Ухвала

від 18.12.2024 по справі 916/5441/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про повернення позовної заяви

"18" грудня 2024 р. м. Одеса № 916/5441/24

Господарський суд Одеської області у складі судді Цісельського О.В.,

дослідивши матеріали позовної заяви (вх.№5580/24 від 13.12.2024)

за позовом: Установи комунальної власності «Автотранспортне господарство Одеського міськвиконкому» (Миколаївська дорога, № 126, м. Одеса, 65102)

до відповідачів: 1) ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 );

2) ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 )

про стягнення 288 760,34 грн,

ВСТАНОВИВ:

13.12.2024 до Господарського суду Одеської області надійшла позовна заява Установи комунальної власності «Автотранспортне господарство Одеського міськвиконкому» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення з відповідачів на користь позивача шкоди в розмірі 288760,34 грн, заподіяної працівниками при виконанні трудових обов`язків.

Дослідивши матеріали позовної заяви суд дійшов висновку, що вказана позовна заява і додані до неї документи підлягають поверненню з огляду на таке.

Судовий захист прав суб`єктів господарювання передбачає їх звернення до відповідного судового органу з метою поновлення чи визнання прав зазначених суб`єктів, якщо ці права порушені, не визнаються чи оспорюються. Втім, таке звернення до суду обумовлене дотриманням вимог процесуального закону, що надає можливість доступу особи до правосуддя та отримання нею судового захисту, гарантованого статтею 55 Конституції України.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Як свідчить прецедентна практика Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

При цьому слід враховувати, що право на справедливий суд охоплює не лише стадію розгляду справи по суті, але також дотримання всіх процедур, що передбачені національним законодавством і повинні відбуватися до відкриття провадження у справі.

Як зазначено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі «Пелевін проти України» (заява № 24402/02), від 30.05.2013 у справі «Наталія Михайленко проти України» (заява № 49069/11), право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.

Тим не менш, обмеження, що застосовуються, не повинні обмежувати доступ, що залишається для особи, у такий спосіб або такою мірою, щоб сама суть права була порушена. Більш того, обмеження не відповідає п. 1 ст. 6 Конвенції, якщо воно не переслідує легітимну ціль та якщо немає розумного співвідношення між засобами, що застосовуються та ціллю, якої прагнуть досягти.

Відтак, механізм реалізації вищевказаного права, яке закріплене в Основному Законі, включає в себе необхідність дотримання вимог процесуального законодавства при зверненні до суду.

З урахуванням наведеного, суд зауважує, що відповідно до змісту ч. 2 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.

Згідно з ч. 5 ст. 164 ГПК України до позовної заяви, підписаної представником позивача, додається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника позивача.

Із перевірених судом даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що керівником Установи комунальної власності «Автотранспортне господарство Одеського міськвиконкому» є Коваль Денис Олександрович.

З наданих суду матеріалів вбачається, що позовну заяву б/н від 10.12.2024 підписала Ольга Мука.

На підтвердження наявності повноважень на представництво інтересів Установи комунальної власності «Автотранспортне господарство Одеського міськвиконкому» Мукою О.А. до позовної заяви надано довіреність від 16.08.2024 № 665/02-05.

Як встановлено ч. 5 ст. 12 ГПК України, для цілей цього Кодексу малозначними справами є: справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Особиста участь у справі особи не позбавляє її права мати в цій справі представника (частина 1, 2 статті 56 Господарського процесуального кодексу України).

Юридична особа бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника (ч. 3 ст. 56 ГПК України).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 58 Господарського процесуального кодексу України представником у суді може бути адвокат або законний представник. При розгляді справ у малозначних спорах (малозначні справи) представником може бути особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність, за винятком осіб, визначених статтею 59 цього Кодексу.

Відповідно до ч. ч. 1-4 ст. 60 ГПК України повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені такими документами: 1) довіреністю фізичної або юридичної особи; 2) свідоцтвом про народження дитини або рішенням про призначення опікуном, піклувальником чи охоронцем спадкового майна.

Довіреність фізичної особи повинна бути посвідчена нотаріально або у визначених законом випадках іншою особою. Довіреність від імені юридичної особи видається за підписом (електронним підписом) посадової особи, уповноваженої на це законом, установчими документами.

Повноваження адвоката як представника підтверджуються: 1) довіреністю; 2) ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»; 3) дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги, виданим відповідно до Закону України «Про безоплатну правничу допомогу».

Частиною 1 та 2 ст. 61 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що представник, який має повноваження на ведення справи в суді, здійснює від імені особи, яку він представляє, її процесуальні права та обов`язки. Обмеження повноважень представника на вчинення певної процесуальної дії мають бути застережені у виданій йому довіреності або ордері.

Приписами ст. 237 ЦК України визначається поняття та підстави представництва, відповідно до ч.ч 1, 3 якої представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє; представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Представник від імені особи, яку він представляє, здійснює тільки певні юридичні дії внаслідок повноваження. Наявність у представника повноважень є обов`язковою умовою будь - якого представництва.

Таким чином за змістом наведених норм до суду може звернутись особа, яка діє через керівника, інша уповноважена особа відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи) або адвокат.

За вимогами пункту 3 статті 131-2 Конституції України, яка набрала чинності з 30.09.2016 року відповідно до Закону України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення.

Підпунктом 11 пункту 16-1 розділу ХV «Перехідні положення» Конституції України передбачено, що представництво відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 та статті 131-2 цієї Конституції виключно прокурорами або адвокатами у Верховному Суді та судах касаційної інстанції здійснюється з 1 січня 2017 року; у судах апеляційної інстанції - з 1 січня 2018 року; у судах першої інстанції - з 1 січня 2019 року.

Зважаючи на те, що предметом позову є вимоги про відшкодування збитків, заподіяних посадовою особою юридичній особі її діями (бездіяльністю), даний спір в силу п.6 ч.4 ст.247 ГПК України не може бути віднесений до малозначних, тому у даній справі позивач має право брати участь у порядку самопредставництва юридичної особи, або через представника, яким у даному випадку може бути виключно адвокат.

В свою чергу, в порядку самопредставництва юридичну особу може представляти за посадою її керівник або інші особи, повноваження яких підтверджуються відповідно до ч. 3 ст. 56 ГПК України. Для визнання особи такою, що діє в порядку самопредставництва, необхідно, щоб у відповідному законі, статуті, положенні чи трудовому договорі (контракті) було чітко визначене її право діяти від імені такої юридичної особи (суб`єкта владних повноважень без права юридичної особи) без додаткового уповноваження (довіреності).

Великою Палатою Верховного Суду в ухвалі від 08.06.2022 у справі №303/4297/20 вказано, що з 29 грудня 2019 року самопредставництво юридичної особи, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування (в адміністративному судочинстві - також суб`єкта владних повноважень, який не є юридичною особою) у цивільному, господарському й адміністративному судочинствах можуть здійснювати будь-які фізичні особи, уповноважені на це саме відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту).

У разі, якщо такого договору (контракту) у письмовій формі немає чи у ньому зафіксований неповний перелік трудових (посадових) обов`язків працівника (наприклад, є посилання на посадову інструкцію), то поряд із підтвердженням наявності трудових відносин, такий працівник подає відповідний документ юридичної особи (зокрема, посадову інструкцію), у якому визначений його обов`язок представляти інтереси цієї особи в суді (діяти за правилами її самопредставництва), а за наявності - також обмеження відповідних повноважень. Наявність або відсутність у ЄДР даних про такого працівника, який поряд із керівником має право вчиняти дії від імені юридичної особи, не впливає на обов`язок останньої підтвердити повноваження цього працівника діяти у судовому процесі на підставі закону, статуту, положення, трудового договору (контракту), зокрема обсяг цих повноважень.

У вказаній ухвалі Велика Палата Верховного Суду також вказала, що зазначене не виключає можливості додаткового подання до суду довіреності юридичної особи, проте самостійно вона не підтверджує повноваження діяти за правилами самопредставництва.

Крім того, суд зазначає, що законодавець не пов`язує момент набуття повноважень посадової особи із внесенням інформації до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та не передбачає прямого обов`язку внесення відомостей про осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, а тому відсутність таких даних не позбавляє особу його повноважень за посадою на підставі наказу. У цьому випадку основним є реалізація повноважень саме за фактом перебування особи на посаді, а не за фактом внесення відомостей про цю особу як про підписанта до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 19.02.2024 у справі №758/10170/20.

Тобто, процесуальні закони визначили, що представники сторін, третіх осіб, а також осіб, які за законом мають право звертатися до суду в інтересах інших, можуть діяти у судовому процесі або за правилами самопредставництва, або як власне представники. Останніми можуть бути: адвокати, законні представники, а у випадках, визначених у процесуальних законах, зокрема у малозначних справах, справах незначної складності, - інші особи (стаття 58 ГПК України).

Отже, діяти від імені юридичної особи у господарських судах можуть: представники - адвокати або в порядку самопредставництва - керівник чи інша уповноважена особа відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту), повноваження якої на самопредставництво мають підтверджуватись документами, з яких вбачається належність такої особи до керівника або суб`єкта, якому надано право на самопредставництво положеннями закону, або статутом, положенням, трудовим договором (контрактом).

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що для визнання особи такою, що діє в порядку самопредставництва, необхідно, щоб у відповідному законі, статуті, положенні чи трудовому договорі (контракті) було чітко визначене її право діяти від імені такої юридичної особи (суб`єкта владних повноважень без права юридичної особи) без додаткового уповноваження (довіреності). Зокрема такий висновок наведений у постановах Верховного Суду від 22.04.2020 у справі № 911/933/19, від 28.04.2020 у справі № 910/10553/18, від 09.06.2020 у справі № 904/92/20, від 17.09.2020 у справі № 910/3850/19, від 08.12.2020 у справі № 905/2488/15.

У свою чергу, підписання та подання позовної заяви є процесуальною формою реалізації повноважень з представництва.

Так, на підтвердження своїх повноважень Мука О.А., як представник позивача, додала до позовної заяви довіреність від 16.08.2024, складену у довільній формі від імені Коваля Д.О., який діє на підставі Статуту та уповноважує Муку О.А., юрисконсульта 1 категорії, представляти інтереси установи в судових, господарських, правоохоронних й інших органах всіх інстанцій з усіма правами, які надані законом позивачу, відповідачу, третій особі й потерпілій, отримувати оригінали документів на руки з будь-яких організацій (підприємств, установ) та надавати їх, а також робити всі інші дії, пов`язані з виконанням цієї довіреності.

При цьому, з наданих представником позивача О. Мукою документів не вбачається що саме Ольга Мука має право діяти від імені позивача у порядку самопредставництва, у тому числі підписувати позовні заяви, оскільки долучена довіреність не підтверджує право О. Муки здійснювати представництво (самопредставництво) позивача в судах відповідно до частини третьої статті 56 ГПК України.

Також суд зазначає що позовна заява не містить доказів наявності трудових відносин Ольги Муки на представництво інтересів позивача. Тобто, позовна заява не містить доказів на підтвердження того, що Ольга Мука є посадовою особою вказаної юридичної особи і уповноважена діяти в її інтересах через інститут самопредставництва.

Таким чином, у матеріалах справи відсутні відомості, що представник позивача О. Мука, є адвокатом, або має право здійснювати представництво (самопредставницво) інтересів позивача у відповідності до вимог законодавства та Господарського процесуального кодексу України в межах розгляду справи.

Враховуючи вищевикладене, позивачем в порушення вимог Господарського процесуального кодексу України не надано до суду належних та допустимих доказів, щодо повноважень представника позивача Ольги Муки.

Будь-яких інших відомостей, щодо осіб, які мають право здійснювати представництво юридичної особи, з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань не вбачається.

Зазначене в свою чергу свідчить про недоведеність заявником належними та допустимими доказами факту наявності у Муки О.А. повноважень на представництво інтересів Установи комунальної власності «Автотранспортне господарство Одеського міськвиконкому» та відповідно і підписання позовної заяви від імені названої юридичної особи.

Згідно з ч. 5 (п. 1) ст. 174 Господарського процесуального кодексу України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи також у разі, якщо заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.

Таким чином, з огляду на непідтвердження Мукою Ольгою права діяти в господарському суді від імені Установи комунальної власності «Автотранспортне господарство Одеського міськвиконкому» у вигляді підписання позову, суд дійшов висновку про те, що позовна заява підписана особою, яка не має права її підписувати, що є самостійною підставою для повернення позовної заяви позивачу на підставі п. 1 ч. 5 ст. 174 ГПК України.

Відповідно до ч. 6 ст. 174 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи не пізніше п`яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків. Про повернення позовної заяви суд постановляє ухвалу, яку може бути оскаржено. Копія позовної заяви залишається в суді (частина сьома статті 174 ГПК України).

При цьому позивачу роз`яснюється, що згідно ч. 8 ст. 174 ГПК України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення недоліків.

Суд наголошує, що з урахуванням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, правова конструкція статті 174 Господарського процесуального кодексу України дає можливість стороні розраховувати на захист своїх прав та доступ до правосуддя, незважаючи на порушення при подані позовної заяви, що стали підставою для її повернення, через передбачену законом процесуальну можливість повторного подання позовної заяви після усунення допущеного порушення.

Керуючись п. 1 ч. 5 ст. 174, ст.ст. 232, 233, 234, 235, 255 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовну заяву Установи комунальної власності «Автотранспортне господарство Одеського міськвиконкому» (вх. № 5580/24 від 13.12.2024) до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення 288760,34 грн, разом з доданими до неї документами повернути заявнику без розгляду.

Ухвала набрала законної сили 18.12.2024 та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Південно-західного апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя О.В. Цісельський