Рішення

від 05.12.2024 по справі 910/1415/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.12.2024Справа № 910/1415/24

Господарський суд міста Києва у складі судді Щербакова С.О., за участю секретаря судового засідання Яременко Т.Є., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго"

до Приватного акціонерного товариства "ВІТРЯНИЙ ПАРК ОЧАКІВСЬКИЙ"

про стягнення 10 145 567, 54 грн.

Представники:

від позивача: Прилєпов О.А.;

від відповідача: не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "ВІТРЯНИЙ ПАРК ОЧАКІВСЬКИЙ" (далі - відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 10 145 567, 54 грн, з яких: 8 973 191, 09 грн - заборгованості, 745 294, 16 грн - пені, 227 691, 82 грн - штрафу, 68 328, 26 грн - 3% річних та 131 062, 21 грн. - інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління № 0763- 03015 від 16.05.2019.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.02.2024 (суддя Мельник В.І.) прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи здійснюється в порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 29.03.2024.

18.03.2024 до суду надійшов відзив Приватного акціонерного товариства "ВІТРЯНИЙ ПАРК ОЧАКІВСЬКИЙ" на позовну заяву, в якому відповідач, зокрема зазначає, що введення в Україні воєнного стану, а також систематичне невиконання своїх зобов`язань ДП «Гарантований покупець» перед відповідачем за договором купівлі-продажу електричної енергії за "зеленим" тарифом від 25.01.2012 р. № 8017/02 призвело до того, що господарська діяльність підприємства відповідача за 2022-2023 роки є збитковою, що унеможливило своєчасне та у повному обсязі виконання Товариством своїх зобов`язань, у зв`язку з чим відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог щодо нарахування та стягнення з відповідача пені, штрафу, 3% річних та інфляційних втрат, а також розстрочити виконання рішення про стягнення основної заборгованості рівними частинами щомісячно строком на 6 місяців. Також, відповідачем надано докази часткового погашення заборгованості.

29.03.2024 до суду надійшла відповідь Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" на відзив на позовну заяву, в якій позивач, зокрема зазначає, що сторони у договорі погодили застосування штрафних санкцій у вигляді пені та штрафу. Крім того, позивач вважає безпідставними твердження відповідача стосовно того, що прострочення виконання грошового зобов`язання виникло не з його вини, оскільки, на думку позивача, вказана обставина не впливає на обсяг його зобов`язань як боржника, що прострочив грошове зобов`язання та не виключає можливість застосування до спірних правовідносин положень загальних норм матеріального права. Також, позивач просить суд відмовити у задоволенні клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення.

У судовому засіданні 29.03.2024 суд на місці ухвалив відкласти розгляд справи на 17.05.2024.

02.04.2024 до суду надійшли заперечення відповідача на відповідь на відзив, в яких відповідач повідомляє про часткове погашення заборгованості на підтвердження чого надано платіжні інструкції від 13.03.2024 року № 9272 на суму 500 000, 00 грн. та від 26.03.2024 року № 9324 на суму 2 000 000, 00 грн., у зв`язку з чим просить суд закрити провадження у справі в частині погашеної заборгованості.

15.05.2024 до суду надійшли додаткові пояснення відповідача, в яких він зазначає, що відповідно до платіжних інструкції від 03.04.2024 року № 9348 на суму 2 000 000,00 грн. та від 23.04.2024 року № 9438 на суму 1 539 334, 27 грн. відповідачем сплачено на користь позивача 3 539 360,86 грн., а тому основна заборгованість за період спірних правовідносин погашена в повному обсязі та наявні підстави для закриття провадження в даній частині.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.05.2024 (суддя Мельник В.І.) закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті. Розгляд справи по суті призначено на 28.06.2024.

24.06.2024 до суду надійшла заява відповідача, в якій він просить суд судове засідання призначення на 28.08.2024 провести без його участі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва 28.06.2024 (суддя Мельник В.І.) відкладено судове засідання на 16.08.2024.

15.08.2024 до суду надійшла заява відповідача, в якій він просить суд судове засідання призначення на 16.08.2024 провести без участі представника відповідача.

16.08.2024 розгляд справи не відбувся.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.08.2024 розгляд справи по суті призначено на 27.09.2024.

26.09.2024 до суду надійшла заява відповідача, в якій він просить суд судове засідання призначене на 27.09.2024 провести без участі представника відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва 27.09.2024 (суддя Мельник В.І.) відкладено судове засідання на 25.10.2024.

Розпорядженням керівника апарату Господарського суду міста Києва від 17.10.2023 № 01.3-16/1205/24 у зв`язку із звільненням судді Мельника В.І., проведено повторний автоматичний розподіл справи, за результатами якого справу № 910/1415/24 передано на розгляд судді Щербакова С.О.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.10.2024 прийнято справу № 910/1415/24 до свого провадження суддею Щербаковим С.О. Розгляд справи № 910/1415/24 здійснюється за правилами загального позовного провадження. Судове засідання призначено на 21.11.2024.

23.10.2024 до суду надійшла заява відповідача, в якій він просить суд судове засідання призначене на 25.10.2024 провести без участі представника відповідача.

13.11.2024 до суду надійшла заява Приватного акціонерного товариства "ВІТРЯНИЙ ПАРК ОЧАКІВСЬКИЙ" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.11.2024 відмовлено Приватному акціонерному товариству "ВІТРЯНИЙ ПАРК ОЧАКІВСЬКИЙ" у задоволенні заяви про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Судове засідання призначене на 21.11.2024 не відбулося у зв`язку із перебуванням судді Щербакова С.О. у відпустці.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.11.2024 призначено судове засідання на 05.12.2024.

У цьому судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги, а також підтвердив погашення відповідачем у повному обсязі суми основного боргу.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, однак 05.12.2024 до суду надійшла заява відповідача про проведення судового засідання 05.12.2024 без участі представника відповідача.

Приймаючи до уваги, що представник відповідача був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання представників відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 05.12.2024 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

16.05.2019 між Державним підприємством «Національна енергетична компанія «Укренерго», яке внаслідок реорганізації перетворено у Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія "Укренерго"» (далі - оператор системи передачі, ОСП) та Приватним акціонерним товариством "ВІТРЯНИЙ ПАРК ОЧАКІВСЬКИЙ" (далі - користувач) укладено договір про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління № 0763-03015.

Суд зазначає, що умови договору неодноразово викладались сторонами у новій редакції, шляхом укладення додаткових угод від 16.05.2019, від 02.09.2029, від 22.01.2020, від 15.04.2021, від 17.09.2021, від 28.12.2021 та від 28.12.2022.

Відповідно до п. 1.1 договору, цей договір регулює оперативно-технологічні відносини під час взаємодії сторін в умовах паралельної роботи у складі об?єднаної енергетичної системи (ОЕС) України. За цим договором виконавець зобов?язується надавати послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління об?єктами користувача у складі об?єднаної енергетичної системи (ОЕС) України, а саме забезпечити надійне та ефективне функціонування ОЕС України, зокрема безперебійне постачання електричної енергії споживачам з додержанням вимог операційної безпеки (далі - послуга)

Користувач зобов?язується здійснювати оплату за надану послугу відповідно до умов цього договору (п.1.2 договору).

Послуги надаються оператором системи передачі користувачу, що виступає на ринку оператором системи розподілу та/або виробником електричної енергії та/або споживачем, обладнання якого знаходиться в оперативному підпорядкуванні ОСП та/або електроостачальником та/або трейдером (п.1.5 договору).

За умовами п. 2.2 договору (п. 2.2. договору в редакції додаткових угод від 28.12.2021 та від 28.12.2022), оплата послуг здійснюється за тарифом, який встановлюється Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (Регулятором), відповідно до затвердженої нею методики та оприлюднюється ОСП на своєму офіційному вебсайті https://ua.energy/. Тариф застосовується з дня набрання чинності постановою, якою встановлено тариф, якщо більш пізній строк не визначено такою постановою.

Обсяг наданої Послуги визначається відповідно до розділу ХІ Кодексу системи передачі (п. 2.3 договору в редакції додаткових угод від 28.12.2021 та від 28.12.2022).

Згідно п. 2.4. договору (п. 2.4 договору в редакції додаткових угод від 28.12.2021 та від 28.12.2022), вартість Послуги за розрахунковий період визначається як добуток обсягу наданої Послуги на значення тарифу, що діє у визначений розрахунковий період. На вартість Послуги нараховується податок на додану вартість відповідно до законодавства України.

Відповідно до п. 2.5. (п. 2.5 договору в редакції додаткових угод від 28.12.2021 та від 28.12.2022), розрахунок за надану Послугу здійснюється на умовах часткової попередньої оплати вартості Послуги за поточний розрахунковий період згідно із нижчезазначеною системою платежів і розрахунків:

до 10 числа розрахункового місяця - 35 % вартості послуги;

до 20 числа розрахункового місяця - 35 % вартості послуги;

до останнього банківського дня календарного місяця - 30 % вартості послуги.

За умовами п. 2.6. договору (в редакції додаткових угод від 28.12.2021 та від 28.12.2022), плановий обсяг Послуги на розрахунковий період визначається на основі наданих Користувачем повідомлень щодо планового обсягу Послуги на розрахунковий період. У разі зміни планових обсягів Послуги протягом розрахункового місяця Користувач передає оператору системи передачі (ОСП), Виконавцю повідомлення про зміну обсягів Послуги. Оператор системи передачі (ОСП), Виконавець протягом 5 робочих днів після отримання такого повідомлення коригує розмір наступних планових платежів.

Пунктом п. 2.7. договору (в редакції додаткових угод від 28.12.2021 та від 28.12.2022) передбачено, що користувач здійснює розрахунок з ОСП за послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління до 15 числа місяця наступного за розрахунковим (включно), на підставі рахунків, актів надання послуги, наданих виконавцем, або самостійно сформованих в електронному вигляді за допомогою «Системи управління ринком» (далі - СУР), або отриманих за допомогою сервісу електронного документообігу (далі - сервіс) (автоматизована система, яка забезпечує функціонування електронного документообігу), з використанням у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису особи, уповноваженої на підписання документів в електронному вигляді.

Вартість наданої послуги за розрахунковий період визначається до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно), на підставі даних, що надаються Адміністратором комерційного обліку (далі - АКО). Акти приймання-передачі послуги направляються користувачам до 12 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно).

Коригування обсягів та вартості наданої послуги відповідного розрахункового періоду здійснюється за уточненими даними комерційного обліку, що надаються АКО протягом 10 календарних днів з дати проведення процесу врегулювання в СУР, що здійснюється на вимогу та в терміни, передбачені Правилами ринку.

Оплату вартості послуги, після коригування обсягів, користувач здійснює до 15 числа місяця, наступного за місяцем, у якому отримано акт коригування до акта надання послуги (включно).

Акти надання послуги та акти коригування до актів надання послуги у відповідному розрахунковому періоді виконавець направляє користувачу в електронній формі з використанням електронного підпису (із застосуванням сервісу) або надає користувачу два примірники в паперовому вигляді, підписані власноручним підписом зі своєї сторони.

Пунктом 2.9 договору (в редакції додаткових угод від 28.12.2021 та від 28.12.2022) унормовано, що за відсутності заборгованості надлишок коштів, що надійшли протягом розрахункового періоду, зараховується в рахунок оплати наступного розрахункового періоду. За наявності заборгованості кошти зараховуються першочергово в оплату заборгованості минулих періодів з найдавнішим терміном її виникнення. При повній сплаті заборгованості минулих періодів надлишок коштів зараховується в оплату штрафних санкцій.

Відповідно до п. 3.2.1. договору (в редакції додаткових угод від 28.12.2021 та від 28.12.2022) користувач зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі здійснювати розрахунки за договором.

В свою чергу, згідно п. 3.3.2. договору (в редакції додаткових угод від 28.12.2021 та від 28.12.2022) ОСП має право своєчасно та в повному обсязі отримувати плату за надану послугу.

Відповідно до п. 6.1. договору (в редакції додаткових угод від 28.12.2021 та від 28.12.2022), за внесення платежів, передбачених главою 2 цього Договору, з порушенням термінів Користувач сплачує Виконавцю пеню в розмірі 0,1 % від суми боргу за кожен день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України. Оплата пені здійснюється за окремим рахунком.

Згідно п. 6.10 договору (в редакції додаткових угод від 28.12.2021 та від 28.12.2022), за необґрунтовану відмову від виконання своїх зобов`язань винна Сторона сплачує іншій Стороні штраф у розмірі 3 % від вартості послуг розрахункового періоду, у якому зафіксовано невиконання такого зобов`язання. Сплата штрафних санкцій за відмову від виконання своїх зобов`язань не звільняє Сторони від виконання зобов`язання в натурі, крім випадку, коли управнена Сторона відмовилася від прийняття виконання зобов`язання.

За змістом п. 10.1 договору (в редакції додаткових угод від 28.12.2021 та від 28.12.2022) планові обсяги послуги користувач зобов`язаний подавати виконавцю до 10-ї доби місяця, що передує розрахунковому місяцю.

Відповідно до п. 10.4, 10.5 договору (в редакції додаткових угод від 28.12.2021 та від 28.12.2022) акти надання Послуги, акти коригування до актів надання Послуги, акти звірки розрахунків наданої Послуги, рахунки, повідомлення про планові обсяги та будь-які інші повідомлення за цим Договором повинні направлятися однією Стороною іншій за допомогою Сервісу, електронною поштою або факсимільним повідомленням, а також можуть бути підтверджені рекомендованим листом, іншим реєстрованим поштовим відправленням або доставлені кур`єром під розписку за адресою, зазначеною в цьому Договорі. Податкові накладні отримуються користувачем виключно в електронному вигляді у порядку, визначеному податковим законодавством.

Згідно з п. 10.6 договору (в редакції додаткових угод від 28.12.2021 та від 28.12.2022), будь-які документи, що створюються/укладаються сторонами під час виконання договору (у тому числі акт надання послуги або акт коригування до акта наданої послуги), можуть бути підписані сторонами як у паперовій формі шляхом проставляння власноручного підпису уповноваженої особи на час тимчасового нефункціонування сервісу, про що виконавець зобов`язаний повідомити на своєму веб-сайті, так і в електронній формі з використанням електронного підпису (за винятком випадків, коли використання електронного підпису прямо заборонено Законом) за допомогою сервісу, який забезпечує юридично значимий електронний документообіг між сторонами та знаходиться в мережі Інтернет за посиланням: https://online.ua.energy/. Один документ повинен бути підписаний обома сторонами в один і той самий спосіб (залежно від форми документа).

Відповідно до п. 10.7 договору (в редакції додаткових угод від 28.12.2021 та від 28.12.2022), рахунки, акти надання послуги, акти коригування до актів надання послуги, акти звірки розрахунків та повідомлення вважаються отриманими стороною:

- у день їх доставки кур`єром, що підтверджується квитанцією про вручення одержувачу, що підписується його уповноваженим представником;

- у день особистого вручення, що підтверджується підписом уповноваженого представника одержувача та/або реєстрацією вхідної кореспонденції.

Електронний документ, який направляється стороною на виконання договору через сервіс, вважається одержаним іншою стороною з часу набуття документом статусу «доставлено» у сервісі.

Сторони визнають, що електронний документ, сформований, підписаний та переданий за допомогою сервісу, є оригіналом та має повну юридичну силу, породжує права та обов`язки для сторін, та визнається рівнозначним документом ідентичним документу, який міг би бути створений однією зі сторін на паперовому носії та скріплений власноручними підписами уповноважених осіб.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору № 0763- 03015 від 16.05.2019 позивачем за період з липня 2023 року по грудень 2023 були надані відповідачу послуги диспетчерського (оперативно-технологічного) управління, що підтверджується актами надання послуг від 31.07.2023 (з урахуванням акту коригування від 17.11.2023 до акту надання послуги від 31.07.2023) на суму 1 338 768, 77 грн; від 31.08.2023 (з урахуванням акту коригування від 27.12.2023 до акту надання послуги від 31.08.2023) на суму 1 166 169, 88 грн; від 30.09.2023 на суму 1 272 086,86 грн; від 31.10.2023 на суму 1 561 207, 44 грн; від 30.11.2023 на суму 1 623 356, 98 грн та від 31.12.2023 на суму 2 011 557, 40 грн, які підписані з використанням електронного підпису згідно протоколів створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису.

Також, у спірному періоді з липня 2023 року по грудень 2023 були відкориговані акти надання послуг за квітень та червень місяці 2023 року, що підтверджується актом коригування від 17.07.2023 до акту надання послуги від 30.04.2023, сума коригування 5,72 грн та актом коригування від 20.10.2023 до акту надання послуги від 30.06.2023, сума коригування 38, 04 грн.

Крім того, позивачем були виставлені відповідачу на оплату рахунки-фактури за послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління за період з липня 2023 року по грудень 2023 року.

Проте, відповідач за надані послуги у визначений договором строк не розрахувався.

Отже, обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконує свої зобов`язання щодо оплати наданих послуг, зокрема, щодо погашення заборгованості, у зв`язку з чим просить суд стягнути з відповідача борг у сумі 8 973, 191, 09 грн.

Крім того, за несвоєчасне виконання відповідачем своїх зобов`язань, позивач просить суд стягнути з відповідача:

- 745 294, 16 грн - пені за період з 11.07.2023 по 16.01.2024,

- 227 691, 82 грн - штрафу у розмірі 3 % від вартості послуг розрахункового періоду,

- 68 328, 26 грн - 3% річних за період з 11.07.2023 по 16.01.2024,

- 131 062, 21 грн. - інфляційних втрат за періоди з 30.09.2023 по 10.10.2023, за 31.10.2023, за 30.11.2023 та з 31.12.2023 по 15.01.2024.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління № 0763- 03015 від 16.05.2019, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором надання послуг.

Згідно частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 2 ст. 901 Цивільного кодексу України визначено, що положення глави 63 Цивільного кодексу України можуть застосовуватись до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Згідно ст. 902 Цивільного кодексу України, виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відносини, пов`язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище регулює Закон України "Про ринок електричної енергії".

Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України "Про ринок електричної енергії" учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються, зокрема, договори про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління.

Диспетчерським управлінням, згідно з пунктом 18 ч. 1. ст. 1 Закону України "Про ринок електричної енергії" є - оперативно-технологічне управління об`єднаною енергетичною системою України із забезпеченням надійного і безперебійного постачання електричної енергії споживачам з додержанням вимог енергетичної безпеки.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Отже, судом встановлено, що відповідно до укладеного між сторонами договору № 0763- 03015 від 16.05.2019 з урахуванням додаткових угод, позивач зобов`язався надавати послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління об?єктами користувача у складі об?єднаної енергетичної системи (ОЕС) України, а саме забезпечити надійне та ефективне функціонування ОЕС України, зокрема безперебійне постачання електричної енергії споживачам з додержанням вимог операційної безпеки, а відповідач зобов?язався здійснювати оплату за надану послугу відповідно до умов цього договору.

За умовами п. 2.2 договору (в редакції додаткових угод від 28.12.2021 та від 28.12.2022), оплата послуг здійснюється за тарифом, який встановлюється Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (Регулятором), відповідно до затвердженої нею методики та оприлюднюється ОСП на своєму офіційному вебсайті https://ua.energy/. Тариф застосовується з дня набрання чинності постановою, якою встановлено тариф, якщо більш пізній строк не визначено такою постановою.

Обсяг наданої Послуги визначається відповідно до розділу ХІ Кодексу системи передачі (п. 2.3 договору в редакції додаткових угод від 28.12.2021 та від 28.12.2022).

Згідно п. 2.4. договору (п. 2.4 договору в редакції додаткових угод від 28.12.2021 та від 28.12.2022), вартість Послуги за розрахунковий період визначається як добуток обсягу наданої Послуги на значення тарифу, що діє у визначений розрахунковий період. На вартість Послуги нараховується податок на додану вартість відповідно до законодавства України.

Судом встановлено, що на виконання умов договору № 0763- 03015 від 16.05.2019 позивачем за період з липня 2023 року по грудень 2023 були надані відповідачу послуги диспетчерського (оперативно-технологічного) управління, що підтверджується актами надання послуг від 31.07.2023 (з урахуванням акту коригування від 17.11.2023 до акту надання послуги від 31.07.2023) на суму 1 338 768, 77 грн; від 31.08.2023 (з урахуванням акту коригування від 27.12.2023 до акту надання послуги від 31.08.2023) на суму 1 166 169, 88 грн; від 30.09.2023 на суму 1 272 086,86 грн; від 31.10.2023 на суму 1 561 207, 44 грн; від 30.11.2023 на суму 1 623 356, 98 грн та від 31.12.2023 на суму 2 011 557, 40 грн, які підписані з використанням електронного підпису згідно протоколів створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису.

Також, у спірному періоді з липня 2023 року по грудень 2023 були відкориговані акти надання послуг за квітень та червень місяці 2023 року, що підтверджується актом коригування від 17.07.2023 до акту надання послуги від 30.04.2023, сума коригування 5,72 грн та актом коригування від 20.10.2023 до акту надання послуги від 30.06.2023, сума коригування 38, 04 грн.

Крім того, позивачем були виставлені відповідачу на оплату рахунки-фактури за послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління за період з липня 2023 року по грудень 2023 року.

Однак, відповідач за надані послуги у визначений договором строк не розрахувався.

Так, відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до п. 2.5. (п. 2.5 договору в редакції додаткових угод від 28.12.2021 та від 28.12.2022), розрахунок за надану Послугу здійснюється на умовах часткової попередньої оплати вартості Послуги за поточний розрахунковий період згідно із нижчезазначеною системою платежів і розрахунків:

до 10 числа розрахункового місяця - 35 % вартості послуги;

до 20 числа розрахункового місяця - 35 % вартості послуги;

до останнього банківського дня календарного місяця - 30 % вартості послуги.

Пунктом 2.7. договору (в редакції додаткових угод від 28.12.2021 та від 28.12.2022) передбачено, що користувач здійснює розрахунок з ОСП за послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління до 15 числа місяця наступного за розрахунковим (включно), на підставі рахунків, актів надання послуги, наданих виконавцем, або самостійно сформованих в електронному вигляді за допомогою «Системи управління ринком» (далі - СУР), або отриманих за допомогою сервісу електронного документообігу (далі - сервіс) (автоматизована система, яка забезпечує функціонування електронного документообігу), з використанням у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису особи, уповноваженої на підписання документів в електронному вигляді.

Вартість наданої послуги за розрахунковий період визначається до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно), на підставі даних, що надаються Адміністратором комерційного обліку (далі - АКО). Акти приймання-передачі послуги направляються користувачам до 12 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно).

Згідно приписів ст.ст. 598, 599 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Отже, судом встановлено, що відповідач за фактично надані послуги своєчасно та у повному обсязі у визначені договором строки не розраховувався, внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість у розмірі 8 973 191, 09 грн.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що після відкриття провадження у справі відповідачем здійснено оплату заборгованості за договором про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління № 0763- 03015 від 16.05.2019, а саме перераховано позивачу кошти у розмірі 8 973 191, 09 грн., що підтверджується платіжними інструкціями № 9254 від 05.03.2024 на суму 2 000 000, 00 грн, № 9205 від 22.02.2024 на суму 2 000 000, 00 грн, № 9272 від 13.03.2024 на суму 500 000, 00 грн, № 9324 від 26.03.2024 на суму 2 000 000, 00 грн, № 9438 від 23.04.2024 на суму 1 539 334, 27 грн. та № 9348 від 03.04.2024 на суму 2 000 000, 00 грн.

Так, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі № 910/1415/24 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України в частині стягнення основного боргу у розмірі 8 973 191, 09 грн., які були сплачені відповідачем в рахунок погашення заборгованості після відкриття провадження у справі, за відсутністю предмету спору.

Таким чином, на день прийняття рішення у справі надані позивачем послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління за договором № 0763- 03015 від 16.05.2019 оплачені відповідачем у повному обсязі.

Крім того, за несвоєчасне виконання відповідачем своїх зобов`язань, позивач просить суд стягнути з відповідача 745 294, 16 грн - пені за період з 11.07.2023 по 16.01.2024 та 227 691, 82 грн - штрафу у розмірі 3 % від вартості послуг розрахункового періоду.

Відповідно до п. 6.1. договору (в редакції додаткових угод від 28.12.2021 та від 28.12.2022), за внесення платежів, передбачених главою 2 цього Договору, з порушенням термінів Користувач сплачує Виконавцю пеню в розмірі 0,1 % від суми боргу за кожен день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України. Оплата пені здійснюється за окремим рахунком.

Згідно п. 6.10 договору (в редакції додаткових угод від 28.12.2021 та від 28.12.2022), за необґрунтовану відмову від виконання своїх зобов`язань винна Сторона сплачує іншій Стороні штраф у розмірі 3 % від вартості послуг розрахункового періоду, у якому зафіксовано невиконання такого зобов`язання. Сплата штрафних санкцій за відмову від виконання своїх зобов`язань не звільняє Сторони від виконання зобов`язання в натурі, крім випадку, коли управнена Сторона відмовилася від прийняття виконання зобов`язання.

Згідно ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В силу положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

При цьому, щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. (п.2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" №14 від 17.12.2013 року)

Оскільки положення договору не містять вказівки на встановлення іншого строку припинення нарахування пені, ніж встановленого в ст. 232 Господарського кодексу України, то нарахування штрафних санкцій припиняється зі сплином 6 місяців.

У той же час, відповідно до ст. 1 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг", Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП, Регулятор), є постійно діючим центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, що утворений Кабінетом Міністрів України. Регулятор є колегіальним органом, що здійснює державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб`єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 17 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг", визначено, що Регулятор має право приймати рішення з питань, що належать до його компетенції, які є обов`язковими до виконання.

Регулятор здійснює державне регулювання з метою досягнення балансу інтересів споживачів, суб`єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, і держави, забезпечення енергетичної безпеки, європейської інтеграції ринків електричної енергії та природного газу України.

Відповідно до пункту 4 частини третьої статті 6 Закону України "Про ринок електричної енергії", до повноважень Регулятора на ринку електричної енергії належать, зокрема, затвердження правил ринку, правил ринку "на добу наперед" та внутрішньодобового ринку, кодексу системи передачі, кодексу систем розподілу, кодексу комерційного обліку, правил роздрібного ринку, порядку розподілу пропускної спроможності міждержавних перетинів, який включає в тому числі положення щодо особливостей розподілу пропускної спроможності міждержавних перетинів з третіми державами, інших нормативно-правових актів та нормативних документів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії.

Як передбачено частиною 1 статті 66 Закону України "Про ринок електричної енергії", купівлю-продаж електричної енергії за двосторонніми договорами здійснюють виробники, електропостачальники, оператор системи передачі, оператори систем розподілу, трейдери, гарантований покупець та споживачі.

Істотні умови двосторонніх договорів визначені у частині 3 статті 66 вказаного Закону, якими є, зокрема, умови про права, обов`язки та відповідальність сторін (пункт 8 частини 3 статті 66 вказаного Закону).

Згідно з частиною третьою статті 6 Закону України "Про ринок електричної енергії", до повноважень Регулятора на ринку електричної енергії належить, зокрема, затвердження типових та примірник договорів, визначених цим Законом, а відповідно до частини четвертої цієї ж статті рішення Регулятора є обов`язковими до виконання учасниками ринку (крім споживачів, що не є учасниками оптового енергетичного ринку).

Таким чином, наведений аналіз нормативних актів дозволяє дійти висновку, що Регулятор наділений повноваженням нормативного регулювання договірних відносин на ринку електроенергії, зокрема, через затвердження типових і примірних договорів.

Типові і примірні договори входять до системи джерел господарського договірного права як особливі нормативно-правові акти. Затвердження таких договорів уповноваженими державними органами є формою державною регулювання договірних відносин у сфері господарювання.

Одним з принципів функціонування ринку електричної енергії є відповідальність учасників ринку за недотримання правил ринку, правил ринку «на добу наперед» та внутрішньо добового ринку, кодексу системи передачі, кодексу систем розподілу, кодексу комерційного обліку, правил роздрібного ринку, інших нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії, та умов договорів, що укладаються на цьому ринку (пункт 16 частини 2 статті 3 Закону України "Про ринок електричної енергії").

Частина 4 статті 179 Господарського кодексу України закріплює межі вільного розсуду сторін господарського договору при визначенні його умов, а саме обов`язковість відповідності умов господарського договору певного виду типовим договорам, затвердженим Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим державним органом або органом державної влади. Укладаючи договір на основі типового договору, затвердженого відповідним державним органом в межах його компетенції, сторони повинні враховувати імперативні правила, що містяться в типовому договорі. Разом з тим сторони мають право конкретизувати його умови та доповнити їх, якщо такі доповнення не суперечать його змісту.

Відповідно до Закону України від 24.02.2022 №2102-IX "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" затверджено відповідний Указ Президента України від 24.02.2022 №64/2022, яким у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022, який був продовжений та триває до теперішнього часу.

Статтею 1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" визначено, що воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Відповідно до частини 2 статті 9 Закону України "Про правовий режим воєнного стану", Кабінет Міністрів України, інші органи державної влади, військове командування, військові адміністрації, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування здійснюють повноваження, надані їм Конституцією України, цим та іншими законами України.

Статтею 17 вказаного Закону встановлено, що органи державної влади України, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, громадські об`єднання, а також громадяни зобов`язані сприяти діяльності військового командування та військових адміністрацій у запровадженні та здійсненні заходів правового режиму воєнного стану на відповідній території.

Відповідно до положень частини 1 статті 20 наведеного Закону правовий статус та обмеження прав і свобод громадян та прав і законних інтересів юридичних осіб в умовах воєнного стану визначаються відповідно до Конституції України та цього Закону.

Суд враховує, що Національна комісія, яка здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, в преамбулі Постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332 зазначила мету та підстави її прийняття.

Зокрема, Регулятор заначив, що такою метою є забезпечення операційної безпеки функціонування основної частини ОЕС України від 25 лютого 2022 року, ураховуючи Протокол наради щодо обговорення заходів стабілізації учасників ринку електричної енергії під час особливого періоду та діє відповідно до законів України "Про ринок електричної енергії", "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг".

Підпунктом 16 пункту 1 постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №332 від 25.02.2022 "Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану", в редакції чинній на момент виникнення заборгованості, на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування надано настанову зупинити нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії", між учасниками ринку електричної енергії.

При цьому, суд зазначає, що підпункт 16 пункту 1 Постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332 - це імперативна норма, якою держава вказала учасниками ринку електричної енергії, що на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування зупиняється нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії".

Отже, суд приходить висновку про те, що рішення Регулятора щодо порядку застосування норм про відповідальність учасників на ринку електроенергії не суперечать нормам Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України про відповідальність у договірних відносинах з огляду на те, що Регулятор в силу Закону наділений повноваженнями унормовувати договірні відносини суб`єктів господарювання, що проводять свою діяльність у сфері енергетики, у тому числі в частині відповідальності за невиконання (неналежне виконання) договірних зобов`язань на ринку електричної енергії.

При цьому суд наголошує на тому, що такі рішення Регулятора не скасовують встановлену нормами Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України відповідальність за порушення договірних зобов`язань для учасників ринку електроенергії, та не встановлюють мораторію для застосування цієї відповідальності, позаяк Регулятор, який наділений повноваженнями нормативного регулювання договірних відносин на ринку електроенергії, з метою забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії, під час особливого періоду, в межах наданих йому Законом повноважень тимчасово зупинив нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії", між учасниками ринку електричної енергії.

Суд звергає увагу, що норми постанови №332 від 25.02.2022 прийняті Регулятором в межах своїх повноважень.

Отже, суд зазначає, що хоча постанова НКРЕКП № 332 від 25.02.2022 має нижчу юридичну силу порівняно з Цивільним кодексом України та Господарським кодексом України, втім її норми є обов`язковими до виконання всіма учасниками ринку та мають застосовуватись останніми у своїй господарській діяльності на ринку електроенергії, зокрема, які уклали між собою двосторонні договори відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії", що також обумовлено положеннями статті 179 Господарського кодексу України, яка встановлює нормативне обмеження вільного розсуду сторін господарського договору при визначенні його умов у разі укладання типового договору.

Аналогічний за змістом висновок зробив Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.04.2024 у справі № 911/1359/22.

Таким чином, підпункт 16 пункту 1 постанови НКРЕКП №332 від 25.02.2022 щодо зупинення нарахування штрафних санкцій в період воєнного стану та 30 днів після його припинення, у правовідносинах між учасниками ринку електричної енергії, підлягає обов`язковому застосуванню, а тому враховуючи період виникнення заборгованості та період нарахування пені та штрафу, суд приходить до висновку, що вимога позивача про стягнення пені у розмірі 745 294, 16 грн за період з 11.07.2023 по 16.01.2024 та штрафу у сумі 227 691, 82 грн не підлягає задоволенню.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 68 328, 26 грн - 3% річних за період з 11.07.2023 по 16.01.2024, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" №14 від 17.12.2013 року).

Таким чином, законом установлено обов`язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов`язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов`язання.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у виді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, у розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання.

Судом перевірено правильність наданих позивачем розрахунків 3 % річних і встановлено, що позивачем допущено помилку у визначенні розміру нарахування 3 % річних.

За розрахунком суду, обґрунтованою є сума 3 % річних у розмірі 68 298, 76 грн яка розрахована з моменту виникнення прострочення виконання грошового зобов`язання за загальний період прострочення з 11.07.2023 по 16.01.2024.

Стосовно вимоги позивача про стягнення з відповідача 131 062, 21 грн. - інфляційних втрат за періоди з 30.09.2023 по 10.10.2023, за 31.10.2023, за 30.11.2023 та з 31.12.2023 по 15.01.2024, суд зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплату яких передбачено частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Згідно з положеннями ст. 1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) - показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державним комітетом статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України.

Відповідно до ст. 3 вищевказаного Закону індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Оскільки індекси інфляції є саме коефіцієнтами, призначенням яких є переведення розміру заборгованості у реальну величину грошових коштів з урахуванням знецінення первинної суми, такі інфляційні втрати не можуть бути розраховані за певну кількість днів прострочення, так як їх розмір не відповідатиме реальній величині знецінення грошових коштів, що існував у певний період протягом місяця, а не на конкретну дату чи за декілька днів.

Згідно з Листом Державного комітету статистики України №11/1-5/73 від 13.02.2009р. також не має практичного застосування середньоденний індекс інфляції, що може бути розрахований за формулою середньої геометричної незваженої (корінь з місячного індексу в 31 (30) степені). Так, він вказує лише на темп приросту цін за 1 день та не є показником реальної величини знецінення грошових коштів кредитора за період прострочення боржником своїх зобов`язань.

Зазначені висновки підтверджуються Рекомендаціями Верховного Суду України щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, даних у листі Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997р., відповідно до яких визначення загального індексу за певний період часу здійснюється шляхом перемноження помісячних індексів, тобто накопичувальним підсумком. Його застосування до визначення заборгованості здійснюється за умов, якщо в цей період з боку боржника не здійснювалося платежів, тобто розмір основного боргу не змінювався. У випадку, якщо боржник здійснював платежі, загальні індекси інфляції і розмір заборгованості визначаються шляхом множення не за весь період прострочення, а виключно по кожному періоду, в якому розмір заборгованості не змінювався, зі складанням сум отриманих в результаті інфляційних збитків кожного періоду. При цьому, слід вважати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з врахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

Таким чином, інфляційні мають розраховуватись шляхом визначення різниці між добутком суми боргу та помісячних індексів інфляції за час прострочення, розділених на сто, і сумою боргу.

Зазначене відповідає п. 6 Наказу Держкомстату №265 від 27.07.2007р. «Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін», відповідно до якого розрахунки базового індексу споживчих цін проводяться за міжнародною класифікацією індивідуального споживання за цілями та здійснюються відповідно до модифікованої формули Ласпейреса. Розрахунки базового індексу споживчих цін за квартал, період з початку року і т.п. проводяться «ланцюговим» методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т.д.) індексів.

При цьому, коли відносно кожного грошового зобов`язання, які мають різні строки виникнення, проводиться оплата частинами через короткі проміжки часу, розрахунок інфляційних втрат необхідно здійснювати щодо кожного окремого платежу, як складової загальної суми окремого грошового зобов`язання, за період з моменту виникнення обов`язку з оплати та який буде спільним для всіх платежів по конкретному грошовому зобов`язанню, до моменту фактичного здійснення платежу з подальшим сумуванням отриманих результатів для визначення загальної суми інфляційних втрат.

Крім того, необхідно враховувати, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України - стягнення інфляційних втрат за такий місяць.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у справі № 924/312/18 від 13.02.2019 р., у справі № 910/5625/18 від 24.04.2019 р., у справі №910/21564/16 від 10.07.2019 р.

Як зазначено судом вище, сума боргу з урахуванням індексу інфляції розраховується виходячи з індексу інфляції за кожний місяць прострочення, проте враховуючи визначені позивачем періоди нарахування інфляційних втрат, а саме: з 30.09.2023 по 10.10.2023, за 31.10.2023, за 30.11.2023 та з 31.12.2023 по 15.01.2024, суд зазначає, що інфляційні втрати не нараховуються, оскільки періоди прострочення (нарахування) інфляційних втрат становлять менше місяця, тому позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

З огляду на викладене, суд вважає вимоги Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" обґрунтованими та відповідно такими, що підлягають задоволенню частково.

Крім того, у відзиві на позовну заяву, відповідач просив суд розстрочити виконання рішення про стягнення основної заборгованості рівними частинами щомісячно строком на 6 місяців, проте, враховуючи що Приватним акціонерним товариством "ВІТРЯНИЙ ПАРК ОЧАКІВСЬКИЙ" після відкриття провадження у справі було здійснено оплату заборгованості за договором про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління № 0763- 03015 від 16.05.2019, а саме перераховано позивачу кошти у розмірі 8 973 191, 09 грн., у зв`язку з чим суд дійшов висновку про закриття провадження у справі в частині суми основного боргу, за відсутністю предмету спору, відтак суд не розглядає таке клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення про стягнення основної заборгованості, оскільки на даний час воно є не актуальним.

Щодо розподілу судових витрат.

Згідно ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Тож, витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а в частині закриття провадження - на відповідача, оскільки спір у даній справі виник внаслідок неправильних дій відповідача.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, п. 2 ч. 1 ст. 231, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Провадження у справі № 910/1415/24 в частині стягнення 8 973 191, 09 грн. основного боргу - закрити на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України, за відсутністю предмету спору.

2. Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" - задовольнити частково.

3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "ВІТРЯНИЙ ПАРК ОЧАКІВСЬКИЙ", ідентифікаційний код - 37097399) на користь Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (вул. Симона Петлюри, буд. 25, м. Київ, 01032, ідентифікаційний код - 00100227) 68 298 (шістдесят вісім тисяч двісті дев`яносто вісім) грн 76 коп. - 3 % річних та 135 622 (сто тридцять п`ять тисяч шістсот двадцять дві) грн 34 коп. - судового збору.

4. В іншій частині позову - відмовити.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду або через відповідний місцевий господарський суд.

Повний текст рішення складено: 18.12.2024.

Суддя Щербаков С.О.