Ухвала

від 18.12.2024 по справі 460/13/24

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

18 грудня 2024 року

м. Київ

справа № 460/13/24

адміністративне провадження № К/990/47287/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Чиркіна С.М., суддів: Берназюка Я.О., Шарапи В.М., перевіривши касаційну скаргу заступника керівника Рівненської обласної прокуратури на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 22.07.2024 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05.11.2024 у справі № 460/13/24 за позовом Керівника Дубенської окружної прокуратури в інтересах держави до Млинівського технолого-економічного фахового коледжу, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ОСОБА_2 про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинення певних дій,

УСТАНОВИВ:

Керівник Дубенської окружної прокуратури звернувся до суду з позовом в інтересах держави до Млинівського технолого-економічного фахового коледжу в якому просив:

визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо нарахування та виплати випускникам ОСОБА_1 та ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 8 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування»;

зобов`язати відповідача вчинити дії щодо нарахування та виплати випускникам Млинівського державного технолого-економічного коледжу 2023 року - дитині-сироті ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та дитині, позбавленій батьківського піклування - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , одноразову грошову допомогу, передбачену статтею 8 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування», у розмірі 6 (шести) прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку з розміру, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» у сумі не менше 16 998 гривень кожному.

Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 22.07.2024, залишеною без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05.11.2024, позов залишено без розгляду на підставі пункту 1 частини першої статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України.

09.12.2024 до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, надійшла касаційна скарга заступника керівника Рівненської обласної прокуратури, у якій скаржник просить: скасувати ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 22.07.2024 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05.11.2024 у справі № 460/13/24, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Скаржник зазначає, що відповідно до пункту 12 наказу Офісу Генерального прокурора «Про особливості виконання функцій прокуратури з питань захисту інтересів дітей та протидії насильству» від 04.11.2020 № 509 у випадках та порядку, передбачених загоном, прокурор зобов`язаний здійснювати представницьку діяльність у сфері охорони дитинства щодо захисту інтересів держави з метою забезпечення повноцінного життя, всебічного виховання розвитку дітей та захисту їхніх прав.

Скаржник вважає, що у спірних правовідносинах законодавчо визначеними «інтересами держави» є обов`язок держави щодо забезпеченнями дотримання соціальних гарантій незахищеної верстви населення.

На думку скаржника, суди першої та апеляційної інстанцій не врахували положення статей 2, 5, 6, 53, 54, 242 Кодексу адміністративного судочинства України, статей 1, 9, 23 Закону України «Про прокуратуру» у сукупності з положеннями статей 6, 8, 19, 46, 51, 52, 92, 131-1 Конституції України, статей 1, 5 та 8 Закону України «Про охорону дитинства» та статті 8 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» щодо права прокурора звертатися із позовом до суду в інтересах держави сфері охорони дитинства, що призвело до неправильного застосування статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, суд приходить до наступного.

На виконання частини другої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду першої інстанції про забезпечення позову, заміну заходу забезпечення позову, ухвали, зазначені у пунктах 3, 4, 12, 13, 17, 20 частини першої статті 294 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.

Відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

За приписами пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.

Відповідно до частини другої статті 333 КАС України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Суд першої інстанції, залишаючи позовну заяву без розгляду виходив з того, що прокурор, звертаючись із позовом до суду на захист прав та інтересів третіх осіб та які, на його думку, були незаконно позбавлені наданих державою гарантій у сфері захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, фактично звернувся до суду не в інтересах держави, а в інтересах громадянина.

Суд апеляційної інстанції постановою від 05.11.2024 апеляційну скаргу заступника керівника Рівненської обласної прокуратури - залишив без задоволення, а ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 22.07.2024 про залишення позову без розгляду у справі № 460/13/24 - без змін.

Суд звертає увагу скаржника на правові висновки Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду сформовані у постанові від 19.03.2024 по справі №340/11/23, де ключовим було питання наявності у прокурора права на звернення до суду з позовом в порядку процесуального представництва в суді інтересів держави для захисту інтересів дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування у зв`язку із неналежним виконанням вимог статті 8 Закону України від 13.01.2005 № 2342-IV «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» щодо ненарахування та невиплати випускникам навчальних закладів з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, одноразової грошової допомоги.

У зазначеній справі Верховний Суд прийшов до наступних висновків:

«…133. Судова палата наголошує на тому, що інтерес держави у сфері охорони дитинства - це публічний інтерес в широкому його розумінні (тобто інтерес щодо чітко невизначеного широкого кола осіб), натомість індивідуально виражені права чи інтереси конкретних осіб не можуть захищатись прокурором в обраний ним спосіб шляхом представництва інтересів держави, оскільки публічний інтерес складається з інтересів держави, її органів і посадових осіб, а також інтересів суспільства, тоді як приватний інтерес це завжди інтерес окремої особи.

134. При цьому, обґрунтування пред`явленого прокурором позову в порядку представництва не дозволяє стверджувати про те, що у цьому випадку звернення до суду спрямоване на захист інтересів невизначеного, широкого кола осіб, наприклад територіальної громади, окремої групи (частини) суспільства, інших суб`єктів, інтереси яких збігаються з державними і потребують захисту саме у обраний прокурором спосіб, оскільки прокурор звернувся до суду з цим позовом на захист прав та інтересів конкретних фізичних осіб -дітей, які ним вказані у позовній заяві та які, на його переконання, незаконно були позбавлені наданих державою гарантій у сфері соціального захисту дітей - сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування у зв`язку із невиплатою після закінчення ними навчального закладу одноразової грошової допомоги, передбаченої частиною сьомою статті 8 Закону № 2342-IV.

135. Тож, обраний прокурором спосіб звернення до суду з посиланням на перший виключний випадок (якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження) не спрямований на захист інтересів держави у сфері охорони дитинства у сфері соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а направлений на захист охоронюваного законом інтересу конкретно визначених осіб, у спосіб фактично надання правничої допомоги таким особам, що не узгоджується із Конституцією України та європейськими стандартами в частині повноважень, якими наділений прокурор щодо представництва прокурором інтересів держави в суді та свідчить про намагання прокурора повернутись до так званого «загального нагляду» (нагляду за додержанням прав і свобод людини і громадянина; нагляд за додержанням законів із цих питань органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами).

136. До того ж, судова палата зазначає, що з метою забезпечення представництва інтересів громадян у суді і водночас зменшення повноважень прокурора у цій сфері Законом № 1697-VII передбачено посилення ролі інституту безоплатної правової допомоги шляхом внесення змін до Закону України від 02.06.2011 №3460-VI «Про безоплатну правову допомогу», за правилами якого право на безоплатну вторинну правничу допомогу згідно з цим Законом та іншими законами мають у тому числі діти-сироти чи діти, позбавлені батьківського піклування.

137. При цьому, як було зазначено вище, статтею 131-1 Основного Закону України до повноважень прокурора з виконання покладених на прокуратуру функцій не віднесено функцію представництва інтересів громадянина.

138. Водночас, оскільки на прокуратуру не можуть покладатися функції, не передбачені Конституцією України, залишення у частині другій статті 23 Закону №1697-VII норми, якою передбачено можливість прокурора здійснювати представництво в суді інтересів громадянина (громадянина України, іноземця або особи без громадянства) у випадках, якщо така особа не спроможна самостійно захистити свої порушені чи оспорювані права або реалізувати процесуальні повноваження через недосягнення повноліття, недієздатність або обмежену дієздатність, а законні представники або органи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси такої особи, не здійснюють або неналежним чином здійснюють її захист, вступає у прямий конфлікт із положеннями Основного Закону України щодо функцій прокуратури.

139. Відтак, Верховний Суд констатує, що прокурор у цій справі не виконав вимоги законодавства щодо обґрунтування наявності підстав для представництва та не дотримався встановленого процесуальним законодавством порядку звернення до суду…».

За таких обставин Верховний Суд погоджується із висновками судів першої та апеляційної інстанцій про наявність правових підстав для залишення позову Керівника Дубенської окружної прокуратури в інтересах держави до Млинівського технолого-економічного фахового коледжу, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ОСОБА_2 про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинення певних дій - без розгляду.

Таким чином, суд касаційної інстанції дійшов висновку про необґрунтованість касаційної скарги та відсутність підстав для відкриття касаційного провадження у справі.

Керуючись статтями 328, 333, 359 КАС України, Верховний Суд,-

У Х В А Л И В:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою заступника керівника Рівненської обласної прокуратури на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 22.07.2024 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05.11.2024 у справі № 460/13/24 за позовом Керівника Дубенської окружної прокуратури в інтересах держави до Млинівського технолого-економічного фахового коледжу, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ОСОБА_2 про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинення певних дій.

Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами надіслати скаржнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та не може бути оскаржена.

Суддя - доповідач: С.М. Чиркін

Судді: Я.О. Берназюк

В.М. Шарапа