відповідача.

Відповідно до частини 5 статті 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Частиною 8 статті 252 ГПК України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

27.10.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Нова Пошта» (експедитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Техніка Промислового Альпінізму» (замовник) було укладено договір № 147316 про надання послуг з організації перевезення відправлень (далі - Договір), згідно з п. 2.1 якого експедитор зобов`язується за плату та за рахунок замовника організувати перевезення відправлення та надання комплексу інших послуг, пов`язаних із організацією перевезення відправлення (далі - послуги), а замовник зобов`язується їх прийняти й оплатити на умовах, визначених Договором.

Експедитор надає замовнику послуги на умовах цього Договору та згідно з Умовами, затвердженими експедитором (п. 2.2 Договору).

Відповідно до пунктів 2.3, 2.4 Договору за надані експедитором послуги замовник сплачує експедитору винагороду згідно з чинними тарифами експедитора, розміщеними на офіційному сайті експедитора novaposhta.ua. Тарифи можуть змінюватися Експедитором в односторонньому порядку шляхом розміщення змінених тарифів на офіційному сайті.

Пунктом 2.5 Договору передбачено, що прийняття експедитором відправлення для надання послуг, визначених цим Договором, оформлюється експрес-накладною, у якій зазначаються такі відомості: тип послуги, інформація про відправника, інформація про одержувача, інформація про кількість вантажних місць, вага відправлення, оголошена вартість відправлення, опис вмісту відправлення, платник послуг, форма розрахунку, розрахункові строки доставки відправлення, інформація про додаткові послуги/сервіси, вартість послуг експедитора.

У п. 3.1 Договору визначено обов`язки експедитора, зокрема, в залежності від типу замовленої послуги організувати приймання відправлення для надання послуг за адресою, вказаною замовником, або через мережу відправлень експедитора (підп. 3.1.1); надати замовнику документи для оплати послуг (підп. 3.1.3).

Відповідно до підпунктів 3.3.7, 3.3.8 пункту 3.8 Договору замовник зобов`язаний своєчасно підписати надані експедитором акти наданих послуг для засвідчення факту належного надання послуг експедитором за Договором; здійснити оплату послуг експедитора за надані послуги згідно з чинним тарифами експедитора своєчасно та в повному обсязі.

Загальна ціна Договору складається із вартості послуг, наданих експедитором протягом строку дії Договору. Оплата вартості наданих експедитором послуг відбувається за чинними тарифами експедитора на підставі акту наданих послуг, шляхом перерахування замовником на поточний рахунок експедитора коштів у розмірі 100 % вартості послуг упродовж 2 (двох) банківських днів з моменту погодження актів наданих послуг експедитора (п. 5.1 Договору).

Пунктом 5.2 Договору передбачено, що оплата послуг Експедитора може здійснюватися попередньою оплатою (авансовим платежем), на підставі рахунку-фактури експедитора. Списання грошових сум з попередньої оплати (авансового платежу) проводиться згідно з актами наданих послуг.

Відповідно до п. 5.3 Договору експедитор щомісячно складає акти наданих послуг на підставі фактично наданих послуг і надсилає замовнику одним з наступних способів:

- шляхом направлення підписання та скріплення печаткою актів наданих послуг у двох паперових примірниках для підписання замовником (підп. 5.3.1).

- шляхом направлення актів в електронному вигляді, з накладенням електронних цифрових підписів сторін. Підписання актів наданих послуг в електронному вигляді здійснюється сторонами з урахуванням порядку та строків, що визначені умовами п. 5.4 Договору (підп. 5.3.2).

Згідно з п. 5.4 Договору замовник упродовж 2 (двох) робочих днів з дати отримання актів наданих послуг від експедитора підписує надані експедитором 2 примірники актів наданих послуг та повертає експедитору 1 примірник підписаного акту або в той самий строк надає експедитору письмову мотивовану відмову від підписання актів. Не підписання замовником актів упродовж 2 робочих днів з дати отримання актів від експедитора без надання відповідних письмових пояснень є фактом визнання замовником повного виконання експедитором своїх зобов`язань за Договором. У такому разі вважається, що акти погоджено, послуги експедитора надано в повному обсязі та відповідно до умов Договору, претензії замовника відсутні й замовник зобов`язаний здійснити оплату послуг згідно з отриманим рахунком та актами наданих послуг. Мотивована відмова від підписання акту в електронному вигляді може надсилатися через систему електронного документообігу, через механізм відхилення електронного документа з обов`язковим наданням коментарів про обґрунтовані причини відхилення або шляхом направлення письмової мотивованої відмови на адресу експедитора.

За несвоєчасну та/або неповну оплату наданих експедитором послуг замовник сплачує експедитору пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу та 30% річних від суми заборгованості. Строк нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язань є більшим, ніж це передбачено ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, і становить 1 рік від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (підп. 6.3.1 п. 6.3 Договору).

Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та діє протягом 1 року з дати підписання, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань згідно з цим Договором. У разі, якщо ні одна із сторін договору, письмово за 30 календарних днів до закінчення строку дії Договору не повідомить іншу сторону про припинення дії Договору, строк дії Договору пролонговується (продовжується) на один рік на тих же самих умовах (п. 8.1 Договору).

Позивач зазначає, що ним на виконання Договору були надані відповідачу послуги з організації перевезення відправлень на загальну суму 19 449,84 грн, які останній прийняв, проте власні зобов`язання щодо оплати послуг не виконав.

Так, позивачем були складені та підписані акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) № НП-000637817 від 10.09.2018 на суму 455,00 грн, № НП-000872412 від 20.09.2018 на суму 2 375,00 грн, № НП-001023588 від 10.10.2018 на суму 1 725,00 грн, № НП-001264933 від 10.11.2018 на суму 475,00 грн, № НП-001350573 від 20.11.2018 на суму 2 935,00 грн, № НП-001434394 від 30.11.2018 на суму 3 235,00 грн, № НП-001548836 від 10.12.2018 на суму 769,50 грн, № НП-001638755 від 20.12.2018 на суму 3 172,00 грн, № НП-001750774 від 31.12.2018 на суму 4 248,34 грн, № НП-001916436 від 31.01.2019 на суму 60,00 грн, які разом із специфікаціями до цих актів та рахунками-фактурами № НП-000637817 від 10.09.2018 на суму 455,00 грн, № НП-000872412 від 20.09.2018 на суму 2 375,00 грн, № НП-001023588 від 10.10.2018 на суму 1 725,00 грн, № НП-001264933 від 10.11.2018 на суму 475,00 грн, № НП-001350573 від 20.11.2018 на суму 2 935,00 грн, № НП-001434394 від 30.11.2018 на суму 3 235,00 грн, № НП-001548836 від 10.12.2018 на суму 769,50 грн, № НП-001638755 від 20.12.2018 на суму 3 172,00 грн, № НП-001750774 від 31.12.2018 на суму 4 248,34 грн, № НП-001916436 від 31.01.2019 на суму 60,00 грн. Вказані акти 06.06.2024 було надіслано відповідачу цінним листом з описом вкладення за адресою: 03115, м.Київ, вул.Феодори Пушиної, буд.13, про що свідчать опис вкладення у цінний лист та список згрупованих відправлень за 06.06.2024.

Відповідно до витягу із сервісу відстеження поштових пересилань, адресоване відповідачу поштове відправлення № 0503878609311 не було вручено відповідачу та повернуто за зворотною адресою у зв`язку із закінченням встановленого терміну зберігання.

З огляду на те, що відповідач не розрахувався з позивачем за надані послуги, позивач звернувся до суду з цим позовом, у якому просить стягнути з відповідача на свою користь 19 449,84 грн заборгованості, 1 561,30 грн пені, 1 801,50 грн 30% річних та 410,20 грн інфляційних втрат.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов наступних висновків.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з частиною першою статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Укладений між сторонами Договір, з огляду на встановлений статтею 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, є належною підставою, у розумінні статті 11 Цивільного кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків, та за своєю правовою природою є договором транспортного експедирування, який підпадає під правове регулювання Глави 65 Цивільного кодексу України, Глави 32 Господарського кодексу України та Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність».

За визначеннями, наведеними у статті 1 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність»: транспортно-експедиторська діяльність - підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів; транспортно-експедиторська послуга - робота, що безпосередньо пов`язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування; експедитор (транспортний експедитор) - суб`єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування; клієнт - споживач послуг експедитора (юридична або фізична особа), який за договором транспортного експедирування самостійно або через представника, що діє від його імені, доручає експедитору виконати чи організувати або забезпечити виконання визначених договором транспортного експедирування послуг та оплачує їх, включаючи плату експедитору.

Згідно з частиною 1 статті 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Аналогічне визначення договору транспортного експедирування закріплено в частині 1 статті 929 Цивільного кодексу України та частині 1 статті 316 Господарського кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 11 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» експедитор зобов`язаний надавати транспортно-експедиторські послуги згідно з договором транспортного експедирування і вказівками клієнта, погодженими з експедитором у встановленому договором порядку.

Наведеному кореспондують положення частин 1, 2 статті 12 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність», якими передбачено, що клієнт зобов`язаний своєчасно надати експедитору повну, точну і достовірну інформацію щодо найменування, кількості, якості та інших характеристик вантажу, його властивостей, умов його перевезення, іншу інформацію, необхідну для виконання експедитором своїх обов`язків за договором транспортного експедирування, а також документи, що стосуються вантажу, які потрібні для здійснення митного, санітарного та інших видів державного контролю і нагляду, забезпечення безпечних умов перевезення вантажу. Клієнт зобов`язаний у порядку, передбаченому договором транспортного експедирування, сплатити належну плату експедитору, а також відшкодувати документально підтверджені витрати, понесені експедитором в інтересах клієнта в цілях виконання договору транспортного експедирування.

Судом встановлено, що позивачем були складені та підписані акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) № НП-000637817 від 10.09.2018 на суму 455,00 грн, № НП-000872412 від 20.09.2018 на суму 2 375,00 грн, № НП-001023588 від 10.10.2018 на суму 1 725,00 грн, № НП-001264933 від 10.11.2018 на суму 475,00 грн, № НП-001350573 від 20.11.2018 на суму 2 935,00 грн, № НП-001434394 від 30.11.2018 на суму 3 235,00 грн, № НП-001548836 від 10.12.2018 на суму 769,50 грн, № НП-001638755 від 20.12.2018 на суму 3 172,00 грн, № НП-001750774 від 31.12.2018 на суму 4 248,34 грн, № НП-001916436 від 31.01.2019 на суму 60,00 грн, які разом із специфікаціями до цих актів та рахунками-фактурами № НП-000637817 від 10.09.2018 на суму 455,00 грн, № НП-000872412 від 20.09.2018 на суму 2 375,00 грн, № НП-001023588 від 10.10.2018 на суму 1 725,00 грн, № НП-001264933 від 10.11.2018 на суму 475,00 грн, № НП-001350573 від 20.11.2018 на суму 2 935,00 грн, № НП-001434394 від 30.11.2018 на суму 3 235,00 грн, № НП-001548836 від 10.12.2018 на суму 69,50 грн, № НП-001638755 від 20.12.2018 на суму 3 172,00 грн, № НП-001750774 від 31.12.2018 на суму 4 248,34 грн, № НП-001916436 від 31.01.2019 на суму 60,00 грн. Вказані акти 06.06.2024 було надіслано відповідачу цінним листом з описом вкладення за адресою: 03115, м.Київ, вул.Феодори Пушиної, буд.13, про що свідчать опис вкладення у цінний лист та список згрупованих відправлень за 06.06.2024.

Відповідно до витягу із сервісу відстеження поштових пересилань, адресоване відповідачу поштове відправлення № 0503878609311 не було вручено відповідачу та повернуто за зворотною адресою у зв`язку із закінченням встановленого терміну зберігання.

Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду в ухвалі від 21.05.2024 у cправі № 922/4140/19 звернув увагу на те, що направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним. При цьому, як зазначив суд касаційної інстанції, отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника.

Частиною 3 статті 212 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо настанню обставини недобросовісно перешкоджала сторона, якій це невигідно, обставина вважається такою, що настала.

Відтак, з урахуванням того, що позивач надіслав вищенаведені акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) відповідно до підп. 5.3.1 п. 5.3 Договору, на дійсну адресу відповідача, а відповідач не вчинив дій щодо отримання цих актів, суд вважає, що такі акти було отримано відповідачем. Датою отримання відповідачем зазначених документів слід вважати 21.06.2024, тобто день, коли поштове відправлення було повернуто оператором поштового зв`язку позивачу.

Поряд з цим, суд звертає увагу на норми ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України, відповідно до якої зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В п.5.3 Договору сторони погодили щомісячне складення та надіслання замовнику актів наданих послуг.

З огляду на зазначене, в силу умов п. 5.3 Договору, позивач був зобов`язаний забезпечити, оформлення та надсилання вказаних актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) відповідачу, впродовж місяця в якому виконувалася відповідна робота (надавалась послуга). Натомість докази підтвердження оформлення та направлення відповідачу актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) в зазначений строк позивачем суду не надано.

За таких підстав, суд знаходить слушними доводи відповідача, про те, що позивач усупереч умовам Договору і положенням частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, направив акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) одним листом майже через 6 років від дня коли послуги були надані. Однак, виходячи з умов Договору, за висновком суду, єдиним наслідком направлення актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) із запізненням є відтермінування настання строку оплати за цими актами.

Суд враховує правову позицію Верховного Суду, сформовану при розгляді спорів про стягнення заборгованості на підставі односторонньо підписаних актів за договорами підряду, викладену, зокрема, у постановах від 17.03.2021 у справі № 910/11592/19, від 20.04.2021 у справі № 905/411/17 та від 14.07.2021 у справі № 911/1981/20, згідно з якою передання і прийняття робіт на підставі підписаного в односторонньому порядку акту і виникнення за таким актом прав та обов`язків можливе за наявності реального виконання робіт за договором у разі неотримання обґрунтованої відмови про причини неприйняття робіт у строк, визначений договором.

Відповідно до п. 2.5 Договору прийняття експедитором відправлення для надання послуг, визначених цим Договором, оформлюється експрес-накладною, у якій зазначаються такі відомості: тип послуги, інформація про відправника, інформація про одержувача, інформація про кількість вантажних місць, вага відправлення, оголошена вартість відправлення, опис вмісту відправлення, платник послуг, форма розрахунку, розрахункові строки доставки відправлення, інформація про додаткові послуги/сервіси, вартість послуг експедитора.

Відтак, саме оформленою експрес-накладною, за підстави відсутності підписаних актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), підтверджується факт надання експедитором послуг за Договором.

Дослідивши експрес-накладні, надані позивачем на підтвердження надання послуг відповідно до вищенаведених актів, суд встановив, що дійсно, відповідач зазначений у них як одержувач.

Водночас фактично відправлення отримували фізичні особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , а деякі з експрес-накладних взагалі не містять П.І.Б. особи представника одержувача.

Як зазначає позивач, відповідно до наявної у нього інформації, відповідач мав контактну особу - представника ОСОБА_1 який мав карту ідентифікації бізнес-клієнта під № 80****4 та діяв в інтересах відповідача при відправленні та отриманні відправлень.

Однак, суд відзначає, що в силу п. 2.2 Договору позивач надає відповідачу послуги на умовах цього Договору та згідно з Умовами, затвердженими експедитором.

Відповідно до п. 11.8 Умов надання послуг ТОВ «Нова пошта», що додані відповідачем до відповіді на відзив, одержувач в особі представника клієнта юридичної особи та фізичної особи-підприємця надає представнику ТОВ «Нова пошта» картку ідентифікації бізнес-клієнта (для отримання відправлень оголошеною вартістю менше ніж 15 000 (п`ятнадцять тисяч) гривень) або оригінал довіреності, що містить обов`язкові реквізити відповідно до вимог ТОВ «Нова пошта» та відповідно до довіреності документ, який посвідчує особу: паспорт громадянина України; паспорт громадянина України для виїзду за кордон; посвідчення водія, видане в України (для відправлень оголошеною вартістю менше ніж 15 000 (п`ятнадцять тисяч) гривень). Оригінали довіреностей, надані представнику ТОВ «Нова пошта», не повертаються представникам клієнтів.

В матеріалах справи відсутні довіреності, видані відповідачем, відповідно до яких він уповноважив вищенаведених осіб на отримання відправлень від імені відповідача.

Крім того, суд не може визнати достатнім надання позивачем ОСОБА_1 картки ідентифікації бізнес-клієнта для висновку про те, що відповідач замовляв у позивача послуги і споживав їх через цю особу.

Частинами 1, 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Такі ж вимоги до змісту первинних документів викладено і в п. 2.3 Положенні про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88.

Надані позивачем експрес-накладні цим вимогам не відповідають, оскільки не містять підписів або інших даних, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у здійсненні господарських операцій.

Отже, матеріали справи не містять належних доказів фактичного надання послуг відповідачу відповідно до умов Договору.

З урахуванням викладеного, за відсутності належних доказів фактичного надання послуг відповідачу, не отримання останнім актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) та їх не підписання протягом 2 робочих днів, з яким п. 5.4 Договору пов`язує визнання замовником повного виконання експедитором своїх зобов`язань за Договором, не створює для відповідача жодних правових наслідків, у тому числі, необхідності оплати зазначених робіт (послуг).

На користь цього висновку суду свідчать також надані відповідачем листи ТОВ «Трєлє» та ТОВ «Мікрофільтр», які були у числі відправників вантажів за спірними експрес-накладними і специфікаціями до актів здачі-прийняття робіт (надання послуг).

Так, у листі № 01/11-2024 від 01.11.2024 ТОВ «Трєлє» повідомило, що у нього відсутні видаткові та податкові накладні, інші документи, що підтверджуються факт постачання останнім у період серпень - листопад 2018 року товарів на користь відповідача, інших контрагентів через ТОВ «Нова пошта», а у листі № 1911/24 від 19.11.2024 ТОВ «Мікрофільтр» повідомило, що у вересні 2018 року воно не мало господарських відносин з відповідачем, постачання на користь останнього не здійснювалось.

Оскільки судом не встановлено обставин порушення відповідачем грошового зобов`язання за Договором, підстави для застосування до нього відповідальності на підставі підп. 6.3.1 п. 6.3 Договору та статі 625 Цивільного кодексу України відсутні.

Відповідно до частин 3, 4 статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Приписами статей 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частинами 1, 2 статті 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Підсумовуючи вищенаведене, зважаючи на зміст позовних вимог, обставини, встановлені під час розгляду справи, суд не знаходить правових підстав для задоволення позову.

Витрати по сплаті судового збору за подання позову в розмірі 3 028,00 грн покладаються на позивача у відповідності до вимог статті 129 ГПК України, оскільки позов не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 129, 233, 237, 238, 240, 247, 252 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. В позові відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 20.12.2024.

Суддя Т.П. Капцова