Постанова

від 17.12.2024 по справі 916/1092/24

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2024 рокум. ОдесаСправа № 916/1092/24Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Ярош А.І.,

суддів: Діброви Г.І., Принцевської Н.М.

секретар судового засідання: Кияшко Р.О.

за участю представників учасників справи:

від Приватного підприємства "Добробут": Юдін О.Ю.,

від Савранської селищної ради Одеської області: Тарасенко О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі

апеляційну скаргу Савранської селищної ради Одеської області

на рішення Господарського суду Одеської області від 04.07.2024 року, суддя в І інстанції Сулімовська М.Б., повний текст якого складено 26.07.2024, в м. Одесі

у справі №916/1092/24

за позовом: Приватного підприємства "Добробут"

до відповідача: Савранської селищної ради Одеської області

про визнання незаконним та скасування рішення, визнання укладеною додаткової угоди

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2024 Приватне підприємство "Добробут" звернувся до Господарського суду Одеської області із позовом до Савранської селищної ради Одеської області, в якій просив суд:

- визнати незаконним та скасувати рішення Савранської селищної ради Одеської області від 21.12.2023 року №2499-VIII "Про повторний розгляд заяви Приватного підприємства "Добробут" про поновлення договору оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення";

- визнати укладеною додаткову угоду про поновлення договору оренди землі №228 від 24.11.2016 року, згідно якого Приватне підприємство "Добробут" набуло право оренди на земельну ділянку комунальної власності площею 54,0456га, яка розташована на території Савранської селищної ради, Подільського району, Одеської області (за межами населеного пункту с.Острівка), кадастровий номер земельної ділянки 5124383200:01:005:0071, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на умовах, визначених в прохальній частині позову.

В обґрунтування позову зазначив, що на незважаючи на те, що, як вбачається зі змісту оскарженого рішення, відповідач повністю визнав переважне право позивача на поновлення договору оренди на новий строк, тобто визнав, що позивач належно виконував обов`язки за договором оренди, а тому позивач вважає, що рішення Савранської селищної ради Одеської області від 21.12.2023 №2499-VIII є незаконним та підлягає скасуванню, а договір має бути поновленим на умовах, що були зазначені позивачем у його проєкті додаткової угоди, що і зумовило звернення до суду із даним позовом.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 04.07.2024 у справі №916/1092/24 позовні вимоги задоволено у повному обсязі; визнано незаконним та скасовано рішення Савранської селищної ради Одеської області від 21.12.2023 року №2499-VIII "Про повторний розгляд заяви Приватного підприємства "Добробут" про поновлення договору оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення"; визнано укладеною додаткову угоду про поновлення договору оренди землі №228 від 24.11.2016 року, згідно якого Приватне підприємство "Добробут" набуло право оренди на земельну ділянку комунальної власності площею 54,0456га, яка розташована на території Савранської селищної ради, Подільського району, Одеської області (за межами населеного пункту с.Острівка), кадастровий номер земельної ділянки 5124383200:01:005:0071, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, в наступній редакції:

ДОДАТКОВА УГОДА

про поновлення договору оренди землі №228 від 24.11.2016 року

Савранська селищна рада Одеської області, в особі секретаря селищної ради Жируна Олега Миколайовича, який діє на підставі Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", надалі "Орендодавець", з одного боку, та Приватне підприємство "Добробут", в особі директора Волошина Віталія Валерійовича, діючого на підставі Статуту підприємства, надалі "Орендар", уклали цю додаткову угоду про наступне:

Поновити договір оренди землі №228 від 24 листопада 2016 року на новий строк, а саме на 7 (сім) років до 24 листопада 2030 року включно.

Після закінчення строку дії договору оренди Орендар має переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі Орендар повинен не пізніше ніж на 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово Орендодавця про намір продовжити його дію.

Дана угода складена в трьох примірниках, що мають однакову юридичну силу і є невід`ємною частиною договору оренди землі №228 від 24 листопада 2016 року.

Реквізити сторін:

Орендодавець: Савранська селищна рада Одеської області, 66200, Одеська область, Подільський район, смт.Саврань, вул.Соборна, 9, код ЄДРПОУ 04380548, тел.04865 3-14-68.

Орендодавець Олег Жирун

Орендар: Приватне підприємство "Добробут", 66200, Одеська область, Подільський район, с.Глибочок, код ЄДРПОУ 31630701, тел.0675144532.

Орендар: Віталій Волошин

Стягнуто з Савранської селищної ради Одеської області на користь Приватного підприємства "Добробут" 6056 (шість тисяч п`ятдесят шість) грн. судового збору.

Суд першої інстанції зазначив, що ПП "Добробут", як орендар земельної ділянки, з метою використання свого переважного права щодо укладення договору оренди землі на новий строк, відповідно до частин першої-п`ятої статті 33 Закону про оренду землі, 02.10.2022 звернулося до Савранської селищної ради із Заявою №34 про намір продовжити дію договору від 24.11.2016 на той самий строк та на тих самих умовах, долучивши проект додаткової угоди з даного приводу. Також, за змістом означеної заяви позивач не заперечував щодо узгодження змін до істотних умов договору.

З матеріалів справи вбачається, що питання поновлення спірного договору оренди розглядалось на засіданнях постійної комісії селищної ради з питань містобудування, агропромислового розвитку, земельної реформи, земельних відносин, екології та раціонального природокористування. Проте, суду не подано доказів направлення Савранською селищною радою позивачу додаткової угоди із запропонованими змінами до істотних умов договору або ж листа з пропозиціями щодо зміни розміру орендної плати чи будь - яких інших істотних умов договору. В свою чергу, обговорення питань щодо можливого підвищення орендної плати за оренду спірної ділянки, тощо, що мало місце на засіданнях постійної комісії селищної ради та вбачається з протоколів засідання останньої, не є доказом узгодження з орендарем істотних умов договору.

Натомість, 21 грудня 2023 року Савранською селищною радою було прийнято рішення №2499-VIII "Про повторний розгляд заяви Приватного підприємства "Добробут" про поновлення договору оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення", яким поновлено спірний договір на один рік та встановлено річну орендну плату за земельну ділянку в розмірі 12% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Означене рішення було скеровано на адресу позивача лише 23.02.2024, що не заперечується відповідачем.

В свою чергу суд звернув увагу на те, що позивач на протязі дії договору належно виконував свої обов`язки орендаря, в тому числі в частині сплати орендних платежів, що підтверджується листом Савранської селищної ради від 23.02.2024 №04-07/511/637, про що не заперечив і представник відповідача в судовому засіданні.

Незважаючи на це, відповідачем, поза межами встановленого законодавцем строку, було прийнято рішення №2499-VIII від 21.12.2023, яким суттєво, без узгодження з позивачем змінено істотні умови договору, що стосується строку договору та розміру орендної плати. Наведений правовий акт індивідуальної дії не містить жодних мотивів, якими орган місцевого самоврядування послуговувався при його прийнятті. Законодавчі положення, на які є посилання у цьому рішенні, також на дають можливості суду сформулювати висновок про те, що у спірних правовідносинах мали місце прямі вказівки законодавця для прийняття рішення саме такого змісту.

За наслідками розгляду цього спору суд констатував, що оскаржуване рішення селищної ради №2499-VIII від 21.12.2023 на нормах земельного законодавства не ґрунтується та порушує права позивача. Відтак, суд вважав, що позовні вимоги про його скасування слід задовольнити.

В свою чергу, оскільки позивач дотримався вимог законодавства, які регламентують його поведінку, необхідну для отримання відповідного рішення уповноваженого органу, останній може вважатись таким, що набув право "правомірного очікування". Натомість орендодавець нехтував своїм обов`язком добросовісно провести переговори, не пропонуючи жодних умов орендарю. Відтак, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог і в частині визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди у редакції, запропонованій позивачем.

19.08.2024 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Савранської селищної ради Одеської області, в якій остання просить рішення Господарського суду Одеської області від 04.07.2024 у справі №916/1092/24 скасувати та залишити позов без розгляду.

В обгрунтування вимог апеляційної скарги скаржник зазначає, що приймаючи рішення у даній справі суд проігнорував вимоги статей 174 та 176 ГПК України і задовольнив позовну заяву ПП «Добробут» від 14.03.2024 року, що була подана особою, яка не мала належних та допустимих доказів на підтвердження своїх повноважень, оскільки ордер серії ВН № 1343718 від 14.03.2024 року, доданий до позовної заяви під назвою «order.pdf», виписаний адвокатом Юдіним О.Ю. на представництво ПП «Добробут» не містить власноручного підпису адвоката.

На переконання скаржника, подання адвокатом Юдіним О.Ю. позовної заяви ПП «Добробут» від 14.03.2024 року без належно оформленого ордеру на надання правової допомоги та ігнорування цієї обставини Господарським судом Одеської області є підставою для скасування повністю рішення по справі № 916/1092/24 від 04.07.2024 року із залишенням позову без розгляду.

Апелянт стверджує, що суд неправильно застосував положення Земельного кодексу України та Закону України Про оренду землі, внаслідок чого вимога ПП Добробут закріпити в додатковій угоді до договору оренди землі № 228 від 24.11.2016 року пункт про можливість подальшого поновлення договору оренди не була скасована. Станом на момент подання ПП Добробут позовної заяви від 14.03.2024 року сторони договору оренди землі № 228 від 24.11.2016 року не змінювали його умов після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", через що він може бути поновленим за правилами, які були чинними на момент його укладення. Проте, зміна договору оренди землі № 228 від 24.11.2016 року, у зв`язку із укладенням додаткової угоди про поновлення договору оренди, призведе до того, що на даний договір почнуть розповсюджуватись вимоги статті 126-1 Земельного кодексу України.

Вказує, що з моменту набрання чинності додатковою угодою про поновлення договору оренди землі № 228 від 24.11.2016 року, яка укладена після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", її положення про можливість повторного поновлення договору оренди землі будуть прямо суперечити вимогам ч. 1 ст. 126-1 Земельного кодексу України.

Додатково зазначає, що суд не надав належної правої оцінки доказам, наданим Савранською селищною радою Одеської області, на підтвердження проведення добросовісних переговорів. Суд проігнорував той факт, що Савранська селищна рада Одеської області, приймаючи рішення № 2499-VIII від 21.12.2023 року, погодила з ПП «Добробут» умови поновлення договору оренди землі № 228 від 24.11.2016 року.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення.

Зокрема, вказує, що вимога процесуального закону щодо наявності власноручного підпису стосується тільки документів, що подаються у паперовій формі. Між тим, у цій справі, ордер представником позивача було подано в електронній формі з накладенням електронного підпису.. Оскільки ордер від самого початку був сформований як електронний документ та візуалізований у електронній формі, то застосуванню підлягає ч.1 ст.6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», згідно якої для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Таким чином, електронний ордер, який був згенерований у «Особистому кабінеті адвоката» на офіційному веб-сайті Національної асоціації адвокатів України www.unba.org.ua та наданий суду першої інстанції є електронним документом на який накладено електронний підпис автора, який має саме таку юридичну силу, як і власноручний підпис, та має презумпцію його відповідності власноручному підпису

Позивач заявив клопотання про долучення до справи паперової копії ордеру адвоката Юдіна О.Ю., який раніше подавався в електронному вигляді, в обґрунтування якого зазначає, що враховуючи, що у суду першої інстанції не виникло жодних сумнівів у належному підтверджені повноважень представника позивача, з огляду на те, що відповідач у суді першої інстанції також не ставив під сумнів питання належності наданого електронного ордеру, приймаючи до уваги обов`язок суду апеляційної інстанції дослідити ці обставини, позивач заявив клопотання про долучення до справи паперової копії ордеру адвоката Юдіна О.Ю., який раніше подавався в електронному вигляді. Перелічені вище обставини є поважними, оскільки не залежали від позивача.

У відповіді на відзив відповідач наголошує, що ордер на надання правничої допомоги серії ВН 1343718 від 14.03.2024 не є сформованим електронним ордером через модуль у підсистемі «Електронний суд» у встановленій адміністратором формі, а є додатком до позовної заяви від 14.03.2024 року, а тому має містити обов`язкові реквізити, визначені Положенням № 41. Враховуючи дані обставини, ордер на надання правничої допомоги серії ВН №1343718 від 14.03.2024, долучений адвокатом Юдіним О.Ю. до позовної заяви від 14.03.2024, не є електронним доказом в розумінні статті 96 ГПК України, а письмовим доказом згідно зі статтею 91 ГПК України, при цьому цей доказ складений із порушенням вимог до типової форми ордеру на надання правничої допомоги визначеної Положенням № 41 та ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 02.09.2024 відкрито апеляційне провадження за вказаною апеляційною скаргою, призначено розгляд справи на 29.10.2024 об 11:00 та в подальшому оголошено перерву в розгляді даної справи до 17.12.2024 о 12:30.

В судовому засіданні 17.12.2024 прийняли участь представники учасників справи.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до приписів ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції, 24.11.2016 між Головним управлінням Держгеокадастру в Одеській області (орендодавець) та Приватним підприємством "Добробут" (орендар, позивач) було укладено договір оренди землі №228, на підставі якого позивач набув право оренди земельної ділянки площею 54,0456 га, кадастровий номер 5124383200:01:005:0071. Цільове призначення земельної ділянки - землі сільськогосподарського призначення, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (п.п.2.3, 2.4 договору).

Договір оренди укладено на сім років (п.3.1 договору).

Згідно п.3.2, право оренди земельної ділянки виникає у орендаря з моменту державної реєстрації відповідно до закону.

За умовами п.3.3, після закінчення строку дії договору орендар, за умови належного виконання обов`язків, відповідно до умов цього договору та вимог законодавства України, має переважне право на його поновлення на новий строк. У цьому разі орендар зобов`язаний письмово (листом-повідомленням) повідомити орендодавця про намір продовжити його дію не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору.

Відповідно до п.3.4, при поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі на новий строк припиняється.

Договір підписано сторонами без жодних зауважень.

За Актом прийомки-передачі межових знаків на зберігання від 24.11.2016 межі земельної ділянки площею 54,0456 га, наданої ПП "Добробут" для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, закріплені в натурі (на місцевості) межовими знаками; межові знаки пред`явлені та передані на зберігання користувачу земельної ділянки.

Право оренди вказаною земельною ділянкою було зареєстровано, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер №74171738 від 28.11.2016 року.

06.02.2021 року земельна ділянка площею 54,0456га, кадастровий номер 5124383200:01:005:0071, яка є предметом договору оренди землі №228 від 24.11.2016, перейшла у комунальну власність Савранської селищної ради Одеської області (відповідача), що підтверджується листом відповідача №04-07/511/637 від 23.02.2024 року та Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, індексний номер 243639421 від 09.02.2021, наказом ГУ Держгеокадастру в Одеській області від 10.12.2020 №55-ОТГ, Актом приймання-передачі земельної ділянки сільськогогосподарського призначення із державної у комунальну власність від 10.12.2020.

За приписами ч.1 ст.770 ЦК України, у разі зміни власника речі, переданої у найм, до нового власника переходять права та обов`язки наймодавця. Згідно ч.6 ст.32 Закону України "Про оренду землі", перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи (у тому числі в порядку спадкування), реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або припинення договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі.

У п.12.6 договору оренди було встановлено, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи не є підставою для зміни умов або розірвання договору.

Таким чином, внаслідок переходу права власності на земельну ділянку, до відповідача перейшли права та обов?язки орендодавця за договором оренди землі №228 від 24.11.2026 року.

У п.9.3.5 договору було передбачено, що орендар має переважне право на поновлення договору оренди землі за умов виконання вимог цього договору.

У п.12.5 договору було встановлено, що у разі поновлення договору оренди земельної ділянки на новий строк, його умови можуть бути змінені за згодою сторін.

На виконання вимог ст.33 Закону України "Про оренду землі" та умов п.п.3.3, 9.3.5, 12.5 договору, позивач 02.10.2023 звернувся до відповідача з Заявою №34 від 02.10.23, яка була зареєстрована відповідачем за вхідним №3086/04-07 від 02.10.2023, що підтверджується реєстраційним написом на другому примірнику заяви.

У вказаній Заяві позивач просив поновити дію договору оренди землі.

До Заяви про укладення договору оренди землі на новий строк позивач (орендар) додав проект додаткової угоди про поновлення договору оренди землі №228 від 24.11.2016 року та довідку про відсутність заборгованості з оплати орендної плати. Ці документи були перелічені як додатки до Заяви і факт їх надання відповідачу підтверджується фактом отримання відповідачем самої Заяви.

На засіданні комісії, яке відбулась 24.10.2023, було повідомлено, що постійна депутатська комісія селищної ради рекомендує продовжити термін опрацювання заяви до одержання відповідей від Подільської РДА та Держгеокадастру.

28.11.2023 відбулось засідання постійної комісії селищної ради з питань містобудування, агропромислового розвитку, земельної реформи, земельних відносин, екології та раціонального природокористування за участі представника ПП "Добробут". На засіданні комісії представник ПП "Добробут" виступив з пропозиціями щодо змін та доповнень до договору оренди землі. Рішення не прийнято через недостатність кворуму постійної комісії при розбіжності голосів.

Враховуючи недосягнення згоди щодо поновлення договору за рекомендаціями постійної депутатської комісії, на розгляд сесії селищної ради, яка відбулась 30.11.2023, було винесено проєкт рішення "Про розгляд заяви ПП "Добробут" про поновлення договору оренди", згідно з яким вирішено відмовити ПП "Добробут" в поновлені дії договору оренди землі від 24.11.2016 №228. Проєкт рішення не набрав необхідної кількості голосів та був відхилений депутатами.

З метою прийняття рішення за зверненням ПП "Добробут" питання щодо поновлення дії договору оренди №228 від 24.11.2016 було повторно винесено на обговорення депутатської комісії 19.12.2023 та повторно 21.12.2023. На засіданні комісії представник ПП "Добробут" повідомив, що підприємство змінило свою позицію та не заперечує проти поновлення дії договору терміном на один рік при підвищенні розміру орендної плати до 12% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

27.02.2024 року позивач отримав цінним листом з трекінгом №6620000064866 (що підтверджується копією поштового конверту та роздруківкою з сайту Укрпошти) копію рішення Савранської селищної ради Одеської області від 21.12.2023 року №2499-VIII, яким відповідач вирішив наступне:

1. Поновити Приватному підприємству "Добробут" договір оренди землі від 24.11.2016 №228 на земельну ділянку комунальної власності, яка розташована на території Савранської селищної ради, Подільського району, Одеської області (за межами населеного пункту с.Острівка) кадастровий номер земельної ділянки 5124383200:01:005:0071, площею 54,0456 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, шляхом укладення додаткової угоди терміном на 1 (один) рік.

2. Встановити річну орендну плату за земельну ділянку в розмірі 12% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Разом з рішенням було надіслано проєкт Додаткової угоди №1 про поновлення договору оренди землі від 24.11.2016 року №228, датований 21.12.2023, який передбачав такі умови:

1. Поновити договір оренди землі №228 від 24.11.2016 року площею - 54,0456га (ріллі) кадастровий номер земельної ділянки 5124383200:01:005:0071 терміном на один рік, а саме до 24.11.2024 року.

2. Орендна плата вноситься на рахунковий рахунок Савранської селищної ради … в розмірі 12 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки сільськогосподарського призначення.

3. Після закінчення строку дії договору орендар не має права на його поновлення на новий строк.

4. Інші умови вищевказаного договору залишаються незмінними і сторони підтверджують щодо них свої зобов?язання.

5. Дана угода укладена у двох примірниках, що мають однакову юридичну силу і є невід?ємною частиною договору оренди землі №228 від 24.11.2016 року і набирає чинності після її підписання сторонами.

Як зауважує позивач, незважаючи на те, що, як вбачається зі змісту оскарженого рішення, відповідач повністю визнав переважне право позивача на поновлення договору оренди на новий строк, тобто визнав, що позивач належно виконував обов?язки за договором оренди, позивач вважає, що рішення Савранської селищної ради Одеської області від 21.12.2023 №2499-VIII є незаконним та підлягає скасуванню, а договір має бути поновленим на умовах, що були зазначені позивачем у його проєкті додаткової угоди, що і зумовило звернення до суду із даним позовом.

Отже, предметом апеляційного перегляду даної справи є вимоги позивача до відповідача про визнання незаконним та скасування рішення Савранської селищної ради Одеської області від 21.12.2023 року №2499-VIII "Про повторний розгляд заяви Приватного підприємства "Добробут" про поновлення договору оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення" та визнання укладеною додаткову угоду про поновлення договору оренди землі №228 від 24.11.2016 року, згідно якого Приватне підприємство "Добробут" набуло право оренди на земельну ділянку комунальної власності площею 54,0456га, яка розташована на території Савранської селищної ради, Подільського району, Одеської області (за межами населеного пункту с.Острівка), кадастровий номер земельної ділянки 5124383200:01:005:0071, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на умовах, визначених в прохальній частині позову.

Судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог в повному обсязі, з огляду на наступне.

Умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі визначає Закон "Про оренду землі".

Суд апеляційної інстанції враховує, що 16 січня 2020 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству" (а відповідні положення пункту 8, з урахуванням прикінцевих та перехідних положень - з 16 липня 2020 року), яким стаття 33 Закону про оренду землі, яка регламентувала порядок поновлення договорів оренди, викладена у новій редакції.

Розділ IX "Перехідні положення" Закону про оренду землі доповнений абзацами третім і четвертим такого змісту: "Договори оренди земельних ділянок приватної власності, а також земельних ділянок державної або комунальної власності, на яких розташовані будівлі, споруди, що перебувають у власності орендаря, укладені до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", у разі їх продовження (укладення на новий строк) мають містити умови, передбачені статтею 33 цього Закону та статтею 126-1 Земельного кодексу України.

Правила, визначені статтею 126-1 Земельного кодексу України щодо поновлення договорів оренди землі, поширюються на договори оренди землі, укладені або змінені після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", а поновлення договорів оренди землі, укладених до набрання чинності зазначеним Законом, здійснюється на умовах, визначених такими договорами, за правилами, чинними на момент їх укладення.

Закріплення названого принципу на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта.

Відповідно за змістом статті 5 Цивільного кодексу України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Статті 1, 2 Закону «Про оренду землі» визначають, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Згідно статті 124 Земельного кодексу України законодавцем визначено основні засади регулювання земельних відносин, зокрема, порядок передачі земельних ділянок в оренду. Проте саме Законом України "Про оренду землі" врегульовано відносини, що виникають між власником земельної ділянки та іншими особами у зв`язку з передачею її в користування та володіння, у тому числі конкретизовано та деталізовано особливості та порядок укладення договору оренди землі, його істотні умови, основні права та обов`язки його сторін, порядок зміни, припинення та поновлення такого договору.

В той же час, стаття 33 Закону України «Про оренду землі» у редакції, чинній до 16 липня 2020 року, мала назву "Поновлення договору оренди землі" та передбачала, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі) (частина перша цієї статті).

Частина друга статті 33 зазначеного Закону України «Про оренду землі», орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.

Частина третя статті 33 Закону України «Про оренду землі» визначає, що до листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

Частина четверта статті 33 вказаного Закону України «Про оренду землі» визначає, що при поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

За частиною п`ятою статті 33 Закону «Про оренду землі» орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству" істотно змінив редакцію статті 33 Закону України "Про оренду землі", яка тепер стосується лише переважного права орендаря (частини перша-п`ята статті 33 Закону про оренду землі). Поновлення ж договору (частина шоста попередньої редакції статті 33) тепер регулюється статтею 126-1 Земельного кодексу України.

При цьому відповідно до абзацу 4 Розділу Перехідні положення Закону України "Про оренду землі" правила, визначені статтею 126-1 ЗК України щодо поновлення договорів оренди землі, поширюються на договори оренди землі, укладені або змінені після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", а поновлення договорів оренди землі, укладених до набрання чинності зазначеним Законом, здійснюється на умовах, визначених такими договорами, за правилами, чинними на момент їх укладення.

Згідно з частиною другою статті 126-1 Земельного кодексу України, якщо договір містить умову про його поновлення після закінчення строку, на який його укладено, цей договір поновлюється на такий самий строк і на таких самих умовах. Поновленням договору вважається поновлення договору без вчинення сторонами договору письмового правочину про його поновлення в разі відсутності заяви однієї із сторін про виключення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про поновлення договору. Вчинення інших дій сторонами договору для його поновлення не вимагається.

Також відповідно до частини першої статті 126-1 Земельного кодексу України умова щодо поновлення договору не може встановлюватися в договорі оренди землі, договорі про встановлення земельного сервітуту, договорах про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб або для забудови щодо земельних ділянок державної та комунальної власності, крім випадків, якщо на таких земельних ділянках розташовані будівлі або споруди, що перебувають у власності користувача або набувача права користування земельною ділянкою.

Набрання чинності відповідними законодавчими змінами означає, що вимога про укладення додаткового договору (угоди) в порядку поновлення договору не є належною, адже стаття 126-1 Земельного кодексу України передбачає для процедури поновлення інший механізм, за якого правочин щодо поновлення не укладається взагалі (натомість договір вважається поновленим, якщо жодна із сторін не заявила до реєстру про виключення відомостей про поновлення).

Разом з тим, як вже вказано вище, умова про поновлення договору взагалі не може встановлюватися в договорі оренди землі щодо земельних ділянок державної та комунальної власності, крім випадків, визначених частиною першою статті 126-1 Земельного кодексу України. Тобто, поновлення договорів оренди земель державної та комунальної власності в процедурі, зазначеній в статті 126-1 Земельного кодексу України, за загальним правилом заборонено.

З наведеного вбачається, що зміст поняття "поновлення договору оренди", про яке йдеться у абзаці 4 розділу Перехідних положень Закону України "Про оренду землі" базується саме на положеннях статті 126-1 Земельного кодекс України, що пов`язує можливість поновлення існуючого договору з наявністю у цьому договорі обов`язкової умови про його поновлення. У разі наявності такої умови договір поновлюється на такий самий строк і на таких саме умовах.

Натомість укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі), яке передбачене частиною 1 статті 33 Закону України "Про оренду землі" у редакції, чинній до внесення змін Законом України від 5 грудня 2019 року № 340-IX, базується на встановленому законом переважному праві добросовісного орендаря та надає сторонам при застосуванні цієї процедури можливість змінювати істотні умови договору.

Тому поняття "поновлення договору оренди", про яке йдеться у абзаці 4 Розділу Перехідні положення Закону України "Про оренду землі" та поняття "поновлення договору оренди", яке містилось у Законі про оренду землі у попередній редакції, є змістовно різними.

Відповідно до правовідносин щодо процедури укладення договору оренди землі на новий строк в порядку реалізації переважного права орендаря на укладення договору оренди на новий строк шляхом судового розгляду такої вимоги не є застосовними положення абзацу 4 Розділу Перехідні положення Закону України "Про оренду землі".

Натомість за загальним правилом дії законів у часі застосуванню підлягає стаття 33 Закону України «Про оренду землі» в редакції, чинній на момент звернення з такою вимогою та виникнення спірних правовідносин щодо поновлення Договору, адже вказівки про інше положення законодавства не містять.

На час виникнення спірних правовідносин з укладення Договору на новий строк, звернення Позивача з позовом до суду та ухвалення судового рішення у справі діяла нова редакція Закону України «Про оренду землі» із внесеними змінами.

За частинами першою-п`ятою статті 33 Закону України «Про оренду землі» (в редакції, чинній на момент звернення з позовом у цій справі) після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк.

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до закінчення строку дії договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніш як за один місяць до закінчення строку дії договору оренди землі. У разі смерті орендодавця до закінчення строку дії договору оренди землі орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це спадкоємця земельної ділянки протягом одного місяця з дня, коли йому стало відомо про перехід права власності на земельну ділянку.

До листа-повідомлення про укладення договору оренди землі на новий строк орендар додає проект договору.

При укладенні договору оренди землі на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Орендодавець у місячний строк розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом договору оренди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і в разі відсутності заперечень укладає договір оренди. У разі оренди земель державної та комунальної власності укладення договору здійснюється на підставі рішення органу, уповноваженого здійснювати передачу земельних ділянок у власність або користування згідно із статтею 122 Земельного кодексу України. За наявності заперечень орендодавця щодо укладення договору оренди землі на новий строк орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Відмова, а також наявне зволікання в укладенні нового договору оренди землі можуть бути оскаржені в суді (частина дев`ята цієї ж статті).

Зважаючи на доводи апеляційної скарги Відповідача, колегія суддів досліджує алгоритм дій Позивача в правовому полі частини першої-п`ятої статті 33 Закону України «Про оренду землі» (в редакції, чинній на момент звернення з позовом у цій справі) та дій Відповідача.

У справі, що розглядається, судом апеляційної інстанції встановлено таке:

- позивач на протязі дії договору належно виконував свої обов`язки орендаря, в тому числі в частині сплати орендних платежів, що підтверджується листом Савранської селищної ради від 23.02.2024 №04-07/511/637;

- позивач з метою використання свого переважного права щодо укладення Договору і на новий строк своєчасно звернувся до Відповідача із Заявою №34 від 02.10.2022 (термін договору оренди завершується 25.11.2023), до якого додав проєкт додаткової угоди про поновлення Договору;

- відповідачем 21 грудня 2023 року було прийнято оспорюване рішення №2499-VIII "Про повторний розгляд заяви Приватного підприємства "Добробут" про поновлення договору оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення", яким поновлено спірний договір на один рік та встановлено річну орендну плату за земельну длянку в розмірі 12% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Означене рішення було скеровано на адресу позивача лише 23.02.2024, що не заперечується відповідачем.

Саме тому (зважаючи на відсутність будь-яких обгрунтованих підстав щодо неможливості продовження Договору) все вищеописане вказує на безпідставну бездіяльність Відповідача, внаслідок чого Позивач, який визнаний добросовісним користувачем, був позбавлений права на продовження Договору оренди на новий строк.

Колегія суду зазначає, що стаття 33 Закону України "Про оренду землі" (як у попередній, так і у чинній редакції) встановлює алгоритм дій орендаря та орендодавця за наявності наміру поновити договір оренди землі та передбачає певні правові запобіжники для захисту орендаря від умисного й безпідставного ухилення орендодавця від продовження орендних правовідносин за відсутності для цього підстав та за наявності добросовісної поведінки орендаря.

При цьому наявність саме сукупності встановлених статтею 33 Закону України "Про оренду землі" юридичних фактів надає орендарю переважне право на продовження орендних правовідносин, а у разі порушення такого права орендодавцем - на укладення договору оренди на новий строк шляхом судового розгляду такої вимоги орендаря.

Суд апеляційної інстанції акцентує увагу на необхідності врахування добросовісності та чесності учасників цивільних правовідносин.

Відповідно до статті 3 Цивільного кодексу України принципи справедливості, добросовісності та розумності є однією із фундаментальних засад цивільного права, спрямованою, у тому числі, на утвердження у правовій системі України принципу верховенства права. При цьому добросовісність означає прагнення особи сумлінно використовувати цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків, що, зокрема, підтверджується змістом частини 3 статті 509 цього Кодексу. Отже, законодавець, задекларувавши в нормах Цивільного кодексу України зазначений принцип, установив у такий спосіб певну межу поведінки учасників цивільних правовідносин, тому кожен із них зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших осіб. Цей принцип не є суто формальним, оскільки його недотримання призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту.

Добросовісність - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Цей принцип знаходиться, зокрема, в основі доктрини venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), яка базується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці).

Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

В межах розумної та добросовісної поведінки орган державної влади чи місцевого самоврядування як орендодавець, що представляє власника у спірних правовідносинах, може взагалі відмовити орендарю в укладенні договору, повідомивши його про наявність належних підстав для цього, зокрема, про рішення орендодавця як власника більш розумно розпорядитись землею (в тому числі виставити право оренди на торги), чи вказавши на неналежне виконання орендарем умов договору. Якщо ж власник такого рішення не прийняв, то за змістом статті 3 Цивільного кодексу України та статті 33 Закону України "Про оренду землі" орган державної влади чи місцевого самоврядування як власник зобов`язаний провести з орендарем добросовісні переговори, тобто добросовісно спробувати досягти домовленостей з орендарем: запропонувати, наприклад, конкретний розмір орендної плати, інший строк оренди тощо.

Орендар, який добросовісно виконував свої обов`язки за договором оренди землі, має законодавчо передбачене переважне право перед іншими особами на продовження цих орендних правовідносин, а також право укласти договір оренди на новий строк. Якщо орган державної влади чи місцевого самоврядування знехтував обов`язком добросовісно провести переговори (наприклад, явно безпідставно відмовив в укладенні договору), то слід виходити з того, що такий орган зловживає своїм правом, порушуючи цим законні права орендаря.

Змістом статті 3 Цивільного кодексу України та статті 33 Закону України "Про оренду землі" визначено, що орган державної влади чи місцевого самоврядування власник зобов`язаний провести з орендарем добросовісні переговори, тобто добросовісно спробувати досягти домовленостей з орендарем: запропонувати, наприклад, конкретний розмір орендної плати, інший строк оренди тощо.

Адже орендар, який добросовісно виконував свої обов`язки за договором оренди землі, має законодавчо передбачене переважне право перед іншими особами на продовження цих орендних правовідносин, а також право укласти договір оренди на новий строк.

Якщо орган державної влади чи місцевого самоврядування знехтував обов`язком добросовісно провести переговори, то слід виходити з того, що такий орган зловживає своїм правом, порушуючи цим законні права орендаря (аналогічний правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду від 23 листопада 2023 року в справі №906/1314/21).

Відтак докази в справі свідчать про добросовісність Позивача, зокрема, й щодо орендованої ним земельної ділянки, та те, що Позивач належно виконував обов`язки орендаря за Договором, своєчасно сплачував орендну плату, повідомив Відповідача за 30 днів до закінчення Договору про намір скористатись переважним правом на продовження його дії, не отримавши при цьому впродовж 30 днів з дня закінчення Договору заперечень на поновлення Договору на той самий строк і на тих самих умовах.

Тому, оскільки Позивач дотримався вимог законодавства, які регламентують його поведінку, необхідну для отримання відповідного рішення уповноваженого органу, то останній може вважатись таким, що набув право "правомірного очікування", натомість Відповідач знехтував своїм обов`язком, зокрема, розглянути в строки визначені законом лист орендаря про поновлення договору оренди, не пропонуючи жодних умов орендареві та виніс несвоєчасне рішення, яким без будь-яких обгрунтувань не прийняв за основу проєкт рішення про поновлення Договору.

Згідно ч. 1 ст. 21 Цивільного кодексу України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Як передбачено ст.155 Земельного кодексу України, у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акту, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

За приписами ч. 10 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

За наслідками розгляду цього спору судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржуване рішення селищної ради №2499-VIII від 21.12.2023 на нормах земельного законодавства не ґрунтується та порушує права позивача, оскільки відповідачем, поза межами встановленого законодавцем строку, було прийнято рішення №2499-VIII від 21.12.2023, яким суттєво, без узгодження з позивачем змінено істотні умови договору що стосується строку договору та розміру орендної плати, не містить жодних мотивів, якими орган місцевого самоврядування послуговувався при його прийнятті.

Крім того, в оскарженому рішенні і в проєкті додаткової угоди, запропонованої відповідачем, передбачено: «Поновити позивачу договір оренди землі 24.11.2016 року №228 на земельну ділянку комунальної власності ... шляхом укладення додаткової угоди терміном на один рік».

Однак, у 9.3 ст.19 Закону України «Про оренду землі» встановлено наступне імперативне правило, що при передачі в оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства, особистого селянського господарства строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може бути меншим як 7 років, для земельних ділянок сільськогосподарського призначення, переданих в оренду для закладання та/або вирощування багаторічних насаджень (плодових, ягідних, горіхоплідних, винограду), не може бути меншим як 25 років.

Оскільки земельна ділянка, яка є предметом договору оренди, відноситься до земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, то її мінімальний строк оренди не може бути меншим як 7 років.

Однак, у порушення цих приписів закону, відповідач безпідставно визначив у оскарженому рішенні, що договір оренди має бути поновлено тільки на один рік.

Відтак, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для скасування рішення №2499-VIII від 21.12.2023 та про визнання укладеною додаткову угоду про поновлення договору оренди землі №228 від 24.11.2016 року, згідно якого Приватне підприємство "Добробут" набуло право оренди на земельну ділянку комунальної власності площею 54,0456га, яка розташована на території Савранської селищної ради, Подільського району, Одеської області (за межами населеного пункту с.Острівка), кадастровий номер земельної ділянки 5124383200:01:005:0071, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на умовах, визначених в прохальній частині позову слід задовольнити.

Доводи скаржника, що суд неправильно застосував положення Земельного кодексу України та Закону України Про оренду землі, оскільки сторони договору оренди землі №228 від 24.11.2016 року не змінювали його умов після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", через що він може бути поновленим за правилами, які були чинними на момент його укладення, судова колегія відхиляє, оскільки зі змісту додаткової угоди вбачається, що він укладається на той же самий строк та на тих же самих умовах як і договір, тобто без жодних змін та у відповідності до самого договору.

Верховний Суд у постанові від 21.09.2022 у справі № 926/2720/21 зробив висновок, що алгоритм вирішення спорів щодо застосування статті 33 Закону України "Про оренду землі" у контексті дій сторін договору виглядає, зокрема, наступним чином: якщо орендар своєчасно, у строки встановлені законом або погоджені сторонами у договорі, звернувся до орендодавця щодо продовження дії договору після його закінчення, надав проект договору (незалежно від того чи цей проект містив змінені умови, чи передбачав поновлення договору на тих самих умовах та на той самий строк), а орендодавець у встановлений законом місячний термін не заперечив проти поновлення договору оренди землі, при цьому орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, а орендодавець протягом одного місяця після закінчення строку договору не надіслав лист-повідомлення про заперечення у поновленні договору оренди землі, то суди повинні задовольнити позовні вимоги про визнання договору укладеним на той же самий строк та на тих же самих умовах.

У постанові Верховного Суду від 15.10.2024 у справі № 916/4208/23 викладено такий правовий висновок : «виникненню в орендодавця обов`язку прийняти рішення про поновлення договору оренди землі або про наявність заперечень щодо такого поновлення договору з надсиланням відповідного листа-повідомлення має передувати звернення орендаря з повідомленням про намір продовжити орендні правовідносини, до якого має бути додано проект додаткової угоди. Факт порушення орендодавцем місячного терміну для направлення орендареві листа-повідомлення про прийняте ним рішення у відповідь на вчасно надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди дає орендареві підстави розраховувати на можливість поновлення договору оренди землі в силу закону, а саме частини шостої статті 33 Закону України "Про оренду землі").

І саме у такому випадку відсутність листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі можна кваліфікувати як "мовчазну згоду" орендодавця на поновлення договору та той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

У даній справі судами встановлено, що Позивач у визначений договором та законом строк, що не заперечується Відповідачем, направив останньому лист-повідомлення про поновлення договору оренди земельної ділянки, яким повідомив про намір скористатися переважним правом для укладення Договору на новий строк. При цьому до листа додав проект додаткової угоди про поновлення Договору. Водночас Міськрада ні у місячний термін з дня отримання вказаного листа-повідомлення, ні упродовж місяця по закінченню строку дії спірного договору не направила Орендарю відповіді на його лист.

За таких обставин та зважаючи на відсутність заперечень Орендодавця, Позивач обґрунтовано вважав, що Договір оренди є поновленим на той саме строк та на тих самих умовах, що і договір оренди. Отже, вказане не свідчить про встановлення в договорі нових умов, в тому числі умови про поновлення договору, оскільки дана теза лише відтворює п.3.3 договору оренди землі №228 від 24.11.2016. Тобто всі умови договору оренди землі від 24.11.2016 залишились без змін.

Аргументи скаржника, що позовна заява була подана особою, яка не мала належних та допустимих доказів на підтвердження своїх повноважень, оскільки ордер серії ВН №1343718 від 14.03.2024 року, доданий до позовної заяви під назвою «order.pdf», виписаний адвокатом Юдіним О.Ю. на представництво ПП «Добробут» не містить власноручного підпису адвоката, судова колегія відхиляє як безпідставні та необґрунтовані, адже з матеріалів справи вбачається, що позовна заява була сформована в системі «Електронний суд», а якщо ордер додано до документа, що посвідчений електронним підписом, додаткового накладення окремого власноручного («фізичного») чи електронного підпису на ордер не вимагається.

Вказаний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 06 листопада 2024 року у справі №483/346/24).

Згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Тому інші доводи скаржника, що викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони висновків суду не спростовують та з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом, не впливають на правильність вирішення спору по суті та остаточний висновок.

Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням того, що наведені в апеляційній скарзі порушення не знайшли свого підтвердження, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення Господарського суду Одеської області від 04.07.2024 у справі №916/1092/24.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржників.

Керуючись статтями 129, 253, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Савранської селищної ради Одеської області на рішення Господарського суду Одеської області від 04.07.2024 у справі №916/1092/24 - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Одеської області від 04.07.2024 у справі №916/1092/24 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення згідно зі статтями 286-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 19.12.20224.

Головуючий суддяА.І. Ярош

Судді:Г.І. Діброва

Н.М. Принцевська