Постанова

від 04.11.2024 по справі 910/8984/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" листопада 2024 р. Справа№ 910/8984/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипки І.М.

суддів: Хрипуна О.О.

Мальченко А.О.

при секретарі судового засідання Цікра А.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 04.11.2024

розглянувши у закритому судовому засіданні апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО КОНСТРАКШН" та Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" на рішення Господарського суду міста Києва від 13.12.2023

у справі №910/8984/23 (суддя Балац С.)

за позовом Державного підприємства "АДМІНІСТРАЦІЯ МОРСЬКИХ ПОРТІВ УКРАЇНИ" в особі Миколаївської філії державного підприємства "АДМІНІСТРАЦІЯ МОРСЬКИХ ПОРТІВ УКРАЇНИ" (АДМІНІСТРАЦІЯ МИКОЛАЇВСЬКОГО МОРСЬКОГО ПОРТУ)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО КОНСТРАКШН"

про стягнення 10 443 500,78 грн,-

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "АДМІНІСТРАЦІЯ МОРСЬКИХ ПОРТІВ УКРАЇНИ" в особі Миколаївської філії державного підприємства "АДМІНІСТРАЦІЯ МОРСЬКИХ ПОРТІВ УКРАЇНИ" (АДМІНІСТРАЦІЯ МИКОЛАЇВСЬКОГО МОРСЬКОГО ПОРТУ) (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Nовариства з обмеженою відповідальністю "АГРО КОНСТРАКШН" (далі-відповідач) про стягнення 10 443 500,78 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем порушено виконання зобов`язання за укладеним між сторонами спору договором підряду від 27.09.2019 № 223-В-МИФ-19, що призвело до звернення позивача до господарського суду з вимогами про стягнення з відповідача 10 443 500,78 грн., з яких: 4 005 747,74 грн. - сума невикористаного авансу, 2 014 711,00 грн. - пеня, 779 170,15 грн. - штраф, 1 602 299,10 грн. - 1 % від сплаченої суми попередньої оплати за користування грошовими коштами, 2 041 572,79 грн. - інфляційні втрати.

Відповідач, скориставшись своїм правом, наданим ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, надав суду відзив, яким позов відхилив з урахуванням виконання частини робіт, які необгрунтовано не прийняті позивачем та бездіяльність останнього з приводу усунення перешкод у виконанні відповідачем будівельних робіт за договором підряду від 27.09.2019 № 223-В-МИФ-19.

У відповіді на відзив позивач зазначив про те, що відповідач повідомив про обставини неможливості виконання будівельних робіт за договором підряду від 27.09.2019 № 223-В-МИФ-19 після закінчення його дії та про правомірність не підписання частини актів приймання виконаних будівельних робіт.

Відповідач, скориставшись своїм правом, наданим ст. 167 Господарського процесуального кодексу України, надав суду заперечення на відповідь на відзив, в яких зазначив про неможливість виконання відповідачем частини будівельних робіт у зв`язку з обставинами, які не залежали від останнього.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.12.2023 по справі №910/8984/23 позов задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО КОНСТРАКШН" (Україна, 03164, місто Київ, вулиця Підлісна, будинок 1, офіс 1, ідентифікаційний код: 40288634) на користь державного підприємства "АДМІНІСТРАЦІЯ МОРСЬКИХ ПОРТІВ УКРАЇНИ" (Україна, 01135, місто Київ, проспект Берестейський, будинок 14, ідентифікаційний код: 38727770) в особі Миколаївської філії державного підприємства "АДМІНІСТРАЦІЯ МОРСЬКИХ ПОРТІВ УКРАЇНИ" (АДМІНІСТРАЦІЯ МИКОЛАЇВСЬКОГО МОРСЬКОГО ПОРТУ) (54000, МИКОЛАЇВСЬКА область, місто МИКОЛАЇВ, вулиця ЗАВОДСЬКА, будинок 23) невикористаний аванс в сумі 2 201 497 (два мільйони двісті одна тисяча чотириста дев`яносто сім) грн 28 коп., 1 % від сплаченої суми попередньої оплати за користування грошовими коштами в сумі 880 598 (вісімсот вісімдесят тисяч п`ятсот дев`яносто вісім) грн 91 коп., інфляційні втрати в сумі 1 121 662 (один мільйон сто двадцять одна тисяча шістсот шістдесят дві) грн 86 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 63 056 (шістдесят три тисячі п`ятдесят шість) грн 39 коп.

У задоволенні решти вимог - відмовлено повністю.

Задовольняючи позов частково, суд виходив з часткової доведеності заявлених позовних вимог.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати частково, стягнути лише невикористаний аванс в сумі 1 976 797,71 грн та 29 651,97 грн судового збору, в решті позову відмовити.

Відповідач вважає оскаржуване рішення суду в частині стягнення з відповідача суми невикористаного авансу в розмірі 224 699,57 грн. та в частині стягнення 1% (880 598,91 грн) та інфляційних втрат (1 121 662,86 грн) таким, що прийняте з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, зводяться до наступного:

- відповідач лише частково зміг надати суду першої інстанції відповідні докази використання авансу;

- в процесі виконання робіт за договором відповідач виявив об`єктивну необхідність в виконанні додаткових робіт, які не входять до складу проектної та кошторисної документації, але без виконання яких неможливо виконати частину основних робіт по договору;

- відповідний лист вих. №65 від 12.02.2021 відповідач разом з усією необхідною кошторисною документацією направив позивачу, проте останній не надав жодної відповіді;

- відповідач вважає, що ним фактично були виконані додаткові роботи на загальну суму 224 699,57 грн, без виконання яких неможливо було б виконати інші передбачені договором роботи;

- за вказаних обставин вартість додаткових робіт має компенсуватися відповідачу за рахунок отриманого авансу за договором, тому визначена судом сума невикористаного авансу має бути зменшена на 224 699,57 грн, та становити 1 976 797,71 грн.

- зменшення суми невикористаного авансу на вартість додаткових робіт, виконаних відповідачем, має прямий наслідок у вигляді необхідності перерахунку всіх сум інших стягнень, визначених рішенням;

- суд дійшов необґрунтованого висновку в частині стягнення санкції в розмірі 1% та інфляційних втрат, оскільки мав відмовити у стягненні з відповідача сум, передбачених п.13.3 договору, застосовуючи зокрема, положення п.13.13 договору, ст.614, 616 ЦК України;

- судом не приділено уваги щодо правильного визначення правової природи відповідальності, визначеної п.13.5 договору, яким визначено два види відповідальності: 1% від суми попередньої оплати за кожен місяць та інфляційні втрати;

- на думку апелянта, суд мав відмовити у стягненні 1%, що за своєю правовою природою є пенею, а враховуючи «неправомірне» утримання відповідачем невикористаного авансу, то він має починатися з 05.05.2021 і саме з цієї дати теоретично можна рахувати інфляційні втрати та 1%, а не з січня 2020 (в розрахунку має фігурувати не 40 місяців прострочки, а тільки 23 місяці);

- судом не застосовано положення ст.551 ЦК України та ст.233 ГК України, оскільки відповідач під час проголошення вступного слова та дебатів заявляв, що в разі, якщо суд дійде переконання про правомірність нарахованих позивачем санкцій по договору і буде по суті перевіряти розраховані позивачем санкції, просив розглянути доводи щодо їх зменшення.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач (документ сформований в системі «Електронний суд) звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати в частині незадоволених (відмовлених) позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Позивач вважає оскаржуване рішення необґрунтованим, прийнятим з неправильним застосуванням норм матеріального права, з неповним зясуванням та недоведеністю обставин, що мають значення для справи.

Доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі, зводяться до наступного:

- судом не з`ясовано та не взято до уваги, що позивач після отримання актів виконаних робіт надав свої зауваження до актів, листом від 11.03.2021 №1013/18-02-05/Вих.;

- судом не було встановлено обставин того, що відповідач запрошував позивача на передавання/прийняття робіт, що відповідало б приписам статей 853,882 ЦК України;

- отримання акту, складеного без дотримання порядку його складання, не свідчить про безумовний обов`язок його підписати та про виникнення зобов`язання оплатити визначену у ньому вартість робіт;

- судом першої інстанції не доведено, але встановлено обставину бездіяльності позивача у вигляді відсутності отримання дозволу на проведення робіт від ПАТ "Укрзалізниця", а також те, що такі обставини перешкоджали виконанню відповідачем будівельних робіт за договором.

Таким чином, невиконання відповідачем частини робіт не залежало від останнього, а перебувало в залежності від дій та компетенції позивача, а саме: бездіяльність позивача у вигляді відсутності отримання дозволу на проведення робіт від ПАТ "Укрзалізниця", яке є власником (балансоутримувачем) земельної ділянки, на якій (вздовж залізничної колії) відповідачем мали бути здійснені будівельні роботи; наявність на земельній ділянці об`єктів нерухомого майна та газопровідної магістралі.

- судом першої інстанції не доведено, але встановлено обставину, що відповідачем належним чином доведено фактичне виконання будівельних робіт за Договором на підставі актів приймання виконаних будівельних робіт за лютий 2021 №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8 на загальну суму 1 804 250,46 грн.

- судом першої інстанції не доведено, але встановлено обставину, що відповідачем належним чином доведено, що позивачем не усунуті обставини, які об`єктивно перешкоджали виконанню відповідачем частини будівельних робіт за Договором, тобто, позивачем не надано (не підготовлено) майданчик для виконання відповідачем таких робіт.

- судом першої інстанції не доведено, але встановлено обставину, що прострочення виконання боржником (відповідачем) зобов`язання з виконання частини будівельних робіт за Договором не настало, внаслідок прострочення кредитора (позивача), що виключає можливість застосування до спірних правовідносин приписів частини 1 статті 230 Господарського кодексу України та положень пункту 13.2 Договору у вигляді застосування до відповідача господарських санкцій у вигляді пені та штрафу.

Обставини, які суд першої інстанції визнав встановленими, не є такими, оскільки в оскаржуваному рішенні такі обставини не підтверджуються матеріалами справи, а також відсутнє обґрунтування, за якого можна було б визнати зазначені вище обставини встановленими.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача передано на розгляд судді Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Хрипун О.О., Мальченко А.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО КОНСТРАКШН" на рішення Господарського суду міста Києва від 13.12.2023 у справі №910/8984/23, справу призначено до розгляду.

Згідно протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) (складу суду) від 15.01.2024 апеляційну скаргу позивача передано на розгляд судді Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Хрипун О.О., Мальченко А.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду поновлено Державному підприємству "Адміністрація морських портів України" в особі Миколаївської філії державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (адміністрація Миколаївського морського порту) пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 13.12.2023 у справі №910/8984/23, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Миколаївської філії державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (адміністрація Миколаївського морського порту) на рішення Господарського суду міста Києва від 13.12.2023 у справі №910/8984/23; об`єднано в одне провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО КОНСТРАКШН" на рішення Господарського суду міста Києва від 13.12.2023 у справі №910/8984/23 з апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРБУД ЗАБУДОВА" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 27.12.2023 у справі №910/8984/23, справу призначено до розгляду.

Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції її розгляд відкладався, по справі оголошувалась перерва з об`єктивних причин, останній раз на 04.11.2024.

Під час апеляційного провадження від представників сторін надішли відзиви на апеляційну скаргу один одного, відповідно до яких кожна сторона підтримала позицію, викладену у своїх апеляційних скаргах.

Явка представників сторін

Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції 04.11.2024 підтримав доводи своєї апеляційної скарги з підстав, викладених у ній, просив її задовольнити, у задоволенні апеляційної скарги відповідача відмовити з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції 04.11.2024 заперечував доводи апеляційної скарги позивача з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, просив свою апеляційну скаргу задовольнити в повному обсязі.

В судовому засіданні 04.11.2024 відповідно до ст. 240, 283 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Між позивачем, як замовником, та відповідачем, як підрядником, укладено договір підряду від 27.09.2019 № 223-В-МИФ-19 (далі - Договір), відповідно до предмету якого відповідач зобов`язується власними та/або залученими силами, технічними засобами та обладнанням, а також матеріалами, конструкціями, виробами (далі - матеріальними ресурсами), крім того, матеріалами, наданими позивачем, на свій ризик виконати будівельні роботи та поточний ремонт за кодом ДК 021:2015 45000000-7 (Роботи з капітального ремонту огорожі порту) відповідно до робочого проекту "Коригування робочого проекту "Капітальний ремонт огорожі порту за адресою: м. Миколаїв, вул. Заводська, 23" (п. 1.1 Договору).

Пунктом 2.1 Договору визначено, що ціна Договору становить 10 795 840,00 грн. без ПДВ, крім того ПДВ 20 % 2 159 168,00 грн., разом ціна договору становить 12 955 008,00 грн. з ПДВ.

Розділом 3 Договору сторонами визначені строки виконання робіт, а саме:

- відповідач зобов`язаний виконати роботи протягом 375 календарних днів з моменту отримання згідно умов цього Договору попередньої оплати (авансу) (п. 3.1 Договору);

- строк виконання робіт може бути подовжений на термін дії несприятливих для виконання робіт погодних умов, на термін призупинення робіт за вимогою позивача, а також через інші обставини, які не залежать від відповідача, що оформлюється відповідним двостороннім актом між представниками сторін (п. 3.2 Договору);

- датою закінчення виконаних робіт вважається дата прийняття позивачем остаточного акту приймання виконаних будівельних робіт (примірна форма № КБ-2в) і довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (примірна форма № КБ-3) (п. 3.3 Договору).

Положеннями пункту 4.1.8 Договору передбачено, що відповідач зобов`язаний своєчасно попереджати позивача про те, що додержання його вказівок стосовно способу виконання робіт загрожує їх якості або придатності, та про наявність інших обставин, які можуть викликати таку загрозу і не залежать від відповідача.

Умовами пункту 11.5 Договору визначено, що у випадку мотивованої відмови позивача від прийняття робіт сторони складають акт із зазначенням в ньому дефектів (недоліків) та термінів їх усунення. Відповідач усуває дефекти (недоліки) за свій рахунок.

Відповідальність сторін за порушення умов Договору передбачена розділом 13 Договору, а саме, зокрема:

- за порушення строків виконання зобов`язання з відповідача стягується пеня в розмірі 0,1% вартості робіт, з яких допущено прострочення виконання, за кожний день прострочення, до повного виконання зобов`язань, враховуючи день виконання зобов`язань, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків, вказаної вартості (п. 13.2 Договору);

- у випадку невиконання своїх зобов`язань за Договором, відповідач повертає позивачу перераховану згідно п. 10.2 Договору попередню оплату з урахуванням індексу інфляції з дати здійснення відповідного платежу, а також сплачує відсотки у розмірі 1% від сплаченої суми попередньої оплати за користування грошовими коштами позивача за кожний місяць (п. 13.5 Договору).

Між сторонами Договору укладено додаткову угоду від 31.12.2020 №1, відповідно до умов якої пункт 16.1 сторони виклали в наступній редакції "Цей Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками, якщо такі є, у випадках, передбачених чинним законодавством України, та затвердженням фінансового плану позивача на відповідний рік (відкладальна обставина згідно з ч. 1 ст. 212 Цивільного кодексу України) і діє по 19.02.2021, а в частині здійснення розрахунків та виконання гарантійних зобов`язань - до їх повного виконання.".

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі статтями 11, 509 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов`язків (зобов`язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 526 Цивільного Кодексу України), а одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускаються (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором будівельного підряду.

Положеннями ч. 1 ст. 875 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Так позивачем, перераховано на користь відповідача грошові кошти в якості попередньої оплати в сумі 5 829 753,60 грн., що підтверджується платіжною інструкцією від 21.12.2019 №1 690, яка наявна в матеріалах справи у вигляді засвідченої копії.

Проте, будівельні роботи за Договором, прийняті позивачем, відповідачем виконані частково в сумі 1 824 005,86 грн. з ПДВ, що призвело до звернення позивача до господарського суду з вимогою про стягнення з відповідача суми невикористаного авансу в розмірі 4 005 747,74 грн.

Враховуючи, що у правовідносинах сторін даного спору має місце допущене з боку відповідача порушення зобов`язання за Договором, позивачем заявлені вимоги про застосування до відповідача господарських санкцій у вигляді пені в сумі 2 014 711,00 грн. та штрафу в сумі 779 170,15 грн.

Також позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача 1% від сплаченої суми попередньої оплати за користування грошовими коштами в сумі 1 602 299,10 грн. та інфляційних втрат в сумі 2 041 572,79 грн.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

У відповідності до ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

При цьому колегія суддів зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін (рішення Суду у справі «Трофимчук проти України» no.4241/03 від 28.10.2010).

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників апеляційного провадження, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що рішення суду, яке переглядається, підлягає залишенню без змін, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем виконані, а позивачем прийняті будівельні роботи за Договором на суму 1 824 005,86 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи засвідченими копіями актів приймання виконаних будівельних робіт та довідками про вартість виконаних будівельних робіт, а саме:

- довідка про вартість виконаних будівельних робіт за травень 2020 від 29.05.2020 на суму 1 022 555,96;

- довідка про вартість виконаних будівельних робіт за грудень 2020 від 28.12.2020 на суму 801 449,90 грн.;

- акт приймання виконаних будівельних робіт за травень 2020 від 29.05.2020 №2 на суму 1 020 021,50 грн.;

- акт приймання виконаних будівельних робіт за травень 2020 від 29.05.2020 №2 на суму 2 534,46 грн.;

- акт приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2020 від 28.12.2020 №3 на суму 426,94 грн.;

- акт приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2020 від 28.12.2020 №4 на суму 273 990,32 грн.;

- акт приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2020 від 28.12.2020 №5 на суму 9 349,84 грн.;

- акт приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2020 від 28.12.2020 №6 на суму 517 682,81 грн.

Також відповідачем направлений на адресу позивача лист №86/1 від 19.02.2021, в додатках до якого відповідачем долучені підписані зі сторони останнього акти приймання виконаних будівельних робіт та довідка про вартість виконаних будівельних робіт на загальну суму 1 804 250,46 грн., а саме:

- довідка про вартість виконаних будівельних робіт за лютий на суму 1 804 250,46 грн.;

- акт приймання виконаних будівельних робіт за лютий 2021 від № 1;

- акт приймання виконаних будівельних робіт за лютий 2021 від № 2;

- акт приймання виконаних будівельних робіт за лютий 2021 від № 3;

- акт приймання виконаних будівельних робіт за лютий 2021 від № 4;

- акт приймання виконаних будівельних робіт за лютий 2021 від № 5;

- акт приймання виконаних будівельних робіт за лютий 2021 від № 6;

- акт приймання виконаних будівельних робіт за лютий 2021 від № 7;

- акт приймання виконаних будівельних робіт за лютий 2021 від № 8.

Проте, позивачем на зазначений лист надана відповідь від 11.03.2021 № 1013/18-02-05/Вих, в якій викладені заперечення з приводу підписання надісланих довідки та актів, зокрема:

- по акту №1: "Філії не зрозуміло з якою метою ТОВ "АГРО КОНСТРАКШН" виконувалися підготовчі роботи (звалювання дерев, корчування пнів, зрізування чагарника), якщо роботи з капітального ремонту огорожі, інв. № 419 так і не розпочаті.";

- по акту № 2: "На об`єкті не прибране будівельне сміття";

- по акту № 4: "Підрядник не надав акти закриття прихованих робіт, передбачені робочим проектом "Коригування робочого проекту "Капітальний ремонт огорожі порту за адресою м. Миколаїв, вул. Заводська, 23", а також документи, що підтверджують якість матеріальних ресурсів, які були використані при виконанні робіт (п.п. 4.1.11., 4.1.12 Договору).

Підрядником не вивезені на склад Замовника та не надані приходні ордери на демонтовані матеріали: металеві стійки.

Підрядником не прибрано будівельне сміття, бетонний та асфальтний лом, зрізані гілля дерев вздовж огорожі з зовнішньої сторони.

Підрядником не відновлено пошкоджене при виконанні асфальтобетонне покриття пішохідної доріжки, що прилягає до ділянки № 1 огорожі.";

- по акту № 5: "До акту включені роботи та матеріали, які не виконувалися Підрядником: заповнення деформаційних швів цементним розчином, розчищення та заповнення швів раніше змурованих кладки з ракушняка, розчин готовий складковий важкий цементний (п.п. 2, 3, 6, 7, 8, 9).

Не відповідають фактичним обсягам робіт наступні пункти: 10, 11, 12, 13.

Підрядником не надані приходні ордери на демонтовані матеріали: металеві стійки.

Підрядником не прибране зрізане гілля дерев та чагарники вздовж огорожі з внутрішньої сторони.

Не виконаний повний комплекс робіт по улаштуванню колючо-спірального бар`єру безпеки по монолітному поясу.";

- по акту № 6: "На ділянках 22-29 демонтовані карти забору виконані з металевої сітки, куточка і профнастилу. Ці роботи повинні бути внесені до актів виконаних робіт, металеві відходи заактовані зважені і здані на склад Замовника. Те-ж стосується колючого дроту і старих кронштейнів демонтованих на ділянках 1-11, 12-17, 21-32.

Підрядником не вивезені на склад Замовника та не надані приходні ордери на демонтовані матеріали.

Не відповідають фактичним обсягам робіт наступні пункти: 4, 5.

На даний момент з території гаражного кооперативу "Портовик", на якій виконувалися роботи по заміні огорожі порту, не вивезено значну кількість бою залізобетону отриманого в результаті демонтажних робіт.

На ділянці 1-11 монолітний залізобетонний пояс виконаний з відхиленнями від проектних розмірів. Частина старих кронштейнів під колючий дріт не демонтована і тепер стирчить з монолітного поясу.

Роботи з облаштування монолітного поясу не закінчені.

Демонтована колючий дріт незібраний і не вивезений в металолом.

Не виконаний повний комплекс робіт по улаштуванню колюче-спірального бар`єру безпеки по монолітному поясу на ділянці 1-11.

Не виконано примикання нової огорожі до існуючої на ділянках 12-17, 21-32.

Не виконано благоустрій території в районі огорожі.

На ділянці 21 не виконано зварювання закладних на плитах.

Акти закриття прихованих робіт, передбачені робочим проектом "Коригування робочого проекту "Капітальний ремонт огорожі порту за адресою м. Миколаїв, вул. Заводська, 23" не оформлені належним чином. Підрядник не надав у повному обсязі документи, що підтверджують якість матеріальних ресурсів, які були використані при виконанні робіт.";

- по акту № 7: "Підрядником не виконаний повний комплекс робіт по улаштуванню тимчасової дороги, крім того, роботи з капітального ремонту огорожі, інв.. № 419 так і не розпочаті.";

- по акту № 8: "У зв`язку з тим, що роботи з підготовки основи технічного тротуару велися з порушенням технології виконання робіт спостерігається просадка покриття з плитки окремими місцями, ухили поверхні не витримані, засипка піском виконана нерівномірно.

Не відповідність фактичним обсягам робіт наступні пункти: 1, 2, 3, 4, 5, 6. Підрядник не надав у повному обсязі документи, що підтверджують якість матеріальних ресурсів, які були використані при виконанні робіт".

За правильними висновками суду, що ґрунтуються на матеріалах справи, роботи за вказаними вище актами приймання виконаних будівельних робіт за лютий 2021 №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8 на загальну суму 1 804 250,46 грн. необґрунтовано не прийняті позивачем, оскільки:

- по акту приймання виконаних будівельних робіт за лютий 2021 від № 3 заперечення зі сторони позивача відсутні;

- підготовчі роботи на ділянці огорожі виконувались відповідачем з метою початку виконання робіт з будівельного ремонту огорожі після того, коли позивач усуне перешкоди для виконання таких робіт: перенос позивачем газових повітряних мереж ПАТ "Миколаївгаз", що унеможливлює виконання таких робіт;

- необхідність вирішення питання щодо зносу споруд на ділянці (гаражів та сараїв), які знаходяться впритул до огорожі;

- така обставина, як, не прибране сміття, не може слугувати підставою для відмови у прийнятті виконаних робіт на огорожі;

- відповідачем надані акти закриття прихованих робіт;

- виконання відповідачем благоустрою території не передбачене Договором.

Таким чином, невиконання відповідачем частини робіт не залежало від останнього, а перебувало в залежності від дій та компетенції позивача, а саме: бездіяльність позивача у вигляді відсутності отримання дозволу на проведення робіт від ПАТ "Укрзалізниця", яке є власником (балансоутримувачем) земельної ділянки, на якій (вздовж залізничної колії) відповідачем мали бути здійснені будівельні роботи; наявність на земельній ділянці об`єктів нерухомого майна та газопровідної магістралі.

Про вказані обставини відповідач, на виконання положень пункту 4.1.8 Договору, повідомляв позивача листами від 16.11.2020 № 545, від 04.01.2021 №630, та 15.01.2021 №647.

Вказані вище обставини, за висновками суду, об`єктивно перешкоджали виконанню відповідачем будівельних робіт за Договором, не могли бути усунуті відповідачем та знаходились поза межами відповідальності та компетенції останнього.

Приписами частини 1 статті 850 Цивільного кодексу України встановлено, що замовник зобов`язаний сприяти підрядникові у виконанні роботи у випадках, в обсязі та в порядку, встановлених договором підряду.

Враховуючи викладені обставини, колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду про належним чином доведеність відповідачем фактичного виконання будівельних робіт за Договором на підставі актів приймання виконаних будівельних робіт за лютий 2021 №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8 на загальну суму 1 804 250,46 грн., у зв`язку з чим сума невикористаного відповідачем авансу підлягає стягненню з останнього на користь позивача в сумі 2 201 497,28 грн. (5 829 753,60 грн. - 1 824 005,86 грн. - 1 804 250,46 грн.), з яких:

- 5 829 753,60 грн. - загальна сума авансу;

- 1 824 005,86 грн. - сума виконаних відповідачем будівельних робіт за Договором, які не заперечуються позивачем;

- 1 804 250,46 грн. - сума виконаних відповідачем будівельних робіт за Договором на підставі актів приймання виконаних будівельних робіт за лютий 2021 №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8.

Вирішуючи спір в частині стягнення з відповідача господарських санкцій у вигляді пені та штрафу за порушення строків виконання грошового зобов`язання, місцевий господарський суд виходив з наступного.

Приписами частини 1 статті 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Положеннями частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Приписами статті 851 Цивільного кодексу України встановлено, що підрядник має право не розпочинати роботу, а розпочату роботу зупинити, якщо замовник не надав матеріалу, устаткування або річ, що підлягає переробці, і цим створив неможливість виконання договору підрядником.

Приписами частини 4 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що прострочення боржника не настає, якщо зобов`язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Як встановлено вище судом, позивачем не усунуті обставини, які об`єктивно перешкоджали виконанню відповідачем частини будівельних робіт за Договором, тобто, позивачем не надано (не підготовлено) майданчик для виконання відповідачем таких робіт.

Прострочення виконання боржником (відповідачем) зобов`язання з виконання частини будівельних робіт за Договором не настало внаслідок прострочення кредитора (позивача), що виключає можливість застосування до спірних правовідносин приписів частини 1 статті 230 Господарського кодексу України та положень пункту 13.2 Договору у вигляді застосування до відповідача господарських санкцій у вигляді пені та штрафу.

З огляду на викладене, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову у стягненні з відповідача пені в сумі 2 014 711,00 грн. та штрафу в сумі 779 170,15 грн.

В частині позовних вимог про стягнення з відповідача 1% за користування грошовими коштами від сплаченої суми попередньої оплати (пункт 13.5 Договору), місцевий господарський суд, виходячи з власного розрахунку, здійсненого в заявлений позивачем період, приймаючи до уваги суму невикористаного авансу, яка задоволена судом до стягнення, а саме: 2 201 497,28 грн. х 1 % х 40 місяців, дійшов обґрунтованого висновку про стягнення 880 598,91 грн.

Позов в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат (пункт 13.5 Договору) місцевим господарським судом задоволений в сумі 1 121 662,86 грн., за розрахунком суду, здійсненого за фактичний період прострочення виконання відповідачем зобов`язання за Договором, приймаючи до уваги суму невикористаного авансу, яка задоволена судом до стягнення, а саме:

Період заборгованості Сума боргу (грн.) Сукупний індекс інфляції за період Інфляційне збільшення суми боргу 01.2020 - 04.2023 2 201 497,28 105,95 1 121 662,86 грн.

Виходячи з матеріалів справи в їх сукупності, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог, оскільки обставини, які об`єктивно перешкоджали виконанню відповідачем частини будівельних робіт за укладеним між сторонами спору Договором не могли бути усунуті останнім та знаходились в компетенції позивача, який в свою чергу, не здійснив їх усунення всупереч приписам частини 1 статті 850 Цивільного кодексу України.

Мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного позивачем в апеляційній скарзі

В апеляційній скарзі позивач посилається на не з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, а саме вказує, що оскільки Підрядником не виконано належним чином будівельні роботи та не надано Замовнику відповідних документів, ДП «АМПУ» своїм листом від 11.03.2021 №1013/18-02-05/Вих повідомило Підрядника про відмову у підписанні актів виконаних робіт за лютий 2021 р., а тому Відповідач не мав права враховувати вартість робіт, вказаних в даних актах, в рахунок використання отриманої суми авансу.

Також апелянт наводить мотиви своєї відмови від підписання актів виконаних робіт за лютий 2021, які зводяться до таких загальних формулювань як «Підрядник зробив частину робіт, але не виконав повний об`єм робіт», «надані Акти не можуть бути проміжним на цю дату, а повинні бути остаточними», «акт виконаних робіт повинен бути остаточним, а продовження робіт не можливе через закінчення дії Договору».

Позивач не посилається на те, що роботи, зазначені у відповідних актах, є невиконаними, а вказує що ці роботи не приймаються тільки через те, що залишається невиконаним певний обсяг інших робіт, які Відповідач не включав у відповідні акти.

Отже, умовою прийняття наданих Відповідачем проміжних актів виконаних робіт по фактично виконаним роботам, Позивач визначає проведення Відповідачем всього обсягу робіт за договором (що є неможливим з незалежних від Відповідача причин, в т.ч. через бездіяльність самого Позивача, що належними чином обґрунтовано в рішенні суду першої інстанції). Натомість, Договір також не містить умов про неможливість прийняття Замовником фактично виконаних робіт, вказаних у проміжних актах виконаних робіт, до виконання всього обсягу робіт, передбачених Договором.

Необґрунтованими визнаються посилання Позивача, як на ще одну підставу відмови в підписанні актів виконаних робіт за лютий 2021 року, на те, що «Акти на демонтажні роботи Підрядником не складалися, не підписувалися та не заперечувалися у письмовій та іншій формі (недодержано умов п. 6.7 Договору)».

Відповідно до п. 6.7 Договору відсутній такий односторонній обов`язок саме у Відповідача, а зазначено, що демонтований матеріал є власністю замовника, який оприбутковується на підставі оформлених сторонами двосторонніми актами.

Відповідач зазначає, що так як оприбуткування таких матеріалів має здійснюватися на баланс Замовника, тому саме він має складати проекти відповідних актів та надавати їх на підпис Виконавцю. Виконавець, в свою чергу, має повідомити Замовника про необхідність вчинення відповідних дій, і з огляду на те, що форма такого повідомлення (щодо демонтованих матеріалів) Договором не визначена, то такі повідомлення Виконавець озвучував представникам Замовника на координаційних нарадах, які проводились згідно п.8.8. договору, що власне не заперечується Позивачем в його апеляційній скарзі.

Вказані обставини в повній мірі спростовують твердження позивача, що його відмова від підписання актів виконаних робіт є належним чином вмотивованою.

В суді першої інстанції позивач категорично заперечував щодо заявленого відповідачем клопотання про проведення будівельно-технічної експертизи, яка мала б спростувати позицію позивача щодо начебто неналежного виконання підрядником робіт, зазначених в актах за лютий 2021.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що позивач роботи у підрядника, відповідно до актів за лютий 2021 року, не прийняв, вмотивованої відмови від їх прийняття підрядникові не надав, а також факту виконання таких робіт за проміжними актами належним чином не спростував.

Позивач вказує на те, що після отримання заперечення щодо підписання актів приймання виконаних будівельних робіт ТОВ «АГРО КОНСТРАКШН» його не оскаржувала та не усувала зазначені зауваження до цього часу.

В апеляційній скарзі позивач посилається на те, що судом першої інстанцій не було встановлено обставин того, що відповідач запрошував позивача на передання/прийняття робіт, що відповідало б приписам статей 853, 882 ЦК України, тобто вказує, що він (позивач) не одержав повідомлення підрядника про готовність до передання робіт за спірними актами і що підписані відповідачем (підрядником) акти, які наявні у цій справі, не свідчать про дотримання ним встановленого у статті 882 ЦК України порядку передання/ прийняття робіт.

З матеріалів справи вбачається виконання відповідачем в повній мірі робіт на суму 1 804 250, 46 грн. з ПДВ, в рамках строку дії договору підряду, з належним чином оформленням документів, підписаних зі сторони відповідача (довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за лютий 2021 року та відповідні акти приймання виконаних будівельних робіт та інші документи) були направлені на розгляд та підписання Позивача разом із супровідним листом Відповідача №86/1 від 19.02.2021 року, що і є належним повідомленням підрядника про готовність до передання робіт за долученими до листа актами.

В розділі 2.2. апеляційної скарги позивач вказує, як на підставу оскарження рішення суду першої інстанції, на недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими.

В п. 2.2.1-2.2.4 апеляційної скарги, позивач наводить свої міркування, які на його думку є підставою для скасування оскаржуваного рішення.

Доводи позивача (апелянта) в цій частині судом відхиляються, з огляду на відсутність належних та допустимих доказів на підтвердження викладеного.

Доводи відповідача, викладені у апеляційній скарзі, колегією суддів відхиляються з огляду на наступне.

Щодо посилання відповідача на лист вих № 65 від 12.02.2021 щодо нібито необхідності внесення змін до кошторисної документації є необґрунтованим та безпідставним з огляду на наступне.

Відповідно до умов Договору від 27.09.2019 №223-В-МИФ-19 ТОВ «АГРО КОНСТРАКШН» виконує роботи з капітального ремонту огорожі порту.

Розділом 2 Договору визначено, що ціна договору є твердою та визначається відповідно до положень ДСТУ Б Д. 1.1-1:2013 «Правила визначення вартості будівництва» (надалі - ДСТУ). Згідно з п. 6.3.2.2 ДСТУ твердий кошторис (тверда договірна ціна) встановлюється незмінною на весь обсяг робіт з наданням виконавцем гарантій, у тому числі фінансових, щодо реалізації проектних рішень в установлені строки за фіксовану ціну, при цьому уточнення твердих договірних цін передбачено лише у випадках змін проектних рішень, виникнення обсягів непереборної сили та у випадку зміни законодавства з питань оподаткування.

Позивач посилається на відсутність підстав для внесення змін до кошторису, зазначаючи, що у разі позитивного вирішення зазначеного питання, викладеного в листі від 12.02.2021 №65 ТОВ «АГРО КОНСТРАКШ» (зареєстровано в Філії за вх. № 2252/18/Вх від 17.02.2021) не виконав би весь обсяг робіт, оскільки строк виконання робіт по Договору встановлено до 19.02.2021.

Відповідачем до апеляційної скарги не надано належних та допустимих доказів виконання додаткових робіт на загальну суму 224 699,57 грн, отже відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги в цій частині та зменшення невикористаного авансу на суму 224 699,57 грн.

В частині доводів відповідача (апелянта) щодо неправомірного стягнення 1% та інфляційних втрат, колегія суддів зазначає наступне.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Сторонами при підписанні Договору підряду від 27.09.2019 №223-В-МИФ-19 було узгоджено та погоджено всі умови та пункти Договору, в тому числі п. 13.5 Договору.

У відповідності до умов п. 13.5 договору, відповідач розумів, що у випадку невиконання своїх зобов`язань за Договором, Підрядник повертає Замовнику перераховану згідно п. 10.2 Договору попередню оплату з урахуванням індексу інфляції з дати здійснення відповідного платежу, а також сплачує відсотки у розмірі 1% від сплаченої суми попередньої оплати за користування грошовими коштами Замовника за кожний місяць.

З моменту укладання Договору зміни до вказаного пункту не вносились.

Щодо доводів відповідача (апелянта) про незастосуванням судом першої інстанції зменшення штрафних санкцій та інших видів майнової відповідальності, та щодо поданої суду апеляційної інстанції заяви про зменшення штрафних санкцій колегія суддів зазначає наступне.

В оскаржуваному рішенні вирішено стягнути з відповідача:

2 201 497,28 грн. - сума невикористаного авансу,

880 598,91 грн. - 1 % від сплаченої суми попередньої оплати за користування грошовими коштами (п. 13.5 Договору),

1 121 662,86 грн. - інфляційні втрати.

Щодо суми 880 598,91 грн. (1% від сплаченої суми попередньої оплати за користування грошовими коштами Замовника за кожний місяць) відповідач вважає, що вказана відповідальність, визначена у п.13.5 Договору, є санкцією за невиконання договірних

зобов`язань, що за своєю правовою природою є пенею, а отже не може бути стягнута з відповідача, з тих же самих мотивів, по яким суд 1-ої інстанції відмовив Позивачу у стягненні інших штрафних санкцій (через встановлену судом обставину прострочення самого позивача).

Щодо суми 1 121 662,86 грн. (інфляційні втрати) відповідач вважає, що вказана сума взагалі не може бути стягнута з Відповідача через відсутність вини відповідача в невиконанні робіт за Договором або ж має бути зменшена з огляду на очевидну помилковість визначення тривалості періодів, за які судом першої інстанції здійснено нарахування сум до стягнення за п.13.3. Договору - мова може йти не про 40 місяців прострочки, а тільки про 23 місяці.

Апелянт вказує на необхідність зменшення розміру санкцій, розрахованих судом 1-ої інстанції, а також в разі якщо апеляційний суд не погодиться або не в повному обсязі погодиться аргументацією відповідача, останній просить апеляційний суд застосувати норми ст.551, 616 ЦК України та ст.233 ГК України в якості ще однієї підстави для значного зменшення вказаних сум.

Згідно із статтею 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення (частина третя статті 551 ЦК України).

Якщо порушення зобов`язання сталося з вини кредитора, суд відповідно зменшує розмір збитків та неустойки, які стягуються з боржника. Суд має право зменшити розмір збитків та неустойки, які стягуються з боржника, якщо кредитор умисно або з необережності сприяв збільшенню розміру збитків, завданих порушенням зобов`язання, або не вжив заходів щодо їх зменшення (ст.616 ЦК України).

Правила зазначених статей ЦК та ГК України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання боржником.

Неустойка чи інший вид відповідальності не повинні перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором. Зазначені норми законодавства вказують на право суду на зменшення неустойки та інших видів відповідальності в залежності від співвідношення її розміру і збитків.

Згідно ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд має враховувати висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідач просить суд врахувати висновки Великої Палати, викладені у постанові Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18, згідно із яким Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника.

Відповідно до статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Така плата за користування чужими коштами не є штрафною санкцією.

Отже, статтею 625 ЦК України передбачені правові наслідки у разі прострочення боржником виконання своїх грошових зобов`язань.

Відповідно до ст. 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Принципи підприємницької діяльності визначено ст. 44 ГК України, а саме: підприємництво здійснюється на основі: вільного вибору підприємцем видів підприємницької діяльності; самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону; вільного найму підприємцем працівників; комерційного розрахунку та власного комерційного ризику; вільного розпорядження прибутком, що залишається у підприємця після сплати податків, зборів та інших платежів, передбачених законом; самостійного здійснення підприємцем зовнішньоекономічної діяльності, використання підприємцем належної йому частки валютної виручки на свій розсуд.

Таким чином, у разі здійснення підприємницької діяльності особа має усвідомлювати, що така діяльність здійснюється нею на власний ризик. Юридична особа самостійно розраховує ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших її дій та самостійно приймає рішення про вчинення чи утримання від таких дій. Настання несприятливих наслідків в господарській діяльності юридичної особи є її власним комерційним ризиком, на основі якого і здійснюється підприємництво.

Частиною 2 статті 218 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Тотожні приписи містяться в ст. 617 ЦК України.

Місцевим господарським судом правильно встановлено, що прострочення виконання боржником (відповідачем) зобов`язання з виконання частини будівельних робіт за Договором не настало внаслідок прострочення кредитора (позивача), що виключає можливість застосування до спірних правовідносин приписів частини 1 статті 230 Господарського кодексу України та положень пункту 13.2 Договору у вигляді застосування до відповідача господарських санкцій у вигляді пені та штрафу.

З огляду на викладене, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову у стягненні з відповідача пені в сумі 2 014 711,00 грн. та штрафу в сумі 779 170,15 грн.

В частині позовних вимог про стягнення з відповідача 1% за користування грошовими коштами від сплаченої суми попередньої оплати (пункт 13.5 Договору), місцевий господарський суд, виходячи з власного розрахунку, здійсненого в заявлений позивачем період, приймаючи до уваги суму невикористаного авансу, яка задоволена судом до стягнення, а саме: 2 201 497,28 грн. х 1 % х 40 місяців, дійшов обґрунтованого висновку про стягнення 880 598,91 грн.

Позов в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат (пункт 13.5 Договору) місцевим господарським судом обгрунтовано задоволений в сумі 1 121 662,86 грн.

Посилання апелянта (відповідача) про очевидну помилковість визначення тривалості періоду, за які судом першої інстанції здійснено нарахування сум до стягнення за п. 13.3 Договору, а саме з 05.05.2021 року, колегією суддів відхиляються, з огляду на те, що в п. 13.5. Договору сторони домовилися про повернення попередньої оплати з урахуванням індексу інфляції з дати здійснення відповідного платежу, а також сплату 1% від сплаченої суми попередньої оплати за користування грошовими коштами Замовника за кожний місяць, що є сумою за користування коштами, а не пенею, як помилково вважає відповідач.

Відповідач вважає правильним і законним застосування судом правил ст. 551, 616 Цивільного кодексу України та ст. 233 Господарського кодексу України та з метою запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, дотримання принципу розумності та справедливості, а також недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання боржником, зменшити нараховані в оскаржуваному рішенні суми до стягнення по п. 13.5 Договору, і вважає, що (за умови якщо суд не прийме рішення про повну відмову в стягнені даних штрафних санкцій) відповідати вищеназваним критеріям та обставинам справи буде таке рішення суду, яким заявлені до стягнення відсотки та інфляційні втрати будуть зменшені до загальної суми, яка не буде перевищувати 50,00 тис. грн.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.

Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 09.02.2021 у справі №520/17342/18, від 19.06.2019 у справі №703/2718/16-ц (провадження №14-241цс19) та від 19.06.2019 у справі №646/14523/15-ц (провадження №14-591цс18), від 13.11.2019 у справі №922/3095/18 (провадження №12-105гс19), від 13.03.2020 у справі №902/417/18 (провадження №12-79гс19).

Статтею 233 ГК України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Частиною 1 статті 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (ч. 1 ст. 549 ЦК України).

Із положень статей 230, 233 ГК України та статей 549, 551 ЦК України вбачається, що ними передбачено право суду на зменшення штрафних санкцій (штрафу, пені), в той час як стягнення 3% річних не є штрафними санкціями, зокрема неустойкою, а є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 31.07.2019 у справі №910/3692/18, 27.04.2018 у справі №908/1394/17 та від 22.01.2019 у справі №905/305/18.

З огляду на викладене, колегія суддів відхиляє доводи відповідача (апелянта), викладені у справі з посиланням на приписи ч. 3 ст. 551 ЦК України, ч. 1 ст. 233 ГК України стосовно зменшення розміру відсотків та інфляційних втрат та не вбачає правових підстав для зменшення їх розміру до 50,00 тис.грн.

Колегія суддів зазначає, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, на яку посилався відповідач (апелянт), викладена правова позиція, щодо права суду зменшувати розмір процентів річних, нарахованих відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України.

Так, у постанові зазначено, що з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

Проте, у вказаній постанові судом було надано оцінку правовідносин, в яких сторонами в договорі було збільшено розмір відсотків річних за ст. 625 Цивільного кодексу України. В той же час як у даній справі, сторонами у Договорі не збільшувався розмір відсотків річних, порівняно з визначеним законом у ст. 625 ЦК України.

Таким чином, під час вирішення спору у даній справі суд не враховує правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, оскільки обставини даної справи № 910/8984/23 є відмінними від обставин у справі № 902/417/18.

При вирішенні спору у даній справі судом правильно враховано висновки Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 01.12.2023 у справі №910/9216/22 щодо наявності підстав для нарахування інфляційних втрат відповідно до приписів статті 625 Цивільного кодексу України, а 1% за користування грошовими коштами від сплаченої суми попередньої оплати (пункт 13.5 Договору) правильно визначений в сумі 880 598,91 грн.

Доводи позивача та відповідача, викладені в апеляційних скаргах, не спростовують вірного по суті рішення суду, при ухваленні якого судом надано оцінку як кожному доказу окремо, так і в їх сукупності, вірно встановлено характер спірних правовідносин та в цілому правильно застосовані норми матеріального права, які їх регулюють.

Наведені в апеляційних скаргах доводи фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди сторін з висновками суду першої інстанції про часткове задоволення позову, а тому не дають підстав для висновку про неправильне застосування місцевим судом норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Враховуючи вище викладене, колегія суддів вважає, що у апеляційних скаргах не наведено достатніх та переконливих доводів, на підставі яких колегія суддів могла б дійти висновку про помилковість висновків суду першої інстанції.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції.

Доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до п.58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994, серія А, №303-А, п.29).

Статтею 276 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вказані обставини, ґрунтуючись на матеріалах справи, доводи апелянтів суд визнає такими, що не мають суттєвого впливу на прийняття рішення у даній справі та не спростовують правильних висновків суду про часткове задоволення позову.

Судові витрати за розгляд апеляційних скарг у зв`язку з відмовою в їх задоволенні на підставі ст.129 ГПК України покладаються на апелянтів.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, ст.ст. 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО КОНСТРАКШН" на рішення Господарського суду міста Києва від 13.12.2023 у справі №910/8984/23 залишити без задоволення.

2.Апеляційну скаргу Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" на рішення Господарського суду міста Києва від 13.12.2023 у справі №910/8984/23 залишити без задоволення.

3. Рішення Господарського суду міста Києва від 13.12.2023 у справі №910/8984/23 залишити без змін.

4. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційних скарг покласти на апелянтів.

5. Матеріали справи №910/8984/23 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст постанови підписано 20.12.2024 після виходу судді Хрипуна О.О. з лікарняного та відпустки.

Головуючий суддя І.М. Скрипка

Судді О.О. Хрипун

А.О. Мальченко