Рішення

від 12.12.2024 по справі 920/1254/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

12.12.2024м. СумиСправа № 920/1254/24

Господарський суд Сумської області у складі судді Заєць С.В., розглянувши матеріали справи № 920/1254/24

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Грабовське Агро (вулиця Грабовського, будинок 14, село Грабовське, Сумський район, Сумська область, Україна, 42450, код за ЄДРПОУ 44101424),

до відповідачаросійської федерації (russian federation код ISO ru/rus 643) в особі міністерства юстиції російської федерації (вулиця Житня, будинок 14, будівля 1, місто москва, російська федерація, 119991)

про стягнення 47040841 грн 67 коп.

Представники учасників справи:

від позивача не прибув;

від відповідача не прибув;

при секретарі судового засідання Щербак Н.М.

Суть спору: 11.10.2024 позивач звернувся з позовом, в якому просить стягнути з відповідача 47 040841 грн 67 коп. (сорок сім мільйонів сорок тисяч вісімсот сорок одна гривня 67 копійок) , що за офіційним курсом долара США станом на 01 жовтня 2024 року становить 1 141 216 (один мільйон сто сорок одна тисяча двісті шістнадцять) дол.. США 78 центів завданих матеріальних збитків; а також стягнути з відповідача судові витрати.

14.10.2024 відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №920/1254/24 призначено судді Заєць С.В.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України Про міжнародне приватне право, Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ч. 1 ст. 79 Закону України Про міжнародне приватне право пред`явлення позову до іноземної держави, залучення іноземної держави до участі у справі як відповідача або третьої особи, накладення арешту на майно, яке належить іноземній державі та знаходиться на території України, застосування щодо такого майна інших засобів забезпечення позову і звернення стягнення на таке майно можуть бути допущені лише за згодою компетентних органів відповідної держави, якщо інше не передбачено міжнародним договором України або законом України.

Таким чином, Закон встановлює судовий імунітет щодо іноземної держави за відсутності згоди компетентних органів цієї держави на залучення її до участі у справі у національному суді іншої держави, зокрема як відповідача.

Водночас міжнародно-правові норми про юрисдикційний імунітет держави уніфіковано у двох конвенціях: Європейській конвенції про імунітет держав, прийнятій Радою Європи 16 травня 1972 року, та Конвенції ООН про юрисдикційні імунітети держав та їх власності, прийнятій резолюцією 59/38 Генеральної Асамблеї 02 грудня 2004 року. Ці Конвенції втілюють концепцію обмеженого імунітету держави, визначають, в якій формі є можливою відмова держави від імунітету (явно виражена відмова від імунітету на підставі укладеного міжнародного договору чи контракту, або відмова від імунітету, яка передбачається, коли іноземна держава вступає у судовий процес і подає зустрічний позов у суді іноземної держави), а також закріплюють перелік категорій справ, у яких держава не користується імунітетом у суді іншої держави-учасниці.

Як Європейська конвенція про імунітет держав 1972 року (стаття 11), так і Конвенція ООН про юрисдикційні імунітети держав та їх власності 2004 року (стаття 12) передбачають, що Договірна держава не може посилатися на імунітет від юрисдикції при розгляді справи в суді іншої Договірної держави, який зазвичай має компетенцію розглядати справи, які стосуються грошової компенсації (відшкодування) у разі смерті чи заподіяння тілесного ушкодження особі чи заподіяння шкоди майну або його втрати в результаті дій чи бездіяльності держави, якщо така дія чи бездіяльність мали місце повністю або частково на території держави суду.

Україна не є учасницею жодної із цих Конвенцій. Однак ці Конвенції відображають тенденцію розвитку міжнародного права щодо визнання того, що існують певні межі, в яких іноземна держава має право вимагати імунітет у цивільному процесі.

Позивач звернувся з позовом про відшкодування шкоди, завданої його майну в результаті збройної агресії рф, місце завдання шкоди - територія суверенної держави Україна за адресою: Сумська область, Сумський район, с. Северинівка, вул. Вишнева, буд. 1Б.

Згідно із висновком Верховного Суду у постанові від 14.04.2022 у справі №308/9708/19 після початку війни в Україні, а саме з 2014, суд України, розглядаючи справу, де відповідачем визначено російську федерацію, має право ігнорувати імунітет цієї країни та розглядати справи про відшкодування шкоди, завданої особі в результаті збройної агресії рф, за позовом, поданим саме до цієї іноземної країни.

У цій категорії спорів іноземна держава-відповідач не користується судовим імунітетом проти розгляду судами України таких судових справ.

У таких висновках Верховний Суд керується тим, що дії іноземної держави вийшли за межі своїх суверенних прав, оскільки будь-яка іноземна держава не має права втручатися шляхом збройної агресії в іншу країну.

У постановах від 18.05.2022 у справах № 428/11673/19 та № 760/17232/20-ц Верховний Суд розширив правові висновки, згідно яких підтримання юрисдикційного імунітету російської федерації позбавить позивача ефективного доступу до суду для захисту своїх прав, що є несумісним з положеннями пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Застосування судового імунітету російської федерації (зокрема, частини першої статті 79 Закону України Про міжнародне приватне право) у справі про відшкодування майнової шкоди, завданої збройною агресією рф проти України не буде узгоджуватися із обов`язком України як держави і суду зокрема забезпечити реалізацію права позивача на справедливий суд. З огляду на відсутність інших ефективних засобів судового захисту порушеного права позивача, застосування судового імунітету рф буде порушенням самої сутності права на справедливий суд. Також, зважаючи на військову агресію російської федерації, якою порушується державний суверенітет України, застосування судового імунітету рф буде непропорційним до своєї мети.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що у цій справі судовий імунітет рф не підлягає застосуванню з огляду на завдання збройними силами рф шкоди майну позивача, що є винятком до судового імунітету держави відповідно до звичаєвого міжнародного права.

У зв`язку з повномасштабним вторгненням рф на територію України 24 лютого 2022 року Україна розірвала дипломатичні відносини з росією, що у свою чергу з цієї дати унеможливлює направлення різних запитів та листів до посольства рф в Україні у зв`язку із припиненням його роботи на території України.

До таких висновків щодо розірвання дипломатичних відносин між Україною і рф, на основі аналізу наведених вище норм права та фактичних обставин, дійшов Верховний Суд у постанові від 14 квітня 2022 року у справі № 308/9708/19 (провадження № 61-18782 св 21), а також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 травня 2022 року у справі № 635/6172/17, провадження № 14-167 цс 20, (пункт 58).

Згідно з листом Міністерства юстиції України "Щодо забезпечення виконання міжнародних договорів України у період воєнного стану" № 25814/12.1.1/32-22 від 21.03.2022 з урахуванням норм звичаєвого права щодо припинення застосування міжнародних договорів державами у період військового конфлікту між ними, рекомендується не здійснювати будь-яке листування, що стосується співробітництва з установами російської федерації на підставі міжнародних договорів України з питань міжнародно-правових відносин та правового співробітництва у цивільних справах та у галузі міжнародного приватного права.

Листом від 11.05.2022 № 101.003.006.-2014-22 АТ "Укрпошта" повідомила, що з 24.02.2022 припинила відправлення поштових відправлень та грошових переказів до рф та припинила прийом поштових відправлень та грошових переказів з рф.

Міністерство юстиції України листом № 91935/114287-22-22/12.1.1 від 06.10.2022 щодо вручення судових документів резидентам російської федерації в порядку ст. 8 Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах 1965 року повідомило, що за інформацією МЗС України (лист № 71/14-500-77469 від 03.10.2022) 24.02.2022 розірвано дипломатичні відносини між Україною та російською федерацією у зв`язку з широкомасштабною збройною агресією останньої проти України. Функціонування закордонних дипломатичних установ України на території рф та діяльність її дипломатичних установ на території України зупинено. Комунікація МЗС з органами влади рф за посередництва третіх держав також не здійснюється.

Відповідно до Закону України від 01.12.2022 № 2783-IX України вийшла з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, вчиненої від імені України у м. Мінську 22 січня 1993 року і ратифікованої Законом України від 10 листопада 1994 року № 240/94-ВР (Відомості Верховної Ради України, 1994 р., № 46, ст. 417), та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року, вчиненого від імені України у м. москві 28 березня 1997 року і ратифікованого Законом України від 3 березня 1998 року № 140/98-ВР (Відомості Верховної Ради України, 1998 р., № 26, ст. 162).

Враховуючи розірвання дипломатичних відносин України з російською федерацією, що унеможливлює надсилання ухвали на адресу відповідача, повідомлення відповідача про дату, час і місце розгляду справи суд здійснює через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України в порядку, визначеному ч. 4, 5 ст. 122 ГПК України.

Ухвалою від 16.10.2024 Господарський суд Сумської області прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі № 920/1254/24; призначив (з урахуванням ухвали про виправлення описки від 29.10.2024) підготовче засідання з повідомленням сторін на 19.11.2024, 12:00; надав відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву.

28.10.2024 позивачем надано до суду Клопотання від 22.10.2024, б/н (вх.№5988) відповідно до змісту якого вказує, що з метою належного повідомлення відповідача по справі №920/1254/24 про відкриття провадження у справі, про його права та обов`язки, дату проведення підготовчого судового засідання, позивачем направлено на адресу відповідача поштовим відправленням копію ухвали про відкриття провадження у справі на українській та російській мовах через посольство російської федерації в Республіці Польща.

14.11.2024 та 19.11.2024 представником позивача надано до суду Клопотання (вх.№ 6370 від 14.11.2024 та вх. № 6450 від 19.11.2024), в яких просить суд розглянути справу № 920/1254/24 без участі представника позивача та призначити справу до судового розгляду по суті.

Ухвалою від 19.11.2024 суд закрив підготовче провадження та призначив справу № 920/1254/24 до судового розгляду по суті. Призначив розгляд справи по суті на 12.12.2024, 10:00.

03.12.2024 представник позивача надав до суду Клопотання (вх. № 6813 від 03.12.2024) про залучення додаткових доказів по справі.

Відповідач відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк, будь-яких клопотань чи заяв не подав.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов таких висновків.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Грабовське-Агро» зареєстроване, як юридична особа - суб`єкт господарювання 04.12.2020 року. Основний вид господарської діяльності позивача -01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур. Позивач здійснює свою господарську діяльність по вирощуванню зернових культур на орендованих землях (рілля), розташованих у Грабовському старостинському окрузі Краснопільської територіальної громади Сумського району Сумської області загальною площею на початок 2022 сільськогосподарського року 459,00 га. Село Грабовське та прилеглі сільськогосподарські угіддя межують безпосередньо з державним кордоном відповідача.

Як зазначає позивач, на зиму 2022 р. позивачем ТОВ «Грабовське-Агро» було зорано 228 га сільськогосподарських угідь, з яких засіяно 227 га озимою пшеницею. У перший день початку повномасштабної агресії відповідача, селище Краснопілля та прилегла територія, в тому числі і посіви озимої пшениці, були обстріляні артилерією ворога, а потім тимчасово окуповані. Окупація та активні бойові дії тривали до 09 квітня 2022 р.

Після звільнення населеного пункту та виходу Збройних сил України на державний кордон, до кінця травня 2022 р. тривало обстеження та звільнення прилеглих земель від вибухонебезпечних предметів, і лише в кінці травня було здійснено посіви кукурудзи на площі 17 га та сої на площі 80 га.

У зв`язку з несвоєчасним виконанням робіт, порушенням технології вирощуванні культур, несвоєчасним збором врожаю, врожайність пшениці у 2022 році по господарству склала лише 17,68 ц/га при середній врожайності за останні три роки, що передували повномасштабному вторгненню відповідача. 49,37 ц/га. кукурудзи - 29.1 ц/га при середній врожайності 76.5 ц/га. а сої - 17.89 ц/га при середній врожайності 21.37 ц/га. У звязку з численними артилерійськими обстрілами взагалі незібраними залишилося 62 га пшениці.

Як слідує з доданого позивачем Розрахунку збитків (упущеної вигоди), від неможливості використання частини посівних площ та неможливості збирання врожаю позивачем ТОВ «Грабовське-Агро» за 2022 рік, збитки позивача від не до отриманого врожаю пшениці при ціні 9500 грн./т або 950 грн/ц становлять: 11206,99*950=10 646 640.50 грн., від не до отриманого врожаю кукурудзи при ціні 9400 грн./т або 940 грн/ц становлять: 1300.5*940=1 222 470 грн., від не до отриманого врожаю сої при ціні 14886 грн./т або 1488,60 грн/ц становлять: 2509,6*1488.60=3 735 790,56 грн. на загальну суму 15 604 901.06 грн. Зібрано і реалізовано продукції у 2022 році було лише на 2 207 000 гри., а тому загальна сума збитків у формі упущеної вигоди від не до отриманого та не реалізованого врожаю становить 13 397 901,06 грн. (15 604 901,08-2 207 000=13 397 901.06).

Незважаючи на те, що наказом від 22.12.2022 р. № 309 Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України, територія Краснопільської об`єднаної територіальної громади, до складу якої входить Грабовський старостинський округ, Сумського району Сумської області була віднесена до зони можливих бойових дій, у зв`язку з відносним затишшям на кордоні, весною 2023 року ТОВ «Грабовське-Агро» обробило сільськогосподарські угіддя та маючи 461 га ріллі посіяло гречку на площі 45 га. сою на площі 198 га, соняшник на площі 218 га.

Але в наступному сезоні - влітку 2023 року по причині артилерійських обстрілів, бойових дій, забруднення площ посівів вибухонебезпечними предметами, пожеж, втрачено врожаю сої на площі 158 га, а соняшнику на площі 23 га. Решту посівів з цих же причин позивач був позбавлений можливості своєчасно обробити препаратами від шкідників та внести відповідні добрива, а також ці посіви мали прогалини, які стали результатом розриву артилерійських снарядів та мін, а тому врожайність культур була значно меншою від середньої врожайності за останні три роки, що передували початку повномасштабної агресії відповідача, і склали гречки лише 11.12 ц/га, сої лише 17.09 ц/га, соняшнику лише 13,47 ц/га.

Як слідує з доданого Розрахунку збитків (упущеної вигоди) від неможливості використання частини посівних площ та неможливості збирання врожаю позивачем ТОВ «Грабовське-Агро» за 2023 рік, збитки позивача від не до отриманого врожаю становлять гречки 723 942 грн., сої 6 298 653,64 грн., соняшнику 9 852 837 грн., всього на суму 16 875 432,64 грн.

Фактично зібрано гречки 500.6 ц., яку реалізовано на суму 375 500 грн., сої - 683 6 ц, яку реалізовано на суму 619 300 грн., соняшнику 2627,6 ц. на суму 2 168 200 грн., а всього реалізовано продукції на суму 3 163 000 грн.

З урахування зібраного та реалізованого врожаю, прямі матеріальні збитки у формі упущеної вигоди позивача у 2023 році становлять 13 712 432,64 грн.

На весну 2024 року в зв`язку з численними артилерійськими та мінометними обстрілами, заходами диверсійно-розвідувальних груп ворога, застосуванням дистанційного мінування, значна частина посівних площ позивача ТОВ «Грабовське- Агро» була забруднена вибухонебезпечними предметами, а тому рішенням Краснопільської селищної ради від 24.01.2024 р. № 1860, було визначено перелік конкретних земельних ділянок (ріллі) непридатними для використання у 2024 р., також листом № 02-27/60 від 23.02.2024 р. було заборонено використання посівних площ в межах п`яти кілометрової зони від державного кордону.

Таким чином, по незалежних від волі ТОВ «Грабовське-Агро» причинах та з вини відповідача, з 461 га посівних площ, позивач засіяв у 2024 році лише 220 га соняшником, а

решта 241 га залишилися необробленими. Прямі матеріальні витрати позивача на посів 220 га соняшника склали 1 339 339,60 грн.

Протягом весни-літа 2024 р. посіви решти 220 га соняшнику регулярно піддавалися обстрілу, поля мають воронки від розривів снарядів та мін, унеможливлено було своєчасне внесення добрив та гербіцидів, наслідком чого стала при зборі врожаю середня врожайність 11 ц/га. За опублікованими 09.09.2024 р. даними Департаментом агропромислового розвитку Сумської ОДА, середня врожайність соняшнику по області у 2024 р. становить 31 ц/га. З наведеного вище слідує, що прямі втрати по врожайності становлять 20 га з одного гектара (31-11=20). Середня ринкова ціна 1 тони соняшнику станом на 01.10.2024 р. в Україні становить 14500 грн.

Як слідує з доданого Розрахунку збитків (упущеної вигоди) від неможливості використання частини посівних площ та неможливості збирання врожаю позивачем ТОВ «Грабовське-Агро» за 2024 рік, збитки позивача від не до отриманого врожаю соняшнику становлять 6 380 000 грн. А збитки від не засіяних з вини відповідача 241 га становлять 10 891 168,37 грн. Загальна ж сума збитків у формі упущеної вигоди у 2024 році позивача ТОВ «Грабовське-Агро» становить 18 610 507 грн. 97 коп.

Таким чином, з початку повномасштабної агресії відповідача 24.02.2022 р. за 2022 - 2024 сільськогосподарські роки позивач ТОВ «Грабовське-Агро» отримало збитки від не належного використання та частково від повного не використання об`єктів нерухомого майна - орендованих у власників земельних паїв земельних ділянок (ріллі) склали 45 720 841,67 грн.

Крім того, у 2023 році позивач ТОВ «Грабовське-Агро» у зв`язку з тим. що надавачі послуг сільськогосподарською технікою (комбайнами) по збиранню врожаю зернових відмовлялися виконувати роботи у зв`язку з підвищеною небезпекою для своїх працівників та комбайнів з боку відповідача у безпосередній близькості до державного кордону, на підставі договору купівлі-продажу від 21.08.2023 р. позивач придбав у власність зернозбиральний комбанк ДОН-1500, 2002 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 та приставка для збирання сояшника ПЗСС-8 за 604 074 грн., який потребував капітального ремонту. Після проведення капітального ремонту комбайну, його вартість згідно до звіту незалежного оцінювача ПП «Роменекс - Л» склала 1 320 000 грн. 23 серпня 2024 р. відбувся масований обстріл села Грабовське та прилеглої території, у результаті якого комбайн отримав значні пошкодження і його відновлення економічно не доцільно. По зазначеному факту до Сумського РУП подана заява в порядку статті 214 КПК України про порушення кримінального провадження за фактом умисного знищення майна шляхом порушення правил та звичаїв ведення війни.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що станом на день звернення з даним позовом до суду загальний розмір завданих військовою агресієї російської федерації матеріальних збитків позивачу становить 47040841 грн 67 коп., що за офіційним курсом долара США станом на 01.10.2024 становить 1141216 дол. США 78 центів, що і стало підставою для звернення до суду.

Вирішуючи спір у даній справі, суд керується наступним:

Частина перша статті 79 Закону України "Про міжнародне приватне право" передбачає, що пред`явлення позову до іноземної держави, залучення іноземної держави до участі у справі як відповідача або третьої особи, накладення арешту на майно, яке належить іноземній державі та знаходиться на території України, застосування щодо такого майна інших засобів забезпечення позову і звернення стягнення на таке майно можуть бути допущені лише за згодою компетентних органів відповідної держави, якщо інше не передбачено міжнародним договором України або законом України.

Предметом позову даної справи є відшкодування шкоди, завданої збройною агресією російської федерації проти України. Місцем завдання шкоди є територія суверенно держави Україна.

Вчинення актів збройної агресії іноземною державою не є реалізацією її суверенних прав, а свідчить про порушення зобов`язання поважати суверенітет та територіальну цілісність іншої держави - України, що закріплено у Статуті ООН.

У зв`язку з повномасштабним вторгненням російської федерації на територію України 24 лютого 2022 року Україна розірвала дипломатичні відносини з Росією, що у свою чергу, з цієї дати унеможливлює направлення різних запитів та листів до посольства російської федерації в Україні, у зв`язку із припиненням його роботи на території України. До таких висновків щодо розірвання дипломатичних відносин між Україною і російською федерацією, на основі аналізу наведених вище норм права та фактичних обставин, дійшов Верховний Суд у постановах від 14.04.2022 у справі №308/9708/19. від 18.05.2022 у справі №760/17232/20, а також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2022 у справі №635/6172/17.

Відповідно до ч.ч. 5, 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Як зазначено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2022 у справі №990/80/22, російська федерація, вчинивши неспровокований та повномасштабний акт збройної агресії проти Української держави, численні акти геноциду Українського народу, не вправі надалі посилатися на свій судовий імунітет, заперечуючи тим самим юрисдикцію судів України на розгляд та вирішення справ про відшкодування шкоди, завданої такими актами агресії.

При цьому, Верховний Суд виходив з того, що країна-агресор діяла поза межами свого суверенного права на самооборону, навпаки, віроломно порушила усі суверенні права України, діючи на її території, тому безумовно російська федерація надалі не користується в такій категорії справ своїм судовим імунітетом. Такі висновки наведено в постановах Верховного Суду від 08 та 22 червня 2022 року у справах №490/9551/19 та №311/498/20.

Таких самих висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 18.05.2022 року у справі №428/11673/19 та у справі №760/17232/20-ц, зазначивши додаткові аргументи непоширення судового імунітету російської федерації у спірних правовідносинах, а саме: підтримання юрисдикційного імунітету російської федерації позбавить позивача ефективного доступу до суду для захисту своїх прав, що є несумісним з пунктом 1 статті 6 Конвенції; судовий імунітет російської федерації не застосовується з огляду на звичаєве міжнародне право, кодифіковане в Конвенції ООН про юрисдикційні імунітети держав та їх власності (2004); підтримання імунітету російської федерації є несумісним з міжнародно-правовими зобов`язаннями України у сфері боротьби з тероризмом: судовий імунітет російської федерації не підлягає застосуванню з огляду на порушення нею державного суверенітету України, а отже, не є здійсненням російською федерацією своїх суверенних прав, що охороняються судовим імунітетом.

З огляду на те, що внаслідок повномасштабної збройної агресії порушено суверенітет України, отримання згоди російської федерації бути відповідачем у справі є недоречним. Зупинення провадження у справі призведе до безпідставного зволікання з розглядом справи, що не сприятиме якнайкращому захисту інтересів позивача. Дана правова позиція відображена у постановах Верховного Суду у справах №796/165/18 від 25.01.2019, №308/9708/19 від 14.04.2022 та № 760/17232/20-ц від 18.05.2022.

Відповідно до частини 1 статті 49 Закону України «Про міжнародне приватне право» права та обов`язки за зобов`язаннями, що виникають внаслідок завдання шкоди, визначаються правом держави, у якій мала місце дія або інша обставина, що стала підставою для вимоги про відшкодування шкоди.

Таким чином, оскільки подія, яка стала підставою для вимог про відшкодування шкоди мала місце на території України, то застосовним матеріальним законом при розгляді даного спору є матеріальний закон України.

Одночасно, відповідно до ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Згідно зі ст. 10 Цивільного кодексу України чинний міжнародний договір, який регулює цивільні відносини, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, є частиною національного цивільного законодавства України. Якщо у чинному міжнародному договорі України, укладеному у встановленому законом порядку, містяться

інші правила, ніж ті, що встановлені відповідним актом цивільного законодавства, застосовуються правила відповідного міжнародного договору України.

Статтею 3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо міжнародним договором України встановлено інші правила судочинства, ніж ті. що передбачені цим Кодексом, іншими законами України, застосовуються правила міжнародного договору.

Таким чином, до спірних правовідносин підлягає застосуванню матеріальний закон України, включно з відповідними положеннями міжнародних договорів, як частиною системи національного законодавства України.

В даній справі спір виник між юридичною особою приватного права - позивачем, та іноземною державою-агресором як особливим суб`єктом цивільного права, статус якого може бути прирівняно до юридичної особи публічного права. При цьому, в розрізі предмета спору, у даній справі спір виник щодо відшкодування шкоди, завданої господарюючому суб`єкту - позивачу.

З огляду на наведені критерії розмежування юрисдикційної підвідомчості, суб`єктний склад спору та його предмет, спір у даній справі містить ознаки господарського спору. Схожі висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.02.2019 у справі №405/4179/18 (провадження № 14-44 цс 19). де зроблено висновок про те, що спір юридичної особи з органами державної влади про відшкодування шкоди, завданої їхньою бездіяльністю, належить до юрисдикції господарського суду.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, що склалися між сторонами у справі, позивач вважає, що предметом позову є матеріально-правова вимога Товариства з обмеженою відповідальністю «Грабовське-Агро» про відшкодування збитків, спричинених внаслідок збройної військової агресії російської федерації проти України.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Приписами статті 15 Цивільного кодексу України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права: визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди: визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування. їхніх посадових і службових осіб.

За змістом ч. ч. 1,3 ст. 386 Цивільного кодексу України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності. Власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Частинами 1. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, в тому числі: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

У відповідності до ч. 1ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

При вирішенні спорів про відшкодування шкоди за статтею 1166 Цивільного кодексу України доказуванню підлягає: факт спричинення шкоди, протиправність дій заподіювана шкоди і його вина, причинний зв`язок між протиправною дією та негативними наслідками. Відсутність хоча б одного з таких елементів виключає відповідальність за заподіяння шкоди. Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювана шкоди.

Відповідно до Конституції України Україна є суверенна і незалежна. Територія України в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.

У п.4 ч.І ст.2 Статуту ООН закріплено принцип, згідно з яким всі члени Організації Об`єднаних Націй утримуються у їх міжнародних відносинах від загрози силою чи її застосування як проти територіальної недоторканності чи політичної незалежності будь- якої держави, так і будь-яким іншим чином, несумісним з Цілями Об`єднаних Націй.

Відповідно до ст. З Резолюції 3314 (XXIX) Генеральної Асамблеї Організації Об`єднаних Націй "Визначення агресії" від 14.12.1974 як акт агресії кваліфікується, зокрема, вторгнення або напад збройних сил держави на територію іншої держави або будь-яка військова окупація, який би тимчасовий характер вона не носила, що є результатом такого вторгнення чи нападу, або будь-яка анексія із застосуванням сили території іншої держави чи її частини, а також бомбардування збройними силами держави території іншої держави або застосування будь-якої зброї державою проти території іншої держави.

Меморандумом про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, відповідно до пункту 2 якого Російська Федерація, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії і Сполучені Штати Америки підтверджують їх зобов`язання утримуватися від загрози силою чи її використання проти територіальної цілісності чи політичної незалежності України, і що ніяка їхня зброя ніколи небуде використовуватися проти України, крім цілей самооборони або будь-яким іншим чином згідно зі Статутом Організації Об`єднаних Націй.

Відповідно до Резолюції Генеральної Асамблеї ООН ЕS-11/1 від 02 березня 2022 року військова агресія російської федерації була засуджена як така, що порушує статтю 2 (4) Статуту ООН, а також суверенітет, незалежність та територіальну цілісність України. Крім того, російську федерацію було зобов`язано припинити застосування сили проти України та вивести свої збройні сили за межі міжнародно визнаних кордонів України.

Аналогічних висновків дійшов і Міжнародний суд ООН. який у своєму наказі про забезпечувальні заходи від 16 березня 2022 року у справі щодо звинувачень в геноциді за конвенцією про попередження та покарання злочину геноциду (Україна проти російської федерації) зобов`язав російську федерацію припинити військову агресію проти України.

Також Генеральна Асамблея ООН прийняла Резолюцію ЕS -12/1 від 24 березня 2022 року, якою додатково засуджує військову агресію росії проти України, вимагає від російської федерації припинення військових дій, в тому числі проти атак проти цивільних осіб та цивільних об`єктів, а також засуджує всі порушення міжнародного гуманітарного права та порушення прав людини та вимагає безумовного дотримання міжнародного гуманітарного права, включно із Женевськими Конвенціями 1949 року та Додаткового протоколу І 1977 року до них.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №2102-ІХ. введено в Україні воєнний стан, який триває на теперішній час.

Відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 №309, яким затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, вся територія Краснопільської ОТГ, до складу якої входить Грабовський старостинський округ, Сумського району Сумської області включена до переліку територіальних громад, як зони можливих бойових дій.

Частиною 9 ст. 5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» передбачено, що відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок тимчасової окупації державі Україна, юридичним особам, громадським об`єднанням, громадянам України, іноземцям та особам без громадянства, у повному обсязі покладається на російську федерацію як на державу, що здійснює окупацію.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №210/4458/15-ц, від 30 січня 2020 року у справі 287/167/18-ц. ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 16 серпня 2017 року у справі № 761/9437/15-ц висловлено правову позицію про те, що факт збройної агресії російської федерації проти України встановленню в судовому порядку не потребує.

Відповідно до частини третьої статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Отже, протиправність діяння відповідача, як складового елементу факту збройної агресії росії проти України в розумінні частини 3 статті 75 Господарського процесуального кодексу України є загальновідомим фактом, який закріплено державою на законодавчому рівні.

Щодо вини, як складового елемента цивільного правопорушення, законодавством України не покладається на позивача обов`язок доказування вини відповідача у заподіянні шкоди; діє презумпція вини, тобто відсутність вини у завданні шкоди повинен доводити сам завдавач шкоди. Якщо під час розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювана шкоди. В контексті зазначеного, саме відповідач повинен доводити відсутність своєї вини у спірних правовідносинах. Близький за змістом висновок викладений Верховним Судом, зокрема, у постанові від 21 квітня 2021 року у справі № 648/2035/17, постанові від 14 лютого 2018 року у справі №686/10520/15-ц.

Обов`язковою умовою покладення відповідальності має бути безпосередній причинний зв`язок між вчиненими порушеннями і завданими збитками. Підставою для відшкодування понесених збитків є спричинення їх внаслідок вчиненого порушення, тобто наявності прямого причинного-наслідкового зв`язку між діями однієї сторони та зменшення майнових прав іншої.

Суд встановив, що факт зайняття позивачем ТОВ «Грабовське-Агро» основним видом господарської діяльності 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур, підтверджується копією Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та відомостями, що офіційно внесені до зазначеного Реєстру.

Факт наявності в оренді земельних ділянок (рілля), підтверджується копією інформаційної довідки від 08.10.2024 р. № 398302396 за результатами пошуку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень по ідентифікаційному коду позивача 44101424.

Факт обробляння орендованих земельних ділянок у 2021 - 2024 роках га вирощування зернових сільськогосподарських культур підтверджується копіями Звітів про посівні площі сільськогосподарських культур під урожай 2021 року. 2022 року. 2023 року та 2024 року.

Факт знищення частини посівів озимої пшениці врожаю 2022 року підтверджується копіями актів про обстеження посівів озимої пшениці від 15.09.2022 р. та 16.09.2022 р.

Факт значного пошкодження та приведення у непридатний для використання стан комбайну ДОН-1500, державний номерний знак НОМЕР_1 та приставки для збирання соняшнику 23.08.2024 р. підтверджується копіями акту про пошкодження та втрату майна внаслідок повномасштабної агресії російської федерації від 19.09.2024 р., заяви про початок кримінального провадження за зазначеним фактом до Сумського РУН від 24.09.2024 р.

Факт середньої врожайності у розрізі окремих сільськогосподарських культур підтверджується офіційною інформацією, одданою до листа Департаменту агропромислового розвитку Сумської обласної державної адміністрації № 01-19/1503 від 27.09.2024 р.

Розміри зібраних площ у розрізі окремих культур по роках, середню понесені витрати на підготовку посівних площ, виконання робіт по посіву сільськогосподарських культур підтверджуються бухгалтерськими довідками.

Розміри ринкових цін на сільськогосподарські культури, які позивач ТОВ «Грабовське-Агро» вирощувало у 2022-2024 сільськогосподарських роках підтверджується роздруківками цін із спеціалізованих інтерент-ресурсів та Департаменту агропромислового розвитку Сумської обласної державної адміністрації.

Розмір отриманих збитків позивача у формі упущеної вигоди у 2022 - 2024 сільськогосподарських роках підтверджується розрахунками збитків (упущеної вигоди) від неможливості використання частини посівних площ та неможливості збирання врожаю ТОВ «ГРАБОВСЬКЕ-АГРО» по кожному з трьох років війни.

Дійний розмір прямого матеріального збитку від знищення комбайну ДОН-1500 підтверджується витягом із Звіту про вартість майна станом на 20.08.2024 р. ПГІ «Роменекс-Л».

Факт неможливості використання частини орендованих посівних площ у 2024 році у зв`язку із знаходженням їх у 5-ти кілометровій зоні біля державного кордону та у зв`язку із забруднення вибухонебезпечними предметами у зв`язку з рішеннями органів державної влади підтверджується копіями рішення від 24.01.2024 р. № 1800 Краснопільської селищної ради з Додатком та листа від 23.02.2024 р. вхід. № 4.

За викладених встановлених судом обставин, оскільки матеріалами справи підтверджується факт наявності шкоди, протиправність поведінки особи, яка завдала шкоду, наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала шкоди та її результатом шкодою суд дійшов висновку про виникнення у рф зобов`язання з відшкодування шкоди.

Оскільки позивачем у позовній заяві на підставі належних та допустимих доказів доведено повний склад цивільного правопорушення, що є умовою та підставою для застосування до відповідача такого заходу відповідальності як відшкодування збитків, останнім вина не спростована, суд вважає правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з російської федерації 47 040 841 грн 67 коп. майнової шкоди, що за офіційним курсом долара США станом на 01.10.2024 становить 1 141 216 дол. США 78 центів.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до п. 22 ч. 1 ст. 5 Закону України Про судовий збір, відповідно до ст. 129 ГПК України з російської федерації в дохід Державного бюджету України підлягає стягненню судовий збір в сумі 705612 грн. 63 коп.

Керуючись ст. 2, 13, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з російської федерації (russian federation код ISO ru/rus 643) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Грабовське Агро (вулиця Грабовського, будинок 14, село Грабовське, Сумський район, Сумська область, Україна, 42450, код за ЄДРПОУ 44101424) 47 040 841 грн 67 коп. завданих матеріальних збитків, що за офіційним курсом долара США станом на 01.10.2024 становить 1 141 216 дол. США 78 центів.

3. Стягнути з російської федерації (russian federation код ISO ru/rus 643) в дохід Державного бюджету України 705612 грн.63 коп. судового збору.

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

5. Відповідно до ст. 241, 256, 257 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Північного апеляційного господарського суду.

Повне рішення складене та підписане суддею 19.12.2024.

СуддяС.В. Заєць