Рішення

від 19.12.2024 по справі 501/2452/24

ІЛЛІЧІВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Дата документу 19.12.2024

Справа № 501/2452/24

2/501/1261/24

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2024 року Іллічівський міський суд Одеської області в складі:

головуючогосудді - Пушкарського Д.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Тимко М.Л.,

розглянувши в порядку загального позовного провадження, у відкритому судовому засіданні в приміщенні Іллічівського міського суду Одеської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 (третя особа: служба у справах дітей виконавчого комітету Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області) про встановлення місця проживання малолітньої дитини та про стягнення аліментів на утримання дитини, -

В С Т А Н О В И В:

До Іллічівського міського суду Одеської області звернувся ОСОБА_1 з позовом (а.с.2-5), в якому просить:

- встановити місце проживання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;

- стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходів), але не менш 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з дня звернення до суду та до досягнення повноліття дитиною, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що він перебував в зареєстрованому шлюбі з відповідачем ОСОБА_2 , який рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 19 вересня 2012 року було розірвано. Від шлюбних відносин з відповідачем у них народилась дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позивач стверджує, щ через два роки після розірвання шлюбу, тобто з 2014 року, донька ОСОБА_4 стала проживати разом батьком. І до цього часу постійно проживає з ним. Цей факт підтверджується поясненнями свідків сусідів, які за проханням позивача, склали відповідний Акт. Дитина зареєстрована з позивачем за однією адресою: АДРЕСА_1 .

На прохання позивача укласти договір про місце проживання дитини та сплату аліментів на утримання дитини, відповідачка категорично відмовила. Добровільно надавати матеріальну допомогу на утримання дитини відповідачка також відмовляється, у зв`язку з чим позивач був вимушений звернутись до суду з вказаним позовом.

Позивач надав заяву в якій просить розгляд справи проводити за його відсутністю, позов підтримує в повному обсязі, просить задовольнити заявлені вимоги, не заперечує проти заочного рішення.

Третьою особою надані пояснення в яких зазначено, що дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вже досягла 14 річного віку, та згідно законодавства вона самостійно визначає своє місце проживання (а.с.26).

Відповідач в судове засідання не з`явилась, повідомлялась про день, час та місце розгляду справи, про причини неявки суду не сповістила, відзив на позов не надав.

Відповідно до положень ст.280 ЦПК України, судом постановлено ухвалу про заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів. Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено,що ОСОБА_1 і ОСОБА_5 з 18 липня 2009 року перебували в зареєстрованому шлюбі, який рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 19 вересня 2012 року було розірвано (а.с.9).

Згідно копії свідоцтва про народження, сторони мають спільну дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.10).

Згідно копії свідоцтва про шлюб (а.с.8), 02 серпня 2023 року, після реєстрації шлюбу відповідачка змінила прізвище з « ОСОБА_6 » на « ОСОБА_7 ».

Карбовець ОСОБА_4 , згідно витягу з територіальної громади (а.с.11,12), зареєстрована разом з батьком ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно акту від 04 червня 2024 року (а.с.15), неповнолітня ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , постійно проживає зі своїм батьком ОСОБА_1 в квартирі АДРЕСА_2 , з 2014 року.

ОСОБА_3 надала до суду заяву (а.с.34) в якій зазначила, що вона з 2014 року постійно проживає разом з батьком, який займається її вихованням, і в подальшому вона бажає жити з батьком. Мати її життям не цікавиться та не турбується про неї.

Відповідно до ч.1 ст.141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Вказані норми кореспондуються із нормами Сімейного Кодексу України.

Статтею 161 СК України визначено порядок вирішення спору між матір`ю та батьком щодо місця проживання малолітньої дитини.

Відповідно до роз`яснень, наданих Верховним Судом України в п.18 Постанови Пленуму №11 від 21.12.2007 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», при вирішенні спору про місце проживання дитини належить звертати особливу увагу на її вік та з`ясовувати, з ким із батьків вона бажає проживати.

Судам слід враховувати також положення ст.160 СК України, якою передбачено, що місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків, яка досягла десяти років, за спільною згодою батьків та самої дитини, а місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

Відповідно до частини 1 та частини 2 ст.161 Сімейного кодексу України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвитку дитини.

Частинами 1,2ст.171 СК Українивстановлено, що дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном.

Урахування думки дитини щодо її життя передбачає й ст.12 Конвенції з прав дитини, в якій записано, що Конвенція зобов`язує держави-учасниці забезпечити дитині, здатній формулювати власні погляди, право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що стосуються її, і цим поглядам має приділятись належна увага, згідно з віком дитини та зрілістю.

Оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що між сторонами у справі виникли непорозуміння, які носять особистий характер, і така ситуація в їх особистих відносинах не дала можливості мирним шляхом вирішити питання про визначення місця проживання дитини, що стало підставою для подачі позову до суду.

Враховуючи, що на даний час дитина постійно проживає разом з батьком, має особисту прихильність до нього, а також з урахуванням думки самої дитини, яка бажає проживати з батьком, то суд вважає доцільним визначити місце проживання ОСОБА_3 разом з батьком ОСОБА_1 .

Щодо вимог про стягнення аліментів на утримання дитини суд зазначає наступне.

У відповідності зі ст.ст.180, 181, 183 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. У разі спору розмір аліментів визначається судом. За рішенням суду кошти на утримання дитини присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

У відповідності зі ст.182 СК України при визначені розміру аліментів суд враховує матеріальне становище і стан здоров`я дитини та платника аліментів, наявність у нього інших дітей, непрацездатних батьків, дружини.

Ч.1 ст.191 СК України передбачає, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Оскільки між сторонами по справі в добровільному порядку не досягнуто домовленості про спосіб виконання батьківських обов`язків по утриманню дитини з боку відповідача, суд дійшов висновку, що вимоги про стягнення аліментів правомірні, основані на законі та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно з вимогами ч.6ст.141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Так, відповідно до п.3. ч.1ст.5 ЗУ «Про судовий збір», від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються, в тому числі, позивачіу справах про стягнення аліментів….

Таким чином, оскільки позивача звільнено від сплати судового збору за пред`явлення вимоги про стягнення аліментів, то відповідно дост.141 ЦПК України, з відповідача також підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1211,20 грн. на користь держави.

Керуючись ст.ст.263-265 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 (третя особа: служба у справах дітей виконавчого комітету Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області) про встановлення місця проживання малолітньої дитини та про стягнення аліментів на утримання дитини, задовольнити.

Встановити місце проживання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Стягувати щомісячно з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходів), але не менш 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 05 червня 2024 року і до досягнення повноліття дитиною, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 1211,20 грн.

Відповідно до ст.430 ЦПК України допустити негайне виконання судового рішення про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя