Ухвала

від 19.12.2024 по справі 904/1037/24

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

19 грудня 2024 року

м. Київ

cправа № 904/1037/24

Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Малашенкової Т.М.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Технохімреагент» (далі - ТОВ «Технохімреагент», скаржник)

на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.07.2024

та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 19.11.2024

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Технохімреагент» до Публічного акціонерного товариства «Арселорміттал Кривий Ріг»

про стягнення заборгованості за договором поставки

та за зустрічним позовом Публічного акціонерного товариства «Арселорміттал Кривий Ріг»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Технохімреагент»

про стягнення неустойки в розмірі 139 257,65 грн.

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Технохімреагент» 10.12.2024 через «Електронний суд» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить: скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 19.11.2024 повністю; скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.07.2024 у справі №904/1037/24 частково, у частині задоволення зустрічного позову; закрити провадження у справі за зустрічним позовом.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.12.2024 для розгляду касаційної скарги у справі №904/1037/24 визначено колегію суддів у складі: Малашенкової Т.М. - головуючої, Ємця А.А., Жайворонок Т.Є.

Перевіривши дотримання форми та змісту касаційної скарги на відповідність вимогам статті 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), Верховний Суд встановив таке.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 287 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Згідно з частиною другою статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

Приписами частини 3 статті 311 ГПК України передбачено, що неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Згідно з пунктами 1, 4 частини третьої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, зокрема якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу; або суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України у касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

Касаційний господарський суд звертає увагу скаржника, що в разі оскарження судового рішення суду на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник має зазначити про відсутність такого висновку щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а у випадку оскарження на підставі 4 частини другої статті 287 ГПК України зазначити підставу касаційного оскарження з урахуванням частини першої, третьої статті 310 ГПК України.

Так, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. Крім того, у цьому випадку необхідно чітко вказати норму права (з посиланням на статтю, частину, абзац тощо), яку суд неправильно застосував в оскаржуваному судовому рішенні; навести висновок щодо застосування цієї норми права в оскаржуваному судовому рішенні; навести висновок щодо її застосування у постанові Верховного Суду, зазначити дату її прийняття та номер справи; обґрунтувати подібність правовідносин у справі, що розглядається, та у справі, в якій Верховний Суд виклав свій висновок.

При цьому, обґрунтовуючи подібність правовідносин як обов`язкової умови для виникнення підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктами 1-3 частини другої статті 287 ГПК, необхідно враховувати, що подібність правовідносин визначається за відповідними критеріями.

Велика Палата Верховного Суду виходить з того, що подібність правовідносин потрібно оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими. У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними, а тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і в разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів (пункти 25, 26, 31 постанови від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19).

Так, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.

Якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо недослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів, та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, або інші порушення норм процесуального права передбачені частиною першою статті 310 ГПК України, то в цьому разі у касаційній скарзі має вказати пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України та має бути конкретно зазначено, з вказівкою на частину першу або/та третю статті 310 ГПК України.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень, наведений в частині другій статті 287 ГПК України, є вичерпним.

Отже, системний аналіз наведених положень ГПК України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої статті 287 ГПК України у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини другої статті 287 ГПК України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

Суд касаційної інстанції в силу приписів статті 300 ГПК України переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Таким чином, процесуальний закон покладає на скаржника обов`язок зазначати у касаційній скарзі про неправильне застосування яких конкретно норм матеріального та/або порушення норм процесуального права припустилися суди нижчих інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень та чітко визначити конкретну підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення, передбаченої (передбачених) статтею 287 ГПК України, з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Крім того, скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, або обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судами попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях, або наявність пунктів 3, 4 частини другої статті 287 ГПК України.

ТОВ «Технохімреагент» у касаційній скарзі вказує, зокрема, на статтю 162 ГПК України яку неправильно застосовано судами, а також вважає, що суд апеляційної інстанції встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

Проте, скаржник, не зазначає підставу касаційного оскарження з урахуванням статті 310 ГПК (конкретна її частина/частини та конкретний її пункт/пункти) з відповідним посиланням на відповідний пункт, відповідної частини статі 287 ГПК України у разі, якщо вважає, що суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

З огляду на принципи диспозитивності, рівності, змагальності та межі касаційного перегляду закріплені у статті 300 ГПК України, Суд не наділений повноваженнями доповнювати касаційну скаргу міркуваннями та підставами, які скаржник не навів у її тексті.

Суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 300 ГПК України).

Таким чином, враховуючи доводи касаційної скарги, скаржнику слід виконати вимоги пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України та визначити підставу касаційного оскарження з урахуванням частини третьої статті 310 ГПК (конкретний її пункт) з відповідним посиланням на конкретний пункт частини другої статті 287 ГПК України, якщо вважає, що судом порушено норми процесуального права та суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

Верховний Суд роз`яснює, що у разі не усунення вищевказаного недоліку касаційної скарги у встановлений судом строк, касаційну скаргу буде повернуто на підставі частини п`ятої статті 292 ГПК України.

Також згідно з пунктом 2 частини четвертої статті 290 ГПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави для звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Відповідно до частини другої статті 123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України «Про судовий збір».

За приписами підпункту 5 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» ставку судового збору за подання касаційної скарги на рішення господарського суду встановлено в розмірі 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

Згідно з частиною першої статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

У підпункті 1 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» ставку судового збору за подання позовної заяви майнового характеру було встановлено: 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до частини третьої статті 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Приписами статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024» прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01 січня 2024 року визначений у розмірі 3 028,00 грн.

У поданій касаційній скарзі ТОВ «Технохімреагент» просить:

«- скасувати Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 19.11.2024 року повністю;

- скасувати Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.07.2024 у справі «№04/1037/24 частково, у частині задоволення зустрічного позову;

- закрити провадження у справі за зустрічним позовом».

Як вбачається зі змісту судових рішень з цієї справи, які містяться в Єдиному державному реєстрі судових рішень, ТОВ «Технохімреагент» звернулося до суду з позовною заявою (з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 11.06.2024) до Публічного акціонерного товариства «Арселорміттал Кривий Ріг» (далі - ПАТ «Арселорміттал Кривий Ріг»), в якій просив суд стягнути заборгованість в розмірі 2 019 948,00 грн, 3 % річних в розмірі 25 619,32 грн, інфляційні втрати в розмірі 46 362,27 грн.

23.04.2024 до суду від ПАТ «Арселорміттал Кривий Ріг» надійшла зустрічна позовна заява, в якій просив стягнути з ТОВ «Технохімреагент» неустойку в розмірі 139 257,65 грн.

Господарський суд Дніпропетровської області рішенням від 24.07.2024 у справі №904/1037/24 первісні позовні вимоги задовольнив частково. Стягнув з ПАТ «Арселорміттал Кривий Ріг» на користь ТОВ «Технохімреагент» заборгованість в розмірі 2 019 948,00 грн, 3% річних в розмірі 25 185,12 грн, інфляційні втрати в розмірі 46 362,27 грн та судовий збір в розмірі 25 097,94 грн. В решті позовних вимог за первісним позовом відмовив. Зустрічні позовні вимоги задовольнив частково. Стягнув з ТОВ «Технохімреагент» на користь ПАТ «Арселорміттал Кривий Ріг» неустойку в розмірі 119 363,70 грн та судовий збір в розмірі 2 076,34 грн. В решті позовних вимог за зустрічним позовом відмовив. У порядку частини 11 статті 238 та частини 11 статті 129 ГПК України провів зустрічні зарахування сум, що підлягають стягненню за первісним та зустрічним позовами. Зарахував зустрічні позовні вимоги ПАТ «Арселорміттал Кривий Ріг» до ТОВ «Технохімреагент» про стягнення неустойки в розмірі 119 363,70 грн та судовий збір в розмірі 2 076,34 грн в рахунок погашення частини первісних позовних вимог ТОВ «Технохімреагент» до ПАТ «Арселорміттал Кривий Ріг» про стягнення заборгованості в розмірі 2 019 948,00 грн, 3% річних в розмірі 25 185,12 грн, інфляційних втрат в розмірі 46 362,27 грн та судового збору в розмірі 25 097,94 грн. Після проведення зустрічних зарахувань грошових сум та судового збору, що підлягають до стягнення за первісним і зустрічним позовами: Стягнув з ПАТ «Арселорміттал Кривий Ріг» на користь ТОВ «Технохімреагент» заборгованість в розмірі 1 972 131,69 грн та судовий збір в розмірі 23 021,60 грн.

Не погодившись із зазначеним рішенням до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулося ТОВ «Технохімреагент», в якій просило скасувати рішення від 24.07.2024 частково, в частині стягнення неустойки в розмірі 119 363,70 грн за зустрічним позовом та закрити провадження у справі за зустрічним позовом.

Центральний апеляційний господарський суд постановою від 19.11.2024 апеляційну скаргу ТОВ «Технохімреагент» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.07.2024 у справі №904/1037/24 залишив без задоволення. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.07.2024 у справі №904/1037/24 залишив без задоволення.

З урахуванням викладеного, беручи до уваги те, що сплата судового збору залежить від вимог скаржника та ураховуючи оскарження ТОВ «Технохімреагент» судових рішень в частині задоволення зустрічного позову, а тому при поданні касаційної скарги, через «Електронний суд» в електронній формі, ураховуючи вимогу майнового характеру та законодавче обмеження ставки судового збору за подання позовної заяви майнового характеру, скаржник мав сплати судовий збір, з урахуванням коефіцієнту 0,8, у сумі 4 844,80 грн (3 028 грн х 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб у 2024 році х 200 % х 0,8).

Так, до касаційної скарги поданої через «Електронний суд» додано, зокрема:

« 5. Платіжна інструкція 4037.pdf.», яка є платіжною інструкцію від 09.12.2024 №4037 про сплату судового збору в сумі 4 844,80 грн.

Верховний Суд відзначає, що надана через «Електронний суд» платіжна інструкція від 09.12.2024 №4037 про сплату судового збору у розмірі 4 844,80 грн у форматі «pdf» за відсутності відміток на ній, коли саме вказаний документ одержаний банком та коли саме ним проведений, не свідчить про сплату судового збору та не є належним доказом його сплати.

Верховний Суд відзначає й те, що перевіркою сплати судового збору та його зарахування, відповідно до службової записки від 17.12.2024 №4433/1/22-24, згідно з виписками Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві, за період з 09 грудня 2024 року по 17 грудня 2024 року на рахунок UA288999980313151207000026007, відкритий за кодом класифікації доходів бюджету 22030102 «Судовий збір (Верховний Суд, 055)», судовий збір, згідно з платіжною інструкцією від 09 грудня 2024 року №4037 на суму 4 844,80 грн (чотири тисячі вісімсот сорок чотири грн 80 коп.), від Товариства з обмеженою відповідальністю «Технохімреагент» не надходив.

За таких обставин Верховний Суду дійшов висновку, що всупереч зазначеним вимогам до касаційної скарги не додано належних документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку та розмірі,

Верховний Суд відзначає, що твердження про сплату судового збору має бути доведено суду доказами відповідно до частини першої статті 73 ГПК України, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи, які відповідають статям 76- 79 ГПК України щодо достовірності, належності і допустимості, а саме щодо сплати судового збору.

Враховуючи викладене вище, Верховний Суд зазначає, що з метою усунення допущеного недоліку оформлення касаційної скарги скаржнику слід надати докази сплати судового збору у розмірі 4 844,80 грн, який має бути перерахований за актуальними реквізитами, щодо сплати судового збору за подачу касаційної скарги до Верховного Суду на час вчинення такої дії або докази такого зарахування, сплачені за платіжною інструкцією від 09.12.2024 №4037 відповідно до приписів статей 73, 76-79 ГПК України щодо достовірності, належності і допустимості доказів.

Згідно з частиною другою статті 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Відповідно до частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

З огляду на викладене касаційна скарга ТОВ «Технохімреагент» підлягає залишенню без руху на підставі частини другої статті 292 ГПК України, із наданням скаржникові строку для усунення зазначених вище недоліків, шляхом надання:

касаційної скарги в новій редакції та зазначити підставу касаційного оскарження з урахуванням частини третьої статті 310 ГПК України (конкретний її пункт/пункти) з відповідним посиланням на відповідний пункт відповідної частини статті 287 ГПК України, якщо вважає, що судом порушено норми процесуального права та суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів;

документа на підтвердження сплати судового збору за вимогу майнового характеру в розмірі 4 844,80 грн, який має бути перерахований за реквізитами рахунку для зарахування до Державного бюджету України судового збору за розгляд справ Верховним Судом (Касаційним господарським судом), які розміщені на сайті Судова влада України та є актуальними на час вчинення дії або докази такого зарахування, сплачені за платіжною інструкцією від 09.12.2024 №4037.

Матеріали з усуненням недоліків касаційної скарги слід подати в Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у встановлений цією ухвалою строк, а також надати суду докази надіслання копії цих матеріалів іншим учасникам справи.

Суд також вважає за необхідне звернути увагу скаржника на те, що неусунення названих недоліків протягом установленого строку матиме наслідок повернення касаційної скарги на підставі частини п`ятої статті 292 ГПК України, виходячи з вищенаведеного.

Керуючись статтями 123, 174, 234, 235, 290, 291, 292 ГПК України, статтею 4 Закону України «Про судовий збір», Верховний Суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Технохімреагент» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.07.2024 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 19.11.2024 у справі №904/1037/24 - залишити без руху.

2. Надати Товариству з обмеженою відповідальністю «Технохімреагент» строк для усунення недоліків касаційної скарги тривалістю 10 днів з дня вручення копії цієї ухвали. Повідомити скаржника про можливість подати до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду документи про усунення недоліків через «Електронний суд» або поштою на адресу: м. Київ, вул. О. Копиленка, 6.

3. Роз`яснити Товариству з обмеженою відповідальністю «Технохімреагент», що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційну скаргу буде повернуто на підставі частини п`ятої статті 292 ГПК України.

4. Верховний Суд звертає увагу, що із введенням в дію Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов`язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами» від 29.06.2023 № 3200-IX: передбачені процесуальні наслідки недотримання вимог статті 6 ГПК України; суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя Т. Малашенкова