Постанова

від 09.12.2024 по справі 910/16202/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" грудня 2024 р. Справа№ 910/16202/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Майданевича А.Г.

суддів: Суліма В.В.

Коротун О.М.

за участю секретаря судового засідання: Новосельцева О.Р.,

представників сторін:

від позивача: не з`вився

від відповідача: Фартушна В.Л.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Державного підприємства «Гарантований покупець»

на рішення Господарського суду міста Києва від 12.08.2024

у справі № 910/16202/23 (суддя Смирнова Ю.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Захід агроенергоінвест»

до Державного підприємства «Гарантований покупець»

про стягнення 426 493, 59 грн

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Захід агроенергоінвест» (далі - ТОВ «Захід агроенергоінвест», позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства «Гарантований покупець» (далі - ДП «Гарантований покупець», відповідач) про стягнення заборгованості за договором №17120/01 від 31.05.2019 за отриману електричну енергію за жовтень 2021 року у розмірі 392 849, 72 грн, інфляційні втрати у розмірі 39 774,17 грн, 3 % річних у розмірі 14 727, 48 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог, позивач зазначає, що відповідачем порушено умови порядку купівлі електричної енергії за «зеленим» тарифом, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 26.04.2019 № 641 (далі - Порядок) в частині остаточного розрахунку за послуги надані в жовтні 2021 року, що і стало підставою для звернення до суду з позовом.

У подальшому позивачем подано клопотання про зменшення розміру позовних вимог в частині суми основного боргу до 384 788, 03 грн з огляду на здійснення відповідачем часткової оплати після подачі позову.

Також, позивач звертає увагу суду, що заборгованість у відповідача виникла саме за жовтень 2021 року, тобто задовго до введення на території України воєнного стану, а послання на наявність форс-мажорних обставин, які вплинули на виконання договірного зобов`язання жодним чином не підтверджено.

Позивач звертає увагу суду на те, що відповідачем не спростовано наявності заборгованості за спірний період та допущення прострочення грошового зобов`язання.

Крім того, відповідачем не надано доказів щодо наявних на поточному рахунку ДП «Гарантований покупець» грошових коштів, як це визначено у пункті 2 Наказу Міністерства енергетики України № 206 від 15.06.2022, а заявлений до стягнення основний борг виник задовго до повномасштабного вторгнення російських військ на територію України.

Позивач зазначає, що введення на території України воєнного стану не означає, що відповідач не може здійснювати господарську діяльність та набувати кошти, а лист ТПП України від 28.02.2022 видано без дослідження причинно - наслідкового зв`язку між військовою агресією та неможливістю відповідача виконувати умови договору.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.08.2024 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Захід агроенергоінвест» задоволено частково.

Стягнуто з Державного підприємства «Гарантований покупець» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Захід агроенергоінвест» основний борг - 160 361,34 грн інфляційні втрати - 39 754,17 грн, 3 % річних - 14 524,31 грн, судовий збір - 6 394,06 грн.

У задоволенні іншої частині позову відмовлено.

Провадження у справі № 910/16202/23 в частині суми основного боргу у розмірі 211 630, 60 грн закрито.

Повернуто Товариству з обмеженою відповідальністю «Захід агроенергоінвест» з державного бюджету України 120,92 грн судового збору. Рішення місцевого господарського суду обґрунтовано тим, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів відсутності на його рахунках коштів, необхідних для розрахунку з виробниками електричної енергії з альтернативних джерел, а підзаконні нормативно - правові акти прийняті в рамках та на виконання приписів законодавства та, зокрема, з метою уникнення ризиків призупинення діяльності виробників електричної енергії з альтернативних джерел енергії в умовах воєнного стану (на які посилається відповідач) не можуть тлумачитись всупереч меті його прийняття, тобто не змінюють чи припиняють обов`язок ДП «Гарантований покупець» здійснити своєчасний розрахунок відповідно чинного законодавства, Порядку №641 та Типового договору, затвердженого НКРЕКП.

Крім того, суд зазначив, що зобов`язання у відповідача з оплати за послуги існує за жовтень 2021 року, тобто до введення на території України воєнного стану.

Суд також зазначив, що Наказ № 206, як і попередній Наказ № 140 ніяким чином не обмежує право позивача як виробника електричної енергії за "зеленим" тарифом на отримання повної вартості проданої електричної енергії, встановленої укладеним сторонами в справі договором, а також не змінює терміни виникнення та виконання грошових зобов`язань гарантованого покупця щодо проведення остаточних розрахунків за договором та згідно з пунктом 10.4 Порядку № 641.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідачем неналежним чином виконано умови договору в частині оплати вартості електричної енергії за жовтень 2021 року, тобто здійснення його не у повному обсязі та з порушенням строків, у зв`язку з чим задовольнив вимоги позивача в частині суми 160 361, 34 грн.

Суд зауважив на тому, що посилання відповідача на положення постанови НКРЕКП №322 від 25.02.2022 в частині неможливості нарахування 3 % річних та інфляційних витрат та наявності підстав для їх зменшення є такими, що спростовані судом, оскільки останні не є за своєю суттю штрафними санкціями, а тому правомірно заявлені позивачем.

Крім того, суд дійшов висновку, що позивачем при визначенні періоду нарахування 3 % річних та інфляційних втрат не враховано дати часткових оплат, у зв`язку з чим за підрахунками суду правомірною та арифметично вірною є сума 3 % річних у розмірі 14 524, 31 грн та інфляційні втрати у розмірі 39 754, 17 грн, а вимога позивача у цій частині підлягає частковому задоволенню.

Суд першої інстанції також зазначив, що посилання відповідача на настання форс-мажорних обставин (введення воєнного стану) не свідчить про поважність причин неналежного виконання зобов`язання та є необґрунтованими з огляду на частину другу статті 218 ГК України, відповідно до якої, підставою для звільнення від відповідальності є тільки непереборна сила, що одночасно має ознаки надзвичайності та невідворотності. В порушення приписів чинного законодавства на підтвердження форс-мажорних обставин відповідач не надав відповідного документа.

В порушення приписів чинного законодавства на підтвердження форс-мажорних обставин відповідач не надав відповідного документа.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги ДП «Гарантований покупець» та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з прийнятим рішенням Державне підприємство "Гарантований покупець" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить задовольнити апеляційну скаргу, оскаржуване рішення скасувати в частині задоволених позовних вимог, та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Також апелянт вказує, що при вирішенні питання щодо розміру коштів, що підлягають сплаті за поставлену електричну енергію слід керуватися нормативно-правовими актами, які встановлювали та встановлюються регуляторні механізми щодо розміру розподілу грошових коштів у ці періоди. Такими актами, на переконання апелянта, є Наказ Міненерго № 140 від 28.03.2022 (далі - Наказ № 140) та № 206 від 15.06.2022 (далі - Наказ № 206).

Так, відповідач зазначає, що Наказом № 206 зобов`язано ДП «Гарантований покупець» з дати набрання ним чинності на період дії воєнного стану України з коштів, що наявні на поточному рахунку забезпечити перерахування коштів на сплату платежів за придбану електричну енергію, вироблену з альтернативних джерел енергії, в межах 18 % від середньозваженого розміру «зеленого» тарифу за 2021 рік.

Апелянт вказує, що всі його розрахунки здійснюються у відповідності до зазначених вище наказів, а тому позивачем не доведено порушення порядку розрахунків та строків оплати електричної енергії, а відповідачем навпаки, сплачено понад встановлену норму.

Скаржник також заперечує щодо нарахування позивачем 3 % річних та інфляційних втрат, оскільки такі вимоги є похідними від основного зобов`язання, яке в свою чергу заявлено позивачем безпідставно.

Апелянт посилається на ігнорування позивачем дію приписів підпункту 16 пункту 1 постанови НКРЕКП «Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану» від 25.02.2022 № 332 у редакції від 26.04.2022.

Крім того, апелянт в обґрунтування наявності підстав для звільнення його від відповідальності, посилається на існування обставин непереборної сили - запровадження на території України воєнного стану Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» та посилається на засвідчення таких обставин листом ТПП України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1. та повідомленням позивача на офіційному веб-сайті.

Також апелянт звертає увагу, що позивачем невірно здійснено нарахування 3 % річних та інфляційних втрат, оскільки позивачем включено до періоду нарахування дні часткової оплати.

Апелянт також просив закрити провадження в частині позовних у розмірі 22 214,40 грн на підставі п.2 ч.1 ст.231 ГПК України, у зв`язку зі сплатою ним грошових коштів за електроенергію жовтень 2021 року у розмірі 22 214,40 грн 28.08.2024, тобто після винесення рішення суду першої інстанції. Проте, зазначає, що на момент розгляду апеляційним судом справи предмет спору вже був відсутній.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

У свою чергу, заперечуючи проти апеляційної скарги, ТОВ «Захід агроенергоінвест» у своєму відзиві, наданому до суду 17.10.2024, просить апеляційну скаргу ДП «Гарантований покупець» залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 12.08.2024 залишити без змін.

Позивач зазначає, що мотиви та підстави, зазначені в апеляційній скарзі щодо скасування рішення Господарського суду м. Києва від 12.08.2024 по справі № 910/16202/23 є безпідставними та необгрунтованими, а натомість рішення суду першої інстанції ухвалено відповідно до вимог чинного законодавства України, враховуючи всі фактичні обставини справи, в межах наданих суду повноважень, та правильно застосовано судом як норми процесуального так і матеріального права, в повному обсязі з`ясовано обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, доведено та всебічно обґрунтовано їх в своєму рішенні, надано належну оцінку всім доказам, які надавались суду, ґрунтуючись на повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи №910/16202/23 між суддями від 11.09.2024 для розгляду апеляційної скарги Державного підприємства "Гарантований покупець" сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Майданевич А.Г., суддів Коротун О.М., Сулім В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.09.2024 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/16202/23.

26.09.2024 на адресу Півнінчного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 910/16202/23.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.09.2024 відмовлено Державному підприємству «Гарантований покупець» у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору. Апеляційну скаргу Державного підприємства "Гарантований покупець" на рішення Господарського суду міста Києва від 12.08.2024 у справі №910/16202/23 залишено без руху. Запропоновано Державному підприємству "Гарантований покупець" протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали усунути недоліки, а саме, надати до Північного апеляційного господарського суду докази сплати судового збору у розмірі 4 829 грн.

07.10.2024 від ДП «Гарантований покупець» надійшла заява про усунення недоліків, до якої додано платіжну інструкцію №1012 від 03.10.2024 на суму 4 829 грн.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.10.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства "Гарантований покупець" на рішення Господарського суду міста Києва від 12.08.2024 у справі №910/16202/23 та призначено розгляд справи на 18.11.2024.

Судове засідання, призначене на 18.11.2024 не відбулось у зв`язку з перебування судді Коротун О.М. у відпустці.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.11.2024 розгляд справи №910/16202/23 за апеляційною скаргою Державного підприємства "Гарантований покупець" на рішення Господарського суду міста Києва від 12.08.2024 призначено на 09.12.2024.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.12.2024 відмовлено у задоволенні клопотання Державного підприємства «Гарантований покупець» про зупинення провадження у справі №910/1602/23 до набрання законної сили судового рішення у адміністративній справі №320/19524/24.

Явка представників сторін

Представник позивача у судове засідання 09.12.2024 не з`явився, про дату, час та місце розгляду заяви був повідомлений належним чином шляхом доставки електронного документу до елетронного кабінету, про що відчить відповідна довідка про доставку електроного документу 26.11.2024.

Згідно з частиною 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції, з метою дотримання принципів розумності строків розгляду справи судом, враховуючи те, що явка учасників справи судом обов`язковою не визнавалась, а участь у засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника позивача, який належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду.

Позиції учасників справи

Представник відповідача у судовому засіданні Північного апеляційного господарського суду підтримала доводи апеляційної скарги з підстав, викладених у ній, просила задовольнити апеляційну скаргу, оскаржуване рішення скасувати в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Судом першої інстанції встановлено, що 31.05.2019 між ТОВ «Захід агроенергоінвест» (продавець, ВАД) та Державним підприємством «Енергоринок» (покупець, ДПЕ) укладено договір № 17120/01 (далі - договір), відповідно до умов якого ВАД продає, а ДПЕ купує електроенергію, вироблену ВАД, та сплачує за неї.

Згідно з додатковою угодою № 200/01 від 30.06.2019 до договору в преамбулі договору слова «Державне підприємство «Енергоринок», що діє на підставі ліцензії на право здійснення підприємницької діяльності з оптового постачання електричної енергії від 18.01.2012 № 579645 та має статус платника податку на прибуток на загальних умовах» змінити на слова «Державне підприємство «Гарантований покупець» (далі - Гарантований покупець), що діє на підставі ліцензії на провадження господарської діяльності зі здійснення функцій Гарантованого покупця.

Відповідно до п. 1.1 договору виробник за «зеленим» тарифом зобов`язується продавати, а гарантований покупець зобов`язується купувати всю відпущену електричну енергію, вироблену виробником за «зеленим» тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов цього договору та законодавства України, у тому числі Порядку купівлі електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел за «зеленим» тарифом, затвердженого постановою НКРЕКП від 26.04.2019 № 641 (далі - Порядок № 641).

Пунктом 3.1 договору передбачено, що обсяг фактично проданої та купленої електричної енергії визначається відповідно до положень глави 8 Порядку № 641 на підставі даних обліку, наданих гарантованому покупцю адміністратором комерційного обліку відповідно до глави 7 Порядку № 641.

У додатковій угоді від 31.03.2020 до договору сторонами умови договору викладено у новій редакції.

Відповідно до умов договору в редакції додаткової угоди від 31.03.2020 до договору:

- продавець за «зеленим» тарифом зобов`язується продавати, а гарантований покупець зобов`язується купувати всю відпущену електричну енергію, вироблену продавцем за «зеленим» тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов цього договору та законодавства України, у тому числі Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, затвердженого постановою Комісії від 26.04.2019 № 641 (далі за текстом - Порядок), або Порядку продажу та обліку електричної енергії, виробленої споживачами, а також розрахунків за неї, затвердженого постановою НКРЕКП від 13.12.2019 № 2804 (далі за текстом - Порядок продажу та обліку електричної енергії споживачам (пункт 1.1));

- продавець за «зеленим» тарифом зобов`язується продавати, а гарантований покупець зобов`язується купувати всю відпущену електричну енергію в точках комерційного обліку електричної енергії генеруючих одиниць продавця за «зеленим» тарифом за встановленим йому «зеленим» тарифом з урахуванням надбавки до тарифу (пункт 2.3);

- продавець за «зеленим» тарифом продає гарантованому покупцю електричну енергію відповідно до Порядку, якщо продавець є виробником за «зеленим» тарифом, або Порядку продажу електричної енергії споживачами, у разі якщо продавець є споживачем за «зеленим» тарифом, за тарифами, величини яких для кожної генеруючої одиниці за «зеленим» тарифом встановлені регулятором, у національній валюті України (пункт 2.4);

- вартість електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у продавця за «зеленим» тарифом у розрахунковому місяці, визначається відповідно до глави 10 Порядку або глави 6 Порядку продажу електричної енергії споживачами на підставі тарифів, встановлених НКРЕКП для кожної генеруючої одиниці (пункт 2.5);

- передбачено, що обсяг фактично проданої та купленої електричної енергії визначається відповідно до положень глави 8 Порядку або глави 5 Порядку продажу електричної енергії споживачами на підставі даних обліку, наданих гарантованому покупцю адміністратором комерційного обліку відповідно до глави 7 Порядку або глави 4 Порядку продажу електричної енергії споживачами (пункт 3.1);

- розрахунок за куплену гарантованим покупцем електроенергію здійснюється грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок продавця за «зеленим» тарифом, з урахуванням ПДВ (пункт 3.2);

- оплата електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у продавців за «зеленим» тарифом у розрахунковому місяці та формування актів купівлі-продажу електричної енергії та актів приймання-передачі відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії здійснюються згідно з главою 10 Порядку або главою 6 Порядку продажу електричної енергії споживачами (пункт 3.3);

- гарантований покупець зобов`язаний купувати у продавця за «зеленим» тарифом оплату спожитої електричної енергії, за винятком обсягів електричної енергії, необхідних для власних потреб; здійснювати своєчасні розрахунки за куплену у продавця за «зеленим» тарифом електричну енергію (підпункт 1 та 2 пункту 4.5);

- гарантованому покупцю нараховується пеня в розмірі 0,1% від не оплаченої згідно з пунктом 10.4 глави 10 Порядку або пунктом 6.3 глави 6 Порядку продажу електричної енергії споживачами суми (але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діє на день розрахунку) за кожен день прострочення оплати. З гарантованого покупця може стягуватися додатково штраф у розмірі 7% від не оплаченої суми згідно з пунктом 10.4 глави 10 Порядку або пунктом 6.3 глави 6 Порядку продажу електричної енергії споживачами суми за ненадходження понад 30 днів на рахунок продавця за «зеленим» тарифом належних коштів відповідно до порядку оплати. Сплата гарантованим покупцем пені та штрафу здійснюється з поточних рахунків гарантованого покупця на поточні рахунки продавців за «зеленим» тарифом (пункт 4.6);

- якщо продавець за «зеленим» тарифом є суб`єктом господарювання, який має ліцензію на провадження господарської діяльності з виробництва електричної енергії та Регулятором уже встановлено йому «зелений» тариф і продавець за «зеленим» тарифом має укладений з оператором системи передачі договір про врегулювання небалансів, цей договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та діє на строк дії «зеленого» тарифу (пункт 7.4).

В обґрунтування заявлених позовних вимог (згідно поданого позову) позивач зазначав, що на порушення умов договору відповідачем з порушенням визначених законом строків та не в повному обсязі здійснено оплату за поставлену у жовтні 2021 року електричну енергію, внаслідок чого у відповідача утворилася заборгованість, що стало підставою для звернення до суду з позовом про стягнення суми основного боргу 392 849, 72 грн.

Так, позивач зазначав, що відповідач зобов`язаний був здійснити оплати за поставлену електричну енергію за жовтень 2021 у строк до 15.09.2022, оскільки постанова НКРЕКП № 1117, якою затверджено розмір вартості наданої послуги, прийнято 09.09.2022.

На виконання умов договору, позивачем у жовтні 2021 року згідно з актом купівлі-продажу електроенергії між ДП «Гарантований покупець» та виробником електроенергії ТОВ «Захід агроенергоінвест» було продано ДП «Гарантований покупець» на суму 3 913 355,18 грн з ПДВ.

Однак, cтаном на дату звернення до суду з позовом оплата поставленої електричної енергії за жовтень 2021 здійснена частково:

- згідно платіжної інструкції від 25.10.2021№ 166_522 в сумі 563 653,87 грн з ПДВ;

- згідно платіжної інструкції від 13.10.2021№ 166_490 в сумі 554 712,36 грн з ПДВ;

- згідно платіжної інструкції від 29.10.2021 № 172_209 в сумі 346 195,44 грн з ПДВ;

- згідно платіжної інструкції від 29.10.2021 № 174_977 в сумі 120 143,46 грн з ПДВ;

- згідно платіжної інструкції від 15.11.2021 № 185_690 в сумі 827 860,07 грн з ПДВ;

- згідно платіжної інструкції від 28.09.2022 № 258_793 в сумі 529 274,14 грн з ПДВ;

- згідно платіжної інструкції від 18.10.2022 № 262_073 в сумі 578 566,12 грн з ПДВ.

Судом встановлено, що з врахуванням здійснених відповідачем оплат після подачі позову, станом на дату ухвалення судом даного рішення вимоги позивача в частині суми основного боргу складають 160 361, 34 грн.

При цьому, судом встановлено, що акт купівлі-продажу електроенергії від 31.10.2021 на суму 3 913 355, 18 грн підписано сторонами без зауважень та претензій.

Позивач зауважив, що сплата відповідачем коштів за договором здійснюється з дотриманням сум, визначених Наказом № 206.

Також за неналежне виконання відповідачем грошового зобов`язання позивач здійснив нарахування на підставі статті 625 ЦК України 3 % річних та інфляційні втрати згідно зазначеного у позові розрахунку.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Предметом апеляційного розгляду є законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення в межах доводів та вимог апеляційних скарг, які стали підставою для відкриття апеляційного провадження. В іншій частині рішення суду не оскаржується, тому не переглядається.

Згідно із положеннями ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Статтею 62 Закону України «Про ринок електричної енергії» визначені спеціальні обов`язки для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії, до яких належать, зокрема: забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії; виконання функцій постачальника універсальних послуг; виконання функцій постачальника «останньої надії»; надання послуг із забезпечення розвитку генеруючих потужностей; підвищення ефективності комбінованого виробництва електричної та теплової енергії. Спеціальні обов`язки із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії покладаються на гарантованого покупця, постачальників універсальних послуг, оператора системи передачі на строк застосування «зеленого» тарифу, строк дії підтримки виробників електричної енергії з альтернативних джерел енергії, які за результатами аукціону набули право на підтримку. Для забезпечення загальносуспільних інтересів відповідно до частини третьої цієї статті Кабінет Міністрів України може покладати на учасників ринку інші спеціальні обов`язки з дотриманням норм цієї статті.

Частинами 2 та 3 ст. 65 цього ж Закону передбачено, що гарантований покупець зобов`язаний купувати у суб`єктів господарювання, яким встановлено «зеленим» тариф, або у суб`єктів господарювання, які за результатами аукціону набули право на підтримку, всю відпущену електричну енергію, вироблену на об`єктах електроенергетики з альтернативних джерел енергії (а з використанням гідроенергії - вироблену лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), за встановленим їм «зеленим» тарифом, аукціонною ціною з урахуванням надбавки до нього/неї протягом всього строку застосування «зеленого» тарифу або строку дії підтримки, якщо такі суб`єкти господарювання входять до складу балансуючої групи гарантованого покупця. При цьому у кожному розрахунковому періоді (місяці) обсяг відпуску електричної енергії, виробленої на об`єкті електроенергетики з альтернативних джерел енергії (а з використанням гідроенергії - лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), визначається за вирахуванням обсягу витрат електричної енергії на власні потреби в електричній енергії відповідного об`єкта електроенергетики згідно з показниками приладів обліку на власні потреби. Гарантований покупець зобов`язаний купувати електричну енергію, вироблену генеруючими установками споживачів, у тому числі енергетичних кооперативів, встановлена потужність яких не перевищує 150 кВт, за «зеленим» тарифом в обсязі, що перевищує місячне споживання електричної енергії такими споживачами.

Купівля-продаж такої електричної енергії за «зеленим» тарифом з урахуванням надбавки до нього здійснюється на підставі двостороннього договору між виробником або споживачем, якому встановлено «зелений» тариф, та гарантованим покупцем. Такий договір укладається на підставі типового договору купівлі-продажу електричної енергії за «зеленим» тарифом. Типова форма договору купівлі-продажу електричної енергії за «зеленим» тарифом затверджується Регулятором.

Договір купівлі-продажу електричної енергії за «зеленим» тарифом укладається між гарантованим покупцем та виробником або споживачем, які виробляють електричну енергію з альтернативних джерел енергії (крім доменного та коксівного газів, а з використанням гідроенергії - лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями) на весь строк дії «зеленого» тарифу.

Згідно з ч. ч. 1 та 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст.662 ЦК України встановлено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до ст.691 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до ст. 632 цього кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Частиною 1 ст.692 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з п. 2 ч. 3 ст. 30 Закону України «Про ринок електричної енергії» виробники мають право на своєчасне та у повному обсязі отримання коштів за продану ними електричну енергію відповідно до укладених договорів на ринку електричної енергії та за допоміжні послуги.

Порядок і строки розрахунків за договорами купівлі-продажу електричної енергії за «зеленим» тарифом регулюються Порядком №641 від 26.04.2019.

Відповідно до п. 10.1 Порядку до 15 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої адміністратором комерційного обліку (АКО), підписаної кваліфікованим електронним підписом (КЕП), за перші 10 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію.

До 25 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП, за перші 20 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до п. п. 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію.

Якщо надходження оперативних даних щодо обсягу товарної продукції за перші 10 та 20 днів розрахункового місяця від АКО припадає на день здійснення авансового платежу та/або на вихідний день, то оплата платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати здійснюється впродовж двох робочих днів після отримання даних.

Згідно з п. 10.4 Порядку після отримання від продавця акта купівлі-продажу протягом трьох робочих днів з дати оприлюднення рішення Регулятора щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці, гарантований покупець здійснює остаточний розрахунок з продавцем із забезпеченням йому 100 % оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів.

У разі необхідності оплати продавцем спожитої електричної енергії продавець здійснює таку оплату протягом двох робочих днів з дати отримання від гарантованого покупця підписаного КЕП уповноваженої особи акта купівлі-продажу.

Джерелом коштів, якими гарантований покупець здійснює оплати виробникам електричної енергії за «зеленим» тарифом, є кошти, які ОСП (НЕК "Укренерго") сплачує гарантованому покупцю за послугу із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел за розрахунковий місяць. Зазначений механізм розрахунку відображений в главі 12 Порядку № 641.

Так, у пункті 12.5 Порядку № 641 вказується, що ОСП протягом двох робочих днів з дати оприлюднення рішення Регулятора щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої Гарантованим покупцем у розрахунковому місяці, здійснює остаточний розрахунок із гарантованим покупцем із забезпеченням йому 100 % оплати фактично наданої послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел за розрахунковий місяць відповідно до розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, затвердженої Регулятором, з урахуванням попередньо сплачених авансових платежів.

Тобто, за загальним правилом, гарантований покупець здійснює оплати виробникам електричної енергії за "зеленим" тарифом, в тому числі й позивачу, в 3 етапи, попередньо отримавши кошти від ОСП (НЕК "Укренерго"):

- до 15 числа розрахункового місяця (абз. 1 пункту 10.1 Порядку №641),

- до 25 числа розрахункового місяця (абз. 2 пункту 10.1 Порядку №641),

- протягом трьох робочих днів з дати оприлюднення рішення Регулятора (Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг) щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці (пункту 10.4 Порядку № 641).

У пункті 3.3 договору міститься відсильна норма, відповідно до якої вартість електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у продавця за "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці, визначається відповідно до глави 10 Порядку № 641.

Отже, строк остаточного розрахунку за електричну енергію відповідного періоду, сторони, в тому числі керуючись і принципом свободи договору, визначили з вказівкою на подію, яка має неминуче настати (затвердження вартості послуги Комісією) з посиланням на пункт 10.4 Порядку № 641.

Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Постановою НКРЕКП від 09.09.2022 №1117, оприлюдненою на офіційному веб-сайті Регулятора 12.09.2022, затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої гарантованим покупцем, зокрема, у жовтні 2021 року.

Останнім днем оплати гарантованим покупцем електричної енергії, відпущеної позивачу за жовтень 2021 року є 15.09.2022.

Станом на дату звернення до суду з позовом оплата поставленої електричної енергії за жовтень 2021 здійснено частково:

- згідно платіжної інструкції від 25.10.2021№ 166_522 в сумі 563 653,87 грн з ПДВ;

- згідно платіжної інструкції від 13.10.2021№ 166_490 в сумі 554 712,36 грн з ПДВ;

- згідно платіжної інструкції від 29.10.2021 № 172_209 в сумі 346 195,44 грн з ПДВ;

- згідно платіжної інструкції від 29.10.2021 № 174_977 в сумі 120 143,46 грн з ПДВ;

- згідно платіжної інструкції від 15.11.2021 № 185_690 в сумі 827 860,07 грн з ПДВ;

- згідно платіжної інструкції від 28.09.2022 № 258_793 в сумі 529 274,14 грн з ПДВ;

- згідно платіжної інструкції від 18.10.2022 № 262_073 в сумі 578 566,12 грн з ПДВ.

Судом першої інстанції у ході розгляду даної справи встановлено, що відповідачем в рахунок погашення суми основного боргу сплачено 8 061,69 грн, у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині у підготовчому засіданні 25.03.2024 зменшені за клопотанням позивача, а згодом відповідачем сплачено 12 796, 09 грн (21.02.2024), у зв`язку з чим провадження у справі в цій частині закрито судом 08.04.2024.

У подальшому судом встановлено, що при закритті провадження у справі судом не враховано здійснену відповідачем 28.12.2023 оплату в розмірі 4 335, 28 грн (докази додано до клопотання від 23.01.2024).

У подальшому, вже на стадії судового розгляду справи, відповідачем надано докази сплати суми основного боргу в розмірі 207 295,32 грн згідно із платіжною інструкцією № 387_349 від 30.07.2024.

Відтак, станом на дату ухвалення судом даного рішення вимоги позивача в частині суми основного боргу складають 160 361,34 грн.

При цьому судом встановлено, що акт купівлі-продажу електроенергії від 31.10.2021 на суму 3 913 355, 18 грн підписано сторонами без зауважень та претензій.

Таким чином, правомірним є висновок суду першої інстанції, що внаслідок неналежного виконання відповідачем взятих на себе за договором грошових зобов`язань з оплати отриманої у жовтні 2021 року електричної енергії за гарантованим покупцем виникла заборгованість у загальному розмірі 160 361,34 грн, яка підтверджена належними та допустимими доказами та не спростована відповідачем.

Крім того, на думку колегії суддів, суд першої інстанції вірно закрив провадження у справі №910/16202/23 в частині стягнення з ДП «Гарантований покупець» на користь позивача основної заборгованості у розмірі 211 630,60 грн, у зв`язку з її погашенням після відкриття провадження у справі.

Стосовно посилань відповідача, що при ухваленні оскаржуваного рішення місцевим господарським судом невірно трактуються положення Наказів Міністерства енергетики України №140 від 28.03.2022 «Про розрахунки на ринку електричної енергії» та №206 від 15.06.2022 «Про розрахунок з виробниками за «зеленим тарифом», колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини восьмої статті 16 Закону України "Про ринок електричної енергії" у разі введення особливого періоду електроенергетичні підприємства діють згідно із Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" і нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики в електроенергетичному комплексі, які регулюють функціонування електроенергетики в умовах особливого періоду.

Центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики в електроенергетичному комплексі є Міністерство енергетики України (пункт 1 Положення про Міністерство енергетики України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.06.2020 № 507 (далі - Положення №507).

Згідно із статтею 1 Закону України "Про оборону України" визначено, що особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Відповідно до приписів частини другої статті 11 Закону України «Про функціонування паливно енергетичного комплексу в особливий період» забезпечення функціонування паливно-енергетичного комплексу, в особливий період покладається на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у паливно-енергетичному комплексі.

Колегія суддів враховує, що згідно з Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року та станом на момент розгляду даної справи діє воєнний стан.

У зв`язку із введенням воєнного стану в Україні, з урахуванням вимог частини восьмої статті 16 Закону України "Про ринок електричної енергії", Міністерством енергетики України в межах повноважень, передбачених пунктом 8 Положення № 507, видано накази від 28.03.2022 № 140, який був чинний до 05.07.2022 (втратив чинність на підставі наказу від 05.07.2022 № 221) та № 206 від 15.06.2022 № 206 (втратив чинність на підставі наказу від 01.04.2024 № 136). Накази Міністерства енергетики України від 28.03.2022 № 140 та від 15.06.2022 № 206 зареєстровані в Міністерстві юстиції України і є нормативно-правовими актами.

Як вбачається із нормативно-правового регулювання, яким керується гарантований покупець при розрахунках, в тому числі, з позивачем, враховуючи пункт 8 Положення № 507, Накази № 140 та № 206 є обов`язковими для виконання.

Крім того, позивач та відповідач при укладенні договору погодили, що гарантований покупець зобов`язаний здійснювати оплату електричної енергії відповідно до умов договору та законодавства України (пункт 1.1 договору), а також що сторони керуються положеннями законодавства при виконанні договору (пункт 2.1 договору).

Так, Наказом № 140 Державне підприємство "Гарантований покупець" з дати набрання чинності цим наказом на період дії воєнного стану в Україні з коштів, що наявні на поточному рахунку та надходять від продажу електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, забезпечує перерахування коштів на сплату авансових платежів за придбану електричну енергію, вироблену з альтернативних джерел енергії, виробникам електричної енергії з альтернативних джерел енергії, що мають договірні відносини з Державного підприємства "Гарантований покупець", із дотриманням Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг, від 26.04.2019 № 641, та з урахуванням таких положень:

- за результатами продажу електричної енергії за перші 10 днів розрахункового місяця розподіл грошових коштів, наявних на поточному рахунку Державного підприємства "Гарантований покупець" станом на 10 число розрахункового місяця, для виробників, що здійснюють виробництво електричної енергії з енергії сонячного випромінювання здійснюється відповідно до таких показників: сума, що дорівнює значенню 15 відсотків від середньозваженого розміру "зеленого" тарифу за 2021 рік (підпункт 1.1.1 наказу № 140);

- у випадку нестачі грошових коштів для забезпечення виплати сум, передбачених підпунктом 1.1.1 - 1.1.5, наявні грошові кошти розподіляються між виробниками пропорційно до показників, зазначених у підпунктах 1.1.1 - 1.1.5 (пункт 1.2 наказу № 140);

- за результатами продажу електричної енергії за подальші 10 днів розрахункового місяця, а також за результатами розрахункового місяця, розподіл грошових коштів, наявних на поточному рахунку Державного підприємства "Гарантований покупець" станом на 20 число (або на кінець) розрахункового місяця, здійснюється таким чином, щоб за результатами 20 днів розрахункового місяця (або за результатами розрахункового місяця) було збережено показники розрахунків передбачених підпунктами 1.1.1- 1.1.5 (пункт 1.3 наказу № 140).

Аналогічний механізм розподілу коштів після втрати чинності Наказу Міністерства енергетики України № 140 від 28.03.2022 запроваджено Наказом Міністерства енергетики України № 206 від 15.06.2022 (діяв протягом періоду з 24.06.2022 до 16.04.2024).

Наказом № 206 Державне підприємство "Гарантований покупець" на період дії воєнного стану в Україні з коштів, що наявні на поточному рахунку та надходять від продажу електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, забезпечити перерахування коштів на сплату платежів за придбану електричну енергію, вироблену з альтернативних джерел енергії, виробникам електричної енергії з альтернативних джерел енергії, що мають договірні відносини з ДП "Гарантований покупець", із дотриманням вимог Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг, від 26.04.2019 № 641, та з урахуванням положень, викладених у пункті 2 наказу:

- установити, що за результатами продажу електричної енергії за перші 10 днів розрахункового місяця розподіл грошових коштів, наявних на поточному рахунку ДП "Гарантований покупець" станом на 10 число розрахункового місяця, для виробників, що здійснюють виробництво електричної енергії з енергії сонячного випромінювання здійснюється відповідно до таких показників:

- сума, що дорівнює значенню 18 відсотків від середньозваженого розміру "зеленого" тарифу за 2021 рік (підпункт 1 пункту 2);

- у випадку наявності залишку грошових коштів, що залишився на поточному рахунку після виконання підпунктів 1-5 цього пункту 2, цей залишок розподіляється та спрямовується виробникам пропорційно розміру нарахувань для відповідного виробника, здійснених з урахуванням підпунктів 1-5 цього пункту, але не більше вартості товарної продукції розрахункового періоду, розрахованої за "зеленим" тарифом для такого виробника (підпункт 6 пункту 2);

- у випадку нестачі грошових коштів для забезпечення виплати сум, передбачених підпунктами 1-5 цього пункту, наявні грошові кошти розподіляються між виробниками пропорційно до показників, зазначених у підпунктах 1-5 пункту 2 (підпункти 7 пункту 2);

- установити, що за результатами продажу електричної енергії за подальші 10 днів розрахункового місяця, а також за результатами розрахункового місяця, розподіл грошових коштів, наявних на поточному рахунку ДП "Гарантований покупець" станом на 20 число (або на кінець) розрахункового місяця, здійснюється таким чином, щоб за результатами 20 днів розрахункового місяця (або за результатами розрахункового місяця) було збережено показники розрахунків, передбачених підпунктами 1-5 пункту 2 цього наказу.

У випадку наявності залишку грошових коштів, що залишився на поточному рахунку після виконання підпунктів 1-5 пункту 2 цього наказу, цей залишок розподіляється та спрямовується виробникам відповідно до підпункту 6 пункту 2 цього наказу (пункт 3).

Правомірність Наказу Міністерства енергетики України від 15.06.2022 № 206 "Про розрахунки з виробниками за "зеленим" тарифом" була предметом дослідження Окружним адміністративним судом міста Києва у справі № 640/10894/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Солар-Груп" до Міністерства енергетики України про визнання протиправним та скасування Наказу Міністерства енергетики України від 15.06.2022 № 206 "Про розрахунки з виробниками за "зеленим" тарифом". Рішенням адміністративного суду у цій справі від 06.12.2022 у позові відмовлено, і це рішення залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.03.2023.

Адміністративні суди дійшли висновку про наявність повноважень та компетенції у Міністерства енергетики України щодо прийняття Наказу № 206, а саме суди зазначили, що:

- Міненерго здійснює нормативно-правове регулювання відносин у електроенергетичному комплексі в особливий період шляхом видання наказів, які мають відповідати вимогам Конституції та законів України, а електроенергетичні підприємства у своїй діяльності в особливий період повинні керуватись прийнятими актами Міненерго;

- наказ від 15.06.2022 № 206 прийнятий в межах повноважень та з метою забезпечення розрахунків за електричну енергію, вироблену з альтернативних джерел енергії;

- державна реєстрація наказу відбулась відповідно до Указу Президента України від 03.10.1992 № 493 "Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади", постанови Кабінету Міністрів України від 28.12.1992 № 731 "Про затвердження Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади", Порядку подання нормативно-правових актів на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України та проведення їх державної реєстрації, затвердженого наказом Міністра юстиції України від 12.04.2005 № 34/5;

- відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 01.03.2022 № 172 "Про внесення зміни до пункту 13 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади" передбачено, що у невідкладних випадках, пов`язаних із введенням в Україні або в окремих її місцевостях воєнного стану, що потребують негайного прийняття рішення, суб`єкт нормотворення може видати відповідний нормативно-правовий акт без узгодження із суб`єктами нормотворення та/або з іншими заінтересованими органами;

- приймаючи оскаржуваний Наказ Міненерго реалізувало передбачену компетенцію по регулюванню сталого функціонування підприємства паливо-енергетичного комплексу (ДП "Гарантований покупець") в особливий період, а саме: під час воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 № 64;

- регулювання порядку здійснення ДП "Гарантований покупець" протягом періоду дії воєнного стану в Україні перерахування коштів на сплату платежів за придбану електричну енергію, вироблену з альтернативних джерел енергії, виробникам електричної енергії з альтернативних джерел енергії, що мають договірні відносини з ДП "Гарантований покупець", не відноситься до виключної компетенції Кабінету Міністрів України щодо управління ДП "Гарантований покупець", а тому підстави стверджувати про те, що видання оскаржуваного наказу є перевищенням повноважень Міненерго, є необґрунтованими.

Оцінюючи зміст Наказу № 206 адміністративні суди констатували, що:

- наказ Міністерства енергетики України від 15.06.2022 № 206 "Про розрахунки з виробниками за "зеленим" тарифом" був виданий для стабілізації ситуації в енергетичному секторі країни в період дії воєнного стану та з метою збереження можливості для всіх без винятку генерацій здійснювати виробництво електричної енергії з альтернативних джерел в умовах значного дефіциту коштів на ринку електричної енергії;

- оскаржуваний наказ не надає необґрунтованих переваг іншим виробникам електричної енергії, реалізація якої здійснюється за "зеленим" тарифом та не передбачає поводження з особами у різний спосіб у відносно схожих ситуаціях, отже прояви дискримінації відсутні.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на справедливий суд) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Концепція справедливого судового розгляду також включає вимогу правової певності. Одним із аспектів правової певності є те, що сторони можуть покластися на остаточне рішення суду і діяти відповідним чином. У справі "Брумареску проти Румунії" (Brumarescu v. Romania) Європейський суд з прав людини зазначив таке: "Суд повторює, що право на справедливий судовий розгляд справи, гарантоване пунктом 1 статі 6 Конвенції, має тлумачитися в світлі преамбули до Конвенції, яка проголошує - у відповідній частині - верховенство права як складову спільної спадщини Договірних Сторін. Одним із основних аспектів верховенства права є принцип правової певності, який, крім іншого, вимагає, щоб остаточні рішення судів не піддавалися сумнівам".

Виходячи з наведеного, колегія суддів констатує про наявність правових підстав для застосування Наказів Міністерства енергетики України від 28.03.2022 № 140 та від 15.06.2022 № 206 при вирішенні питання розміру коштів, що підлягають сплаті за поставлену електричну енергії у жовтні 2021 року.

У свою чергу, ухвалюючи оскаржуване судове рішення суд першої інстанції виходив з того, що Накази № 140 та № 206 хоча і закріплюють забезпечення виробників, що здійснюють виробництво електричної енергії з альтернативних джерел, мінімальною оплатою, однак не звільняють відповідача від обов`язку повного розрахунку.

Слід зазначити, що метою Наказів №140 та № 206 визначено забезпечення безпеки постачання електричної енергії споживачам та уникнення ризиків призупинення діяльності виробників електричної енергії з альтернативних джерел енергії в умовах воєнного стану.

Отже, Міністерство енергетики України змінило відсоткове співвідношення розподілу коштів між виробниками за "зеленим" тарифом з метою збереження можливості для всіх виробників здійснювати виробництво електричної енергії з альтернативних джерел. Обов`язок розподілу було покладено на ДП "Гарантований покупець" у залежності від коштів, що наявні на його поточному рахунку, та надходять від продажу електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії.

У свою чергу, правову оцінку змісту вказаних наказів, надала об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 910/4439/23, яка у постанові від 21.06.2024 виснувала, що наказ Міністерства енергетики України від 15.06.2022 "Про розрахунок з виробниками за "зеленим тарифом" № 206, як і попередній наказ Міністерства енергетики України від 28.03.2022 "Про розрахунки на ринку електричної енергії" № 140 ніяким чином не обмежує право позивача як виробника електричної енергії за "зеленим" тарифом на отримання повної вартості проданої електричної енергії, встановленої укладеним сторонами в справі договором, а також не змінює терміни виникнення та виконання грошових зобов`язань гарантованого покупця щодо проведення остаточних розрахунків за договором та згідно з пунктом 10.4 Порядку №641.

Разом з цим, об`єднана палата наголошувала на тому, що у відносинах між гарантованим покупцем та виробниками електричної енергії за "зеленим" тарифом, які виникли у період до введення воєнного стану в України та до прийняття Міністерством енергетики України Наказів №140 та №206, а також у правовідносинах, які виникли під час дії воєнного стану в Україні (особливого періоду у розумінні положень статті 16 Закону України "Про ринок електричної енергії") строк виконання грошового зобов`язання гарантованого покупця у розмірі 100 % оплати за поставлену електричну енергію за "зеленим" тарифом визначається виключно згідно з умовами двостороннього договору та Порядку № 641, при цьому розмір коштів, що підлягають сплаті за поставлену електричну енергії, має обраховуватися з урахуванням положень, викладених у Наказах № 140 та № 206.

Єдність судової практики є фундаментальною засадою здійснення судочинства і має гарантувати стабільність правопорядку, об`єктивність і прогнозованість правосуддя. Застосування судами різних підходів до тлумачення законодавства у подібних правовідносинах, навпаки, призводить до стану юридичної невизначеності, суперечливого застосування закону.

Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі. Тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме у тому, щоб позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 11.11.1996 у справі "Кантоні проти Франції" (Cantoni v. France), від 11.04.2013 у справі "Вєренцов проти України" (Vyerentsov v. Ukraine)).

Враховуючи наведені у постанові Верховного Суду від 21.06.2024 висновки, об`єднана палата погодилась з висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 21.03.2024 у справі № 910/6185/23, від 11.04.2024 у справі № 910/9100/22 щодо застосування положень частини восьмої статті 16 Закону України "Про ринок електричної енергії", пункту 10.4 Порядку № 641, Наказу № 206, згідно з якими положення Наказу № 206 не змінюють і не припиняють обов`язок ДП "Гарантований покупець" здійснити своєчасний розрахунок відповідно до вимог чинного законодавства та Порядку № 641.

Оскільки, за висновками об`єднаної палати, положення Наказів № 140 та № 206 не змінюють порядок та строки розрахунків за придбану електричну енергію за договором, укладеним з виробником електричної енергії за "зеленим" тарифом на час дії особливого періоду, тому для визначення строку виконання грошового зобов`язання гарантованого покупця у розмірі 100 % оплати за поставлену електричну енергію виробника за "зеленим" тарифом у період дії воєнного стану не має значення та не потребує доведення обставина наявності/відсутності на рахунках ДП "Гарантований покупець" коштів, необхідних для розрахунку з виробниками електричної енергії з альтернативних джерел, позаяк визначення строків розрахунків наведено у пункті 10.4 Порядку № 641.

Враховуючи викладене, а також встановлені судом першої інстанції обставини щодо ненадання відповідачем розрахунків і доказів відсутності на поточному рахунку коштів, які б дозволили оплатити повну вартість отриманої продукції, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для тлумачення норм Наказу №206 як такого, що змінює чи припиняє обов`язок ДП «Гарантований покупець» здійснити своєчасний розрахунок відповідно до чинного законодавства, Порядку № 641 та укладеного між сторонами договору.

Поряд з цим, колегія суддів звертає увагу на те, що Міністерство енергетики Наказом № 136 від 01.04.2024 року скасувало дію Наказу № 206 від 15.06.2022 року, яким встановлювались для ДП "Гарантований покупець" мінімальні відсотки виплат виробникам електроенергії з ВДЕ (відновлювальні джерела електроенергії) вартості отриманої електроенергії.

Отже, наразі відсутні будь-які законодавчі обмеження щодо розміру виплат, які передбачені пунктом 10.1 Порядку № 641.

Відтак, судом першої інстанції вірно зазначано, що відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів відсутності на його рахунках коштів, необхідних для розрахунку з виробниками електричної енергії з альтернативних джерел, а підзаконні нормативно - правові акти прийняті в рамках та на виконання приписів законодавства та, зокрема, з метою уникнення ризиків призупинення діяльності виробників електричної енергії з альтернативних джерел енергії в умовах воєнного стану (на які посилається відповідач) не можуть тлумачитись всупереч меті його прийняття, тобто не змінюють чи припиняють обов`язок ДП «Гарантований покупець» здійснити своєчасний розрахунок відповідно чинного законодавства, Порядку № 641 та Типового договору, затвердженого НКРЕКП.

Крім того, колегія суддів зауважує, що зобов`язання у відповідача з оплати за послуги існує за жовтень 2021 року, тобто до введення на території України воєнного стану.

З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відповідачем неналежним чином виконано умови договору у частині оплати вартості електричної енергії за жовтень 2021 року, тобто здійснення його не у повному обсязі та з порушенням строків, у зв`язку з чим вимоги позивача в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 160 361, 34 грн підлягають задоволенню.

Так, відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до частини 2 статті 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Частиною 2 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, що є способом захисту майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц).

Зобов`язання зі сплати як 3% річних, так і інфляційних втрат, є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відповідно й вимога про їх сплату є додатковою до основної вимоги (пункт 43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 у справі №910/4590/19; пункт 64 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №918/631/19).

Заходи відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання, передбачені статтею 625 ЦК України, не є неустойкою чи штрафними санкціями, тому не можуть бути зменшені судом на підставі статті 233 ГК України, статі 551 ЦК України.

Аналогічний висновок викладено у постановах Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 03.04.2020 у справі № 920/653/19 та від 31.01.2022 у справі № 910/15116/18.

При цьому, згідно з висновками Верховного Суду у постанові 18.03.2020 у справі № 902/417/18 зменшено може бути розмір таких відсотків річних, а не нараховані суми таких відсотків.

Відтак посилання відповідача на положення постанови НКРЕКП № 322 від 25.02.2022 у частині неможливості нарахування 3% річних та інфляційних витрат та наявності підстав для їх зменшення є такими, що вірно спростовані судом першої інстанції, оскільки останні не є за своєю суттю штрафними санкціями, а тому правомірно заявлені позивачем.

Стосовно нарахованих позивачем 3 % річних та інфляційних втрат колегія суддів погоджується із судом першої інстанції, що позивачем при визначенні періоду їх нарахування не враховано дат часткових оплат, у зв`язку з чим за перерахунком суду першої інстанції правомірною та арифметично вірною є сума 3 % річних - 14 524, 31 грн та інфляційні втрати - 39 754, 17 грн, а вимога позивача в цій частині підлягає частковому задоволенню.

Посилання скаржника на настання форс-мажорних обставин (введення воєнного стану) не свідчить про поважність причин неналежного виконання зобов`язання та є необґрунтованими з огляду на частину другу статті 218 ГК України, відповідно до якої, підставою для звільнення від відповідальності є тільки непереборна сила, що одночасно має ознаки надзвичайності та невідворотності.

Отже, для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання особа повинна довести: наявність обставин непереборної сили; їх надзвичайний характер; неможливість попередити за даних умов завдання шкоди; причинний зв`язок між цими обставинами і понесеними збитками. Для звільнення від відповідальності сторона також повинна довести неможливість альтернативного виконання зобов`язання.

Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 1.10.2020 у справі №904/5610/19.

Крім того, частиною першою статті 14-1 ЗУ «Про торгово-промислові палати в Україні» Торгово-промислова палата України (далі - ТППУ) та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно. Зазначений сертифікат є документом, який підтверджує виникнення форс-мажорних обставин та строк їх дії.

В порушення приписів чинного законодавства на підтвердження форс-мажорних обставин відповідач не надав відповідного документа.

Повідомлення ТПП України від 28.02.2022 року № 2024/02.0-7.1 не є належним та допустимим доказом, що підтверджує наявність обставин непереборної сили.

Колегія суддів також відмовляє відповідачу у його клопотанні про закриття провадження в частині позовних у розмірі 22 214,40 грн на підставі п.2 ч.1 ст.231 ГПК України, у зв`язку зі сплатою ним грошових коштів за електроенергію жовтень 2021 року у розмірі 22 214,40 грн - 28.08.2024, тобто після винесення рішення суду першої інстанції, з огляду на висновок Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 30 серпня 2024 року у справі № 916/3006/23, де зазначено, що суд закриває провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 231 ГПК України у зв`язку з відсутністю предмета спору, якщо предмет спору існував на момент виникнення останнього, але припинив існування в процесі розгляду справи на час (до) ухвалення судом першої інстанції рішення по суті спору. У випадку виникнення обставин припинення існування предмета спору на стадії апеляційного (касаційного) перегляду справи, відсутні підстави для застосування пункту 2 частини першої статті 231 ГПК України та скасування судового рішення по суті спору лише з мотивів виникнення зазначених обставин, якщо законність та обґрунтованість судового рішення не спростована за наслідками апеляційного (касаційного) розгляду справи.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що вимоги відповідача зазначені у апеляційній скарзі не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення судом апеляційної інстанції, відповідач не надав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли б бути прийняті та дослідженні судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст. 73, 76-79, 86, 269 ГПК України, а тому апеляційну скаргу Державного підприємства "Гарантований покупець" слід залишити без задоволення.

На переконання колегії суддів апеляційного господарського суду, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов`язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України).

Апелянтом не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.

Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення суду прийнято у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, підстав його скасовувати або змінювати не вбачається.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу Державного підприємства «Гарантований покупець» на рішення Господарського суду міста Києва від 12.08.2024 у справі № 910/16202/23 слід залишити без задоволення. Рішення Господарського суду міста Києва від 12.08.2024 у справі № 910/16202/23 залишити без змін.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку із частковим задоволенням апеляційної скарги, судовий збір підлягає стягненню з сторін пропорційно задоволеним позовним вимогам.

З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладається на апелянта в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства «Гарантований покупець» на рішення Господарського суду міста Києва від 12.08.2024 у справі № 910/16202/23 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 12.08.2024 у справі № 910/16202/23 залишити без змін.

3. Судовий збір за розгляд справи у суді апеляційної інстанції покласти на апелянта.

4. Матеріали справи № 910/16202/23 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови підписано 20.12.2024.

Головуючий суддя А.Г. Майданевич

Судді В.В. Сулім

О.М. Коротун