Постанова

від 19.12.2024 по справі 904/5705/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2024 року

м. Київ

cправа № 904/5705/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Булгакової І.В. (головуючий), Ємця А.А. і Малашенкової Т.М.

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Бітекс" (далі - ТОВ "Бітекс") та товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс Ойл Трейдінг" (далі - ТОВ "Альянс Ойл Трейдінг")

на ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 08.07.2024 (головуючий суддя Чус О.В., судді: Іванов О.Г. і Дармін М.О.)

у справі № 904/5705/23

за позовом: ТОВ "Бітекс",

ТОВ "Альянс Ойл Трейдінг"

до: 1) товариства з обмеженою відповідальністю "Автострада гарант"</a> (далі - ТОВ "Автострада гарант");

2) дочірнього підприємства "Авіком Рівне" (далі - ДП "Авіком Рівне"),

про визнання правочинів недійсними,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивачів - приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Русецька Оксана Олександрівна,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача-2 - публічне акціонерне товариство "Укргазбанк",

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 13.05.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Бітекс" та ТОВ "Альянс Ойл Трейдінг".

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 08.07.2024 закрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Бітекс" та ТОВ "Альянс Ойл Трейдінг" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 05.04.2024 в частині відмови у прийнятті до розгляду заяви позивачів про збільшення позовних вимог.

Ухвала мотивована тим, що оскільки апеляційним господарським судом відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Бітекс" та ТОВ "Альянс Ойл Трейдінг" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 05.04.2024 в частині відмови у прийнятті до розгляду заяви позивачів про збільшення позовних вимог, що не підлягає оскарженню в порядку апеляційного провадження, то таке провадження підлягає закриттю, як помилково відкрите.

Не погоджуючись з ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 08.07.2024 про закриття апеляційного провадження, ТОВ "Бітекс" та ТОВ "Альянс Ойл Трейдінг" звернулися до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просять скасувати ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 08.07.2024, а справу передати до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Посилаючись на висновки об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 01.11.2021 у справі № 405/3360/17, постанови Верховного Суду від 24.07.2020 у справі № 2040/5300/18, скаржники зазначають, що судом апеляційної інстанції у даній справі не були враховані висновки Верховного Суду, що на ухвалу суду про відмову в прийнятті заяви про збільшення позовних вимог може бути подана апеляційна скарга окремо від рішення суду. Схожий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02.10.2019 у справі № 808/6650/14.

Крім того, скаржники зазначають про порушення судом апеляційної інстанції норми статей 269, 264 (яка містять вичерпний перелік підстав для закриття апеляційного провадження) ГПК України.

На переконання скаржників, суд апеляційної інстанції після відкриття апеляційного провадження мав провести розгляд справи у порядку статті 271 ГПК України та ухвалити одне із рішень, передбачених повноваженнями апеляційного суду згідно із статтею 275 ГПК України.

Відзиви на касаційну скаргу не надходили.

Суд апеляційної інстанції постановляючи оскаржувану ухвалу виходив з такого.

Предметом апеляційного перегляду була ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 05.04.2023 в частині відмови у прийнятті до розгляду заяви позивачів про збільшення позовних вимог.

Відповідно до частини другої статті 254 ГПК України ухвали суду першої інстанції оскаржуються в апеляційному порядку окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 255 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 255 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.

Перелік ухвал, які підлягають апеляційному оскарженню окремо від рішення суду, наведений в частині першій статті 255 ГПК України, є вичерпним та не підлягає розширеному тлумаченню.

Водночас цей вичерпний перелік не містить положень щодо можливості оскарження в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції про відмову в прийнятті заяви про збільшення позовних вимог.

Хоча стаття 264 ГПК України не містить такої підстави для закриття провадження, як помилково відкрите, суд апеляційної інстанції вважає, що закриття апеляційного провадження на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 05.04.2024 в частині відмови у прийнятті до розгляду заяви позивачів про збільшення позовних вимог у цьому випадку є процесуально правильним, оскільки апеляційне провадження у справі в цій частині відкрито з перегляду ухвали суду першої інстанції в частині, яка не підлягає оскарженню і в разі апеляційного перегляду оскаржуваної ухвали суд апеляційної інстанції буде діяти не як "суд встановлений законом" в розумінні статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Бітекс" та ТОВ "Альянс Ойл Трейдінг" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 05.04.2024 у частині відмови у прийнятті до розгляду заяви позивачів про збільшення позовних вимог.

Причиною подання касаційної скарги стала незгода позивачів із закриттям апеляційного провадження за їх апеляційною скаргою на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 05.04.2023 в частині відмови у прийнятті до розгляду заяви позивачів про збільшення позовних вимог у даній справі.

Перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

До основних засад судочинства належить, зокрема й забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України).

Аналогічні за змістом правила передбачені й у процесуальних кодексах, як-от у пунктах 8, 9 частини третьої статті 2 ГПК України.

У Рішенні від 17 березня 2020 року № 5-р/2020 Конституційний Суд України звернув увагу на те, що право на апеляційний перегляд справи, визначене пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України, є гарантованим правом на перегляд у суді апеляційної інстанції справи, розглянутої судом першої інстанції по суті. Водночас цей конституційний припис не позбавив законодавця повноваження передбачити можливість апеляційного оскарження будь-якого рішення, що його ухвалює суд під час розгляду справи, але не вирішує її по суті, або встановити обмеження чи заборону на оскарження в апеляційному порядку окремих процесуальних судових рішень, якими справа не вирішується по суті. Встановлені обмеження або заборона на оскарження в апеляційному порядку окремих процесуальних судових рішень, якими справа не вирішується по суті, не можуть бути свавільними, а мають застосовуватися з легітимною метою, бути домірними (пропорційними) та обґрунтованими, не повинні порушувати сутність конституційного права особи на судовий захист.

Відповідно до частин першої статті 255 ГПК України окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції: 1) про відмову у видачі судового наказу; 2) про забезпечення доказів, відмову в забезпеченні доказів, скасування ухвали про забезпечення доказів; 3) про забезпечення позову, заміну заходу забезпечення позову; 4) про скасування забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову, відмову у скасуванні чи заміні заходів забезпечення позову; 5) про зустрічне забезпечення, зміну чи скасування зустрічного забезпечення; 6) про повернення заяви позивачеві (заявникові); 7) про відмову у відкритті провадження у справі; 8) про передачу справи на розгляд іншого суду; 9) про відмову поновити або продовжити пропущений процесуальний строк; 10) про затвердження мирової угоди; 11) про призначення експертизи; 12) про зупинення провадження у справі; 13) про закриття провадження у справі; 14) про залишення позову (заяви) без розгляду; 15) окрема ухвала; 16) про стягнення штрафу в порядку процесуального примусу; 17) у справах про банкрутство (неплатоспроможність) у випадках, передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"; 18) про внесення, відмову у внесенні виправлень у рішення; 19) про відмову ухвалити додаткове рішення; 20) про роз`яснення чи відмову у роз`ясненні судового рішення; 21) про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами; 22) про поновлення, відмову у поновленні пропущеного строку для пред`явлення наказу до виконання; 23) про внесення чи відмову у внесенні виправлень до виконавчого документа, визнання чи відмову у визнанні виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню; 24) щодо відстрочки або розстрочки виконання рішення, ухвали, постанови, зміну способу та порядку їх виконання; 25) про розгляд скарг на рішення, дії (бездіяльність) органів Державної виконавчої служби, державного виконавця, приватного виконавця; 26) про заміну чи відмову у заміні сторони у справі (процесуальне правонаступництво) або сторони виконавчого провадження; 27) про поворот виконання чи відмову у повороті виконання; 28) про звернення стягнення на грошові кошти, що належать іншим особам, чи нерухоме майно, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку; 29) щодо тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України; 30) про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами; 31) про відмову у відкритті провадження у справі про скасування рішення третейського суду; 32) про повернення заяви про скасування рішення третейського суду; 33) про повернення заяви про видачу наказу за рішенням третейського суду без розгляду; 34) про залишення без розгляду заяви про відновлення втраченого судового провадження; 35) про відновлення чи відмову у відновленні повністю або частково втраченого судового провадження.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.11.2024 у справі № 757/47946/19-ц констатувала, що з урахуванням основних засад судочинства й необхідності забезпечення права на апеляційний перегляд будь-яка ухвала суду першої інстанції підлягає апеляційному оскарженню або самостійно, або разом із рішенням суду по суті спору.

Наведене узгоджується з пунктом "d" статті 3 Рекомендації R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо введення в дію та поліпшення функціонування систем і процедур оскарження у цивільних і торговельних справах від 07 лютого 1995 року на забезпечення того, щоб суд апеляційної інстанції розглядав лише вагомі питання, держави мають відтермінувати реалізацію права на оскарження з низки проміжних питань до подання основної скарги у справі.

Перелік ухвал, на які апеляційна скарга може бути подана окремо від рішення суду, наведений у частині першій статті 255 ГПК України. Велика Палата Верховного Суду зауважила, що законодавець цілеспрямовано обмежив коло процесуальних питань, результат вирішення яких - ухвали суду - підлягають самостійному апеляційному оскарженню, з огляду на пріоритетність вирішення тих чи інших процесуальних питань. Надання учасникам судового процесу права на апеляційне оскарження всіх ухвал суду першої інстанції окремо від рішення суду незалежно від їх процесуальної суті і значення стало б передумовою для зловживання учасниками справи процесуальними правами та безпідставного затягування розгляду справи, що не відповідало б основним завданням судочинства.

Водночас, на переконання Великої Палати Верховного Суду, наведений у частині першій статті 255 ГПК України перелік судових рішень не є вичерпним: ухвала, зазначена в цій нормі процесуального права, безумовно може бути оскаржена в апеляційному порядку; за відсутності ухвали в зазначеному переліку встановленню та оцінці судом підлягає те, чи перешкоджає ця ухвала подальшому провадженню в справі та/або чи може вона бути оскаржена разом із рішенням суду (тобто чи є в особи, яка подає апеляційну скаргу, можливість поновити свої права в інший спосіб).

Для правильної оцінки ухвали місцевого суду як такої, що підлягає або не підлягає самостійному апеляційному оскарженню, потрібно встановити, чи перешкоджає така ухвала подальшому провадженню у справі та/або чи має особа, яка подає апеляційну скаргу, можливість відновити свої права в інший спосіб, аніж шляхом оскарження в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду.

У контексті розгляду даної справи, Верховний Суд зазначає, що ухвала про відмову у прийнятті до розгляду заяви про збільшення позовних вимог не підлягає оскарженню в апеляційному порядку окремо від рішення суду, оскільки, по-перше, така ухвала відсутня в наведеному в частині першій статті 255 ГПК України переліку та, по-друге, ця ухвала не перешкоджає подальшому провадженню у справі, а заявники не позбавлені можливості включити свої заперечення на цю ухвалу до апеляційної скарги на рішення суду, ухвалене по суті спору також не є недоступом до правосуддя, адже можуть звернутися до суду з новим позовом.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 261 ГПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо апеляційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає апеляційному оскарженню.

Крім того, Судом враховано практику Європейського суду з прав людини щодо правових висновків про можливість обмеження права доступу до суду, передбаченого положеннями статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція).

Частиною першою статті 6 Конвенції встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Сокуренко і Стригун проти України" від 20 липня 2006 року вказав, що фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі "Zand v. Austria", висловлено думку, що термін "судом, встановленим законом" у частині першій статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з […] питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів […]".

Статтею 264 ГПК України визначені підстави для закриття апеляційного провадження. Дійсно стаття 264 ГПК України не містить такої підстави для закриття провадження, як помилково відкрите. Втім, Верховний Суд виходить з того, що оскільки апеляційне провадження у даній справі було відкрите з перегляду ухвали суду першої інстанції, яка не підлягає оскарженню, і в разі апеляційного перегляду оскаржуваної ухвали суд апеляційної інстанції буде діяти не як "суд встановлений законом" в розумінні статті 6 Конвенції та прецедентної практики Європейського суду з прав людини, керуючись статтею 6 Конвенції та частиною другою статті 2 ГПК України відповідно до якої зобов`язаний керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями, не вбачає підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

За таких обставин Суд відхиляє доводи скаржників щодо порушення судом апеляційної інстанції норм ГПК України.

Що ж до посилання скаржників на висновки об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 01.11.2021 у справі № 405/3360/17, постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 24.07.2020 у справі № 2040/5300/18 та від 02.10.2019 у справі № 808/6650/14, які необхідно врахувати при розгляді даної справи, то Суд зазначає, що господарським процесуальним законом визначені процесуальні механізми забезпечення єдності судової практики, що полягають у використанні спеціальної процедури відступу від висновків щодо застосування норм права, викладених у раніше постановлених рішеннях Верховного Суду. Логіка побудови й мета існування цих процесуальних механізмів указує на те, що з метою застосування норм права в подібних правовідносинах за наявності протилежних правових висновків суду касаційної інстанції слід виходити з того, що висновки, які містяться в судових рішеннях судової палати Касаційного господарського суду, мають перевагу над висновками колегії суддів, висновки об`єднаної палати Касаційного господарського суду - над висновками палати чи колегії суддів цього суду, а висновки Великої Палати Верховного Суду - над висновками об`єднаної палати, судової палати й колегії суддів Касаційного господарського суду. Аналогічні правові позиції викладені, зокрема, в постановах Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 911/1418/17, від 15.01.2020 у справі № 914/261/18, від 12.02.2020 у справі № 916/2259/18, Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.04.2021 у справі № 910/11131/19.

Таким чином, при розгляді даної справи Суд керується висновками зробленими у постанові Великої Палата Верховного Суду від 13.11.2024 у справі № 757/47946/19-ц.

Інших доводів та доказів, які слугували б безумовною підставою для скасування оскарженого судового рішення, скаржниками не наведено.

Суд акцентує, що переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію "суду права", а не "факту", отже, відповідно до статті 300 ГПК України перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи.

За змістом пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судове рішення суду апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Звертаючись із касаційною скаргою, скаржники не спростували висновків суду апеляційної інстанції та не довели порушення ним норм процесуального права чи неправильного застосування норм матеріального права.

За таких обставин касаційна інстанція вважає за необхідне касаційну скаргу ТОВ "Бітекс" та ТОВ "Альянс Ойл Трейдінг" залишити без задоволення, а ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 08.07.2024 у цій справі - без змін.

Понесені ТОВ "Бітекс" та ТОВ "Альянс Ойл Трейдінг" у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції судові витрати зі сплати судового збору покладаються на ТОВ "Бітекс" та ТОВ "Альянс Ойл Трейдінг", оскільки касаційна скарга залишаються без задоволення.

Керуючись статтями 129, 300, 308, 309, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Бітекс" та товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс Ойл Трейдінг" залишити без задоволення, а ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 08.07.2024 у справі № 904/5705/23 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Булгакова

Суддя А. Ємець

Суддя Т. Малашенкова