Постанова

від 19.12.2024 по справі 910/1344/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" грудня 2024 р. Справа№ 910/1344/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Корсака В.А.

суддів: Пономаренка Є.Ю.

Алданової С.О.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи матеріали апеляційної скарги Національної поліції України

на рішення Господарського суду міста Києва від 15.08.2024

у справі № 910/1344/24 (суддя Плотницька Н.Б.)

за позовом Національна поліція України

до Товариства з обмеженою відповідальністю "У.М.Т.К."

про стягнення 246 771,15 грн

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог

05.02.2024, Національна поліція України звернулась до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "У.М.Т.К." про стягнення 246 771,15 грн.

Позовні вимоги, з посиланням на ст.526, 530, 612 ЦК України та ст. 20, 193,216-218, 222, 223, 230-232 ГК України, обґрунтовані тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного сторонами договору про закупівлю форменого одягу (костюм (сорочка, брюки) (код згідно з ЄЗС ДК 021:2015-18110000-3) від 16.12.2022 №526НП належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання щодо постачання товару у визначені договором терміни, у зв`язку з чим позивачем нараховано 35 271 грн 15 коп. пені та 211 500 грн 00 коп. штрафу.

Короткий зміст доводів та заперечень відповідача

Відповідач подав клопотання про зменшення неустойки на 90 %. Клопотання обґрунтоване тим, що розмір пені є завищеним.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.08.2024 у справі № 910/1344/24 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "У.М.Т.К." на користь Національної поліції України пеню в розмірі 35 271 грн 15 коп., штраф в розмірі 105 750 грн 00 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 961 грн 25 коп. В іншій частині позову відмовлено.

Рішення мотивовано тим, що дії відповідача є порушенням умов контракту, що є підставою для застосування відповідальності (стягнення пені та штрафу) відповідно до частини 2 статті 231 Господарського кодексу України та умов пунктів 9.2 та 9.4 договору. За результатами здійсненої за допомогою системи "ЛІГА" перевірки нарахування позивачем заявленої до стягнення суми пені та штрафу суд першої інстанції встановив, що розмір пені та штрафу відповідає вимогам законодавства, умовам договору та є арифметично вірним, тому вказані вимоги позивача про стягнення з відповідача 35 271 грн 15 коп. пені за порушення строків поставки товару та 211 500 грн 00 коп. штрафу за порушення строків надання зразку товару скріплений ярликом ДНДІ МВС України, визнані судом обґрунтованими. Водночас, реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтями 551 Цивільного кодексу України та 233 Господарського кодексу України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій суд першої інстанції обмежив розмір заявленого позивачем штрафу за порушення строків надання зразку товару до 50 % відсотків, до 105 750,00 грн.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення

Не погоджуючись з цим рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення прийнято з порушенням вимог матеріального та процесуального права.

А саме апелянт посилається на те, що:

- при ухваленні рішення щодо зменшення штрафу на 50 % суд не встановив поважності причин, чи виняткових обставин, які унеможливлюють зобов`язань відповідачем у встановлений договором строк;

- право на неустойку виникає у кредитора незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням, або неналежним виконання зобов`язань;

- позивач має право вимагати сплати на його користь передбачених законодавством, які відіграють компенсаційну та стимулюючу роль;

- суд не врахував баланс інтересів, ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов`язання, майновий стан сторін, не лише майнові, але й інші інтереси сторін.

Правова позиція щодо апеляційної скарги відповідача

У своєму відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить залишити її без задоволення, а оскаржене рішення без змін, посилаючись на те, що суд першої інстанції належним чином дослідив усі підстави для зменшення розміру штрафу, діяв в межах своїх повноважень, та правильно застосував вимоги матеріального та процесуального права.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.09.2024 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Корсак В.А., судді: Євсіков О.О., Алданова С.О. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.09.2024 постановлено витребувати у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/1344/24 та невідкладно надіслати їх до Північного апеляційного господарського суду. Відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV ГПК України, до надходження матеріалів справи №910/1344/24. Копію ухвали надіслано до Господарського суду першої інстанції.

19.09.2024 матеріали справи надійшли до Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.09.2024, постановлено: Відкрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою Національної поліції України на рішення Господарського суду міста Києва від 15.08.2024 у справі № 910/1344/24.Закінчити проведення підготовчих дій. Повідомити учасників процесу про здійснення розгляду апеляційної скарги у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Роз`яснити учасникам справи право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі не пізніше ніж 21.10.2024. Звернути увагу, що згідно вимог ст. 263 ГПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. До відзиву додаються докази надсилання (надання) копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи. Встановити учасникам справи строк для подачі всіх заяв та клопотань в письмовій формі ніж 21.10.2024. Попередити учасників справи, що заяви та клопотання, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду у відповідності до ч. 2 ст. 207 ГПК України.

Межі перегляду справи судом апеляційної інстанції

Згідно зі ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Статтею 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржене рішення без змін.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Суд першої інстанції, на підстав сукупності належних та допустимих доказів встановив такі обставини правовідносин сторін.

16.12.2022 між Національною поліцією України (покупець за договором, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю "У.М.Т.К." (постачальник за договором, відповідач у справі) укладено договір про закупівлю форменого одягу (костюм (сорочка, брюки) (код згідно з ЄЗС ДК 021:2015-18110000-3) № 526НП (далі - договір), відповідно до умов якого постачальник зобов`язується поставити покупцю костюми (сорочка, брюки) (код згідно з ЄЗС ДК 021:2015-18110000-3) (далі - товар), а покупець зобов`язується прийняти та оплатити вказаний товар в порядку та на умовах визначених цим договором.

У зв`язку з порушенням відповідачем зобов`язань за цим договором щодо дотримання строків поставки товару та надання зразків товару позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 35 271 грн 15 коп. пені, нарахованої за період прострочення з 21.12.2022 по 31.12.2022, та 211 500 грн 00 коп. штрафу.

Сторони не оскаржують рішення суду першої інстанції, в частині встановлення того факту, що дії відповідача є порушенням умов контракту, та є підставою для застосування відповідальності (стягнення пені та штрафу) відповідно до частини 2 статті 231 Господарського кодексу України та умов пунктів 9.2 та 9.4 договору. Відповідач ці факти не заперечив, посилаючись лишена наявність підстав для зменшення розміру неустойки на підставі частини 3 статті 551 ЦК України.

Також сторонами не оскаржується рішення в частині визначення (арифметично) розміру відповідача 35 271 грн 15 коп. пені, нарахованої за період прострочення з 21.12.2022 по 31.12.2022, та 211 500 грн 00 коп. штрафу.

Здійснюючи апеляційний перегляд справи, суд апеляційної інстанції, в порядку ч. 4 ст. 269 ГПК України перевірив зазначені обставини та встановив, що у цій частині суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, які підлягають встановленню на підставі сукупності належних та допустимих доказів, та надав належну оцінку цим доказам. Норми матеріального та процесуального права у цій частині застосовані правильно. А також суд першої інстанції цілком обґрунтовано застосував практику Верховного Суду що стосується визначення періоду прострочення виконання зобов`язання відповідачем, за який підлягає нарахуванню неустойка.

Рішення суду першої інстанції оскаржено позивачем в частині зменшення розміру штрафу. Позивач вважає, що у цьому випадку суд неправильно застосував вимоги ч.1 ст.233 ГК України та ч.3 ст.551 ЦК України, оскілки підстави для зменшення неустойки, на його думку, відсутні.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції

За результатами апеляційного перегляду справи, перевіривши усі доводи апелянта, колегія дійшла висновку що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частиною 3 статті 551 ЦК України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Системний аналіз приписів статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України свідчить, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання господарським судом оцінки поданим учасниками справи доказам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій.

Отже, суд при вирішенні питання щодо зменшення неустойки повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення.

Тлумачення частини третьої статті 551 ЦК України свідчить, що в ній не передбачено вимог щодо обов`язкової наявності одночасно двох умов, а тому достатнім для зменшення неустойки може бути наявність лише однієї з них. Таку правову позицію викладено у низці постанов Верховного Суду, зокрема, від 15.02.2018 у справі № 467/1346/15-ц, від 04.04.2018 у справі № 367/7401/14-ц та від 26.09.2018 у справі № 752/15421/17.

Відповідно до висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 08.05.2018 у справі №924/709/17, зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені та штрафу та розмір, до якого підлягає зменшенню. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені статтями 551 ЦК України та 233 ГК України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил статті 86 ГПК України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов`язання, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обстави справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав (пункт 88 постанови Верховного Суду від 02.03.2023 у справі № 905/1409/21).

Як зазначено у рішенні Конституційного Суду України №7-рп/2013 від 11.07.2013, за своєю правовою природою штрафні санкції виконують стимулюючу функцію, спонукаючи боржника до належного виконання своїх зобов`язань під загрозою застосування до нього цього виду відповідальності, та стягується в разі порушення такого зобов`язання. Отже, питання про зменшення розміру неустойки вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстав для вчинення зазначеної дії. Крім цього, наявність у кредитора можливості стягувати зі споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може лягати непомірним тягарем для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

У п.п. 8.22 - 8.25 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, зазначено, що загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою.

Колегія суддів наголошує, що зменшення розміру неустойки є правом суду та залежить виключно від встановлених судом конкретних обставин кожної справи за наслідками правової оцінки спірних правовідносин та поданих сторонами доказів, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень. Так, за відсутності в законі як переліку виняткових обставин, так і врегульованого розміру (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) та з дотриманням правил статей 86, 210 ГПК України на власний розсуд та за внутрішнім переконанням вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе таке зменшення та конкретний розмір зменшення неустойки.

За змістом постанов Верховного Суду від 13.01.2020 у справі №902/855/18, від 04.12.2018 у справі № 916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі № 904/5830/18, від 27.01.2020 у справі №916/469/19, цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права, наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Поряд із цим, Суд звертає увагу на те, що неустойка - це спосіб забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Водночас, неустойка не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер. Вона не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Такі висновки Верховний Суд виклав, зокрема, у постановах від 08.06.2023 у справі №917/5/22, від 09.11.2023 у справі № 902/919/22.

Також у постанові від 19.02.2020 у справі №910/1199/19 Верховний Суд, зокрема вказував на те, що, реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтею 551 ЦК України, статтею 233 ГК України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обставин справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.

У справі що переглядається, суд першої інстанції реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтями 551 Цивільного кодексу України та 233 Господарського кодексу України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для зменшення розміру пені.

Закон не містить вичерпного переліку обставин, які можуть бути враховані судом при зменшенні розміру неустойки, тому боржник і кредитор мають право посилатися й на інші обставини, які мають довести, а суд - оцінити при ухваленні рішення. Отже у цьому випадку підлягають застосуванню загальні засади цивільного законодавства, що визначені статтею 3 Цивільного кодексу України , якими, серед іншого, є справедливість, добросовісність та розумність.

Суд першої інстанції правильно врахував, що позивачем не надано суду доказів понесення ним збитків внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором або погіршення матеріального стану товариства саме у зв`язку з порушенням відповідачем умов договору, а також з огляду на очевидну неспівмірність заявлених до стягнення сум штрафних санкцій, враховуючи, що не є справедливим, коли наслідки невиконання боржником зобов`язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов`язання.

Проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія додатково зазначає, що відповідач виконав зобов`язання повністю, а період прострочення виконання зобов`язання відповідачем є невеликим - з 21.12.2022 по 31.12.2022. Відповідач без завдання шкоди Позивачу надав зразки товару до дати поставки, що у сукупності свідчить про добросовісне відношення до спірної ситуації. Також колегія враховує матеріальний стан відповідача, який є мікропідприємством, та має невеликий чистий прибуток, що підтверджується Фінансовою звітністю мікропідприємства станом на 31 грудня 2023 року (а.с. 56).

Отже, у цьому випадку зменшення неустойки (штрафу) є протидією необґрунтованому збагаченню однією зі сторін за рахунок іншої, та відповідає цивільно-правовим принципам рівності і балансу інтересів сторін. Разом з тим колегія констатує, що право на зменшення штрафу спрямоване на захист слабшої сторони договору, яка вчинила всі необхідні дії задля повного виконання свого зобов`язання, але допустила прострочення на невеликий строк.

Доводи апеляційної скарги позивача не спростовують зазначених висновків.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Згідно до статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Нормою ст. 276 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За результатами апеляційного перегляду справи колегія суддів встановила, що оскаржене рішення суду першої інстанції прийнято у відповідності до вимог чинного законодавства, при повному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, підстави для його зміни чи скасування в розумінні приписів статті 277 ГПК України відсутні. Натомість викладені в апеляційні скарзі доводи не спростовують вірних висновків суду першої інстанції, а тому в її задоволенні слід відмовити.

Судові витрати

Згідно вимог статті 129 ГПК України, у зв`язку із відмовою у задоволенні апеляційної скарги судові витрати покладаються на апелянта.

Керуючись Главою 1 Розділу IV Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення

Рішення Господарського суду міста Києва від 15.08.2024 у справі № 910/1344/24 залишити без змін.

Матеріали справи повернути до господарського суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного суду у порядку та строк, передбачений ст.ст.287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя В.А. Корсак

Судді Є.Ю. Пономаренко

С.О. Алданова