Рішення

від 10.12.2024 по справі 927/783/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

10 грудня 2024 року м. Чернігівсправа № 927/783/24

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Кузьменко Т.О., за участю секретаря судового засідання Заєць І.М., розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу

за позовом: Заступника керівника Прилуцької окружної прокуратури (код ЄДРПОУ 02910114), вул. В`ячеслава Чорновола, 50-а, м. Прилуки, 17500

в інтересах держави в особі

позивача 1: Чернігівської обласної державної (військової) адміністрації (код ЄДРПОУ 00022674), вул. Шевченка, 7, м. Чернігів, 14000;

позивача 2: Чернігівської обласної ради (код ЄДРПОУ 25618741), проспект Миру, 43, м. Чернігів, 14000;

до відповідача: Варвинської селищної ради Прилуцького району Чернігівської області (код ЄДРПОУ 04412372), вул. Шевченка, 38, смт. Варва, Прилуцький район, Чернігівська область, 17600

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача:

Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" (вул. Руставелі Шота, 9А, м. Київ, 01601; код ЄДРПОУ 44768034)

Варвинського районного Дочірнього агролісогосподарського підприємства "Варварайагролісництво" (вул. Миру, 14-А, смт. Варва, Прилуцький район, Чернігівська область, 17600; код ЄДРПОУ 31254332)

про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою

за участі представників сторін:

від позивача 1: Носовець В.А;

від позивача 2: не з`явився;

від відповідача: не з`явився;

від третьої особи 1: не з`явився;

від третьої особи 2: Дубін В.І.;

прокурор: Лепська Н.П.

Суть спору. Позиції учасників справи, їх заяви і клопотання та процесуальні дії суду щодо розгляду справи.

Заступником керівника Прилуцької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Чернігівської обласної державної (військової) адміністрації та Чернігівської обласної ради подано позов до Варвинської селищної ради Прилуцького району Чернігівської області, відповідно до якого прокурор просить суд усунути перешкоди власникам - державі в особі Чернігівської обласної державної (військової) адміністрації та Чернігівської обласної ради - у користуванні та розпорядженні земельними ділянками лісового фонду, шляхом скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 7421182400:07:000:8881 площею 13,6251 га.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що спірна земельна ділянка 7421182400:07:000:8881 накладається на земельну ділянку з кадастровим номером 7421182400:02:000:0011 (земельну ділянку кварталу 57 Варвинського лісництва філії "Ніжинське лісове господарство" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України") та на земельну ділянку кварталу 11 ДАСП "Варварайагролісництво".

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 21.08.2024 позовну заяву прокурора прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України" та Варвинське районне Дочірнє агролісогосподарське підприємство "Варварайагролісництво", підготовче засідання призначено на 19.09.2024, встановлено сторонам строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив, пояснень, заперечень.

Прокурору, позивачам, відповідачу та третім особам ухвала суду від 21.08.2024 була доставлена до їх електронних кабінетів в ЄСІТС 21.08.2024 о 18:41, що підтверджується довідками про доставку електронного листа.

В розумінні статті 242 ГПК України сторони належним чином повідомлені про розгляд справи в суді, про встановлені строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив, пояснень, заперечень.

Відповідачем подано відзив на позов, відповідно до якого останній проти позовних вимог заперечив.

В обґрунтування своїх заперечень відповідач зазначає:

- саме кадастровий реєстратор здійснив реєстрацію спірної земельної ділянки в Державному земельному кадастрі та на підставі розробленої інститутом землеустрою технічної документації вніс помилкові відомості про земельну ділянку до Державного земельного кадастру;

- Варвинська селищна рада не володіє необхідним програмним забезпеченням, не має в штаті селищної ради сертифікованого інженера землевпорядника, який би визначав та перевіряв передані Головним Управлінням Держгеокадастру земельні ділянки;

- позов у справі не підлягає задоволенню як такий, що поданий до неналежного відповідача.

Відзив на позов прийнятий судом до розгляду та долучений до матеріалів справи. Справа розглядається з урахуванням поданого відзиву.

Чернігівською обласною державною адміністрацією подана відповідь на відзив, відповідно до якої остання зазначила, що земельна ділянка, яка охоплена матеріалами лісовпорядкування лісогосподарських підприємств, може перебувати лише у державній власності і реєстрація земельної ділянки в Державному земельному кадастрі як «землі сільськогосподарського призначення» та передача їх до комунальної власності Варвинської селищної ради було здійснено з порушенням законодавства.

Відповідь на відзив прийнята судом до розгляду та долучена до матеріалів справи.

Прилуцькою окружною прокуратурою подана відповідь на відзив, відповідно до якої остання зазначає, що твердження відповідача, викладені у відзиві на позов є такими, що не відповідають нормам законодавства, обставинам справи та доказам, доданими до позовної заяви.

Так, прокурор вказує, що у даній справі права власників порушуються передачею земельної ділянки до комунальної власності Варвинської селищної ради, записом у Державному земельному кадастрі щодо державної реєстрації спірної земельної ділянки як ділянки сільськогосподарського призначення. Інформація, яка зазначена в Державному земельному кадастрі, спотворює дійсні обставини, оскільки визначає цільове призначення земельної ділянки землі сільськогосподарського призначення, не зважаючи на фактичну належність цієї ділянки до земель лісового фонду.

Таким чином, за твердженням прокурора, незаконна державна реєстрація права комунальної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 7421182400:07:000:0511 та в подальшому її поділ, та утворення і державна реєстрація ділянки 7421182400:07:000:8881 в Державному земельному кадастрі, фактично стали інструментом, які обумовили формальне набуття Варвинською селищною радою права власності на ділянку 7421182400:07:000:0511, у склад якої увійшли землі лісогосподарського призначення, що перебувають у постійному користуванні філії «Ніжинське лісове господарство ДСГП «Ліси України» та ДП «Варварайагролісництво» та є власністю держави в особі уповноважених органів.

Відповідь на відзив прийнята судом до розгляду та долучена до матеріалів справи.

Третьою особою Державним спеціалізованим господарським підприємством «Ліси України» подані письмові пояснення, відповідно до яких остання зазначає, що межі земельної ділянки 7421182400:07:000:8881 накладаються на лісові землі Варвинського лісництва, які розташовані на території кварталу 56 виділах 3-4, кварталу 57 виділах 1-7, що підтверджується матеріалами лісовпорядкування 2012 року. У 2008 році на земельну ділянку, до якої входить квартал 56 виділ 1-13 площею 34,2 га, квартал 57 виділ з 1-7 площею 26 га Варвинського лісництва, було виготовлено технічну документацію на право постійного користування та виданий державний акт серія ЯЯ № 376014, кадастровий номер 7421182400:02:000:0011.

Форма земельної ділянки з кадастровим номером № 7421182400:07:000:8881 накладається на земельну ділянку квартал 56 виділ 3-4, квартал 57 виділ 1-7 Варвинського лісництва за матеріалами лісовпорядкування 2011 року, що також відображається в картографічних матеріалах.

Зміна цільового призначення земельної ділянки не відбувалось, вилучення із постійного користування земельної ділянки не здійснювалось.

Письмові пояснення прийняті судом до розгляду та долучені до матеріалів справи.

У підготовчому засіданні 19.09.2024 суд постановив протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 17.10.2024.

З огляду на вирішення у підготовчому засіданні зазначених у частині 2 статті 182 ГПК України питань, що підлягали з`ясуванню судом, у підготовчому засіданні 17.10.2024, враховуючи думку присутніх у судовому засіданні прокурора та представника третьої особи, суд постановив протокольну ухвалу про продовження підготовчого провадження на 30 днів, про закриття підготовчого засідання та про призначення справи до судового розгляду по суті на 12.11.2024.

У судовому засіданні 12.11.2024 судом оголошена перерва до 10.12.2024.

Відповідно до наявних у матеріалах справи довідок про доставку електронного листа сторони належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи в суді.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За таких обставин, зважаючи на забезпечену можливість реалізації сторонами своїх процесуальних прав сторони у господарському процесі, у тому числі права на судових захист, рішення приймається за наявними матеріалами справи на підставі частини 9 статті 165, частини 2 статті 178 ГПК України.

Будь-яких інших заяв та клопотань від сторін не надходило.

10.12.2024 на підставі статті 240 ГПК України судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

Рішенням Чернігівської обласної ради (15 сесія 23 скликання) Про надання в постійне користування земель лісового фонду від 27.03.2001 відповідно до Указу Президента України від 03.12.1999 № 1529/99 дочірньому агролісогосподарському спеціалізованому підприємству Варварайагролісництво (далі третя особа 2) надані в постійне користування для ведення лісового господарства земельні ділянки лісового фонду, що були в користуванні колективних сільськогосподарських підприємств, які припинили своє існування в процесі реформування і належать до земель запасу на території Варвинського району, загальною площею 3578,5 га.

20.11.2001 Варвинською районною радою народних депутатів Державному агролісогосподарському спеціалізованому підприємству «Варварайагролісництво» на підставі рішення Чернігівської обласної ради видано державний акт І-ЧН № 002034 на право постійного користування землею, відповідно до якого землекористувачу надано у постійне землекористування 115,4 га землі в межах згідно з планом землекористування. Землю надано у постійне користування для ведення лісового господарства.

05.10.2010 Варвинською районною державною адміністрацією на підставі рішення Чернігівської обласної державної адміністрації від 17.03.2010 № 58 видано Державному підприємству «Прилуцьке лісове господарство» державний акт серії ЯЯ № 376014 на право постійного користування земельною ділянкою площею 57,1088 га, яка знаходиться на території Калиновицької сільської ради Варвинського району, цільове призначення земельної ділянки - для ведення лісового господарства.

На підставі розпорядження Варвинської РДА від 16.08.2013 № 189 «Про проведення робіт з інвентаризації земель державної власності» на замовлення Головного управління Держземагенства у Чернігівській області Державним підприємством «Чернігівський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» у 2013 році виготовлено технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення, які перебувають у державній власності за межами населених пунктів на території Калиновицької сільської ради Варвинського району Чернігівської області.

Розпорядженням Варвинської районної державної адміністрації № 250 від 19.11.2013 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення, які перебувають у державній власності за межами населених пунктів на території Варвинського району, у тому числі на території Калиновицької сільської ради.

На підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 05.06.2018 № 25-4093/14-18-сг «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» передано Варвинській селищній раді Варвинського району Чернігівської області у комунальну власність Варвинської селищної об`єднаної територіальної громади земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 1179,5672 га, які розташовані за межами населених пунктів на території Варвинської селищної об`єднаної територіальної громади Варвинського району Чернігівської області, згідно з актом приймання-передачі земельних ділянок.

Відповідно до акту приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність від 05.06.2018 Головним управлінням Держгеокадастру у Чернігівській області передано земельну ділянку з кадастровим номером 7421182400:07:000:0511 до комунальної власності Варвинської селищної ради (п. 117 акту).

Відповідно до рішення Варвинської селищної ради Варвинського району Чернігівської області (10 сесія сьомого скликання) № 2-10/18ОТГ від 14.06.2018 «Про прийняття у комунальну власність Варвинської територіальної громади з державної власності земельних ділянок сільськогосподарського призначення» прийнято у комунальну власність Варвинської об`єднаної територіальної громади земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 1165,7226 га, які розташовані за межами населених пунктів на території Варвинської селищної об`єднаної територіальної громади, згідно з актом приймання-передачі земельних ділянок.

На підставі вищевказаних розпорядчих актів 06.07.2018 державним реєстратором Варвинської районної державної адміністрації Козловою О.А. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 42007829, відповідно до якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено відомості про земельну ділянку з кадастровим номером 7421182400:07:000:0511, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, власник територіальна громада в особі Варвинської селищної ради.

Згідно з інформацією Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 22.04.2024 № 10-25-0.3-2461/2-24 земельна ділянка з кадастровим номером 7421182400:07:000:0511 площею 16,7345 була поділена, в результаті чого утворилась земельна ділянка з кадастровим номером 7421182400:07:000:8881 площею 13,6251 га.

Відповідно до відомостей з Державного земельного кадастру земельна ділянка з кадастровим номером 7421182400:07:000:8881 є комунальною власністю територіальної громади з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

У матеріалах справи наявна інформація, що базове лісовпорядкування ДП «Ніжинське лісове господарство» проведено в 2012 році. Згідно з таксикаційним описом 57 кварталу Варвинського лісництва земельна ділянка, передана у комунальну власність Варвинської селищної ради, накладається на землі лісогосподарського призначення, покрита лісовою рослинністю (таксикаційні характеристики: вік рослин - від 54 до 110 років, висота від 21 до 22 метрів, діаметр від 24 до 40 см).

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна земельна ділянка з кадастровим номером 7421182400:02:000:0011 площею 57,1088 га, цільове призначення для ведення лісового господарства і пов`язаних з ним послуг, власник Чернігівська обласна державна адміністрація, постійний землекористувач ДСГП «Ліси України», державна реєстрація проведена 15.07.2022, номер запису про право 47373225.

Крім того, у матеріалах справи наявний лист Філії «Ніжинське лісове господарство» ДСГП «Ліси України» від 04.04.2023 № 340/23.10-2024, відповідно до якого останнім надана інформація, що земельна ділянка сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 7421182400:07:000:8881 має накладки на земельну ділянку лісогосподарського призначення з кадастровим номером 7421182400:02:000:0011, яка перебуває у користуванні філії «Ніжинське лісове господарство» ДП «Ліси України». Також Філія «Ніжинське лісове господарство» ДСГП «Ліси України» повідомила, що зміна цільового призначення земельної ділянки не відбувалася. Вилучення земельної ділянки із постійного користування не здійснювалось.

За даними Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об`єднання ВО Укрдержліспроект (лист від 29.05.2024 № 02-641 на запит прокурора № 54-77-3221 вих-24 від 07.05.2024) та доданого фрагменту ортофотоплану з нанесеними межами кварталу 57 Варвинського лісництва філії «Ніжинське лісове господарство» ДСГП «Ліси України» та межами земельної ділянки згідно з наданими координатами поворотних точок, земельна ділянка з кадастровим номером 7421182400:07:000:8881 накладається на земельну ділянку кварталу 57 Варвинського лісництва філії Ніжинське лісове господарство» ДСГП «Ліси України» та земельну ділянку кварталу 11 ДАСП «Варварайагролісництво».

Прокурор звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Чернігівської обласної державної адміністрації та Чернігівської обласної ради з метою усунення перешкод власникам в користуванні та розпорядженні земельною ділянкою за кадастровим номером 7421182400:07:000:8881 площею 13,6251 га, яка незаконно перебуває у власності Варвинської селищної ради Прилуцького району Чернігівської області.

Підстави представництва прокурором інтересів держави в особі Чернігівської обласної ради.

Відповідно до частин 3, 4 статті 23 Закону України Про прокуратуру № 1697-VII прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави в разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу.

За частиною 4 статті 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: в чому полягає порушення інтересів держави (1); необхідність їх захисту (2); визначені законом підстави для звернення до суду прокурора (3); а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах (4).

За статтею 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до статті 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Вказаною нормою гарантований захист права на мирне володіння майном тільки тій особі, яка законним шляхом набула його у власність, у зв`язку з чим для оцінки додержання справедливого балансу в питаннях позбавлення особи майна мають значення обставини, за яких майно було набуте у власність.

Відтак виправданість втручання в право власності особи напряму корелюється із законністю набуття нею майна, поведінкою під час його придбання та наявності суспільного інтересу, з метою задоволення якого здійснюється втручання держави.

При цьому, Європейський суд з прав людини також дотримується позиції, що в демократичному суспільстві право на справедливий суд є основою правової держави, а гарантіями справедливого судочинства є доступ до суду (справи Delcourtv.Belgium, Belletv.France). Ураховуючи вказаний принцип, суди не повинні обмежувати право держави на доступ до суду.

У рішеннях Європейський суд з прав людини вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини (рішення в справах Спорронг і Льоннрот проти Швеції від 23.09.1982, Новоселецький проти України від 11.03.2003, Федоренко проти України від 01.06.2006).

У своїй практиці Європейський суд з прав людини зауважує, що при визначенні суспільних інтересів завдяки безпосередньому знанню суспільства та його потреб національні органи мають певну свободу розсуду, оскільки вони першими виявляють проблеми, які можуть виправдовувати позбавлення власності в інтересах суспільства, та знаходять засоби для їх вирішення (наприклад, рішення в справах Хендісайд проти Сполученого Королівства від 07.12.1976, Джеймс та інші проти Сполученого Королівства від 21.01.1986).

Вирішуючи питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства і конкретної особи, Європейський суд з прав людини в своєму рішенні в справі Трегубенко проти України від 02.11.2004 категорично ствердив: правильне застосування законодавства незаперечно становить суспільний інтерес.

Правовідносини, пов`язані з вибуттям із державної чи комунальної власності майна, становлять суспільний, публічний інтерес.

Відповідно до пункту а статті 8 Земельного кодексу України до повноважень обласних рад у галузі земельних відносин належить розпорядження землями, що знаходяться в спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст області.

У даній справі прокурор подав позов в особі Чернігівської обласної ради, яка неналежно виконує повноваження щодо захисту порушеного права власності територіальної громади сіл, селищ, міст Чернігівської області на спірну земельну ділянку, що належить до земель лісогосподарського призначення, та є об`єктом підвищеного захисту зі сторони держави, зі спеціальним режимом її використання.

Реєстрація Варвинською селищною радою Прилуцького району Чернігівської області права власності на земельну ділянку лісогосподарського призначення, що перебуває в постійному користуванні комунального спеціалізованого підприємства Чернігівської обласної ради та відповідно в спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області, з порушенням норм земельного законодавства, за відсутності належних правових підстав, створює передумови використання даної ділянки всупереч її цільового призначення та порушує інтереси держави в особі власника - Чернігівської обласної ради.

Чернігівська обласна рада була обізнана з фактом порушення речового права, про що свідчить лист Ради від 11.06.2024 № 01-05/512, на запит прокурора, проте належних заходів на усунення виявлених порушень самостійно не вчинила. Повідомила, що не заперечує щодо представництва прокуратурою інтересів територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області в суді для скасування державної реєстрації спірної земельної ділянки.

Щодо представництва прокурором Чернігівської обласної державної (військової) адміністрації.

Згідно з частиною 5 статті 122 Земельного кодексу України обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, який затверджено Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, у зв`язку з військовою агресією російської федерації на території України введено воєнний стан з 24.02.2022, термін якого продовжено указами Президента України 18.03.2022 №133/2022, 18.04.2022 №259/2022, від 12.08.2022 №573/2022, від 07.11.2022 №757/2022, від 06.02.2023 № 58/2023, №254/2023.

Згідно з частинами 1, 2 статті 4 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" на територіях, на яких введено воєнний стан, для забезпечення дії Конституції та законів України, забезпечення разом із військовим командуванням запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, оборони, цивільного захисту, громадської безпеки і порядку, охорони прав, свобод і законних інтересів громадян можуть утворюватися тимчасові державні органи військові адміністрації. Рішення про утворення військових адміністрацій приймається Президентом України за поданням обласних державних адміністрацій або військового командування.

Відповідно до частини 2 статті 9 вказаного Закону Кабінет Міністрів України, інші органи державної влади, військове командування, військові адміністрації, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування здійснюють повноваження, надані їм Конституцією України, цим та іншими законами України.

Повноваження військових адміністрацій визначені ст. 15 Закону України "Про правовий режим воєнного стану". Зокрема, згідно частиною 1 вказаної статті військові адміністрації у своїй діяльності керуються Конституцією України, законами України "Про оборону України", "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", "Про критичну інфраструктуру", цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Повноваження військових адміністрацій здійснюються ними в порядку, визначеному законами України для здійснення повноважень відповідних місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування, з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом. Частиною 3 даної статті регламентовано, що районна, обласна військові адміністрації здійснюють на відповідній території повноваження, віднесені до їхньої компетенції цим Законом, а також передбачає повноваження у разі прийняття Верховною Радою України за поданням Президента України рішення, передбаченого частиною третьою статті 10 цього Закону, або у разі тимчасової окупації або оточення адміністративного центру області.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 68/2022 Про утворення військових адміністрацій для здійснення керівництва у сфері забезпечення оборони, громадської безпеки і порядку, серед інших утворено Чернігівську обласну військову адміністрацію та визначено, що у зв`язку з утворенням військових адміністрацій, зазначених у цій статті, обласні, Київська міська державні адміністрації та голови цих адміністрацій набувають статусу відповідних військових адміністрацій та начальників цих військових адміністрацій.

З урахуванням наведеного, позовну заяву подано в інтересах Чернігівської обласної державної (військової) адміністрації. Поряд з цим, при наявності порушень інтересів держави даний орган державної влади тривалий час бездіє у вказаних спірних правовідносинах та не вживає дієвих заходів до їх усунення.

Незаконна зміна цільового призначення земель лісового фонду та передача їх у комунальну власність, а також захист суспільних інтересів загалом становлять саме ті обставини, які потребують невідкладного захисту з огляду на їх значимість. Невжиття заходів до усунення наявних порушень, може призвести до знищення лісу, відтак бездіяльність позивача зумовлює настання невідворотних негативних наслідків.

Заступник керівника Прилуцької окружної прокуратури листом № 54-77-457ВИХ-24 від 02.07.2024 повідомив Чернігівську обласну державну адміністрацію про виявлені порушення законодавства при зміні цільового призначення та розпорядження земельними ділянками лісогосподарського призначення, а також поставлено питання про те, чи будуть останньою вживатися заходи до повернення земельних ділянок у розпорядження Чернігівської обласної державної (військової) адміністрації, утому числі шляхом пред`явлення позову до суду.

Листом від 16.07.2024 Чернігівська обласна державна (військова) адміністрація повідомила прокуратуру, що остання не вживала і не планує вживати будь-яких заходів, вказаних у листі, з огляду на відсутність законодавчих підстав.

За доводами прокурора, вищевказане свідчить про бездіяльність уповноважених органів, оскільки ними не було навіть надано правової оцінки наведеним у листах прокуратури порушенням та не було вжито жодних заходів, спрямованих на встановлення всіх обставин та законності розпорядження землями лісогосподарського призначення, органом не уповноваженим на це.

У порядку частини 4 статті 23 Закону України Про прокуратуру прокурор, попередньо, до звернення до суду, повідомив позивачів про намір подати позов в інтересах держави в особі Чернігівської обласної ради та Чернігівської обласної державної (військової) адміністрації до Варвинської селищної ради Прилуцького району Чернігівської області про усунення перешкод про усунення перешкод у використанні земельної ділянки лісового фонду (повідомлення № 54-77-5359ВИХ-24 від 08.08.2024).

За таких обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку про доведення прокурором факту бездіяльності Чернігівської обласної ради, Чернігівської обласної державної (військової) адміністрації як підстави для звернення органу прокуратури до суду за захистом інтересів держави.

Нормативно-правове обґрунтування та оцінка аргументів.

Щодо правового режиму земельної ділянки ДСГП «Ліси України»

За приписами частини 1 статті 13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону (ст. 14 Конституції України).

Згідно зі статтею 2 Земельного кодексу України (далі ЗК України) (тут і надалі у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), земельні відносини це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Об`єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).

За змістом частини другої статті 3 ЗК України земельні відносини, що виникають при використанні надр, лісів, вод, а також рослинного і тваринного світу, атмосферного повітря, регулюються цим Кодексом, нормативно-правовими актами про надра, ліси, води, рослинний і тваринний світ, атмосферне повітря, якщо вони не суперечать цьому Кодексу.

Отже, земля як природний ресурс має особливий статус, і її використання у господарській діяльності врегульовано, в першу чергу, нормами земельного законодавства.

Самостійною категорією земель за основним цільовим призначенням є землі лісогосподарського призначення (пункт "е" частини першої статті 19 ЗК України).

До земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства. До земель лісогосподарського призначення не належать землі, на яких розташовані полезахисні лісові смуги (частина перша статті 5 ЛК України).

Відповідно до статті 1 ЛК України, усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.

За приписами статей 7, 8 Лісового кодексу України (далі ЛК України) ліси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України. Ліси можуть перебувати в державній, комунальній та приватній власності.

У державній власності перебувають усі ліси України, крім лісів, що перебувають у комунальній або приватній власності. Право державної власності на ліси набуваються і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій відповідно до закону.

Відповідно до статті 9 ЛК України у комунальній власності перебувають ліси в межах населених пунктів, крім лісів, що перебувають у державній або приватній власності. У комунальній власності можуть перебувати й інші ліси, набуті або віднесені до об`єктів комунальної власності в установленому законом порядку.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив, що земельна ділянка кадастровим номером 7421182400:02:000:0011 площею 57,1088 га віднесена до земель державної форми власності.

Розпорядження землями державної власності віднесено до повноважень місцевих державних адміністрацій (п. «а» ст. 17 ЗК України).

Відповідно до частини 1 статті 117 ЗК України передача земельних ділянок державної власності у комунальну власність чи навпаки здійснюється за рішеннями відповідних органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, які здійснюють розпорядження землями державної чи комунальної власності відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

Згідно з частиною 5 статті 122 ЗК України обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.

Частиною 5 статті 116 ЗК України визначено, що надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні, проводиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому цим кодексом.

Статтею 149 ЗК України встановлено, що земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування на підставі та в порядку, передбачених цим Кодексом.

Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Miністрів України, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.

Районні державні адміністрації на їхній території вилучають земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, в межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для а) сільськогосподарського використання; б) ведення лісового і водного господарства, крім випадків визначених частиною дев`ятою цієї статті; в) будівництва об`єктів, пов`язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, лікарень, підприємств торгівлі тощо).

З огляду на приписи норм матеріального права, вилучення для нелісогосподарських потреб і передача у комунальну та приватну власність спірної земельної ділянки державної власності, яка віднесена до земель лісогосподарського призначення та перебуває у постійному користуванні ДП Ліси України", належить до повноважень Чернігівської ОДА.

Як встановлено судом, 05.10.2010 Варвинською районною державною адміністрацією на підставі рішення Чернігівської обласної державної адміністрації від 17.03.2010 № 58 видано Державному підприємству «Прилуцьке лісове господарство» державний акт серії ЯЯ № 376014 на право постійного користування земельною ділянкою площею 57,1088 га, яка знаходиться на території Калиновицької сільської ради Варвинського району, цільове призначення земельної ділянки - для ведення лісового господарства.

При цьому, як встановлено судом, Державне підприємство «Прилуцьке лісове господарство» припинено в результаті реорганізації, правонаступником якого стало ДП «Ніжинське лісове господарство».

Відповідно до Статуту Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», затвердженого Наказом Державного агентства лісових ресурсів України № 120 від 13.05.2024, останнє є правонаступником, зокрема, Державного підприємства «Ніжинське лісове господарство» на підставі наказу Державного агентства лісових ресурсів України № 862 від 28.10.2022 «Про припинення державного підприємства «Ніжинське лісове господарство» та затвердження складу Комісії з припинення».

15.07.2022 проведено державну реєстрацію права постійного користування земельною ділянкою з кадастровим номером 7421182400:02:000:0011 площею 57,1088 га, власник Чернігівська обласна державна адміністрація, землекористувач ДСГП «Ліси України».

Матеріалами справи підтверджено, що Чернігівською обласною державною адміністрацією рішення про вилучення, зміну цільового призначення та надання у комунальну власність земельної ділянки 7421182400:02:000:0011 не приймалося. Доказів протилежного матеріали справи не містять.

Щодо правового режиму земельної ділянки Варвинського районного дочірнього агролісогосподарського підприємства «Варварайагролісництво».

Статтями 14 Конституції України та 373 ЦК України встановлено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Статтею 1 ЛК України визначено, що ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах. Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.

Відповідно до статті 6 ЛК України (в редакції, чинній станом на 27.03.2001) всі ліси в Україні є власністю держави. Від імені держави лісами розпоряджається Верховна Рада України, яка делегує відповідним Радам народних депутатів свої повноваження щодо розпорядження лісами, визначеними цим Кодексом та іншими актами законодавства. Ради народних депутатів у межах своєї компетенції надають земельні ділянки лісового фонду в постійне користування або вилучають їх у порядку, визначеному Земельним та цим кодексами.

За частиною 1 статті 4 ЗК України від 18.12.1990 № 561-XII (в редакції, чинній станом на 27.03.2001) у державній власності перебувають усі землі України, за винятком земель, переданих у колективну і приватну власність. Суб`єктами права державної власності на землю виступають, зокрема, обласні, районні, міські, селищні, сільські Ради народних депутатів - на землі в межах їх територій, за винятком земель, що перебувають у загальнодержавній власності.

Згідно з п. 1 частини 1 статті 12 та п. 1 частини 1 статті 13 ЛК України (в редакціях, чинних станом на 27.03.2001) до відання обласних Рад народних депутатів у галузі регулювання земельних відносин на їх території належить, зокрема, надання земельних ділянок у користування в порядку, встановленому статтею 19 цього Кодексу, за частиною 4 якої обласні Ради народних депутатів повноважні надавати в користування земельні ділянки із земель усіх категорій за межами населених пунктів для будівництва шляхів, ліній електропередачі та зв`язку, трубопроводів, осушувальних і зрошувальних каналів та інших лінійних споруд; та в усіх інших випадках, крім передбачених частинами 1 - 3 і 5 цієї статті.

До відання обласних Рад народних депутатів у галузі регулювання лісових відносин на їх території належить, зокрема, надання земельних ділянок лісового фонду за межами населених пунктів у постійне користування та припинення права користування ними.

Отже на момент прийняття рішення до повноважень Чернігівської обласної ради належали питання надання земельних ділянок із усіх категорій земель, у тому числі лісогосподарського призначення.

Виходячи з приписів частин 1, 2 статті 9 ЛК України (в редакції чинній на момент прийняття Чернігівською обласною радою рішення від 27.03.2001) користування земельними ділянками лісового фонду може бути постійним або тимчасовим. У постійне користування земельні ділянки лісового фонду надаються спеціалізованим лісогосподарським підприємствам, іншим підприємствам, установам, організаціям, в яких створені спеціалізовані підрозділи (далі - постійні лісокористувачі), для ведення лісового господарства, а також для спеціального використання лісових ресурсів, потреб мисливського господарства, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей та проведення науково-дослідних робіт в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Згідно з пунктом 21 частини 1 статті 43 Закону України Про місцеве самоврядування від 21.05.1997 № 280/97-ВР виключно на пленарних засіданнях районної, обласної ради вирішуються питання регулювання земельних відносин.

Згідно з частиною 4 статті 9 ЛК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) право постійного користування земельними ділянками лісового фонду посвідчується державним актом на право постійного користування землею.

Матеріалами справи встановлено, шо Рішенням Чернігівської обласної ради (15 сесія 23 скликання) Про надання в постійне користування земель лісового фонду від 27.03.2001 відповідно до Указу Президента України від 03.12.1999 № 1529/99 дочірньому агролісогосподарському спеціалізованому підприємству Варварайагролісництво надані в постійне користування для ведення лісового господарства земельні ділянки лісового фонду, що були в користуванні колективних сільськогосподарських підприємств, які припинили своє існування в процесі реформування і належать до земель запасу на території Варвинського району, загальною площею 3578,5 га.

20.11.2001 Варвинською районною радою народних депутатів Державному агролісогосподарському спеціалізованому підприємству «Варварайагрлісництво» на підставі рішення Чернігівської обласної ради видано державний акт І-ЧН № 002034 на право постійного користування землею, відповідно до якого землекористувачу надано у постійне землекористування 115,4 га землі в межах згідно з планом землекористування. Землю надано у постійне користування для ведення лісового господарства.

Відповідно до ст. 60 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні, територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Територіальні громади сіл, селищ, міст, районів у містах безпосередньо або через органи місцевого самоврядування можуть об`єднувати на договірних засадах на праві спільної власності об`єкти права комунальної власності, а також кошти місцевих бюджетів для виконання спільних проектів або для спільного фінансування (утримання) комунальних підприємств, установ та організацій і створювати для цього відповідні органи і служби.

Районні та обласні ради від імені територіальних громад сіл, селищ, міст здійснюють управління об`єктами їхньої спільної власності, що задовольняють спільні потреби територіальних громад.

Відповідно до п. 3 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності від 06.09.2012 № 5245-VІ, з дня набрання чинності цим Законом (з 01.01.2013), землями комунальної власності відповідних територіальних громад вважаються земельні ділянки:

а) на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності відповідної територіальної громади;

які перебувають у постійному користуванні органів місцевого самоврядування, комунальних підприємств, установ, організацій;

б) всі інші землі, розташовані в межах відповідних населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпунктах "а" і "б" п. 4 цього розділу.

Пунктом 7 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону № 5245-VІ визначено, що з дня набрання чинності цим Законом (з 01.01.2013) землі державної та комунальної власності в Україні вважаються розмежованими.

Виходячи з положень Закону № 5245-VІ, починаючи з 01.01.2013, спірна земельна ділянка лісогосподарського призначення знаходилась, у тому числі, у спільній власності територіальних громад сіл, селищ і міст Чернігівської області в особі Чернігівської обласної ради та перебувала в постійному користуванні ДАСП Варварайагролісництво.

Відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 43 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні до виключних повноважень обласних рад належить вирішення в установленому законом порядку питань щодо управління об`єктами спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Частиною другою пункту 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про місцеве самоврядування в Україні встановлено, що майно, передане до комунальної власності областей і районів, а також набуте на інших законних підставах, є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст, управління яким відповідно до Конституції України здійснюють районні та обласні ради або уповноважені ними органи.

Таким чином, обласні ради здійснюють функції власника майна, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області, у тому числі землею.

Отже, земельні ділянки, що перебувають у постійному користуванні ДАСП Варварайагролісгосп належать до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області, управління якою здійснює Чернігівська обласна рада.

Розпорядження землями, що знаходяться у спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст області віднесено до повноважень обласної ради (п. а ст. 8 ЗК України).

Матеріали справи не містять відомостей щодо наявності рішень про передачу земель лісогосподарського призначення, переданих рішенням у постійне користування ДАСП Варварайагролісгосп іншим суб`єктам. Також відсутні відомості щодо прийняття рішень про припинення права постійного користування на земельні ділянки лісогосподарського призначення, які перебували у постійному користуванні ДАСП Варварайагролісгосп (добровільна відмова, вилучення тощо).

Прокурор стверджує про те, що земельна ділянка з кадастровим номером 7421182400:07:000:8881 площею 13,6254 га частково накладається на земельні ділянки кварталу 11 ДАСП «Варварайагролісництво» Чернігівської області та 57 квартал Варвинського лісництва філії «Ніжинське лісове господарство» ДСГП «Ліси України» (колишнє ДП «Прилуцьке лісове господарство»), в доказ чого надає лист № 02-641 від 29.05.2024 Українського Державного проектного лісовпорядного виробничого об`єднання Укрдержліспроект та фрагмент ортофотоплану з нанесеними межами кварталу 11 ДАСП Варварайагролісництво, кварталу 57 Варвинського лісництва філії «Ніжинське лісове господарство» ДП «Ліси України» та меж земельної ділянки з кадастровим номером 7421182400:07:000:8881, які дійсно свідчать про розташування земельної ділянки з кадастровим номером 7421182400:07:000:8881 у межах вищевказаних кварталів.

Відповідно до Порядку ведення державного лісового кадастру та обліку лісів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.06.2007 № 848, державний облік лісів і державний лісовий кадастр ведеться з метою забезпечення ефективної організації охорони і захисту лісів, раціонального використання лісового фонду, відтворення лісів, здійснення систематичного контролю за якісними і кількісними змінами в лісовому фонді. Державний облік лісів і державний лісовий кадастр ведеться державними органами лісового господарства за єдиною для усіх лісів системою за рахунок державного бюджету. Державний лісовий кадастр включає систему відомостей про правовий режим лісового фонду, розподіл його між користувачами, поділ лісів за групами та віднесення їх до категорій захисності, інші дані, що характеризують кількісний, якісний стан та економічну оцінку лісового фонду.

Українське державне проектне лісовпорядне виробниче об`єднання (ВО Укрдержліспроект) засноване на державній власності, створене на підставі наказу Міністерства лісового господарства України від 30.09.1991 за № 119, належить до сфери управління Державного агентства лісових ресурсів України.

Відповідно до п. 3.2.8 статуту ВО Укрдержліспроект, окрім інших його функцій, забезпечує при лісовпорядкуванні лісового фонду формування повидільних й інтегрованих банків даних, які містять лісотаксаційну, топографо-геодезичну і картографічну інформацію, з наступним формуванням і веденням державного лісового кадастру.

Таким чином інформація, надана ВО Укрдержліспроект щодо факту накладення спірної земельної ділянки на землі лісогосподарського призначення на квартал 11 ДАСП «Варварайагролісництво» Чернігівської області та квартал 57 Варвинського лісництва філії «Ніжинське лісове господарство» ДП «Ліси України» (колишнє ДП «Прилуцьке лісове господарство») є належним та допустимим доказом в розумінні статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, оскільки стосується предмета доказування та надана уповноваженим суб`єктом, який безпосередньо володіє необхідними знаннями та технічними можливостями для обробки інформації з державних лісового та земельного кадастрів (аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 19.09.2018 у справі № 362/6014/16-ц).

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що спірна земельна ділянка протиправно вибула з спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області в особі Чернігівської обласної ради .

Крім того, суд зазначає, що земельна ділянка площею 57,1088 га, надана у постійне користування відповідно до державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ 3376014 ДП «Прилуцьке лісове господарство», з постійного користування ДП Ліси України у встановленому Земельним кодексом України порядком не вилучались, а отже Головним управлінням Держгеокадастру у Чернігівській області (наказ від 05.06.2018 № 25-4093/14-18-сг Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність) без вилучення зазначеної земельної ділянки з державного лісового фонду, було змінено її цільове призначення на землі сільськогосподарського призначення, що у подальшому призвело до незаконного оформлення права власності на них та свідчить про перевищення останнім наданих йому законом повноважень.

Оскільки розпорядження земельними ділянками державної власності лісогосподарського призначення, які перебувають у постійному користуванні державного лісового господарства, не віднесено до повноважень Головного управління Держгеокадастру в Чернігівській області, то включення спірних земельних ділянок до складу земель сільськогосподарського призначення з порушенням вимог статей 20, 21, 122, 149 Земельного кодексу України є фактично зміною цільового призначення земель державної власності лісогосподарського призначення та їх незаконним вилученням у держави.

Отже, суд доходить висновку, що державна реєстрація права власності Варвинської селищної ради Прилуцького району Чернігівської області на вказану земельну ділянку проведена за відсутності на те правових підстав.

Контроль за використанням земельних ділянок лісогосподарського призначення згідно з їх цільовим призначенням є важливим, враховуючи, зокрема, обмеженість кількості земель цієї? категорії?, їхнє значення для держави, а також суспільну зацікавленість у попередженні незаконних рубок, пошкоджень, ослаблення, іншого шкідливого впливу на лісовий? фонд, у попередженні вичерпання, виснаження лісових ресурсів, у захисті від знищення їх тваринного і рослинного світу. Такий інтерес є як загальнодержавним, так і локальним інтересом членів відповідної територіальної? громади, що виражається у підвищеній? увазі до збереження безпечного довкілля, у непогіршенні екологічної? ситуації.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання (частина 1 статті 15 ЦК України).

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права (1); визнання правочину недійсним (2); припинення дії, яка порушує право (3); відновлення становища, яке існувало до порушення (4); примусове виконання обов`язку в натурі (5); зміна правовідношення (6); припинення правовідношення (7); відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди (8); відшкодування моральної (немайнової) шкоди (9); визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб (10).

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом установленим договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Нормами статті 391 Цивільного кодексу України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до частини 2 статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

При цьому поняття перешкод у реалізації прав користування і розпорядження є загальним поняттям і може включати не лише фактичну відсутність доступу до земельної ділянки та можливості використати її за цільовим призначенням, а й будь-які інші неправомірні дії порушника прав, а також рішення органів державної влади чи місцевого самоврядування, договори, інші правочини, у зв`язку з якими розпорядження і користування майном ускладнене або повністю унеможливлене. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд, приймаючи постанову від 22.06.2022 у справі № 317/1168/20.

Порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом (ч. 2 ст. 90 ЗК України).

Відповідно до частини 2 статті 78 ЗК України, право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, Земельного кодексу України, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Згідно з частиною першою статті 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Частинами 3, 4 цієї статті передбачено, що сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Відповідно до статті 16 Закону України Про державний земельний кадастр кадастровий номер земельної ділянки є її ідентифікатором у Державному земельному кадастрі. Система кадастрової нумерації земельних ділянок є єдиною на всій території України. Кадастровий номер скасовується у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки.

Отже, державна реєстрація спірної земельної ділянки відбулася на підставі відповідних відомостей, внесених до державного земельного кадастру.

За приписами частини 13 статті 79-1 ЗК України та частини 10 статті 24 Закону України Про Державний земельний кадастр земельна ділянка припиняє існування як об`єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується в разі: поділу або об`єднання земельних ділянок; скасування державної реєстрації земельної ділянки на підставі судового рішення внаслідок визнання незаконною такої державної реєстрації; якщо речове право на земельну ділянку, зареєстровану в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України Про Державний земельний кадастр, не було зареєстровано протягом року з вини заявника; ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки.

Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень).

З огляду на те, що спір стосується прав на земельну ділянку, а не оскарження рішень чи дій державного реєстратора, він не вважається таким, що порушує права третіх осіб на земельну ділянку, тому залучення реєстратора для участі у справі як співвідповідача не вимагається.

Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Пунктом 1 частини 1 статті 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав проводиться шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до частини 3 статті 26 цього Закону відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому пунктом 1 частини 7 статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведена державна реєстрація прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються.

Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постанові від 24.01.2020 у справі № 910/10987/18 дійшов висновку, що сам факт державної реєстрації права власності не є підставою для виникнення речового права за відсутності відповідної правової підстави. При дослідженні судом обставин існування в особи права власності, необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає. Подібний висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 911/3594/17, а також у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.02.2018 у справі № 925/1121/17 та від 17.04.2019 у справі № 916/675/15.

За таких обставин, враховуючи, що спірна земельна ділянка накладається (частково) на земельні ділянки лісогосподарського призначення в межах кварталу 11 ДАСП Варварайагролісгосп та кварталу 57 Варвинського лісництва філії «Ніжинське лісове господарство» ДП «Ліси України» та знаходиться в постійному користуванні останніх, сформована та зареєстрована в Державному земельному кадастрі з порушенням порядку, визначеного законом, тому наявні підстави для скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 7421182400:02:000:8881 в Державному земельному кадастрі з одночасним припиненням усіх речових прав Варвинської селищної ради Прилуцького району Чернігівської області, зареєстрованих щодо цієї земельної ділянки.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу; характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.02.2021 у справі №910/2861/18, від 04.06.2019 по справі №916/3156/17, від 11.09.2018 по справі № 905/1926/ 16).

Суд звертає увагу, що лише за умови скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 7421182400:02:000:8881 у Державному земельному кадастрі буде забезпечено ефективне відновлення прав держави на спірну земельну ділянку шляхом відновлення становища, що існувало до його порушення, оскільки Чернігівській обласній раді та Чернігівській обласній державній (військовій) адміністрації буде забезпечено реальну та безперешкодну можливість реалізувати усі правомочності власників щодо спірної земельної ділянки, адже на даний час у кадастрі зазначені неправильні відомості як про власника земельної ділянки, так і її цільового використання.

Враховуючи наведене, з метою ефективного захисту та поновлення прав держави в особі Чернігівської обласної ради та Чернігівської обласної державної (військової) адміністрації задоволенню підлягають вимоги про скасування у Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 7421182400:02:000:8881.

Відповідно до статей 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Виходячи з викладеного, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги прокурора є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо заперечення відповідача стосовно того, що позов поданий до неналежного відповідача суд зазначає таке.

З матеріалів справи чітко вбачається ряд послідовних дій щодо отримання у комунальну власність з державної власності земельної ділянки, яка не може відчужуватись з державної у комунальну або приватну власність.

За сталою судовою практикою, спір про скасування державної реєстрації земельної ділянки розглядається як спір, пов`язаний з порушенням цивільних прав позивача на нерухоме майно іншою особою, за якою зареєстроване нерухоме майно. Належним відповідачем у такому спорі є особа, право якої оспорюється та щодо якої здійснено запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Державний реєстратор не може виступати належним відповідачем у такому спорі, він лише зобов`язаний виконати рішення суду щодо скасування державної реєстрації земельної ділянки, незалежно від того, чи була така особа залучена до участі у справі, чи не була.

Отже, заперечення відповідача відхиляються судом як такі, що не знайшли свого підтвердження.

Інші доводи і заперечення відповідача спростовуються вищевикладеними висновками суду.

За змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах Трофимчук проти України, Серявін та інші проти України обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Судом було вжито усіх заходів для забезпечення реалізації сторонами своїх процесуальних прав та з`ясуванні усіх питань, винесених на його розгляд.

Розподіл судових витрат.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на задоволення вимог прокурора у повному обсязі, судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Скасувати в Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 7421182400:07:000:8881 площею 13,6251 га.

3. Стягнути з Варвинської селищної ради Прилуцького району Чернігівської області (код ЄДРПОУ 04412372, вул. Шевченка, 38, смт Варва, Прилуцький р-н, Чернігівська обл., 17600) на користь Чернігівської обласної прокуратури (вул. Князя Чорного, 9, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 02910114) судовий збір в сумі 3028 грн.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення Господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду згідно зі статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України подається безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення складено та підписано 19.12.2024.

Суддя Т.О.Кузьменко