Ухвала

від 17.12.2024 по справі 917/92/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

17 грудня 2024 року

м. Київ

cправа № 917/92/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Васьковського О. В. - головуючого, Білоуса В. В., Погребняка В. Я.,

за участі секретаря судового засідання Аліференко Т.В.

розглянув касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Зайдекс АУ"

на постанову Східного апеляційного господарського суду (головуючий - Россолов В. В., судді: Хачатрян В.С., Склярук О.І.) від 07.10.2024

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІТО-ЛЕК" (ухвалою від 04.08.2022 замінено на процесуального правонаступника Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Сіфанта")

до Полтавського обласного комунального підприємства "Полтавафарм"

про визнання банкрутом.

Учасники справи:

представник кредитора (Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Сіфанта") - Борисенко Д.В., адвокат;

представник боржника - не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

1. 11.05.2021 Господарський суд Полтавської області ухвалив відкрити за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІТО-ЛЕК" провадження у справі про банкрутство Полтавського обласного комунального підприємства "Полтавафарм" (далі - Боржник) за правилами Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ), ввести процедуру розпорядження майном, мораторій на задоволення вимог кредиторів та призначити розпорядника майна Боржника арбітражного керуючого Приходька Д.В. тощо.

09.11.2023 (після низки ухвал про заміну розпорядника майна Боржника) Господарський суд Полтавської області ухвалив призначити розпорядником майна Боржника арбітражного керуючого Терещенка О.В. тощо.

2. 24.04.2024 голова комітету кредиторів - ТОВ "ФК "Сіфанта" та розпорядник майна Боржника арбітражний керуючий Терещенко О.В. подали клопотання про відкладення розгляду звіту розпорядника майна Боржника до липня 2024 року та про витребування у в.о. директора Боржника Дмитренка В.П. інформації про діяльність Боржника, рух коштів на розрахункових рахунках, отримані прибутки, починаючи з листопада 2023 року, та рентабельність підприємства боржника за 2023-2024 роки.

Клопотання обґрунтовано неможливістю проведення аналізу фінансового стану Боржника та вирішення про перехід до іншої процедури банкрутства через неподання керівником Боржника інформації про діяльність Боржника, рух коштів на рахунках, отримані прибутки починаючи з листопада 2023 року та рентабельність підприємства.

3. 25.04.2024 Господарський суд Полтавської області постановив: відхилити клопотання розпорядника майна та голови комітету кредиторів в частині відкладення розгляду звіту розпорядника майна Боржника до липня 2024 року, задовольнити таке клопотання в іншій частині і витребувати у в.о. директора Боржника Дмитренка В.П. інформацію про діяльність Боржника, рух коштів на розрахункових рахунках, отримані прибутки, починаючи з листопада 2023 року та рентабельність підприємства за 2023-2024 роки; а також припинити процедуру розпорядження майном Боржника, визнати його банкрутом та відкрити ліквідаційну процедуру з призначенням ліквідатором Боржника арбітражну керуючу Сергієнко Т.Г.

4. Судове рішення про задоволення клопотання мотивоване відсутністю відповіді від керівника Боржника Дмитренка В.П. на неодноразову вимогу розпорядника майна Боржника Терещенка О. В. надати документи фінансово-господарської діяльності підприємства Боржника.

В частині рішення про визнання Боржника банкрутом постанова мотивована закінченням строку судової процедури розпорядження майном Боржника, однак відсутністю прийнятого зборами кредиторів Боржника рішення щодо подальшої процедури банкрутства Боржника та ненаданням клопотання про продовження строку процедури розпорядження майном у межах граничних строків, попри наявність ознак банкрутства Боржника (недостатність вартості майна боржника), його неспроможність відновити свою платоспроможність за допомогою процедури санації та реструктуризації і погасити встановлені у порядку, визначеному КУзПБ, грошові вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури. В частині призначення ліквідатора Боржника постанова мотивована відповідністю вимогам закону кандидатури арбітражної керуючої Сергієнко Т.Г., від якої надійшла заява зі згодою на участь у цій справі, для призначення ліквідатором Боржника.

5. 07.10.2024 Східний апеляційний господарський суд за результатами розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Сіфанта" постановив; частково задовольнити цю скаргу, скасувати постанову Господарського суду Полтавської області від 25.04.2024 в частині припинення процедури розпорядження майном Боржника, повноважень розпорядника майна Терещенка О. В., визнання Боржника банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури, призначення ліквідатора Боржника тощо; в іншій частині постанову Господарського суду Полтавської області від 25.04.2024 залишити без змін, а справу направити до суду першої інстанції на стадію розпорядження майном.

6. Судове рішення мотивовано передчасністю висновків місцевого суду щодо визнання Боржника банкрутом та відкриття відносно нього ліквідаційної процедури, оскільки завершення процедури розпорядження майном має відбуватися не тільки через сплив визначеного для проведення цієї процедури строку, а передусім після встановлення реальних даних щодо неплатоспроможності боржника, тоді як неможливо повною мірою оцінити активи Боржника та прийняти рішення щодо подальших процедур у справі про банкрутство через неповну інформацію та незавершену інвентаризацію активів Боржника, про що розпорядник майна повідомив в клопотанні про відтермінування розгляду звіту щодо активів підприємства у зв`язку з тим, що комітету кредиторів не було надано вичерпну інформацію, а керівник Боржника, Дмитренко В.П., не подав необхідні відомості про діяльність підприємства, рух коштів на рахунках, прибутки з листопада 2023 року та рентабельність підприємства, що унеможливлює провести повноцінний аналіз фінансового стану Боржника.

При цьому апеляційний суд зауважив, що місцевий суд не дослідив повною мірою наявні докази, що стосуються фінансового стану Боржника, зокрема, не було належно встановлено неплатоспроможність Боржника шляхом аналізу співвідношення активів і пасивів.

7. 30.10.2024 кредитор Боржника, Товариство з обмеженою відповідальністю "Зайдекс АУ", подало касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 07.10.2024 і залишити в силі постанову Господарського суду Полтавської області від 25.04.2024.

8. 19.11.2024 Суд ухвалив відкрити касаційне провадження за скаргою Товариство з обмеженою відповідальністю "Зайдекс АУ" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 07.10.2024 і призначити розгляд касаційної скарги у відкритому судовому засіданні на 17.12.2024.

9. Дослідивши доводи касаційної скарги та матеріали справи, Суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття касаційного провадження у справі з огляду на таке.

10. В Україні визнається і діє принцип верховенства права, одним з елементів якого є принцип правової визначеності.

Ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а, отже, системність і послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Суб`єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.

Отже, правові норми та судова практика підлягають застосуванню таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для учасників цивільного обороту в Україні.

При цьому, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України").

У рішенні ЄСПЛ від 02.03.1987 у справі "Monnell and Morris v. the United Kingdom" (§ 56) зазначалося, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них.

Отже, право на касаційне оскарження не є безумовним, а тому встановлення законодавцем особливостей щодо доступу до касаційного суду не є обмеженням в отриманні судового захисту, оскільки це викликано особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість та єдність судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду". При цьому процесуальні обмеження зазвичай вводяться для забезпечення ефективності судочинства, а право на доступ до правосуддя, як відомо, не є абсолютним правом, і певні обмеження встановлюються законом з урахуванням потреб держави, суспільства чи окремих осіб.

11. Розгляд цієї справи здійснюється відповідно до положень Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), відповідно до пунктів 1, 2, 3, 4 частини другої статті 287 якого підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

- якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

- якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

- якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

- якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

12. Кредитор Боржника, Товариство з обмеженою відповідальністю "Зайдекс АУ", обґрунтовуючи підстави для касаційного оскарження постанови апеляційного суду у цій справі з посиланням на положення пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, зазначив про неправильне застосування апеляційним судом положень статей 44, 49 КУзПБ, помилкове врахування цим судом висновків Верховного Суду, викладених в постанові у справі № 904/4790/21, згідно з якими в такій справі мали місце інші підстави для ухвалення рішення про перехід до ліквідаційної процедури боржника, однак неврахування правової позиції Верховного Суду щодо застосування зазначених норм права, викладеної у постановах від 13.02.2024 у справі № 916/2740/21, від 10.07.2024 у справі № 922/2315/16, від 27.01.2022 у справі № 17/04/05/10-01-14-05-08/4129 (пункт 61), від 22.04.2021 у справі № 918/420/16 (пункти 50, 58):

- щодо права суду за відсутності рішення зборів кредиторів боржника, але за наявності обставин (після закінчення термінів визначених КУзПБ щодо тривалості процедури розпорядження майном, за наявності ознак банкрутства та за відсутності пропозицій щодо санації боржника), прийняти постанову про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури за власною ініціативою, тоді як у нормах КУзПБ закріплено граничний строк проведення процедури розпорядження майном боржника;

- щодо права суду застосовувати загальні процесуальні норми з метою забезпечення права на справедливий суд в розумінні строків розгляду справи і забезпечення балансу інтересів кредиторів та боржника під час судового провадження у разі тривалого здійснення провадження у справі про банкрутство через неможливість його завершення із застосуванням спеціальних норм законодавства про банкрутство, суд має право застосувати.

13. За змістом пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України оскарження судових рішень з підстави, зазначеної в цій нормі, можливе за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

14. Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де є схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (подібний висновок викладено у пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі №696/1693/15-ц).

15. Позиція щодо критеріїв подібності правовідносин конкретизована Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19, згідно з висновками в якій при окресленні алгоритму та визначенні критеріїв подібності правовідносин у справах, необхідним насамперед є визначення, які правовідносини є спірними (з урахуванням обставин кожної конкретної справи). Тоді як вимога процесуальних законів встановлювати "тотожність" та абсолютну однаковість справ при визначені подібності є необов`язковою, терміни "подібний" та "тотожній", тощо, є відмінними.

Тобто предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях, після чого застосувати змістовий критерій порівняння (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків сторін спору), а за необхідності - також суб`єктний і об`єктний критерії, які матимуть значення у випадках, якщо для застосування норми права, яка поширюється на спірні правовідносини, необхідним є специфічний суб`єктний склад цих правовідносин або їх специфічний об`єкт. Тож з метою застосування відповідних приписів процесуального закону не будь-які обставини справ є важливими для визначення подібності правовідносин.

16. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.03.2023 у справі № 154/3029/14-ц також зазначила, що правові висновки Верховного Суду не мають універсального характеру для всіх без винятку справ.

17. З огляду на різноманітність суспільних правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, з урахуванням фактичних обставин, які встановлюються судами на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин та оцінку релевантності та необхідності застосування правових висновків суду касаційної інстанції в кожній конкретній справі.

18. Таким чином, подібність правовідносин означає, зокрема, схожість суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин).

19. Проаналізувавши наведені скаржником підстави касаційного оскарження з посиланням на положення пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, та на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 13.02.2024 у справі № 916/2740/21, від 10.07.2024 у справі № 922/2315/16, від 27.01.2022 у справі № 17/04/05/10-01-14-05-08/4129, від 22.04.2021 у справі № 918/420/16, на які скаржник посилається як на такі, що сформульовані у подібних зі спірними у цій справі правовідносинами, та неврахування яких апеляційним судом при ухваленні оскаржуваної постанови у цій справі стверджує скаржник (пункт 12), Суд зазначає про таке.

20. Щодо висновків Верховного Суду в постановах від 10.07.2024 у справі № 922/2315/16, від 27.01.2022 у справі № 17/04/05/10-01-14-05-08/4129, Суд зазначає, що предметом розгляду та правової кваліфікації в зазначених справах стало питання закриття провадження у справі про банкрутство такого особливого суб`єкта провадження у справі про банкрутство як державне підприємство та застосування у цих справах положень пункту 2 розділу ІІІ "Прикінцеві та Перехідні положення" Закону України "Про визнання таким, що втратив чинність Закон України "Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації" (що набрав чинності з 20.10.2019) - щодо законодавчих обмежень на застосування процедур санації та ліквідації у справі про банкрутство державних підприємств.

Тоді як у цій справі суб`єктом провадження у справі про банкрутство є Боржник - комунальне підприємство, а предметом розгляду та правової кваліфікації згідно з оскаржуваною постановою апеляційного суду та скасованої нею ухвали суду першої інстанції - підстави для припинення судом процедури розпорядження майном та визнання боржника банкрутом з відкриттям відносно нього ліквідаційної процедури.

Зважаючи на цей висновок, посилання скаржника на викладені в постановах від 10.07.2024 у справі № 922/2315/16, від 27.01.2022 у справі № 17/04/05/10-01-14-05-08/4129, однак не враховані апеляційним судом при ухваленні оскаржуваної постанови висновки Верховного Суду не можуть розглядатися як підстави за правилами пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України касаційного оскарження ухваленої у цій справі постанови апеляційного суду, оскільки висновки у зазначених постановах зроблені щодо правовідносин, які не є подібними до правовідносин у цій справі через неподібність: суб`єктів провадження у зазначених справах про банкрутство, порушених у цих справах питань та їх матеріально-правих підстав, застосованих норм, а також встановлених фактичних обставин з відповідним суб`єктом провадження, розглянутим питанням, застосованими нормами та фактичними обставинами у цій справі.

21. Щодо посилання скаржника на висновки Верховного Суду в постанові від 10.07.2024 у справі № 922/2315/16, Суд також зауважує, що ухвалюючи постанову у зазначеній справі, Верховний Суд скасував оскаржувані судові рішення попередніх інстанцій (ухвалу Господарського суду Харківської області від 14.09.2023 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 24.01.2024 про відмову у задоволенні заяви Національної академії аграрних наук України про закриття провадження у справі про банкрутство Державного підприємства "Дослідне господарство "Борки" Інституту овочівництва і баштанництва Національної академії аграрних наук України), а справу направив на новий розгляд до суду першої інстанції. При цьому Верховний Суд виходив з передчасності висновків в оскаржуваних рішеннях судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для дослідження та надання оцінки обставинам щодо тривалості процедури розпорядження майном боржника на момент ухвалення оскаржуваного судового рішення та вирішення питання щодо подальшої судової процедури відносно боржника.

Направлення справи на новий розгляд за наведених підстав означає, що питання застосування до відповідного боржника подальшої судової процедури у справі про банкрутство ще не було предметом розгляду, оцінки та правової кваліфікації Верховним Судом, а, отже, й не означає остаточне формування правового висновку Верховного Суду з відповідного питання у такій справі та в судових рішеннях в ній.

22. Щодо висновків Верховного Суду в постановах від 13.02.2024 у справі № 916/2740/21, від 22.04.2021 у справі № 918/420/16, Суд зазначає, що предметом розгляду та правової кваліфікації в зазначених справах, так само як і в цій справі стало застосування положень статей 44, 49 КУзП та підстави для припинення судом процедури розпорядження майном та визнання боржника банкрутом з відкриттям відносно нього ліквідаційної процедури за відсутності прийнятого зборами кредиторів у межах строку дії розпорядження майном рішення щодо введення наступної процедури і подальшого здійснення провадження у справі про банкрутство та в умовах необхідності проведення судом у справі підсумкового засідання через сплив законодавчо встановлених строків процедури розпорядження майном боржника.

Згідно з мотивами та висновками Верховного Суду в зазначених справах застосування положень статей 44, 49 КУзП та підстави для визнання відповідного боржника банкрутом з відкриттям відносно нього ліквідаційної процедури тощо за відсутності прийнятого зборами кредиторів у межах строку дії розпорядження майном рішення щодо введення наступної процедури і подальшого здійснення провадження у справі про банкрутство, кваліфікувались та оцінювались:

- за обставин належного проведення в таких справах розпорядником майна аналізу фінансово-господарського стану, інвестиційної та іншої діяльності, становища на ринку боржника (справа № 916/2740/21), подання розпорядником майна звіту за результатами аналізу фінансово-господарської діяльності боржника (справа № 918/420/16); а також здійснення дослідження та оцінки судами в таких справах відповідних доказів;

- здійснення судами співставлення обсягу виявлених активів відповідного боржника та зобов`язань (аналізу співвідношення активів і пасивів), встановлення судами недостатності майна боржника для задоволення вимог кредиторів, неплатоспроможності відповідного підприємства (справа № 916/2740/21), а також встановлення судами неспроможності боржника відновити свою платоспроможність (справа № 918/420/16).

Тобто, при ухваленні судових рішень у справах № 916/2740/21, № 918/420/16, висновки Верховного Суду були сформульовані за обставин завершення та належного проведення у справах аналізу фінансово-господарського стану боржника співставлення активів і пасивів та здійснення судами оцінки та встановлення обсягу виявлених наявних активів відповідного боржника та зобов`язань, недостатності майна боржника для задоволення вимог кредиторів, неплатоспроможності відповідного підприємства.

23. Між тим у цій справі таких обставин встановлено не було, а суди попередніх інстанцій, ухвалюючи як оскаржувану постанову, так і скасовану нею постанову, виходили, зокрема з таких встановлених обставин:

- призначення чинного розпорядника майна Боржника арбітражного керуючого Терещенка О.В. ухвалою Господарського суду Полтавської області від 09.11.2023 (після низки ухвал про неодноразову заміну розпорядника майна Боржника та спливу двох з половиною років після ухвалення цим судом 11.05.2021 про відкриття провадження у справі про банкрутство);

- неодноразового повідомлення суду розпорядником майна Боржника арбітражним керуючим Терещенком О.В. (у клопотаннях від 12.12.2023, від 29.02.2024, від 18.03.2024) про неможливість провести та завершити належним чином інвентаризацію майна Боржника, здійснити аналіз фінансово-господарської діяльності Боржника через несвоєчасну передачу документації та матеріалів справи щодо Боржника попереднім розпорядником майна арбітражним керуючим Гриценком І. І., через великий обсяг майна Боржника, відсутність транспортних засобів, відсутність первинних бухгалтерських документів щодо дебіторської заборгованості та заборгованості із заробітної плати перед колишніми працівниками;

- повідомлення розпорядником майна Боржника арбітражним керуючим Терещенком О.В. у поданому ним разом з протоколом комітету кредиторів від 23.04.2024 звіті про вжиті ним заходи в ході процедури розпорядження майном Боржника, а саме про отримання відповідей на направлені ним запити (від Головного ДПС України в Полтавській області про рахунки Боржника, проведені перевірки, Держпродспоживслужби в Полтавській області про відсутність реєстрації у Божника самохідних машин, Головного сервісного центру МВС України в Полтавській області про наявність реєстрації за Боржником транспортних засобів);

- схвалення комітетом кредиторів згідно з протоколом від 23.04.2024 звіту розпорядника майна Боржника арбітражного керуючого Терещенка О.В. про проведену роботу з 09.11.2023 до 23.04.2024 та ухвалення рішення щодо звернення до суду з клопотанням про відкладення розгляду зазначеного звіту до липня 2024 року (у зв`язку з неподачею керівником підприємства Дмитренком В.П. інформації про діяльність Боржника, рух коштів на рахунках, отримані прибутки, починаючи з листопада 2023 року, та рентабельність підприємства), що було подане до суду та підтримано в судовому засіданні 25.04.2024 представником голови комітету кредиторів (ТОВ "Сіфанта") та розпорядником майна.

За наведених обставин апеляційний суд у цій справі встановив неможливість провести у цій справі повноцінний аналіз фінансового стану Боржника через недостатність відомостей про активи та пасиви Боржника, бездіяльність директора Боржника в наданні відповідної інформації та документації (пункт 6), через що здійснити відповідну об`єктивну оцінку неможливо.

24. Зважаючи на цей висновок та вищенаведене, посилання скаржника на викладені в постановах від 13.02.2024 у справі № 916/2740/21, від 22.04.2021 у справі № 918/420/16 висновки Верховного Суду як безпідставно не враховані апеляційним судом при ухваленні оскаржуваної постанови, не можуть розглядатися як підстави за правилами пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України касаційного оскарження ухваленої у цій справі постанови апеляційного суду, оскільки висновки в постановах у зазначених справах зроблені щодо правовідносин, які не є подібними до правовідносин у цій справі через неподібність встановлених фактичних обставин в зазначених справах з фактичними обставинами у цій справі.

25. Згідно з пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався Скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

Зазначена норма процесуального права спрямована на формування усталеної судової практики вирішення господарських спорів, що виникають із подібних правовідносин, а її застосування судом касаційної інстанції є запорукою дотримання принципу правової визначеності.

26. З огляду на викладене, Суд дійшов висновку, що посилання скаржника на те, що суд апеляційної інстанцій застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у перелічених у касаційній скарзі постановах Верховного Суду (пункт 12), в ході судового розгляду не знайшли свого підтвердження, а доводи касаційної скарги фактично зводяться до незгоди з висновками апеляційного суду в оскаржуваній постанові у цій справі та спрямовані на доведення необхідності їх переоцінки у тому контексті, який, на думку скаржника, свідчить про наявність підстав для залишення в силі скасованої апеляційним судом протилежної постанови суду першої інстанції про визнання Боржника банкрутом.

27. З огляду на викладене, враховуючи, що визначені скаржником підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, не знайшли свого підтвердження, Суд доходить висновку про наявність підстав для закриття провадження за касаційною скаргою на постанову Східного апеляційного господарського суду від 07.10.2024 у цій справі.

Керуючись статтями 233, 234, 235 пунктом 5 частини першої статті 296 Господарського процесуального кодексу України, Суд

УХВАЛИВ :

Касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Зайдекс АУ" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 07.10.2024 у справі № 917/92/21 закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О. В. Васьковський

Судді В. В. Білоус

В. Я. Погребняк