Постанова

від 17.12.2024 по справі 910/17150/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/17150/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Малашенкової Т.М. (головуючої), Ємця А.А., Жайворонок Т.Є.,

за участю секретаря судового засідання Барвіцької М.Т.,

представників учасників справи:

позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «ХОЗХІМСЕРВІС» (далі - Товариство, позивач, скаржник) - не з`явився,

відповідача - Антимонопольного комітету України (далі - АМК, Комітет, відповідач) - Пащенко М.В. (самопредставництво),

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства

на рішення Господарського суду міста Києва від 06.06.2024 (головуючий - суддя Підченко Ю.О.)

та постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.09.2024 (головуюча - суддя Скрипка І.М., судді Гончаров С.А., Хрипун О.О.)

у справі за позовом Товариства

до АМК,

про визнання протиправним і скасування рішення АМК.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

ВСТУП

Предметом судового розгляду є наявність/відсутність підстав для визнання недійсним рішення АМК, відповідно до якого визнано, що Товариство вчинило порушення, передбачене пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції» (далі - Закон), у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів шляхом погодження поведінки під час підготовки тендерних пропозицій та участі у процедурах закупівлі.

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Товариство звернулося до суду з позовною заявою до АМК про визнання протиправним та скасування рішення Комітету.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, а відповідач не надав належної оцінки доказам під час винесення рішення.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.06.2024, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 23.09.2024 у цій справі, у задоволенні позову відмовлено повністю.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. Товариство, посилаючись на ухвалення судами попередніх інстанцій оскаржуваних судових рішень з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції. Також, позивач просить покласти судові витрати на відповідача.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

4. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

4.1. На обґрунтування своєї правової позиції у поданій касаційній скарзі (в новій редакції) Товариство із посиланням на пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) зазначає, що судами першої та апеляційної інстанції застосовано норми права (приписи статей 6, 50 Закону та пунктів 23, 32 Правил розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, затверджених розпорядженням АМК від 19.04.1994 №5 [далі - Правила]), без урахування висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 03.02.2022 у справі №910/15183/20, від 28.10.2021 у справі №910/20229/20, від 30.09.2021 у справі №910/13451/20.

4.1.1. На думку скаржника, суди не дослідили обставини щодо повноти з`ясування АМК доведеності обставин та відповідності висновків, викладених у рішенні АМК стосовно кожного з інкримінованих Товариству порушень та судами не здійснено аналіз фактичних обставин справи на наявність або відсутність антиконкурентних узгоджених дій в розрізі кожних торгів окремо

4.2. У касаційній скарзі (в новій редакції) Товариство з посиланням на пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України та пункт 3 частини третьої статті 310 ГПК України зазначає, що звертався з клопотаннями про призначення експертизи у справі, однак в такій було відмовлено.

5. Позиція іншого учасника справи

5.1. Відповідач у відзиві на касаційну скаргу заперечив проти доводів скаржника, зазначаючи про їх необґрунтованість, і просив:

- закрити касаційне провадження у справі за касаційної скаргою Товариства на підставі статті 296 ГПК України;

- у випадку встановлення Верховним Судом відповідності касаційної скарги вимогам ГПК України касаційну скаргу Товариства залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

6. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

6.1. Судом першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції встановлено, що Тимчасова адміністративна колегія АМК, розглянувши матеріали справи №2/01-25-21 про порушення Товариством і іншим учасником процедури закупівлі законодавства про захист економічної конкуренції та подання Другого відділу досліджень та розслідувань Східного міжобласного територіального відділення Комітету від 13.06.2023 № 70-03/167-П, прийняла рішення від 10.08.2023 №42- р/тк (далі - Рішення АМК), яким визнано, що:

- Товариство та інший учасник процедури закупівлі вчинили порушення, передбачене пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону, у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів шляхом погодження своєї поведінки під час підготовки тендерних пропозицій та участі у низці процедур закупівлі;

- за порушення на Товариство накладено штраф у загальному розмірі 19 596 693 грн.

6.2. Суди попередніх інстанцій вказали, що доводи Комітету стосовно наявності у діях позивача та інших учасників торгів антиконкурентних узгоджених дій ґрунтуються на:

- взаємозв`язку учасників;

- одночасному перебуванні одних і тих же осіб у трудових відносинах з учасниками;

- господарські відносини між учасниками;

- використання учасниками однієї і тієї ж ІР-адреси;

- однакові властивості електронних файлів, завантажених учасниками.

6.3. Позивач вважає, що Рішення АМК є неправомірним і порушує його права, з огляду на таке:

- Рішення АМК прийнято з порушенням норм матеріального права;

- Комітет не надав належної оцінки доказам під час винесення Рішення АМК та порушив процедуру, а посилання на зв`язок у торгах між учасниками не підтверджені жодними належними та допустимими доказами;

- зроблені Комітетом у Рішенні АМК ґрунтуються виключно на припущеннях, які не відповідають реальним обставинам та не підтверджені належними доказами, у зв`язку з чим вина Товариства є недоведеною.

6.4. Стосовно доводів сторін про наявність/відсутність взаємозв`язку учасників торгів 1- 11 через посадових осіб, судами попередніх інстанцій встановлено таке.

6.4.1. Згідно з витягами з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 18.01.2021 за кодом 415560912074 та від 24.03.2021 за кодом 73683526813 на час проведення торгів керівником іншого учасника торгів є ОСОБА_20.

6.4.2. Інший учасників торгів листами від 10.03.2021 №22 та від 10.12.2021 №269 повідомляло, що ОСОБА_20 залучався до підготовки та/або збору документів, які були подані у складі тендерних пропозицій для участі в торгах 1-11.

6.4.3. Згідно з інформацією, наданою Товариством Комітету листом від 09.04.2019 №51, ОСОБА_20 у період проведення торгів (з 06.04.2017 до 30.05.2017) працював на посаді начальника дільниці зазначеного товариства.

6.4.4. Крім цього, відповідно до інформації Товариства ОСОБА_1 в період проведення торгів (з 06.04.2017 до 30.05.2017) обіймала посаду інженера- будівельника.

6.4.5. Згідно з інформацією, наданою Східним Міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції (м. Харків) [далі - СМУ МЮ (м. Харків)] (листи від 29.04.2021 №16040/31158/14/21/05.1, від 24.05.2021 №18362/05.1-40/21) встановлено, що ОСОБА_2 , року народження, зазначеного у Рішенні АМК, та ОСОБА_3 , року народження, зазначеного у Рішенні АМК, є батьками:

- ОСОБА_4 , року народження, зазначеного у Рішенні АМК [актовий запис №157 складений 22.02.1993 Куйбишевським районним у місті Донецьку відділом державної реєстрації актів цивільного стану СМУ МЮ (м. Харків)];

- ОСОБА_5 , року народження, зазначеного у Рішенні АМК [актовий запис №158 складений 16.05.1990 Куйбишевським районним у місті Донецьку відділом державної реєстрації актів цивільного стану СМУ МЮ (м. Харків)];

- ОСОБА_6 , року народження, зазначеного у Рішенні АМК (після встановлення батьківства прізвище змінено на ОСОБА_7 ) [актовий запис №696 складений 16.05.1985 Куйбишевським районним у місті Донецьку відділом державної реєстрації актів цивільного стану СМУ МЮ (м. Харків)].

6.4.6. Разом із тим, як встановлено під час розгляду справи та не було спростовано позивачем, ОСОБА_8 , року народження, зазначеного у Рішенні АМК, перебуває в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_9 , року народження, зазначеного у Рішенні АМК (актовий запис №106 складений 12.07.2016 Лиманським міським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану СМУ МЮ (м. Харків).

6.4.7. Відповідно до витягів із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 18.01.2021 за кодом 50541244209 та від 24.03.2021 за кодом 232386339541 на час проведення торгів засновниками (учасниками) Товариства були ОСОБА_10 та ОСОБА_11 із частками по 50 % статутного фонду товариства. Директором зазначеного товариства був ОСОБА_5 .

6.4.8. Таким чином, у період проведення торгів директор іншого учасника торгів ОСОБА_9 перебував у родинних відносинах із працівником Товариства ОСОБА_12 [яка у свою чергу мала родинні зв`язки із засновниками ( ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ) та керівником ( ОСОБА_5 ) Товариства] та обіймав посаду начальника дільниці в Товаристві.

6.4.9. Також, ОСОБА_11 у період проведення торгів №3-11 працював заступником директора ішого учасника торгів згідно з інформацією, наданою ГУ ГІФУ в м. Києві листом від 24.02.2020 №2600-0604-5/20615 та іншого учасника торгів листом від 10.03.2021 №22.

6.4.10. Отже, на час проведення торгів №3-11 заступник директора Товариства одночасно перебував у трудових відносинах із іншим учасником торгів і був пов`язаний родинними відносинами з дружиною директора іншого учасника торгів.

6.4.11. Наявність родинних взаємозв`язків між учасниками торгів не свідчить про відносини контролю між ними у розумінні статті 1 Закону, але при цьому свідчить про їх обізнаність щодо господарської та фінансової діяльності один одного, та створює сприятливі умови для обміну інформацією під час підготовки та участі у торгах, що за умов справжньої конкуренції є неможливим. При цьому, такий факт не є самостійною та достатньою підставою вважати доведеним інкриміноване позивачу правопорушення законодавства про захист економічної конкуренції, з огляду на свободу господарської діяльності, на праві якого наголошує позивач у позовній заяві.

6.5. Стосовно одночасного перебування одних і тих же осіб у трудових відносинах у учасників торгів 1-11 судами попередніх інстанцій встановлено таке.

6.5.1. Відповідно до інформації Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (далі - ГУ ПФУ у Київській області) [лист від 16.02.2021 № 1000-0704-5/16962 (вх. №188кі від 25.02.2021)], ГУ ПФУ у м. Києві [лист від 24.02.2020 №2600-0604-5/20615 (вх. №55-01/15кі від 03.03.2020)] та інформації, наданої учасниками торгів встановлено, що одні й ті ж самі працівники перебували у трудових відносинах з учасниками торгів (перелік визначений у таблицях 12, 14,18, 27, 37, 45, 53, 61, 63, 74, 84 Рішення АМК).

6.5.2. Така обставина, на ряду з іншими, свідчить про створення передумов для сприяння обміну інформацією між учасниками для підготовки та участі в торгах та не встановлює факту самого порушення з огляду на можливість/неможливість працівників учасників мати доступ до інформації пов`язаної з підготовкою до торгів.

6.6. Щодо наявності господарських відносин між учасниками торгів 1-11 судами попередніх інстанцій надано оцінку таким обставинам.

6.6.1. Головне управління державної податкової служби в Київській області (далі - ГУ ДПС в Київській області) листами від 09.06.2021 №14209/5/10-36-18-05 (вх. №3488 від 14.06.2021), від 05.08.2021 №19216/5/10-36-18-04 (вх. №4538 від 10.08.2021) та від 17.08.2021 №19960/5/10-36-18-04 (вх. №4800 від 20.08.2021) надало Комітету інформацію з Єдиного реєстру податкових накладних за період з 01.01.2017 до 31.12.2018 (період проведення торгів) щодо Товариства та іншого учасника торгів.

6.6.2. Упродовж 2017 року інший учасник торгів реалізував товарів, робіт, послуг Товариству на суму 489 074,50 грн (без ПДВ). Протягом 2017 року інший учасник торгів придбав товарів, робіт, послуг у Товариства на суму 300 800,99 грн (без ПДВ).

6.6.3. Наявність господарських відносин також підтверджується інформацією, наданою іншим учасником торгів листом від 10.03.2021 №22, а саме договором оренди транспортних засобів від 20.04.2017 №20/04-17 (Товариство - орендодавець, інший учасник торгів - орендар), відповідно до якого у користуванні іншого учасника торгів у період з 01.04.2017 до 01.01.2018 перебували автотранспортні засоби, орендовані у Товариства.

6.6.4. При цьому, упродовж 2018 року інший учасник торгів продав товарів, робіт, послуг на загальну суму 13 365 843,1 грн (без ПДВ), з яких Товариству на суму 12 571 922,3 грн (без ПДВ), що становить 94,06 % від загальної суми коштів, отриманих іншим учасником торгів протягом 2018 року від контрагентів за придбання товарів, робіт і послуг.

6.6.5. Далі, протягом 2018 року інший учасник торгів придбав товарів, робіт, послуг у Товариства на суму 493 474,09 грн (без ПДВ).

6.6.6. Крім цього, за інформацією наданою АТ КБ «ПРИВАТБАНК» листом від 07.02.2020 №20.1.0.0.0/7-200131/4586 Комітетом встановлено, що в період проведення торгів №10 (з 11.10.2018 до 28.11.2018) Товариство здійснило 27 розрахункових операцій з перерахування коштів на банківський рахунок іншого учасника торгів на загальну суму 9 410 426,00 грн (з ПДВ).

6.6.7. Зазначене вище, як зазначають суди попередніх інстанцій, свідчить, що між суб`єктами господарювання існували сталі господарські відносини, що призводить до позиціонування цих суб`єктів господарювання не як конкурентів, а як партнерів, які зацікавлені у господарській діяльності один одного.

6.6.8. Сама по собі відповідність дій суб`єктів господарювання цивільному, господарському законодавству не може автоматично свідчити про дотримання ним норм та вимог антимонопольного законодавства.

6.6.9. Наявність господарських відносин зумовлює виникнення у суб`єктів певних прав та обов`язків, крім того, такі відносини свідчать про те, що учасники були обізнані стосовно діяльності та фінансової спроможності один одного.

6.6.10. Зазначене вище свідчить, що за період проведення торгів 1-11 між учасниками існували сталі господарські відносини, що унеможливлювало позиціонування кожного з учасників як конкурентів.

6.7. Щодо надання фінансової допомоги між учасниками торгів №2-11 судами попередніх інстанцій встановлено таке.

6.7.1. Відповідно до інформації, наданої ГУ ДПС В Київській області листом від 09.02.2021 №2062/5/10-36-12-01-09, встановлено, що в період проведення торгів, Товариство та інший учасник торгів використовували низку розрахункових рахунків.

6.7.2. За інформацією, наданою АТ КБ «ПРИВАТБАНК» листами від 27.02.2020 №20.1.0.0.0/7-200131/4588, від 25.02.2020 №20.1.0.0.0/7-200131/4586 та від 05.08.2021 №20.1.0.0.0/7- 210803/4279, а також AT «ТАСКОМБАНК» листом від 19.02.2020 №4437/47, Комітетом встановлено, що в період з травня 2017 року до жовтня 2018 року між банківськими рахунками учасників здійснено 80 розрахункових операцій.

6.7.3. Відомості про надання/повернення фінансової допомоги відображено в додатку 1 Рішення АМК.

6.7.4. Перерахування Товариством поворотної фінансової допомоги іншому учаснику торгів свідчить про єдність економічних інтересів у учасників та відсутність конкуренції між ними.

6.7.5. Враховуючи викладену вище інформацію, взаємовідносини між учасниками торгів стосувались надання позики/поворотної фінансової допомоги, що свідчить про фінансову підтримку учасниками один одного в господарській діяльності, довіру та впевненість щодо повернення коштів.

6.7.6. Оскільки, за договором безвідсоткової позики немає отримання прибутку у вигляді процентів, немає ніякої іншої компенсації за користування коштами, учасники торгів, позичивши один одному кошти, з огляду на інфляційні показники та інші чинники, можуть отримати замість прибутку наявний збиток.

6.7.7. Враховуючи поведінку учасників і суть терміну «конкуренція», слід було очікувати, що кожний з окремо взятих учасників буде змагатися з іншими учасниками для здобуття переваг над ними. При цьому, означене змагання не залишає місця таким обставинам, як надання фінансової допомоги.

6.7.8. З огляду на зазначене, суб`єкт господарювання, який надає фінансову допомогу, крім всього переліченого, зацікавлений у фінансових результатах того, хто таку допомогу отримує, оскільки розраховує на її повернення.

6.7.9. Така обставина як надання фінансової допомоги учасниками торгів один одному, поряд з іншими, свідчить про єдність інтересів та погодженість поведінки під час підготовки до участі у торгах.

6.8. Стосовно наведених в Рішенні АМК обставин використання учасниками торгів спільних IP-адрес для підготовки та участі у торгах 1- 11 судами попередніх інстанцій встановлено таке.

6.8.1. Учасники торгів синхронно надсилали податкову звітність з однієї і тієї ж ІР-адреси (таблиці 13, 16, 30, 40, 48, 56, 77, 86 Рішення АМК).

6.8.2. Згідно з інформацією Товариства, наданою листом від 09.04.2019 № 51, при здійсненні господарської діяльності товариству належав та/або використовувався e-mail: hozhimservis241@ukr.net.

6.8.3. ТОВ «УКРНЕТ» листом від 27.02.2020 №93/01/01-08 повідомило, що протягом січня 2017 року до листопада 2018 року доступ до електронної адреси hozhimservis241/ukr.net здійснювався з таких ІР-адрес: НОМЕР_1 , НОМЕР_2 та НОМЕР_3.

6.8.4. За інформацією, наданою ГУ ДПС у м. Києві листом від 12.02.2020 №4926/9/26-15-02- 26-19 та ТУ ДПС у Київській області листом від 17.06.2021 №14928/5/10-36-18-05, учасники в період з січня 2017 року до грудня 2018 року учасники торгів подавали податкову звітність із таких електронних поштових скриньок:

- Товариство - ІНФОРМАЦІЯ_2;

- інший учасник торгів - ІНФОРМАЦІЯ_1.

6.8.5. ТОВ «МЕТА ЮЕЙ» листом від 10.03.2021 №10/03-1 повідомило, що в період із січня до грудня 2018 року вхід на електронну поштову скриньку ІНФОРМАЦІЯ_2 здійснювався з ІР-адреси НОМЕР_2 . Вказана інформація відображена в таблиці 17 Рішення.

6.8.6. ТОВ «УКРНЕТ» листом від 08.02.2021 №58/01/01-08 зазначило, що в період із січня до грудня 2018 року вхід на електронну поштову скриньку ІНФОРМАЦІЯ_1 здійснювався з ІР- адреси НОМЕР_2 .

6.8.7. Відповідно до листа ТОВ «СПЕЙСНЕТ» від 01.04.2021 №140 ІР-адреса НОМЕР_2 у період з 01.01.2017 до 28.02.2019 входила до IP-адрес, виділених у користування ТОВ «СПЕЙСНЕТ».

6.8.8. ТОВ «СПЕЙСНЕТ» листом від 01.04.2021 №140 зазначило, що Товариством і ТОВ «СПЕЙСНЕТ» укладено договір про надання телекомунікаційних послуг від 22.11.2017 №200038 в межах якого Товариству виділено в користування ІР-адресу НОМЕР_2 .

6.8.9. Крім того, ТОВ «СПЕЙСНЕТ» листом від 01.04.2021 №14 повідомило, що між ним і іншим учасником торгів не виникало та не існувало жодних відносин.

6.8.10. Тож, інший учасник торгів не укладав будь-яких договорів з ТОВ «Спейснет», який є надавачем послуги доступу до мережі інтернет з даної IP-адреси, а відтак сам лише вихід до мережі Інтернет останнім з ІР-адреси, яка прив`язана до адреси місцезнаходження Товариства не може бути випадковим.

6.8.11. Таким чином, враховуючи встановлений факт використання іншим учасником торгів ІР-адреси, яка надана провайдером телекомунікаційних послуг виключно Товариству - відсутня необхідність для встановлення додаткових обставини з використанням спеціальних знань, на чому наполягав позивач під час розгляду справи.

6.8.12. Крім того, ДП «ПРОЗОРРО» листом від 18.06.2021 №206/01/1505/04 повідомило, що інший учасник торгів під час участі в торгах №3, 4, 5 подавав свої тендерні пропозиції з електронного майданчика «Е-Tender», оператором якого є ТОВ «Е-ТЕНДЕР».

6.8.13. У свою чергу, під час участі в торгах №3, 4, 5 Товариство подавало свою тендерну пропозицію з електронного майданчика «Держзакупівлі.онлайн», оператором якого є ТОВ «ДЕРЖЗАКУПІВЛІ.ОНЛАЙН».

6.8.14. За інформацією, наданою ТОВ «Е-ТЕНДЕР» (лист від 22.10.2021 №683) та ТОВ «ДЕРЖЗАКУПІВЛІ.ОНЛАЙН» (лист від 21.10.2021 №211021-1), Комітетом встановлено, що Товариство подавало свою тендерну пропозицію в торгам № 4 з ІР-адреси НОМЕР_3 , при цьому інший учасник торгів до моменту подання тендерних пропозицій у торгах №4, а також після проведення вказаних торгів, здійснював перегляд інформації по закупівлі, використовуючи також ІР-адресу НОМЕР_3 . Вказана інформація відображена в таблиці 28 Рішення АМК.

6.8.15. Згідно з відомостями, наданими ДП «ПРОЗОРРО» листом від 18.06.2021 №206/01/1505/04, Комітетом встановлено, що під час проведення торгів №4, 5, 7 Товариство та інший учасник торгів здійснювали вхід в аукціон із використанням однієї і тієї ж ІР-адреси: НОМЕР_3 . Вказана інформація наведена в таблицях 29, 39, 55 Рішення АМК.

6.8.16. При цьому, ПП ТРК «SANET» листом від 12.06.2020 №28 повідомило, що ПП ТРК «SANET» виділено блок IP-адрес з НОМЕР_6 до НОМЕР_7, та ІР-адреса НОМЕР_3 є динамічною.

6.8.17. Крім того, ПП ТРК «SANET» зазначило, що ПП ТРК «SANET» і Товариством укладено договір про надання послуг від 01.12.2017 №12/1-ХЗ, відповідно до якого Товариству надано послуги доступу до мережі Інтернет (строк дії договору з 01.12.2017 до 31.12.2018). Місцем надання послуги є сервер Товариства, який розташований за адресою-1.

6.8.18. Також, ПП ТРК «SANET» повідомило, що жодні договори про надання послуги доступу до мережі Інтернет із іншим учасником торгів не укладались.

6.8.19. Товариство листом від 09.04.2019 №51 повідомляло, що промислова база, яка знаходиться за адресою-1, належить Товариству на праві приватної власності.

6.8.20. Крім цього, згідно з інформацією, наданою Товариством Комітету листом від 09.04.2019 №51 протягом 2017-2018 років послуги доступу до мережі Інтернет Товариству надавались ПП ТРК «SANET».

6.8.21. Наведені вище обставини, не заперечуються позивачем і підтверджують встановлені у Рішенні АМК обставини щодо погодження учасниками поведінки під час підготовки та участі у торгах 1-11.

6.9. Суди попередніх інстанцій вказали, що факти телефонної комунікації між працівниками учасників торгів №3-11 підтверджуються таким.

6.9.1. Товариство листом від 09.04.2019 №51 повідомило, що під час здійснення господарської діяльності підприємство використовувало телефонний номер НОМЕР_4 , який належить одному із засновників (учасників) товариства - ОСОБА_11 .

6.9.2. Згідно з інформацією іншого учасника торгів, наданою листом від 10.03.2021 №22, у період з 01.01.2017 до 01.01.2019 він у своїй діяльності використовував телефонний номер НОМЕР_5 . Вказаний номер зазначений як контактний номер ОСОБА_9 , який у період з березня 2017 року до грудня 2018 року обіймав посаду директора.

6.9.3. ПАТ «ВФ УКРАЇНА» листом від 30.03.2021 №02/К1-Б/65 повідомило, що номер телефону НОМЕР_5 обслуговується знеособлено (анонімно) на умовах передплаченого зв`язку ПрАТ «ВФ УКРАЇНА», тому визначити абонента в користуванні якого знаходиться вказаний телефонний номер неможливо.

6.9.4. Разом із тим, ПАТ «ВФ УКРАЇНА» у вказаному вище листі зазначило, що з 27.02.2017 користувачем телефонного номера НОМЕР_4 є ОСОБА_13 .

6.9.5. За інформацією, наданою СМУ МЮ (м. Харків) листом від 29.04.2021 №16040/31158/14/21/05.1, ОСОБА_13 перебуває в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_11 [актовий запис №699 складений 02.07.2005 Донецьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану СМУ МЮ (м. Харків)].

6.9.10. Разом із листом від 30.03.2021 №02/КІ-Б/65 ПАТ «ВФ УКРАЇНА» надало інформацію щодо телефонних з`єднань, з якої вбачається, що в період з 10.04.2018 до 30.10.2018 (у період проведення торгів) між телефонними номерами Товариства (+ НОМЕР_8) та іншого учасника торгів (НОМЕР_5) здійснено 499 телефонних з`єднань, з яких:

6 з`єднань - в день завантаження учасниками тендерних пропозицій у торгах №З, та 9 з`єднань - в день проведення аукціону в торгах №3;

6 з`єднань - в день завантаження учасниками тендерних пропозицій у торгах №4, та 1 з`єднання - в день проведення аукціону у торгах №4;

1 з`єднання - в день завантаження учасниками тендерних пропозицій у торгах №5, та 13 з`єднань - в день проведення аукціону у торгах №5;

6 з`єднань - в день завантаження іншим учасником торгів тендерної пропозиції у торгах №6 та 7 з`єднань - в день проведення аукціону в торгах №6;

6 з`єднань - в день завантаження іншим учасником торгів тендерної пропозиції в торгах №7, та 7 з`єднань - в день проведення аукціону в торгах №7;

5 з`єднань - в день завантаження учасниками тендерних пропозицій у торгах №8, та 3 з`єднання - в день проведення аукціону в торгах №8;

11 з`єднань - в день завантаження учасниками тендерних пропозицій у торгах №9, та 3 з`єднання - в день проведення аукціону в торгах №9;

6 з`єднань - в день завантаження учасниками тендерних пропозицій у торгах №10, та 8 з`єднань - в день проведення аукціону в торгах №10;

6 з`єднань - в день завантаження учасниками тендерних пропозицій у торгах №11, та 8 з`єднань - в день проведення аукціону в торгах №11.

6.10. Щодо синхронності дій у часі під час підготовки учасниками до участі у торгах №3, 4, 8, 10, 11 судами попередніх інстанцій встановлено таке.

6.10.1. Відповідно до пунктів Рішення АМК [297 (торги №3); 375 (торги №4); 663 (торги №8); 801 (торги №10); 887 (торги №11)] Товариство та інший учасник торгів подавали свої тендерні пропозиції із мінімальним часовим інтервалом.

6.10.2. Крім цього, з інформації, наданої ТОВ «Е-ТЕНДЕР» (лист від 18.04.2019 №136, від 22.10.2021 №683) та ТОВ «ДЕРЖЗАКУПІВЛІ.ОНЛАЙН» (лист від 21.10.2021 №211021-1), вбачається, що в період проведення торгів №3, 4, 8, 10, 11, учасники зі своїх банківських рахунків перераховували кошти за послуги електронного майданчика в одні й ті ж дні, також з незначним інтервалом у часі. Наведені проміжки часу наведені у таблицях 26, 36, 68, 83, 92 (пункти 298, 376, 664, 802, 888) Рішення АМК.

6.10.3. Така синхронність дій, яка полягає в тому, що тендерні пропозиції учасників подано в один й той же день із незначним інтервалом у часі, та сплата коштів за послуги електронного майданчика відбулась в один і той же день, вкотре підтверджує їх погоджену поведінку, що стало результатом спільної підготовки до участі в торгах.

6.11. Стосовно однакових властивостей завантажених учасниками у складі своїх тендерних пропозицій файлів у торгах №1-9, судами попередніх інстанцій встановлено таке.

6.11.1. Відповідно до додатку 4 Рішення АМК значення надавалось встановленому факту використання учасниками одного і того ж багатофункціонального пристрою Canon imageRUNNERl 133 Series, за допомогою якого були створені PDF файли в одній і тій же версії програмного забезпечення (1.3 Acrobat 4.x.), які, відповідно до неправильно встановлених налаштувань системи, помилково датовані 2030 роком.

6.11.2. Співпадіння зазначених обставин у своїй сукупності спростовують доводи позивача про «однакову офісну апаратуру» чи «найчастіше використовувану програму», враховуючи те, що позивачем не проводилось дослідження використання учасниками конкретного пристрою чи програмного забезпечення, при цьому не надано жодного пояснення щодо помилки у зазначенні дати створення документів.

6.11.3. Такі дії учасників торгів у своїй сукупності з іншими наявними доказами, свідчать про їх спільну підготовку тендерних пропозицій під час участі в торгах №1-9.

6.12. Щодо уповноваження учасниками торгів одних і тих же осіб на отримання довідок у період проведення торгів №10,11 судами попередніх інстанцій зазначено таке.

6.12.1. Згідно з тендерною документацією замовника переможець процедури закупівлі повинен подати замовнику довідку про відсутність заборгованості по сплаті обов`язкових податків і зборів в Україні, видана уповноваженим органом, який здійснює адміністрування податків та зборів, дійсна на дату розкриття тендерних пропозицій або більш пізню дату.

6.12.2. За результатами проведення торгів №10, 11 переможцем визнано Товариство, з яким укладено договір підряду.

6.12.3. Товариством, як переможцем торгів №10, 11, завантажено довідки про відсутність заборгованості з податків, зборів, платежів, що контролюються органами доходів і зборів, видані ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві, у торгах №10, 11 від 02.11.2018 №95141/10/26-15-59.

6.12.4. ДПС у м. Києві листом від 12.02.2020 №4926/9/26-15-02-06-19 (вх. №55-01/136) надала копію довіреності Товариства від 10.10.2018 щодо уповноваження громадян ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 та ОСОБА_17 бути представниками Товариства у державних реєстраторів юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців у Державних податкових інспекціях Головного управління ДФС у м. Києві, органах статистики, та інших підприємствах, установах організаціях незалежно від їх підпорядкування, форм власності та галузевої належності, з питань пов`язаних з діяльністю Товариства. Для чого Товариство надало їм право надавати заяви за формою 1-ЗВР, 1-ПДВ, 1-ОПП реєстраційні картки, установчі документи та отримувати необхідні довідки, витяги, виписки, установчі документи, розписуватись за Товариство, сплачувати платежі, а також виконувати всі інші необхідні дії, пов`язані з виконанням цього доручення. Доручення дійсне до 31.12.2018.

6.12.5. Згідно з копією довідки від 02.11.2018 №95141/10/26-15-59, довідки отримані представником Товариства ОСОБА_16 за довіреністю від 10.10.2018.

6.12.6. Головне управління пенсійного фонду України в Черкаській області (далі - ГУ ПФУ в Черкаській області) листом від 02.06.202 №2300-0604-8/31973 повідомило Комітет, що ОСОБА_16 у період з вересня 2017 року до грудня 2018 року перебував у трудових відносинах із ТОВ «ВІРТУАЛЬНИЙ ОФІС».

6.12.7. Відповідно до інформації ТОВ «ВІРТУАЛЬНИЙ ОФІС», наданої листом від 16.06.2021 № б/н, встановлено, що в період з 01.01.2017 до 01.01.2019 Товариство отримувало від ТОВ «ВІРТУАЛЬНИЙ ОФІС» послуги у сфері права на загальну суму 7 700 грн.

6.12.8. ТОВ «ВІРТУАЛЬНИЙ ОФІС» до зазначеного вище листа долучило копії актів надання послуг, відповідно до змісту яких ТОВ «ВІРТУАЛЬНИЙ ОФІС» надавало Товариству послуги з отримання довідок про відсутність заборгованості.

6.12.9. Крім цього, ДПС у м. Києві листом від 12.02.2020 №4926/9/26-15-02-06-19 надала копію довіреності іншого учасника торгів від 07.12.2018, згідно з якою інший учасник торгів уповноважує громадян ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 та ОСОБА_17 бути представниками іншого учасниками торгів у державних реєстраторів юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, в Державних податкових інспекціях Головного управління ДФС у м. Києві, органах статистики, та інших підприємствах, установах організаціях незалежно від їх підпорядкування, форм власності та галузевої належності, питань пов`язаних з діяльністю іншого учасника торгів. Згідно з довіреностями інший учасник торгів доручило зазначеним особам право надавати заяви за формою 1- ЗВР, 1-ПДВ, 1-ОПП, реєстраційні картки, установчі документи та отримувати необхідні довідки, витяги, виписки, установчі документи, розписуватись за іншого учасника торгів, сплачувати платежі, а також виконувати всі інші необхідні дії, пов`язані з виконанням даного доручення. Доручення дійсне до 31.12.2018.

6.12.10. Також, ДПС у м. Києві надала копії довідок про відсутність у іншого учасника торгів заборгованості з податків, зборів, платежів, що контролюються органами доходів і зборів, видані ДПС у м. Києві від 06.12.2018 №118457/10/26-15-50-07-19, від 17.12.2018 №125314/10/26-15-50-07-19, від 17.12.2018 №125313/10/26-1550-07-19, згідно з якими зазначені довідки також отримані представником іншого учасника торгів ОСОБА_16 за довіреністю від 07.12.2018.

6.12.11. Крім того, ТОВ «ВІРТУАЛЬНИЙ ОФІС» листом від 16.06.2021 б/н повідомило, що іншим учасником торгів і ТОВ «ВІРТУАЛЬНИЙ ОФІС» в період з 01.01.2017 до 01.01.2019 жодних відносин не існувало.

6.12.13. Отже, Товариство та інший учасник торгів у господарській діяльності спільно доручали одним і тим же особам на подання заяв, реєстраційних карток тощо до відповідних органів, а також отримувати необхідні довідки, витяги, виписки, установчі документи, розписуватись за учасників торгів, сплачувати платежі тощо, що свідчить про спільне здійснення господарської діяльності, доступ до інформації про господарську діяльність один одного, а також про сприяння в обміні інформацією між ними через третіх осіб.

6.13. Стосовно використання учасниками одного і того ж програмного комплексу АВК-5 у торгах №11 судами попередніх інстанцій встановлено таке.

6.13.1. Згідно з аналізом тендерних пропозицій учасників, поданих під час участі в торгах №11 Комітетом встановлено, що кошторисні документи Товариства та іншого учасника торгів виконані в програмному комплексі АВК-5 (версія 3.3.2 укр.).

6.13.2. Листом від 09.04.2019 №51 Товариство повідомило, що програмне забезпечення, що використовувалось товариством для кошторисів на будівництво, належить Товариству на підставі договору від 20.06.2017 №8/01035 (ліцензія від 30.06.2017 №8/01035), укладеного з ТОВ «НВФ «АВК СОЗИДАТЕЛЬ».

6.13.3. Відповідно до інформації, отриманої від ТОВ «НВФ «АВК СОЗИДАТЕЛЬ» (лист від 20.02.2020 №02/20/2-И), Товариство офіційно придбало послугу на встановлення ПК АВК-5 та послуги з питань визначення вартості будівельних робіт при застосуванні ПК АВК-5 20.06.2017 (редакція 3.2.1 дві інсталяції з підсистемою Підрядник) в офіційного дилера - ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «АВКАС».

6.13.4. Крім цього, ТОВ «НВФ «АВК СОЗИДАТЕЛЬ» повідомило АМК, що користувач Товариство одержує всі нові редакції (оновлення) ПК АВК-5 за умов договору в рамках терміну обслуговування до 30.06.2020 (остання редакція, яку вони отримали офіційно 3.4.2).

6.13.5. Також, ТОВ «НВФ «АВК СОЗИДАТЕЛЬ» зазначило, що інший учасник торгів ніякого відношення ні до ТОВ «НВФ «АВК СОЗИДАТЕЛЬ», ані до жодного з їх офіційних дилерів немає (ніколи офіційно не отримував ліцензію на послуги з встановлення ПК АВК-5 та послуги з питань визначення вартості будівельних робіт при застосуванні ПК АВК-5).

6.13.6. При цьому, ТОВ «НВФ «АВК СОЗИДАТЕЛЬ» повідомило, що до ПК АВК-5 немає легкого доступу. Користувач за договором отримує диск в демонстраційному вигляді, отримує індивідуально для кожного комп`ютера сформовані персональні паролі доступу до програми ПК АВК-5. Суб`єкти господарювання офіційно можуть придбати послуги з встановлення ПК АВК-5 та послуги з питань визначення вартості будівельних робіт при застосування ПК АВК-5 тільки в наших офіційних дилерів.

6.13.7. З огляду на наведене, протягом 2018 року інший учасник торгів не міг використовувати будь-який програмний комплекс АВК-5, а Товариство, на відміну від іншого учасника торгів, мало доступ до програмного комплексу АВК-5 під час підготовки та участі в торгах №11.

6.14. Стосовно кошторисної документації судами попередніх інстанцій вказано таке.

6.14.1. В окремих частинах кошторисної документації, найменування робіт і витрат надруковані російською мовою. Випадки однакового розміщення найменувань робіт і витрат виконаних російською мовою відображені в додатку 5 Рішення АМК.

6.14.2. Згідно з інформацією, наданою учасниками та ГУ ПФУ в м. Києві листом від 24.02.2020 №2600-0604-5/20615, ТУ ПФУ у Київській області листом від 16.02.2021 №1000-0704-5/16962, в обох учасників у 2018 році працювала ОСОБА_21, інженер з проектно-кошторисної роботи.

6.14.3. При цьому, завантажені Товариством тендерні пропозиції у торгах №6-11 містять кошторисну документацію за підписом інженера-кошторисника ОСОБА_18 .

6.14.4. Крім того, інший учасник торгів листом від 10.03.2021 №22 повідомив, що Полякова І.А., інженер з проектно-кошторисної роботи, залучалась до підготовки та/або збору документів, які були подані у складі тендерних пропозицій іншого учасника торгів для участі в торгах №11, зокрема, займалась розрахунком проектно- кошторисної документації та підготовкою тендерних пропозицій для участі в торгах тощо.

6.14.5. З огляду на зазначене, Товариство та інший учасник торгів підготовку кошторисної документації здійснювали узгоджено, що свідчить про їх спільні інтереси та їх обізнаність щодо участі в торгах №11.

6.15. Суд апеляційної інстанції виснував, що обставини встановлені у Рішенні АМК, яким надано належну оцінку судом першої інстанції, не заперечуються позивачем і не спростовуються відповідачем.

6.16. Суд апеляційної інстанції вказав, що позивач не заперечує проти обставин, встановлених у Рішенні АМК, проте, на його думку, суд першої інстанції не у повній мірі дослідив їх через призму законності та невтручання у господарську діяльність учасників, а саме:

- відповідачем не зроблено належного аналізу установчих документів позивача та іншого учасника процесу, тому висновок, щодо впливу через вказаних на господарську та фінансову діяльність та як наслідок висновок про відсутність конкуренції на цій підставі є необґрунтованим та не підтвердженим належними доказами;

- позивачем не встановлювались особливі умови працевлаштування, щодо обов`язку кандидата на посаду інформувати роботодавця про інші місця його роботи;

- відповідачем не доведено, що працівники мали доступ до інформації та документів щодо торгів, посадові інструкції передбачали таку можливість та, зрештою, ці працівники мали відношення до процедури підготовки до цих торгів;

- взаємні господарські відносини між Товариством і інших учасників торгів випливають безпосередньо з їх основних видів господарської діяльності, є результатом виконання статутних завдань та безпосередньої підприємницької діяльності, що відповідає вимогам чинного законодавства України;

- ні положеннями Закону, ані Закону України «Про публічні закупівлі» не визначено обмежень чи заборони суб`єктам господарювання, які беруть участь у процедурах закупівлі, мати фінансово-господарські відносини між собою, та не пов`язують наявність таких відносин з ознаками узгоджених антиконкурентних дій;

- відповідачем так і не зазначено, яким чином надання фінансової допомоги стосується узгодженості дій під час участі у торгах та їх спотворення, та якими статтями Закону заборонено здійснення відповідних дій між учасниками торгів;

- позивач та інший учасник торгів мають взаємні господарські відносини та договірні зобов`язання, які випливають безпосередньо з їх основних видів господарської діяльності та безпосередньої підприємницької діяльності, відповідно телефонне з`єднання між двома суб`єктами господарювання, які мають договірні відносини є цілком природнім та закономірним;

- синхронність дій у часі під час завантаження тендерних пропозицій властива абсолютно всім учасникам торгів, оскільки, всі учасники обмежені єдиним граничним строком для підготовки та завантаження тендерних пропозицій в систему, тому така синхронність не може свідчити про антиконкурентну поведінку між учасниками торгів;

- наявність у двох юридичних осіб однієї моделі багатофункціонального пристрою не може бути доказом антиконкурентних узгоджених дій, а лише може свідчити про розповсюдженість даного пристрою серед компаній, що працюють з документами;

- надання одних і тих же послуг ТОВ «ВІРТУАЛЬНИЙ ОФІС» позивачу та іншому учаснику торгів в жодному разі не може свідчити про їх спільну обізнаність господарської діяльності один одного та володіння інформацією відносно підготовки та участі у торгах;

- використання програмного комплексу АВК-5 іншими учасниками торгів не має жодного прямого відношення до позивача, який не може відповідати за дії інших суб`єктів господарювання;

6.17. Суд апеляційної інстанції зазначив, що Рішення АМК не порушує та не обмежує право позивача на свободу господарських відносин з іншими учасниками, оскільки, під час розгляду цієї категорії справ слід враховувати специфіку процедури перевірки судом Рішення АМК на предмет доведеності встановлених обставин у порядку, визначеному статтею 86 ГПК України, яка полягає у встановленні вірогідності доказів наведених Комітетом на противагу доказам, які надані позивачем.

6.18. Суд апеляційної інстанції вказав, що апелянтом в суді апеляційної інстанції не подавалось клопотання про призначення у справі телекомунікаційної експертизи.

6.19. Щодо відсутності підстав як для задоволення судом першої інстанції клопотання позивача про призначення телекомунікаційної експертизи, так і призначення експертизи під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, колегія суддів апеляційної інстанції зазначила, зокрема, таке:

- позивачем не доведено винятковість випадку та не обґрунтовано причини, що об`єктивно не залежали від його волі під час пропуску строків, визначених вимогами статті 80 ГПК України, враховуючи те, що такого доказу як висновок експерта не існувало навіть на момент звернення Товариства з позовом до суду першої інстанції;

- відповідно до листа ТОВ «СПЕЙСНЕТ» від 01.04.2021 №140 (вх. №2039 від 12.04.2021) IP-адреса НОМЕР_2 у період з 01.01.2017 до 28.02.2019 входила до IP-адрес, виділених у користування ТОВ «СПЕЙСНЕТ»;

- ТОВ «СПЕЙСНЕТ» листом від 01.04.2021 №140 (вх. №2039 від 12.04.2021) зазначило, що Товариством і ТОВ «СПЕЙСНЕТ» укладено договір про надання телекомунікаційних послуг від 22.11.2017 №200038, в межах якого Товариству виділено в користування IP-адресу НОМЕР_2;

- ТОВ «СПЕЙСНЕТ» листом від 01.04.2021 №14 (вх. №2040 від 12.04.2021) повідомило, що між іншим учасником торгів і ТОВ «СПЕЙСНЕТ» не виникало та не існувало жодних відносин;

- тож, інший учасник процесу не укладав будь-яких договорів з ТОВ «Спейснет», який є надавачем послуги доступу до мережі інтернет з даної IP-адреси, а відтак сам лише вихід до мережі Інтернет останнім з IP адреси, яка прив`язана до адреси місцезнаходження Товариства не може бути випадковим;

- таким чином, враховуючи встановлений факт використання іншим учасником торгів IP-адреси, яка надана провайдером телекомунікаційних послуг виключно Товариству - відсутня необхідність для встановлення додаткових обставини з використанням спеціальних знань, на чому наполягає позивач;

- ПП ТРК «SANET» зазначило, що ним і Товариством укладено договір про надання послуг від 01.12.2017 №12/1-ХЗ, відповідно до якого Товариством надано послуги доступу до мережі Інтернет (строк дії договору з 01.12.2017 до 31.12.2018). Місцем надання послуги є сервер Товариства, який розташований за адресою-1;

- також, ПП ТРК «SANET» повідомило, що жодні договори про надання послуги доступу до мережі Інтернет із іншим учасником торгів не укладались, а Товариство, в свою чергу, листом від 09.04.2019 №51 (вх. №55-01/329 від 09.04.2019) повідомило, що промислова база, яка знаходиться за адресою-1, належить Товаристві на праві приватної власності;

- з аналізу питань, запропонованих позивачем на винесення експерту, зокрема «чи є збіг ip-адрес НОМЕР_1, НОМЕР_2 та НОМЕР_3 доказом використання… і т.д.» вбачається, те що позивач не заперечував самого факту використання одних і тих же IP-адрес у встановлених Комітетом обставинах, називаючи його «виключно збігом, який не може свідчити про погодженість його поведінки з Третьою особою», а поставлені на вирішення експерта питання стосуються виключно способів підключення разом з використанням одного і того ж комп`ютерного пристрою, що не має доказового значення для розгляду даної справи, оскільки, встановлена однаковість IP-адрес при подачі учасниками фінансової звітності, доступу до своїх електронних скриньок, на ряду з іншими обставинами, свідчить лише про погодженість поведінки учасників торгів при підготовці своїх тендерних пропозицій;

- тобто для АМК, під час розгляду справи мало значення факт виходу іншого учасника торгів і Товариства до мережі Інтернет з однакових IP-адрес;

- таким чином, враховуючи встановлений факт використання іншим учасником торгів IP-адреси, яка надана провайдером телекомунікаційних послуг виключно Товариству - відсутня необхідність для встановлення додаткових обставини з використанням спеціальних знань, оскільки, вони можуть бути встановлені за допомогою інших засобів доказування, зокрема письмових доказів, отриманих від надавача телекомунікаційних послуг та які наявні в матеріалах справи;

- виходячи із запропонованих позивачем питань [«чи є збіг IP (Internet Protocol address) адреси НОМЕР_1, НОМЕР_2 та НОМЕР_3 доказом використання ТОВ «Хозхімсервіс» та іншого учасника торгів одного й того ж комп`ютерного обладнання та одного і того ж самого приміщення під час завантаження своїх тендерних пропозицій, під час здійснення доступу до електронних кабінетів та до електронних поштових скриньок, керування банківськими рахунками, при поданні податкової звітності та замовленні довідок про стан позичкової заборгованості?»; «чи можливо, що вхід до електронних кабінетів та до поштових скриньок, кабінетів керування банківськими рахунками, який здійснено з використанням різного комп`ютерного обладнання, має однакову мережеву адресу вузла в комп`ютерній мережі, побудованої за протоколом IP (Internet Protocol address)?»; «в яких випадках можливий збіг мережевого адресу вузла в комп`ютерній мережі, побудованої за протоколом IP (Internet Protocol address)?»; «у випадку використання одних (спільних) ІР адрес - встановити, чи знаходились ТОВ «ВІРТУМ СТРОЙ» та ТОВ «ХОЗХІМСЕРВІС» при використанні одних (спільних) ІР-адрес за різними адресами та/або за однією адресою? Якщо можливо встановити - вказати відповідні адреси або адресу»; «про що може свідчити збіг мережевого адресу вузла в комп`ютерній мережі, побудованої за протоколом IP (Internet Protocol address)?»], то вони мають ймовірнісний характер настання обставин з невичерпним характером відповідей на них, а, отже, проведення телекомунікаційної експертизи неможливе, у зв`язку з тим, що неможливо визначити її об`єкт, який повинен бути наділеним фізичними, електронними (в тому числі) властивостями, з якого за необхідності можливо буде зняти інформацію;

- Рішення АМК не мотивоване використанням Товариством і іншим учасником торгів одного й того ж комп`ютерного обладнання та одного і того ж самого приміщення під час здійснення доступу до електронних адрес, керуванні банківськими рахунками та поданні податкової звітності, дані обставини не підлягають перевірці в порядку статті 59 Закону, а, отже, і клопотання про проведення вказаної експертизи правомірно відхилено судом першої інстанції.

6.20. Суд апеляційної інстанції вказав, що як зі змісту позовної заяви, так і з доводів апеляційної скарги вбачається, що позивач не використав такого права, яке полягає у спростуванні встановленого Комітетом факту погодженості поведінки учасників під час підготовки та участі у торгах, а зосередився виключно на доведенні відповідності вчинених учасниками дій нормам чинного законодавства. Тобто обставини, на які посилається позивач (яким, на його думку, надана неправильна правова оцінка судом першої інстанції) не є порушенням законодавства України, проте вважаються тими обставинами, які у сукупності стали підставою для кваліфікації дій позивача передбаченими пунктом 4 частини другої статті 6 Закону.

6.21. Суд апеляційної інстанції зазначив, що одночасно з тим, позивачем не заперечується, що між суб`єктами господарювання (учасниками) як до, так і на момент проведення торгів існували:

- сталі господарські відносини;

- одночасне перебування одних і тих же осіб у трудових відносинах із учасниками;

- надання фінансової допомоги;

- використання учасниками одних і тих же IP-адрес;

- комунікація між учасниками;

- синхронність дій учасників у часі під час підготовки та участі в торгах №11;

- уповноваженням учасниками одних і тих же осіб на отримання довідок у період проведення торгів №11.

6.22. Наявність вказаних обставин, на думку суду апеляційної інстанції, призводить до позиціонування цих суб`єктів господарювання не як конкурентів, а як партнерів, які зацікавлені у господарській діяльності один одного, а сама по собі відповідність дій суб`єктів господарювання цивільному, господарському законодавству не може автоматично свідчити про дотримання ним норм та вимог антимонопольного законодавства.

6.23. Досліджуючи наявні у справі докази на предмет підтвердження встановлених відповідачем порушень, апеляційний господарський суд врахував, що такі позивачем не спростовані під час судового розгляду, а наведені в апеляційній скарзі доводи не свідчать про відсутність узгодженості поведінки під час підготовки та участі у торгах, які доведені Комітетом належними доказами у їх сукупності.

7. Межі та порядок розгляду справи судом касаційної інстанції

7.1. Ухвалою Верховного Суду від 19.11.2024, зокрема, відкрито касаційне провадження у справі №910/17150/23 на підставі пунктів 1, 4 частини другої статті 287 ГПК України.

7.2. Розпорядженням заступника керівника Апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 06.12.2024 у зв`язку з відрядженням судді Бенедисюка І.М. призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №910/17150/23, відповідно до якого визначено склад колегії суддів: Малашенкова Т.М. (головуюча), Ємець А.А., Жайворонок Т.М.

7.3. Від представника Товариства ОСОБА_19 10.12.2024 до Суду надійшло клопотання про відкладення судового засідання з наведенням у ньому обставин, які заявник просить визнати поважними.

7.4. Ухвалою Верховного Суду від 10.12.2024, яка занесена до протоколу судового засідання клопотання про відкладення судового розгляду справи задоволено частково та Суд відклав розгляд касаційної скарги на 17.12.2024.

7.5. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

7.6. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

8. Джерела права та акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

8.1. Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства закріплених у частини третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

8.2. Верховний Суд звертає увагу на те, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.

8.3. Касаційне провадження у справі відкрито на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, за змістом якого підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

8.4. При цьому самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначаються підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України (що визначено самим скаржником), покладається на скаржника.

8.5. Отже, відповідно до положень пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

8.6. Верховний Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 21.03.2024 у справі №191/4364/21, ухвалах Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2024 у справі №902/1076/24, від 09.08.2024 у справі №127/22428/21, постанов Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 11.11.2020 у справі №753/11009/19, від 27.07.2021 у справі №585/2836/16-ц, в яких означено, що висновок (правова позиція) - це виклад тлумачення певної норми права (або ряду норм), здійснене Верховним Судом (Верховним Судом України) під час розгляду конкретної справи, обов`язкове для суду та інших суб`єктів правозастосування під час розгляду та вирішення інших справ у разі існування близьких за змістом або аналогічних обставин спору.

8.7. При цьому наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо, обов`язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є незастосування правових висновків, які мали бути застосовані у подібних правовідносинах у справі, в якій Верховних Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається.

8.8. Що ж до визначення подібних правовідносин за пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, то в силу приписів статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19, в якій визначено критерій подібності правовідносин:

- для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", зокрема пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України та пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями;

- з-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими;

- подібність суд касаційної інстанції визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи [див. постанови від 27.03.2018 у справі №910/17999/16 (пункт 32); від 25.04.2018 у справі №925/3/17 (пункт 38); від 16.05.2018 у справі №910/24257/16 (пункт 40); від 05.06.2018 у справі №243/10982/15-ц (пункт 22); від 31.10.2018 у справі №372/1988/15-ц (пункт 24); від 05.12.2018 у справах №522/2202/15-ц (пункт 22) і №522/2110/15-ц (пункт 22); від 30.01.2019 у справі №706/1272/14-ц (пункт 22)]. Це врахування слід розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов`язаних із правами й обов`язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб`єктів (видової належності сторін спору) й об`єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини).

8.9. Скаржник посилається на низку судових рішень Верховного Суду, які вказані у пункті 4.1 цієї постанови, зазначаючи про те, що судами попередніх інстанцій застосовано норми права (приписи статей 6, 50 Закону та пунктів 23, 32 Правил), без урахування висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах.

8.10. Предметом розгляду у цій справі є визнання протиправним і скасування рішення АМК, яким визнано, що позивачем вчинено порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону, у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів.

8.11. Предметом розгляду справи №910/15183/20 було визнання частково недійсним рішення АМК в частині визнання вчинення позивачем порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону.

8.12. Предметом розгляду справи №910/20229/20 було визнання недійсним рішення АМК в частині визнання вчинення позивачами порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону.

8.13. Предметом розгляду справи №910/13451/20 було визнання частково недійсним і скасування рішення АМК в частині визнання вчинення позивачем порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону.

8.14. Верховний Суд виходить з того, що вказані у пунктах 8.10 - 8.13 і ця справа є схожими в частині, що стосується предмету позову (визнання частково недійсним/скасування рішення АМК в частині визнання вчинення позивачами порушення законодавства про захист економічної конкуренції), за однаковим нормативно-правовим регулюванням кваліфікації та притягнення за правопорушення, а саме за пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону.

8.15. Стосовно доводів АМК, викладених у відзиві на касаційну скаргу, слід зазначити, що конструкція правової норми, викладеної у пунктів 5 частини першої статті 296 ГПК України, визначає підставу для закриття касаційного провадження, такого змісту - після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

8.15.1. З огляду на викладене у пунктах 8.10 - 8.14 цієї постанови, відсутні підстави для закриття касаційного провадження в силу приписів пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України.

8.15.2. Також, Суд звертається до правового висновку, викладеного Великою Палатою Верховного Суду від 07.09.2022 у справі №910/22858/17, такого змісту:

« 71. Отже, наведені норми права розрізняють висновки за результатами розгляду касаційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд, та висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. У свою чергу норми ГПК України не поділяють висновків Верховного Суду щодо застосування норм права на ті, що викладені у постановах, якими справу направлено на новий розгляд, та ті, що викладені у постановах, якими завершений розгляд справи. Подібний підхід також відсутній у судовій практиці. Кожна постанова Верховного Суду в силу частини третьої статті 317 ГПК України є остаточною і оскарженню не підлягає, а якщо в ній викладені висновки щодо застосування норми права, то такі висновки підлягають врахуванню іншими судами при вирішенні подібних спорів».

8.16. Верховний Суд виходить з того, що неврахуванням висновку Верховного Суду є саме неврахування висновку щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови.

8.16.1. Неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права, зокрема, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі.

8.16.2. Сама по собі різниця судових рішень не свідчить про безумовне підтвердження незастосування правового висновку.

8.17. Верховний Суд наголошує, що кожна справа є індивідуальною, що обумовлено, окрім правової кваліфікації дій, яку здійснює АМК, так і на підставі тих обставин, фактів, доказів, АМК досліджує та оцінює у своєму рішенні, і які в подальшому досліджуються та оцінюються судом через призму статті 59 Закону.

8.18. Верховний Суд виходить з того, що неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (частина третя статті 311 ГПК України).

8.19. Відповідно до приписів Закону в редакції чинній на дату виникнення спірних правовідносин:

- економічна конкуренція (конкуренція) - це змагання між суб`єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб`єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб`єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб`єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку (абзац другий статті 1);

- антиконкурентними узгодженими діями є узгоджені дії, які призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції (частина перша статті 6);

- антиконкурентними узгодженими діями, зокрема, визнаються узгоджені дії, які стосуються спотворення результатів торгів, аукціонів, конкурсів, тендерів (пункт 4 частини другої статті 6);

- порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції є антиконкурентні узгоджені дії (пункт 1 статті 50);

- порушення законодавства про захист економічної конкуренції тягне за собою відповідальність, встановлену законом (стаття 51);

- за порушення, передбачені, зокрема, пунктом 1 статті 50 цього Закону, накладаються штрафи у розмірі, встановленому частиною другою статті 52 Закону.

8.20. Судом першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, встановлено, що дії позивача кваліфіковано за пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону, у зв`язку з чим на Товариство АМК накладено штраф.

8.21. Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, відмовили у задоволенні позовних вимог, вказавши на відсутність підстав, визначених статтею 59 Закону, для скасування оскаржуваного Рішення АМК.

8.22. Втім, на думку скаржника, суди попередніх інстанцій порушили норми процесуального права та неправильно застосували норми матеріального права, а тому є підстави для скасування оскаржуваних судових рішень і передачі справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

8.23. Товариство вказує, зокрема, таке:

- при розгляді справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органами АМК мають проводитись дії, направлені на всебічне, повне і об`єктивне з`ясування дійсних обставин справи, прав і обов`язків сторін шляхом збирання і аналізу документів, висновків експертів, пояснень осіб, іншої інформації, що є доказом у справі, та в межах своїх повноважень органи АМК приймають рішення у справі, в якому наводяться мотиви його прийняття, зазначаються встановлені органом Комітету обставини справи з посиланням на відповідні докази, а також положення законодавства, якими орган Комітету керувався, приймаючи рішення (постанова Верховного Суду від 30.09.2021 у справі №910/13451/20);

- у постанові Верховного Суду від 28.10.2021 у справі №910/20229/20 наведено такий висновок: «у випадку об`єднання декількох епізодів (правопорушень), які стосуються різних торгів в одному рішенні, Комітетом повинно бути встановлено та доведено наявність ознак протиправного діяння стосовно кожного епізоду (правопорушення) окремо із зазначенням по кожному з них встановлених Комітетом обставин з посиланням на відповідні докази та факти, а також положення законодавства, якими Комітет керувався, приймаючи рішення»;

- наведена вище правова позиція є сталою та послідовною, і вона викладалась Верховним Судом у постановах від 30.09.2021 у справі №910/13451/20 та від 03.02.2022 у справі №910/15183/20.

8.24. Верховний Суд послідовно та неодноразово, зокрема, у постановах від 04.02.2021 у справі №910/17126/19, від 27.01.2022 у справі №910/16243/20, від 09.11.2023 у справі №924/1230/21, від 05.12.2023 у справі №924/1266/21, вказував щодо необхідності здійснення оцінки доказів у справах про оскарження рішень АМК, які стосуються спотворення результатів торгів, у порядку частини другої статті 86 ГПК України, враховуючи вірогідність і взаємний зв`язок доказів у справі у їх сукупності.

8.25. Специфіка спорів щодо оскарження рішень АМК, якими визнано дії учасників торгів антиконкурентними узгодженими діями, які стосуються спотворення результатів таких торгів, полягає у тому, що у кожному конкретному випадку судами першої та апеляційної інстанцій під час розгляду справ з`ясовується питання наявності/відсутності підстав для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів АМК, якими в силу приписів частини першої статті 59 Закону, зокрема, є:

- неповне з`ясування обставин, які мають значення для справи;

- недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими;

- невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи.

8.26. При цьому, відповідне з`ясування наявності/відсутності підстав, дослідження та оцінка доказів, ухвалення судового рішення здійснюється господарськими судами у відповідності до приписів процесуального права.

8.27. Верховний Суд виходить з того, що:

- обов`язок доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи;

- важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішенні справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою;

- стаття 79 ГПК України містить такий стандарт доказування як "вірогідність доказів";

- зазначений стандарт підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надають позивач і відповідач. Тобто з введенням в дію вказаного стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї їх кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу;

- іншими словами, тлумачення змісту статті 79 ГПК України свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були;

- одночасно статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам у цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів);

- таким чином, з`ясування фактичних обставин справи, які входять до кола доказування, має здійснюватися судом із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених статтею 86 ГПК України, щодо відсутності у доказів заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо та їх сукупності в цілому, ураховуючи взаємозв`язок і вірогідність;

- в даному випадку Суд звертається до категорії стандарту доказування та відзначає, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний [постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17]. Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц;

- Верховним Судом неодноразово наголошувалося на тому, що господарським судам першої та апеляційної інстанції під час вирішення справ щодо визнання недійсними рішень АМК про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, зокрема, за антиконкурентні узгоджені дії, які стосуються спотворення результатів торгів та накладення штрафу, належить здійснювати оцінку обставин справи та доказів за своїм внутрішнім переконанням у порядку частини другої статті 86 ГПК України, зокрема, досліджувати також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у справі у їх сукупності;

- Закон не ставить застосування передбачених ним наслідків узгоджених антиконкурентних дій у залежність від "спільної домовленості разом брати участь у торгах з метою усунення конкуренції". Цілком зрозуміло, що така "домовленість" навряд чи може мати своє матеріальне втілення у вигляді письмових угод чи інших документів. А тому питання про наявність/відсутність узгоджених антиконкурентних дій має досліджуватися судами, виходячи з усієї сукупності обставин і доказів, з`ясованих і досліджених у справі, враховуючи їх вірогідність і взаємозв`язок, у відповідності до статті 86 ГПК України. Зазначена правова позиція Верховного Суду є сталою та послідовною. Про необхідність врахування наведеної правової позиції у застосуванні приписів статті 86 ГПК України зазначалося у низці постанов Верховного Суду, зокрема у постановах від 07.11.2019 у справі №914/1696/18, від 13.08.2019 у справі №916/2670/18, від 05.08.2019 у справі №922/2513/18, від 04.02.2021 у справі №910/17126/19, від 23.03.2021 у справі №910/4542/20;

- сукупна оцінка доказів, вказаних АМК у рішенні, може вважатися більш вірогідною для підтвердження узгоджених дій саме позивачем лише у тому випадку, коли вона повністю виключає можливість вірогідності у одночасному існуванні обставин, які, на думку АМК, підтверджують таке узгодження (правова позиція, викладена Верховним Судом у постанові від 19.09.2024 у справі №910/13422/23).

8.28. Застосування приписів статті 86 ГПК України, як норми процесуального права, має загальний (універсальний, абсолютний) характер для усіх справ. Обов`язком суду при розгляді справи є саме дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності, безпосередності дослідження наявних у справі доказів. Тобто, з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих і наявних у справі доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Саме чітке обґрунтування та аналіз є базовими вимогами до судових рішень та важливим аспектом права на справедливий суд.

8.29. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частина перша статті 86 ГПК України).

8.30. При цьому, докази мають відповідати критеріям належності (стаття 76 ГПК України), допустимості (стаття 77 ГПК України), достовірності (стаття 78 ГПК України) та вірогідності (стаття 79 ГПК України).

8.31. Зі змісту оскаржуваних рішень вбачається, що суди попередніх інстанцій дослідили та надали оцінку доказам, наданим учасниками справи, зокрема, доказам, які на думку АМК, свідчили про узгодженість дій Товариства та іншого учасника торгів (дивись розділ 6 цієї постанови).

8.32. Так, Комітет виявив обставини, які свідчать про те, що учасники узгоджували свою поведінку під час підготовки та участі в торгах (дивись пункти 6.4 - 6.16 цієї постанови), зокрема:

- сталі господарські відносини;

- одночасне перебування одних і тих же осіб у трудових відносинах із учасниками;

- надання фінансової допомоги;

- використання учасниками одних і тих же IP-адрес;

- комунікація між учасниками;

- синхронність дій учасників у часі під час підготовки та участі в торгах №11;

- уповноваженням учасниками одних і тих же осіб на отримання довідок у період проведення торгів №11.

8.33. Зі змісту оскаржуваних судових рішень вбачається, що суди попередніх інстанцій оцінили, надані сторонами, докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

8.34. Отже, суди попередніх інстанцій , враховуючи приписи статей 79, 86 ГПК України, дійшли висновку про повноту дослідження АМК обставин справи та доведення фактів, які покладені в основу висновків про вчинення позивачем антиконкурентних узгоджених дій.

8.35. Також, зміст оскаржуваних судових рішень у цій справі свідчить про те, що судами попередніх інстанцій ураховано висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 03.02.2022 у справі №910/15183/20, від 28.10.2021 у справі №910/20229/20, від 30.09.2021 у справі №910/13451/20, виходячи з такого.

8.36. Системний правовий аналіз норм Конституції України (щодо індивідуального характеру юридичної відповідальності стаття 61), Закону України "Про Антимонопольний комітет України" (щодо завдань та повноважень АМК), Закону (щодо меж його застосування), пунктів 23, 32 Правил свідчить про те, що АМК проводить дії, направлені на всебічне, повне і об`єктивне з`ясування дійсних обставин справи, прав і обов`язків сторін; а у рішенні наводяться мотиви рішення, зазначаються встановлені органом АМК обставини справи з посиланням на відповідні докази, а також положення законодавства, якими орган АМК керувався, приймаючи рішення.

8.37. Верховний Суд виходить з того, що АМК у розгляді кожної справи має дотримуватись обов`язку всебічного, повного та об`єктивного з`ясування дійсних обставин справи на підставі доказів.

8.38. Верховний Суд неодноразово зазначав про те, що доведення порушення у вигляді антиконкурентних узгоджених дій ґрунтується на сукупності обставин, які зазначені в мотивувальній частині рішення, а не на окремому поодинокому факті або обставині.

8.39. Верховний Суд виходить з того, що у застосуванні процедурних і процесуальних норм діяльності АМК, як підстави для визнання недійсним або скасування прийнятого органом АМК рішення, необхідно, враховувати положення частини другої статті 59 Закону, відповідно до якої порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для зміни, скасування чи визнання недійсним рішення тільки за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

8.40. Наведена норма свідчить, що підставою для скасування або визнання недійсним рішення органів АМК є порушення або неправильного застосування норм процесуального права за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

8.41. Верховний Суд у постановах від 10.09.2020 у справі №910/23375/17 та від 01.10.2020 у справі №908/540/19 вказав, що підхід до визначення меж обґрунтованості рішення АМК має бути аналогічним тому, який застосовується, зокрема, самими судами у прийнятті судових рішень.

8.42. Судами першої та апеляційної інстанцій у цій справі встановлено, що у Рішенні АМК дії, зокрема, позивача кваліфіковано АМК за ознаками пункту 4 частини другої статті 6 та пункту 1 статті 50 Закону.

8.43. Статтею 6 Закону визначено, що антиконкурентними узгодженими діями є узгоджені дії, які призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції. Антиконкурентними узгодженими діями, зокрема, визнаються узгоджені дії, які стосуються спотворення результатів торгів, аукціонів, конкурсів, тендерів.

8.44. Для кваліфікації дій суб`єкта господарювання як антиконкурентних узгоджених не є обов`язковою умовою наявність негативних наслідків таких дій у вигляді завдання збитків, порушень прав та охоронюваних законом інтересів інших господарюючих суб`єктів чи споживачів, оскільки достатнім є встановлення самого факту погодження конкурентної поведінки, яка може мати негативний вплив на конкуренцію.

8.45. Крім того, недосягнення суб`єктами господарювання мети, з якою вони узгоджують власну конкурентну поведінку, з причин та обставин, що не залежать від їх волі, не є підставою для встановлення відсутності правопорушення, передбаченого статтею 6 Закону.

8.46. Для визнання АМК вчиненим порушення законодавства про захист економічної конкуренції достатнім є встановлення й доведення наявності наміру суб`єктів господарювання погодити (скоординувати) власну конкурентну поведінку, зокрема, шляхом обміну інформацією під час підготовки тендерної документації, що, у свою чергу, призводить або може призвести до переваги одного з учасників під час конкурентного відбору з метою визначення переможця процедури закупівлі. Узгоджена поведінка учасників торгів не відповідає суті конкурсу та призводить до спотворення результатів торгів.

8.47. Верховним Судом неодноразово висловлювалася правова позиція, що є сталою та послідовною, відповідно до якої у застосуванні статей 1, 5, 6 Закону, змагальність під час торгів забезпечується таємністю інформації. З огляду на зміст змагальність учасників процедури закупівлі передбачає самостійні та незалежні дії (поведінку) кожного з них, обов`язок готувати свої пропозиції окремо, без обміну інформацією.

8.48. Суд систематично наголошував на тому, що недосягнення суб`єктами господарювання мети, з якою вони узгоджують власну конкурентну поведінку, з причин та обставин, що не залежать від їх волі, не є підставою для встановлення відсутності правопорушення, передбаченого статтею 6 Закону. Адже, аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що конкурентне законодавство не ставить застосування передбаченої ним відповідальності за порушення цього законодавства у залежність від наявності у суб`єкта господарювання вини в будь-якій формі.

8.49. За приписами статті 3 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» основним завданням названого Комітету є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині, зокрема, здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб`єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції.

8.50. Для реалізації завдань, покладених на Антимонопольний комітет України, в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі утворюються територіальні відділення Антимонопольного комітету України, повноваження яких визначаються названим Комітетом у межах його компетенції. Повноваження територіальних відділень Антимонопольного комітету України визначаються цим Законом, іншими актами законодавства (частини перша та друга статті 12 Закону України «Про Антимонопольний комітет України»).

8.51. Водночас згідно з частиною другою статті 7 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» до повноважень саме Антимонопольного комітету України та його територіальних органів належать, зокрема: прийняття передбачених законодавством про захист економічної конкуренції розпоряджень та рішень за заявами і справами про надання дозволу на узгоджені дії, концентрацію, надання висновків, попередніх висновків стосовно узгоджених дій, концентрації, висновків щодо кваліфікації дій відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції.

8.52. Верховний Суд неодноразово зазначав про те, що відповідно до частини першої статті 40 Господарського кодексу України державний контроль за дотриманням антимонопольно-конкурентного законодавства, захист інтересів підприємців та споживачів від його порушень здійснюються АМК відповідно до його повноважень, визначених законом.

8.53. За таких обставин, саме АМК є органом до повноважень якого належить здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб`єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення та припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції, в тому числі законодавства про захист від недобросовісної конкуренції.

8.54. Дискреційні повноваження органу АМК не повинні використовуватися ним свавільно, а суд повинен мати можливість переглянути рішення, прийняті на підставі реалізації цих дискреційних повноважень, що є запобіжником щодо корупції та свавільних рішень в умовах максимально широкої дискреції державного органу [правова позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена у постанові від 02.07.2019 у справі №910/23000/17].

8.55. У зазначеній постанові Велика Палата Верховного Суду наголосила на важливості дотримання принципу належного врядування та унеможливлення свавільного використання дискреційних повноважень, що орган АМК має врахувати при ухваленні рішень.

8.56. При цьому Верховний Суд вчергове звертає увагу на те, що рішення АМК має бути максимально вичерпним, ґрунтовним, повинно розкривати мотиви його ухвалення.

8.57. При розгляді справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органами АМК мають проводитись дії, направлені на всебічне, повне і об`єктивне з`ясування дійсних обставин справи, прав і обов`язків сторін шляхом збирання і аналізу документів, висновків експертів, пояснень осіб, іншої інформації, що є доказом у справі, та в межах своїх повноважень органи АМК приймають рішення у справі, в якому наводяться мотиви його прийняття, зазначаються встановлені органом АМК обставини справи з посиланням на відповідні докази, а також положення законодавства, якими орган АМК керувався, приймаючи рішення. Така правова позиція викладена і у постанові Верховного Суду від 08.07.2021 зі справи №915/1889/19 (пункт 6.25 постанови).

8.58. Суд наголошує, що саме на орган АМК покладено обов`язок навести відповідні докази у своєму рішенні, на підставі яких орган дійшов висновку про обставини справи, а суд покликаний дослідити та оцінити наведені органом докази, і, в разі їх підтвердження, вони можуть бути достатніми для висновків органу, викладених у Рішенні АМК. Близька за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.04.2021 зі справи №910/17929/19, від 03.02.2022 у справі №910/15183/20 (пункт 6.27 постанови).

8.59. Суд зазначає про те, що законодавчими приписами хоч і не регламентовано чіткого обов`язку АМК щодо викладення структури рішення АМК (останній не зобов`язаний давати детальну відповідь на кожен аргумент особи, яка бере участь у справі, а межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру порушення), однак Суд наголошує, що рішення АМК має бути максимально вичерпним, ґрунтовним та повинно розкривати заявникові мотиви його ухвалення. Обов`язком АМК при розгляді справи є саме дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. Тобто, з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Близька за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 08.09.2022 у справі №910/20229/20.

8.60. Верховним Судом також неодноразово наголошувалося на тому, що з огляду на завдання та основні засади господарського судочинства, закріплені у статті 2 ГПК України, перевірка правильності кваліфікації дій позивача щодо порушення ним законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону (щодо кожного інкримінованого порушення окремо) перебуває поза межами компетенції суду, визначеної статтею 59 Закону. Аналіз норм статей 124, 19 Конституції України, статті 59 Закону, норм процесуального права, які закріплені в ГПК України щодо компетенції суду, дає підстави для висновку, що останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу.

8.61. Отже, до повноважень органів АМК віднесено здійснення розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, встановлення та кваліфікації правопорушення, в тому числі й об`єктивної його сторони. А на суд покладено обов`язок перевірки дотримання органом АМК вимог законодавства та прийняття ним рішення на підставі, у спосіб та у межах повноважень, передбачених законодавством України, та, за наявності/доведеності/обґрунтованості підстав, передбачених статтею 59 Закону, - змінити, скасувати чи визнати недійсним рішення АМК, з урахуванням доводів та меж заявлених позивачем вимог [близька за змістом правова позиція суду є послідовна та викладена, зокрема, і в постанові Верховного Суду від 15.04.2021 зі справи №910/17929/19].

8.62. Отже, з огляду на те, що викладення структури змісту рішення АМК не регламентовано законодавчими приписами, межі обґрунтованості рішення АМК можуть бути різними в залежності від характеру порушення, його кваліфікуючих ознак, водночас воно (рішення) повинно розкривати мотиви його ухвалення, а також містити перелік доказів, з яких виходив орган АМК.

8.63. У свою чергу суд у розгляді спору про визнання недійсним/скасування/зміну рішення АМК має дослідити та оцінити наведені АМК докази, і, в разі їх підтвердження, дійти висновку щодо достатності/недостатності висновків, викладених у такому рішенні.

8.64. З огляду на встановлену Комітетом у Рішенні АМК сукупність фактів у їх взаємозв`язку, суди попередніх інстанцій дійшли заснованого на законі висновку про те, що встановлені обставини у своїй сукупності та взаємозв`язку з точки зору вірогідності надають можливість встановити мотиви його прийняття саме в частині доведення наявності ознак протиправного діяння стосовно кожного епізоду (правопорушення) і не можуть вважатися випадковим збігом обставин чи наслідком об`єктивних чинників та підтверджують узгоджену поведінку, зокрема позивача. Таким чином, Рішення АМК ґрунтується на висновках, зроблених на підставі встановлених фактів та обставин, які є достатніми для висновку про узгоджену поведінку позивача, що стосується спотворення результатів торгів.

8.65. Суди попередніх інстанцій на виконання припису статті 59 Закону проаналізували зміст оскаржуваного рішення АМК, перевірили дотримання АМК вимог законодавства, дослідили та оцінили наведені сторонами доводи та аргументи, докази, дійшли висновку про повноту дослідження АМК дійсних обставин справи, можливість встановити мотиви його прийняття, які можуть бути достатніми для висновків органу, викладених у Рішенні АМК і не встановили підстав, передбачених статтею 59 Закону для визнання недійсним Рішення АМК у частині, що стосується Товариства.

8.66. Зміст оскаржуваних судових рішень свідчить про те, що висновки судів попередніх інстанцій не є узагальненими, а містять належні висновки щодо оцінки та перевірки відповідності змісту Рішення АМК викладеним вимогам в контексті інкримінованих позивачу порушень антимонопольного законодавства, судами попередніх інстанцій не з`ясовані обставини існування підстав для визнання протиправним і скасування Рішення АМК у частині, що стосується порушення органом АМК положень статті 59 Закону та Правил розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

8.67. Верховний Суд виходить з того, що оскаржувані судові рішення не суперечать правовим висновкам, проаналізованих і/або наведених у цьому розділі постанови Суду.

8.68. Верховний Суд вчергове зазначає, що неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права, зокрема, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі.

8.69. Відмінність у судових рішеннях зумовлена не неправильним (різним) застосуванням норми та не свідчить про те, суд в застосував норму інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив), а неоднаковою фактично-доказовою базою, тобто за інших обставин, встановлених попередніми судовими інстанціями, і за іншими поданими сторонами та оціненими судами доказами, у залежності від яких (обставин і доказів) й прийнято судове рішення.

8.70. Наведені у касаційній скарзі доводи фактично зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій стосовно оцінки доказів і встановлених на їх підставі обставин, та спрямовані на доведення необхідності переоцінки цих доказів та встановленні інших обставин у тому контексті, який, на думку скаржника, свідчить про наявність підстав для визнання оспорюваного Рішення АМК протиправним у частині, що стосується Товариства.

8.71. Верховний Суд наголошує, що у справі, яка розглядається, суд апеляційної інстанції надав оцінку всім наданим сторонами доказам, до переоцінки яких у силу приписів статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції вдаватись не може, оскільки, встановлення обставин справи, дослідження доказів та надання правової оцінки цим доказам є повноваженнями судів першої й апеляційної інстанцій, що передбачено статтями 73-80, 86, 300 ГПК України.

8.72. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційний суд не встановив, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 зі справи №373/2054/16-ц).

8.73. Товариством не мотивовано та не доведено, що суди попередніх інстанцій порушили норми процесуального права щодо порядку надання та отримання доказів (стаття 80 ГПК України), та/або встановлення обставин, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих (стаття 77 ГПК України), неналежних (стаття 76 ГПК України), недостовірних (стаття 78 ГПК України) чи невірогідних (стаття 79 ГПК України) доказів.

8.74. З огляду на викладене, доводи касаційної скарги в частині підстави касаційного оскарження передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України не знайшли свого підтвердження.

8.75. Що ж до посилань скаржника на пункт 4 частини другої статті 287 та пункт 3 частини третьої статті 310 ГПК України, то слід зазначити таке.

8.76. Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

8.77. Так, скаржник вказує, що в ході розгляду справи Товариство наголошувало на необхідності проведення у цій справі судової експертизи та подавало до суду відповідне клопотання, яке, на думку скаржника, було необґрунтовано відхилено.

8.78. Втім, зі змісту оскаржуваних судових рішень вбачається, що суд першої інстанції навів відповідні обґрунтування відхилення клопотання про призначення судової експертизи та суд апеляційної інстанції перевірив законність і обґрунтованість вказаного судового рішення суду першої інстанції (дивись пункти 6.18 - 6.19 цієї постанови).

8.79. Верховний Суд виходить також з того, що ініціатором цього господарського спору стало Товариство, яке є позивачем і в силу приписів частини першої статті 74 повинен довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог, а відповідно до статті 101 ГПК України мав право подати суду висновок експерта, складений на його замовлення.

8.80. Також Верховний Суд бере до уваги статтю 13 ГПК України, відповідно до частин третьої та четвертої якої кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

8.81. Крім того, в силу статті 104 ГПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу.

8.82. Суд акцентує, що, переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію "суду права", а не "факту", отже, відповідно до статті 300 ГПК України перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи.

8.83. Верховний Суд в силу імперативних положень частини другої статті 300 ГПК України позбавлений права самостійно досліджувати, перевіряти та переоцінювати докази, самостійно встановлювати по-новому фактичні обставини справи, певні факти або їх відсутність.

8.84. Отже, підстави касаційного оскарження, наведені скаржником у касаційній скарзі, у цьому випадку, не отримали підтвердження, а тому підстави для скасування оскаржуваних судових рішень та передачі справи на новий розгляд до суду першої інстанції відсутні.

8.85. Верховний Суд бере до уваги та вважає прийнятними доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу, в тій частині, яка узгоджується з вказаними вище міркуваннями Верховного Суду, наведеними у цій постанові.

8.86. Верховний Суд окремо вважає за необхідне вказати, що у прийнятті даної постанови керується й принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 09.11.2004 у справі "Науменко проти України", від 19.02.2009 у справі "Христов проти України", від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у даній справі скаржником не зазначено й не обґрунтовано.

8.87. Верховний Суд зазначає, що повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок і недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень, наявність яких скаржником у цій справі аргументовано не доведено.

8.88. Слід зазначити, що в силу приписів частини другої статті 309 ГПК України формальні порушення не можуть бути підставою для скасування з формальних міркувань правильного по суті і законного рішення.

8.89. Верховний Суд, враховуючи рішення ЄСПЛ від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" та від 28.10.2010 у справі "Трофимчук проти України", зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

9. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

9.1. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.

9.2. За змістом частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

9.3. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі, не підтвердилися та не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, а тому касаційну скаргу позивача слід залишити без задоволення.

10. Судові витрати

10.1. Судовий збір сплачений у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції покладається на скаржника, оскільки, Верховний Суд касаційну скаргу позивача залишає без задоволення, а судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 129, 300, 308, 309, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ХОЗХІМСЕРВІС» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 06.06.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.09.2024 у справі №910/17150/23 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Т. Малашенкова

Суддя А. Ємець

Суддя Т. Жайворонок