Рішення

від 19.12.2024 по справі 158/2788/24

КІВЕРЦІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 158/2788/24

Провадження № 2/0158/739/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 грудня 2024 року м. Ківерці

Ківерцівський районний суд Волинської області в складі:

головуючого судді - Корецької В.В.

за участю секретаря - Процик Л.В.

представника позивача Багірова Р.А,

представника відповідача Мельник В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Ківерці в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Малого підприємства «Стерн» до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_1 про визнання припиненою іпотеку та зняття заборони на нерухоме майно, -

в с т а н о в и в :

Мале підприємство «Стерн» звернулося до суду з позовом до АТ КБ «ПриватБанк» про визнання припиненою іпотеку та зняття заборони на нерухоме майно.

Позовні вимоги мотивує тим, що 19.01.2007 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір №80/м, згідно якого остання отримала кредит у розмірі не більше 35000 доларів США, окремими частинами (траншами), зі строком повернення не пізніше 18.01.2011 року зі сплатою 14 відсотків річних за користування коштами.

15.07.2008 року, 10.10.2008 року та 19.05.2009 року, сторонами були укладені додаткові угоди №№1-3 до кредитного договору №80/м, якими змінювався розмір відсотків.

З метою забезпечення виконання зобов`язань за вищевказаним кредитним договором між ПАТ КБ «ПриватБанк» та МП «Стерн» 19.01.2007 року укладено договір поруки №80-м, за умовами якого, останній зобовязався перед відповідати за невиконання позичальником усіх зобовязань, що виникли за кредитним договором.

Зазначає, що з метою забезпечення виконання зобов`язань, МП «Стерн» за договором за договором іпотеки від 19.01.2007 року №58, було надано в іпотеку належне йому майно адміністративно-виробничу будівлю, цех по виготовленню кормів, водонапірну башту, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , яке йому належить на підставі рішення Господарського суду Волинської області від 10.07.2006 року.

У зв`язку із укладенням вищезазначеного договору іпотеки до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна 19.01.2007 року, приватним нотаріусом Кузьміч Н.В. було внесено запис про обтяження №4377314, а саме заборону на вищезгадане нерухоме майно, що належить МП «Стерн». Крім того приватним нотаріусом також до державного реєстру іпотек було внесено запис про обтяження №43777386, тип обтяження: іпотека на вищевказане нерухоме майно, що належить МП «Стерн», іпотекодержатель: ЗАТ КБ «ПриватБанк».

В подальшому, заочним рішенням Ківерцівського районного суду Волинської області від 06.05.2011 року у справі №2-239/2011 з ОСОБА_1 стягнуто на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» усю заборгованість за вищевказаними кредитними угодами в розмірі 335015,83 грн. та 1820 грн. судового збору.

03.07.2024 року ОСОБА_1 погасила у повному розмірі заборгованість перед банком, згідно рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 06.05.2011 року, внаслідок чого державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження у зв`язку із повним фактичним виконанням рішення.

На підставі наведеного МП «Стерн» направив на адресу АТ КБ «ПриватБанк» заяву, у якій просив в межах строків, визначених ст. 4 Закону України «Про іпотеку» звернутися до відповідного реєстратора із заявою про державну реєстрацію припинення іпотеки вищезазначеним Договором іпотеки №58 від 19.01.2007 року, а також про зняття заборони на нерухоме майно №437731, однак станом на день звернення до суду відповідні записи про іпотеку та про обтяження містяться у відповідних реєстрах.

З врахуванням вищевикладеного просить суд визнати припиненою іпотеку нерухомого майна за Договором іпотеки від 19.01.2007 року, укладеного між МП «Стерн» та АТ КБ «ПриватБанк», посвідчений приватним нотаріусом Ківерцівського районного нотаріального округу Кузьміч Н.В. та зареєстрований за №58; зняти заборону на нерухоме майно з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження: 4377314, зареєстроване 19.01.2007 року приватним нотаріусом Кузьміч Н.В., підстава обтяження: договір іпотеки, 58, 19.01.2007, об`єкт обтяження: інше, адміністративно - виробнича будівля А-1, пл. 187,4 кв.м.; цех по виготовленню кормів В-1, пл. 123,7 кв.м,; водонапірна башта Б-1, пл. 10,8 кв.м., адреса: АДРЕСА_1 та виключити даний запис про обтяження з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, а також виключити запис з Єдиного Державного реєстру іпотек (реєстраційний номер обтяження: 4377386; дата державної реєстрації 19.01.2007 року, підстава обтяження: договір іпотеки №58, 19.01.2006, ПН ОСОБА_3 , іпотекодержатель: ЗАТ КБ «ПриватБанк іпотекодавець: МП «Стерн»; розмір основного зобов`язання: 35000 доларів СШ строк виконання: 18.01.2011; заставна: немає); стягнути судові витрати по справі.

Ухвалою судді Ківерцівського районного суду Волинської області Польовою М.М. від 03.09.2024 року відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено підготовче засідання.

01.10.2024 року від представника відповідача АТ КБ «ПриватБанк» - Мельник В.М. до суду подано відзив на позовну заяву, відповідно до якого, позовні вимоги не визнала, просила у їх задоволенні відмовити, оскільки вказане іпотечне майно є знищене. Крім того просила застосувати строки позовної давності.

02.10.2024 року від представника позивача МП «Стерн» - Багірова Р.А. до суду подано відповідь на відзив, відповідно до якого останній зазначив, що значення для даної справи має лише одна обставина, а саме виконання зобов`язання за кредитним договором, які були забезпечені спірною іпотекою, відтак, враховуючи виконання третьою особою зобов`язання, іпотека повинна бути припиненою. Крім того, щодо застосування строків позовної давності заперечив, оскільки початок його перебігу слід відраховувати з дати виконання зобов`язань, тобто з 03.07.2024 року.

Відповідно до повторного протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.10.2024 року, для розгляду цивільної справи №158/2170/24 визначено головуючого суддю Корецьку В.В.

Ухвалою судді Ківерцівського районного суду Волинської області від 17.10.2024 року вказану справу прийнято до свого провадження та призначено підготовче засідання.

Ухвалою Ківерцівського районного суду Волинської області від 28.11.2024 року, підготовче провадження у даній справі закрито та призначено судовий розгляд по суті.

Представник позивача МП «Стерн» - Багіров Р.А. у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача АТ КБ «ПриватБанк» - Мельник В.М. у судовому засіданні позовні вимоги не визнала, у їх задоволенні просила відмовити.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_1 у судове засідання не зявилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином.

Заслухавши пояснення учасників справи, кожного зокрема, перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 19.01.2007 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір №80/м, згідно якого остання отримала кредит у розмірі не більше 35000 доларів США, окремими частинами (траншами), зі строком повернення не пізніше 18.01.2011 року зі сплатою 14 відсотків річних за користування коштами /а.с.12-14/.

Крім того, 15.07.2008 року, 10.10.2008 року та 19.05.2009 року, ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 були укладені додаткові угоди №№1-3 до кредитного договору №80/м, якими змінювався розмір відсотків /а.с.15-16/.

Отримання ОСОБА_2 грошових коштів від АТ КБ «ПриватБанк» підтверджується договорами про видачу траншу №№1, 3, 4 /а.с. 19-26/.

У судовому засіданні встановлено, що з метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором №80/м, між ПАТ КБ «ПриватБанк» та МП «Стерн» 19.01.2007 року укладено договір поруки №80-м, за умовами якого, останній зобов`язався перед відповідати за невиконання позичальником усіх зобов`язань, що виникли за кредитним договором /а.с.27/.

Також встановлено, що позивачем МП «Стерн», за договором іпотеки від 19.01.2007 року №58, було надано в іпотеку належне йому майно адміністративно-виробничу будівлю, цех по виготовленню кормів, водонапірну башту, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , яке йому належить на підставі рішення Господарського суду Волинської області від 10.07.2006 року /а.с.29-36/.

На підставі укладення вищезазначеного договору іпотеки до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна 19.01.2007 року, приватним нотаріусом Кузьміч Н.В. було внесено запис про обтяження №4377314, а саме заборону на вищезгадане нерухоме майно, що належить МП «Стерн». Крім того приватним нотаріусом також до державного реєстру іпотек було внесено запис про обтяження №43777386, тип обтяження: іпотека на вищевказане нерухоме майно, що належить МП «Стерн», іпотекодержатель: ЗАТ КБ «ПриватБанк» /а.с.60-61/.

Заочним рішенням Ківерцівського районного суду Волинської області від 06.05.2011 року у справі №2-239/2011 з ОСОБА_1 стягнуто на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за вищевказаними кредитними угодами в розмірі 335015,83 грн. та 1820 грн. судового збору /а.с.38-39/.

Як вбачається із копії постанови державного виконавця ВДВС у м. Луцьку Західного МУЮ МЮ від 04.07.2024 року, виконавче провадження №28999602, на підставі виконавчого листа №2-239, виданого 06.05.2011 року Ківерцівським районним судом Волинської області закінчено, у зв`язку із повним фактичним виконанням рішення/а.с.52/.

Вищевказане також підтверджується копією платіжної інструкції №46391 від 04.07.2024 року /а.с.53-54/.

Надавши оцінку фактичним обставинам справи, суд зазначає наступне.

За змістом статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (частина друга статті 1050 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1048 та частини першої статті 1054 ЦК України, кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Згідно з частиною першою та другою статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

У частині першій статті 599 ЦК передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Велика Палата Верховного Суду у Постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 дійшла висновку, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Наявність судового рішення про дострокове задоволення вимог кредитора щодо всієї суми заборгованості, яке боржник виконав не в повному обсязі, не є підставою для нарахування процентів та пені за кредитним договором, який у цій частині змінений кредитором. Такий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц, провадження № 14-154цс18.

Таким чином, після звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінюється порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору у повному обсязі. Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється, кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов`язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, а не у вигляді стягнення процентів та неустойки.

Відтак, заперечення представника відповідача про те, що діючим законодавством не передбачено, що ухвалення судового рішення про стягнення з боржника заборгованості не є підставою для припинення правовідносин сторін за кредитною угодою, є безпідставним.

Суд звертає увагу на те, що оскільки позовні вимоги Банку (первісного кредитодавця) рішенням суду від 06.05.2011 року були задоволені повністю, а тому з моменту пред`явлення вимоги про дострокове погашення всієї суми заборгованості, кредитний договір припинив свою дію, а Банк втратив можливість нарахування та стягнення з позичальника основного боргу, процентів за його користування та пені.

Виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (частина 1 статті 546 ЦК України ).

В силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави) (стаття 572 ЦК України).

Зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (частина перша статті 598, стаття 599 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом (абзац 2 частина перша стаття 1 Закону України «Про іпотеку»).

Іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (частина 5 статті 3 Закону України «Про іпотеку»).

Іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її, з інших підстав, передбачених цим Законом (стаття 17 Закону України «Про іпотеку»).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 квітня 2022 року у справі № 477/33/20 (провадження № 61-2817св21) зроблено висновок, що з моменту виконання у повному обсязі зобов`язань, визначених рішенням суду про дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором, припинилися зобов`язання позивача як за договором кредиту, так і за договором іпотеки.

Зазначене узгоджується із висновком, що міститься у пункті 54 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 711/4556/16 (провадження № 14-88цс19)».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 31 березня 2021 року у справі № 686/4303/18 (провадження № 61-2882св19) зазначено, що «у пунктах 41-43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 711/4556/16-ц (провадження № 14-88цс19) зазначено, що: «іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (частина п`ята статті 3, абзаци другий і сьомий частини першої статті 17 Закону України «Про іпотеку», пункт 1 частини першої і речення друге цієї частини статті 593 ЦК України). Зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом (частина перша статті 598 ЦК України). Однією з таких підстав, встановлених законом, є виконання, проведене належним чином (стаття 599 ЦК України). За належного виконання у повному обсязі забезпеченого іпотекою основного зобов`язання за кредитним договором припиняється як це зобов`язання, так і зобов`язання за договором іпотеки, які є похідними від основного зобов`язання (аналогічний висновок сформулював Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 14 лютого 2018 року у справі № 910/16461/16; див. також пункт 61 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 522/407/15-ц)».

Представник позивача МП «Стерн» просив визнати припиненою іпотеку за договором іпотеки та припинити обтяження предмету іпотеки у зв`язку з виконанням у повному обсязі зобов`язань за кредитним договором.

Суд не бере до уваги твердження представника відповідача про те, що ухвалою слідчого судді, в межах кримінального провадження, на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки накладено арешт, а тому у задоволенні позовних вимог слід відмовити, оскільки наявність арешту, накладеного на іпотечне майно іншими органами, у тому числі й судом, жодним чином не впливає на можливість визнання іпотеки припиненою та виключення з реєстру записів, пов`язаних з іпотекою.

При цьому, варто зазначити, що прийняте у даній справі рішення жодним чином не суперечитиме та не скасовуватиме заходів, вжитих судом у рамках іншої справи, у якій були накладені арешти на спірне майно.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що з моменту виконання у повному обсязі зобов`язань, визначених рішенням Ківерцівського районного суду Волинської області у справі № 2-239/2011 від 06.05.2011 року про стягнення заборгованості за кредитним договором, припинилися зобов`язання боржника як за договором кредиту, так і зобов`язання позивача за договором іпотеки.

Щодо твердження представника відповідача про застосування строків позовної давності, суд приходить до висновку, що у їх застосуванні слід відмовити, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. ст. 256, 257, 261 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Отже, для визначення початку перебігу строку позовної давності має значення момент, з якого права особи вважаються порушеними та момент, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Тобто, початок перебігу строку позовної давності пов`язується з моментом, коли у Позивача виникло право на звернення до суду із відповідним позовом.

Представник відповідача пов`язує початок перебігу позовної давності із моментом, коли Позивач дізнавався про рішення суду у справі у справі N2-239/2011 про стягнення заборгованості.

Однак, у даному позові заявлені вимоги про визнання іпотекою припиненою, яка вважається такою з моменту повного виконання зобовязання, яке вона забезпечує.

Як було встановлено у судовому засіданні, ОСОБА_1 рішення суду виконано 04.07.2024 року, у звязку із цим позивач 04.07.2024 року направив на адресу відповідача заяву, у якій просив в межах строків, визначених ст. 4 Закону України «Про іпотеку» звернутися до відповідного реєстратора із заявою про державну реєстрацію припинення іпотеки вищезазначеним Договором іпотеки №58 від 19.01.2007 року, а також про зняття заборони на нерухоме майно №437731.

Відтак, АТ КБ «ПриватБанк», згідно ст. 4 Закону України «Про іпотеку» був зобов`язаний на протязі 14 днів від дня повного погашення боргу, за основним зобов`язанням звернутись до відповідного реєстратора із заявою про державну реєстрацію припинення іпотеки, тобто до 18.07.2024 року включно, а тому починаючи з 19.07.2024 року у позивача виникло право звернутись із відповідним позовом до суду.

Як вбачається із матеріалів позовної заяви, представник МП «Стерн» звернувся до суду із вказаною позовною заявою 29.08.2024 року, тобто в межах строку позовної давності.

За нормою частини другої статті 593 ЦК України, у разі припинення права застави на нерухоме майно до державного реєстру вносяться відповідні дані.

Частиною 3 статті 17 Закону України «Про іпотеку» встановлено, що відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

Тимчасове застереження є видом обтяження речових прав на нерухоме майно, запис про яке вноситься реєстратором у відповідності та на підставі Закону України «Про іпотеку», Закону України «Про нотаріат», та Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», обтяження - заборона або обмеження розпорядження та/або користування нерухомим майном, встановлені законом, актами уповноважених на це органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, або такі, що виникли з правочину.

Підставою для внесення запису про припинення обтяження до Реєстру відповідно до ст. 43 та 44 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» та п. 24 Порядку ведення Державного реєстру обтяжень рухомого майна, є заяви обтяжувача чи уповноваженої ним особи. Обтяжувач чи уповноважена ним особа має право в будь-який час подати заяву про припинення обтяження і виключення запису з Реєстру чи про продовження строку дії реєстрації не більш як на п`ять років. Після припинення обтяження обтяжувач самостійно або на письмову вимогу боржника чи особи, права якої порушено внаслідок наявності запису про обтяження, протягом п`яти днів зобов`язаний подати реєстратору заяву про припинення обтяження і виключення його з Реєстру. Записи про обтяження, які втратили чинність, підлягають виключенню з Реєстру через шість місяців після реєстрації відомостей про припинення обтяження.

Згідно з п. 24 Порядку відомості про припинення обтяження реєструються на підставі заяви обтяжувача чи уповноваженої ним особи.

Відповідно до ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно ч. 1 ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

У відповідності до ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Відповідно до ст. 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Статтею 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 1 липня 2004 року визначено, що державна реєстрація обтяжень проводиться на підставі, зокрема судового рішення щодо набуття, зміни або припинення обтяження речових прав на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості, що набрало законної сили.

Отже, припиняються обтяження на підставі відповідних документів, які свідчать про припинення причини/обставини/підстави існування обтяження. Відповідно, документом, що є підставою для державної реєстрації припинення обтяження нерухомого майна може бути рішення суду, що набрало законної сили, про припинення такого обтяження.

Відповідно положень частини 3 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються.

Враховуючи те, що відповідач добровільно не здійснив дій, спрямованих на припинення обтяження права позивача, не визнаючи виконання кредитного договору та як наслідок припинення іпотеки, а позивач не має можливості самостійно звернутись до суб`єктів державної реєстрації прав для проведення державної реєстрації припинення обтяження, тому суд вважає право позивача порушеним та таким, що підлягає судовому захисту, а відповідні позовні вимоги обґрунтованими, відтак їх слід задовольнити.

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. В зв`язку з вищевикладеним з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір у розмірі 4844,80 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 263-265,268,273,279 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Позовні вимоги Малого підприємства «Стерн» до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_1 про визнання припиненою іпотеку та зняття заборони на нерухоме майно задовольнити.

Визнати припиненою іпотеку нерухомого майна за Договором іпотеки від 19.01.2007 року, укладеного між Малим підприємством «Стерн» та АТ КБ «ПриватБанк», посвідчений приватним нотаріусом Ківерцівського районного нотаріального округу Кузьміч Н.В. та зареєстрований за №58.

Зняти заборону на нерухоме майно з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження: 4377314, зареєстроване 19.01.2007 року приватним нотаріусом Кузьміч Н.В., підстава обтяження: договір іпотеки, 58, 19.01.2007, об`єкт обтяження: інше, адміністративно - виробнича будівля А-1, пл. 187,4 кв.м.; цех по виготовленню кормів В-1, пл. 123,7 кв.м,; водонапірна башта Б-1, пл. 10,8 кв.м., адреса: АДРЕСА_1 та виключити даний запис про обтяження з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, а також виключити запис з Єдиного Державного реєстру іпотек (реєстраційний номер обтяження: 4377386; дата державної реєстрації 19.01.2007 року, підстава обтяження: договір іпотеки №58, 19.01.2006, ПН ОСОБА_3 , іпотекодержатель: ЗАТ КБ «ПриватБанк іпотекодавець: МП «Стерн»; розмір основного зобов`язання: 35000 доларів СШ строк виконання: 18.01.2011; заставна: немає).

Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на користь Малого підприємства «Стерн» судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 4844 (чотири тисячі вісімсот сорок чотири) грн. 80 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

На виконання п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України суд зазначає повне найменування сторін та інших учасників справи:

Позивач Мале підприємство «Стерн», адреса: м. Луцьк, вул. Богдана Хмельницького, 26, поверх 4, офіс 8, код ЄДРПОУ: 13356187.

Представник позивача Багіров Рустам Алігейдарович, адреса: м. Луцьк, вул. Богдана Хмельницького, 26, поверх 4, кабінет 2.

Відповідач Акціонерне товариство Комерційний Банк «ПриватБанк», адреса: м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, код ЄДРПОУ: 14360570.

Представник відповідача Мельник Вікторія Миколаївна, адреса: м. Луцьк, просп. Молоді, 4Е, Волинської області.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_2 .

Суддя Ківерцівського районного суду В.В. Корецька

Повний текст рішення суду виготовлено 20.12.2024 року.