Ухвала

від 18.12.2024 по справі 240/19536/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

18 грудня 2024 року

м. Київ

справа № 240/19536/23

адміністративне провадження № К/990/48632/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Олендера І.Я.,

суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,

перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Житомирській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 05.12.2024 у справі №240/19536/23 за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства «Фаворит Компані» до Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

Приватне акціонерне товариство «Фаворит Компані» звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Житомирській області, в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Житомирській області від 15.05.2023 №8810675/13579674 про відмову у реєстрації податкової накладної від 31.03.2023 №166 та зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати податкову накладну Приватного акціонерного товариства «Фаворит Компані» №166 від 31.03.2023 в Єдиному реєстрі податкових накладних датою її подання.

Житомирський окружний адміністративний суд рішенням від 03.07.2024 у справі №240/19536/23 позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Фаворит Компані» задовольнив.

Сьомий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 05.12.2024, визнавши неповажними причини пропуску Головним управлінням ДПС у Житомирській області, утвореним на правах відокремленого підрозділу ДПС України строку на апеляційне оскарження, відмовив у відкритті апеляційного провадження за його апеляційною скаргою на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 03.07.2024 у справі №240/19536/23.

Не погодившись з рішенням суду апеляційної інстанції, Головне управління ДПС у Житомирській області, утворене на правах відокремленого підрозділу ДПС України через підсистему «Електронний суд» 17.12.2024 звернулось з касаційною скаргою до Верховного Суду. Обґрунтовуючи касаційну скаргу скаржник посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права. Зокрема, контролюючий орган вказує на помилковість прийняття Сьомим апеляційним адміністративним судом рішення, яке, зважаючи на відсутність законних підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження, перешкоджає подальшому провадженню у справі.

При вирішенні питання щодо відкриття касаційного провадження у справі за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Житомирській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України, Верховним Судом з`ясовано наступні обставини.

Житомирський окружний адміністративний суд рішенням від 03.07.2024 (прийнятим у письмовому порядку) у справі №240/19536/23 позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Фаворит Компані» задовольнив. Вирішив питання щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції про задоволення позову, Головне управління ДПС у Житомирській області, утворене на правах відокремленого підрозділу ДПС України з метою його оскарження 21.11.2024 звернулось до Сьомого апеляційного адміністративного суду.

Разом з апеляційною скаргою відповідачем до суду також було подано й клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, в обґрунтування поважності причин пропуску якого скаржник вказав, що факт введення на всій території України правового режиму воєнного стану, критична кадрова ситуація в межах управління та звільнення працівника відповідального за супроводження справи за №240/19536/23 вплинули на своєчасність оскарження спірного в цій справі рішення суду першої інстанції. За наведених у клопотанні обставин скаржник вважає, що підстави пропуску ним строку на апеляційне оскарження є поважними, а строк таким, що підлягає поновленню.

Оцінивши наведені скаржником підстави пропуску строку на апеляційне оскарження, Сьомий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 25.11.2024 визнав їх неповажними, у зв`язку з чим ухвалою від 25.11.2024 подану контролюючим органом апеляційну скаргу залишив без руху та запропонував скаржнику в десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали надати до суду обґрунтовану заяву (клопотання) про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням інших поважних причин пропуску строку, якщо такі є, з доданням до неї (нього) доказів на підтвердження вказаних у заяві (клопотанні) обставин. Окрім того, у зв`язку з невідповідністю апеляційної скарги вимогам статті 296 КАС України, суд запропоновував скаржнику, у визначений в цій же ухвалі суду строк, надати документ про сплату судового збору за подання апеляційної скарги в цій справі.

Завишаючи подану скаржником апеляційну скаргу без руху, суд апеляційної інстанції, з-поміж іншого, керувався тим, що контролюючий орган, у клопотанні про поновлення пропущеного строку, не навів поважних причин його пропуску, які могли б бути визнані судом поважними та не надав належних і допустимих доказів на їх підтвердження.

Суд звернув увагу скаржника, що за змістом процесуального закону поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.

Тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у апеляційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку апеляційного оскарження з поважних причин.

Закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або непереборними і об`єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду або оскарження рішення. Ці причини (чи фактори об`єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб`єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки.

Інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб`єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв`язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб`єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до оскарження рішення тощо.

Скаржник, маючи намір добросовісної реалізації належного йому права на апеляційне оскарження судового рішення повинен діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у нього прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом для чого, як особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, має вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати усі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.

Поряд з цим, оцінивши доводи наведені скаржником у клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження, з урахуванням доказів наявних в матеріалах адміністративної справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про їх безпідставність, оскільки, як зазначив суд, неналежна організація процесу із оскарження судового рішення з боку відповідальних осіб, виникнення організаційних складнощів у суб`єкта владних повноважень для своєчасного подання апеляційної скарги є суто суб`єктивною причиною, а негативні наслідки, що настали у зв`язку з такою причиною, є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов`язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними.

Відповідач, що діє від імені держави, як суб`єкт владних повноважень, не може та не повинен намагатись отримати вигоду від організаційних складнощів, що склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов`язків, в тому числі і щодо вчасного подання апеляційної скарги.

Крім того, як встановив суд, згідно з довідкою про доставку електронного листа, рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 03.07.2024 у справі №240/19536/23 було доставлено через підсистему «Електронний суд» до електронного кабінету Головного управління ДПС у Житомирській області - 03.07.2024.

Відтак, починаючи з 04.07.2024 скаржник мав можливість ознайомитися з повним текстом рішення суду першої інстанції від 03.07.2024 та звернутися до суду з апеляційною скаргою в межах встановленого статтею 295 КАС України строку. Однак такі дії з боку скаржника вчинені не були, що, на переконання суду апеляційної інстанції, свідчить на користь висновку про відсутність процесуальної зацікавленості скаржника щодо результату розгляду справи, в якій останній є відповідачем.

З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необґрунтованість твердження скаржника про наявність достатніх правових підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.

Тобто, встановивши факт подання скаржником апеляційної скарги оформленої без дотримання вимог пункту 1 частини п`ятої статті 296 КАС України, а також поза межами процесуального строку, визначеного законом для апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції, без зазначення обставин та надання при цьому доказів, які б підтверджували, що скаржник дійсно не міг звернутись з апеляційною скаргою до суду раніше або інших доказів, які дають підстави для поновлення пропущеного строку звернення з апеляційною скаргою, Сьомий апеляційний адміністративний суд дійшов висновку про необхідність залишення поданої скаржником апеляційної скарги без руху, з визначенням строку для виконання у порядку та в спосіб зазначених вище в ухвалі вимог.

Одночасно суд роз`яснив скаржнику наслідки невиконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.

На виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, Головним управлінням ДПС у Житомирській області, утвореним на правах відокремленого підрозділу ДПС України до суду апеляційної інстанції було подано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження спірного у цій справі судового рішення, зміст якого, аналогічно клопотанню про поновлення такого строку поданого з апеляційною скаргою, зведено до необхідності поновлення пропущеного відповідачем строку на апеляційне оскарження з підстав нереалізованого права на апеляційне оскарження рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 03.07.2024 у справі №240/19536/23, яке відбулося з вини фахівця, відповідального за супроводження цієї справи .

Сьомий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 05.12.2024, визнавши наведені скаржником підстави пропуску строку апеляційного оскарження неповажними, відмовив у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 299 КАС України.

Відповідно до частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд дійшов висновку, що правильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права при постановленні ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження є очевидним, розумні сумніви щодо їх застосування чи тлумачення відсутні.

Відповідно до частини третьої статті 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження (пункт 4 частини перша статті 299 КАС України).

Враховуючи наведене, за результатами оцінки зазначених, у надісланому на виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, клопотанні про поновлення строку апеляційного оскарження підстав, суд може визнати їх поважними та відкрити апеляційне провадження або визнати такі підстави неповажними, у зв`язку з чим відмовити у відкритті апеляційного провадження.

Як зазначено вище, суд апеляційної інстанції ухвалою від 25.11.2024 визначив скаржнику достатній строк щодо реалізації права та надання, з-поміж іншого, обґрунтованої заяви (клопотання) про поновлення строку апеляційного оскарження із наведенням інших поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, якщо такі є, з доданням до неї (нього) доказів на підтвердження вказаних у заяві (клопотанні) обставин. Наведені контролюючим органом у клопотанні, надісланому на виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, підстави пропуску строку апеляційного оскарження судом визнано неповажними, у зв`язку з чим у відкритті апеляційного провадження було відмовлено, що відповідає правильному застосуванню КАС України.

Зокрема, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, Сьомий апеляційний адміністративний суд не знайшов поважними причини пропуску процесуального строку, оскільки за результатом розгляду поданого скаржником на виконання вимог ухвали від 25.11.2024 про залишення апеляційної скарги без руху клопотання про поновлення пропущеного строку, судом апеляційної інстанції не встановлено обставин, що об`єктивно перешкоджали контролюючому органу звернутись до суду з апеляційною скаргою у цій справі у межах встановленого статтею 295 КАС України процесуального строку. На переконання суду апеляційної інстанції, подання скаржником апеляційної скарги лише 21.11.2024, не може бути розумним та оптимальним строком для реалізації права звернення до суду з апеляційною скаргою на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 03.07.2024 у справі №240/19536/23, яке набрало законної сили.

Крім того, як встановив суд апеляційної інстанції, що обґрунтовуючи поважність підстав пропуску строку на апеляційне оскарження, контролюючий орган зазначив причини попуску аналогічні тим, що були наведені ним при поданні апеляційної скарги, та які судом в ухвалі від 25.11.2024 було визнано неповажними. Інших умотивованих доводів, які б підтверджували поважність причин пропуску строку апеляційного оскарження скаржник не вказав; доказів, зокрема, тих, які б підтверджували вчинення скаржником активних дій з метою подання апеляційної скарги в межах строку встановленого статтею 295 КАС України, скаржник до суду також не надав.

Як висновок, суд зазначив, що у даному випадку, пропуск строку на апеляційне оскарження відбувся з суб`єктивних причин, які повністю залежали від волевиявлення суб`єкта владних повноважень - Головного управління ДПС у Житомирській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України, оскільки звернення особи з апеляційною скаргою на рішення суду, яке набрало законної сили, без дотримання часових обмежень визначених статтею 295 КАС України, свідчить виключно про намагання контролюючого органу домогтися безпідставного поновлення судом строку на апеляційне оскарження та нівелювати принцип правової визначеності.

З урахуванням правових позицій Європейського Суду з прав людини та Верховного Суду, апеляційний адміністративний суд дійшов висновку, що за відсутності у контролюючого органу інших обґрунтувань поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження, крім тих, яким вже апеляційним адміністративним судом було надано правову оцінку, а також враховуючи ту обставину, що зазначені скаржником доводи для поновлення строку на апеляційне оскарження не свідчать про наявність обставин, які є об`єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, підстави наведені скаржником для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції не можуть бути визнані поважними.

За результатом вищезазначеного, суд касаційної інстанції вважає, що Сьомий апеляційний адміністративний суд, визнавши за результатом оцінки доводів викладених у клопотанні про поновлення строку, надісланого на виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, наведені скаржником підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження неповажними, дійшов правильного висновку про наявність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Житомирській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 03.07.2024 у справі №240/19536/23.

Доводи касаційної скарги щодо встановлення судом апеляційної інстанції неправомірних обмежень у реалізації скаржником права на апеляційне оскарження судового рішення не спростовують вищенаведених висновків про очевидне правильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права.

При цьому, Верховний Суд вважає за необхідне зазначити, що звернення до апеляційного суду з апеляційною скаргою це право сторони, а не обов`язок, а тому, якщо особа вважає за необхідне скористатися своїм правом на апеляційне оскарження, реалізація зазначеного права повинна відбуватися із дотриманням порядку та строків встановлених положеннями КАС України. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.

Відповідно до частини другої статті 333 КАС України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи), суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Враховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження.

Керуючись пунктом 5 частини першої, частини другої статті 333 КАС України, -

у х в а л и в:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Житомирській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 05.12.2024 у справі №240/19536/23 за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства «Фаворит Компані» до Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

Направити копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді І.Я. Олендер

І.А. Гончарова

Р.Ф. Ханова