Рішення

від 18.12.2024 по справі 915/1335/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2024 року Справа № 915/1335/23

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Олейняш Е.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КВП «КВАДРО ПЛЮС», вул. Загородна, буд. 48, м. Первомайськ, Миколаївська область, 55210 (код ЄДРПОУ 40487215)

електронна пошта: tov-kvp-plus@ukr.net

до відповідача Приватного сільськогосподарського підприємства «КОЗИРСЬКЕ», вул. Очаківська, буд. 35 А, с. Козирка, Очаківський район, Миколаївська область, 57526 (код ЄДРПОУ 36119547)

електронна пошта: pspkozirka@meta.ua

про стягнення 142 986, 51 грн.

без повідомлення (виклику) учасників справи

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Миколаївської області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю КВП «КВАДРО ПЛЮС» з позовною заявою до відповідача Приватного сільськогосподарського підприємства «КОЗИРСЬКЕ», в якій просить суд стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 142 986, 51 грн., яка складається з: 86 292, 00 грн. сума основного боргу; 6 945, 39 грн. інфляційні втрати; 2 347, 62 грн. 3 % річних; 38 772, 30 грн. пеня; 8 629, 90 грн. штраф.

Стягнути з відповідача суму судового збору у розмірі 4 206, 00 грн. та витрати на правничу допомогу у розмірі 16 000, 00 грн.

І. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 04.09.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними матеріалами.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 30.08.2023 відмовлено в задоволенні заяви (вх. № 11254/23 від 28.08.2023) Товариства з обмеженою відповідальністю «КВП «КВАДРО ПЛЮС» про забезпечення позову.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України Про правовий режим воєнного стану Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 Про введення воєнного стану в Україні, затвердженого Законом України Про затвердження Указу Президента України Про введення воєнного стану в Україні від 24.02.2022 № 2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Відповідно до Указів Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 14.03.2022 № 133/2022, від 18.04.2022 № 259/2022, від 17.05.2022 № 341/2022, від 12.08.2022 № 573/2022, від 07.11.2022 № 757/2022, від 06.02.2023 № 58/2023, від 01.05.2023 № 254/2023, від 26.07.2023 № 451/2023, від 06.11.2023 № 734/23, від 05.02.2024 № 49/2024, від 06.05.2024 №271/2024, від 23.07.2024 №469/2024, від 28.10.2024 №740/2024 у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України продовжувався строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб, з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб, з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 20 травня 2023 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 18 серпня 2023 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 16 листопада 2023 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 14 лютого 2024 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 14 травня 2024 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 12 серпня 2024 року строком на 90 діб, з 05 години 30 хвилин 10 листопада 2024 року строком на 90 діб.

Відповідно до ст. 12-2 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.

Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.

Відповідно до ст. 26 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України.

Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється.

У разі неможливості здійснювати правосуддя судами, які діють на території, на якій введено воєнний стан, законами України може бути змінена територіальна підсудність судових справ, що розглядаються в цих судах, або в установленому законом порядку змінено місцезнаходження судів.

Створення надзвичайних та особливих судів не допускається.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

ІІ. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ УЧАСНИКІВ ПРОЦЕСУ.

2.1. Правова позиція позивача.

Підставою позову позивачем зазначено, що 22.02.2022 між ТОВ «КВП «КВАДРО ПЛЮС» (позивач) та ПСГП «КОЗИРСЬКЕ» (відповідач) укладено Договір поставки № 4П-КВП/2022 від 22.02.2022, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується продати та поставити (передати) у власність покупця у строки, передбачені цим договором товар, вказаний у специфікації, а покупець зобов`язується приймати і оплачувати його вартість, згідно встановленого цим договором порядку.

Позивачем на виконання умов договору було поставлено товар на загальну суму 86 292, 00 грн., який був прийнятий покупцем, проте відповідачем в порушення умов договору не було здійснено розрахунки за поставлений товар, що і стало підставою для звернення до суду про стягнення основної заборгованості.

За порушення виконання грошового зобов`язання позивачем відповідно до ст. 625 ЦК України нараховано 3 % річних та інфляційні втрати, а також пеню та штраф відповідно до умов договору.

Позовні вимоги обґрунтовано положеннями ст. 193, 230 ГК України, ст. 525, 526, 530, 549, 611, 625 ЦК України та умовами договору.

2.2. Правова позиція (заперечення) відповідача.

Відповідач у відзиві на позовну заяву (вх. № 13034/23 від 04.10.2023) просить суд відмовити в задоволенні позовної заяви щодо стягнення коштів у сумі 142 986, 51 грн. в повному обсязі.

В обґрунтування заперечень відповідач зазначає, що договір поставки № 4В-КВП/2022 від 22.02.2022 не підписувався повноважним представником ПСП «КОЗИРСЬКЕ». Підпис вчинений в наданому позивачем договорі не належить директору ПСП «КОЗИРСЬКЕ», взагалі невідомо кому належить здійснений підпис.

Крім того, видаткова накладна № 50 від 23.05.022, специфікація № 1 від 23.05.2022, акт звірки взаєморозрахунків, що підписані нібито О.О. Чебаном, не підписувалися повноважним представником ПСП «КОЗИРСЬКЕ», у зв`язку з чим у відповідача відсутні оригінали.

Відповідач також зазначає, що позивачем надано експрес-накладну № 59000822259478 від 24.05.2022, що оформлена представником ТОВ "Нова Пошта", але матеріали позовної заяви не містять довіреності від ПСП «КОЗИРСЬКЕ» на ім`я отримувача Згурського Є.Є.

Заперечення обґрунтовані приписами ст. 173, 174, 175, 179, 180, 181 ГК України, ст. 202, 208, 626 ЦК України, ст. 1, 3, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п. 1.2. ст. 1, п. 2.1. ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за № 168/704.

В п. 2 додатків до відзиву зазначено про клопотання про витребування доказів. Проте, до відзиву не додано відповідного клопотання, про що Відділом документального забезпечення Господарського суду Миколаївської області складено акт про відсутність додатків від 04.10.2023.

Станом на дату розгляду справи від відповідача жодних клопотань про витребування доказів на адресу суду не надходило.

ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН З ПОСИЛАННЯМ НА ДОКАЗИ, НА ПІДСТАВІ ЯКИХ ВСТАНОВЛЕНІ ВІДПОВІДНІ ОБСТАВИНИ.

Розглянувши матеріали справи, керуючись принципом верховенства права, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд встановив наступне.

22.02.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «КВП «КВАДРО ПЛЮС» в особі директора Балинця Володимира Васильовича, який діє на підставі Статуту (далі постачальник) та Приватним сільськогосподарським підприємством «КОЗИРСЬКЕ» в особі директора Чебана Олександра Олександровича, який діє на підставі Статуту (далі покупець) укладено договір поставки № 4П-КВП/2022 від 22.02.2022.

Відповідно до п. 12.1 договору цей договір вважається укладеним з дати його підписання уповноваженими представниками Сторін і діє до 30 грудня 2022 року включно, але в будь-якому випадку до повного виконання Сторонами зобов`язань за цим Договором.

Невід`ємною частиною договору є Додаток до договору поставки № 4П-КВП/2022 від 22.02.2022 «Специфікація № 1» від 23.05.2022.

Договір з додатком підписано та скріплено печатками сторін.

Умовами договору сторони передбачили наступне.

Відповідно до п. 1.1 договору згідно з цим Договором Постачальник зобов`язується продати та поставити (передати) у власність Покупця у строки передбачені цим Договором Товар вказаний у Специфікації (далі - Товар), що є невід`ємною частиною цього Договору, а Покупець зобов`язується приймати зазначений Товар і оплачувати його вартість згідно встановленого цим Договором порядку.

Відповідно до п. 1.3 договору асортимент, номенклатура, кількість, ціна та характеристики товару, строки та умови поставки і оплати товару визначаються сторонами на підставі замовлення покупця та виходячи з наявності товару на складі постачальника й вказуються у відповідній специфікації та видаткових накладних. Кожна специфікація підписується сторонами, додається до договору і є його невід`ємною частиною.

Відповідно до п. 3.1.1, п. 3.1.2 договору Постачальник зобов`язаний, зокрема:

- поставити та передавати у власність Покупця відповідну партію Товару, щодо якої Сторонами узгоджена і підписана відповідна Специфікація.

- одночасно з передачею Товару передати Покупцеві на його вимогу документи, що зазначені в п. 1.4. цього Договору.

Відповідно до п. 3.2.1, п. 3.2.2 договору Покупець зобов`язаний, зокрема:

- оплатити Товар в строки та на умовах, передбачених договором та специфікаціями (додатковими угодами, видатковими накладними) до нього шляхом перерахування коштів на рахунок Постачальника;

- приймати Товар від Постачальника в порядку, передбаченому цим Договором за якістю, кількістю, комплектністю в порядку та терміни, встановлені цим Договором та чинним законодавством.

Відповідно до п. 3.2.4 договору датою продажу Товару вважається дата підписання або видаткової накладної (акту прийому-передачі Товару), або відмітки в товаросупровідних документах Перевізника у відповідності з умовами поставки.

Відповідно до п. 3.2.5 договору Покупець зобов`язаний належним чином виконувати інші умови цього Договору.

Відповідно до п. 4.1 договору загальна сума кожної окремої поставки вказана в Специфікації та у видатковій (та/або додаткових угодах), що є невід`ємними його частинами.

Відповідно до п. 4.2 договору остаточна ціна Договору визначається виходячи із загальної вартості замовленого і поставленого Товару, згідно підписаних Сторонами Специфікацій та видаткових накладних на Товар в період дії цього Договору.

Відповідно до п. 5.1 договору оплата Товару Покупцем здійснюється у безготівковій формі, за ціною та у строки, вказані в Специфікації, видаткових накладних шляхом перерахування вартості товару на поточний банківський рахунок Постачальника в терміни зазначені в Специфікаціях до цього договору, на підставі виставленого Постачальником рахунку.

Відповідно до п. 6.2 договору приймання-передача Товару здійснюється уповноваженими представниками Сторін та (або) Сторони і оформлюється шляхом підписання відповідних видаткових накладних на Товар (або акту прийому-передачі). Датою поставки товару вважається дата вказана у видаткових накладних (актах прийому передачі) на відпуск товару.

Відповідно до п. 8.1 договору у випадку порушення своїх зобов`язань за цим договором Сторони несуть відповідальність, визначену цим договором та чинним законодавством України. Порушенням зобов`язань є невиконання або неналежне виконання, тобто виконання умов, визначених змістом зобов`язань цим Договором та/або законодавством.

Відповідно до п. 8.3 договору у разі прострочення строків оплати Товару відповідно до п. 5.1. Покупець сплачує на користь Постачальника штраф у розмірі 10 % від вартості несвоєчасно оплаченої партії Товару. У випадку несвоєчасної оплати Товару згідно умов Договору (Додаткової угоди та/або Специфікації) більше ніж на 10 (десять) днів Покупець сплачує на користь Постачальника пеню, яка обчислюється з 11 (одинадцятого) дня прострочення оплати відповідної партії Товару у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня, від суми заборгованості за кожен день прострочки до повного виконання стороною своїх зобов`язань.

Відповідно до п. 8.6 договору сплата штрафних санкцій не звільняє Сторони від виконання зобов`язань, передбачених цим Договором.

Відповідно до п. 8.7 договору строк нарахування штрафних санкцій (штрафу та пені) за цим Договором не обмежується строком, встановленим ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України. Штрафні санкції за прострочення виконання зобов`язань за цим Договором нараховуються до моменту належного виконання відповідного зобов`язання. До вимог про стягнення штрафних санкцій за цим Договором не застосовується строк спеціальної позовної давності, передбачений п. 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України. Кредитор за зобов`язанням, що порушене, може звернутися до суду з вимогою про стягнення штрафних санкцій за цим договором в межах строку загальної позовної давності, встановленого ст. 257 Цивільного кодексу України.

Невід`ємною частиною договору є додаток до договору поставки № 4П-КВП/2022 від 22.02.2022 «Специфікація № 1» від 23.05.2022.

Відповідно до п. 1 Специфікації Постачальник зобов`язується поставити, а Покупець прийняти та оплатити наступний Товар, а саме Тітон Бор Актив, в.р., органо-мінеральне добриво, фасування 5 л, у кількості 510 л, загальною вартістю 86 292, 00 грн.

Відповідно до п. 5. Специфікації адреса місця поставки товару: Україна, м. Миколаїв, ТОВ «Нова Пошта», відділення № 2.

Відповідно до п. 6 специфікації умови поставки: поставка Товару здійснюються на умовах склад Постачальника та місце призначене для поставки відповідної партії Товару, визначене Покупцем Товару та вказане в цій Специфікації - доставка перевізником ТОВ «Нова Пошта».

Відповідно до п. 7 Специфікації строк поставки Товару: з моменту підписання Специфікації на протязі 90 діб.

Відповідно до п. 8 Специфікації умови оплати: передоплата 100 % загальної вартості Товару, яка вказана в п. 1 даної Специфікації на підставі рахунку. Відтермінування платежу до 15.09.2022 року.

Відповідно до 9 Специфікації в усьому іншому, що не передбачено цією Специфікацією, Сторони керуються положеннями Договору.

23.05.2022 позивачем сформовано рахунок на оплату № 50 від 23.05.2022 на суму 86 292,00 грн., відповідно до якого покупцем зазначено ПСП «КОЗИРСЬКЕ», рахунок оформлено на підставі договору № 4П-КВП/2022 від 22.02.2022.

На виконання умов договору позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 86 292, 00 грн., в т.ч. ПДВ 14 382, 00 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи видатковою накладною № 50 від 23.05.2022, яка підписана сторонами (керівниками сторін) та скріплена печатками сторін без зауважень.

Підставою поставки товару у видатковій накладній зазначено договір № 4П-КВП/2022 від 22.02.2022.

На підтвердження факту поставки товару та виконання умов п. 5 Специфікації позивачем подано суду експрес-накладну № 59000822259478 від 23.05.2022 оператора поштового зв`язку "Нова Пошта", згідно якої отримувачем вказано ПСП «КОЗИРСЬКЕ» Згурський Є.Є.

Крім того, на виконання вимог податкового законодавства позивачем складено та зареєстровано в ЄРПН податкову накладну від 23.05.2022 № 18 на суму 86 292, 00 грн., в т.ч. ПДВ 14 382, 00 грн., відповідно до якої постачальником (продавцем) є ТОВ «КВП «КВАДРО ПЛЮС», отримувачем (покупцем) зазначено ПСП «КОЗИРСЬКЕ».

Факт реєстрації податкової накладної в ЄРПН підтверджується наявною в матеріалах справи квитанцією про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних від 17.06.2022.

Відповідно до Акту звірки взаємних розрахунків за період січень 2022 листопад 2022, який складено та підписано ТОВ «КВП «КВАДРО ПЛЮС» і ПСП «КОЗИРСЬКЕ», за договором № 4П-КВП/2022 від 22.02.2022 станом на 30.11.2022 заборгованість ПСП «КОЗИРСЬКЕ» перед ТОВ «КВП «КВАДРО ПЛЮС» становить 86 292, 00 грн.

Акт звірки зі сторони ТОВ «КВП «КВАДРО ПЛЮС» підписано директором Балинцем В. та зі сторони ПСП «КОЗИРСЬКЕ» директором Чебаном О.О., а також скріплено печатками юридичних осіб.

Суду не подано доказів оплати відповідачем заборгованості за договором № 4П-КВП/2022 від 22.02.2022 у розмірі 86 292, 00 грн. За порушення виконання грошового зобов`язання позивачем нараховано відповідачу інфляційні втрати та 3 % річних, а також пеню та штраф.

Вищевикладені обставини і стали підставою для звернення позивача до суду із даним позовом.

ІV. ДЖЕРЕЛА ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Верховний Суд у ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи.

Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (п. 5.11-5.13 постанови КГС ВС від 22.06.2022 у справі № 904/5328/21).

Близький за змістом правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17.

4.1. Правове регулювання договірних правовідносин.

В силу положень ст. 11, 202, 509 ЦК України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків (господарського зобов`язання), яке (зобов`язання) в силу ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (п. 6 ст. 3 ЦК України) і дії учасників приватних правовідносин мають бути добросовісними. Добра совість - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року в справі № 390/34/17 (провадження № 61-22315сво18), постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 листопада 2019 року у справі № 337/474/14-ц (провадження № 61-15813сво18).

З урахуванням того, що норми цивільного законодавства мають застосовуватися із врахуванням добросовісності, то принцип добросовісності не може бути обмежений певною сферою (постанова Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 19.02.2024 у справі № 567/3/22).

Об`єднана палата нагадує, що добросовісність (п. 6 ст. 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується ще на римській максимі- non concedit venire contra factum proprium (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них (постанова Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 19.02.2024 у справі № 567/3/22).

Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них. Якщо особа, яка має право на оспорення документу (наприклад, свідоцтва про право на спадщину) чи юридичного факту (зокрема, правочину, договору, рішення органу юридичної особи), висловила безпосередньо або своєю поведінкою дала зрозуміти, що не буде реалізовувати своє право на оспорення, то така особа пов`язана своїм рішенням і не вправі його змінити згодом. Спроба особи згодом здійснити право на оспорення суперечитиме попередній поведінці такої особи і має призводити до припинення зазначеного права (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07.10.2020 у справі № 450/2286/16-ц; постанова Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 19.02.2024 у справі № 567/3/22).

Принцип належного виконання полягає в тому, що виконання має бути проведене: належними сторонами; щодо належного предмету; у належний спосіб; у належний строк (термін); у належному місці (постанова об`єднаної палати КЦС ВС від 01.03.2021 № 180/1735/16-ц (61-18013сво18)).

Поняття "строк договору", "строк виконання зобов`язання" та "термін виконання зобов`язання" згідно з приписами ЦК України мають різний зміст.

Відтак, закінчення строку договору, який був належно виконаний лише однією стороною, не звільняє другу сторону від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання нею її обов`язків під час дії договору.

Поняття "строк виконання зобов`язання" і "термін виконання зобов`язання" охарактеризовані у статті 530 ЦК України. Згідно з приписами її частини першої, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З огляду на викладене строк (термін) виконання зобов`язання може збігатися зі строком договору, а може бути відмінним від нього, зокрема коли сторони погодили строк (термін) виконання ними зобов`язання за договором і визначили строк останнього, зазначивши, що він діє до повного виконання вказаного зобов`язання (п. 30, 33-35 постанови ВП ВС від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12).

Закінчення строку дії договору не є підставою для припинення визначених ним зобов`язань, оскільки згідно зі ст. 599 ЦК, ч. 1 ст. 202 ГК такою підставою є виконання, проведене належним чином. З огляду на те, що закон не передбачає такої підстави, як закінчення строку дії договору, для припинення зобов`язання, яке лишилося невиконаним (постанова ВП ВС від 26.06.2018 у справі № 910/9072/17).

4.2. Правове регулювання договору поставки.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.

Відповідно до ч. 1 ст. 267 ГК України договір поставки може бути укладений на один рік, на строк більше одного року (довгостроковий договір) або на інший строк, визначений угодою сторін. Якщо в договорі строк його дії не визначений, він вважається укладеним на один рік.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 689 ЦК України покупець зобов`язаний вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Відповідно до ч. 1 ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні":

- господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства;

первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, на представництва іноземних суб`єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов`язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність, а також на операції з виконання державного та місцевих бюджетів і складання фінансової звітності про виконання бюджетів з урахуванням бюджетного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру господарської операції та технології обробки облікової інформації до первинних документів можуть включатися додаткові реквізити (печатка, номер документа, підстава для здійснення операції тощо).

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 58-1 ГК України суб`єкт господарювання має право використовувати у своїй діяльності печатки. Використання суб`єктом господарювання печатки не є обов`язковим. Виготовлення, продаж та/або придбання печаток здійснюється без одержання будь-яких документів дозвільного характеру.

Відсутність у видаткових накладних назви посади особи, яка отримала товар за цією накладною, за наявності підпису у цій накладній, який засвідчений відтиском печатки покупця, не може свідчить про те, що такі видаткові накладні є неналежними доказами у справі. Відтиск печатки на видаткових накладних є свідченням участі особи у здійсненні господарської операції за цими накладними (постанова ВС від 20.12.2018 у справі № 910/19702/17).

Печатка відноситься до даних, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні відповідних правовідносин (правова позиція викладена в постанові ВС від 23.07.2019 року по справі № 918/780/18).

4.3. Правове регулювання нарахування і стягнення пені та штрафу.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Стаття 549 ЦК України встановлює, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

За статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань врегульовано Законом України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань не лише не заборонено, але й передбачено частиною другою статті 231 ГК України.

При цьому щодо порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, передбаченою статтею 627 ЦК України, тобто коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Підставою, яка породжує обов`язок сплатити неустойку, є порушення боржником зобов`язання (стаття 610, пункт 3 частини першої статті 611 ЦК України).

Гарантована статтею 61 Конституції України заборона подвійного притягнення до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення (лат. - поп bis in idem - «двічі за одне і те саме не карають») має на меті уникнути несправедливого покарання за одне й те саме правопорушення двічі (правовий висновок ВП ВС, викладений в п. 8.1-п.8.5 постанови від 01.06.2021 у справі № 910/12876/19).

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, уточнюючи правову позицію Верховного Суду щодо застосування ч. 6 ст. 232 ГК України, зазначає, що у кожному конкретному випадку господарські суди повинні належним чином проаналізувати умови укладених між сторонами договорів щодо нарахування штрафних санкцій, та встановити, чи містить відповідний пункт договору або певний термін, шляхом вказівки на подію (день сплати заборгованості, день фактичної оплати, фактичний момент оплати), або інший строк, відмінний від визначеного ч. 6 ст. 232 ГК України, який є меншим або більшим шести місяців (постанова ОП КГС ВС від 20.08.2021 у справі № 910/13575/20).

4.4. Правове регулювання відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття 625 ЦК України розміщена в розділі Загальні положення про зобов`язання книги 5 ЦК України, відтак визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання і поширює свою дію на всі види грошових зобов`язань, незалежно від підстав їх виникнення (наведену правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц).

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанова КГС ВС від 14.01.2020 року № 924/532/19).

Нарахування інфляційних втрат та трьох процентів річних на суму боргу відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми (постанова ВП ВС від 07.02.2024 № 910/3831/22).

Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19).

V. ВИСНОВКИ СУДУ.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов наступного висновку.

Як встановлено судом вище, 22.02.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю КВП КВАДРО ПЛЮС в особі директора Балинця Володимира Васильовича, який діє на підставі Статуту (далі постачальник) та Приватним сільськогосподарським підприємством КОЗИРСЬКЕ в особі директора Чебана Олександра Олександровича, який діє на підставі Статуту (далі покупець) укладено договір поставки № 4П-КВП/2022 від 22.02.2022, на виконання умов п. 3.1.1, п. 6.2 якого та умов п. 1, 5, 6, 7 Специфікації позивач (постачальник) поставив відповідачу (покупцю) товар на загальну суму 86 292, 00 грн., в т.ч. ПДВ 14 382, 00 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи видатковою накладною № 50 від 23.05.2022, яка підписана сторонами (керівниками юридичних осіб) та скріплена печатками сторін без зауважень.

Видаткова накладна № 50 від 23.05.2022 містить всі передбачені ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» реквізити, а саме: назву та дату складання документа, назви сторін господарської операції із зазначенням кодів ЄДРПОУ, місцезнаходження, банківських реквізитів, зміст та обсяг господарської операції (найменування, кількість, ціна товару, підстава поставки товару), прізвища та ініціали осіб, відповідальних за здійснення господарської операції (керівників юридичних осіб), підписи осіб та печатки сторін.

Крім того, на підтвердження факту поставки товару та виконання умов п. 5 Специфікації позивачем подано суду експрес-накладну № 59000822259478 від 23.05.2022 оператора поштового зв`язку "Нова Пошта".

Судом також встановлено, що на підтвердження факту реальності господарської операції та на виконання вимог податкового законодавства позивачем подано складену та зареєстровану в ЄРПН податкову накладну від 23.05.2022 № 18 на суму 86 292, 00 грн., що в свою чергу надає покупцю право на включення суми податку до податкового кредиту.

Отже, в силу умов п. 3.2.1, п. 5.1 договору та умов п. 8 Специфікації, а також ст. 530, 692 ЦК України у відповідача (покупця) виник обов`язок з оплати за поставлений товар в строк до 15.09.2022 (включно). З 16.09.2022 відповідач (боржник) є таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання (ст. 610, 612 ЦК України).

Відповідач у відзиві на позовну заяву, який підписано діючим керівником ПСП «КОЗИРСЬКЕ» Завірюхою М. П., зазначає, що договір, видаткова накладна, специфікація до договору, а також акт звірки взаєморозрахунків не підписувались відповідачем, невідомо якою особою підписано вищевказані документи.

Проте, суд зазначає, що відповідно до витягу з ЄДРЮОФОПГФ колишнім керівником ПСП «КОЗИРСЬКЕ» був Чебан Олександр Олександрович.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що лише колишній керівник ПСП «КОЗИРСЬКЕ» Чебан О. О. міг би підтвердити чи спростувати належність його підпису на документах. Проте, суду не подано жодних пояснень від вказаної особи. Крім того, встановлення або спростування факту належності підпису певній особі (в спірному випадку колишньому керівнику підприємства ОСОБА_1 ) потребує не лише твердження вказаної особи, а й наявність спеціальних знань, тобто призначення судової почеркознавчої експертизи. Проте, відповідачем такого клопотання суду не подано.

Крім того, судом встановлено, що договір, специфікація, видаткова накладна, акт звірки взаєморозрахунків скріплено печаткою ПСП КОЗИРСЬКЕ, проте відповідач ПСП КОЗИРСЬКЕ не надав доказів на підтвердження втрати, викрадення печатки, або того, що печатка іншим незаконним шляхом вибула з володіння відповідача.

Відповідач у відзиві на позовну заяву також зазначає, що позивачем надано експрес-накладну № 59000822259478 від 24.05.2022, що оформлена представником ТОВ "Нова Пошта", але матеріали позовної заяви не містять довіреності від ПСП КОЗИРСЬКЕ на ім`я отримувача Згурського Є.Є. Суд зазначає, що відповідачем не подано суду жодних доказів на підтвердження факту порушення оператором поштового зв`язку «Нова Пошта» під час видачі товару відповідачу згідно вищевказаної експрес-накладної (відсутні докази видачі товару особі, яка не мала права його отримувати, наявність спору з оператором поштового зв`язку тощо).

Не містять матеріали справи також і жодних доказів на підтвердження факту спростування реальності господарської операції з поставки товару, реєстрації податкової накладної в ЄРПН, включення покупцем суми податку до складу податкового кредиту тощо.

Відповідачем не подано суду жодного доказу на спростування обставин у справі, а також доказів оплати за поставлений товар. Враховуючи вищевикладене, а також передбачений ст. 79 ГПК України принцип вірогідності доказів, суд дійшов висновку про встановлення та доведення обставин наявності між сторонами договірних правовідносин на підставі договору поставки № 4П-КВП/2022 від 22.02.2022, а також факту поставки товару, на виконання умов договору з урахуванням специфікації. Враховуючи відсутність доказів оплати за поставлений товар, суд дійшов висновку про обґрунтованість та задоволення позовної вимоги в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 86 292, 00 грн. (оплата за поставлений товар), строк оплати якої настав відповідно до ст. 530 ЦК України та умов п. 8 Специфікації, яка є невід`ємною частиною договору.

Як встановлено судом вище, починаючи з 16.09.2022 відповідач (боржник) є таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання. Умовами п. 8.3 договору передбачено, що за прострочення строків оплати за товар покупець сплачує штраф у розмірі 10 % від вартості несвоєчасно оплаченої партії Товару, а у випадку несвоєчасної оплати товару згідно умов договору більше ніж на 10 (десять) днів покупець сплачує на користь постачальника пеню, яка обчислюється з 11 (одинадцятого) дня прострочення оплати відповідної партії товару у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня, від суми заборгованості за кожен день прострочки до повного виконання стороною своїх зобов`язань. При цьому, умовами п. 8.6 договору сторони погодили, що строк нарахування штрафних санкцій (штрафу та пені) за цим договором не обмежується строком, встановленим ч. 6 ст. 232 ГК України, а штрафні санкції за прострочення виконання зобов`язань за цим договором нараховуються до моменту належного виконання відповідного зобов`язання.

Позивачем за прострочення виконання грошового зобов`язання з оплати за товар нараховано відповідачу 10 % штрафу, який заявлено до стягнення в розмірі 8 629, 90 грн., а також пеню в розмірі 38 772, 30 грн. за період з 25.09.2022 по 21.08.2023.

Прийменник "до" з календарною датою в українській мові вживають на позначення кінцевої календарної дати чинності включно або виконання чого-небудь (постанови Верховного Суду від 27.09.2022 у справі № 918/1195/21, від 25.04.2018 у справі № 803/350/17 та у справі № 815/4720/16, від 13.06.2018 у справі № 815/1298/17, від 14.08.2018 у справі № 803/1387/17, від 28.08.2018 у справі № 814/4170/15, від 08.10.2018 у справі № 927/490/18).

Відповідно до п. 8 Специфікації умови оплати: передоплата 100 % загальної вартості Товару, яка вказана в п. 1 даної Специфікації на підставі рахунку. Відтермінування платежу до 15.09.2022 року.

Отже, граничним строком оплати за товар є 15.09.2022 (включно), а з 16.09.2022 боржник є таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання. Відповідно нарахування пені можливе з 26.09.2022 (одинадцятий день прострочення відповідно до п. 8.3 договору) по 21.08.2023.

Здійснивши перерахунок розміру пені за допомогою Бази "Ліга.Закон", судом встановлено, що розмір пені за період прострочення з 26.09.2022 по 21.08.2023, виходячи з подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу в розмірі 86 292, 00 грн. за кожний день прострочення становить 38 654, 09 грн. Отже, в частині пені в сумі 118, 21 грн. судом відмовлено, у зв`язку з безпідставністю.

Штраф становить 8 629, 20 грн. (86 292, 00 грн. х 10 %). Отже, в частині штрафу в сумі 0, 70 коп. судом відмовлено, у зв`язку з безпідставністю.

Враховуючи вищевикладене, вимога про стягнення пені в сумі 38 654, 09 грн. та штрафу в сумі 8 629, 20 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню. В решті штрафу та пені судом відмовлено, у зв`язку з безпідставністю.

Судом також встановлено, що позивачем відповідно до ст. 625 ЦК України нараховано відповідачу 3 % річних у сумі 2 347, 62 грн. за період з 25.09.2022 по 21.08.2023 (включно), а також 6 945, 39 грн. - інфляційних втрат за період жовтень 2022 - липень 2023.

Розрахунок розміру 3 % річних та інфляційних втрат є арифметично правильним, таким, що відповідає вимогам чинного законодавства (ст. 625 ЦК України), фактичним обставинам та матеріалам справи. Період нарахування позивачем визначено правильно. Розгорнутий розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат зазначено у позовній заяві. Отже, в цій частині позов підлягає задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.

VІ. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судовий збір відповідно до ст. 129 ГПК України в розмірі 2 681, 85 грн. слід відшкодувати позивачу з відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. 129, 233, 236-238, 240, 241, 254-259 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з відповідача Приватного сільськогосподарського підприємства КОЗИРСЬКЕ, вул. Очаківська, буд. 35 А, с. Козирка, Очаківський район, Миколаївська область, 57526 (код ЄДРПОУ 36119547) на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю КВП КВАДРО ПЛЮС, вул. Загородна, буд. 48, м. Первомайськ, Миколаївська область, 55210 (код ЄДРПОУ 40487215):

- 86 292, 00 грн. (вісімдесят шість тисяч двісті дев`яносто дві грн. 00 коп.) основного боргу;

- 8 629, 20 грн. (вісім тисяч шістсот двадцять дев`ять грн. 20 коп.) штрафу;

- 38 654, 09 грн. (тридцять вісім тисяч шістсот п`ятдесят чотири грн. 09 коп.) пені;

- 2 347, 62 грн. (дві тисячі триста сорок сім грн. 62 коп.) 3 % річних;

- 6 945, 39 грн. (шість тисяч дев`ятсот сорок п`ять грн. 39 коп.) інфляційних втрат;

- 2 681, 85 грн. (дві тисячі шістсот вісімдесят одна грн. 85 коп.) витрат по сплаті судового збору.

3. Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

4. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.

Повний текст рішення складено 18.12.2024

Суддя Е.М. Олейняш