Постанова

від 17.12.2024 по справі 910/7425/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

"17" грудня 2024 р. Справа№ 910/7425/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Владимиренко С.В.

суддів: Євсікова О.О.

Ходаківської І.П.

за участю секретаря судового засідання Невмержицької О.В.

за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання від 17.12.2024

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал»

на рішення Господарського суду міста Києва від 07.10.2024 (повний текст рішення складено та підписано 07.10.2024)

у справі №910/7425/24 (суддя Борисенко І.І.)

за позовом Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал»

до Дочірнього підприємства «Інститут «Київінжпроект» Товариства з обмеженою відповідальністю «ПК Проектний комплекс»

третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Проектно-Будівельна компанія «Семакс»

про стягнення 460 027,00 грн,

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал» (далі за текстом - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Дочірнього підприємства «Інститут «Київінжпроект» Товариства з обмеженою відповідальністю «ПК Проектний комплекс» (далі за текстом - відповідач) про стягнення збитків у розмірі 460 027,00 грн та судового збору у розмірі 5 520,33 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на проведення позапланового аудиту оцінки його діяльності, за результатами проведення якого встановлено, що відповідачем при виконання Договору №03207 на виконання робіт з коригування проектної документації від 06.12.2021 (далі за текстом - Договір) завищено вартість виконаних проектних робіт по об`єкту «Будівництво каналізаційного колектора по вул. Стеценка з метою ліквідації КНС «Нивки» в м. Києві» на суму 460 027,00 грн, заявлені позивачем до стягнення з відповідача як збитки.

Господарський суд міста Києва рішенням від 07.10.2024 у справі №910/7425/24 у задоволенні позову відмовив.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції дійшов висновку про те, що аудиторський звіт, складений Департаментом внутрішнього фінансового контролю та аудиту Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), не є доказом наявності противної поведінки відповідача, як обов`язкової складової відшкодування збитків, а позивачем не доведено порушення відповідачем умов Договору у частині завищення вартості робіт та нанесення збитків позивачу, та вини відповідача у понесених позивачем збитках, що є підставою для відмови у позові.

Не погодившись із ухваленим рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся до апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 07.10.2024 у справі №910/7425/24 та прийняти нове про задоволення позову у повному обсязі.

В обґрунтування доводів та вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, оскільки судом не було досліджено належним чином зібрані у справі докази та не було встановлено пов`язані з ними обставини, що входили у предмет доказування.

Позивач вважає, що протиправна поведінка відповідача полягає у завищені вартості робіт за Договором, розмір якої встановлено проведеним позаплановим аудитом оцінки діяльності позивача щодо ефективності вжиття заходів стосовно виконання умов Договору від 01.12.2006 та процесу управління бюджетними коштами за 2019-2023 роки, проведеного Департаментом внутрішнього фінансового контролю та аудиту КМР (КМДА). Причинний зв`язок між протиправною поведінкою і завданими збитками полягає у завищені вартості робіт за Договором та отриманні відповідачем коштів у більшому розмірі. Вина відповідача виражається в його діях - протиправному завищенні вартості виконаних робіт.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.10.2024 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» на рішення Господарського суду міста Києва від 07.10.2024 у справі №910/7425/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Владимиренко С.В., судді: Євсіков О.О., Ходаківська І.П.

Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 28.10.2024 витребував з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/7425/24; відклав розгляд питання про відкриття, повернення, залишення без руху або відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» на рішення Господарського суду міста Києва від 07.10.2024 у справі №910/7425/24.

Матеріали справи №910/7425/24 надійшли на адресу Північного апеляційного господарського суду 14.11.2024.

Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 19.11.2024 відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» на рішення Господарського суду міста Києва від 07.10.2024 у справі №910/7425/24; розгляд апеляційної скарги призначив на 17.12.2024 о 13 год. 15 хв. Відповідач згідно відзиву на апеляційну скаргу заперечує проти її задоволення, посилаючись на те, що ціна за Договором відповідає ціні тендерної документації, роботи виконані відповідачем у повному обсязі та сплачені позивачем згідно погодженої сторонами вартості робіт, жодних претензії з боку позивача щодо виконання умов Договору до відповідача на надходило, докази невідповідності виконаних відповідачем робіт умовам Договору та затвердженої сторонами вартості робіт проектно-кошторисній документації у матеріалах справи відсутні. Результати аудиту діяльності позивача не зумовлюють коригування умов Договору в частині вартості робіт.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач надав попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він очікує понести у зв`язку із розглядом справи в апеляційній інстанції: витрати на професійну правничу допомогу адвоката, у тому числі гонорару адвоката на представництво у суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану із справою, які відповідач планує понести орієнтовно у розмірі 10 000,00 грн. Докази витрат на професійну правничу допомогу будуть подані у порядку і строки, встановлені частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України).

Відповідач та третя особа своїх представників в судове засідання призначене на 17.12.2024 не направили, про причини неявки суд не повідомили, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідно до частини 12 статті 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Представник позивача у судовому засіданні 17.12.2024 підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги, просив суд апеляційної інстанції її задовольнити, скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 07.10.2024 у справі №910/7425/24 та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши доводи та вимоги апеляційної скарги, відзиву на неї, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

За результатами проведення процедури закупівлі UA-2021-10-25-007467-b, 06.12.2022 між позивачем (далі - Замовник) та відповідачем (далі - Виконавець) укладено Договір (а.с. 30-34), за умовами якого Замовник доручає, а Виконавець відповідно до умов даного Договору приймає на себе зобов`язання по коригування проектної документації стадії «Проект» та «Робоча документація» по об`єкту: «Будівництво каналізаційного колектора по вул. Стеценка з метою ліквідації КНС «Нивки» в м. Києві» (далі - Об`єкт) (далі - роботи).

Джерело фінансування: бюджетні кошти (пункт 1.2 Договору).

Обсяги закупівлі робіт можуть бути зменшені від реального фінансування видатків (пункт 1.3 Договору).

Замовник зобов`язаний прийняти виконані роботи та розрахуватися з Виконавцем за них відповідно до статей 46-49, 70, 71, 78 Бюджетного кодексу України (пункт 1.5 Договору).

Згідно з пунктом 3.1 Договору у редакції Додаткової угоди №2 від 25.04.2023 (а.с. 44 зворотній бік - 45) ціна цього Договору (вартість коригування проектної документації (далі - ПД), у тому числі, у разі необхідності проектно-вишукувальних робіт (інженерно-геологічних, топогеодезичних та ін.) та робіт з обстеження, оцінки впливу на довкілля тощо, експертизи) згідно з формою договірною ціною (Додаток №3), яка є невід`ємною частиною даного Договору, визначається динамічною ціною та становить 6 347 417,69 грн, у тому числі: проектна документація 5 289 514,74 грн, податок на додану вартість 1 057 902,95 грн.

Станом на 01.01.2023 профінансовано та виконано робіт на суму 1 917 722,39 грн, у тому числі ПДВ 20 % 319 620,40 грн.

Вартість робіт у відповідності з Програмою економічного і соціального розвитку м. Києва на 2023рік, що мають бути виконані Виконавцем у відповідності з цим Договором протягом 2023 року, становить 4 429 695,30 грн, у тому числі ПДВ 20 % 738 282,55 грн.

Додатковою угодою №3 від 14.12.2023 (а.с. 117) сторони домовились абз. 3 пункту 3.1 Договору викласти у наступній редакції: «Вартість робіт у відповідності з Програмою економічного і соціального розвитку м. Києва на 2023рік, що мають бути виконані Виконавцем у відповідності з цим Договором протягом 2023 року, становить 988 158,44 грн, у тому числі ПДВ 20 % 164 693,07 грн за рахунок коштів спеціального фонду міського бюджету міста Києва.

Згідно з пунктом 3.4 Договору за результатами проходження експертизи вартість цього Договору, що передбачена в пункті 3.4 Договору, обов`язково коригується у бік зменшення, у випадку отримання позитивного експертного висновку з вартістю робіт по коригуванню ПД меншою за визначену у пункті 3.1 Договору по договірній ціні (Додаток №3).

Розрахунки проводяться виключно шляхом оплати Замовником після підписання Сторонами Акта виконаних робіт (далі - Акт) (пункт 4.1 Договору).

Розрахунки проводяться у безготівковому вигляді за формою платіжного доручення, після підписання обома Сторонами Акта та на умовах відстрочки платежу до 60 днів з моменту підписання Акта та за умовами отримання Замовником цільових бюджетних коштів (пункт 4.2 Договору).

Строки виконання робіт за даним Договором визначаються сторонами у календарному плані виконання робіт (Додаток 1). Календарний план виконання робіт розробляється в програмі Microsoft Project (пункт 5.1 Договору).

Цей Договір набуває чинності з моменту підписання його уповноваженими представниками Сторін і діє до 31.12.2023, або до повного виконання, але у будь-якому випадку дія цього Договору в частині виконання пунктів 3.4., 6.3.5, 6.3.9 та 7.6 Договору продовжується на весь період виконання будівельних робіт по об`єкту створеного (збудовано/реконструйованого/інше) на основі виконаної ПД згідно даного Договору. Закінчення строку дії Договору не звільняє Сторонами від виконання тих зобов`язань, що лишились невиконаними (пункт 11.1 Договору).

Умови цього Договору можуть бути змінені за згодою Сторін у порядку, визначеному законодавством України, в т.ч. Закону України «Про публічні закупівлі», шляхом укладення Сторонами додаткової угоди до цього Договору (пункт 12.9 Договору).

В рамках виконання умов Договору сторонами були погоджені кошториси на вишукувальні роботи № 1-9 (а.с. 36-43) та календарний план фінансування на виконання робіт (а.с. 46).

Позивачем на підтвердження виконання умов Договору надано суду копії платіжних доручень: №71 від 20.12.2021 на суму 1 917 722,39 грн, №20 від 02.06.2023 на суму 124 518,37 грн, №21 від 02.06.2023 на суму 230 424,00 грн, №37 від 08.08.2023 на суму 49 545,00 грн, №38 від 08.08.2023 на суму 56 172,00 грн, №39 від 08.08.2023 на суму 93 330,00 грн, №36 від 08.08.2023, №40 на суму 325 173,07 грн (а.с. 9-12 зворотній бік) та акти на виконання робіт по Договору: №8 від 04.08.2023, №7 від 04.08.2023, №6 від 04.08.2023, №5 від 04.08.2023, №4 від 04.08.2023, №3 від 01.06.2023, №2 від 01.06.2023, №1 від 20.12.2021 (а.с. 73, 74 зворотній бік, 76, 77 зворотній бік, 79, 80 зворотній бік, 81, 83 зворотній бік).

За результатами проведення позапланового аудиту оцінки діяльності позивача щодо ефективного вжиття заходів стосовно виконання умов Договору від 01.12.2006 та процесу управління бюджетними коштами за 2019-2013 роки виявлено, що вартість робіт по Договору визначено з завищенням. Відповідно до підтвердженої після перевірки кошторисної вартості та з урахуванням Актів здачі-приймання виконаних робіт завищення складає 603 263,00 грн (а.с. 50-72).

В ході аудиту позивачем вжито заходи щодо часткового усунення виявлених порушень на суму 143 236,00 грн шляхом надання до КП «Київекспертиза» відкоригованого кошторису щодо підтвердження вартості робіт, складеного з урахуванням зауважень КП «Київекспертиза».

Листом від 05.04.2024 №80/30/30/02-24 позивач повідомив відповідача про результати перевірки та просив повернути надмірно сплачені відповідно до умов Договору 460 027,00 грн (а.с. 13).

Спір виник через те, що за результатами проведення позапланового аудиту позивача з`ясувалось завищення вартості робіт виконаних відповідачем за Договором, а тому позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь 460 027,00 грн збитків.

Згідно із статтею 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (пункт 1 частини 2 статті 11 ЦК України).

Згідно із статтею 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Положеннями статей 6, 627 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 7 статті 179 Господарського кодексу України (далі по тексту - ГК України) передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно зі статтею 185 ГК України до укладення господарських договорів на біржах, оптових ярмарках, публічних торгах застосовуються загальні правила укладення договорів на основі вільного волевиявлення, з урахуванням нормативно-правових актів, якими регулюється діяльність відповідних бірж, ярмарків та публічних торгів.

Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади визначено Законом України «Про публічні закупівлі» (далі за текстом - Закон).

Метою вказаного Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

Відповідно до частини 1 статті 41 Закону договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Частиною 5 статті 41 Закону передбачено, що істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків: 1) зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника; 2) збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю/внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії; 3) покращення якості предмета закупівлі, за умови що таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю; 4) продовження строку дії договору про закупівлю та строку виконання зобов`язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю; 5) погодження зміни ціни в договорі про закупівлю в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів, робіт і послуг), у тому числі у разі коливання ціни товару на ринку; 6) зміни ціни в договорі про закупівлю у зв`язку зі зміною ставок податків і зборів та/або зміною умов щодо надання пільг з оподаткування - пропорційно до зміни таких ставок та/або пільг з оподаткування; 7) зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, ARGUS регульованих цін (тарифів) і нормативів, що застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни; 8) зміни умов у зв`язку із застосуванням положень частини шостої цієї статті.

Відповідно до частини 2 статті 189 ГК України ціна є істотною умовою господарського договору.

Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними (частина 5 статті 180 ГК України).

Статтею 632 ЦК України визначено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається (частини 1, 3 вказаної норми).

Відповідно до частини 1 статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Ціна договору підряду - це грошова сума, належна підрядникові за виконане замовлення.

За статтею 843 ЦК України у договорі підряду визначається або конкретна ціна роботи, або способи її визначення.

Отже, ціна може бути визначена в тексті договору підряду безпосередньо, або у договорі підряду може зазначатися спосіб визначення ціни. Крім того, ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі, який містить постатейний перелік затрат на виконання робіт, є додатком до договору та його невід`ємною частиною.

За відсутності цих умов ціну може встановити суд на основі звичайно застосовуваних за аналогічні роботи цін з урахуванням необхідних витрат, визначених сторонами.

Таким чином, закріплене у ЦК України визначення договору підряду дає підстави для висновку про те, що це консенсуальний, двосторонній та оплатний договір. Причому консенсуальність договору підряду означає, що він визнається укладеним у момент одержання особою, що направила оферту, акцепту. Вказаний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 523/6003/14-ц.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 849 ЦК України передбачені права замовника під час виконання роботи, а саме: замовник має право у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника; якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків; якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги - відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника; замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.

Згідно з частиною 1 статті 853 ЦК України замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Частиною 4 статті 882 ЦК України передбачено, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Статтями 525, 526 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов`язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов`язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов`язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.

Судом встановлено Договір сторонами є виконаним, зазначене учасниками справи не спростовано.

Договір укладено учасниками справи за результатами публічної закупівлі. Відповідно до частини 4 статті 41 Закону умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що ціна Договору відповідає тендерній документації.

За приписами статті 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до частин 1, 2 статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: 1) витрати, яких особа зазнала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Статтею 224 Господарського кодексу України (далі по тексту - ГК України) визначено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно із пунктом 1 статті 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною;

неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною;

матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Тобто, збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує її інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у не одержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов`язання було виконано боржником.

Реальні збитки - це втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи (така поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці - діях або бездіяльності). Під збитками розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага тощо. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяними збитками виражається в тому, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки. Вина заподіювача збитків є суб`єктивним елементом відповідальності і полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності.

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою і збитками є обов`язковою умовою відповідальності. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов`язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв`язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв`язку.

Верховний Суд у ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи.

Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Близький за змістом правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17.

При цьому саме на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками.

Тобто, твердження позивача щодо наявності підстав для стягнення збитків, зокрема в контексті наявності збитків та їх розміру, протиправності поведінки заподіювача збитків та існування причинного зв`язку такої поведінки із заподіяними збитками, ураховуючи принципи змагальності, диспозитивності, рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, підлягає доведенню саме позивачем. Аналогічний правовий висновок щодо необхідності доведення збитків викладено у постанові Верховного Суду від 22.06.2022 у справі № 904/5328/21.

Протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Натомість відповідачу потрібно довести відсутність його вини у завданні збитків позивачу. Подібні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 17.11.2020 у справі №925/1289/19.

Господарський суд самостійно встановлює наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, який став підставою для стягнення шкоди, оцінюючи надані сторонами докази (близький за змістом висновок щодо можливості суду самостійно встановлювати наявність складу правопорушення сформований Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12.03.2019 у справі № 920/715/17, а також у постановах Верховного Суду від 15.02.2022 у справі № 927/219/20, від 14.09.2021 у справі № 923/719/17, від 10.06.2021 у справі № 5023/2837/11, від 22.04.2021 у справі №915/1624/16, від 10.03.2020 у справі № 902/318/16, від 10.12.2020 у справі №922/1067/17 та від 10.06.2021 у справі № 5023/2837/11).

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 ГПК України).

Позивач, підтримуючи свою позицію за позовними вимогами про стягнення з відповідача збитки на суму 460 027,00 грн, вважає, що відповідачем завищено вартість робіт за Договором, розмір якої встановлено за результатами проведення позапланового аудиту оцінки діяльності позивача щодо ефективності вжиття заходів стосовно виконання умов Договору від 01.12.2006 та процесу управління бюджетними коштами за 2019-2023 роки, проведеного Департаментом внутрішнього фінансового контролю та аудиту КМР (КМДА).

Відповідно до пункту 2.1. Положення «Про Департамент внутрішнього фінансового контролю та аудиту виконавчого органу КМР (КМДА)», затвердженого рішенням Київської міської ради 18.09.2014 №151/151, за змінами, основним завданням Департаменту є надання незалежних висновків та рекомендацій за результатами проведених внутрішніх аудитів, моніторингів, аналізів та інших контрольних заходів ефективності діяльності та дотриманням законодавства структурними підрозділами Київської міської ради, виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), підприємствами, установами та організаціями комунальної форми власності територіальної громади міста Києва, іншими суб`єктами в частині використання ними об`єктів комунальної власності територіальної громади міста Києва (майна, коштів та іншої комунальної власності) (далі - підконтрольні суб`єкти), спрямованих на забезпечення ефективного і результативного управління об`єктами комунальної власності територіальної громади міста Києва, згідно з законодавством України.

Отже, Департамент внутрішнього фінансового контролю та аудиту виконавчого органу КМР (КМДА) є уповноваженим органом на складання аудиторського звіту щодо суб`єктів в частині використання ними об`єктів комунальної власності територіальної громади міста Києва (майна, коштів та іншої комунальної власності), у даному випадку позивача, оскільки останній здійснює свою діяльність за допомогою об`єктів централізованого водопостачання та водовідведення, пов`язаних єдиним технологічним процесом виробництва і транспортування питної води, а також відведення і очищення стічних вод, які належать до комунальної власності територіальної громади місті Києва.

Водночас у постанові від 18.10.2018 у справі №917/1064/17 Верховний Суд зауважив, що акт перевірки є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб`єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу. Виявлені контролюючим органом порушення не впливають на умови укладеного між сторонами договору і не можуть їх змінювати, оскільки за своїми правовими наслідками акт ревізії у даному випадку фіксує порушення фінансової дисципліни учасника правовідносин, фінансово-господарська діяльність якого перевірялась. Акт ревізії не може змінювати, припиняти частково або повністю договірні правовідносини сторін, зобов`язання, визначені договором та підтверджені відповідними актами виконаних робіт.

Відповідно до висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 18.02.2020 у справі № 910/7984/16 акт ревізії Державної фінансової інспекції України не є беззаперечною підставою для задоволення позовних вимог про стягнення збитків, оскільки виявлені таким органом порушення не можуть впливати на умови укладених між сторонами договорів і не можуть їх змінювати. Акт ревізії не може змінювати, припиняти договірні правовідносини сторін, зобов`язання, визначені укладеними договорами та які підтверджені відповідним актами здачі-приймання наданих послуг. Акт ревізії Державної фінансової інспекції України є документом, складеним з приводу наявності або відсутності відповідних порушень, та містить лише думку органу, який його склав. Викладені в ній висновки не мають заздалегідь обумовленої сили, тобто акт ревізії не є підставою для стягнення з відповідача коштів, одержаних відповідно до умов договору. Акт ревізії не є рішенням суб`єкта владних повноважень, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов`язків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялася. Акт ревізії є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог законодавства суб`єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу.

Таким чином, акт ревізії Державної фінансової інспекції України не може змінювати, припиняти договірні правовідносини сторін, зобов`язання, визначені укладеними договорами. Даний акт ревізії Державної фінансової інспекції України не є рішенням суб`єкта владних повноважень, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов`язків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялися. Акт ревізії є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог законодавства суб`єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу (постанови Верховного Суду від 16.10.2018 у справі №910/23357/17, від 06.07.2018 у справі №904/7287/17, від 21.05.2018 у справі № 922/2310/17 та від 13.02.2018 у справі №910/12793/17).

Як зазначено вище, з посиланням на правові висновки Верховного Суду, які в силу частини 4 статті 236 ГПК України враховуються при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, викладені в Акт ревізії висновки не мають заздалегідь обумовленої сили, тобто акт ревізії не є підставою для стягнення з відповідача коштів, одержаних відповідно до умов договору.

Таким чином, як правильно зазначив суд першої інстанції, наданий позивачем аудиторський звіт не може бути доказом заподіяння відповідачем позивачу збитків на спірну суму та не є доказом наявності противної поведінки відповідача, як обов`язкової складової відшкодування збитків, також позивачем не доведено порушення відповідачем умов Договору у частині завищення вартості робіт, розмір яких відповідає договірній ціні, тендерній документації та фактично виконаних відповідачем робіт. Також позивачем не доведено нанесення йому відповідачем збитків та наявності вини відповідача, а тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмови у позові.

Відповідно до частини 1 статті 73, статей 76, 77 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно із частиною 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Частинами 4, 5 статті 236 ГПК України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову.

У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, серед іншого (пункти 32-41), звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; для цього потрібно логічно структурувати рішення і викласти його в чіткому стилі, доступному для кожного; судові рішення повинні, у принципі, бути обґрунтованим; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на аргументи сторін та доречні доводи, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до частини 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У справі «Салов проти України» від 06.09.2005 Європейський Суд з прав людини наголосив на тому, що згідно ст. 6 Конвенції рішення судів достатнім чином містять мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (рішення від 27.09.2001 у справі «Hirvisaari v. Finland»). У рішенні звертається увага, що статтю 6 параграф 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення, може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи (рішення від 09.12.1994 у справі «Ruiz Torija v. Spain»).

У рішеннях ЄСПЛ склалась стала практика, відповідно до якої рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.

У справі «Трофимчук проти України» Європейський суд з прав людини також зазначив, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.

У пункті 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Федорченко та Лозенко проти України» від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

Судом апеляційної інстанції при винесені даної постанови було надано обґрунтовані та вичерпні відповіді доводам апелянта із посиланням на норми матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Відповідно до статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду міста Києва від 07.10.2024 у справі №910/7425/24 прийняте з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга позивача задоволенню не підлягає.

Згідно із статтею 129 ГПК України судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта (позивача).

Керуючись статями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» на рішення Господарського суду міста Києва від 07.10.2024 у справі №910/7425/24 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 07.10.2024 у справі №910/7425/24 залишити без змін.

3. Судові витрати за подання апеляційної скарги покласти на Приватне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал».

4. Матеріали справи №910/7425/24 повернути до Господарського суду міста Києва.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах в порядку і строки, визначені у статтях 287, 288, 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано суддями 20.12.2024.

Головуючий суддя С.В. Владимиренко

Судді О.О. Євсіков

І.П. Ходаківська