Постанова

від 18.12.2024 по справі 925/541/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" грудня 2024 р. Справа№ 925/541/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мальченко А.О.

суддів: Скрипки І.М.

Козир Т.П.

при секретарі судового засідання Линник А.М.

за участю представників сторін відповідно до протоколу судового засідання від 18.12.2024.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ОР-К"

на рішення Господарського суду Черкаської області від 29.08.2024

у справі № 925/541/24 (суддя О.В. Чевгуз)

за позовом Першого заступника керівника Звенигородської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Лип`янської сільської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОР-К"

про визнання відсутнім права оренди землі, -

ВСТАНОВИВ:

Перший заступник керівника Звенигородської окружної прокуратури звернувся в інтересах держави в особі Лип`янської сільської ради до Господарського суду Черкаської області з позовною заявою про визнання відсутнім права оренди Товариства з обмеженою відповідальністю «ОР-К» на земельну ділянку за кадастровим номером 7125780400:04:001:0211 площею 2,0000 га, яка знаходиться в адміністративних межах с. Антонівка Лип`янської територіальної громади Звенигородського району Черкаської області та зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно під номером запису про інше речове право: 47526559, рішення про державну реєстрацію індексний номер: 64413225 від 06.08.2022.

В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначає, що власник земельної ділянки (Лип`янська сільська рада) позбавлений можливості розпоряджатися спірною земельною ділянкою, яка перебуває у фактичному користуванні відповідача, не одержує дохід у вигляді орендної плати за землю. При цьому, Рада як представницький орган територіальної громади заходів, дій, спрямованих на захист своїх прав власника, не вживає.

Вимога прокурором заявлена до ТОВ «ОР-К», за яким зареєстроване право оренди на підставі договору оренди землі б/н від 04 серпня 2022 року, укладеним між відповідачем та громадянином ОСОБА_1 , який не мав права на укладення договору, оскільки не був законним власником земельної ділянки.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 29.08.2024 у справі №925/541/24 позов задоволено повністю. Визнано відсутнім право оренди Товариства з обмеженою відповідальністю «ОР-К» на земельну ділянку з кадастровим номером 7125780400:04:001:0211 площею 2,0000 га, що знаходиться в адміністративних межах с. Антонівка Лип`янської територіальної громади Звенигородського району Черкаської області та зареєстроване у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно під номером запису про інше речове право: 47526559, рішення про державну реєстрацію індексний номер 64413225 від 06.08.2022. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ОР-К» на користь Черкаської обласної прокуратури 3 028,00 грн судового збору.

Ухвалюючи вказане рішення, суд першої інстанції виходив з того, що у відповідача відсутнє право оренди спірної земельної ділянки, оскільки власник земельної ділянки - Лип`янська сільська рада своєї згоди на передачу спірної земельної ділянки не виявляла, договір оренди не підписувала, а відтак, встановивши обставини незаконного вибуття спірної земельної ділянки із комунальної власності, відсутність волевиявлення органу влади та місцевого самоврядування на вибуття із її володіння спірної земельної ділянки, суд дійшов висновку, що вимоги прокурора про визнання відсутнім у ТОВ «ОР-К» права оренди земельної ділянки кадастровий номер 7125780400:04:001:0211 - є обґрунтованими.

Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «ОР-К» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати оскаржуване рішення та постановити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права, у зв`язку з чим рішення є незаконним та необґрунтованим.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до наступного:

- позивачем обрано неправильний спосіб захисту, що є самостійною підставою для відмови в позові, а задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції порушив норми матеріального права - ст. 387, ст. 388 ЦК України, здійснив непропорційне втручання в мирне володіння відповідачем спірною земельною ділянкою, з метою, яка не відповідає суті порушення;

- у матеріалах справи відсутні документи на підтвердження повноважень першого заступника керівника, яким підписано позовну заяву;

- судом не надано належної оцінки обставинам справи, зокрема тому, що до реєстрації права оренди за відповідачем спірна земельна ділянка передавалася в оренду іншим орендарям - ФГ «Дрибаса Анатолія» та ТОВ «Царина 2018», хоча відповідні обставини судом досліджувались.

Відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.09.2024 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ОР-К» передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Мальченко А.О., суддів Козир Т.П., Скрипки І.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.10.2024 витребувано у Господарського суду Черкаської області матеріали справи № 925/541/24. Відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «ОР-К» на рішення Господарського суду Черкаської області від 29.08.2024 у справі № 925/541/24 до надходження матеріалів справи з Господарського суду Черкаської області.

15.10.2024 матеріали справи № 925/541/24 надійшли до Північного апеляційного господарського суду та були передані головуючому судді.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.10.2024 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ОР-К» на рішення Господарського суду Черкаської області від 29.08.2024 у справі № 925/541/24 залишено без руху та надано скаржникові строк для усунення недоліків, допущених останнім при поданні апеляційної скарги.

31.10.2024 через підсистему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «ОР-К» надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.11.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ОР-К» на рішення Господарського суду Черкаської області від 29.08.2024 у справі №925/541/24, розгляд апеляційної скарги призначено на 04.12.2024.

04.12.2024 через підсистему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ОР-К» надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, обґрунтоване зайнятістю останнього в іншому судовому засіданні.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.12.2024 розгляд справи № 925/541/24 відкладено на 18.12.2024.

26.11.2024 від Лип`янської сільської ради надійшла заява про розгляд справи за відсутності її представника. Апеляційну скаргу відповідача просить залишити без задоволення.

Звенигородська окружна прокуратура скористалася правом, наданим статтею 263 Господарського процесуального кодексу України, та подала до Північного апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу, у якому просила суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Заперечуючи проти задоволення апеляційної скарги, прокурор зазначає наступне:

- ні в силу Закону, ні відповідно до фактичних обставин справи, відповідач не є добросовісним набувачем речового права (права оренди), а тому доводи апелянта про порушення судом першої інстанції норм матеріального права через незастосування обмежень, встановлених ч. 1 ст.388 ЦК України щодо виключних випадків права власника витребувати майно від добросовісного набувача, є безпідставними;

- посилання апелянта на недотримання прокурором вимог ч. 5 ст. 164 ГПК України під час звернення до суду із позовом є безпідставним, оскільки при зверненні до суду з позовом у даній справі, прокурором у відповідності до норм чинного законодавства України обґрунтовано та підтверджено доказами підстави для представництва інтересів держави в суді в особі уповноваженого органу - Лип`янської сільської ради, що перевірено господарським судом під час відкриття провадження у справі;

- у спірних правовідносинах прокурором обрано належний спосіб захисту порушеного права Лип`янської сільської ради на розпорядження земельною ділянкою комунальної власності з огляду на те, що відповідач у встановленому законом порядку спірну земельну ділянку не отримував, користується нею на підставі договору оренди укладеного, у тому числі без дотримання конкурентних засад, та з особою, яка право на її розпорядження не мала, що встановлено рішенням Шполянського районного суду Черкаської області від 24.07.2023 у справі №710/925/22 і не потребує повторного доказування, указаний договір оренди спрямований на незаконне заволодіння земельною ділянкою комунальної власності та відповідно до ч. 1, 2 ст. 228 ЦК України є нікчемним.

У судовому засіданні 18.12.2024 прокурор заперечив проти доводів апеляційної скарги та просив суд відмовити в її задоволенні, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Інші учасники справи явку своїх уповноважених представників не забезпечили, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги були повідомлені належним чином.

За приписами частини 1, пункту 2 частини 2 статті 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку у разі першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.

Згідно з частинами 11-13 статті 270 ГПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Якщо суд апеляційної інстанції визнав обов`язковою участь у судовому засіданні учасників справи, а вони не прибули, суд апеляційної інстанції може відкласти апеляційний розгляд справи.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Також колегія суддів зазначає, що учасники справи не були позбавлені права та можливості знайомитись з відповідними ухвалами у Єдиному державному реєстрі судових рішень (https://reyestr.court.gov.ua) з огляду на приписи частини 1 статті 9 ГПК України, частини 2 статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень», відповідно до яких доступ до судових рішень є відкритим, а повний текст судових рішень підлягає оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення та підписання.

У даному контексті слід враховувати також правову позицію Європейського суду з прав людини у справі «Пономарьов проти України», згідно з якою сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Крім того, враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006-IV (3477-15) «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 04.11.1950) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції зазначає, що вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі.

Обговоривши питання щодо можливості розгляду апеляційної скарги за відсутності представників учасників справи, які не з`явились в судове засідання, явка яких у судове засідання обов`язковою не визнавалась, з метою забезпечення принципу розумності строків розгляду спору, колегія суддів, зважаючи на те, що наявні в матеріалах справи докази є достатніми для вирішення спору у даній справі без заслуховування додаткових пояснень зазначених учасників справи, порадившись на місці, ухвалила здійснити розгляд справи за наявними матеріалами та без участі учасників справи, що не з`явились в судове засідання.

Відповідно до вимог частин 1, 2, 5 статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Разом із цим, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частини 4 статті 269 ГПК України).

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи із нижчезазначеного.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено місцевим господарським судом, відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯК № 717487 за громадянином ОСОБА_1 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 29.03.2010 зареєстровано право власності на земельну ділянку кадастровий номер 7125780400:04:001:0211, площею 2,0000 га.

Відповідно до інформації з Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (номер інформаційної довідки 370085900 від 15.03.2024) щодо земельної ділянки кадастровий номер 7125780400:04:001:0211 - 06.08.2022 зареєстровано право оренди земельної ділянки, номер запису про інше речове право 47526559, Орендодавець - ОСОБА_1 , Орендар ТОВ «ОР-К», документи, подані для державної реєстрації: договір оренди землі, серія та номер: б/н, виданий 04.08.2022, видавник: ТОВ «ОР-К»/ ОСОБА_1 .

Згідно з договором оренди землі від 01.08.2019 ОСОБА_1 надав у користування земельну ділянку кадастровий номер 7125780400:04:001:0211 ФГ «Дрибаса Анатолія Степановича».

04.08.2021 укладено Договір оренди землі відповідно до якого Орендодавець: гр. ОСОБА_1 , який є власником земельної ділянки з одного боку та Орендар: Товариство з обмеженою відповідальністю «ОР-К» з іншого боку (далі - Договір)

Відповідно до п. 1.1. Договору Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне володіння та користування земельну ділянку (далі по тексту - Земельна ділянка):

Кадастровий номер Земельної ділянки: 7125780400:04:001:0211;

Місце розташування Земельної ділянки: адміністративно-територіальні межі Антонівської сільської ради Шполянського району Черкаської області;

Площа земельної ділянки: 2,00 гектарів;

Вид угідь земельної ділянки: рілля.

Згідно з п. 2.1. Договору цей Договір укладений строком на 49 (сорок дев`ять) років.

Розмір орендної плати за один рік (дванадцять повних місяців) оренди становить 6 000.00 гривень з урахуванням податків, зборів та інших платежів, які відповідно до чинного законодавства утримується з доходів фізичних осіб. (п. 3.1. Договору).

В позовній заяві прокурор зазначає, що земельна ділянка сільськогосподарського призначення, площею 2 га, з кадастровим номером 7125780400:04:001:0211 у власність ОСОБА_1 у передбаченому законом порядку не передавалась, що і стало підставою для звернення Звенигородською окружною прокуратурою в інтересах держави в особі Лип`янської сільської ради з позовною заявою до Шполянського районного суду Черкаської області.

У провадженні Шполянського районного суду Черкаської області перебувала справа № 710/925/22 за позовом Звенигородської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Лип`янської сільської ради до ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю «ОР-К» (в ході справи відбулась заміна відповідача 2 з Фермерського господарства «Дрибаса Анатолія Степановича» на ТОВ «ОР-К»), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області, про витребування земельної ділянки, усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою шляхом скасування державної реєстрації права оренди з одночасним припиненням речових прав.

Рішенням від 24.07.2023 Шполянський районний суд Черкаської області позов задовольнив частково. Витребував з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 на користь Лип`янської сільської ради земельну ділянку сільськогосподарського призначення, площею 2 га, з кадастровим номером 7125780400:04:001:0211. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовив.

У рішенні Шполянського районного суду Черкаської області у справі № 710/925/22 встановлені такі обставини:

«...Отже, судом встановлено, що відповідачу ОСОБА_1 належить земельна ділянка з кадастровим номером 7125780400:04:001:0211, площею 2,0 га, на підставі державного акту на право власності на землю серії ЯК №717487, який виданий 29.03.2010 Відділом Держкомзему Шполянському районі на підставі розпорядження Шполянської районної державної адміністрації від 22.03.2010 № 142. Державна реєстрація права приватної власності здійснена 19.07.2019. Розпорядженням Шполянської районної державної адміністрації від 22.03.2010 № 142, надано у приватну власність земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Антонівської сільської ради Шполянського району іншим громадянам, відповідача ОСОБА_1 серед них немає. Тобто вищезазначеним розпорядженням, а також будь-яким іншим розпорядженням ОСОБА_1 земельна ділянка у власність для ведення особистого селянського господарства не надавалася.

Книга записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, зокрема відомостей у розділі «Записи державної реєстрації державних актів на право власності на земельну ділянку фізичних осіб» видраних у 2010 році запису про реєстрацію державного акту ЯК №717487, виданий 29.03.2010 Відділом Держкомзему Шполянському районі на підставі розпорядження Шполянської районної державної адміністрації від 22.03.2010 № 142, ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 7125780400:04:001:0211 немає.

Таким чином, з наведених обставин, підтверджених доказами, встановлено факт незаконності вибуття спірної земельної ділянки із державної власності - володіння власника поза його волею...».

На підставі рішення від 24.07.2023, яке не оскаржувалось в частині задоволення позовних вимог позивачем зареєстровано право власності на спірну земельну ділянку 29.11.2023, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна.

Відповідно до інформаційної довідки № 370085900 від 15.03.2024 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 712580400:04:001:0211 площею 2 га внесено зміни щодо права власності, а саме видалено власника ОСОБА_1 та додано Орган місцевого самоврядування - Лип`янську сільську раду; щодо документів, то видалено підставу для реєстрації права власності державний акт на право власності на землю, серія та номер ЯК717487 виданий 29.03.2010, видавник: відділ Держкомзему у Шполянському районі; додано документи, подані для державної реєстрації - рішення суду, серія та номер: 710/925/22, виданий 24.07.2023, видавник: Шполянський районний суд.

Щодо вимоги прокурора про скасування державної реєстрації права оренди за ТОВ «ОР-К» з одночасним припиненням речових прав, то Шполянський районний суд Черкаської області відмовив у такій вимозі, вказавши про неможливість поєднання в одній вимозі і віндикаційного і негаторного позовів. Посилаючись на правові позиції Верховного Суду Шполянський районний суд Черкаської області вказав, що суд має застосувати належні норми права, оскільки «суд знає закони». Також у мотивувальній частині рішення від 24.07.2023 у справі № 710/925/22 суд вказав, що судове рішення про витребування з чужого незаконного володіння земельної ділянки вже є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про скасування державної реєстрації договору оренди землі.

Перший заступник керівника Черкаської обласної прокуратури оскаржив рішення від 24.07.2023 до Черкаського апеляційного суду в частині вимог, щодо яких суд першої інстанції відмовив.

Переглядаючи рішення у справі №710/925/22 в апеляційному порядку, в частині відмови у задоволенні частини позовних вимог Черкаський апеляційний суд постановою від 01.11.2023 апеляційну скаргу першого заступника керівника Черкаської обласної прокуратури задовольнив частково, рішення Шполянського районного суду Черкаської області від 24 липня 2023 року змінив в оскаржуваній частині, привівши його мотивувальну частину у відповідність до змісту постанови апеляційного суду. В решті рішення суду в оскаржуваній частині залишив без змін.

Зокрема, Черкаський апеляційний суд зауважив, що в мотивувальній частині рішення судом першої інстанції помилково зазначено, що витребування майна на користь власника слугує підставою для внесення відповідних змін у державний реєстр щодо скасування державної реєстрації договору оренди, оскільки в даному випадку було зареєстроване право оренди, а не договір, на підставі якого це право виникло.

Підставою для відмови у задоволенні позову до ТОВ «ОР-К» Черкаський апеляційний суд вказав те, що оскільки саме право володіння щодо спірної земельної ділянки за доводами прокурора було порушено, адже вказаним майном фактично володіє орендар, відтак, має застосовуватися спеціально визначений законодавством спосіб захисту (ст. ст. 387, 388, 400 ЦК України) - витребування майна.

Апеляційний суд Черкаської області визначав належний спосіб захисту станом на час розгляду справи № 710/925/22 (постанова від 01.11.2023), тобто до того, як видалено відомості щодо ОСОБА_1 , як власника спірної земельної ділянки і зареєстровано зміни до права власності - вказано власником земельної ділянки Лип`янську сільську раду.

Звернення прокурора з позовною заявою зумовлене неможливістю розпоряджатися спірною земельною ділянкою Лип`янською сільською радою, яка є власником земельної ділянки. За доводами прокурора у ТОВ «ОР-К» відсутнє право оренди на земельну ділянку кадастровий номер 712580400:04:001:0211, оскільки договір оренди землі від 04.08.2022 укладено особою ( ОСОБА_1 ), яка не мала права розпоряджатися земельною ділянкою.

Як зазначає прокурор, з моменту державної реєстрації права комунальної власності на спірну земельну ділянку за Лип`янською сільською радою захист інтересів держави щодо відновлення права на володіння, розпорядження спірною земельною ділянкою та користування нею у повній мірі не реалізований, ураховуючи перебування спірної земельної ділянки у фактичному користуванні Товариства з обмеженою відповідальністю «ОР-К».

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції про задоволення позову, а доводи апеляційної скарги вважає необґрунтованими та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, зважаючи на таке.

Щодо наявності підстав для здійснення прокуратурою представництва інтересів держави в суді у спірних правовідносинах.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 було висловлено позицію, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.

Системне тлумачення абзацу першого частини третьої статті 23 Закону дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 року у справі № 587/430/16-ц).

У спірних правовідносинах необхідність захисту інтересів держави полягає у захисті прав територіальної громади в особі Лип`янської сільської ради, яка позбавлена можливості максимально ефективно розпорядитися спірною земельною ділянкою, зокрема порушеного права органу місцевого самоврядування на одержання доходу у вигляді орендної плати за землю від її використання, яке не носить загальнодержавний характер, проте, направлене на виконання функцій держави на конкретній території та реалізується у визначеному законом порядку та способі, який відноситься до його відання. Органи місцевого самоврядування у визначених законом випадках є рівними за статусом носіями державної влади, як і державні органи.

Спірні правовідносини фактично пов`язані з фактом та умовами використання ТОВ «ОР-К» спірної земельної ділянки за відсутності згоди її фактичного власника та без урахування його інтересів щодо умов договірних відносин, які ним не погоджено.

Так, не дотримано принципу набуття права оренди земельної ділянки комунальної власності на конкурентних засадах, як це передбачено ст. 134 ЗК України, який передбачає можливість передачі землі, як національного багатства, у користування на найбільш вигідних для територіальної громади умовах. Вказаний принцип тісно пов`язаний зі сферою формування місцевого бюджету, до якого мають своєчасно та в повному обсязі надходити кошти від використання земель комунальної власності, що безпосередньо зачіпає права та економічні інтереси територіальної громади с. Антонівка.

Місцевий бюджет є гарантом фінансового забезпечення розвитку регіону, істотно впливає на соціально-економічний розвиток, рівень життя населення.

Наповненість та збільшення бюджету, у тому числі місцевого, як складової частини державних фінансових ресурсів, є запорукою стабільної економіки держави, що наразі відчуває надмірне навантаження через військову агресію.

У свою чергу, порушення прав органу місцевого самоврядування неминуче призводить до порушення прав кожного жителя відповідної територіальної громади, а отже - інтересів держави у забезпеченні реалізації гарантованих ст. 13, 14, 142, 145 Конституції України прав за принципом верховенства права.

Згідно з ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

У справі, що розглядається, прокурор обґрунтовував здійснення ним представництва інтересів держави невжиттям Лип`янською сільською радою, як представницьким органом місцевого самоврядування, заходів щодо усунення порушень земельного законодавства, що суперечать інтересам територіальної громади, оскільки такі порушення підривають матеріальну і фінансову основу та стабільність відносин місцевого самоврядування. Нездійснення таких заходів, на думку прокурора, свідчить про неналежний захист інтересів держави та про наявність підстав для представництва таких інтересів прокурором.

На підтвердження зазначених обставин прокурор надав звернення Звенигородської окружної прокуратури від 05.03.2024 №50-734 вих-24, від 19.03.2024 №50-907 вих-24 до Лип`янської сільської ради про те, що:

за результатами встановлених під час здійснення Звенигородською окружною прокуратурою процесуального керівництва у кримінальному провадженні за ч.1 ст.358 КК України обставин незаконного вибуття із державної власності земельних ділянок сільськогосподарського призначення площею 2,0 га кожна;

за результатами розгляду судом першої інстанції в 31 справі встановлено факт незаконності вибуття спірних земельних ділянок із державної власності із володіння власника поза його волею, що стало підставою для задоволення позовних вимог прокурора про витребування на користь Лип`янської сільської ради земельних ділянок з кадастровими номерами: 7125780400:06:001:0346, 7125780400:06:001:0347, 7125780400:06:001:0352, 7125780400:06:001:0359, 7125780400:06:001:0356, 7125780400:05:001:0189, 7125780400:04:001:0207, 7125780400:04:001:0206, 7125780400:04:001:0208, 7125780400:04:001:0214, 7125780400:06:001:0358, 7125780400:06:001:0350, 7125780400:06:001:0355, 7125780400:04:001:0220, 7125780400:06:001:0359, 7125780400:06:001:0357, 7125780400:06:001:0351, 7125780400:04:001:0217, 7125780400:04:001:0215, 7125780400:04:001:0209, 7125780400:06:001:0361, 7125780400:05:001:0188, 7125780400:04:001:0216, 7125780400:06:001:0348, 7125780400:04:001:0218, 7125780400:06:001:0344, 7125780400:04:001:0219, 7125780400:04:001:0211, 7125780400:04:001:0213, 7125780400:06:001:0210, 7125780400:06:001:0353, разом з тим у частині позовних вимог про усунення перешкод у здійсненні Лип`янською сільською радою права користування та розпорядження вказаними земельними ділянками шляхом скасування державної реєстрації права оренди за ТОВ «ОР-К», ФГ «Ніка-ВА» та ТОВ «Царина 2018» з одночасним припиненням речових прав відмовлено;

станом на день звернення прокурора рішення Шполянського районного суду набрали законної сили та виконані в частині витребування спірних земельних ділянок з чужого незаконного володіння на користь Лип`янської сільської ради, водночас інтереси останньої відновлені не в повному обсязі, оскільки ці ділянки продовжують перебувати в оренді поза волею власника Лип`янської сільської ради, що позбавляє останню можливості ефективного розпорядження ними, зокрема передачі їх на конкурентних засадах (через земельні торги) в оренду та отримання відповідної орендної плати в бюджет громади.

Звенигородська окружна прокуратура з метою встановлення підстав для представництва прокурором інтересів держави у суді, керуючись ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», просила Лип`янську сільську раду поінформувати, чи вбачає орган місцевого самоврядування порушення своїх прав та інтересів у спірних правовідносинах та чи вживала Лип`янська сільська рада або має намір вживати заходи щодо звернення до суду із позовними заявами про припинення права оренди за орендарями, зокрема, на земельну ділянку з кадастровим номером 7125780400:04:001:0211. У разі, якщо Лип`янська сільська рада таких намірів не має, вказати причини.

11.03.2024 Лип`янська сільська рада надіслала Звенигородській окружній прокуратурі лист у відповідь, в якому, зокрема, повідомила, що питання щодо звернення до суду із позовними заявами про припинення права оренди з орендарями вказаних земельних ділянок (ТОВ «ОР-К», ФГ «НІКА-ВА», ТОВ «Царина 2018») буде винесено на розгляд засідання комісії з питань агропромислового комплексу, земельних відносин, екології та природокористування з наступним розглядом на сесії сільської ради.

19.03.2024 Звенигородська окружна прокуратура повторно звернулась до Лип`янської сільської ради з листом, в якому з метою встановлення чи вживала Лип`янська сільська рада або має намір вживати заходи щодо звернення до суду із позовними заявами про визнання неукладеними договорів оренди, зокрема, земельної ділянки з кадастровим номером 7125780400: 04:001:0211.

У відповідь 25.03.2024 Лип`янська сільська рада надала Звенигородській окружній прокуратурі лист, в якому повідомила, що на засіданні комісії з питань агропромислового комплексу, земельних відносин, екології та природокористування, що відбулася 22.03.2021 (ймовірно описка, правильною датою слід вважати 22.03.2024) прийнято рішення комісії щодо підтримки представництва прокурором в суді законних інтересів Лип`янської сільської ради про припинення права оренди ТОВ «ОР-К», ТОВ «Царина 2018», ФГ «НІКА-ВА», на вищевказані земельні ділянки. На даний час сільська рада не зверталася до суду щодо визнання неукладеними договори оренди вищезгаданих земельних ділянок.

19.04.2024 Звенигородська окружна прокуратура звернулась до Лип`янської сільської ради з листом, в якому повідомила, що Звенигородською окружною прокуратурою будуть вжиті заходи представницького характеру на захист державних інтересів шляхом звернення до господарського суду Черкаської області в інтересах держави в особі Лип`янської сільської ради до ТОВ «ОР-К» про визнання відсутнім права оренди земельної ділянки за кадастровим номером 7125780400:04:001:0211.

Отже, враховуючи нездійснення позивачем заходів для звернення до суду з позовом щодо захисту інтересів територіальної громади та держави, враховуючи повноваження прокурора самостійно визначати, у чому полягає порушення інтересів держави і визначати орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, суд дійшов висновку, що прокурор в даному випадку належним чином обґрунтував та довів підстави для представництва інтересів держави в суді.

Вказана обставина відповідачем не оспорюється.

Натоміть, відповідач зазначає, що суд першої інстанції не звернув увагу на те, що позовна заява підписана та подана до господарського суду першим заступником керівника Звенигородської окружної прокуратури Плетінь О., на підтвердження повноважень якої додано Наказ Черкаської обласної прокуратури №421к від 26.05.2021, а документальних підтверджень, що особа, яка підписала позовну заяву, є першим заступником керівника Звенигородської окружної прокуратури та в силу ч.3 ст.24 Закону України «Про прокуратуру» має право підписувати позовні заяви, в матеріалах справи відсутні.

Щодо наведених доводів скаржника судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України).

За змістом частини першої статті 24 Закону України «Про прокуратуру» право подання позовної заяви (заяви, подання) в порядку цивільного, адміністративного, господарського судочинства надається Генеральному прокурору, його першому заступнику та заступникам, керівникам обласних та окружних прокуратур, їх першим заступникам та заступникам, прокурорам Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.

Позовна заява в даній справі підписана керівником Звенигородської окружної прокуратури Ольгою Плетінь.

Стверджуючи про те, що суд першої інстанції порушив норми процесуального права та не перевірив повноважень підписанта позовної заяви, відповідачем не враховано, що позов у даній справі подано прокурором в інтересах держави в особі Лип`янської сільської ради, а в матеріалах справи наявний доказ на підтвердження повноважень прокурора, яким подано позов, зокрема наявний наказ Черкаської обласної прокуратури №421к від 26.05.2021 про призначення першим заступником керівника Звенигородської окружної прокуратури.

Разом з тим, суд звертає увагу, що інформація щодо органів прокуратури та їх керівників, які в силу відповідного закону уповноважені звертатись з позовом - є загальновідомою.

Таким чином, судова колегія констатує, що вказані доводи відповідача спростовуються матеріалами справи, а тому доводи про порушення судом норм процесуального права при прийнятті позову є безпідставними.

Щодо позовних вимог.

Відповідно до приписів ст.13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Кожний громадянин має право користуватися природними об`єктами права власності народу відповідно до закону. Власність зобов`язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству. Держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом.

У силу статті 41 Конституції України та статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власності та мирно володіти своїм майном; право власності є непорушним; ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Відповідно до статей 15, 16 Цивільного кодексу України (положення якої кореспондуються з положеннями ст.20 Господарського кодексу України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Відповідно до ч. 1 ст. 761 Цивільного кодексу України право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права.

Відповідно до ч.1 ст.317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ч.1 ст.319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ч.1 ст.386 Цивільного кодексу України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності;

Відповідно до ст.387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відповідно до ч.1 ст.317 Цивільного кодексу України ч.1 ст.395. Речовими правами на чуже майно є: 1) право володіння; 2) право користування (сервітут); 3) право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); 4) право забудови земельної ділянки (суперфіцій).

Відповідно до ч.1 ст.397 Цивільного кодексу України володільцем чужого майна є особа, яка фактично тримає його у себе.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.399 Цивільного кодексу України право володіння припиняється у разі: витребування майна від володільця власником майна або іншою особою.

Відповідно до ст.400 Цивільного кодексу України недобросовісний володілець зобов`язаний негайно повернути майно особі, яка має на нього право власності або інше право відповідно до договору або закону, або яка є добросовісним володільцем цього майна. У разі невиконання недобросовісним володільцем цього обов`язку заінтересована особа має право пред`явити позов про витребування цього майна.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до ст.2 Закону України «Про оренду землі» відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до ст.3 Закону України «Про оренду землі» об`єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності;

Згідно з абзацом 2 ст. 4 Закону України «Про оренду землі» орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, є сільські, селищні, міські ради в межах повноважень, визначених законом.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про оренду землі» договір оренди набирає чинності після його державної реєстрації.

Частиною 3 ст. 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису ч. 1 ст. 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.

Як у ч. 1 ст. 215 ЦК України, так і у ст. 229-233 ЦК України, йдеться про недійсність вчинених правочинів у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі (зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії), що, при цьому, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину.

У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набутими, тобто правовідносини за ним не виникли.

Нікчемним є той правочин, недійсність якого встановлена законом і для визнання його недійсним не вимагається рішення суду (ч. 2 ст. 215 ЦК України).

Відповідно до ч.1, 2 ст.3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами. Земельні відносини, що виникають при використанні надр, лісів, вод, а також рослинного і тваринного світу, атмосферного повітря, регулюються цим Кодексом, нормативно-правовими актами про надра, ліси, води, рослинний і тваринний світ, атмосферне повітря, якщо вони не суперечать цьому Кодексу.

Відповідно до ст.125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до ст.126 Земельного кодексу України Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Згідно із Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»:

п.1 ч.1 ст.2. У цьому Законі терміни вживаються в такому значенні: державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно;

п.2 ч.1 ст.4. Державній реєстрації прав підлягають: 2) речові права на нерухоме майно, похідні від права власності: право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки;

ч.1, 2 ст.12. Державний реєстр прав містить відомості про зареєстровані речові права на нерухоме майно, об`єкти незавершеного будівництва, майбутні об`єкти нерухомості та їх обтяження, а також про взяття на облік безхазяйного нерухомого майна і ціну (вартість) нерухомого майна, об`єкта незавершеного будівництва, майбутнього об`єкта нерухомості та речових прав на нього чи розмір плати за користування нерухомим майном за відповідними правочинами, відомості та електронні копії документів, подані у паперовій формі, або документи в електронній формі, на підставі яких проведено реєстраційні дії, а також документи, сформовані за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав під час проведення таких реєстраційних дій, та відомості реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем, отримані державним реєстратором шляхом безпосереднього доступу до них чи в порядку інформаційної взаємодії таких систем з Державним реєстром прав. Відомості, що містяться у Державному реєстрі прав, повинні відповідати відомостям, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії. У разі їх невідповідності пріоритет мають відомості, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії;

п.9 ч.1 ст.27. Державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі: судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Шполянського районного суду від 24.07.2023 та постановою Черкаського апеляційного суду від 01.11.2023 у справі №710/925/22 установлено незаконність вибуття із володіння держави в особі Лип`янської сільської ради земельної ділянки з кадастровим номером 7125780400:04:001:0211 та розпорядження нею ОСОБА_1 без належних правових підстав та волі власника шляхом передачі її в оренду Товариства з обмеженою відповідальністю «ОР-К».

Відповідно до приписів п.5 ст.11 ЦК України у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

Відповідно до ч.4 ст.75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративний справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

На підставі рішення від 24.07.2023 у справі №710/925/22, яке не оскаржувалось в частині задоволених позовних вимог, Лип`янською сільською радою зареєстровано право власності на спірну земельну ділянку 29.11.2023, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна.

Відповідно до інформаційної довідки № 370085900 від 15.03.2024 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 712580400:04:001:0211 площею 2 га внесено зміни щодо права власності, а саме видалено власника ОСОБА_1 та додано Орган місцевого самоврядування - Лип`янську сільську раду; щодо документів, то видалено підставу для реєстрації права власності державний акт на право власності на землю, серія та номер ЯК717487 виданий 29.03.2010, видавник: відділ Держкомзему у Шполянському районі; додано документи, подані для державної реєстрації - рішення суду, серія та номер: 710/925/22, виданий 24.07.2023, видавник: Шполянський районний суд.

Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду, сформульованих у постанові від 18.04.2023 у справі № 357/8277/19 щодо володіння орендарем нерухомим майном: тимчасове володіння нерухомими речами може бути підтверджене, зокрема, фактом державної реєстрації такого права на це майно у встановленому порядку, тобто суб`єкт, за яким зареєстроване право тимчасового володіння, визнається тимчасовим фактичним володільцем нерухомого майна; судове рішення про задоволення позовних вимог про витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння є підставою для внесення відповідних змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.11.2023 у справі № 513/879/19 міститься правова позиція про те, що належним способом захисту прав власника, який у спірних правовідносинах вважає, що зареєстроване право оренди відсутнє, є його вимога до особи, за якою зареєстроване право оренди, про визнання відсутнім права оренди.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» судове рішення про задоволення такої вимоги є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про припинення права оренди відповідача.

З огляду на заявлені підстави позову та суть спірних правовідносин цієї справи, з урахуванням наведеного висновку Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів вважає, що прокурором обрано належний спосіб захисту - про визнання відсутнім у ТОВ «ОР-К» права оренди земельної ділянки, який може захистити порушене право сільської ради, чим у свою чергу спростовуються доводи апелянта про протилежне.

З матеріалів справи судом встановлено, що Лип`янська сільська рада є власником спірної земельної ділянки, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру речових прав, тому остання визнається фактичним володільцем нерухомої речі щодо права власності.

Такі правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 24.07.2024 у справі № 920/14/23 та враховані судом при розгляді даної справи.

У такому випадку власник земельної ділянки, Лип`янська сільська рада, вправі захищати своє порушене право на розпорядження земельною ділянкою, вважаючи право оренди відсутнім, оскільки спірною земельною ділянкою розпорядилася особа, яка не мала на це право.

Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (ч. 1, 2 ст. 116 ЗК України).

Згідно з ч. 1 ст. 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Продаж земельних ділянок державної та комунальної власності або прав на них (оренди, суперфіцію, емфітевзису) на конкурентних засадах у формі аукціону здійснюється у випадках та порядку, встановлених главою 21 цього Кодексу (ч. 2 ст. 127 ЗК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 134 ЗК України земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об`єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених ч. 2 цієї статті.

З матеріалів справи слідує, що відповідач у встановленому законом порядку спірну земельну ділянку не отримував, користується нею на підставі договору оренди укладеного, з особою, яка право на її розпорядження не мала, що встановлено рішенням Шполянського районного суду Черкаської області від 24.07.2023.

За викладених обставин, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованих висновків, що у відповідача відсутнє право оренди спірної земельної ділянки, оскільки власник земельної ділянки - Лип`янська сільська рада своє волевиявлення на передачу спірної земельної ділянки не виявляла, договір оренди не підписувала.

З огляду на встановлені судом обставини незаконного вибуття спірної земельної ділянки із комунальної власності, відсутність волевиявлення органу влади та місцевого самоврядування на вибуття з їх володіння спірної земельної ділянки, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вимоги прокурора про визнання відсутнім у ТОВ «ОР-К» права оренди земельної ділянки кадастровий номер 7125780400:04:001:0211 - є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи вищенаведені правові висновки Верховного Суду, що відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» судове рішення про задоволення вимоги про визнання відсутнім права оренди є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про припинення права оренди відповідача.

Щодо доводів відповідача про необхідність застосування до спірних правовідносин норми ч. 6 ст. 32 Закону України «Про оренду землі» суд зазначає наступне.

Відповідно до вказаної норми перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи (у тому числі в порядку спадкування), реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або припинення договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі.

Однак, у даній справі не відбувався перехід права власності від ОСОБА_1 до Лип`янської сільської ради. Як досліджено вище у Державному реєстрі речових прав видалено в якості власника земельної ділянки ОСОБА_1 , оскільки як встановлено рішенням від 24.07.2023 Шполянського районного суду Черкаської області така земельна ділянка громадянину ОСОБА_1 у власність не передавалась.

Відтак, доводи відповідача в частині необхідності застосування норми ч. 6 ст. 32 Закону України «Про оренду землі» є безпідставними.

Щодо тверджень скаржника про те, що він є добросовісним набувачем речового права - права оренди земельної ділянки та необхідність застосування положень ст. 388 ЦК України суд враховує, що така стаття має назву «Право власника на витребування майна від добросовісного набувача» і міститься в Главі 29 Цивільного кодексу України під назвою «Захист права власності», тому приписи цієї статті не стосуються правовідносин, що виникають з оренди земельної ділянки, речове право оренди земельної ділянки не є тотожним права власності на річ.

З наведених підстав колегія суддів також відхиляє доводи апелянта про неправильне застосування судом першої інстанції вказаних норм матеріального права.

Отже, судом відхиляються заперечення відповідача про добросовісність його дій та правомірність набуття права оплатного використання спірної земельної ділянки, оскільки добросовісність дій орендодавця ( ОСОБА_1 ) та орендаря при укладанні договору має бути доведена в установлений спосіб та належними доказами. Відповідач мав перевірити права орендодавця на спірну земельну ділянку, на укладання спірного договору оренди, оскільки саме відповідач несе всі ризики результатів своєї господарської діяльності.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1-3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі статтею 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

З огляду на встановлені обставини справи та наявні в матеріалах справи докази, колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції про задоволення позовних вимог.

Колегія суддів наголошує, що відповідач у поданій апеляційній скарзі не зазначає обґрунтованих підстав для скасування рішення суду першої інстанції в розумінні статті 277 Господарського процесуального кодексу України, при цьому наведені апелянтом доводи не знайшли свого підтвердження під час перегляду оскаржуваного рішення судом апеляційної інстанції, а наявні в матеріалах справи докази свідчать про обґрунтованість викладених в оскаржуваному рішенні висновків суду.

При цьому, колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 04.11.1950) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» у рішенні від 18.07.2006 та у справі «Трофимчук проти України» у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених судом апеляційної інстанції, інші доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, не беруться до уваги, оскільки не впливають на вирішення спору в даній справі.

Згідно зі статтею 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вищезазначене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду Черкаської області від 29.08.2024 у справі №925/541/24 прийнято відповідно до вимог чинного законодавства, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги законних та обґрунтованих висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для його скасування чи зміни не вбачається, відповідно, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «ОР-К» має бути залишена без задоволення.

Судовий збір за розгляд апеляційної скарги у зв`язку з відмовою в її задоволенні, на підставі статті 129 ГПК України, покладається на апелянта.

Керуючись ст. ст. 129, 253-254, 269, 270, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ОР-К" на рішення Господарського суду Черкаської області від 29.08.2024 у справі № 925/541/24 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 29.08.2024 у справі № 925/541/24 - залишити без змін.

3. Матеріали справи № 925/541/24 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та в строк, передбачені ст.ст. 287 - 289 ГПК України.

Повний текст постанови складено та підписано 19.12.2024.

Головуючий суддя А.О. Мальченко

Судді І.М. Скрипка

Т.П. Козир