Рішення

від 18.12.2024 по справі 922/3053/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.12.2024м. ХарківСправа № 922/3053/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Присяжнюка О.О.

при секретарі судового засідання Тонкій Є.М.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Литонт" (62472, Харківська обл., Харківський р-н, місто Мерефа, вул. Залізнична, будинок 55, квартира 6) до Акціонерного товариства "Українські енергетичні машини" (61037, м. Харків, пр-т Героїв Харкова, б.199) про стягнення коштів за участю представників:

позивача - Петруніної К.О. (ордер серія АХ № 1205526 від 26.08.2024),

відповідача - Бакуліна А.С. (в порядку самопредставництва),

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Литонт" звернулось до Господарського суду Харківської області із позовною заявою до Акціонерного товариства "Українські енергетичні машини", в якій просить суд:

стягнути з АТ «Укренергомашини» (код ЄДРПОУ 05762269, 61037, м. Харків, пр.Московський,199) на користь ТОВ «Литонт» (РНОКПП ЄРДПОУ 43172473, Юридична адреса Україна, 62472, Харківська область, м. Мерефа, вул. Залізнична, буд. 55, кв. 6) суму боргу за поставлену, але не оплачену продукцію за Договором 238-03/792 від 30.03.2020 складає у розмірі 7 556 450 (сім мільйони п`ятсот п`ятдесят шість тисяч чотириста п`ятдесят гривень 85 копійок);

Стягнути з АТ «Укренергомашини» (код ЄДРПОУ 05762269, 61037, м. Харків, пр.Московський,199) на користь ТОВ «Литонт» (РНОКПП ЄРДПОУ 43172473,Юридична адреса Україна, 62472, Харківська область, м. Мерефа, вул. Залізнична, буд. 55, кв. 6) суму пені за пів року за прострочення виконання зобов`язань по Договору 238-03/792 від 30.03.2020 у розмірі 377 820 (триста сімдесят сім тисяч вісімсот двадцять гривень 15 копійок);

Стягнути з АТ «Укренергомашини» (код ЄДРПОУ 05762269, 61037, м. Харків, пр.Московський,199) на користь ТОВ «Литонт» (РНОКПП ЄРДПОУ 43172473, Юридична адреса Україна, 62472, Харківська область, м. Мерефа, вул. Залізнична, буд. 55, кв. 6) суму 1% річних за прострочення виконання зобов`язань по Договору 238-03/792 від 30.03.2020 у розмірі 256 958 (двісті п`ятдесят шість тисяч дев`ятсот п`ятдесят вісім гривень 98 копійок);

Стягнути з АТ «Укренергомашини» (код ЄДРПОУ 05762269, 61037, м. Харків, пр.Московський,199) на користь ТОВ «Литонт» (РНОКПП ЄРДПОУ 43172473, Юридична адреса Україна, 62472, Харківська область, м. Мерефа, вул. Залізнична, буд. 55, кв. 6) суму інфляційних втрат за Договором 238-03/792 від 30.03.2020 у розмірі 3 697 322 (три мільйони шістсот дев`яноста сім тисяч триста двадцять дві гривні 41 копійка);

Стягнути з АТ «Укренергомашини» (код ЄДРПОУ 05762269, 61037, м. Харків, пр.Московський,199) на користь ТОВ «Литонт» (РНОКПП ЄРДПОУ 43172473, Юридична адреса Україна, 62472, Харківська область, м. Мерефа, вул. Залізнична, буд. 55, кв. 6) суму сплаченого судового збору у розмірі 178 328 (сто сімдесят вісім тисяч триста двадцять вісім гривень 29 копійок).

Позов обґрунтовано з посиланням на порушення відповідачем домовленості щодо оплати товару за Договором № 238-03/792 від 30 березня 2020 року.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 02.09.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №922/3053/24. Справу постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження. Почато підготовче провадження і призначено підготовче засідання01 жовтня 2024 року о 10:30.

Від представника Акціонерного товариства "Українські енергетичні машини" 01.10.2024 через систему "Електронний суд" надійшло клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій (Документ сформований в системі «Електронний суд» 30.09.2024, вх.№ 24542/24), в якому представник відповідача просить суд зменшити розмір пені, річних та інфляційних на 90% від належним чином обґрунтованих сум, якщо такі будуть визнані судом, з огляду на наступне.

По-перше, АТ «Завод «Електроважмаш», як боржник, що отримав продукцію від позивача, був виробником комплектного електрообладнання для залізничного та міського електротранспорту, а саме електродвигунів та тепловозних генераторів, питома вага яких складала понад 70% в загальній структурі запланованого виробництва держави та виконував замовлення на відповідних ринках різних країн світу, а в першу чергу - рф. Наразі відповідач з об`єктивних причин не може самостійно здійснити швидке переорієнтування ринку збуту існуючого запланованого обсягу тягового виробництва, виробником якого був АТ «Завод «Електроважмаш» на нових замовників, не отримує бюджетного фінансування або будь-яких дотацій чи преференцій.

По-друге, з 2019 року на рахунки АТ «Завод «Електроважмаш» (його правопопередника ДП «Завод «Електроважмаш») декілька разів було накладено арешти, що сприяло зростанню заборгованості підприємства перед кредиторами, виникненню заборгованості по заробітній плані та по сплаті соціальних внесків до Державного бюджету.

По-третє, на можливість виконувати зобов`язання вплинула епідемічна ситуація через поширення гострої респіраторної хвороби COVID-19.

По-четверте, ДП «Завод «Електроважмаш» та Відповідач внесені до переліку об`єктів державної власності, що підлягають приватизації, згідно Наказу Фонду державного майна України №777 від 08.06.2018 та Наказу Фонду державного майна України №764 від 08.06.2017. Розпорядженням КМУ від 16.01.2019 року № 36-р затверджено перелік об`єктів великої приватизації державної власності, відповідно до якого ДП «Завод «Електроважмаш» та відповідач є включеними. Таким чином, накладення або стягнення надмірних сум штрафних санкцій, значно зменшує вартість як АТ «Завод «Електроважмаш», так і відповідача, як об`єктів приватизації, що в результаті купівлі-продажу завдасть збитків державі внаслідок недоотримання реальної вартості єдиного майнового комплексу АТ «Завод «Електроважмаш» та відповідача. Крім того, стягнення штрафних санкцій впливає на ділову репутацію відповідача.

По-п`яте, Відповідач не обирав Позивача як свого контрагента, спірний договір укладено між Позивачем та Акціонерним товариством «Завод «Електроважмаш» та його правопопередником Державним підприємством «Завод «Електроважмаш».

Лише 01.12.2021 між Відповідачем та Акціонерним товариством «Завод «Електроважмаш» був підписаний передавальний акт балансових рахунків, матеріальних цінностей та активів від Акціонерного товариства «Завод «Електроважмаш» (Товариство, що приєднується) до Акціонерного товариства «Українські енергетичні машини (Товариство-правонаступник).

По-шосте, територія та майно відповідача неодноразово були піддані обстрілам, в результаті чого зазнали руйнувань та пошкоджень, що, зокрема, підтверджується витягами з ЄРДР, рапортами на адресу начальника відділу Спеціальної поліції ГУНП в Харківській області, експертними висновками. Загальна сума заподіяної відповідачу внаслідок неодноразових обстрілів рф матеріальної шкоди відповідно до висновків Національного наукового центру «Інститут судових експертиз ім. Засл. Проф. М.С. Бокаріуса» складає 577,8 млн. грн.

Відповідно до наказу Міністерства економіки України від 09.02.2024 р. № 3661 відповідач також є критично важливим підприємством для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період.

Відповідач вважає, що зменшення розміру пені, річних, інфляційного збільшення врахує оптимальний баланс інтересів сторін у спорі та є таким, що запобігатиме настанню негативних наслідків для всіх сторін.

У підготовчому засіданні 01.10.2024 постановлено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 23.10.2024 на 12:00.

В порядку ст. 120-121 Господарського процесуального кодексу України сторони повідомлені про наступне підготовче засідання ухвалами від 01.10.2024.

23.10.2024 від представника Акціонерного товариства "Українські енергетичні машини" через систему "Електронний суд" надійшла заява щодо уточнення до клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій (Документ сформований в системі «Електронний суд» 23.10.2024, вх.№ 26746/24), в якій представник відповідача вказує, що загальний розмір річних не може перевищувати 256813,44 грн, загальний розмір інфляційних втрат не може перевищувати 3650479,26 грн та просить врахувати дані обставини, у тому числі при розгляді клопотання про зменшення штрафних санкцій.

У підготовчому засіданні 23.10.2024 постановлено протокольну ухвалу про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів та відкладення підготовчого засідання на 19.11.2024 на 11:30.

В порядку ст. 120-121 Господарського процесуального кодексу України сторони повідомлені про наступне підготовче засідання ухвалами від 23.10.2024.

14.11.2024 від представника Акціонерного товариства "Українські енергетичні машини" через систему "Електронний суд" надійшов відзив на позовну заяву (Документ сформований в системі «Електронний суд» 13.11.2024, вх.№ 28671/24), в якому представник відповідача просить прийняти до розгляду відзив у справі №922/3053/24, поновивши строк на його подання.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача зазначає, що враховуючи зміст листа Торгово-промислової палати №2024/02.0-7.1, та оскільки повномасштабна війна, розв`язана рф проти України, є загальновідомим фактом, невиконання п.12.2 спірного Договору №238-03/792 від 30 березня 2020 року щодо ненаправлення повідомлення про обставини непереборної сили є само по собі також наслідком обставин форс-мажору, оскільки через військові дії, паралізацію роботи не було об`єктивної можливості у лютому (з 24 лютого 2022 року) та у березні 2022 року направити відповідне письмове повідомлення позивачу про форс-мажор з офіційними документами, що його засвідчують. А тому пункт 12.3 Договору про обов`язок відшкодувати другій стороні збитків, яких та зазнала, у разі невиконання вимог п.12.2 спірного Договору не має застосовуватися.

Крім того, відповідач наголошує, що загальний розмір річних не може перевищувати 256813,44 грн, загальний розмір інфляційних не може перевищувати 3650479,26 грн.

У підготовчому засіданні 19.11.2024 суд протокольною ухвалою задовольнив клопотання представника відповідача про поновлення пропущеного процесуального строку на подання відзиву на позовну заяву, прийняв відзив до розгляду та долучив до матеріалів справи. Також у підготовчому засіданні 19.11.2024 постановлено протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 03.12.2024 на 12:30.

В порядку ст. 120-121 Господарського процесуального кодексу України сторони повідомлені про наступне судове засідання ухвалами від 19.11.2024.

У судовому засіданні 03.12.2024 постановлено протокольну ухвалу про перерву в судовому засіданні до 18.12.2024 до 12:00.

В порядку ст. 120-121 Господарського процесуального кодексу України сторони повідомлені про наступне судове засідання ухвалами від 03.12.2024.

У судовому засіданні 18.12.2024 представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити позов у повному обсязі.

Присутній у судовому засіданні 18.12.2024 представник відповідача проти позову заперечував з підстав, викладених у відзиві.

В ході розгляду справи Господарським судом Харківської області, відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 13 ГПК України, створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строків, встановлених ГПК України.

Судом в повному обсязі досліджено письмові докази у справі відповідно до приписів ч. 1 ст. 210 ГПК України, а також з урахуванням положень ч. 2 цієї норми, якою встановлено, що докази, які не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення.

Присутні в судовому засіданні представники позивача та відповідача погодилися з тим, що судом досліджено всі докази, які надано сторонами відповідно до ст. 74 ГПК України.

За ст. 219 ГПК України рішення у справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами..

У судовому засіданні 18.12.2024 відповідно до ст. 240 ГПК України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, повністю, всесторонньо, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, оцінивши надані докази та надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, судом встановлено таке.

Як вбачається з матеріалів справи, 30.03.2020 між Державним підприємством «Завод «Електроважмаш» (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Литонт» (Постачальник) укладено Договір № 238-03/792 (далі Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору Постачальник зобов`язується поставити продукцію у власність Замовника, а Замовник зобов`язується прийняти від Постачальника продукцію та оплатити її в порядку, передбаченому цим договором.

Пунктом 1.3 Договору передбачено, що замовлення на поставку продукції повинно бути оформлено Замовником у формі листа, який включає в себе найменування, кількість, ціну та термін поставки продукції.

Згідно з пунктом 2.1 Договору Постачальник здійснює поставку продукції Замовнику протягом 45 (сорока п`яти) календарних днів з моменту направлення письмового листа/замовлення Замовника, згідно з пунктом 1.3. цього Договору.

Право власності на продукцію переходить до Замовника з моменту її фактичної поставки від Постачальника (пункт 2.4. Договору).

Пунктом 4.1 Договору передбачено, що Замовник здійснює оплату продукції протягом 90 (дев`яноста) календарних днів з моменту здійснення поставки та приймання її за кількістю та якістю.

Відповідно до п. 4.2 Договору при відвантаженні продукції Постачальник надає Замовнику наступні документи: накладну, рахунок-фактуру, товарно-транспортну накладну. У разі неправильного заповнення документів оплата Замовником не проводиться, документи повертаються Постачальнику для переоформлення. У разі затримки надання належним чином оформлених документів Замовник має право перенести термін оплати пропорційно кількості днів прострочення їх надання. Відповідальність за несвоєчасну оплату Замовник в даному випадку не несе.

Відповідно до п. 5.1 Замовник зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі здійснити оплату продукції на умовах цього Договору.

Пункт 10 Договору закріплює положення щодо відповідальності сторін. Так, сторони несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов`язань, передбачених цим Договором, відповідно до чинного законодавства України. За порушення строку поставки продукції, передбачених цим Договором, Замовник має право пред`явити Постачальнику вимогу про сплату пені в розмірі 0,1% вартості простроченої (непоставленої) продукції за кожен день прострочення. У разі порушення строку поставки Постачальником більш, ніж на 10 календарних днів, Замовник має право пред`явити вимогу про сплату штрафу у розмірі 10% вартості несвоєчасно поставленої (непоставленої) продукції. За порушення строку оплати, передбаченого цим Договором, Постачальник має право пред`явити Замовнику вимогу про сплату пені в розмірі 0,1% від суми простроченої оплати за кожен день прострочення, але не більше 5 % від несплаченої суми. За порушення строку оплати продукції, передбачених цим Договором, Постачальник має право вимагати оплату 1 % річних та індексу інфляційних витрат. У разі поставки продукції неналежної якості Замовник має право звернутися з претензією до Постачальника про сплату штрафу в розмірі 20% від вартості продукції неналежної якості. У разі поставки неякісної продукції Замовник має право призупинити оплату за поставлену продукцію на весь період усунення браку (недопоставленої) продукції. Якщо в результаті прихованих дефектів продукції заподіяно шкоду третім особам, ця шкода відшкодовується за рахунок Постачальника, якщо він не доведе, що дефекти виникли не з його вини.

Пунктами 12.1-12.3 Договору передбачено, що сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання обов`язків по даному Договору, якщо це невиконання стало наслідком обставин непереборної сили, що виникла після укладання Договору в результаті обставин надзвичайного характеру, які Сторони не могли передбачити або відвернути. У разі наявності таких обставин кожна Сторона повинна не пізніше трьох днів повідомити про них у письмовому вигляді іншу Сторону. Повідомлення повинно містити у собі дані про характер обставин, а також офіційні документи, що засвідчують наявність цих обставин. Зазначені вище обставини і їх тривалість підтверджується сертифікатом, виданим Торгово-промисловою палатою України або уповноваженими нею регіональними торгово- промисловими палатами. Якщо Сторона не надішле або несвоєчасно надішле повідомлення згідно з пунктом 12.2, то вона зобов`язана відшкодувати другій Стороні збитки, яких та зазнала.

В подальшому сторонами укладено Додаткову угоду №1 від 22.04.2020, Додаткову угоду №2 від 16.07.2020, Додаткову угоду №3 від 28.12.2020, Додаткову угоду №4 від 07.06.2020, Додаткову угоду №5 від 14.07.2021, Додаткову угоду №6 від 26.08.2021.

27.08.2021 АТ "Завод "Електроважмаш" та ТОВ "Литонт" укладено Угоду про заміну сторони правонаступником, відповідно до якої у зв`язку з реорганізацією ДП "Електроважмаш" в АТ "Завод "Електроважмаш" сторони домовилися, що усі права та обов`язки Замовника за Договором № 238-03/792 від 30.03.2020 перейшли до АТ "Завод "Електроважмаш".

Позивач також вказує, що згідно офіційних відомостей Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Акціонерне товариство "Завод "Електроважмаш" є правонаступником Державного підприємства "Завод "Електроважмаш".

Крім того, постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 16 березня 2023 року у справі № 922/3979/21 залишено без змін рішення судів першої та апеляційної інстанції, якими встановлені наступні обставини.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 26.08.2021 за № 1005-р "Про погодження реорганізації акціонерного товариства "Завод "Електроважмаш" шляхом приєднання до акціонерного товариства "Турбоатом", погоджено пропозицію Фонду державного майна щодо реорганізації акціонерного товариства "Завод "Електроважмаш" (код згідно з ЄДРПОУ 00213121) після завершення перетворення державного підприємства "Завод "Електроважмаш" у процесі приватизації шляхом приєднання до акціонерного товариства "Турбоатом" (код згідно з ЄДРПОУ 05762269).

Протоколом позачергових загальних зборів АТ "Українські енергетичні машини" (попередня назва АТ "Турбоатом") від 01.12.2021 № 31/2021 прийнято рішення, зокрема, про затвердження Передавального акту балансових рахунків, матеріальних цінностей та активів від АТ "Завод "Електроважмаш" до АТ "Українські енергетичні машини".

Згідно з пунктом 1 Передавального акту правонаступництво щодо майна, усіх залишків, прав та обов`язків АТ "Завод "Електроважмаш" переходить правонаступнику - АТ "Українські енергетичні машини" з моменту затвердження даного Передавального акту з 01.12.2021.

21.12.2021 проведено спільні позачергові загальні збори АТ "Українські енергетичні машини" та АТ "Завод "Електроважмаш", порядок денний яких, серед іншого, містить питання внесення змін до статуту АТ "Укренергомашини" шляхом викладення його в новій редакції.

Відповідно до пункту 1.4 статуту АТ "Українські енергетичні машини", затвердженого протоколом спільних позачергових загальних зборів АТ "Українські енергетичні машини" та АТ "Завод "Електроважмаш" від 23.12.2021 №32/2021, АТ "Українські енергетичні машини" є правонаступником всіх прав та обов`язків АТ "Завод "Електроважмаш" внаслідок приєднання останнього до Товариства відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 26.08.2021 № 1005-р "Про погодження реорганізації акціонерного товариства "Завод "Електроважмаш" шляхом приєднання до акціонерного товариства "Турбоатом" (правонаступник АТ "Укренергомашини").

ДП "Завод "Електроважмаш" припинено 26.08.2021 на підставі рішення щодо реорганізації. Правонаступником ДП "Завод "Електроважмаш" виступило акціонерне товариство "Завод "Електроважмаш".

В свою чергу, АТ "Завод "Електроважмаш" перебуває у стані припинення з 17.09.2021.

Так, з метою виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 26.08.2021 №1005 "Про погодження реорганізації акціонерного товариства "Завод "Електроважмаш" шляхом приєднання до акціонерного товариства "Турбоатом", наказом Фонду від 01.12.2021 № 2143 "Щодо АТ "Завод "Електроважмаш" (код ЄДРПОУ 00213121)" затверджено Передавальний акт балансових рахунків, матеріальних цінностей та активів від АТ "Завод "Електроважмаш" до АТ "Українські енергетичні машини", згідно з яким усі активи, зобов`язання, майно, права та обов`язки товариства, що приєднується, передаються товариству-правонаступнику, а саме АТ "Українські енергетичні машини" в порядку та на умовах, встановлених чинним законодавством України, з дати затвердження та підписання передавального акта.

Отже, у спірних правовідносинах правонаступництво щодо майна, усіх залишків, прав та обов`язків, акціонерного товариства "Завод "Електроважмаш" перейшло правонаступнику - Акціонерному товариству "Українські енергетичні машини" з моменту затвердження Передавального акту, а саме - з 01.12.2021.

Позивач вказує, що, дотримуючись умов Договору, ТОВ Литонт з 2020 по 2021 рік своєчасно, в належній кількості та якості здійснювало поставку продукції відповідачу.

На підтвердження здійснених поставок позивачем надано наступні накладні: № 10 від 08.04.2020 на 96 000,00 грн; № 11 від 13.04.2020 на 163 200,00 грн; № 12 від 22.04.2020 на 2 957 043,74 грн; № 13 від 22.04.2020 на 88 069,78 грн; № 14 від 05.06.2020 на 252 912,00 грн; № 17 від 16.07.2020 на 3 451 843,80 грн; № 19 від 07.08.2020 на 113 380,80 грн; № 20 від 03.09.2020 на 37 680,00 грн; № 22 від 12.11.2020 на 55 948,80 грн; № 23 від 28.12.2020 на 1 404 974,21 грн; № 25 від 30.12.2020 на 151 200,00 грн; № 1 від 03.02.2021 на 200 467,20 грн; № 2 від 03.02.2021 на 140 520,00 грн; № 3 від 03.02.2021 на 146 520,00 грн; № 12 від 02.06.2021 на 145 089,60 грн; № 13 від 07.06.2021 на 381 855,60 грн; № 14 від 14.07.2021 на 194 854,50 грн; № 15 від 14.07.2021 на 196 294,50 грн; № 17 від 26.08.2021 на 295 226,93 грн; № 18 від 26.08.2021 на 306 955,91 грн; № 19 від 27.09.2021 на 324 459,00 грн; № 20 від 27.09.2021 на 324 459,00 грн; № 21 від 28.09.2021 на 149 400, 00 грн; № 22 від 28.09.2021 на 138 225,60 грн.

Як зазначає позивач, відповідачем систематично не виконувались умови договору щодо своєчасності та повноти оплати поставленого товару, внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 7 556 450,85 грн.

Крім того, внаслідок прострочення виконання відповідачем зобов`язання зі своєчасної оплати поставленого товару, позивачем нараховано і заявлено до стягнення пеню у розмірі 377 820,15 грн, 1% річних у розмірі 256 958,98 грн та інфляційні втрати у розмірі 3 697 322, 41 грн.

Обставини щодо стягнення вказаної заборгованості та нарахувань пені, інфляційних втрат та 1% річних в примусовому порядку стали підставою для звернення ТОВ "Литонт" до суду з позовом.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Статтею 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до частини 1 статті 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України, визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно з частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У відповідності до статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Поставка товарів без укладення договору поставки може здійснюватися лише у випадках і порядку, передбачених законом. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення ЦК України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі статтею 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частинами 1, 2 статті 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 664 Цивільного кодексу України визначено, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним в момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем на виконання умов договору поставлено товар, що підтверджується належним чином завіреними копіями товарно-транспортних накладних, видаткових накладних, довіреностей.

Відповідачем оплачено товар частково, про що свідчать платіжні інструкції №146 від 24.09.2021 на суму 300 000,00 грн, №160 від 24.09.2021 на суму 451 843,80 грн, №161 від 24.09.2021 на суму 252 912,00 грн, №7722 від 23.12.2021 на суму 113 380,80 грн, №7723 від 23.12.2021 на суму 37 680,00 грн, №8489 від 25.08.2021 на суму 700 000,00 грн, №12180 від 27.05.2021 на суму 96 000,00 грн, №12181 від 27.05.2021 на суму 163 200,00 грн, №12182 від 27.05.2021 на суму 88 069,78 грн, №12183 від 27.05.2021 на суму 457 043,74 грн, №12584 від 09.07.2021 на суму 1 500 000,00 грн.

Таким чином, станом на момент звернення позивача до суду сума поставленого, але не оплаченого товару складає 7 556 450,85 грн.

В той же час, відповідач доказів погашення заборгованості до суду не надав та суму заборгованості не спростував.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У відповідності до вимог частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Приймаючи до уваги те, що відповідач не вчинив необхідних дій, передбачених сторонами у договорі, та у визначений у договорі строк не здійснив повного та своєчасного розрахунку за поставлений позивачем товар у розмірі у сумі 7 556 450,85 грн, доказів сплати суду не надав, суд дійшов висновку, що останній є таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання за Договором.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що у відповідача перед позивачем існує борг за поставлений товар у сумі 7 556 450,85 грн.

Щодо позовних вимог про стягнення 1% річних у розмірі 256 958,98 грн та інфляційих втрат у розмірі 3 697 322, 41 грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з приписами статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина 2 статті 626 ЦК України).

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Разом з тим, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням інфляційних витрат на суму боргу та процентів річних виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки за порушення виконання зобов`язання.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також % річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу (постанова Верховного Суду від 05.07.2019 у справі №905/600/18).

Пунктом 10.5. Договору передбачено, що за порушення строку оплати продукції, передбачених договором, постачальник має право вимагати оплату 1% річних та індексу інфляційних витрат.

Таким чином, сторонами при укладанні Договору, враховуючи принцип свободи договору, змінено розмір річних, що визначений у законі, та встановлено нарахування 1% річних замість 3% річних, визначених частиною 2 статті 625 ЦК України.

Згідно розрахунку позивача, який додано до позовної заяви, відповідачу нараховано інфляційні втрати у загальному розмірі 3 697 322, 41 грн та 1% річних у розмірі 256 958,98 грн.

Разом з цим, заперечуючи проти позовних вимог в цій частині, відповідачем наведено власний розрахунок, відповідно до якого інфляційні втрати складають 3 650 479,26 грн, а проценти річних - 256 813,44 грн.

Перевіривши розрахунки інфляційних втрат та процентів річних, суд погоджується з розрахунком відповідача та вважає, що стягненню з відповідача підлягають інфляційні втрати у розмірі 3 650 479,26 грн та 1% річних у розмірі 256 813,44 грн, оскільки такі нарахування є обґрунтованими та арифметично вірними.

Втім, в частині позовних вимог щодо стягнення інфляційних витрат у розмірі 46 893,15 грн та 1% річних у розмірі 145,54 грн суд вважає за необхідне відмовити, як в безпідставно нарахованих.

Щодо нарахованої позивачем пені у розмірі 377 820,15 суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Відповідно до п. 10.4. Договору сторони обумовили, що за порушення строку оплати Постачальник має право пред`явити Замовнику вимогу про сплату пені в розмірі 0,1 % від суми простроченої оплати за кожен день прострочення, але не більше 5% від несплаченої суми.

Суд, здійснивши перевірку нарахування пені, враховуючи уточнення відповідача щодо строку прострочення, прийшов до висновку про обгрунтованість та арифметично вірне нарахування пені.

Стосовно доводів відповідача про наявність форс-мажорних обставин, суд зазначає наступне.

Відповідач вказує, що його має бути звільнено від відповідальності, посилаючись на лист Торгово-промислової палати України (далі - ТПП України) від 28.02.2022 за №2024/02.0-7.1, відповідно до якого ТПП України на підставі ст.ст. 14, 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" від 02.12.1997 №671/97-ВР, Статуту ТПП України, засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні". Враховуючи це, ТПП України підтвердила, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Проте, як вбачається зі змісту даного листа, введення воєнного стану в Україні є форс-мажорною обставиною для суб`єктів господарської діяльності лише у випадку, якщо виконання договірного зобов`язання стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких обставин.

Між тим, відповідачем не надано доказів того, що саме внаслідок введення воєнного стану він об`єктивно був позбавлений можливості виконати своє зобов`язання перед позивачем.

У постановах Верховного Суду від 25.01.2022 у справі №904/3886/21 та від 30.11.2021 у справі №913/785/17 визначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них, як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку виконання зобов`язання; доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору. Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.06.2018 у справі №915/531/17, від 26.05.2020 у справі №918/289/19, від 17.12.2020 у справі №913/785/17, від 30.11.2021 у справі №913/785/17.

Відтак, посилання відповідача на форс-мажорні обставини у вигляді воєнного стану є необґрунтованим.

Щодо зменшення пені, 1% річних та інфляційних нарахувань, суд враховує таке.

Відповідно до частини 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц.

Звертаючись з вимогою про стягнення процентів річних та інфляційних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, позивач також не повинен доводити розмір дійсних майнових втрат, яких він зазнав. Тому оцінка таких втрат кредитора, пов`язаних із затримкою розрахунку, не має на меті встановлення точного їх розміру.

Відповідно до частини першої статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

Вказана позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18.

Водночас, суд звертає увагу, що зменшення пені на 90-99% фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що, в свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін. Подібний за змістом правовий висновок викладений у постановах Верховного суду від 15.06.2022 у справі №922/2141/21, від 05.04.2023 у справі №910/18718/21.

Разом з тим, суд звертає увагу, що у п. 7.31. постанови Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22 зазначено, що законодавець надає суду зменшувати розмір неустойки, а не звільняти боржника від її сплати.

Індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов`язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, зумовлюють висновок про відсутність універсального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, що водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципу права. Подібний за змістом правовий висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22.

Разом з тим, реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені статтями 551 Цивільного кодексу України, 233 Господарського кодексу України щодо права на зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 Цивільного кодексу України (справедливість, добросовісність, розумність) має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил статті 86 Господарського процесуального кодексу України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов`язання, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обставин справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав. Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 14.04.2021 у справі №922/1716/20, від 30.03.2021 у справі № 902/538/18.

Окрім того, у вирішенні судом питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки суду належить брати також до уваги ступінь виконання основного зобов`язання, поважність причин несвоєчасного виконання відповідачем зобов`язання, поведінку відповідача, яка свідчить про вжиття ним всіх можливих заходів до виконання зобов`язання. Вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

Наведена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 10.08.2023 у справі № 910/8725/22.

У даній справі, відповідачем доведено, що належні до сплати пеня, інфляційні втрати та 1% річних є надмірно великими, що відповідач знаходиться в тяжкому майновому стані, а тому суд вбачає підстави для задоволення клопотання відповідача про зменшення пені, інфляційних втрат та одного відсотка річних на 50%.

Отже, враховуючи зазначене вище, з урахуванням важливості та необхідності дотримання балансу інтересів сторін у даному конкретному випадку, виходячи з міркувань розумності та справедливості, беручи до уваги матеріальні інтереси обох сторін, характер господарської діяльності, її суспільне значення, а також ступінь виконання відповідачем частини своїх зобов`язань з оплати вартості поставленого товару, господарський суд вбачає наявність низки виняткових обставин, з якими законодавством пов`язується можливість реалізації судом дискреційних повноважень для зменшення розміру пені, інфляційних втрат та одного відсотка річних на 50%.

З огляду на вказане, на цілковите переконання суду, з урахуванням принципу збалансованості інтересів сторін та верховенства права, обґрунтованим, розумним та справедливим слід вважати зменшений розмір пені, 1% річних та інфляційних на 50%, а саме 188 910,08 грн пені, 128 406,72 грн 1% річних, 1 825 239,63 грн інфляційних втрат.

Суд зазначає, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру поведінки особи, що бере участь у судовому процесі із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права.

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із статтею 77 ГПК України допустимість доказів полягає у тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі. Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Судом надано оцінку щодо належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок зазначених вище судом доказів у їх сукупності.

З урахуванням наведеного, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді усіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає частковому задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується положеннями статті 129 ГПК України, та, враховуючи висновки суду про часткове задоволення позову, витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При цьому, суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 03.04.2018 у справі №902/339/16, відповідно до якої судовий збір у разі зменшення судом розміру штрафу покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судовий збір у даній справі покладається на відповідача.

Керуючись статтями 4, 12, 20, 73, 74, 76-79, 86, 129, 236-238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українські енергетичні машини» (61037, м. Харків, пр.Московський (Героїв Харкова),199, код ЄДРПОУ 05762269) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Литонт» (62472, Харківська область, м. Мерефа, вул. Залізнична, буд. 55, кв. 6, код ЄРДПОУ 43172473) заборгованість за Договором 238-03/792 від 30.03.2020 у розмірі 7 556 450,85 грн (сім мільйони п`ятсот п`ятдесят шість тисяч чотириста п`ятдесят гривень 85 копійок), пеню у розмірі 188 910,08 грн (сто вісімдесят вісім тисяч дев`ятсот десять гривень 08 копійок), 1% річних за прострочення виконання зобов`язань у розмірі 128 406,72 грн (сто двадцять вісім тисяч чотириста шість гривень 72 копійки), інфляційні втрати у розмірі 1 825 239,63 грн (один мільйон вісімсот двадцять п`ять тисяч двісті тридцять дев`ять гривень 63 копійки) та судовий збір у розмірі 177 623,45 грн (сто сімдесят сім тисяч шістсот двадцять три гривні 45 копійок).

Зменшити розмір пені, 1% річних та інфляційних втрат на 50%.

В іншій частині позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Литонт» (62472, Харківська область, м. Мерефа, вул. Залізнична, буд. 55, кв. 6, код ЄРДПОУ 43172473).

Відповідач: Акціонерне товариство Українські енергетичні машини (просп. Героїв Харкова, 199, м. Харків, 61037, код ЄДРПОУ 05762269).

Повне рішення складено "19" грудня 2024 р.

СуддяО.О. Присяжнюк