Рішення

від 18.12.2024 по справі 914/2653/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.12.2024 Справа № 914/2653/24

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Фрутіна, м. Трускавець,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Святий Грааль, м. Трускавець,

про стягнення 33 871, 34 грн

Суддя Манюк П.Т.

Без виклику представників учасників справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю Фрутіна звернулось до Господарського суду Львівської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Святий Грааль про стягнення 33 871, 34 грн за договором поставки від 30.07.2020 № 4-07.

Ухвалою суду від 31.10.2024 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу 10 днів для усунення недоліків, а саме надати суду належні докази реєстрації електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі.

04.11.2024 через систему Електронний суд надійшла заява позивача про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 08.11.2024 відкрито провадження у справі № 914/2653/24 та вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без судового засідання та без виклику сторін. Разом з тим, встановлено відповідачеві строк 15 календарних днів з дня отримання цієї ухвали для подання відзиву на позов. Ухвалу суду від 08.11.2024 через систему Електронний суд скеровано позивачу та відповідачу в їх електронні кабінети.

Положеннями ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

За таких обставин, з огляду на приписи ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Позиція позивача.

Товариство з обмеженою відповідальністю Фрутіна (надалі - постачальник, позивач) звернулось до Господарського суду Львівської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Святий Грааль (надалі - покупець, відповідач) про стягнення 33 871, 34 грн за договором поставки від 30.07.2020 № 4-07 (надалі - договір).

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що 30.07.2020 між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки продукції № 4-07. На виконання умов договору, в період з 03.01.2023 по 02.05.2023 позивачем поставлено відповідачу продукцію на загальну суму 100 242, 36 грн, проте, відповідачем було здійснено лише часткову оплату. Оскільки відповідач не виконав свого обов`язку щодо здійснення оплати у повному обсязі, то у нього існує заборгованість у розмірі 29 258, 32 грн.

Позивачем, було здійснено нарахування відповідачу, відповідно до п. 7.2 договору, пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, а також відповідно до ст. 625 ЦК України, інфляційних та 3 % річних.

Вказані обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з цим позовом про стягнення 29 258, 32 грн основного боргу, 191, 94 грн пені, 2 955, 80 грн інфляційних втрат та 1 425, 28 грн 3 % річних.

Позиція відповідача.

Відповідач відзиву чи письмових обґрунтованих пояснень суду не представив, позовні вимоги не заперечив, доказів сплати заборгованості не надав.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши докази по справі у їх сукупності, суд прийшов до висновків про те, що позовні вимоги підлягають до задоволення виходячи з таких мотивів.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір, який в силу вимог частини 1 статті 629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 173 ГК України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.Статтею 174 ГК України визначено, що підставою виникнення господарських зобов`язань зокрема є господарські договори та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачених законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно з вимогами статті 509 ЦК України, зобов`язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частинами першою та другою статті 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як встановлено судом, 30.07.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фрутіна" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Святий Грааль" укладено договір поставки від 30.07.2020 № 4-07.

Відповідно до п. 1.1 договору, постачальник зобов`язується поставити і передати у власність покупцю продукти харчування (надалі товар), а покупець прийняти й оплатити товар у повному розмірі на умовах та в порядку, визначених цим договором.

Відповідно до пунктів 4.4 та 4.5 договору, моментом здійснення поставки товарів постачальником є їх отримання покупцем з відповідною відміткою в супроводжувальній первинній облікова-видатковій документації (товарно-транспортна накладна, видаткова накладна). Право власності на товар, а також ризик випадкової загибелі товару, переходять до покупця в момент підписання відповідальної особою покупця видаткової (та/або товарно-транспортної) накладної.

Відповідно до п. 5.1 договору покупець оплачує поставлені товари за цінами, вказаними у замовленні та товаросупроводжувальній документації, на умовах даного договору в порядку і формах, які не суперечать чинному законодавству України.

Згідно з п. 5.2. договору розрахунки за поставлений постачальником товар здійснюються протягом 7 календарних днів з моменту поставки товару або у інший строк, попередньо домовлений між сторонами.

Відповідно до п. 5.4 договору, днем здійснення платежу вважається день, в який сума, що підлягає сплаті, поступає на розрахунковий рахунок постачальника.

Згідно з абз.3 п.6.2 договору постачальник має право вимагати від покупця своєчасної оплати за поставлений товар.

Згідно з абз.1 п.6.3. договору покупець зобов`язаний прийняти та оплатити поставлені товари відповідно до вимог договору.

У період з 03.01.2023 по 02.05.2023 році позивач здійснив поставку товару відповідачу, який останній прийняв на загальну суму 100 242, 36 грн, що підтверджується видатковим накладними, копії яких долучені до матеріалів позовної заяви, які підписані відповідачем без застережень.

Відповідачем було здійснено лише часткову оплату поставленого товару, як наслідок, між позивачем та відповідачем було підписано акт звірки розрахунків, відповідно до якого, у відповідача станом на 01.08.2023 існувала заборгованість у розмірі 37 258, 32 грн. Після підписання акту звірки відповідачем було здійснено ще одну оплату у розмірі 8 000, 00 грн. Таким чином, на момент звернення позивача із даною позовною заявою до суду, у відповідача наявна заборгованість у розмірі 29 258, 32 грн.

Суд звертає увагу, що здійснення часткової оплати за отриманий товар додатково підтверджує факт відсутності претензій з боку відповідача щодо обсягів та якості поставленого товару, однак покупець в порушення умов договору поставки не виконав взяті на себе зобов`язання щодо здійснення оплати у повному обсязі. На момент розгляду справи у суді також не надав доказів сплати заборгованості у повному обсязі.

Статтями 525, 526 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Оскільки судом встановлено факт виконання позивачем прийнятих на себе договірних зобов`язань належним чином та у встановлений строк, а у матеріалах справи відсутні докази оплати відповідачем повної вартості поставленого позивачем товару, відтак позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 29 258, 32 грн вартості поставленого товару, який не оплачений відповідачем, документально підтверджені, обґрунтовані та підлягають до задоволення.

Щодо заявлених позивачем 3 % річних, інфляційних втрат та пені суд зазначає наступне.

Відповідно до 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з п. 3.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (п. 4.1 зазначеної постанови Пленуму).

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами та договором (ч. 2 ст. 193, ч. 1 ст. 216 та ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України).

Такий вид забезпечення виконання зобов`язання як пеня та її розмір передбачено також ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" та ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Пунктом 7.2 договору встановлено, що за несвоєчасну оплату за даним договором покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від простроченої суми за кожен день простроченого платежу. Сплата пені не звільняє покупця від сплати основної суми заборгованості.

Позивачем при поданні позовної заяви заявлено до стягнення з відповідача 3 % річних в розмірі 1 425, 28 грн, інфляційні втрати в розмірі 2 995, 80 грн та пеню в розмірі 191, 94 грн.

Суд, перевіривши розрахунок 3 % річних, інфляційних втрат та пені погоджується з таким нарахуванням, відтак до стягнення з відповідача підлягає 3 % річних в розмірі 1 425, 28 грн, інфляційні втрати в розмірі 2 995, 80 грн та пеня в розмірі 191, 94 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 1 ст. 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Відповідно до ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Стаття 79 ГПК України визначає, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Виходячи із викладених вище обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення повністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 124 ГПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

У позовній заяві позивачем заявлено про стягнення з відповідача судових витрат, які позивач поніс у зв`язку з розглядом вказаної справи. До вказаної позовної заяви позивачем долучено орієнтований розрахунок судових витрат серед яких витрати на правничу допомогу в розмірі 5 000, 00 грн.

Згідно з ч. 3 ст. 2 ГПК України, однією із основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Стаття 123 ГПК України встановлює, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до ст. 126 ГПК України, за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України).

Частиною 8 статті 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до ч. 3 ст. 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність, при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Як зазначено у постанові Верховного Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 13.02.2019 у справі № 911/739/15, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. За наявності заперечень іншої сторони суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява № 19336/04, п. 269).

Суд зазначає, що відшкодування судових витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об`єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій. У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

На підтвердження понесених позивачем витрат на правову допомогу при його зверненні до господарського суду про стягнення з відповідача заборгованості, представником позивача долучено до матеріалів справи договір про надання правничої допомоги від 23.10.2024 № 01/10-24 у пункті 3.1 якого встановлено, що вартість правничої допомоги становить 5 000, 00 грн, акт приймання-передачі послуг від 2510.2024 № 1, платіжна інструкція від 25.10.2024 № 1216 на суму 5 000, 00 грн.

З врахуванням зазначеного в ч. 4 статті 126 ГПК України щодо врахування співмірності витрат на оплату послуг адвоката із ціною позову, складністю справи та наданих послуг, часом, витраченим адвокатом на надання послуг, обсягом наданих адвокатом послуг (досудове вивчення та підготовка матеріалів, підготовка позовної заяви та складання розрахунку позовних вимог), зважаючи що відповідачем не подано доказів та доводів щодо неспівмірності розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу, суд вважає вказані витрати фіксованими, співмірними та підставними до відшкодування позивачу за рахунок відповідача. Відтак відшкодуванню позивачу підлягають витрати на оплату професійної правничої допомоги адвоката в розмірі 5 000, 00 грн.

Витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, відповідно до ст. 129 ГПК України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 2, 13, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 236-241, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Святий Грааль» (82200, м. Трускавець, вул. Суховоля, 60А, код ЄДРПОУ 37362859) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фрутіна» (82200, м. Трускавець, вул. Котляревського, 4/1, код ЄДРПОУ 41323627) суму в розмірі 41 899, 34 грн, з яких:

- 29 258, 32 грн основної заборгованості;

- 2 995, 80 грн інфляційних втрат,

- 1 425, 28 грн 3 % річних,

- 191, 94 грн пені,

- 3 028, 00 грн судового збору;

- 5 000, 00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 241 ГПК України, та може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

СуддяМанюк П.Т.