Ухвала

від 18.12.2024 по справі 917/2273/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018

Код ЄДРПОУ 03500004

УХВАЛА

18.12.2024 Справа № 917/2273/24

Господарський суд Полтавської області у складі судді Ківшик О.В., розглянувши (без виклику сторін) заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Композит Технолоджі» вх. № 2373/24 від 16.12.2024 про забезпечення позову до подачі позовної у справі №917/2273/24

Особи, які можуть набути статус учасників справи:

позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Композит Технолоджі», вул. Європейська, 225, м. Полтава, 39008

відповідач 1 Київський відділ державної виконавчої служби у місті Полтаві Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, вул. Повстанської Армії, 29, м. Полтава, 36039

відповідач 2 Акціонерне товариство «Укргазвидобування», вул. Кудрявська, 26/28, м.Київ, 04053

третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів Державне підприємство «Сетам», вул. Стрілецька, 4-б, м. Київ, 01001,

установив :

16.12.2024 за вх № 2373/24 до Господарського суду Полтавської області надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Композит Технолоджі" про забезпечення позову до подачі позовної заяви справі № 917/2273/24.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.12.2024 справу № 917/2273/24 розподілено судді Ківшик О.В.

Заявник просить суд :

-зупинити продаж майна, а саме : плит мобільного дорожнього покриття з полімерних композитних матеріалів у кількості 116 штук, який здійснює Державне підприємство «Сетам» через електронні аукціони (торги), на які накладено арешт постановою начальника Київського відділу державної виконавчої служби у місті Полтаві Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 23.07.2024 року у виконавчому провадженні №75466784;

-заборонити Державному підприємству «Сетам», Київському відділу державної виконавчої служби у місті Полтаві Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, іншим особам здійснювати будь-які дії, спрямовані на відчуження плат мобільного дорожнього покриття з полімерних композитних матеріалів у кількості 116 одиниць, здійснювати будь-які дії, спрямовані на проведення оформлення результатів таких торгів, складання, підписання, надсилання протоколів та актів про такі торги до прийняття рішення по справі.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову з посиланням на приписи статей 136-139 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) заявник вказує наступне.

У провадженні Київський відділ державної виконавчої служби у місті Полтаві Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції знаходиться зведене виконавче провадження № 75466784, сторонами якого є боржник SUIFENCHE XIN RESISTANT TEXNOLOGY DEVELOPMENT CO., LTD (Китайська народна республіка) та стягувач - Акціонерне товариство «Укргазвидобування».

В рамках означеного зведеного виконавчого провадження описано та накладено арешт на майно: плити мобільного дорожнього покриття з полімерних композитних матеріалів у кількості 116 штук, що підтверджується постановою про опис та арешт майна боржника від 23.07.2024.

Продаж майна здійснюється шляхом проведення Державним підприємством «Сетам» електронних аукціонів (торгів).

Відповідно до протоколу № 623912 проведення електронного аукціону (торгів) 06.11.2024 торги не відбулися, відповідно до протоколу № 626021 проведення електронного аукціону (торгів) 09.12.2024 торги не відбулися.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Композит Технолоджі" стверджує, що є власником вказаного майна та має намір звернутися до Господарського суду Полтавської області з позовною заявою до Київського відділу державної виконавчої служби у місті Полтаві Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Акціонерного товариства «Укргазвидобування» з вимогою про виключення майна з опису і зняття з нього арешту.

На думку заявника, невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду у даній справі.

Акціонерне товариство «Укргазвидобування» за вх. № 17153 від 17.12.2024 (додатково - за вх. № 17156 від 17.12.2024) надало суду заперечення проти вжиття заходів забезпечення позову, у яких зокрема, зазначає про наступне.

Міжнародним комерційним арбітражним судом при Торгово-промисловій палаті України розглядалась справа № 273/2021 за позовом Suifenhe Xin-Resistant Technology Development CO., LTD до AT «Укргазвидобування» про визнання недійсним одностороннього правочину; про відмову від договору поставки № UGV10467/30-18 від 16.08.2018, вчиненого AT «Укргазвидобування» та оформленого письмовим повідомленням-листом від 14.11.2019 (вих. №30/524); про зобов`язання Товариства прийняти товар (1166 плит мобільного дорожнього покриття з полімерних композитних матеріалів з монтажними інструментами та ремкомплектами), узгоджений сторонами в Специфікації №1 від 16.08.2018 Додатку №1 та Додатку №4 до договору поставки №UGV10467/30-18 від 16.08.2018, стягнення з Товариства на користь Suifenhe Xin-Resistant Technology Development CO., LTD суми заборгованості в розмірі 4 239 879,16 доларів СІЛА; 3% річних в сумі 328 590,64 доларів США; суми незаконно отриманої банківської гарантії 211 993,96 доларів США.

Рішенням МКАС при ТГІП України від 30.10.2023 у справі №273/2021 в задоволенні позову Suifenhe Xin-Resistant Technology Development CO., LTD було відмовлено.

Цим рішенням встановлено, що Товар за договором № UGV10467/30-18 від 16.08.2018 (1166 плит мобільного дорожнього покриття з полімерних композитних матеріалів з монтажними інструментами та ремкомплектами), від якого відмовилось AT «Укргазвидобування», залишається у власності Suifenhe Хіп-Resistant Technology Development CO., LTD та зберігається Боржником на території України за адресою м. Полтава, вул. Половка, 78 на підставі договору зберігання товару №17/93 від 17.09.2020 (зберігач - ТОВ «ІІІляхбудтехнологія») та акту приймання - передачі плит на зберігання від 17.09.2020 до договору №17/93 від 17.09.2020р. (п. 41, п. 43 арк. 23 Рішення).

Ухвалою Київського апеляційного суду від 25.03.2024 № 824/153/23, яка не була оскаржена та вступила в законну силу 24.04.2024, задоволено заяву AT "Укргазвидобування" про визнання та надання дозволу на виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при ТПП України від 10.02.2022 по справі №57/2021 та надано дозвіл на виконання в Україні рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при ТПП України від 10.02.2022 по справі № 57/2021 про стягнення з Suifenhe xin-resistant technology development co., LTD (Китайська Народна Республіка) на користь Акціонерного товариства «Укргазвидобування» (Україна) 286 503,99 доларів США та 1 342,00 грн. судового збору на підставі ст. 475 ЦПК України, у зв`язку із знаходженням майна боржника на території України.

Цією ухвалою суду також було встановлено що на території України за адресою м.Полтава, вул. Половка, 78 зберігається майно, належне на праві власності Боржнику -Suifenhe xin-resistant technology development co., LTD (Китайська Народна Республіка), а саме: плити мобільного дорожнього покриття з полімерних композитних матеріалів з монтажними інструментами та ремкомплектами на підставі договору зберігання товару №17/93 від 17.09.2020 та акту приймання - передачі плит на зберігання від 17.09.2020 до договору №17/93 від 17.09.2020 (зберігач - ТОВ "Шляхбудтехнологія").

26.04.2024 на виконання вказаної ухвали Київським апеляційним судом видані виконавчі листи:

1) про стягнення з компанії SUIFENHE XIN-RESISTANT TEHNOLOGY DEVELOPMENT CO., LTD (Китайська Народна Республіка) на користь Акціонерного товариства "Укргазвидобування" (Україна) митних витрат, що становлять різницю в ставця мита в розмірі 275 592,15 доларів США, відшкодування витрати по оплаті арбітражного збору у розмірі 10 711,84 доларів США, відшкодування додаткових витрати з перекладу рішення на англійську мову у розмірі 200 доларів США, а разом 286 503 (двісті вісімдесят шість тисяч п`ятсот три) долари США 99 центів, виданий на виконання Ухвали Київського апеляційного суду від 25.03.2024 у справі № 824/153/23;

2) про стягнення з компанії SUIFENHE XIN-RESISTANT TEHNOLOGY DEVELOPMENT CO., LTD (Китайська Народна Республіка) на користь Акціонерного товариства "Укргазвидобування" (Україна) судового збору у сумі 1 342 (одну тисячу триста сорок дві) гривні, 00 коп., виданий на виконання Ухвали Київського апеляційного суду від 25.03.2024 у справі № 824/153/23.

На підставі заяв AT «Укргазвидобування» про примусове виконання рішення за вказаними виконавчими листами були прийняті на виконання Київським ВДВС у м. Полтаві Східного МУМЮ та відкриті виконавчі провадження ВП № 75457262 та ВП № 75457267, які постановою начальника Київського відділу державної виконавчої служби у місті Полтаві Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 05.07.2024 ВП № 75457262 об`єднані у зведене виконавче провадження ВП № 75466784.

Постановою про опис та арешт майна (коштів) боржника Київського ВДВС у м.Полтаві СМУМЮ від 23.07.2024 ВП № 75466784 державним виконавцем проведено опис та арешт плит мобільного дорожнього покриття з полімерних композитних матеріалів в кількості 116 шт., які були виявлені в місці їх зберігання за адресою: м. Полтава, вул. Половка, 78.

Вищенаведені обставини, на думку Акціонерного товариства «Укргазвидобування», свідчать про те, що плити мобільного дорожнього покриття з полімерних композитних матеріалів у кількості 116 шт., виявлені за адресою м. Полтава, вул. Половка, 78, описані та арештовані державним виконавцем Київського ВДВС у м. Полтаві СМУМЮ постановою від 23.07.2024 ВП № 75466784, продаж яких здійснюється через електронний аукціон «Сетам» (треті електронні торги призначені на 09.01.2024), належать на праві власності Suifenhe xin- resistant technology development co., LTD, що встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили та підтверджується дійсним власником даного майна.

Суд розглянув вказану заяву про забезпечення позову та дійшов висновку про наступне:

Відповідно до статті 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно зі статтями 73 74, 77 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

При цьому, під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

Вирішуючи питання щодо забезпечення позову, суд насамперед повинен з`ясувати зміст позовних вимог, а також правові підстави позову.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, має пересвідчитися, зокрема, в тому, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Водночас, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів та, вживаючи заходи забезпечення позову, слід враховувати, що такими заходами не повинні порушуватися права осіб, що не є учасниками справи, застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору.

Аналогічні правові висновки щодо застосування статей 136, 137 ГПК України викладені у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі №910/19256/16, від 14.05.2018 у справі №910/20479/17, від 14.06.2018 у справі №916/10/18, від 23.06.2018 у справі №916/2026/17, від 16.08.2018 у справі №910/5916/18, від 11.09.2018 у справі №922/1605/18, від 14.01.2019 у справі №909/526/18, від 21.01.2019 у справі №916/1278/18, від 25.01.2019 у справі №925/288/17, від 26.09.2019 у справі №904/1417/19 та від 26.10.2020 у справі №907/477/20.

Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами. Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам слід враховувати, що такими заходами не повинні блокуватися господарська діяльність юридичної особи, порушуватися права осіб, що не є учасниками судового процесу, застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору.

Дана позиція викладена в постанові Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 09.04.2024 року у справі № 917/1610/23.

Здійснивши оцінку обґрунтованості доводів Товариства з обмеженою відповідальністю "Композит Технолоджі", суд дійшов висновку про те, що заходи забезпечення позову, які просить вжити заявник, не відповідають процесуальним нормам, що регулюють дані правовідносини.

Як вбачається з матеріалів заяви, заявник просить суд вжити заходи забезпечення позову, які тягнуть за собою втручання в примусове виконання рішення суду.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Згідно зі статтею 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами; невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Конституційний Суд України неодноразово зазначав у своїх рішеннях, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).

З усталеної позиції Європейського суду з прав людини стосовно виконання судових рішень вбачається: право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції ("Шмалько проти України", заява № 60750/00, пункт 43). Суд також виходить з того, що важко уявити, щоб пункт 1 статті 6 Конвенції детально описував процедурні гарантії, які надано сторонам, - справедливість, відкритість і оперативність проваджень, - і не передбачав би гарантій виконання судових рішень протоколу ("Бурдов проти Росії", заява № 589498/00, пункт 34).

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема у справах "Hornsby v. Greece" (заява № 18357/91, пункт 40), "Деркач та Палек проти України" (заяви № 34297/02 та № 39574/02, пункт 18): право на суд, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін; ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок; право на звернення до суду також передбачає практичне виконання остаточних, обов`язкових для виконання судових рішень, які в державах, що поважають принцип верховенства права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду стороні у провадженні; виконання судового рішення, яке набрало законної сили підлягає обов`язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов`язок ("Immobiliare Saffi v. Italy", заява № 22774/93, пункт 74).

Відповідно до пункту 34 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Бурдов проти Росії" (заява № 589498/00), пункту 52 рішення у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України" (заява № 40450/04), відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, як це передбачено пунктом 1 статті 1 Першого протоколу. Крім того, у пункті 33 рішення ЄСПЛ "Сокур проти України" (заява № 29439/02) зазначено про те, що держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади.

При виконанні судових рішень слід керуватися інтересами стягувача, оскільки стягувач вправі очікувати від держави вчинення всіх дій, які б наближали його до виконання судового рішення. У цьому сенсі наявність невиконаного судового рішення не вселятиме стягувачеві надію, що Україна як держава робить усе, аби наблизити стягувача до бажаної ним законної мети - виконання судового рішення як стадії реалізації права стягувача на справедливий суд у розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (подібний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 05.02.2019 у справі № 905/3773/14-908/5138/14).

Як вже зазначено судом, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

За приписами ч. 1 ст. 258 ЦПК України ухвала суду є одним із видів судового рішення. Аналогічні норми містить ч. 1 ст. 232 ГПК України.

Недопустимо забезпечувати позов шляхом зупинення виконання судових рішень, що набрали законної сили. Такої правової позиції дотримується Верховний Суду у постановах від 24.06.2021 у справі № 310/9167/20, від 04.11.2021 у справі №907/416/21, від 01.10.2020 у справі №524/188/18, від 25.11.2020 у справі №524/7234/18, від 05.10.2022 у справі №705/3587/21-ц, від 08.12.2021 у справі №757/42929/20, від 22.12.2022 у справі №640/31815/21.

З огляду на викладене, відсутні підстави для задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Композит Технолоджі» вх. № 2373/24 від 16.12.2024 про забезпечення позову до подачі позовної у справі №917/2273/24.

За вкладеного та керуючись ст. 136, 137, 140, 234 ГПК України, суд

УХВАЛИВ :

Відмовити у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Композит Технолоджі» вх. № 2373/24 від 16.12.2024 про забезпечення позову до подачі позовної у справі №917/2273/24.

Ухвала підписана 18.12.2024

Ухвала набирає законної сили з дати підписання та може бути оскаржена у апеляційному порядку протягом 10 днів з дня підписання (ст. 235, 255-256 ГПК України). Апеляційна скарга подається в порядку, передбаченому ст. 257 ГПК України.

Суддя О.В.Ківшик