Ухвала

від 19.12.2024 по справі 910/18544/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

19 грудня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/18544/21 (910/9699/23)

Верховний Суд у складі суддів Касаційного господарського суду:

Васьковського О.В. - головуючого, Білоуса В.В., Погребняка В.Я.

розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс" в особі уповноваженої особи засновника - Генерального директора ОСОБА_1

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.02.2024

та рішення Господарського суду міста Києва від 21.08.2023

у справі № 910/18544/21 (910/9699/23)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс» в особі уповноваженої особи засновника - Генерального директора ОСОБА_1

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод Київкомбікорм»

2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Буддевелопмент Київ»

3. Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Вінстар»

про визнання недійсним Договору поруки за попереднім договором купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Грандісон» від 11.06.2019

у межах справи № 910/18544/21

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Буддевелопмент Київ»

про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод Київкомбікорм», ?

ВСТАНОВИВ:

07.11.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс» в особі уповноваженої особи засновників Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод Київкомбікорм» - ОСОБА_1 (далі - ТОВ «Комплекс Агромарс», скаржник) через підсистему «Електронний суд» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.02.2024 та рішення Господарського суду міста Києва від 21.08.2023 у справі № 910/18544/21 (910/9699/23) в порядку статей 286-289 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) з клопотанням про поновлення строку на касаційне оскарження.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 910/18544/21 (910/9699/23) визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Васьковського О.В., судді - Білоуса В.В., судді - Погребняка В.Я., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 08.11.2024.

Ухвалою Верховного Суду від 20.11.2024 визнано неповажними наведені Товариством з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс» в особі уповноваженої особи засновника - Генерального директора ОСОБА_1 підстави для поновлення строку на касаційне оскарження постанови Північного апеляційного господарського суду від 21.02.2024 та рішення Господарського суду міста Києва від 21.08.2023 у справі № 910/18544/21 (910/9699/23), касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс" в особі уповноваженої особи засновника - Генерального директора ОСОБА_1 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.02.2024 та рішення Господарського суду міста Києва від 21.08.2023 у справі № 910/18544/21 (910/9699/23) залишено без руху, надано строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення ухвали, шляхом надання клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження з наведенням інших підстав для його поновлення та надати відповідні докази на підтвердження цих підстав.

02.12.2024 через систему «Електронний Суд» від скаржника надійшла заява про усунення недоліків касаційної скарги.

Клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження обґрунтоване зокрема тим, що позивачем у справі є саме уповноважена особа засновників - фізична особа ОСОБА_1, так останній у статусі уповноваженої особи засновників є самостійним учасником провадження і виступає в якості фізичної особи, яка набула відповідного статусу у справі, а тому ОСОБА_1, як уповноважена особа засновників не отримував повного тексту постанови Північного апеляційного господарського суду від 21.02.2024 у справі №910/18544/21 (910/9699/23) та не був залучений до участі у справі в підсистемі ЄСІТС «Електронний Суд». Наявність у ОСОБА_1 статусу керівника Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс» (відповідача) не суперечить його окремому статусу як позивача (уповноваженої особи засновників), а тому вимагає направлення повного тексту до особистого кабінету фізичної особи. Скаржник зазначає, що станом на момент подання касаційної скарги й дотепер він не отримував повного тексту постанови, який складений лише 26.02.2024, що додатково свідчить про її невручення ОСОБА_1 в день судового засідання.

Перевіривши касаційну скаргу з урахуванням заяви про усунення недоліків касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на наступне.

Статтею 129 Конституції України передбачено, що однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Відповідно до частини першої статті 288 Господарського процесуального кодексу України, касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно з цією процесуальною нормою суд касаційної інстанції у кожному випадку повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску строку, оцінки доводів щодо причин їх пропуску, зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску такого строку.

За змістом статті 6 Конвенції з прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен при вирішенні питання щодо прав та обов`язків має право на справедливий і відкритий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, визначеним законом.

Відповідно до статті 17 Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

ЄСПЛ зазначив, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (див. mutatis mutandis рішення у справі «Пономарьов проти України».

Відповідно до частини 1 статті 11 ГПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права, складовою якого є юридична визначеність.

Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (див. de Rada Cavanilles v. Spain, рішення від 28.10.1998, Reports 1998 -VIII, с. 3255, § 45, Peretyaka and Sheremetyev v. Ukraine, № 17160/06 та № 35548/06, § 34, ЄСПЛ, від 21.12.2010)

Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (Diya 97 v. Ukraine, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21.10.2010).

У справі "Устименко проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що сама концепція "поважних причин" не є чіткою, тому для національних судів ще важливішим було вказати причини свого рішення про поновлення пропущеного строку і відновлення провадження у справі заявника.

Так, як убачається з Єдиного державного реєстру судових рішень, оскаржувана постанова апеляційного господарського суду у даній справі ухвалена 21.02.2024 (повний текст судового рішення складено - 26.02.2024), а отже, останній день оскарження постанови за приписами частини першої статті 288 ГПК України, припадає на 18.03.2024.

За інформацією, отриманою з автоматизованої системи документообігу суду КП "ДСС", документ в електронному вигляді: стаття 282 ГПК Постанова (повний текст) від 21.02.2024 у справі № 910/18544/21 (910/9699/23) (суддя Доманська М.Л.) надіслано в Електронний кабінет одержувача: ТОВ «Комплекс Агромарс» в особі уповноваженої особи засновника-Генерального директора ОСОБА_1. Документ доставлено в Електронний кабінет одержувача: 27.02.2024 о 22:24. Дата отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до Електронного кабінету особи: 27.02.2024 о 22:25.

Однак, касаційну скаргу на оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції надіслано 07.11.2024, що свідчить про пропуск процесуального строку.

Згідно з частиною першою статті 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.

Зі змісту наведеної правової норми вбачається, що законодавець не передбачив обов`язок суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було пропущено та чи підлягає він поновленню.

Тобто, для поновлення процесуального строку суд має встановити наявність об`єктивно непереборних обставин, які перешкоджали вчасному зверненню зі скаргою на судове рішення, у зв`язку з чим заявник має довести суду їх наявність та непереборність, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавчо закріплених процесуальних строків.

Фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків є, по суті, пільгою, яка може застосовуватися як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється суть чіткого встановлення законодавцем кожного з процесуальних строків (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.10.2018 у справі № 5/452/06).

Можливість поновлення судом касаційної інстанції пропущеного строку не є необмеженою, а вирішення цього питання пов`язується із наявністю поважних причин пропуску строку.

Так, колегія суддів звертає увагу скаржника на те, що в цій справі позивачем у справі є Товариство з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс» в особі уповноваженої особи засновника - Генерального директора ОСОБА_1

Оскаржувана постанова Північного апеляційного господарського суду від 21.02.2024 ухвалена за результатом розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс» в особі уповноваженої особи засновника - Генерального директора ОСОБА_1

У постанові від 25 вересня 2024 року у справі № 490/9587/18 (провадження № 14-29цс24) Велика Палата Верховного Суду вказала, що «позивач (заявник, третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору) із великим ступенем зацікавленості повинен проявляти інтерес про хід розгляду судом ініційованої ним справи або відповідного судового провадження. У разі відсутності обставин непереборної сили ігнорування позивачем (заявником) протягом тривалого періоду часу провадження, відкритого за його позовною заявою (заявою, скаргою), свідчить про недобросовісну поведінку та порушення основоположних засад цивільного процесу».

Отже, під час поновлення пропущеного процесуального строку на вчинення певної процесуальної дії, суд повинен враховувати, що на позивача як ініціатора судового розгляду покладається обов`язок цікавитися перебігом розгляду його справи з метою, зокрема, належного користування своїми процесуальними правами.

Відповідно до частини першої статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Нормами статті 4 цього Закону передбачено, що судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.

У цій справі оскаржувану постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.02.2024, в Єдиному державному реєстрі судових рішень забезпечено надання загального доступу 28.02.2024, тобто скаржник мав об`єктивну можливість знати про результат розгляду справи.

Крім того, скаржник як позивач достовірно знав про наявність справи, яку він сам ініціював, проте не вживав заходів, щоб дізнатися про стан відомого йому судового провадження, що й призвело до порушення строку на касаційне оскарження рішення суду апеляційної інстанції.

Докази виникнення обставин непереборної сили, які унеможливили своєчасне звернення до суду з касаційною скаргою, як і докази, що свідчили б про добросовісну реалізацію скаржником своїх процесуальних прав та належне виконання процесуальних обов`язків, зокрема вчинення усіх можливих та залежних від нього дій, спрямованих на своєчасне подання касаційної скарги в матеріалах касаційної скарги відсутні.

Згідно з частиною першою статті 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, за невиконання цих вимог судом можуть бути застосовані заходи впливу передбачені ст. 292 ГПК України.

Праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (рішення ЄСПЛ від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії», заява № 11681/85, пункт 35, від 16 лютого 2017 року у справі «Каракуця проти України», заява № 18986/06)».

Таким чином, як органи державної влади, так і суб`єкти господарювання та громадяни поставлені законом у рівні умови, у зв`язку з чим вибіркове надання господарським судом суб`єктивних переваг одним господарюючим суб`єктам перед іншими учасниками судового процесу призведе до порушення вищевказаного конституційного принципу, що є неприпустимим.

Вказані обставини свідчать, що можливість подання касаційної скарги у встановлений строк залежала виключно від волевиявлення та дій самого скаржника.

Зважаючи на викладене, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що у клопотанні про поновлення строку (після усунення недоліків) не наведено достатнього обґрунтування поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження, а також не зазначено об`єктивних непереборних обставин, що стали причиною його пропуску строку, у зв`язку з чим колегія суддів визнає наведені підстави неповажними та відмовляє у його задоволенні.

Європейський суд з прав людини зазначив, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями.

Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби (див. рішення Суду у справі "Мушта проти України", no. 8863/06, від 18.11.2010).

Умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomes de la Torre v. Spain" від 19 грудня 1997 року).

За приписами абзацу 2 частини третьої статті 292 Господарського процесуального кодексу України, якщо заяву (про поновлення пропущеного строку) не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 293 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані судом неповажними.

Враховуючи наведене, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду приходить до висновку про те, що наведені у заяві про поновлення строку на касаційне оскарження підстави для поновлення строку на касаційне оскарження є неповажними і як наслідок про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс» в особі уповноваженої особи засновника - Генерального директора ОСОБА_1

На підставі викладеного та керуючись статтями 3, 234, 235, 255, 287, 288 ,292, 293 Верховний Суд, -

У Х В А Л И В:

1.Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс» в особі уповноваженої особи засновника - Генерального директора ОСОБА_1 в задоволенні клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження постанови Північного апеляційного господарського суду від 21.02.2024 та рішення Господарського суду міста Києва від 21.08.2023 у справі № 910/18544/21 (910/9699/23).

2.Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс» в особі уповноваженої особи засновника - Генерального директора ОСОБА_1 на Північного апеляційного господарського суду від 21.02.2024 та рішення Господарського суду міста Києва від 21.08.2023 у справі № 910/18544/21 (910/9699/23).

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий О.В. Васьковський

Судді В.В. Білоус

В.Я. Погребняк