Постанова

від 11.12.2024 по справі 22/20б/2011

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2024 року

м. Київ

cправа № 22/20б/2011

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Огородніка К. М.- головуючого, Жукова С. В., Картере В. І.

за участю секретаря судового засідання Ксензової Г. Є.

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк»

на ухвалу Господарського суду Луганської області від 01.08.2024

та постанову Східного апеляційного господарського суду від 30.09.2024

у справі № 22/20б/2011

за заявою Сорокинського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області

до Комунального підприємства «Житлово - експлуатаційна контора № 11 м.Краснодону»

про визнання банкрутом

Представники сторін в судове засідання не з`явились, про дату, місце та час розгляду справи повідомлені належним чином

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад встановлених судами обставини справи про банкрутство

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 28.04.2011 порушено провадження у справі № 22/20б/2011 про банкрутство боржника - Комунального підприємства «Житлово - експлуатаційна контора №11 м.Краснодону» (далі - Підприємство, Боржник) у порядку вимог Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» в редакції Закону від 30.06.1999 № 784-XIV (далі - Закон про банкрутство № 784-XIV).

Ухвалою від 26.05.2011 суд, зокрема, ввів процедуру розпорядження майном Боржника, призначив розпорядником майна арбітражного керуючого Чугунову В. О.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 16.08.2011 затверджено реєстр вимог кредиторів у справі у складі вимог таких кредиторів:

- Управління Пенсійного фонду України (далі - ПФУ) в місті Краснодоні Луганської області в розмірі 1 777 714, 53 грн;

- Краснодонської об`єднаної державної податкової інспекції (далі - ОДПІ) Луганської області, в розмірі 1 160 493, 25 грн;

- Публічного акціонерного товариства «Трест Луганськшахтопроходка» в розмірі 13 107, 87 грн;

- Товариства з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об`єднання» Краснодонський район електричних мереж в розмірі 2630, 99 грн.

Постановою Господарського суду Луганської області від 13.09.2011 у справі №22/20б/2011 Боржника визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру строком на 12 місяців (до 13.09.2012), ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Чугунову В. О., яку зобов`язано провести ліквідаційну процедуру й за її підсумками подати до суду звіт, ліквідаційний баланс банкрута та інші матеріали відповідно до вимог статті 32 Закону про банкрутство № 784-XIV.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 20.09.2012 визнано обґрунтованими грошові вимоги ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» в особі філії «Відділення ПАТ Промінвестбанк в м.Луганськ» до банкрута в розмірі 958 281, 22 грн, які забезпечено заставою майна Боржника.

З 19.01.2013 набрав чинності Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» в редакції від 22.12.2011 № 4212-VІ (далі - Закон про банкрутство № 4212)

Впродовж розгляду цієї справи господарським судом здійснено заміну кредиторів:

- Управління ПФУ в місті Краснодоні Луганської області замінено на його правонаступника - Управління ПФУ в місті Краснодоні та Краснодонському районі Луганської області (ухвала суду від 13.12.2012), якого замінено на правонаступника - Краснодонське об`єднане управління ПФУ Луганської області (ухвала суду від 11.04.2016), якого замінено на правонаступника - Сорокинське об`єднане управління ПФУ Луганської області (ухвала суду від 07.12.2017);

- Краснодонську ОДПІ Головного управління Міндоходів у Луганській області замінено на її правонаступника - Краснодонську об ОДПІ Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області (ухвала суду від 29.06.2016), яку замінено на правонаступника - Луганську об` ОДПІ Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області (ухвала суду від 10.10.2016), яку замінено на правонаступника - Головне управління Державної фіскальної служби у Луганській області (ухвала суду від 12.11.2018) яку замінено на правонаступника - Головне управління Державної податкової служби у Луганській області (ухвала суду від 01.04.2021).

Тими ж ухвалами суд зобов`язав ліквідатора банкрута внести відповідні зміни до реєстру вимог кредиторів.

У той же час строк ліквідаційної процедури у справі та повноваження ліквідатора Чугунової В. О. місцевий господарський суд неодноразово продовжував (ухвали суду від 09.08.2012, від 12.03.2013, від 17.09.2013, від 11.03.2014).

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 03.07.2014 призначено розгляд справи у засіданні суду на 18.09.2014, але у призначений час засідання суду не відбулося, у зв`язку з проведенням Антитерористичної операції на території Луганської області.

Розпорядженням Вищого господарського суду України від 02.04.2015 № 18-р відновлено роботу Господарського суду Луганської області за адресою: м.Харків, проспект Леніна, 5.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 02.04.2015 розгляд справи відкладено, частково відновлено матеріали втраченої справи №22/20б/2011 про банкрутство Підприємства, продовжено строк ліквідаційної процедури у справі та повноваження ліквідатора Чугунової В. О.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 14.05.2015 справу №22/20б/2011 передано за підсудністю до Господарського суду Луганської області.

Згідно з довідкою Господарського суду Луганської області від 28.04.2015 №178 справа №22/20б/2011 про банкрутство Підприємства вважається втраченою, що зафіксовано Актом експертної комісії цього суду № 1 від 03.04.2015.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 20.05.2015 справу призначено до розгляду у судовому засіданні.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 07.12.2017 відновлено матеріали справи № 22/20б/2011 про банкрутство Підприємства в частині ухвал цього суду згідно переліку, а також постанови суду від 13.09.2011 про визнання Боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.

При цьому ухвалами Господарського суду Луганської області від 09.06.2015, від 16.07.2015, від 20.10.2015, від 01.12.2015, від 09.02.2016, від 05.04.2016, від 05.07.2016, від 04.10.2016, від 06.12.2016, від 02.03.2017, від 01.06.2017, від 19.09.2017, від 07.12.2017, від 01.03.2018, від 07.06.2018, від 07.08.2018, від 23.10.2018, від 21.11.2018, від 22.01.2019, від 28.02.2019, від 11.04.2019, від 04.07.2019 та від 19.09.2019 відкладено розгляд справи у засіданні суду, у зв`язку з неявкою представників кредиторів та ліквідатора банкрута.

Крім того, місцевий господарський суд неодноразово попереджав арбітражного керуючого Чугунову В. О., що у разі систематичного невиконання нею вимог суду щодо надання витребуваних відомостей та документів про проведення ліквідаційної процедури та не прибуття у призначені судові засідання, провадження у справі №22/20б/2011 про банкрутство Підприємства може бути закрито відповідно до пункту 12 статті 83 Закону № 4212 та статті 231 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), а також попереджено ліквідатора та кредиторів про те, що до них можуть бути застосовані заходи процесуального примусу у вигляді штрафу та постановлено окрему ухвалу (ухвали суду від 07.08.2018, від 23.10.2018, від 21.11.2018, від 22.01.2019, від 28.02.2019, від 11.04.2019, від 04.07.2019 та від 19.09.2019).

У цьому зв`язку у суду виникла необхідність заміни ліквідатора у справі, тож відповідно до приписів частини першої статті 114 Закону про банкрутство №4212 суд звернувся із запитами до Автоматизованої системи з відбору кандидатів на призначення арбітражного керуючого у справах про банкрутство (далі - Автоматизована система) для автоматичного визначення кандидатури арбітражного керуючого для подальшого призначення ліквідатором банкрута у цій справі №22/20б/2011.

У відповідь надійшли Довідки з пропозиціями кандидатур арбітражних керуючих Стрельченка Р.А. та Годовиченка Д. В., яким було запропановано надати заяву про згоду на виконання повноважень ліквідатора банкрута або письмово повідомити про відмову від призначення його ліквідатором банкрута у справі № 22/20б/2011 (ухвали суду від 04.07.2019 та від 19.09.2019).

Визначені автоматизованою системою арбітражні керуючі Стрельченко Р.А. та Годовиченко Д. В. не надали до суду заяв про бажання взяти участь у справі № 22/20б/2011 у статусі ліквідатора Підприємства.

21.10.2019 вступив в дію Кодекс України з процедур банкрутства від 18.10.2018 № 2597-VIII (далі - КУзПБ), який з цього моменту застосовується у справі.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 24.03.2020 у справі №22/20б/2011 відсторонено Чугунову В.О. від виконання повноважень ліквідатора Підприємства та зобов`язано членів комітету кредиторів відповідно до частини восьмої статті 48 КУзПБ надати суду пропозицію щодо кандидатури арбітражного керуючого для призначення ліквідатором банкрута у справі.

Ухвалами Господарського суду Луганської області від 07.11.2019, від 21.01.2020 від 24.03.2020, від 26.05.2020, від 21.07.2020, від 06.10.2020, від 03.12.2020, було зобов`язано комітет кредиторів надати до суду пропозицію щодо кандидатури арбітражного керуючого для призначення ліквідатором банкрута Підприємства у справі № 22/20б/2011

Від кредитора ТОВ «ЛЕО» надійшов лист від 02.12.2020 № 01-19/2/449, у якому зазначено, що вся документація по справі № 22/20б/2011 залишилися на тимчасово непідконтрольній Україні території, тому у нього відсутня інформація щодо до складу комітету кредиторів. Також кредитор вказав, що не отримував жодного разу від кредиторів та/або від ініціюючого кредитора повідомлень з визначеним часом, датою та місцем проведення засідання комітету кредиторів у цій справі. З огляду на зазначене, кредитор просив суд визначити кандидатуру арбітражного керуючого для призначення керуючим санацією у цій справі за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.

Оскільки пропозиції комітету кредиторів щодо кандидатури ліквідатора відсутні, суд повторно звернувся із запитом до Автоматизованої системи для визначення кандидатури арбітражного керуючого з метою призначення ліквідатором Підприємства у цій справі №22/20б/2011.

На запит суд отримав Довідку від 24.02.2021 з пропозицією кандидатури арбітражного керуючого Фоменко М. С., якій було запропоновано надати заяву про згоду (чи про відмову) від призначення ліквідатором Підприємства у справі №22/20б/2011, а також було зобов`язано комітет кредиторів надати до суду пропозицію щодо кандидатури арбітражного керуючого для призначення ліквідатором банкрута у цій справі (ухвала суду від 22.02.2021).

Визначений автоматизованою системою арбітражний керуючий Фоменко М. С. надала до суду заяву від 25.03.2021 № 01-27 про відмову від участі в якості ліквідатора Підприємства у справі № 22/20б/2011.

Ураховуючи відсутність клопотання комітету кредиторів або окремих кредиторів щодо кандидатури арбітражного керуючого для призначення ліквідатором банкрута та приписи частини першої статті 28 КУзПБ, суд повторно звернувся із запитами до Автоматизованої системи для визначення кандидатури арбітражного керуючого з метою призначення ліквідатора банкрута у справі №22/20б/2011.

У відповідь на запит суд отримав Довідки, згідно з якими запропоновано кандидатури арбітражних керуючих: Дарієнка О. В., Смолова К. В. та Мороз В. В., яким суд запропонував надати заяву про згоду (чи відмову) від призначення ліквідатором у справі №22/20б/2011 про банкрутство Підприємства відповідно до приписів частини другої статті 28 КУзПБ, а також було зобов`язано комітет кредиторів надати до суду пропозиції щодо кандидатури арбітражного керуючого для призначення ліквідатором банкрута у цій справі (ухвали суду від 25.05.2021, від 27.07.2021, від 28.09.2021).

На адресу суду надійшли від заяви Дарієнка О. В. (від 31.05.2021 №02-20б/56) та Мороз В.В. (від 04.10.2021 №042/02-01), а також лист Смолова К.В . (від 04.08.2021 №01-21/101), у яких арбітражні керуючі повідомили про відмову від участі у справі № 22/20б/2011 у статусі ліквідатора банкрута.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 20.01.2022 розгляд справи було призначено у засіданні суду на 03.03.2022, яке не відбулося у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

Ухвалами Господарського суду Луганської області від 07.11.2019, від 21.01.2020 від 24.03.2020, від 26.05.2020, від 21.07.2020, від 06.10.2020, від 03.12.2020, від 02.02.2021, від 01.04.2021, від 25.05.2021, від 27.07.2021, від 28.09.2021, від 11.11.2021, від 20.01.2022 та від 28.05.2024 було зобов`язано комітет кредиторів надати до суду пропозицію щодо кандидатури арбітражного керуючого для призначення ліквідатором банкрута у справі №22/20б/2011.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 28.05.2024 справу №22/20б/2011 призначено до розгляду у засіданні суду 01.08.2024.

При цьому суд повторно звернувся із запитом до Автоматизованої системи для визначення кандидатури арбітражного керуючого з метою призначення ліквідатором Підприємства.

У відповідь на запит суд отримав Довідку з пропозицією кандидатури арбітражного керуючого Ратинської С. В., якій було запропоновано надати заяву про згоду (чи про відмову) від призначення ліквідатором у справі № 22/20б/2011 про банкрутство Підприємства, а також було зобов`язано комітет кредиторів надати до суду пропозицію щодо кандидатури арбітражного керуючого для призначення ліквідатором банкрута у справі №22/20б/2011 (ухвала суду від 28.05.2024).

Визначений автоматизованою системою арбітражний керуючий Ратинська С. В. надала до суду заяву від 12.06.2024 б/н про відмову від участі у справі №22/20б/2011 в якості ліквідатора банкрута.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 01.08.2024:

- закрито провадження у справі № 22/20б/2011 про банкрутство Підприємства;

- припинено дію мораторію на задоволення вимог кредиторів, який введено ухвалою суду від 28.04.2011;

- ухвалено державному реєстратору внести до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запис про закриття провадження у справі № 22/20б/2011 про банкрутство Підприємства.

Ухвалу суд першої інстанції мотивував тим, що процедури банкрутства за вимогами КУзПБ мають строковий характер, зокрема у відповідності до частини першої статті 58 цього Кодексу у ліквідаційній процедурі ліквідатор зобов`язаний здійснити ліквідацію боржника у строк, що не перевищує 12 місяців. Проте процедура ліквідації у справі №22/20б/2011 про банкрутство Підприємства триває майже 13 років, але до теперішнього часу її не завершено. При цьому протягом тривалого часу ліквідаційна процедура об`єктивно не здійснюється у зв`язку з відсутністю ліквідатора, пасивною поведінкою кредиторів у справі щодо погодження кандидатури ліквідатора та визначення джерел оплати послуг ліквідатора, безрезультатністю вжитих судом дій щодо визначення кандидатури арбітражного керуючого для участі у цій справі в якості ліквідатора.

На переконання місцевого господарського суду, вказані обставини в їх сукупності унеможливлюють успішне завершення процедури банкрутства Боржника та позбавляють можливості досягнення легітимної мети Закону про банкрутство і Кодексу України з процедур банкрутства.

Суд першої інстанції у цих висновках враховав правову позицію Верховного Суду, викладену в постановах від 10.12.2019 у справі № 906/1290/15 та від 17.04.2024 у справі № 5006/27/116б/2012.

Не погодившись із зазначеною ухвалою суду першої інстанції, Публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» (далі - ПАТ «Промінвестбанк», скаржник) оскаржило її в апеляційному порядку.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 30.09.2024 апеляційну скаргу ПАТ «Промінвестбанк» залишено без задоволення, ухвалу Господарського суду Луганської області від 01.08.2024 у справі № 22/20б/2011 - без змін.

Суд апеляційної інстанції погодився з позицією місцевого господарського суду про те, що подальше затягування процедури банкрутства Підприємства на стадії ліквідації з діючим мораторієм на задоволення вимог кредиторів та за відсутності реальної можливості завершення ліквідаційної процедури призведе лише до порушення прав кредиторів і Боржника, матиме наслідком збільшення додаткових витрат, пов`язаних з провадженням у справі, а тому закриття провадження у даній справі є доцільним та обґрунтованим. у відповідності до вимог частини одинадцятої статті 126 КУзПБ.

При цьому суд апеляційної інстанції врахував, що саме пасивна поведінка кредиторів у справі призвела до неможливості закінчення ліквідаційної процедури

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

ПАТ «Промінвестбанк» подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просило ухвалу Господарського суду Луганської області від 01.08.2024 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 30.09.2024 у справі скасувати та направити справу до суду першої інстанції для розгляду справи про банкрутство Підприємства.

Підставою касаційного оскарження зазначило пунктами 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) через застосування судами попередніх інстанцій положень статті 231 ГПК України, статті 90 КУзПБ без урахування висновку щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 13/51-04.

У контексті порушення норм процесуального права скаржник стверджує, що прийняте господарським судом процесуальне рішення про закриття провадження у справі з підстав «відсутній предмет спору» позбавляє кредиторів, зокрема, скаржника на захист порушеного права шляхом задоволення кредиторських вимог у визнаній сумі та черговості, що у справах про банкрутство є неприпустимим.

Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі

Учасники справи не скористались своїм процесуальним правом на подання відзиву на касаційну скаргу, що відповідно до частини третьої статті 295 ГПК України не перешкоджає перегляду судових рішень.

Касаційне провадження

16.10.2024 до касаційного суду надійшла касаційна скарга ПАТ «Промінвестбанк».

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №22/20б/2011 визначено склад колегії суддів: Огороднік К.М. - головуючий, Картере В.І., Жуков С.В., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.10.2024.

Ухвалою Верховного Суду від 04.11.2024, зокрема, відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ПАТ «Промінвестбанк» на ухвалу Господарського суду Луганської області від 01.08.2024 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 30.09.2024 у справі № 22/20б/2011; призначено її до розгляду на 20.11.2024 о 11:45 год.

Ухвалою Верховного Суду від 20.11.2024 відкладено розгляд касаційної скарги ПАТ «Промінвестбанк» у справі до 11.12.2024 о 10:00.

У судове засідання 11.12.2024 учасники справи явку повноважних представників не забезпечили, про час та дату судового засідання були повідомлені належним чином.

Оскільки явка представників сторін у судове засідання з розгляду касаційної скарги не є обов`язковою за законом і не визнавалася такою судом, колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутністю уповноважених представників учасників судового процесу.

Позиція Верховного Суду та висновки щодо застосування норм права

Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Предметом касаційного дослідження є правомірність закриття провадження у цій справі про банкрутство Підприємства.

Перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи в межах підстав оскарження та правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов таких висновків.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що провадження у справі про банкрутство Підприємства триває близько 13 років з 2011 року, було відкрито у порядку вимог Закону про банкрутство № 784-XIV з 2006 року та у подальшому здійснювалося в порядку положень Закону про банкрутство №4212.

21.10.2019 введений в дію Кодекс України з процедур банкрутства, відповідно до п. 4 Розділу "Прикінцеві та перехідні положення" якого, установлено що з дня введення в дію цього Кодексу, подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Перехід до наступної судової процедури та подальше провадження у таких справах здійснюється відповідно до цього Кодексу.

З дня введення в дію цього КУзПБ визнається таким, що втратив чинність Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (п. 2 Розділу «Перехідні та прикінцеві положення» КУзПБ).

Відповідно до преамбули КУзПБ цей Кодекс встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.

Отже, одним з основних завдань провадження у справі про банкрутство є задоволення сукупності вимог кредиторів неплатоспроможного боржника.

Процедура банкрутства за своєю суттю є конкурсним процесом, основною метою якого, зокрема, є рівномірне і справедливе задоволення вимог всієї сукупності кредиторів неплатоспроможного боржника. Отже, одним з основних завдань провадження у справі про банкрутство є максимальне задоволення вимог кредиторів.

Водночас процедури банкрутства як за приписами Закону про банкрутство так і КУзПБ, мають строковий характер.

У відповідності до приписів статті 58 КУзПБ строк ліквідаційної процедури, у якій Боржник перебуває з 13.09.2011, не може перевищувати 12 місяців.

Тобто, ліквідаційна процедура у цій справі триває майже 13 років.

Ліквідація боржника - це припинення існування суб`єкта підприємницької діяльності, визнаного господарським судом банкрутом. Ліквідаційна процедура, як стадія провадження у справі про банкрутство, є однією з найбільш ймовірних та прогнозованих процедур, які застосовуються до неплатоспроможного боржника та є механізмом виведення з ринку нерентабельних та неперспективних підприємств.

КУзПБ передбачена певна сукупність дій, яку необхідно вчинити ліквідатору в ході ліквідаційної процедури та перелік додатків, які додаються до звіту ліквідатора і є предметом дослідження в судовому засіданні за підсумками ліквідаційної процедури, що проводиться за участю кредиторів (комітету кредиторів); подання звіту та ліквідаційного балансу здійснюється ліквідатором за наслідком всіх проведених ним дій в ході ліквідаційної процедури. Обов`язком ліквідатора є здійснення всієї повноти заходів спрямованих на виявлення активів боржника, при цьому ні у кого не повинен виникати обґрунтований сумнів, щодо їх належного здійснення.

Водночас колегія суддів наголошує, що процедура банкрутства є процесом, який характеризуються як специфічним складом учасників, кожен з яких вступаючи в провадження у справі наділяється особливим процесуальним правами та обов`язками, зумовленим характером відносин неплатоспроможності. Передусім це зумовлено особливістю провадження у справах про банкрутство, яка полягає у застосуванні специфічних способів захисту її суб`єктів, особливостях процедури, учасників, стадій та інших елементів, які відрізняють це провадження від позовного.

Участь кредитора у такому проваджені не може бути формальною. Будучи учасником провадження у справі про банкрутство кредитор наділений широким обсягом прав та повноважень, в тому рахунку правом на звернення до суду в межах провадження у справі про банкрутство із заявою про визнання недійсними правочинів боржника, звернення зі скаргою на дії (бездіяльність) ліквідатора, визнання недійсним правочину, вчиненого з порушенням порядку підготовки та проведення аукціону, реалізуючи які він має діяти своєчасно та у належний спосіб.

Тобто, під час здійснення провадження у справі про банкрутство кредитор в силу наявних у нього прав не може безумовно покладатися у здійсненні дій з оскарження правочинів чи інших дій направлених на виявлення, повернення майна банкрута, лише на ліквідатора. Як особа зацікавлена у задоволені наявних в нього грошових вимог до боржника у повному обсязі, кредитор має діяти розсудливо та проявляти уважність щодо стану своїх прав.

Утім, як встановлено судами попередніх інстанцій, кредитори не приймали активної участі у справі про банкрутство Підприємства, зокрема не приймали участі у відповідних судових засіданнях; не ініціювали питання щодо скликання зборів кредиторів у відповідному складі для вирішення тих чи інших питань у цій справі (в тому числі щодо кандидатури арбітражного керуючого для виконання повноважень ліквідатора у справі про банкрутство та/або прийняття рішення щодо подальшого розгляду справи) тощо.

При цьому будь-яких заяв про відмову від своїх вимог до Боржника кредиторами, задля припинення своєї участі у процедурі банкрутства як учасниками провадження (сторони у справі), до суду не подавалося.

Встановлене вказує на пасивну поведінку кредиторів у справі, зокрема, ПАТ «Промінвестбанк», відсутність зацікавленості у найефективнішому вирішенні справи.

Відповідно до частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), яка відповідно до статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку належним і безстороннім судом, встановленим законом.

Параграф 1 статті 6 Конвенції зобов`язує держави-учасниці організовувати правові системи таким чином, аби забезпечити відповідність судів її різноманітним вимогам. Сукупність порушень держави створює судову практику, що несумісна з Конвенцією (рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Боттацці проти Італії»)).

Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ практику ЄСПЛ як джерело права.

Суд неодноразово встановлював порушення пункту 1 статті 6 Конвенції у справах, в яких порушувалися питання про тривалість провадження (рішення ЄСПЛ у справі «Фрідлендер проти Франції»).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється залежно від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 Конвенції (рішення ЄСПЛ у справі «Смірнова проти України», у справі «Фрідлендер проти Франції»). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення ЄСПЛ у справі «Красношапка проти України»).

ЄСПЛ у рішенні у справі «Сюрмелі проти Німеччини» визнав порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції тривалість судового провадження, яке продовжувалося у судах понад 16 років та відсутність ефективних засобів оскарження затяжного характеру триваючого розгляду цивільної справи в національному законодавстві Німеччини.

Близького за змістом висновку ЄСПЛ дійшов у рішенні у справі «Парінов проти України», в якому суд визнав тривалість провадження у справі про банкрутство понад дев`ять років такою, що не відповідала вимозі «розумного строку», а отже порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції.

Водночас на державні органи покладено обов`язок щодо дотримання принципу «належного урядування» і ті з них, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливості отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (рішення ЄСПЛ у справі «Рисовський проти України»).

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Палата для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 10.12.2019 у справі № 906/1290/15 зазначила, що «відсутність предмета спору» в розумінні пункту 2 частини 1 статті 231 ГПК України означає припинення існування спірних правовідносин внаслідок певних обставин (оплати боргу, знищення предмета спору, скасування оспорюваного акта).

Зважаючи, що:

- провадження у цій справі № 22/20б/2011 про банкрутство Підприємства близько 13 років перебуває на стадії ліквідаційної процедури, яка об`єктивно не здійснюється у зв`язку з відсутністю ліквідатора;

- обставини справи свідчать про пасивну поведінку кредиторів щодо погодження кандидатури ліквідатора та визначення джерел оплати послуг ліквідатора

- вжиті судом дії щодо визначення кандидатури арбітражного керуючого для участі у цій справі в статусі ліквідатора виявилися безрезультатними;

- чинний у цій справі про банкрутство Підприємства мораторій упродовж тривалого часу забороняє задоволення вимог конкурсних кредиторів Боржника, чим порушено принцип розгляду справи впродовж розумного строку незалежним та безстороннім судом і гарантування правової певності кредиторів, вимоги яких визнані судом та включені до реєстру згідно з ухвалою попереднього засідання, однак не можуть бути задоволені понад 13 років через дію мораторію, -

суд першої інстанції, з позицією якого погодився й апеляційний господарський суд, дійшов правильного висновку про закриття провадження у справі про банкрутство Підприємства відповідно до загальних процесуальних норм (пункт 2 частини першої статті 231 ГПК України) та статті 6 Конвенції.

Вказані обставини в їх сукупності, а також відсутність встановлення обставин щодо наявності майна Боржника, унеможливлюють успішне завершення процедури банкрутства та позбавляють можливості досягнення легітимної мети КУзПБ, що через призму судового контролю у цій категорії справ, не можуть бути залишені поза увагою господарського суду під час вирішення питання закриття провадження у справі про банкрутство боржника.

У цій частині колегія суддів враховує правову позицію Верховного Суду щодо застосування за подібних обставин пункту 2 частини першої статті 231 ГПК України та статті 6 Конвенції, яка [позиція] викладена у постанові від 17.04.2024 у справі №5006/27/116б/2012 та згідно якої:

«у разі тривалого здійснення провадження у справі про банкрутство через неможливість його завершення із застосуванням спеціальних норм законодавства про банкрутство суд має право застосувати загальні процесуальні норми з метою забезпечення права на справедливий суд в розумінні строків розгляду справи і забезпечення балансу інтересів кредиторів та боржника під час судового провадження . Суд звертає увагу, що норми ст. 90 КУзПБ, які визначають порядок та підстави закриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), як і інші положення цього Кодексу, не містять окремого визначення такої підстави для закриття провадження у справі про банкрутство як-то «відсутність предмета спору» (знищення предмета спору), однак протилежний підхід, тобто продовження провадження у справі за цих умов, матиме наслідком порушення прав та інтересів боржника, його кредиторів та в цілому суперечитиме спрямованості законодавства про банкрутство.».

Колегія суддів за розглядом цієї справи не вбачає підстав для відступлення від зазначеної правової позиції.

У рішенні ЄСПЛ у справі «Лейла Шахін проти Туреччини» від 10.11.2005 зазначається, що згідно з практикою закон є чинним положенням, яке застосовується з урахуванням тлумачення, яке дають йому компетентні суди.

У своїй практиці ЄСПЛ неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі. Тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме у тому, щоб позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (рішення у справах «Кантоні проти Франції», «Вєренцов проти України»).

З огляду на викладене, Верховний Суд вважає обґрунтованим та справедливим прийняття судами попередніх інстанцій рішення про закриття провадження у справі про банкрутство Підприємства відповідно до загальних процесуальних норм та статті 6 Конвенції (аналогічної позиції дотримується Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 10.12.2019 у справі № 906/1290/15).

Специфіка правовідносин у процедурі банкрутства полягає у необхідності комплексного та збалансованого регулювання приватно-правових та публічно-правових інтересів щодо неплатоспроможної особи, що вимагає застосування приватно-правових та публічно-правових механізмів у ході провадження у справі про банкрутство.

Тобто, процедура банкрутства щодо боржника переслідує не лише приватний, але й публічний інтерес.

Отже, однією з основних функцій господарського суду під час провадження у справі про банкрутство є дотримання балансу захисту публічного та приватного інтересів.

Поряд з цим, слід зауважити на тому, що факт закриття провадження у справі про банкрутство Підприємства з указаних вище підстав, у свою чергу, не є підставою для списання / прощення наявної у Боржника заборгованості, не припиняє господарську діяльність Боржника, не перешкоджає виконанню ним своїх наявних грошових зобов`язань, не позбавляє як фізичних так і юридичних осіб на подальше ведення господарської діяльності із Боржником та у разі порушення підприємством відповідних зобов`язань - на судових захист.

Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає, що, в цьому випадку, судами дотримано баланс інтересів кредиторів та Боржника, тоді як за встановлених обставин, зокрема щодо бездіяльності кредиторів продовж тривалого часу, доводи ПАТ «Промінвестбанк» про порушення його права на задоволення кредиторських вимог у визнаній сумі та черговості є безпідставними.

Отже, доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження під час касаційного провадження, не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, натомість за своїм змістом зводяться до незгоди з наданою судами оцінкою доказів та встановлених на їх підставі обставин, спрямовані на доведення необхідності переоцінки цих доказів і обставин, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції (стаття 300 ГПК України).

Порушень норм процесуального права, які б призвели до прийняття по суті невірного рішення або є підставами для обов`язкового скасування оскарженого судового рішення (частина перша статті 310 ГПК України), колегією суддів під час касаційного провадження не встановлено.

Ураховуючи зазначене, колегія суддів дійшла висновку, що суди попередніх інстанцій всебічно, повно і об`єктивно з`ясували всі обставини, які мали значення для правильного вирішення подальшого руху справи.

Доводи скаржника про неврахування судами правових висновків Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 13/51-04 відхиляються колегією суддів з підстав нерелевантності зазначеної судової практики обставинам цієї справи.

Таким чином, оскаржувані судові рішення ухвалені у відповідності до норм чинного законодавства, тому доводи скаржника про невірне застосування судами норм матеріального та процесуального права є необґрунтованими.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Переглянувши у касаційному порядку в межах доводів та вимог касаційної скарги оскаржувані судові рішення, Верховний Суд не встановив порушення та невірного застосування норм права, на які посилався скаржник.

Згідно зі статтею 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного та беручи до уваги межі перегляду справи судом касаційної інстанції в порядку статті 300 цього Кодексу, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги ПАТ «Промінвестбанк» та необхідність залишення оскаржуваних судових рішень у цій справі без змін.

Розподіл судових витрат

У зв`язку з відмовою в задоволенні касаційної скарги витрати зі сплати судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 240, 300, 301, 304, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ :

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду Луганської області від 01.08.2024 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 30.09.2024 у справі №22/20б/2011залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню.

Головуючий суддя К. М. Огороднік

Судді С. В. Жуков

В. І. Картере