Рішення

від 10.12.2024 по справі 922/3404/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.12.2024м. ХарківСправа № 922/3404/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Погорелової О.В

при секретарі судового засідання Федоровій К.О.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" в особі Харківської філії Приватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту", м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче об`єднання "СПЛАВ - 500", м. Харків про стягнення коштів за участю представників учасників справи:

позивача - Ревенко О.В.

відповідача - Межерицький А.О.,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Приватне акціонерне товариство "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" в особі Харківської філії Приватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту", звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче об`єднання "СПЛАВ - 500", відповідач, в якому просить суд стягнути з відповідача на свою користь 608 446,48 грн. заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором №24 з надання послуг перевезення вантажним залізничним транспортом від 20.04.2021.

Ухвалою суду від 01.10.2024 позовна заява була прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Процесуальний рух справи відображено у відповідних ухвалах суду.

Відповідачем до суду був поданий відзив на позовну заяву, в якому він проти позову заперечує та просить суд відмовити у його задоволенні. В обґрунтування заперечень, зокрема, вказує на бездіяльність ПрАТ "Київ-Дніпровське МППЗТ" стосовно реалізації права на звільнення від обв`язку по сплаті коштів за користування вагонами у правовідносинах з АТ ""Укрзалізниця відповідно до Переліку виняткових умов, які є підставою для звільнення замовників послуг, пов`язаних з організацією перевезення вантажів; позивачем до матеріалів справи не надано доказів на підтвердження факту надання послуг; укладений між сторонами договір не є договором перевезення, що виключає застосування до врегульованих ним правовідносин нормативно-правових актів, якими унормовується процес перевезення вантажу залізничним транспортом, у тому числі ставок плат та зборів встановлених за надання послуг залізничного транспорту. Також, до відзиву відповідачем наданий сертифікат №6300-23-3128 від 06.07.2023 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили).

У судовому засіданні 10.12.2024 представник позивача підтримав позов у повному обсязі та просив суд його задовольнити.

Присутній у судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечував та просив суд відмовити у його задоволенні.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками справи докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

20.04.2021 між Приватним акціонерним товариством Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту в особі Харківської філії (виконавець за договором, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Виробниче об`єднання Сплав-500 (замовник за договором, відповідач) було укладено договір № 24 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору, виконавець зобов`язується надати замовнику послуги з перевезення вантажів залізничним транспортом та послуги, пов`язані з перевезенням вантажів залізничним транспортом щодо надання яких виникає технологічна необхідність у замовника (надалі - послуги), а замовник зобов`язується провести розрахунки за надані послуги на умовах цього договору.

Послуги можуть надаватися тільки при умові технічної можливості з дотриманням вимог п. 1.1 договору та у порядку, що забезпечує відповідну якість цих послуг (п. 1.2 договору).

Відповідно до п. 2.5 договору, послуги з перевезення вантажів на вантажні фронти замовника здійснюються локомотивом виконавця у присутності представника замовника за його заявкою.

Відповідно до п. 4.1 договору, послуги надаються на умовах попередньої оплати.

На підставі укладеного договору, у період з 24.02.2022 по 29.03.2022 (включно) позивачем були надані послуги з перевезення вантажів залізничним транспортом відповідачеві, а саме: вагони №№ 96912423, 96913751, 96914155, 96914312, 96919469, 60021292, 61524872, 63091912, 67681403, 63651822, 96909817, 96909825, 96914536, 96914825, 96921366.

24.02.2022 вагони 96912423, 96913751, 96914155, 96914312, 96919469 були подані позивачем на фронт вивантаження відповідача, що підтверджується пам`яткою на подавання/збирання вагонів № 24022022. 25.03.2022 вагони після вивантаження були забрані позивачем, що підтверджується пам`яткою на подавання/збирання вагонів № 24022022 та актом загальної форми до пам`ятки. На підставі пам`ятки № 24022022 на подачу та забирання вагонів була сформована відомість плати за надані послуги № 30030208 за березень 2022 року, а саме плати за користування вагонами на суму 334 875,00 грн. (з ПДВ).

14.03.2022 вагони 67681403, 63091912, 60021292, 61524872 були подані позивачем на фронт вивантаження відповідача, що підтверджується пам`яткою на подавання/збирання вагонів № 14032022. 29.03.2022 вагони після вивантаження були забрані позивачем, що підтверджується пам`яткою на подавання/збирання вагонів № 14032022 та актами загальної форми до пам`ятки від 14.03.2022, 25.03.2022 та 29.03.2022.

25.03.2022 вагон 63651822 був поданий позивачем на фронт вивантаження відповідача, що підтверджується пам`яткою на подавання/збирання вагонів № 25032022. 29.03.2022 вагон після вивантаження був забраний позивачем, що підтверджується пам`яткою на подавання/збирання вагонів № 25032022 та актами загальної форми до пам`ятки від 25.03.2022 та 29.03.2022.

28.03.2022 вагони 96914825, 96909825, 96914536, 96921366, 96909817 були подані позивачем на фронт вивантаження відповідача, що підтверджується пам`яткою на подавання/збирання вагонів № 28032022. 29.03.2022 вагони після вивантаження були забрані позивачем, що підтверджується пам`яткою на подавання/збирання вагонів № 28032022 та актами загальної форми до пам`ятки від 28.03.2022 та 29.03.2022.

На підставі пам`яток №№ 14032022, 25032022, 28052022 на подачу та забирання вагонів була сформована відомість плати за надані послуги № 1040212 за квітень 2022 року, а саме плати за користування вагонами на суму 159 885,00 грн. (з ПДВ).

Акт надання послуг від 31.03.2022 № 32 відповідачем не підписано без вмотивованої відмови у прийнятті послуг. Акт надання послуг від 30.04.2022 № 38 відповідачем не підписано без вмотивованої відмови у прийнятті послуг.

З огляду на заборгованість відповідача за договором, позивач звернувся до останнього з претензією від 22.11.2023 № 271, щодо сплати заборгованості за договором. Повторно, 08.02.2024, позивач направив відповідачеві претензію від 08.02.2024 № 55, щодо сплати заборгованості за договором.

Проте, відповідач так і не оплатив надані позивачем послуги, не розглянув та не задовольнив претензійні вимоги позивача, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 494 760,00 грн.

Через неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за спірним договором, позивачем останньому нараховані до стягнення 77 806,10 грн. пені та 35 880,38 грн. три проценти річних.

Вказані обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, суд виходить з наступного.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Положеннями частини 1 статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

В силу приписів частини 1 статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Так, згідно статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із ч. 1 ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст. ст. 525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 2 статті 193 ГК України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо встановлено строк виконання зобов`язання, воно підлягає виконанню у цей строк.

Так, між позивачем та відповідачем виникло господарське зобов`язання на підставі договору на перевезення вантажу.

Відповідно до ст. 909 ЦК України передбачено, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі.

У відповідності до пункту 2 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 457 від 06.04.1998 (далі - Статут) визначені обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під`їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.

Дія Статуту поширюється на перевезення залізничним транспортом вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, у тому числі на перевезення вантажів, навантаження і розвантаження яких відбувається на залізничних під`їзних коліях незалежно від форм власності, які не належать до залізничного транспорту загального користування (пункт 3 Статуту).

Відповідно до статті 76 Статуту залізниць України час перебування вагонів під навантаженням і вивантаженням у разі обслуговування залізничної під`їзної колії локомотивом залізниці визначається з моменту фактичної подачі вагонів на місце навантаження або вивантаження до моменту одержання станцією від підприємства повідомлення про готовність вагонів до забирання.

Статтею 908 ЦК України передбачено, що перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно з частиною п`ятою статті 307 ГК України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту та відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами (статутами) та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов`язань.

Статтею 8 Закону України "Про залізничний транспорт" визначено, що перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти залізничним транспортом загального користування організується на договірних засадах. Умови та порядок організації перевезень, у тому числі в прямому змішаному сполученні за участю залізничного та інших видів транспорту, нормативи якості вантажних перевезень (терміни доставки, безпека перевезень, схоронність вантажів) та обслуговування пасажирів, відправників і одержувачів вантажів визначаються Статутом залізниць України, Правилами перевезень вантажів та Правилами перевезень пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України.

Час знаходження вагонів на залізничних під`їзних коліях, що обслуговуються їх локомотивами, визначається з моменту передачі вагонів на передавальних коліях. Згідно з пунктами 2, 4 Правил користування вагонами та контейнерами (затверджені наказом Міністерством транспорту України від 25.02.1999 №113) за користування вагонами і контейнерами вантажовідправники, вантажоодержувачі, власники під`їзних колій, порти, організації, установи, фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності (далі - вантажовласники) вносять плату. Час передання вагонів залізницею вантажовласнику, а також вантажовласником залізниці зазначається у Пам`ятці про подавання/забирання вагонів, яка оформляється після закінчення приймально-здавальних операцій.

Відповідно до пунктів 6, 7 зазначених Правил час користування обчислюється окремо для кожного вагона і контейнера за його номером. Номерному обліку часу користування підлягають усі вагони і контейнери, подані під вантажні операції на місцях загального користування, а на місцях незагального користування - вагони і контейнери парку залізниць України й інших держав, передані на під`їзні колії або орендовані ділянки колій.

Усі завантажені вагони, а також порожні вагони, які належать підприємствам, організаціям, портам, установам і громадянам, та орендовані ними, що знаходяться на станціях і на підходах до них в очікуванні подавання під вантажні або інші операції з причин, які залежать від вантажовласника, є такими, що перебувають у користуванні вантажовласника. Час користування вагонами на залізничних під`їзних коліях, що обслуговуються локомотивами власників колій, обчислюється з моменту їх передавання на передавальних коліях.

Порушенням зобов`язання, відповідно до ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України). Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи викладене, оскільки відповідач не надав суду доказів належного виконання свого зобов`язання щодо сплати послуг за перевезення вантажів у повному обсязі, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору та положення ст. ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 494 760,00 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

При цьому суд, відхиляє заперечення відповідача, оскільки за змістом спірного договору, зокрема п. 1.1 договору, вбачається, що його предметом є надання послуг з перевезення вантажів залізничним транспортом. У даному випадку норми Переліку виняткових умов, які є підставою для звільнення замовників послуг, пов`язаних з організацією перевезення вантажів, від обов`язку вносити плату за використання вагонів не застосовуються і відповідач не звільняється від сплати за користування вагонами, оскільки сторони даного спору та АТ Українська залізниця не позбавлені були можливості надання послуг, що підтверджується тим, що АТ Українська залізниця доставила вагони для відповідача на станцію Харків-Балашовський, позивач їх від станції доставив на вантажний фронт відповідача, а відповідач розвантажив їх та повернув.

Відповідно до розділу 9 договору, сторони звільняються від відповідальності повністю або частково, якщо доведуть, що умови даного Договору порушені внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажор). До таких обставин Сторони відносять стихійні лиха, воєнні дії, пожежі, аварії, повені, страйки, посягання на майно з боку третіх осіб, що унеможливлюють виконання зобов`язання, суспільні безладдя, обмеження, які вводяться органами державної влади, при яких неможливе продовження Договору в прийнятому виді, дії державних органів при перевірці діяльності однієї зі Сторін або будь-які інші обставини, що перебувають поза контролем Сторін. У кожному разі Сторона повинна негайно виконати свої зобов`язання за Договором після закінчення форс-мажорних обставин. Про виникнення форс-мажорних обставин Сторона повинна письмово повідомити іншу Сторону не пізніше триденного строку з моменту виникнення таких обставин. Порушення даного строку позбавляє права винуватої Сторони посилатися на форс-мажорні обставини. Належним доказом наявності вищевказаних обставин і їх тривалості будуть служити довідки Торгово-промислової палати України або інших компетентних органів.

Разом з тим, сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами. Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу.

У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.05.2024 у справі №913/308/23 сформульовано такі правові висновки: 1) неможливість виконання зобов`язання має бути викликана саме обставиною непереборної сили, а не обставинами, ризик настання яких несе учасник правовідносин; 2) перед тим як з`ясовувати правову природу обставин, які перешкодили належному виконанню договору, та їх правових наслідків, суди повинні з`ясувати право сторони посилатися на наявність форс-мажорних обставин; 3) форс-мажор не звільняє сторони договору від виконання зобов`язань і не змінює строків такого виконання, цей інститут спрямований виключно на звільнення сторони від негативних наслідків, а саме від відповідальності за невиконання чи прострочення виконання зобов`язань на період існування форс-мажору.

У постанові від 31.08.2022 у справі №910/15264/21 Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду також детально виснував про те, що: 1) потрібно розрізняти вчасне повідомлення сторони про виникнення форс-мажорних обставин (яке сторона має зробити у передбачений договором строк) від звернення до ТПП за отриманням сертифіката; 2) саме ж повідомлення про форс-мажор має бути направлено іншій стороні якнайшвидше. Хоча й форс-мажорні обставини впливають, як правило, на одну сторону договору (виконавця), але вони мають негативні наслідки насамперед для іншої сторони договору, яка не отримує його належне виконання. Отже, своєчасне повідомлення іншої сторони про настання форс-мажорних обставин спрямоване на захист прав та інтересів іншої сторони договору, яка буде розуміти, що не отримає вчасно товар (роботи, послуги) та, можливо, зможе зменшити негативні наслідки форс-мажору; 3) водночас неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про форс-мажорні обставини позбавляє сторону, яка порушила цей обов`язок, права посилатися на ці обставини як на підставу звільнення від відповідальності, якщо це передбачено договором (втрата стороною права посилання на форс-мажор), тобто про те, що сторона позбавляється права посилатися на форс-мажорні обставини через несвоєчасне повідомлення, має бути прямо зазначено в договорі.

У постанові від 23.08.2023 у справі №910/6234/22 Верховний Суд наголосив на тому, що суд повинен дослідити своєчасність повідомлення стороною про виникнення форс-мажорних обставин.

Разом з тим, матеріали справи не містять доказів на підтвердження звернення відповідача до позивача з повідомленням про настання форс-мажорних обставин. За таких обставин, посилання відповідача на форс-мажорні обставини судом до уваги не приймаються. При цьому, суд зазначає, що нарахована позивачем плата за користування вагонами не є мірою відповідальності відповідача за невиконання умов договору, а є платою за користування вагонами, які були подані та які знаходились в розпорядженні відповідача. Враховуючи викладене, посилання відповідача на настання форс-мажорних обставин відповідно до наданого сертифікату ТПП не звільняє відповідача від обов`язку сплатити нараховану плату за користування вагонами.

Відповідно до статті 216 ГК України за правопорушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі статтею 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

У п. 8.6 договору сторони погодили, що у разі виникнення заборгованості за перевезення вантажів та додаткові послуги замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день прострочення платежу.

Перевіривши правильність нарахування пені, суд дійшов висновку, що дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства України, здійснено позивачем арифметично вірно, а тому позовні вимоги в частині стягнення 77 806,10 грн. пені річних є обґрунтованими.

Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши правильність нарахування трьох процентів річних, суд дійшов висновку, що дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства України, здійснено позивачем арифметично вірно, а тому позовні вимоги в частині стягнення 35 880,38 грн. трьох процентів річних є обґрунтованими.

Підсумовуючи викладене, враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, суд дійшов висновку про задоволення позову, як обґрунтованого, підтвердженого доданими до матеріалів справи доказами та не спростованого відповідачем.

Відповідно до положень ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. ст. 525, 526, 530, 610 - 612 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 73, 74, 76-79, 91, 129, 232, 233, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче об`єднання "Сплав-500" (61191, м. Харків, вул. Морозова, 13, код ЄДРПОУ 21256123) на користь Приватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" в особі Харківської філії Приватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" (61191, м. Харків, вул. Морозова, 11/1, код ЄДРПОУ 34425549) - 494 760,00 грн. основного боргу, 77 806,10 грн. пені, 35 880,38 грн. три проценти річних та 9 126,70 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ст.ст. 256, 257 ГПК України, рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Позивач - Приватне акціонерне товариство "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" в особі Харківської філії Приватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" (61191, м. Харків, вул. Морозова, 11/1, код ЄДРПОУ 34425549).

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробниче об`єднання "Сплав-500" (61191, м. Харків, вул. Морозова, 13, код ЄДРПОУ 21256123).

Повне рішення підписано 19 грудня 2024 року.

СуддяО.В. Погорелова