Ухвала

від 19.12.2024 по справі 910/7102/24

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

19 грудня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/7102/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснова Є. В. - головуючого, Мачульського Г. М., Рогач Л. І.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Корум Дружківський машинобудівний завод" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.11.2024 (колегія суддів: Шапран В. В., Андрієнко В. В., Буравльов С. І.) та ухвалу Господарського суду міста Києва від 23.10.2024 (суддя Павленко Є. В.) у справі

за позовом Підприємства з іноземними інвестиціями у формі приватного акціонерного товариства "Запорізький залізорудний комбінат" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Корум Трейдінг" про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2024 року Підприємство з іноземними інвестиціями у формі приватного акціонерного товариства "Запорізький залізорудний комбінат" звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Корум Трейдінг" про стягнення заборгованості у загальному розмірі 36 059 189,63 грн, з яких: 32 773 266,70 грн - попередня оплата, 1 769 756,40 грн - пеня, 1 450 620,00 грн - 30 % річних та 65 546,53 грн - інфляційні втрати.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.06.2024 відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

23.10.2024 до суду першої інстанції від Товариства з обмеженою відповідальністю "Корум Дружківський машинобудівний завод" (далі - ТОВ "Корум Дружківський машинобудівний завод") надійшла позовна заява третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору до Підприємства з іноземними інвестиціями у формі приватного акціонерного товариства "Запорізький залізорудний комбінат" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Корум Трейдінг" про зобов`язання останніх забрати на умовах поставки EXW (місто Дружківка, вулиця Соборна, 7, склад ТОВ "Корум Дружківський машинобудівний завод") машину підйомну шахтну Ц-3х1,9, що призначається для Південного вентиляційного ствола №2 Підприємства з іноземними інвестиціями у формі приватного акціонерного товариства "Запорізький залізорудний комбінат". Також, ТОВ "Корум Дружківський машинобудівний завод" просило суд поновити процесуальний строк на подання позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.10.2024 у задоволенні клопотання ТОВ "Корум Дружківський машинобудівний завод" про поновлення процесуального строку відмовлено, а позовну заяву з доданими до неї документами повернуто заявнику.

Ухвала суду мотивована тим, що ТОВ "Корум Дружківський машинобудівний завод" подано позовну заяву з порушенням процесуального строку, встановленого частиною першою статті 49 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України). При цьому, суд дійшов висновку, що клопотання про поновлення строку на подання позовної заяви є необґрунтованим, оскільки, як зазначило ТОВ "Корум Дружківський машинобудівний завод", останнє дізналося про розгляд Господарським судом міста Києва справи з листа відповідача №1-0104-1 від 11.07.2024. Однак, за висновками суду до закінчення підготовчого провадження у справі ТОВ "Корум Дружківський машинобудівний завод" відповідну позовну заяву не подало та не вказало жодних поважних причин та обставин, які унеможливлювали здійснити таку процесуальну дію у строк до 03.10.2024 (дата закриття підготовчого провадження).

Не погоджуючись із вказаною ухвалою, скаржник подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції під час постановлення оскаржуваної ухвали порушено приписи процесуального права, а саме статті 49 та частини п`ятої статті 236 ГПК України.

На переконання заявника, до спірної ситуації підлягали застосуванню положення частини першої статті 180 ГПК України, відповідно до якої відповідач має право пред`явити зустрічний позов у строк для подання відзиву. Водночас, ТОВ "Корум Дружківський машинобудівний завод" дізналося про наявний судовий спір з листа Товариства з обмеженою відповідальністю "Корум Трейдінг" № 1-0104-1 від 11.07.2024. Ухвалою про відкриття провадження у даній справі від 11.06.2024 Господарський суд міста Києва встановив п`ятнадцятиденний строк на подання відзиву на позовну заяву. У Єдиному державному реєстрі судових рішень вказана ухвала розміщена 13.06.2024, а тому строк на подання відзиву/позовної заяви третьої особи закінчився 28.06.2024. Отже ТОВ "Корум Дружківський машинобудівний завод" фізично не могло подати позовну заяву у строк до 28.06.2024.

26.11.2024 Північний апеляційний господарський суд прийняв постанову про залишення цієї ухвали без змін.

03.12.2024 ТОВ "Корум Дружківський машинобудівний завод" через підсистему "Електронний суд" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ці судові рішення, а справу направити для продовження розгляду до Господарського суду міста Києва.

Згідно з протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 03.12.2024 справу передано на розгляд колегії суддів у складі: Краснова Є. В. - головуючого, Мачульського Г. М., Рогач Л. І.

Перевіривши матеріали касаційної скарги, суд касаційної інстанції дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, зважаючи на таке.

Приписами статті 129 Конституції України передбачено, що однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Аналогічні положення закріплено і в частині першій статті 17 ГПК України за якими учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках на касаційне оскарження судового рішення.

За приписами частини першої статті 304 ГПК України ухвали судів першої та апеляційної інстанції можуть бути оскаржені в касаційному порядку у випадках, передбачених пунктами 2 і 3 частини першої статті 287 цього Кодексу.

Предметом касаційного оскарження є ухвала суду першої інстанції, залишена без змін постановою суду апеляційної інстанції, про повернення позовної заяви третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору.

Порядок та умови вступу третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, у справу, зокрема врегульовано нормами статті 49 ГПК України.

Відповідно до частини першої статті 49 ГПК України треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмету спору, можуть вступити у справу до закінчення підготовчого провадження або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, подавши позов до однієї або декількох сторін.

Таким чином, треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, можуть вступити у справу до закінчення підготовчого провадження або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, подавши позов до однієї або кількох сторін. При цьому позови таких осіб мають подаватися з дотриманням загальних правил пред`явлення позову, на що безпосередньо вказують положення частини п`ятої статті 49 та частини четвертої статті 180 ГПК України та відповідати вимогам статей 162, 164, 172, 173 цього Кодексу. Відповідно до цих норм до позовів третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору у справі, в якій відкрито провадження, застосовуються положення статті 180 цього Кодексу.

Близький за змістом висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2019 у справі № 916/3245/17 та від 12.06.2019 у справі № 916/542/18.

Отже, право на пред`явлення позовної заяви третьою особою, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору не є абсолютним, подаючи позовну заяву заявник повинен дотримуватись вимог ГПК України щодо форми, змісту, строку подання, а також порядку її подання.

Із системного аналізу змісту статей 49, 180 ГПК України вбачається, що законодавцем встановлено строк для пред`явлення, зокрема, позову третьої особи з самостійними вимогами щодо предмета спору, порушення (недотримання) якого має наслідком повернення позовної заяви.

Відповідно до пункту 6 частини другої статті 42 ГПК України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Статтею 118 ГПК України передбачено, що право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Таким чином, право на подання позову третьою особою, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, може бути реалізовано нею виключно у строк, до закінчення підготовчого провадження або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, а процесуальним наслідком пропуску такого строку є втрата права на вчинення стороною відповідної процесуальної дії.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 30.11.2021 у справі № 905/1610/20.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.10.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 24.10.2024.

23.10.2024 ТОВ "Корум Дружківський машинобудівний завод" подано до суду першої інстанції позовну заяву у порядку статті 49 ГПК України.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що позовна заява ТОВ "Корум Дружківський машинобудівний завод" подана з порушенням вимог частини першої статті 49 ГПК України, оскільки така заява мала бути подана останнім у строк до закінчення підготовчого провадження.

Крім того, колегія суддів апеляційного суду правомірно відхилила аргументи скаржника про застосування положень частини першої статті 180 ГПК України, оскільки останній, зосередившись на з`ясуванні строку для подання відзиву у справі, не звернув уваги на те, що питання строків вступу третьою особою, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, врегульовано виключно у частині першій статті 49 ГПК України. Натомість, у частині п`ятій цієї статті унормовано правила пред`явлення (подачі) такого позову щодо його відповідності вимогам статей 162, 164, 172, 173 ГПК України. Поряд з цим, вимога частини першої статті 180 ГПК України розповсюджується лише на пред`явлення зустрічного позову. Однак, як було зазначено вище, для позовів третьої особи строк подання визначено іншою процесуальною нормою.

Також Верховний Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про наявність правових підстав для повернення позовної заяви ТОВ "Корум Дружківський машинобудівний завод" на підставі частини шостої статті 180 ГПК України, оскільки така заява подана з порушенням процесуального строку, встановленого частиною першою статті 49 ГПК України.

Отже, місцевий господарський суд, відмовивши у задоволенні клопотання ТОВ "Корум Дружківський машинобудівний завод" про поновлення процесуального строку на подання позову третьої особи, зробив правильний висновок, оскільки останнім не наведено жодних поважних причин та обставин, які унеможливлювали здійснити таку процесуальну дію у строк до 03.10.2024 (закриття підготовчого провадження), враховуючи факт обізнаності скаржника про наявність даної справи ще 11.07.2024.

Конструкція вказаних вище правових норм процесуального закону не передбачає подвійного тлумачення, їх правильне застосування є очевидним і не викликає розумних сумнівів, а тому доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій щодо застосування положень статей 49, 180 ГПК України.

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію "суду права", що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є "судом фактів".

У рішенні ЄСПЛ від 23.10.1996 (Levages Prestations Services v. France (заява № 21920/93, пункт 48) вказано, що, зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, роль якого обмежено перевіркою правильності застосування норм закону, процесуальні процедури у такому суді можуть бути більш формальними, особливо якщо провадження здійснюється після його розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

У контексті викладеного Суд вважає за необхідне зазначити, що Рекомендацією № (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07.02.1995 державам-членам рекомендовано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися щодо тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад, справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу.

Згідно з частиною другою статті 293 ГПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

З урахуванням наведеного суд касаційної інстанції дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ТОВ "Корум Дружківський машинобудівний завод" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.11.2024 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 23.10.2024.

Керуючись статтями 234, 293, 304 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі № 910/7102/24 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Корум Дружківський машинобудівний завод" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.11.2024 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 23.10.2024.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя Є. В. Краснов

Суддя Г. М. Мачульський

Суддя Л. І. Рогач