Рішення

від 09.12.2024 по справі 911/2588/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" грудня 2024 р. м. Київ

Справа № 911/2588/24

Господарський суд Київської області у складі:

судді Ейвазової А.Р.,

за участі секретаря судового засідання Стаднік Є.О., розглянувши в підготовчому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕГАФРУКТ» до Товариства з обмеженою відповідальністю «МАКІ-ТРЕЙД» про стягнення 1 810 634,7грн, за участі представників від:

позивача не з`явилися;

відповідача не з`явилися

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «МЕГАФРУКТ» (далі позивач, ТОВ «Мегафрукт») звернулось до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «МАКІ-ТРЕЙД» (далі відповідач, ТОВ «Макі-Трейд») та просить стягнути з відповідача 1 914 923грн, з яких: 1 893 143,03грн основний борг; 10 478,92грн втрати від інфляції за період з 04.07.2024 по 17.09.2024; 11 301,05грн - 3% річних за період з 04.07.2024 по 17.09.2024.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на не виконання відповідачем у строк, встановлений ч.1 ст.692 ЦК України, зобов`язань, з оплати товару, переданого за видатковими накладними від: 03.07.2024 №№РН-0003144, РН-0003145; 09.07.2024 №РН-0003198; 21.08.2024 №№РН-0003774, РН-0004036 (а.с.1-6).

Ухвалою Господарського суду Київської області від 07.10.2024 судом відкрито провадження у справі за відповідним позовом, вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, призначено проведення підготовчого засідання на 06.11.2024 о 14:00, а також встановлено строк відповідачу для подання відзиву на позов (а.с.50-52).

Відповідна ухвала доставлена до електронного кабінету сторін 07.10.2024 о 13:37, про що свідчать довідки про доставку електронного листа (а.с.53-54).

Ухвала суду, як вбачається із змісту п.1 ч.1 ст.232Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України), є видом судового рішення.

В силу п.2 ч.6 ст.242 днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Таким чином, відповідна ухвала вважається врученою сторонам - 07.10.2024.

23.10.2024, від імені відповідача до суду надійшов відзив, який ніким не підписаний, про що канцелярією Господарського суду Київської області складено акт від 23.10.2024 №07-13/130/2024, відповідно до якого під час розкриття конверта, надісланого ТОВ «Макі-Трейд, встановлена відсутність у відзиві підпису директора товариства Дмитра Маліновського (а.с.55-56, 63).

Разом з тим, 29.10.2024, з пропущенням встановленого судом строку, відповідач подав відзив на позов (здано відділенню поштового зв`язку м. Вишневе для відправлення до суду 28.10.2024 поштовим відправленням №0813200077610), у якому фактично визнає викладені у позові обставини, однак заперечує проти позову частково, вказуючи, що позивачем не враховано часткову оплату, яка проведена 23.09.2024 у розмірі 104288,30грн Також, у зв`язку із цією обставиною просить зменшити судові витрати (а.с.66-68).

01.11.2024 позивач, до встановлення судом в підготовчому засіданні відповідно до п.12 ч.2 ст.182 ГПК України строків для подання відповіді на відзив та заперечення, подано відповідь на відзив (а.с.77-78), у якій позивач вказує, що:

- не заперечує проти зменшення суми основного боргу, оскільки позивачем 24.09.2024 отримано від відповідача платіж у розмірі 104 288,30грн в якості оплати товару за видатковою накладною від 03.07.2024 №РН-0003144;

- заперечує щодо зменшення судових витрат, оскільки частини основного боргу оплачена вже після порушення судом провадження у справі.

Окрім того, фактично у відповіді на відзив позивач зменшив розмір позовних вимог в частині стягнення основного боргу до 1 788 854,73грн.

06.11.2024 відповідачем на електронну пошту суду направлено клопотання про відкладення розгляду справи з посиланням на неможливість участі представника у підготовчому засідання у зв`язку із зайнятістю в іншому судовому засіданні (а.с.84 - 86).

06.11.2024 позивачем подано заяву про попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, у якій позивач заявив, що окрім витрат на оплату позову судовим збором у розмірі 28 723,84грн, які вже понесені, очікує понести витрати на оплату витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000грн (а.с.91).

06.11.2024 судом прийнято ухвали, занесені до протоколу підготовчого засідання (а.с.93), якими: продовжено строк для подання відзиву та прийнято його; прийнято відповідь на відзив; прийнято заяву ТОВ «Мегафрукт» про зменшення позовних вимог в частинні стягнення основного боргу до 1 788 854,73грн; встановлено відповідачу строк для подання заперечення; задоволено клопотання відповідача та відкладено підготовче засідання на 02.12.2024 о 14:00.

Строк для подання відзиву на позов продовжено судом з власної ініціативи відповідно до ч.2 ст.119 ГПК України, враховуючи те, що відповідач фактично подав відзив у строк, встановлений судом, однак, не підписав його, а також те, що судом встановлено мінімальний строк для подання відзиву, який в силу ч.8 ст.165 ГПК України, не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Також судом враховано, що позивач не заперечував щодо прийняття відповідного відзиву, подав відповідь на такий відзив.

Відповідь на відзив прийнята судом, оскільки реалізація права на подання такої заяви по суті до встановлення судом у підготовчому засіданні відповідного строку не порушує прав учасників.

Строк для подання заперечення встановлено судом на підставі п.12 ч.2 ст.182, ч.4 ст.167 ГПК України.

Судом відкладено підготовче засідання на підставі п.п.1, 3 ч.2 ст.183 ГПК України, оскільки не всі питання, які мали бути вирішені у підготовчому засіданні розглянуті, враховуючи встановлення та не закінчення станом на момент проведення підготовчого засідання строку для подання заперечень відповідачем, неможливість явки представника відповідача в підготовче засідання з причин, які визнані судом поважними.

Судом прийнято заяву про зменшення розміру позовних вимог, оскільки це є правом позивача і така заява подана до закінчення підготовчого засідання, тобто у строк, встановлений п.2 ч.2 ст.46 ГПК України, а її копія, як передбачено ч.5 ст.46 ГПК України, направлена іншому учаснику.

Ухвалою від 06.11.2024 відповідача повідомлено про відкладення підготовчого засідання на 02.12.2024 о 14:00 (а.с.95).

Відповідна ухвала доставлена до електронного кабінету відповідача - 06.11.2024 о 23:21, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа (а.с.96).

08.11.2024 до суду надійшли докази направлення позивачем відповідачу заяв про вступ у справу представника та про попередній (орієнтовний) розрахунок судох витрат (а.с.97).

02.12.2024 (сформовано в системі «Електронний суд» та направлена до суду після закінчення робочого часу суду 30.11.2024) від відповідача надійшло клопотання про надання додаткового строку для подання відзиву на позовну заяву (а.с.100-102).

Ухвалою від 02.12.2024, яка занесена до протоколу підготовчого засідання судом залишено заяву відповідача про продовження строку для подання відзиву без розгляду, а в підготовчому засіданні оголошено перерву до 16:00 09.12.2024 (а.с.106-107).

Залишаючи подану представником відповідача заяву без розгляду, суд виходив із того, що відповідне питання судом вже вирішено та ухвалою від 06.11.2024, яка занесена до протоколу підготовчого засідання, продовжено строк для подання відзиву на прийнято його.

Перерва у підготовчому засіданні оголошена судом на підставі ч.5 ст.183 ГПК України, з метою реалізації відповідачем права подати письмову заяву про визнання позову.

04.12.2024 (сформована в системі «Електронний суд» та направлена до суду після закінчення робочого часу суду 03.12.2024) від відповідача в особі адвоката Сініченко І.С. надійшла заява про визнання позову у повному обсязі, у т.ч. щодо стягнення судових витрат у розмірі 28 723,84грн. У поданій заяві відповідач просив розглянути справи за відсутності його представника (а.с.109-110).

09.12.2024 (сформована в системі «Електронний суд» та направлена до суду після закінчення робочого часу суду 06.12.2024) від позивача надійшла заява про розгляд справи за відсутності сторін на підставі наявних у суду матеріалів, ухвалення рішення про задоволення позову у повному обсязі та розподіл судових витрат (а.с.113-116).

У поданій заяві, позивач просить задовольнити позов у повному обсязі у зв`язку із визнанням заявлених вимог відповідачем та покласти на нього 50% суми сплаченого судового збору, а також витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 17 000грн.

09.12.2024 представники сторін у підготовче засідання не з`явилися.

У відповідності до ч.ч.3,4 ст. 185 ГПК України: за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення суду у випадку визнання позову відповідачем; ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 191, 192 цього Кодексу.

Згідно ч.ч.1, 4, 5 ст.191 ГПК України: позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві; у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову; якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд; суд не приймає відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.

В силу ч. 2 ст.61 ГПК України установлено, що обмеження повноважень представника на вчинення певної процесуальної дії мають бути застережені у виданій йому довіреності або ордері.

Судом встановлено, що заява, у якій відповідач визнав позов, підписана представником відповідача адвокатом Сініченком І.С., повноваження якої діяти від імені відповідача підтверджується ордером АЕ №1331814 від 06.11.2024, з якого вбачається, що договором про надання правової (правничої) допомоги повноваження адвоката не обмежуються (а.с.111).

Отже, відповідна заява подана уповноваженою на те особою.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.

У період з червня по серпень 2024 року позивач передав, а відповідач прийняв товар на загальну суму 2 761 658,33грн, що підтверджується видатковими накладними, які підписані сторонами, а саме від:

-25.06.2024 №РН-0002993 на суму 568 515,30грн (а.с.36);

-28.06.2024 №РН-0003055 на суму 227 597,41грн (а.с.38);

-03.07.2024 №РН-0003144 на суму 394 572,58грн (а.с.10);

-03.07.2024 №РН-0003145 на суму 404 288,30грн (а.с.12);

-09.07.2024 №РН-0003198 на суму 947 624,75грн (а.с.14);

-21.08.2024 №РН-0003774 на суму 94 679,99грн (а.с.16);

-21.08.2024 №РН-0004036 на суму 124 380грн (а.с.18).

Доставка перевізником відповідачу на його замовлення відповідного товару підтверджується товарно-транспортними накладними, а саме від: 25.06.2024 №0002993 (а.с.37); 28.06.2024 №0003055 (а.с.39); 03.07.2024 №0003144 (а.с.11); 03.07.2024 №0003145 (а.с.13); 09.07.2024 №0003198 (а.с.15); 21.08.2024 №0003774 (а.с.17); 21.08.2024 №0004036 (а.с.19).

За твердженнями позивача відповідач лише частково виконав зобов`язання з оплати переданого товару за вказаними видатковими накладними, сплативши 868 515,3грн, що підтверджується платіжними дорученнями, а саме від:

12.07.2024 №847 на суму 258 515,30грн (а.с.40);

29.07.2024 №965 на суму 310 000грн (а.с.41);

05.08.2024 №1098 на суму 50 000грн (а.с.42);

29.08.2024 №1323 на суму 150 000грн (а.с.43);

04.09.2024 №1408 на суму 100 000грн (а.с.44).

Відповідно до вимоги від 05.09.2024 №1 про сплату заборгованості за поставлений товар позивач вимагав від відповідача сплатити суму боргу за поставлений товар у розмірі 1 993 143,03грн (а.с.21).

В якості доказів направлення вказаної вимоги надано: опис вкладення у цінний лист та поштову накладну №7903600560897 (а.с.22-23).

23.09.2024 відповідач перерахував в оплату товару 104 288,30грн, що підтверджується платіжною інструкцією №1599 (а.с.69).

17.10.2024 відповідач звернувся до позивача з листом вих.№354 щодо уточнення призначення платежу в платіжному дорученні від 23.09.2024 №1599 та просив вважати правильним призначення платежу: «оплата за цитрусові, згідно видаткової накладної №3145 від 03.07.2024 в т.ч. ПДВ 20% - 17 381,38грн» (а.с.70). Доказів направлення такого листа позивачу не надано, однак позивач не заперечив факт отримання такого листа та, як вбачається з його відповіді на відзив (а.с.77-78), фактично зарахував 104 288,30грн в якості часткового погашення боргу за товар.

Предметом спору у даній справі відповідно до поданого позову є наявність у відповідача обов`язку розрахуватись за поставлений товар та застосування до нього відповідальності, встановленої чинним законодавством за порушення зобов`язання з оплати товару у встановлений строк. При цьому, під час розгляду справи відповідач позов визнав повністю і, враховуючи, що визнання позову у даному випадку не порушує прав третіх осіб, суд вважає за можливе прийняти визнання позову відповідачем та, враховуючи наявність для цього підстав, задовольнити заявлені позивачем вимоги, враховуючи наступне.

Згідно ч.7 ст.179 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України (далі ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

В силу ч.4 ст.203 ЦК України правочин (договір є правочином за змістом ч.2 ст.202 ЦК України) має вчинятися у формі, встановленій законом.

Як визначено п.1 ч.1 ст.208 ЦК України, у письмовій формі належить вчиняти правочини між юридичними особами.

За змістом ч.1 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами; у разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом; правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

В силу ч.2 такої статті: правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами); правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

У даній справі сторонами не дотримано письмової форми правочину, однак, згідно ч.1 ст.218 ЦК України: недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом; заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами: рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків.

У даній справі письмовими доказами підтверджено наявність волевиявлення обох сторін на укладення договорів купівлі-продажу товару, в асортименті, визначеному кожною із наданих видаткових накладних, у кількості та за ціною, у них вказані.

Отже, конклюдентні дії обох сторін - передача товару відповідачу позивачем та прийняття його відповідачем без зауважень, що підтверджено письмовими доказами - видатковими накладними, товаротранспортними накладними, а також часткова оплати такого товару відповідачем, що підтверджується платіжними дорученнями, підтверджують укладення сторонами договорів купівлі-продажу товару, визначеного такими видатковими накладними.

Укладені сторонами договори є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань в силу ст.ст.173, 174, ч.1 ст.175 ГК України.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, що визначено ч.1 ст.175 ГК України.

Згідно ч.1 ст.193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Так, як установлено ч.1 ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 662 ЦК України визначено, що: продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу; продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Як визначено ч.1 ст.692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Отже, за загальним правилом, визначеним ч.1 ст.692 ЦК України, яким установлена черговість виконання взаємних зобов`язань, виконання зобов`язання з передачі товару передує виконанню зобов`язання з оплати. Доказів узгодження сторонами іншого порядку виконання взаємних зобов`язань не надано.

Таким чином, відповідач мав оплатити товар, переданий йому позивачем у строк, визначений ч.1 ст.692 ЦК України, - одразу після прийняття товару за видатковими накладними.

Доказів оплати товару, переданого за вищевказаними видатковими накладними у визначені строки, відповідач не надав під час розгляду справи; факт того, що частина товару за відповідними видатковими накладними не сплачена відповідач визнав.

Оскільки відповідач не виконав взяті на себе зобов`язання з оплати поставленого товару у встановлений строк, він є таким, що порушив взяті на себе зобов`язання.

В силу ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За таких обставин, вимоги про стягнення з відповідача 1 788 854,73грн основного боргу є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 11 301,05грн 3% річних за період з 04.07.2024 по 17.09.2024, а також 10 478,92грн втрат від інфляції за період з 04.07.2024 по 17.09.2024.

Відповідно до ст. 617 ЦК України, ч.2 ст.218 ГК України відсутність у боржника необхідних коштів не є підставою звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання.

Як визначено ч.1 ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки відповідач допустив прострочення виконання зобов`язання з оплати отриманого товару, що є грошовим, вимоги позивача щодо сплати відповідачем 3% річних та втрат від інфляції є мотивованими.

За розрахунком суду, враховуючи період прострочення, розмір боргу, за період з 04.07.2024 по 17.09.2024 розмір втрат від інфляції складає 10 478,92грн, а розмір 3% річних 10 815,42грн.

Розбіжності у розрахунках 3 % річних спричинені невірним визначенням позивачем розміру 3% за 1 день. Так, фактично позивач при розрахунку не врахував, що у 2024 році 366 днів, а не 365. Окрім того, розбіжності у такому розрахунку пов`язані із тим, що позивач невірно визначив кількість днів у відповідному періоді. Зокрема, при нарахуванні 3 % річних на борг у розмірі 394 572,58грн позивач вказав період 04.07.2024 по 03.09.2024, що відповідає 62дням, а не як помилково врахував при розрахунку позивач 76дням.

Однак, враховуючи визнання відповідачем заявлених у цій частині позовних вимог у повному обсязі, наявності підстав вважати мотивованими заявлені вимоги в частині нарахування процентів та втрат від інфляції, враховуючи, що порушення зобов`язання на момент прийняття рішення триває, факт визнання позову відповідачем в частині стягнення втрат від інфляції повністю, а також те, що визнання позову у цій частині повністю не порушує прав третіх осіб, суд задовольняю відповідні вимоги повністю. Отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 11 301,05грн - 3% річних та 10 478,92грн втрат від інфляції.

Як визначено ч.1 ст.130 ГПК України, у разі, зокрема, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Аналогічне положення містить і ч.3 ст.7 Закону України «Про судовий збір».

Оскільки до початку розгляду справи по суті відповідач в окремій письмовій заяві у даній справі (а.с.109-110), яку подано на стадії підготовчого провадження, визнав позов у розмірі 1810634,70грн (1788854,73+11301,05+10478,92), позивачу підлягає поверненню з державного бюджету 50% судового збору, сплаченого з заявлених вимог у відповідному розмірі, що становить 13579,76грн (1810634,70:100*1,5:100*50).

Враховуючи, що заявлені вимоги задоволено повністю, інша частина витрат зі сплати судового збору (50%), що становить 13 579,76грн підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача.

Окрім того, враховуючи заяву позивача про повернення судового збору, факт зменшення ним розміру позовних вимог, відповідно до п.1 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір», позивачу підлягає поверненню судовий збір, як установлено ч.2 ст.7 зазначеного Закону, у переплаченому розмірі.

Так, при поданні до суду позовної заяви позивачем сплачено судовий збір у загальному розмірі 28723,85грн платіжною інструкцією №12142 від 18.09.2024, платіжним дорученням №12205 від 01.10.2024 (а.с.7,45) однак, з урахуванням зменшення розміру позовних вимог, розмір судового збору становить 27159,52грн (1810634,70/100*1,5), тому позивачу належить повернути з державного бюджету 1564,33грн.

За таких обставин, позивачу підлягає поверненню з державного бюджету всього 15144,09грн судового збору.

Окрім того, позивач заявив про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 17 000грн (а.с.113-116).

Суд при вирішенні питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу виходить з наступного.

Як визначено п.12 ч.3 ст.2 ГПК України, одним із принципів господарського судочинства є принцип відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, що установлено ч.1 ст.123 ГПК України. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, як передбачено п.1 ч.3 такої норми, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Реалізація права на відшкодування судових витрат відбувається у порядку, визначеному ГПК України, який передбачає декілька етапів.

Так, відповідно до ч.1 ст.124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Згідно ч.2 ст.126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Як унормовано ч.3 такої норми, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Порядок розподілу судових витрат визначений ст.129 ГПК України, в силу ч.8 якої розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази, що встановлено ч.8 ст.129 ГПК України, подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Таким чином, ГПК України визначає послідовність та час вчинення дій учасниками з метою реалізації права на відшкодування судових витрат, що відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст.124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст.126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (ст. 129 ГПК України).

Відповідний порядок застосування визначений: постановою Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19; постановами Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.01.2021 у справі № 910/18250/16, 19.08.2021 у справі №910/11547/19, 26.10.2022 у справі №911/3001/21, 22.12.2022 у справі № 910/13060/21, 17.01.2023 у справі № 922/4812/21, 09.01.2024 у справі №922/1253/23, 17.01.2024 у справі №910/2158/23; додатковими постановами Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 02.11.2022 у справі №916/1010/21, 27.02.2024 №922/1075/23, 16.09.2024 №922/3611/23; постановою Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21.

В силу ч.4 ст.236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У першій заяві по суті позові позивач вказував, що поніс витрати з оплати позову судовим збором та зазначив, що не передбачає на момент подання позову інших витрат.

Про витрати на професійну правничу допомогу позивач заявив лише 06.11.2024, шляхом подання заяви про попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи (а.с.91), а до прийняття рішення у справі подав докази понесення таких витрат (а.с.113-116).

Як визначено положеннями ч.2 ст.124 ГПК України, що у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Аналіз вказаної норми свідчить про те, що неподання стороною попереднього розрахунку судових витрат не є безумовною підставою для відмови у відшкодуванні відповідних судових витрат.

В матеріалах справи відсутні докази звернення позивача за наданням професійної правничої допомоги для складання позовної заяви, заяви про усуненні недоліків та відповіді на відзив. При цьому відкриваючи провадження у справі, суд з підстав, наведених в ухвалі від 07.10.2024, визнав явку сторін у підготовче засідання обов`язковою.

Вказана обставина могла стати причиною, з урахуванням представництва інтересів учасників у справах загального провадження професійним представником або в порядку самопредставництва, необхідності звернення позивача за правничою допомогою.

Так, з матеріалів справи вбачається, що адвокат Гресь Олександр Валентинович 06.11.2024 подано заяву про вступ у справу в якості представника позивача (а.с.88).

У постанові Верховного Суду від 14.12.2021 у справі №922/676/21 наведено правовий висновок, за яким відмова у відшкодуванні витрат на правову допомогу є правом суду, а не обов`язком, реалізація якого є наслідком доведення стороною обставин того, що неподання іншою стороною попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат, які ця особа понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, порушило принцип змагальності та завадило стороні спору належним чином висловити свої міркування щодо їх обґрунтованості та співмірності заявлених до стягнення витрат.

У той же час, відповідач не посилався на те, що не подання позивачем попереднього розрахунку судових витрат вплинуло на його можливість висловити свої міркування щодо заявлених вимог.

Таким чином, з огляду на вищенаведене, враховуючи подання доказів щодо понесення витрат на правничу допомогу у строк, встановлений ч.8 ст.129 ГПК України, виникнення необхідності у позивача в професійній правничій допомозі під час розгляду справи, суд не вбачає підстав для відмови у такій заяві лише виключно з підстав не подання попереднього (орієнтовного) розрахунку витрат на професійну правничу допомогу разом з позовом або наведення відповідного розрахунку у позовній заяві.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивач надав наступні докази:

договір від 04.11.2024 №04/11/24 про надання правової допомоги, укладений між позивачем (далі клієнт) та адвокатом Гресь О.В. (далі адвокат) (далі договір; а.с.117);

додаткова угода від 04.11.2024 №01 до договору про надання правової допомоги (далі додаткова угода №1; а.с.118);

додаткова угода від 05.12.2024 №02 до договору про надання правової допомоги (далі додаткова угода №2; а.с.118, зворот);

акт здачі-приймання робіт (надання послуг) від 05.12.2024 №1 (а.с.119);

ордер від 04.11.2024 АІ №1740432 (а.с.92).

Так, відповідно до п.п.1.1,1.2 договору: предметом даного договору є надання адвокатом, усіма законними методами та способами правової допомоги клієнту в захисті його прав та інтересів в судах, в органах державної влади (в органах Державної митної служби), в усіх правоохоронних органах, на підприємствах, в установах, організаціях всіх форм власності та підпорядкування, перед усіма юридичними особами або фізичними особами, з усіх питань, які стосуються та/або виникають та/або порушують права та інтереси клієнта; за цим договором адвокат здійснює представництво інтересів клієнта та надає клієнту інші види правничої допомоги; клієнт надає адвокату відповідне доручення щодо отримання будь-яких необхідних даних (в тому числі персональних/конфіденційних), які стосуються клієнта та які необхідні для надання правової допомоги клієнту, в тому числі для формування та/або реалізації правової позиції адвоката в інтересах клієнта; в тому числі клієнт доручає адвокату звернутися із адвокатськими запитами до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, підприємств, установ, організацій, громадських об`єднань, а також до фізичних осіб, та отримати запитувану інформацію та документи (оригіналів та/або завірених копій).

Згідно пп.2.1.2 п.2.1 договору адвокат зобов`язується представляти права і законні інтереси клієнта в органах державної влади, правоохоронних органах, органах місцевого самоврядування, перед третіми особами, на підприємствах, в установах, організаціях всіх форм власності та підпорядкування, перед усіма юридичними особами або фізичними особами, а також в судах будь-якої інстанції та будь-якої юрисдикції, в тому числі місцевих, апеляційних судах, Верховному Суді України по всіх категоріях справ та здійснювати професійну діяльність адвоката згідно з умовами цього договору з усіма правами представника, які передбачені Цивільним процесуальним кодексом України, Господарським процесуальним кодексом України, Кодексом адміністративного судочинства України, Кодексом України про адміністративні правопорушення, Кримінально-процесуальним кодексом України.

Як визначено пп.2.3.1 п.2.3 договору, клієнт зобов`язаний сплачувати гонорар адвокату в розмірі та в строки, погоджені між ними.

Відповідно до п.п.5.1,5.2 договору: вартість послуг за надання правової допомоги, опис таких послуг та розрахунок погоджується за взаємною угодою сторін та оформляється додатковою угодою до цього договору; на визначення вартості послуг впливають строки, ступінь важкості справи, обсяг правових послуг, необхідних для досягнення бажаного результату та належного виконання окремих доручень клієнта; обсяг правової допомоги враховується при визначені обґрунтованого розміру вартості послуг.

Договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2025 (п.3.1 договору).

Як визначено п.п.1-4 додаткової угоди №1: клієнт доручає адвокату здійснювати представництво прав та законних інтересів клієнта в Господарському суді Київської області по справі №911/2588/24 за позовом ТОВ «Мегафрукт» до ТОВ «Макі-Трейд» про стягнення грошових коштів; сторони узгодили попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які клієнт поніс та які очікує понести у зв`язку із розглядом справи №911/2588/24 в Господарському суді Київської області, а саме витрати на професійну правничу допомогу очікується понести у розмірі 10 000грн; витрати на професійну правничу допомогу є орієнтовними та дорівнюють сумі, що складається з оплати послуг адвоката по ознайомленню зі справою, аналізу спірних правовідносин та документів, огляду судової практики, надання консультацій, складанню процесуальних документів та участі адвоката в судовому засіданні; остаточний (точний) розрахунок понесених витрат та порядок їх оплати буле узгоджений сторонами в окремій додатковій угоді до договору не пізніше 5-ти днів після винесення рішення по справі Господарським судом Київської області (як судом першої інстанції).

Згідно п.1 додаткової угоди №2 сторони такого договору узгодили остаточний (точний) опис робіт, які були надані адвокатом, та розрахунок судових витрат на професійну правничу допомогу у справі № 911/2588/24, зокрема:

ознайомлення з матеріалами справи 1год 1 500грн;

аналіз суті спірних правовідносин та документів, що стосуються справи та взаємовідносин сторін; огляд судової практики 2год 3 000грн;

надання роз`яснень та консультацій 1год 1 500грн;

підготовка, складання та подача процесуальних документів (заяв, клопотань) 2год 3 000грн;

участь у підготовчому судовому засіданні 04.11.2024 1год 4 000грн;

участь у підготовчому судовому засіданні 02.12.2024 1год 4 000грн.

Пунктом 2 додаткової угоди №2 сторони узгодили, що оплата клієнтом здійснюється протягом одного місяця з моменту набрання рішенням Господарського суду Київської області по справі №911/2588/24 законної сили, відповідно до виставленого рахунку.

Згідно акту здачі-приймання робіт (надання послуг) від 05.12.2024 №1 адвокатом надані послуги, вартість яких узгоджена сторонами загалом у розмірі 17 000грн, а саме:

ознайомлення з матеріалами справи 1год 1 500грн;

аналіз суті спірних правовідносин та документів, що стосуються справи та взаємовідносин сторін; огляд судової практики 2год 3 000грн;

надання роз`яснень та консультацій 1год 1 500грн;

підготовка, складання та подача процесуальних документів (заяв, клопотань) 2год 3 000грн;

участь у підготовчому судовому засіданні 04.11.2024 1год 4 000грн;

участь у підготовчому судовому засіданні 02.12.2024 1год 4 000грн.

Доказів оплати наданих послуг на момент прийняття рішення у справі не надано.

У вирішенні питання щодо відшкодування позивачу витрат у розмірі 17 000грн, які він має понести на оплату професійної правничої допомоги, за рахунок відповідача суд виходить з наступного.

Як визначено ч.4 ст.126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 5 ст.126 ГПК України унормовано, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Отже, у розумінні положень ч.5 ст.126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, якщо на її думку, недотримано вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт, ціною позову та значенням її для сторін. Суд, враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення розміру витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Відповідно до ч.6 ст.126 ГПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у ч.4 ст.126 ГПК України.

Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, - яка вказує на неспівмірність витрат, - доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям (правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.08.2018 у справі №916/1283/17, 30.07.2019 у справі №902/519/18, 21.01.2020 у справі №903/390/18, 21.01.2020 у справі №916/2982/16, 07.07.2020 у справі № 914/1002/19, 03.04.2024 у справі №915/436/23, 30.04.2024 у справі №914/1508/23, додаткових постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.03.2020 у справі №911/471/19, 20.09.2022 у справі №912/423/20, 25.10.2022 у справі №907/438/21, 24.09.2024 у справі №910/13177/23, 23.10.2024 у справі №910/6224/23).

Положеннями ст.59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу; кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Як визначено ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»: гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту; порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги; при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини; гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

У п.п.19,20 постанови від 07.07.2021 №910/12876/19 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини, разом з тим чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Як зазначено в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 910/23210/17, 13.02.2019 у справі № 911/739/15, 01.08.2019 у справі № 915/237/18, додаткових постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.07.2023 у справі № 924/746/22, 21.06.2023 у справі №908/3387/21, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок іншої сторони має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумним та виправданим. Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16, постанови Верховного Суду від 30.03.2021 у справі №906/432/19, 21.02.2023 у справі №4/40/5022-387/2012, 02.03.2023 у справі №910/1864/21, 19.09.2023 у справі №905/1191/21, 06.11.2023 у справі №938/466/21; додаткові постанови Верховного Суду від 12.03.2024 у справі №910/3567/23, 05.03.2024 у справі №916/2266/22, 18.06.2024 у справі №910/466/22, 08.10.2024 у справі №907/878/23, 31.10.2024 у справі №912/2308/23).

Верховний Суд вказав, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18, 16.11.2022 у справі №922/1964/21; постанови Верховного Суду 16.11.2022 у справі №922/1964/21, 27.02.2024 у справі №916/2239/22, 05.03.2024 №912/3432/23, 15.05.2024 у справі №922/2738/21; додаткові постанова Верховного Суду у складі колегії судді Касаційного господарського суду від 15.06.2021 у справі №912/1025/20, 12.07.2024 у справі №913/205/23).

Відповідно до ч.5 ст.129 ГПК України визначено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

У постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 вказано, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч.4 ст.129 ГПК України, однак, ч.5 наведеної норми визначає критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

У відповідній постанові зазначено, що на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат. Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч.4 ст.129 ГПК України, визначені також положеннями ч.ч.6,7,9 ст.129 ГПК України.

Як роз`яснено у відповідній постанові, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог ч.4 ст.126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч.ч. 5-6 ст.126 ГПК України). Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 ст.129 ГПК України може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, як вказано у вищезгаданій постанові, керуючись ч.ч.5-7,9 ст.129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 №911/1964/21 вказано, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

У даній справі відповідач не скористався своїм правом та не подав заяву про зменшення витрат на професійну правничу допомогу.

Втім, суд не вбачає підстав для покладення витрат позивача у розмірі 17 000грн, які він має понести на оплату професійної правничої допомоги, у повному обсязі на відповідача, оскільки витрати у відповідному розмірі не є обґрунтованими, та пропорційними до предмету та складності спору, враховуючи ціну позову, кількістю підготовлених процесуальних документів, поведінку сторін, обсяг поданих документів.

Так, як вбачається з акту здачі-приймання робіт (надання послуг), у ньому окремо вказано послуги на загальну суму 6 000грн, кожна з яких оцінена окремо, які фактично є складовою такої послуг як представництво інтересів клієнта в судових засідань. Так, не є самостійними, кожну з яких окремо не можна вважати правовою допомогою, витрати по оплаті якої можна віднести самостійно саме до судових витрат, наступні: ознайомлення з матеріалами справи; аналіз суті спірних правовідносин та документів, що стосуються справи та взаємовідносин сторін; огляд судової практики; надання роз`яснень та консультацій.

Суд вважає неможливим покладення на відповідача витрат на оплату відповідних послуг у повному обсязі, через те, що попереднє опрацювання та ознайомлення з документами, консультація та пошук законодавчої бази, судової практики не є самостійними послугами, витрати на які можна віднести до судових витрат, оскільки надання відповідних послуг самостійно без представництва інтересів в суді не можна вважати правовою допомогою саме в суді. Фактично відповідні, вказані у акті як самостійні послуги, є складовими (етапами) такої послуг як представництво інтересів в судових засіданнях, для надання якої необхідно провести консультацію з клієнтом, отримати від нього необхідним для належного представництва докази, вивчити практику та законодавство, сформувати правову позицію, та належним чином представити інтереси позивача у відповідному судовому засіданні.

Окрім того, у відповідному акті визначені послуги з підготовки, складання та подачі процесуальних документів (заяв, клопотань) в загальному розмірі 3 000грн. Однак, які саме заяви та клопотання враховані при визначенні розміру оплати не зазначено, Отже, обсяг виконаних адвокатом робіт/наданих послуг суд у даній справі може визначити виключно з дослідження наданих адвокатом від імені позивача процесуальних документів, підписаних від імені позивача таким представником та поданих до суду.

Від імені позивача адвокатом Гресь О.В. подані такі документи, як: заява про вступ у справу як представника; заява про попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи; заява про розгляд справи за відсутності сторін на підставі наявних у суду матеріалів та ухвалення рішення, що не могла бути врахована при укладенні додаткової угоди №2 та складанні акту, отже, не входить до процесуальних документів оплата за які передбачена додатковою угодою №2 та актом, оскільки такі документи датовані раніше.

Суд не вбачає підстав для покладення витрат на оплату таких послуг у повному обсязі на позивача, оскільки не вважає їх необхідними та витрати на їх оплату неминучими, а розмір таких витрат розумним та виправданим. Так, не є обов`язковою подання заяви про вступ у справу як представника, оскільки не подання такої заяви не є підставою для недопуску судом представника, повноваження якого підтверджені допустимими доказами. Подання заяви про попередній (орієнтовний) розрахунок витрат на правничу допомогу під час підготовчого провадження зумовлений тим. що позивач не вказав про такі витрати у позові на виконання вимог п.9 ч.3 ст.162 ГПК України, однак, міг їх передбачити та вказати у першій заяві по суті - позові, тому подання такої заяви окремо не було б необхідним.

Також, суд враховує, що справу не можна віднести до категорії складних, ні за обсягом поданих доказів, ні за предметом позову. Суд враховує, що відповідач визнав позов ще на стадії підготовчого провадження, не подавав безпідставних та необґрунтованих заяв та клопотань. Підготовка представника позивача до участі у підготовчих засіданнях не потребувала аналізу значної кількості нормативних актів, яким врегульовані відносини сторін та судової практики з аналогічних правовідносин, які по суті є доволі розповсюдженими.

Поряд з цим, суд не вважає розумними і дійсно необхідними, а також такими, що відповідають обсягу фактично виконаної роботи/надання послуг витрати на оплату участі в судовому засіданні представника у загальному розмірі 8 000грн. Так, тривалість усіх засідань у даній справі склала менше 50хв (06.11.2024 11хв, з урахуванням 3хв затримки; 02.12.2024 31хв, з урахуванням 5хв затримки), такі засідання поводились у межах підготовчого провадження на стадії якого і прийнято рішення без призначення справи до розгляду по суті, представник позивача не надавав пояснення по суті спору, а лише з процесуальних питань.

Суд вважає дійсно необхідними, неминучими та пропорційними до складності справи, обсягу виконаних адвокатом робіт та наданих послуг, часом, фактично витраченим адвокатом, а також враховуючи поведінку сторін та середню вартість аналогічних послуг на ринку, витрати на оплату правової (правничої) допомоги у даній справі у розмірі не більше 4000грн.

Інші витрати, понесені позивачем на оплату правової допомоги у розмірі 13000грн суд покладає на позивача, який взяв на себе відповідні зобов`язання за договором від 04.11.2024 №04/11/24, додатковими угодами №1,2, узгодив вартість та обсяг наданих послуг, прийнявши відповідні послуги за актом здачі-приймання робіт, оскільки суд не має повноважень втручатись у відповідні відносини позивача з адвокатом.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 129, 130, 185, 191, 232-233, 237-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Прийняти визнання позову відповідачем.

2. Позов задовольнити повністю.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «МАКІ-ТРЕЙД» (ідентифікаційний код 41857147; 08132, Київська обл., Києво-Святошинський р-н., м. Вишневе, вул. Київська, буд. 6-В) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕГАФРУКТ» (ідентифікаційний код 40077854; 81100, Львівська обл., Пустомитівський р-н., м. Пустомити, вул. Фабрична, буд. 19) 1 788 854,73грн основного боргу, 10 478,92грн втрат від інфляції, 11 301,05грн - 3% річних, а також 13579,76грн в рахунок відшкодування витрат, понесених на оплату позову судовим збором та 4 000грн в рахунок часткового відшкодування витрат, понесених на оплату професійної правничої допомоги.

4. Витрати у розмірі 13 000грн на оплату професійної правничої допомоги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю «МЕГАФРУКТ».

5.Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «МЕГАФРУКТ» (ідентифікаційний код 40077854; 81100, Львівська обл., Пустомитівський р-н., м.Пустомити, вул. Фабрична, буд. 19) з державного бюджету України (Головне управління Державної казначейської служби України у Київській області; місцезнаходження - пл. Лесі Українки, 1, м.Київ, 01196; ідентифікаційний код 37955989, рахунок UA708999980313181206083010001 в ГУ ДКСУ у Київській області, МФО 899998) 15144,09грн (п`ятнадцять тисяч сто сорок чотири гривні дев`ять копійок) частину судового збору, перерахованого відповідно до платіжної інструкції від 18.09.2024 №12142.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення у порядку, встановленому ст.257 ГПК України.

Повний текст рішення складено 19.12.2024.

Суддя А.Р. Ейвазова